М І Гнатюк - Наукові записки в 16 - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

Вибірка та її характеристики

В дослідженні взяли участь українці віком від 24 до 48 років, які іммі­грували до Америки починаючи з 90-х років, проживають в неї постійно, займаються різними видами діяльності та мають різний стаж та ступінь адаптації до американського суспільства, культури та життя. Всього екс­периментальну групу склали 25 осіб, із них 9 чоловіків та 16 жінок.

В емпіричній частині було підібрано методики дослідження соціально­психологічної адаптації українців, які живуть в американському суспіль­стві, та інструменти вивчення їх суб'єктивної задоволеності статусом в суспільстві, локалізації контролю, нетерпимості до невизначеності. Для співставлення рівня соціально-психологічної адаптації українців до жит­тя в українському суспільстві з рівнем соціально-психологічної адапта­ції українців до життя в американському суспільстві було сформовано контрольну групу з 25 осіб віком від 24 до 48 років із них 9 чоловіків і 16 жінок, які проживають та працюють в Дніпропетровську та займаються різними видами діяльності. Методи дослідження

Для проведення дослідження ми обрали наступні методики. 1) Авторська анкета, що визначає наступні вихідні дані:

1) вік;

2) сімейне становище;

3) працевлаштування;

4) задоволеність роботою;

5) задоволеність прибутком;

6) наявність планів пересуватися по службі;

7) наявність бажання повернутися на батьківщину.

2) Для дослідження суб'єктивного контролю ми скористались мето­дикою, розробленою С. Ф. Бажіним та ін., на основі шкали локусу контр­олю Дж. Роттера. Запропонована методика дозволяє порівняно швидко й ефективно визначити два рівня локалізації суб'єктивного контролю: екстернальний, зовнішній локус контролю, і інтернальний, внутрішній локус контролю. При низькому рівні інтернальності (екстернальний контроль) люди майже не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя. Вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і вважають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Тому "екстернали" емоційно нестійкі, схильні до неформального спілкування і поведінки, слабокомунікабельні, у них поганий самоконтроль і висока напруженість.

Високий рівень інтернальності відповідає високому рівню суб'єктив­ного контролю над будь-якими значущими випадками. Люди, які мають такий локус контролю, вважають, що більшість важливих подій в їхньо­му житті - результат їхніх власних дій, що вони можуть ними керувати і відчувають відповідальність і за ці події, і за те, як складається їхнє жит­тя в цілому. Респонденти з високими показниками суб'єктивного контр­олю мають емоційну стабільність, вони вперті, рішучі, відрізняються ко­мунікабельністю, значним самоконтролем і стриманістю.

3) Суб'єктивний локус контролю пов'язаний з відчуттям людиною своєї сили, відповідальності за те, що відбувається, із самоповагою, із соціаль­ною зрілістю і самостійністю особистості.Дослідження толерантності до невизначеності як базової риси особистості та невід'ємної умови успішної адаптації в іншому культур­ному середовищі за дихотомією "високий - низький ступінь запобігання невизначеності".

Толерантність до невизначеності є глобальною рисою особистості, це емоційна і перцептивна особистісна змінна та когнітивно стильова ознака пізнання. Френкел-Брунсвік (1949) визначила цей конструкт як "відносну змінну", яка виявляється у розпізнанні індивідом наявності позитивних і негативних рис у певнім суб'єкті. За Олпортом (1954) то­лерантність до невизначеності віддзеркалюється у забобоннім стилі мис­лення. Інші дослідники вважають, що толерантність до невизначеності співвідноситься з такими рисами, як авторитаризм, догматизм, адаптація та відкритість новому досвіду. Для визначення ступеня виявлення толе­рантності до невизначеності, ми обрали тест Нортона "Нетолерантність до невизначеності".

4) Для діагностики соціально-психологічної адаптації ми скориста­лись методикою К. Роджерса та Р. Раймонда.

Отримані результати в цілому підтверджують висунуту нами гіпотезу про те, що більш високі показники соціально-психологічної адаптова­ності властиві іммігрантам-українцам з внутрішнім (інтернальним) локу-сом контролю та низькими показниками нетерпимості до невизначеності соціального середовища.

Емпірично було підтверджено, що в українських іммігрантів, які жи­вуть в Америці і є відірваними від культури, в якій вони народились і ви­росли, засвоїли норми і закони, сформували світогляд і спосіб мислення, спостерігається більш високий рівень соціально-психологічної адаптова­ності (70,5%), ніж в українців, які живуть в Україні (67,4%), в звичному для них середовищі, в рідній з дитинства культурі. Треба також відміти­ти, що в групі українців, які живуть в Америці відрізняються показники дезадаптації (29%) та адаптації (71%) від показників дезадаптації (32%) та адаптації (68%) в групі українців, які живуть в Україні.

Висновки

Ми вважаємо, що вагомим компонентом високої соціально-психо­логічної адаптації є суб'єктивна задоволеність статусом в суспільстві. "Американські" українці, на відміну від українців, які живуть в Україні, мають змогу отримувати від виконуваної роботи задоволення, відчува­ють почуття реалізованості в професіональному плані та задоволені при­бутком, що є одним з важливих аспектів адаптації. При цьому вони ма­ють більше можливостей підвищуватися по службі і обирати вид роботи, який їм подобається. Хоча причини непрацевлаштованості можуть бути різними, взагалі ми можемо припустити, що в групі українців, які живуть в Америці, більше осіб, які можуть собі дозволити не працювати, на від­міну від українців, які живуть в Україні. Останні змушені, в умовах еко­номічної кризи, працювати, навіть якщо вони не достатньо задоволені роботою і ще менше задоволені прибутком. Сімейний стан також має ве­лике значення, оскільки надає людині стабільності та підтримку. Ми ба­чимо, що кількість одружених переважає в групі українців-іммігрантів, що також впливає на успішність адаптації. Важливим, також є той факт, що переважна більшість українців, які живуть в Америці не має бажання повертатися на батьківщину і це може свідчити про те, що навіть, якщо у них виникають різного характеру проблеми, вони в змозі їх ефективно вирішувати.

Порівнявши показники рівня суб'єктивного контролю в обох гру­пах, бачимо, що українці, які живуть в Америці, та українці, які живуть в Україні, мають майже однаковий середній показник суб'єктивного контролю в сфері загальної інтернальності (різниця лише 0,1 бал). Щодо показника суб'єктивного контролю в сфері досягнень в групі українців, які живуть в Америці середній показник більше, ніж українці, які живуть в Україні. Тобто, можна припустити, що українці-іммігранти схильні розраховувати на себе і свої сили, мають почуття відповідальності, емо­ційно стабільні, рішучі та вперті, соціально зрілі, що безперечно впливає на ефективність в адаптації. Треба також зазначити, що такі риси більш притаманні представникам американської культури, ніж представникам української культури, які схильні покладатися на зовнішні соціальні та політичні чинники в досягненні мети.

Враховуючи те, що входження особистості в нове культурне серед­овище є для неї стресогенним фактором та несе великий рівень неви­значеності і фрустрації, толерантність до невизначеності є фактором, який сприяє соціально-психологічній адаптації. В даному дослідженні ми спостерігаємо вищий показник толерантності до невизначеності в контрольній групі. Це можна пояснити тим, що в українському суспіль­стві існують політичні, економічні, правові, соціальні та інші фактори, які мають нестабільний характер та тенденцію коливання та зміни показ­ників і формують терпимість та норму життя українців. В контрольній групі, також, було виявлено тенденцію зниження толерантності з віком. Це можна пояснити тим фактом, що в українському суспільстві до 35-ти років, зазвичай, люди намагаються створити сім'ю та вибрати професій­ну стежку, що надає стабільності і трохи знижує рівень толерантності до невизначеності, тобто з віком ефективність адаптації знижується. Що стосується групи українців, які живуть в Америці можна зазначити, що процес входження в нову культуру вимагає "переплавлення" та прийнят­тя життєвих позицій нової культури, може саме з цієї причини, а також з об'єктивних стабільних зовнішніх політичних, правових, економічних та інших чинників, рівень толерантності в цій групі трохи нижчий. Требатакож зазначити, що низькі показники толерантності до невизначеності притаманні носіям американської культури в цілому.

Таким чином, емпірично було доведено, що в українців, які живуть в Америці спостерігається більш високий рівень соціально-психологічної адаптованості, ніж в українців, які живуть в Україні. В рамках даної теми представляється актуальним подальше вивчення зв'язку психологічної ідентичності з рівнем адаптованості як більш змістовного процесу соціа­лізації та акультурації українців в американському суспільстві.

Література:

1. Агеев В. С. Межгрупповое воздействие. Социально-психологические проблемы. - М., 1990.

2. Андриенко Е. В., Социальная психология. - М., 2001.

3. Коул М. Кросс-культурные исследования. - М., 1997.

4. Коротеева В. В. Ценности и символы национального самосознания в условиях изменяющегося общества. - М., 1994.

5. Лебон Г. Психология народов и масс. - СПб., 1995.

6. Налчаджян А. А., Мкртчян М. А. Мотив, конфликт, фрустрация. - Ере­ван, 1978.

7. Поршнев Б. Ф. Противопоставление как компонент этнического созна­ния. - М., 1973.

8. Стефаненко Т. Г., Шлягина Е. И. Методы этнопсихологического иссле­дования. - М., 1993.

9. Basic concepts of intercultural communication: a reader/edited by Milton J. Bennett - Yarmouth: Intercultural Press, 1998.

 

10.Berry, J. W. (1997). Immigration, acculturation, and adaptation. Applied Psychology: An International Review, 46(1), pp. 5-3.

11.Triandis H. C., Lambert W. W. Handbook of cross-cultural psychology. Vol.

1. - Boston, 1980.УДК 81'373. 47:811. 111

Великорода Ю. М.,

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

МАНІПУЛЯТИВНА ФУНКЦІЯ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ В АМЕРИКАНСЬКОМУ МЕДІА ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ СТАТЕЙ ІЗ ЖУРНАЛІВ "TIME" ТА "NEWSWEEK")

У статті мова йде про маніпулятивну функцію прецедентних фено­менів в американському медіа дискурсі. На матеріалі прикладів із журна­лів "Time" та "Newsweek"розглядається механізм здійснення маніпуля­ції завдяки використанню прецедентних феноменів.

Ключові слова: Прецедентний феномен, медіа дискурс, мовна мані­пуляція.

The article deals with the manipulative function of precedent-related phenomena in the US media discourse. The mechanism of manipulation through the use of precedent-related phenomena is researched on the basis of examples from "Time" and "Newsweek" magazines.

Key words: Precedent-related phenomenon, media discourse, lingual manipulation.

Медіа дискурс завдяки можливості охопити значну аудиторію надає авторам статей потенціал для маніпулювання свідомістю адресатів. Пре-цедентні феномени через свою асоціативністіь та експресивність стають одним із засобів здійснення такої маніпуляції у медіа дискурсі. У даній статті здійснюється спроба дослідження маніпулятивної функції преце-дентних феноменів в американському медіа дискурсі на матеріалі статей із журналів "Time" та "Newsweek".

З часу введення Ю. Н. Карауловим у 1987 році терміна "прецедент-ний текст" (згодом більшого поширення набув термін "прецедентний феномен") функціонування прецедентних феноменів стало предметом лінгвістичних розвідок у різних типах дискурсу - літературному, полі­тичному, рекламному, гумористичному, медійному [13; 4; 6; 8; 9; 2]. Од­нак дані дослідження не торкалися маніпулятивної функції прецедент-них феноменів у медіа дискурсі.

Для того щоби з'ясувати характеристики маніпулятивної функції пре-цедентних феноменів у медіа дискурсі, слід окремо розглянути та дати трактування маніпуляції. Маніпуляцію у дискурсі розуміють як комуні­кативну та інтеракційну практику, у якій маніпулятор здійснює контроль над іншими людьми, здебільшого проти їх волі чи найкращих інтересів [14, с. 360]. У випадку вживання прецедентних феноменів у медіа дис­курсі маніпуляція здійснюється шляхом нав'язування адресату тракту-

© Великорода Ю. М., 2010вання подій чи ситуацій, які є вигідними для маніпулятора. Як вважає С. Кара-Мурза, природа маніпуляції полягає в наявності подвійної дії - по­ряд із повідомленням, котре посилається відкрито, маніпулятор посилає адресату "закодований" сигнал, сподіваючись, що цей сигнал викличе у свідомості адресата ті образи, котрі потрібні маніпулятору. Цей при­хований вплив опирається на "неявне знання", котрим володіє адресат, на його здатність створювати у своїй свідомості образи, котрі вплива­ють на його почуття, думки та поведінку. Мистецтво маніпуляції полягає в тому, щоби пустити процес уяви по потрібному руслу, але так, щоби людина не помітила прихованого впливу [5, с. 99]. Одним із засобів та­кого прихованого впливу на свідомість адресата у медіа дискурсі є пре-цедентні феномени, котрі трактуються як "компонент знань, позначення та зміст якого добре відомі представникам певної етнокультурної спіль­ноти, актуальний та використаний у когнітивному й комунікативному плані. Розуміння текстів, що містять прецедентні феномени, ґрунтується на фонових й енциклопедичних знаннях адресатів" [11, с. 492]. Забезпе­чення прихованого впливу досягається за рахунок того, що маніпулятор опирається на "неявне знання", котре у випадку вживання прецедентних феноменів включає в себе фонові та енциклопедичні знання адресатів та асоціації, пов'язані з прецедентними феноменами.

У нашому дослідженні зупинимося саме на мовній маніпуляції, яку розуміємо як використання особливостей мови та принципів її вживан­ня з метою прихованого впливу на адресата в потрібному для мовця напрямку; "прихованого" означає такого, що не усвідомлюється адре­сатом. Іншими словами, коли приховані можливості мови використову­ються мовцем для того щоби нав'язати реципієнту певне уявлення про дійсність, ставлення до неї, емоційну реакцію чи намір, що не співпа­дають із тими, які адресат міг би сформувати самостійно, мова йде про мовну маніпуляцію [1, с. 145].

Маніпулятивною функцією прецедентних феноменів у медіа дискур­сі називатимемо функцію прихованого впливу, неусвідомленого адреса­том, на формування думок, переконань адресата та спонукання його до вчинення певних дій, вигідних маніпулятору. Найбільший маніпулятив-ний ефект при вживанні прецедентних феноменів досягається за рахунок 1) їх включення у текстові домінанти (заголовок, початок чи кінець стат­ті), у цьому випадку домінантне розташування прецедентного феномену через його аксіологію сприяє формуванню у реципієнта певної думки про сам текст; та 2) завдяки використанню трансформованих прецедент-них феноменів, коли в одній одиниці наявні два смисли - дослівний та глибинний, закладений у прецедентному феномені.

Для того щоби скерувати розуміння змісту статті у напрямку, вигід­ному маніпулятору, автори статей використовують прецедентні феноме­ни у заголовку. Механізм маніпуляції у випадку вживання прецедентних висловлювань побудований на знанні основних властивостей сприйнят­тя, що базуються на зміні фігури та фону. В єдиному акті сприйняття фігура і фон можуть мінятися місцями, і за рахунок цієї закономірності за допомогою введення слова на початок або кінець прецедентного ви­словлювання формується нова фігура з фону, зміненого таким чином. Місце прецедентного феномену є суттєвим, наприклад, більш ефективно сприймається та запам'ятовується початок та кінець будь-якого повідо­млення в дискурсі, оскільки "спрацьовує" психологічний "ефект грани­ці" [10, с. 162]. Залежно від формулювання назви статті та асоціацій, ко­трі стоять за прецедентним феноменом, весь зміст статті сприймається із перспективи, закладеної автором у заголовку. Коли адресат читає заголо­вок, у нього з'являються певні очікування щодо змісту статті. Однак не завжди очікування щодо змісту, які можуть виникнути після прочитання її назви, будуть виправдані. Такий прийом можна назвати ефектом "об­манутого очікування", коли прецедентна ситуація, котра вводиться за допомогою прецедентного феномену, пов'язана у свідомості з чітко фік­сованим набором асоціацій та конотацій, змушує передбачати їх актуа­лізацію при актуалізації прецедентного феномену, однак актуалізованим виявляється дещо інше [3, с. 264-265]. Наприклад, у назві статті "Tear Down This Wall" (Newsweek, April 20, 2009) активізується прецедентне висловлювання Рональда Рейгана та промова, яку він виголосив у 1987 році у Берліні. Це прецедентне висловлювання асоціюється, перш за все, з боротьбою проти тоталітаризму та комунізму в східній Європі у кін­ці 1980-х років та з боротьбою уряду США проти таких режимів. Крім того, дане висловлювання має конкретний денотат (Берлінську стіну). Однак у статті йдеться про відносини між США та Кубою та про "стіну" економічних та політичних санкцій, накладених на Кубу урядом США. Завдяки аксіології цього прецедентного висловлювання та асоціаціям, пов'язаним із прецедентною ситуацією, в адресата перед прочитанням статті виникатимуть оцінки: "стіна - це погано, її необхідно усунути через те, що від тоталітарного режиму страждають люди". У даному прикладі відбувається зміна об'єктів прецедентної та реальної ситуації. Якщо у випадку із Берлінським муром США виступали як борець проти стіни, а комуністичні режими як символ стіни та перешкоди, то у реаль­ній ситуації (кубинсько-американських відносинах) США виступають як прихильник та головний "архітектор" стіни. Прирівнюючи ситуацію холодної війни до ситуації відносин між США та Кубою, автор прагне, щоби у читачів з'явився осуд реальної ситуації та переконання, що та­кий стан речей є неприпустимим. Маніпулятивна функція реалізується завдяки тому, що в адресата може існувати інша, протилежна точка зору, адже попередні уряди та політичні сили, котрих підтримували виборці,не вважали необхідним зняття ембарго протягом майже півстоліття. Та­ким чином, маніпулятор прагне, щоби в адресатів виник осуд даної ситу­ації, незважаючи на їх політичні переконання.

Потенційно більшою маніпулятивністю володіють трансформовані прецедентні феномени, вжиті у назвах статей. В іншому прикладі ви­користання цього ж прецедентного феномену у назві статті "The Wall Isn't Falling" (Newsweek, July 6-13, 2009) про громадський неспокій в Ірані, викликаний результатами президентських виборів, відбувається апеляція до вище описаного прецедентного висловлювання ("Tear down this wall!"). Для підсилення асоціацій, пов'язаних із трансформованим прецедентним феноменом та запобігання можливості трактування заго­ловку без урахування прецедентного феномену, автор статті у першому абзаці завдяки чітко фіксованим дескрипціям актуалізує прецедентну си­туацію падіння Берлінської стіни:

Whenever we see the kind of images that have been coming out of Iran over the past two weeks, we tend to think back to 1989 and Eastern Europe. That time, when people took to the streets and challenged their governments, those seemingly stable regimes proved to be hollow and quickly collapsed. What emerged was liberal democracy. Could Iran yet undergo its own velvet revolution?

Порівнюючи ситуацію в Ірані з ситуацією у Східній Європі у 1989 році, автор скеровує хід думок мовця у напрямку засудження Ірансько­го режиму як антидемократичного. Берлінська стіна як фізичний бар'єр і символ залізної завіси сприймається як перепона демократичним змі­нам, котра неодмінно повинна впасти. На її тимчасовість вказує також використання граматичної форми present continuous у заголовку (пор. "The wall isn't falling" як тимчасова ситуація та "The wall doesn't fall" як постійний стан або "The wall hasn't fallen" як результат, актуальний у теперішній ситуації), яка підсилюється і лексичними засобами, вико­ристаними у першому абзаці: "seemingly stable"", "quickly collapsed". До такого порівняння реальної ситуації та прецедентної ситуації автор вда­ється ще декілька разів далі у тексті статті: "In 1989 in Eastern Europe, all three [democracy, religion and nationalism] were arrayed against the ruling regimes"", "... a much-disliked imperial power, the Soviet Union"". Хоча автор і відкрито говорить про різницю двох ситуацій та малоймовірність роз­витку подій у Ірані, подібного до того, який був у Східній Європі у 1989 році ("It's possible, but unlikely".), використання прецедентного вислов­лювання та актуалізація даної прецедентної ситуації дозволяє говорити про мовну маніпуляцію зі сторони автора. Адже уже у заголовку іран­ський уряд отримує різко негативну оцінку, котра розвивається у змісті статті. За допомогою прецедентних феноменів автор нав'язує читачеві своє ставлення до ситуації та своє розуміння та трактування подій. Такаманіпуляція підсилюється заголовковим використанням та трансформа­цією прецедентного висловлювання.

Серед трансформованих прецедентних феноменів у маніпулятивній функції особливо часто виступають прецедентні феномени, у яких від­булася зміна лише одного лексичного компонента при збереженні гра­матичних відношень. У таких прикладах один знак передає два значення одночасно внаслідок того, що над значенням одного слова "надбудо­ване" значення іншого, і вони функціонують у свідомості людини при сприйнятті цього складного знака одночасно, збагачуючи один одного новими відтінками смислу [10, с. 162]. Так, у назві статті "We Are All Socialists Now" (Newsweek, February 16, 2009) використано трансфор­моване прецедентне висловлювання "We are all Keynesians now", котре приписують президенту США Річарду Ніксону, і котре асоціюється із неохочим визнанням необхідності регулювання ринкової економіки урядом. Заміна компонента "Keynesians" на "Socialists" не заважає роз­пізнаванню оригінального висловлювання, а отже і розпізнаванню його значення та асоціацій, пов'язаних із ним. У трансформованому прикла­ді обидва значення прецедентного висловлювання (оригінальне та нове) функціонують одночасно, більше того, слово "Socialists" володіє більш негативною конотацією в американському суспільстві (через перевагу ринкової форми економіки, яка, згідно з громадською думкою, сприяла заможності громадян США).

Трансформовані прецедентні феномени можуть також вживатися по­ряд із прецедентними феноменами у своїй оригінальній формі для під­силення ефекту маніпуляції. Наприклад, у статті "Why Turkey Must Get In" (Newsweek, July 27, 2009) спроби блокування європейської інтеграції Туреччини з боку уряду Франції автор порівнює із прецедентною ситуа­цією з часів Другої світової війни:

Sarkozy's veto has become a new Maginot Line, the futile and antiquated fortifications France built to defend itself.

У наступному абзаці автор створює трансформоване прецедентне ви­словлювання для того, щоб надати більшої сили своїм аргументам:

Like the Maginot Line, the Sarkozy line can be circumvented if the Turkish government, which once eagerly pursued EU membership, re-embraces the EU.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16