М І Гнатюк - Наукові записки в 16 - страница 40

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

Данная работа содержит фрагмент анализа ОСКР (его первую часть), который проводился по концептуально-метафорическому основанию и состоял из двух частей: 1) аксиологический анализ сравнений, полученных в результате направленного ассоциативного эксперимента (АЭ); 2) акси­ологический анализ паремий и прецедентных текстов высокой степени итеративности и этнокультурной насыщенности из публицистических и художественных произведений, а также из зарегистрированных нами об­разцов письменной речи (ответы информантов в рамках АЭ).

Методологической основой исследования служат теория языкового сознания, концепции когнитивной семантики и лингвокультурологии, теории (концептуальной) метафоры, концептуальной интеграции и (кон­цептуального) сравнения как "самого универсального, самого очевидно­го, но вместе с тем и самого скрытого, подлежащего выявлению элемента, определяющего форму познания ... и гарантирующего богатство его культурного содержания" [7, с. 66]. Значительную роль сравнения отме­чали И. М. Сеченов и А. А. Потебня, утверждавшие, что сам процесс познания есть процесс сравнения, которое имеет выход в единую кон­цептуальную систему человека. С этой точки зрения устойчивое сравне­ние как способ объективации ОСКР выступает инструментом познания этнокультурной специфики концептуальной системы Homo loquens [1],наряду с метафорой "относясь к числу тех феноменов, в которых наибо­лее ярко проявляется "душа народа", его ментальный мир" (цит. А. П. Чудинова по М. В. Пименовой [4, с. 181]).

Цель представленного ниже фрагмента исследования - выявить конвергентные и дивергентные параметры национально-культурной специфики сравнений (концептуальный механизм которых сродни концептуально-метафорическому), употребляемых американцами и укра­инцами/русскими для описания радости, исходя из того, что выбор сравне­ний детерминируется как гештальтом, так и этнокультурной средой.

В АЭ, результаты которого составили материал исследования, при­няли участие представители американской и украинской/российской лингвокультур (54 респондента соответственно: мужчин - 21, женщин - 33; возраст - от 18 до 69 лет; образование - (незаконченное) высшее; социальный статус - студенты, работники сферы образования и культуры, экономисты, военнослужащие, священнослужители, пенсионеры). Ин­формантам предлагалось продолжить фразы as happy as / as joyful as...; счастливый / радостный как .. Однотипные ассоциативные реакции рассматривались как более или менее типичные не только для опред­еленной группы информантов, но и для языкового коллектива в целом [1; 5; 6]. При обработке результатов АЭ близкие реакции объединялись по смысловому признаку в одну, частотность реакций суммировалась.

Анализ наиболее частых ответов информантов позволяет сделать ряд выводов в отношении отраженных в сравнениях ценностных признаков ОСКР в сопоставляемых лингвокультурах.

а) В сравнениях большинства американских информантов присут-
ствует аппеляция к прототипическому случаю радости/счастья, связан-
ному с безмятежным существованием в комфортной, привычной среде,
исполнением желаний (например, обретением материального благопо-
лучия) и свободой, -
as joyful / happy as a clam / a pig in mud / in a puddle
/ in shit / slop / a fish / a lark / a bird / a song bird / а lark / a jaybird / a
humming bird
/ a sparrow / а clown / а king / a bubbling brook / a song (45).
В ответах представителей славянской лингвокультуры практически от-
сутствует концептуализация радости как комфорта и материальных благ,
но валоративный индекс свободы чрезвычайно высок
- счастливый/
радостный как ветер
/ птица / песня / вода (47);

б)         Радость в американской и славянской лингвокультурах ассоци-
ируется с детством или детскостью и реализацией (детских) желаний,
что соответствует как преобладающей в восприятии радости гедоничес-
кой, так и коэффициентной фелицитарным теориям
- as joyful / happy
as a puppy (with a toy, with a bone)
/ a kitten / а baby / a little kid eating an
icecream
/ a kid in a candy store / children / a child who gets the toy he really
wants for his B-day / a little kid on Christmas morning / a child on a swing
(16); счастливый/радостный как дитя /ребенок / младенец / теленок / кузнечик /заново рожденный человек (42).

в)    Американская индивидуалистическая аксиологическая доминанта
реализуется в следующих сравнениях -
as joyful / happy as (I) can be / as
possible
(16), что отсутствует в ответах украинских/российских респон-
дентов.

г) В сопоставляемых лингвокультурах радость универсально ассоци-
ируется со светом, солнцем, соответственно, энергией -
а spring / sunny
day
/sun on a rainy) day sunrise (15); как восходящее солнце /луч солнца

(31).

д)    Некоторые сравнения свидетельствуют об особом месте (азартных)
игр и спорта в американской культуре (отлично от славянской), что ин-
терпретируется нами как проявление состязательности - отличительной
культурной особенности современного американского общества -
as
joyful
/ happy as playing baseball / a gambler in a casino (12). В то же время
исключительно славянским ценностным признаком концептуализации
радости является осмысление этой эмоции как чего-то огромного, уди-
вительного, экзотического -
счастливый/ радостный как слон (51 (!)),
что может служить подтверждением примата духовного над прагмати-
ческим.

е) Универсально культурно значимой является радость материнства

- as joyful / happy as a pregnant woman (27); как роженица, как мать-героиня (36).

ж) Особо выделяется группа сравнений, подтверждающая не толь-
ко культурную и духовно-религиозную значимость КР в американской
и славянской лингвокультурах-
as joyful / happy as one who has been
forgiven
/ an angel / knowing Jesus Christ intimately / a Christian / Santa /
St Nicholas / Christmas / a devout religious/spiritual person / a follower of
Christ
(2) / a cherubim before the throne of God (23); как Бог, как после
исповеди; как после причастия; как будто из купели; как на Пасху
(24).

Таким образом, выявленные аксиологические доминанты, дальней­шая детализация и уточнение которых составляют перспективу нашей работы, характеризуют оценку Я-статуса современных представителей американской и украинской/российской лингвокультур как концептуа-лизаторов радости и определяют этнокультурное своеобразие образной компоненты концепта РАДОСТЬ, основной лингвокультурологичес-кий смысл которого заключается в его способности отражать в своей языковой объективации специфику национального менталитета и нацио­нального характера.Литература:

1.Алефиренко Н. Ф. Спорные проблемы семантики / Н. Ф. Алефиренко. -М.: Гнозис, 2005. - 326 с.

2.Ильин Е. П. Эмоции и чувства / Е. П. Ильин. - СПб.: Питер, 2001. - 752 с.

3.Меркулов И. П. Эволюционируют ли наши когнитивные способности? / И. П. Меркулов // Вопросы философии. - 2005. - № 3. - С. 92-102.

4.Пименова М. В. Коды культуры и принципы концептуализации мира / М. В. Пименова // Studia Linguistica Cognitiva. Язык и познание: Методологи­ческие проблемы и перспективы. - М.: Гнозис, 2006. - Вып. 1. - С. 172-186.

5.Попова З. Д. Моделирование содержания концепта (когнитивная ин­терпретация результатов лингвистических исследований) / З. Д. Попова, И. А. Стернин // Когнитивные исследования языка. Проблемы репрезентации в языке. - М. -Тамбов, 2009. - Вып. II. - С. 358-367.

6.Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. М. Приходько. - Запоріжжя: Прем'єр, 2008. - 332 с.

7.Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук / М. Фуко: пер. с
фр. - СПб.:        1994. - 405 с.

8.Шамаева Ю. Ю. Когнитивная структура концепта РАДОСТЬ (на матери­але английского языка: дис. ... канд. филол. наук: 10. 02. 04 / Шамаева Юлия Юрьевна. - Харьков, 2004. - 260 с.

9.Шаховский В. И. Лингвистическая теория эмоций / В. И. Шаховский. -М.: Гнозис, 2008. - 416 с.

10.       Ochs E. Language has a heart / E. Ochs, B. Schiffelin // Text. - 1989. - V
9, №1. - P. 57-81.УДК 8111(811.161.2+811.111+811.133.1)

Шапран Н. В.,

Національний університет "Острозька академія"

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВЖИВАННЯ КОМПЛІМЕНТУ В УКРАЇНСЬКІЙ, АНГЛІЙСЬКІЙ ТА ФРАНЦУЗЬКІЙ КОМУНІКАТИВНИХ КУЛЬТУРАХ

Стаття присвячена теоретичним передумовам вживання комплі­менту в українській, англійській та французькій комунікативних культу­рах. Досліджується взаємозв'язок мови, культури і суспільства в теорії міжкультурної комунікації. Розглядається лінгвістичний підхід у вивчен­ні проблем комунікації.

Ключові слова: комплімент, комунікативна культура, комунікація.

The article deals with theoretical backgrounds of the use of complements in Ukrainian, English and French communicative cultures. The interaction of the language, culture and society is being researched. The linguistic approach to study the problems of communication is presented.

Key words: сompliment, communicative culture, communication.

Проблеми взаємозв'язку, співвідношення культури, мови і суспіль­ства, а також пошук оптимальних форм міжкультурного спілкування за­вжди цікавили дослідників. Задовго до того, як мовленнєва комунікація (МК) сформувалася в окрему галузь знань, багато проблем досліджува­лися такими вченими як Аристотель, І. Кант, Г. Гегель, Вольтер, В. фон Гумбольдт та ін. Погляди Вільгельма фон Гумбольдта дали початок роз­витку багатьом напрямам в мовознавстві й лінгвокультурології. В пер­шій половині ХІХ ст. В. фон Гумбольдт заклав основи сучасної антропо­логічної лінгвістики. Його поняття духу народу як маніфестації культури отримало багато різних інтерпретацій у вітчизняній та зарубіжній науці. В працях В. фон Гумбольдта ми знаходимо витоки тих ідей, які були роз­винені іншими авторами:

  про взаємозв'язок мови і мислення: "Через те, що існує багато мов, нам відкривається багатство світу і те, що ми пізнаємо в ньому; і людське існування стає для нас ширшим, оскільки мови дають нам різні способи мислення і сприйняття".

  про фільтрацію інформації в процесі сприйняття навколишньої дій­сності носіями різних мов;

  про національно-культурну специфіку мов: "Дух, за допомогою якого ми пізнаємо, порівнюємо, розглядаємо, проникає у внутрішню творчість мови".

  про роль мови у формуванні національного характеру: ".саме вони (мови) першим чином <.. .> визначають національний характер".

© Шапран Н. В., 2010• про тісний взаємозв'язок мови, соціуму та індивіда: "кожний вік,кожний відомий літератор і, якщо звернутися до найтонших нюансів, навіть будь-який духовно розвинена людина формується у своїй нації і, користуючись своєю рідною мовою, поєднує зі своїми словами індиві­дуальні поняття, і таким чином всіма вживана мова мало-помалу вміщу­ється в сокровенний круг мислення і сприйняття індивіда" і т. д. Його ідеї отримали подальший розвиток в працях Р. Раска, Г. Штейнталя, О. Потебні, О. Марти, Р. Якобсона та ін.

Вельми плідно ідеї В. фон Гумбольдта були застосовані американ­ськими ученими. Починаючи з Ф. Боаса, на початку XX століття в США був сформований антропологічний напрям в науці про мову. Його прак­тичною метою стали опис і класифікація мов неписьменних народів. У своїх роботах американські антрополінгвісти особливо підкреслювали необхідність вивчення мови разом з вивченням явищ культури.

Вчення Ф. Боаса в американській антрополінгвістиці продовжили Ед-вард Сепір і його учень Бенджамін Уорф, які найбільш послідовно роз­діляли думку В. фон Гумбольдта про те, що кожна мова являє собою особливу призьму, через яку носій мови бачить і осмислює навколишній світ. Окрім цього, Б. Уорф і Е. Сепір розробили гіпотезу лінгвістичної відносності, яка стала могутнім поштовхом для розвитку подальших те­орій, присвячених взаємозв'язку мови і культури. З ідеями Сепіра-Уорфа перекликаються положення європейського напрямку неогумбольдтиан-ства (Л. Вайсгербер, Р. Гольц, Р. Іпсен, П. Гартман та ін.), які розгляда­ють мову не як засіб мислення, а як проміжний світ між об'єктивною дійсністю і мисленням і трактують мовний знак як результат свавілля духу. Вони виходять з положення про те, що мислення кожного народу має специфічні національні риси, внаслідок чого його розвиток цілком визначається іманентним розвитком національної мови. [8, c. 23-25].

В європейській науці проблемі взаємозв'язку мови, культури і сус­пільства присвячено багато праць. Серед зарубіжних вчених другої по­ловини XX століття слід зазначити роботи М. Блека [14], В. Куайна [17], Д. Лакоффа [6]. Сучасні французькі вчені, відштовхуючись від ідей своїх видатних попередників, які заснували соціологічний напрямок в науці про мову - А. Мейе, Же. Вандрієса, Е. Бенвенісга - і результатів дослі­джень відомих етнографів - М. Мосса, М. Гріоля, М. Гране, М. Ліхардта і ін., не раз вказували на необхідність взаємозв'язаного вивчення кон­кретних мов і культур. Особливий інтерес представляють дослідження таких французьких етнолінгвістів, як Д. Льові-Стросс, М. Уї, Же. Калам-Гріоль, М. П. Феррі. Всі вони в тій чи іншій мірі розділяють точку зору про взаємозв'язок мови, культури і суспільства, сформульовану Л. Калве: "Бачення світу певної соціальної групи обумовлено її культурою: одні і ті ж явища природи різними групами сприймаються й інтерпретуютьсяпо-різному". Проблема в тому, "щоб визначити, в якій мірі мова, яка ви­користовується даною соціальною групою, відображає її власне уявлен­ня про світ" [15, с. 39]. Таким чином, згідно з представленням французь­ких лінгвістів, бачення світу визначається досвідом (культурою), а мова лише в певній мірі здатна відображати специфіку світорозуміння.

Проблеми взаємовідношення комунікації і культури вперше детально проаналізував американський антрополог Едвард Т. Хол, який відносить себе до послідовників Э. Сепіра. Стверджуючи, що культура сама по собі є комунікацією, а комунікація - культурою [16, с. 169], він обгрунтував важливість міжкультурного аналізу. За допомогою комунікації культура забезпечує: 1) самоідентифікацію індивідуума; 2) взаємодію індивідуу­ма з суспільством; 3) узгодження діяльності окремих осіб між собою; 4) інтеграцію соціальних груп і єдність суспільства в цілому; 5) внутрішню диференціацію суспільства і окремих груп; 6) обмін досягненнями між індивідами, групами індивідів і націями.

Підходи вітчизняних вчених до проблем МК відрізняються від до­слідницьких підходів в США та Великобританії. В Україні спостеріга­ється серйозний крен у бік лінгвістики, тоді як теорія МК знаходиться в процесі встановлення. У вітчизняній науці проблемами взаємозв'язку мови і культури вивчаються за певними напрямами:

лінгвокраїнознавчі дослідження (П. М. Верещагін, В. Р. Костомаров, Р. Д. Томахин та ін.) в більшості випадків носять прикладний характер і є джерелом інформації, що відображає взаємодію мови і культури.

для етнолінгвістики (А. С. Герд, М. М. Кониленко, Н. І. Толстой та ін.), вивчаюча мова в аспекті його співвідношення з етносом і тісно пов'язаної з соціолінгвістикою, "істотним є розгляд не тільки і не стіль­ки віддзеркалення народної культури, психології і міфологічних уявлень в мові <. . >, скільки конструктивної ролі мови і її дії на формування і функціонування народної культури, народної психології і народної твор­чості" [13, с. 315].

•Лінгвокультурологія (У. Н. Телія, В. І. Хайрулін, В. В. Воробйов та ін.) визначається як "дисципліна, яка вивчає в першу чергу живі кому­нікативні процесси і зв'язок використовуючих в них мовних виразів з синхронно діючим менталітетом народу". Об'єкт лінгвокультурології вивчається на "перехресті" двох фундаментальних наук: мовознавства і культурології.

Всі позначені вище галузі лінгвістики направлені на вивчення національно-специфічних особливостей однієї, окремо взятої лінгво-культури. Ці дані є неоціненними для міжкультурних досліджень, по­трібних для порівняльного аналізу двох і більш лінгвокульгур. Не менш важливим для МК є розгляд вітчизняними дослідниками взаємостосун­ків мови, культури і суспільства через призьму психолінгвістики (А.А. Леонтьев, І. Н. Горєлов, К. Ф. Сєдов та ін.) і соціолінгвістики (А. Д. Швейцер, В. І. Карасик, І. Б. Мєчковська, В. Н. Конецька та ін.); вели­чезне значення має опис національно-специфічних особливостей мовної картини світу (Н. Д. Арутюнова, А. А. Уфімцева, Т. В. Булигіна, А. Д. Шмельов та ін.), а також співвідношення мови і національної самосвідо­мості (Н. Д. Арутюнова, Н. У. Уфімцева, В. Р. Гак).

Таким чином, поява праць, присвячених такій багатогранній темі, як мова і культура (див. роботи вищезгаданих авторів), стала початком розвитку теорії МК, в центрі уваги якої знаходиться взаємодія культур, трансферт культур, взаємозв'язок мови, культури і суспільства, вплив особи на мову і культуру, а також пошук форм оптимальної комунікації.

Лінгвістичний підхід у вивченні комунікації в чіткій формі з'явився у Празькому лінгвістичному гуртку, хоча уявлення про нього є у Ф. де Соссюра (1977) (дефініція мови і мовлення), В. фон Гумбольдта (1985) (протиставлення мови як ergon і мови як energeia), Л. Ельмсльова (1960) (аналіз схеми і узуса). Представники ж функціональної лінгвістики Празького лінгвістичного гуртка в своїх тезах відзначали: "Будучи про­дуктом людської діяльності, мова разом з останньою володіє цільовою спрямованістю. Аналіз мовної діяльності як засіб спілкування показує, що звичайною метою мовця, яка виявляється з найбільшою чіткістю, є висловлення. Тому до лінгвістичного аналізу потрібно підходити з функціональною точкою зору. З цієї точки зору, мова є системою засо­бів висловлення, яка має якусь мету. Важливим чинником для розподі­лу мовної комунікації служать взаємовідносини мовців, які знаходяться в мовному контакті". Таке глибоке розуміння коммуникативної функції мови в нашій країні було властиво у той час лише М. М. Бахтіну.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16