М І Гнатюк - Наукові записки в 16 - страница 43

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

Література:

1.Журавський В. С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. -К., 2003. - 195 с.

2.Зимня И. А. Психология обучения народному языку / И. Я. Зимня. - Мо­сква: Русский язык. - 1989. - 219 с.

3.Мороз І. В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної сис­теми в організації навчального процесу / І. В. Мороз. - К., 2005. - 277 с.

Шутак Л. Б., Собко І. О., Нікоряк І. В. Вчимося української / Л. Б. Шу­так, І. О. Собко, І. В. Нікоряк // Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів освіти І - ІУ рівнів акредитації. - Чернівці, 2009. - 231 с.УДК 811. 111'373

Щербина С. М.,

НПУ ім. М. П. Драгоманова, м. Київ

ОНТОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ЛІНГВІСТИЧНОГО КОНЦЕПТУ

Ця стаття присвячена аналізу поняття "концепт" в межах сучасних підходів дослідження даного феномена. Виділяються основні дефініційні моделі та характерні риси концепту, що розкривають сутність даного ментального утворення.

Ключові слова: когнітивна лінгвістика, концепт, дефініційні моделі, лінгвокогнітивний концепт, лінгвокультурний концепт

The article is devoted to analyzing of the notion "concept" in the frames of modern scientific approaches to the investigation of this phenomenon. The main definition models and features that reveal the essence of this mental forming are determined.

The key words: cognitive linguistics, concept, definition models, linguo-cognitive concept, linguo-cultural concept.

В нашій роботі під онтологічним виміром концепту ми розуміємо су­купність відомих на сьогодні знань та уявлень про концепт.

Термін "концепт" з'явився досить давно і одразу почав функціону­вати в термінологічних системах багатьох наук (прикладна математика, філософія, психологія, логіка, лінгвокультурологія та інші), що надало йому статусу універсального. Найширше він використовувався як термін логіки та філософії, де ним вдало оперували Л. Вітгенштейн, Ж. Гват-тарі, Ж. Дельоз, І. Фізер, З. Фрейд, Т. Юнг та інші, які створювали свої філософські концепції, опираючись на мову.

Усвідомлення того факту, що мову не можна зрозуміти без фігури її творця, призвело до зміни системно-структурної наукової парадигми гуманітарного знання кінця XX ст. на антропоцентричну, яка постави­ла людину в центр всіх досліджень. Саме ця подія стала початком пе­регляду логічного трактування концепту і його психологічного перео­смислення. Концепт почав трактуватися як ментальне утворення, яке не мислиться без суб'єкта - носія певної концептуальної системи, так зва­ної "мовної особистості" (термін Караулова). Основними ознаками, які відділяють лінгвістичне розуміння концепту від логічного є його закрі­пленість за певним способом мовної репрезентації [3, с. 81]. Це, в свою чергу, зумовлює підвищений інтерес до вивчення мовних одиниць, які дозволяють виявити знання про світ, зафіксовані в мові та вивчити мовну компетенцію носія мови. В фон Гумбольдт визначав мову як "світ, який лежить між світом зовнішніх уявлень і внутрішнім світом людини" [7]. Апелювання до мови призводить до доцільності залучення лінгвістично-

© Щербина С. М., 2010го аспекту дослідження даного явища, що, в свою чергу, призводить до експансії лінгвістики та появу когнітивно-орієнтованих напрямків. По­чесне місце серед яких відводиться когнітивній лінгвістиці, так званій федерації дисциплін (термін Дем'янкова).

Стрімкий розвиток когнітивної лінгвістики привернув до себе увагу багатьох науковців, які зосередились на когнітивних процесах сприй­няття, категоризації, класифікації і переосмислення світу. Як основний інструмент оперування науковців, термін "концепт" став об'єктом бага­тьох досліджень, однак через неоднозначність свого тлумачення, він і сьогодні вживатися синонімічно поряд із "прототипом", "стереотипом", "символом", "архетипом", "культуремою", "лінгвокультуремою". Дис­кусійними також залишаються питання типології концептів (Болдырев 2001, Бабушкин 1996, Лихачев 1997), можливості вербалізації концептів (Кубрякова 1996, Карасик 2002), методів дослідження (Степанов 1997, Попова, Стернин 2007 та інші).

На сучасному етапі досліджень можемо виділити багато зарубіжних і вітчизняних вчених, роботи яких присвячені дослідженню концептів (Дж. Лакофф, Ч. Філлмор, Н. Д. Арутюнова, А. П. Бабушкін, А. Д. Бєло-ва, А. Вежбицька, С. Г. Воркачов, І. Г. Голубовська, С. А. Жаботинська, В. І. Карасик, В. В. Красних, О. С. Кубрякова, А. П. Мартинюк, В. А. Маслова, А. М. Приходько, Ю. С. Степанов, З. Д. Попова, І. А. Стернін, В. М. Телія, Р. М. Фрумкіна, І. С. Шевченко та багато інших).

Актуальність запропонованої розвідки продиктована потребами створення узагальненої характеристики поняття "концепт", яке характе­ризується неоднозначністю і суперечливістю свого тлумачення, змушу­ючи науковців шукати нові сторони даного поняття, які можуть виявити­ся найбільш значимими для розуміння сутності концепту.

Метою статті є аналіз сучасних підходів до розуміння поняття "кон­цепт" та виявлення основних ознак даного ментального утворення.

Дана мета характеризується вирішенням наступних завдань:

1)  проаналізувати сучасні підходи до розуміння поняття "концепт" в лінгвістиці;

2)  виокремити основні дефініційні моделі концепту в межах розгля­нутих в роботі підходів;

3)  виявити основні ознаки концепту на основі розглянутих дефініцій них моделей.

Традиційно, підходи до розуміння концепту в лінгвістиці зводяться до лінгвокогнітивного та лінгвокультурного, в межах яких виокремлюють лінгвокогнітивний та лінгвокультурний концепти [6, с. 127-128]. В рамках даних підходів концепт може розглядатися по-різному (див рис. 1).
В рамках зображених на малюнку дефініційних моделей лінгвоког-нітивного концепту, концепт розглядають як "ментальне утворення", яке в процесі думки заміщує безліч предметів того самого роду" [13, с. 147]; "оперативну змістовну одиницю пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи та мови мозку (lingua mentalis), всієї картини світу, відбитої в людській психіці" [12, с. 90]; "ментальне утворення, яке являється базовою одиницею мисленнєвого коду людини, яке має досить впорядковану внутрішню структуру та є результатом когнітивної діяль­ності людини [14, с. 34]; "інформаційну структуру свідомості, різносуб-страктну, певним чином організовану одиницю пам'яті, яка містить су­купність знань про об'єкт пізнання, вербальних і невербальних, набутих шляхом взаємодії психічних функцій свідомості [16, с. 65].

Прихильники даного підходу, розглядають концепт і як "одиницю когнітивної семантики" (Н. Д. Арутюнова, Н. Ф. Алефиренко, А. Д. Шме­лев та інші). Зокрема за висловом Н. Д. Арутюнової "онтологія дійсності моделюється у вигляді системних концептів, які реконструюються за да­ними мови" [2, с. 56]. Концепт - "семантичний ембріон, або смисловий ген значення мовного знака" [1, с. 4]. Науковці схильні поєднувати в од­ній дефініції декілька ознак концепту, що дає їм підгрунття говорити про багатошарову природу концепту.

В межах лінгвокультурного підходу концепт постає як базова одини­ця культури (= культурне утворення). Згідно даного розуміння концепт виступає точкою перетину між світом культури і світом індивідуальних смислів (В. І. Карасик, С. Г. Воркачов, В. В. Красних, В. А. Маслова, А. М. Приходько Ю. С. Степанов та інші). В межах даної дефініційної мо­делі концепт розглядають як "основну чарунку культури в ментальному світі людини" [17, с. 47]; "культурно маркований вербалізований смисл, одиницю колективного знання, що має мовне вираження і що відзначена етнокультурною специфікою" [6, с. 47-48]; "первинне культурне утво­рення, що транслюється в різні сфери буття людини, зокрема у сфери переважно понятійного (наука), переважно образного (мистецтво) і пере­важно діяльнісного (буденного життя) світу" [8, с. 6]; як "складнострук-турований феномен, у якому поняттєве начало, проходячи через сито етнопсихологічної оцінки, органічно сполучується з лінгвокультурним" [15, с. 56].

Наступна дефініційна модель концепт як "духовна цінність" (Ю. С. Степанов 1997, С. Г. Воркачов 2004, Бабаєва 2004, В. І. Карасик та інші), відображає уявлення носіїв культури про щастя і нещастя, добро і зло, прекрасне і потворне. Концепт осмислюється як "термін духовної куль­тури" [17, с. 40]. Підсилення вислову Ю. С. Степанова знаходимо в робо­ті С. Г. Воркачова, де концепти - це не просто частина духовної культури соціуму, а "сенс життя людини". Концепт здатен установити "зв'язок між Божественним і людським" [5, с. 4]. Саме концепти є "ціннісними домі­нантами культури" [10, с. 35].

Цінність є центральною ланкою концепту, яка перевіряється метода­ми компонентного і контекстуального аналізу. Крім того, наявність цін­нісного складника відрізняє його від поняття, оскільки саме ціннісний складник відображає вищі орієнтири поведінки індивіда, як члена соці­уму. Процес орієнтації на цінності пов'язаний з оцінкою, яка втілюється в оцінному судженні усвідомлення позитивної чи негативної значущості будь-яких явищ.

Розглянувши основні дефініційні кластери в межах лінгвокогнітив-ного та лінгвокультурного підходу, можемо виокремити характерні риси лінгвокогнітивного та лінгвокультурного концептів (див рис. 2).

 

Лінгвокогнітивний концепт

Лінгвокультурний концепт

індивідуальне ментальне утворення

колективне ментальне утворення

еволюційна оцінка когнітивної діяль­ності людини

відображення найважливіших понять культури


особлива ментальна репрезентація у вигляді образів, картинок, схем

конкретне вербальне втілення (одно­слівна репрезентація)

багатошарова структура концепту, в центрі якої знаходиться ядро (основне поняття)

трирівневе ментальне утворення, цен­тром якого є ціннісний компонент

Рис. 2 Характерні риси лінгвокогнітивного і лінгвокультурного концептів

Характерною особливістю лінгвокогнітивного концепту є його інди­відуальна маркованість. Дане "ментальне утворення" побутує в свідо­мості окремого представника етносу та дозволяє визначити особливос­ті його мислення та поведінки, на основі яких і формується свідомість колективу. На відміну від лінгвокогнітивного концепту, лінгвокультур-ний концепт виступає базовою одиницею культури та відмічений лінг-вокультурною специфікою. Він є колективним ментальним утворенням, яке фіксує індивідуальність відповідної культури [9, с. 117].

Наявність динамічної природи і здатність до еволюції в процесі ког-нітивної діяльності людини, веде до збагачення лінгвокогнітивного кон­цепту новими асоціаціями, що, в свою чергу, призводить до комбінато­рики різних концептів. Сукупність концептів утворює концептуальну систему, під якою ми розуміємо ментальну сітку, в яку входить сукуп­ність всіх відомих людському розуму концептів. Кожен окремий індивід виступає носієм концептуальних систем.

Кількість лінгвокультурних концептів може бути визначеною, оскіль­ки вони виступають константами культури. Сукупність таких концептів утворює лінгвокульторологічне поле (вислів Воробйова), яке відображає систему найважливіших понять культури [9, с. 136].

Лінгвокогнітивний концепт характеризується особливим способом репрезентації у вигляді образів, картинок, схем. Він може виражатись си­туативно, не втілюючись в словесному значенні. Для лінгвокультурного концепту найважливішою є наявність коректного вербального втілення мовою, яка стає об'єктом аналізу дослідника. Зокрема А. М. Приходько звертає увагу дослідника на коректність найменування досліджуваного концепту, який має своє ім'я, що в більшості випадках співпадає з до­мінантою відповідного синонімічного ряду. Саме ім'я концепту визна­чає його значущість для певної лінгвокультурної спільноти [15, с. 54]. Вдалим є вислів А. Вежбицької про те, що концепт - це "об'єкт із світу "Ідеальне", яке має ім'я та відображає культурно зумовлені уявлення лю­дини про світ" [4, с. 18].

Структура концепту є досить складною і багатогранною. В широкому розумінні структуру концепту малюють у вигляді поля, в центрі якогознаходиться ядро (основне поняття), та периферії, яка включає в себе відображення культурних традицій, етнічного чи індивідуального досві­ду [14, с. 62]. Лінгвокультурний концепт відрізняється від інших мен­тальних одиниць тим, що в ньому можна диференціювати поняттєвий, образний та ціннісний компоненти з акцентуацією останнього [10, с. 15].

Таким чином, проведений в роботі аналіз підходів до розуміння по­няття "концепт" в лінгвістиці, уможливив виокремити дефініційні моде­лі концепту, які розкривають природу даного ментального утворення, а саме: концепт як "ментальне утворення", "оперативна змістова одиниця пам'яті", "інформаційна структура свідомості", "одиниця когнітивної се­мантики", "культурне утворення", "духовна цінність".

Аналіз лінгвокогнітивного та лінгвокультурного концептів дав змогу виділити характерні риси кожного з них. Лінгвокогнітивний концепт як індивідуальне ментальне утворення, вміщує в собі принципово важливі для кожної людини знання про світ, які дають змогу отримати інформа­цію про характерні риси світосприйняття представників певної етнокуль­турної спільноти. Він є виходом на культуру етносу. Лінгвокультурний концепт як культурне утворення є відображенням колективного досвіду етносу, що стає одиницею оперування кожного представника певної ет­нокультурної спільноти.

Література:

1.Алефиренко Н. Ф. Вербализация концепта и смысловая синергетика языкового знака // Проблемы вербализации концептов в семантике язика и текста: Материалы Международного симпозиума: Волгоград, 22-24 мая 2003 г.: В 2 ч. - Ч. 1: Научные статьи. - Волгоград, 2003, - С. 4-5.

2.Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. - М.: Школа "ЯРК", 1999. - 896 с.

3.Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. - Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1996. - 104 с.

4.Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. Пер. с англ. - М.: Школа "ЯРК", 1999. - 780 с.

5.Воркачев С. Г. СЧАСТЬЕ как лингвокультурный концепт. - М.: Гнозис, 2004. - 236 с.

6.Воркачев С. Г., Сытникова Ф. Х. Безразличие как лингвокультурный ас­пект // Филология и культура. Материалы междунар. науч. конф. - Тамбов, 2001. - Ч. 3. - С. 127-128.

7.Гумбольдт В., фон. О различии между полами и его влиянии на органи­ческую природу // Гумбольдт В. Язык и философия культуры. - М.: Прогресс, 1985. - 325 с.

8.Карасик В. И. Культурные доминанты в языке // Языковая личность: культурные концепты. - Волгоград-Архангельск: Перемена, 1996. - С. 3-16.

9.   Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. - М.: Гно­зис, 2004. - 390 с.Карасик В. И. Институциональные концепты // Vita in lingua: К юбилею профессора С. Г. Воркачева. Сб. ст. - Краснодар: Атриум, 2007. - С. 87-97.

10.Когнитивная лингвистика: учеб. Пособие / В. А. Маслова. - 3-е изд., перераб. и доп. - Минск: ТетраСистемс, 2008. - 272 с.

11.Кубрякова Е. С., Демьянков В. З., Панкрац Ю. Г, Лузина Л. Г. Краткий словарь когнитивных терминов / под общей ред. Е. С. Кубряковой. М., 1996. -245 с.

12.Лихачев Д. С. Концептосфера русского языка // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста: Антология. - М.: Academia, 1997. - С. 28.

13.Попова З. Д, Стернин И. А. Семантико-когнитивный поход как направ­ление когнитивной лингвистики // Vita in lingua: К юбилею профессора С. Г. Воркачева. Сб. ст. - Краснодар: Атриум, 2007. - С. 171-180.

15. Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-
дискурсивній парадигмі лінгвістики
/ А. М. Приходько. - Запоріжжя: Прем'єр,
2008. - 332 с.

16.Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. - Полтава: Довкілля. - К., 2006. - 716 с.

Степанов Ю. С. Константы. Словарь русской культуры. Опыт исследо­вания. - М.: Школа "ЯРК", 1997. - 824 с.УДК: 621. 396. 71(047. 53)811. 111: 316. 346

Якимчук Н. В.,

Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, м. Тернопіль

GENDER DIFFERENCES IN INTERVIEWER -INTERVIEWEE COMMUNICATIVE INTERACTION IN ENGLISH RADIO INTERVIEWS

Стаття присвячена проблемі дослідження гендерних особливостей комунікативної взаємодії учасників сучасного англійського радіоінтерв'ю. У статті розглянуто вплив гендерного аспекту на функціонування сис­теми комунікативних ходів в радіоінтерв'ю, визначено гендерні відмін­ності вживання мовленнєвого переривання та накладання реплік на мов­лення співрозмовника, а також вживання мовцями нелексичних одиниць та маркерів порушення плавності мовлення.

Ключові слова: радіоінтерв 'ю, гендерні відмінності, система комуніка­тивних ходів, нелексичні одиниці, маркери порушення плавності мовлення.

The article investigates gender peculiarities of communicative interaction of participants of modern English radio interviews. It examines the influence ofgender aspect on turn-taking system functioning in radio interviews. Gender differences in the usage of interruptions, overlaps, non-lexical items and disfluencies are defined in the article.

Key words: radio interview, gender differences, turn-taking system, non-lexical items, disfluencies.

The increasing interest to the study of language as a social phenomenon is a prominent feature of modern linguistics. The inclusion of a social measurement into a linguistic analysis gives the possibility of penetrating deeper into the nature of language, the conditions of its functioning and dynamics of its development. Sociolinguists have given much attention to the question of gender differentiation in language. R. Lakoff [4] suggests that a separate "woman's speech" exists, characterized by a greater predominance of such forms as tag questions, tag-orders, apologizing, and questioning intonation patterns offered in the context of otherwise declarative answers. Analysing linguistic politeness in terms of gender, previous researchers (N. Henley [2], J. Holmes [3], D. Zimmerman and C. West [10]) have found that females are more linguistically polite than males, since they are cooperative in conversation, while males prefer competitive discourse strategies.

Most of scholars investigating the difference between male and female speech patterns have focused on casual conversation, while little attention has been paid to the gender distinctions in the language of mass media. Our decision to concentrate on media discourse is also motivated by the importance of the mass media as a social institution, since the language of the media has a great influence on shaping public opinions, attitudes and behaviour. Radio interview

© Якимчук Н. В., 2010texts have been previously studied by a Russian researcher N. Leontyeva [1] who investigated their semantic and prosodic organization without regard to sociolinguistic aspect. The turn-taking system of broadcasted interviews and gender peculiarities of its functioning are under-investigated.

The aim of this article is to analyze the role of gender aspect in functioning of turn-taking system in English radio interview texts and define gender differences in the usage of destructive elements and disfluency markers by interviewers and interviewees.

Radio interview texts are distinguished from casual conversation by pre-allocation of turns. A turn consists of the right (and obligation) to speak which is allocated to a particular speaker and of the temporal duration of an utterance. It is constructed out of ""unit-types" which can consist of single words, phrases, clauses or sentences" [10, p. 107]. In radio interviews the interviewer is responsible for the turn-taking system asking the question and the interviewee is supposed to answer. So, the turn-taking system of radio interviews is restricted. But interviewer - interviewee conversation can not go on without disruptive elements such as interruptions and overlaps. There distinguish three types of interruptions: simple, silent and butting-in interruptions [7].

Having analyzed twenty English radio interviews, we have got the following results. Among three types of interruptions mentioned above female participants mostly use silent interruptions. Silent interruptions occur when the current speaker displays turn-keeping signals such as intonation contour, filled pauses etc., showing the intention of continuing with the turn and at this point he is interrupted. The first speaker's utterance appears incomplete and there is an exchange of turns, but there is no simultaneous speech.

The male interactants tend to use simple interruptions which involve simultaneous speech. They interrupt the female participant while she is speaking and her turn is incomplete. Such interruption is successful, since the female doesn't try to finish her turn and the male manages to gain the floor.

When the female speaker attempts to interrupt the male participant, the interruption proves to be unsuccessful, since the male continues talking and finishes his turn. In such a case an overlap occurs. In a case of overlap, although the male participant manages to complete his floor, there is an exchange of turns. But in a few cases found in the investigated radio interviews, females, attempting to interrupt the male participant, do not get the floor; their utterance is very brief and is stopped by the current male speaker. Such interruptions are cases of butting-in interruption.

The fact that women allow male interactants to continue speaking and complete their turn proves that females tend to be co-operative in conversation, while men want to hold communicative initiative and dominate in verbal interaction. Women's cooperation in radio interview speech is also proved bytheir usage of parenthetical remarks. Parenthetical remarks are short supportive exclamations or short comments on aspects of the current speaker's discourse, such as "Lovely", "Exactly", etc. Such remarks do not signal any desire to take the floor and cause no speech disruptions on the part of the ongoing speaker. The floor is shared by the two participants and both speakers' utterances are complete.

Frequently before interrupting and taking the turn, radio interview participants produce utterances which are not composed of words, but are non-lexical items, such as er, hmm, yea, etc. Non-lexical utterances rely heavily on prosody to perform their functions, which include turn-taking control, negotiating agreement, signaling comprehension, expressing emotions and attitudes. A very salient prosodic feature of non-lexical items is syllabification. This prosodic feature is even reflected in the conventional spellings, as in mm-mm vs. mm, uh-huh vs. uh and yeah-yeah vs. yeah. Two-syllable items often signal the intention to take a listening role, to indicate that the person who produces them intends to say no more, while single-syllable forms function overwhelmingly as fillers. The speaker may produce four-syllable items such as uhn-hm-uh-hm and um-hm-uh-hm which signal a posture of continued listening [8].

In the investigated radio interview texts both male and female speakers make heavy use of non-lexical items. One-syllable forms such as er, um and uh are often used to fill pauses when the speaker is trying to decide what to say or intends to restart his explanation. Two-syllable tokens uh-huh and um-hmm and one-syllable form yea are often produced by radio interview participants while the other person has the turn and is talking. But such items do not interrupt the current speaker and "serve to do "support work", functioning as indicators that the listener is carefully attending to the stream of talk" [10, p. 108]. It is interesting to note that "parties to talk are likely to time these nonverbal signals to coincide with pauses in a current speaker's utterance. Thus, items like "um-hmm", "uh-huh" and "yea" may be viewed as a kind of positive reinforcement for continued talk where the provider of such cues must do active listening work to determine proper placement" [10, p. 109]. So, we may conclude that using non-lexical items, both males and females display interest to the topic of the radio interview and thus cooperate in topic development.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16