М І Гнатюк - Наукові записки в 16 - страница 9

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

1) бути зрозумілим;

2) передавати настрій і стиль оригіналу;

3) мати природну і легку форму вираження;

4) викликати таку ж реакцію.

З огляду на теорію перекладу, Белл відхиляє ідею "хорошого перекла­ду" але визнає, що перекладачі відрізняються за рівнем компетентності, "яка піддається вимірюванню згідно з об'єктивними критеріями" [4, с. 256; 8, с. 22]. Ці критерії застосовуються до результату діяльності пере­кладача і, як зазначає Белл, поняття 'хороший перекладач' є ключовим в обговоренні перекладу.

Кожен написаний текст наділений відповідним змістом, проте це не "текст" читача, тобто індивідуальне тлумачення дозволяє отримати осо­бливий соціально-психологічний зміст розуміння [4, с. 87-88]. Якщо се­мантичне відображення змінюється індивідуально, тексти можуть мати більшу або меншу кількість різних прочитань. Таким чином, переклад відображає індивідуальне прочитання і тлумачення перекладача. Звід­си виникає проблема збереження еквівалентності, "один з головних обов'язків перекладача" [2, с. 47]. Для того, щоб зрозуміти текст і роз­глянути різні варіанти його тлумачення, необхідний високий рівень за­гальних знань серед користувачів мови.

В процесі спілкування перекладач приймає дві ролі: "отримувача" та "генератора" [1, с. 257]. В цьому сенсі перекладач є посередником між двома різними мовами та культурами із власним " сприйняттям дійсності, ідеологією та світоглядом" [4, с. 124]. Модель процесу перекладу, описана вище, показує, що він (переклад) потребує точного прочитання тексту ори­гіналу, тому перекладачі можуть вважатись "привілейованими читачами" текстів джерела мови [5, с. 48]. Для них умови читання і осмислення є нестандартними, тому що вони читають текст з іншою метою, ніж це ро­блять звичайні читачі. На відміну від звичайних реципієнтів, перекладачі намагаються розпізнати текст і одночасно розглянути його з нейтральної точки зору [3, с. 288]. В той же час вони навряд чи зможуть повністю відді­лити себе від відображення у кінцевій мові [5, с. 91]. Це може означати, щословесне вираження перекладача не є постійно нейтральним. Так як Найда і Вілз, які відмічали важливість психолінгвістичного і соціолінгвістичного аспектів перекладу, Хатім і Мейсон підкреслюють, що переклад - це "ко­мунікативний процес, який знаходиться в межах соціального змісту" [4, с. 55]. Неминучим є те, що ми вносимо свої погляди, знання, ставлення в процес обробки текстів, таким чином, будь-який переклад буде відобража­ти інтелектуальний і культурний світогляд перекладача, не зважаючи на найкращі наміри залишатись неупередженим [4, с. 56-57].

Думка, що культурна спрямованість може з'являтись там, де цього чекають найменше не означає, що перекладач є по своїй суті упередже­ним. Але за певних обставин відмінності у сприйманні і ставленні існу­ють і можуть впливати на критичну оцінку тексту та перекладу.

Передумовою здійснення компетентного перекладу є наявність ло­гічної структури тексту та доступнсіть граматики і риторики джерела. Важливим для здійснення правильного вибору серед багатьох можливих варіантів перекладу є також застосування знань лексики, граматики і ха­рактеристик дискурсу мови-джерела. Свейн запропонувала таку струк­туру професійної компетентності перекладача [10, с. 64]:

  граматична компетенція

  соціолінгвістична компетенція

  дискурсна компетенція

  стратегічна компетенція

Всі ці компоненти, на її думку повинні включати зміни у системі і використанні кожної з робочих мов. Хатім і Мейсон до цієї структури відносять також знання, пов'язані з конкретими предметними сферами і "двокультурне бачення" [4, с. 67]. Хаймз компетентність перекладача ха­рактеризує як "знання і вміння, отримані перекладачем, які дозволяють йому/їй створювати акти комунікації, які є не лише граматично, але й соціально прийнятні" [6, с. 45]. Ньюмарк доповнює цю структуру прони­кливістю, далекоглядністю, винятковим здоровим глуздом, впевненістю в собі та рішучістю [8, с. 91].

Як уже зазначалось, під час перекладу фахівці змушені постійно роби­ти вибір між різноманітними варіантами тлумачення, в той час як читачі мають справу лише з кінцевим продуктом. Проте слід брати до уваги, що цим виборам варіантів передує процес прийняття не менш важливих рішень [2, с. 180], а саме:

1) відтворювати форми (синтаксис і лексикон) чи ідею (семантичний зміст) оригіналу;

2) зберігати стиль оригіналу чи застосовувати інший стиль, зберігати чи відхиляти форму тексту мови-джерела;

3) зберігати історично стилістичний аспект оригіналу чи перетво­рювати у сучасну форму;створювати текст, який читається як оригінал чи як переклад;

4) додавати чи пропускати слова, фрази, речення чи намагатись пере­нести все з джерела до кінцевої мови.

Таким чином, можна стверджувати, що запропонована абстрактна модель процесу перекладу дозволяє виділити стадії та ключові компо­ненти цього складного аналітико-синтетичного процесу, що є важливим для подальшого вивчення психолінгвістичних аспектів здійснення ком­петентного перекладу. Оскільки будь-який переклад буде відображати інтелектуальний і культурний світогляд перекладача, не менш важливим є також дослідження ролі чинників, що впливають на прийняття рішень в процесі перекладу, а саме: рівень компетентності фахівця та соціально-психологічний зміст розуміння тексту джерела.

Література:

1.Bassnett-McGuire, Susan. - Translation studies - (New accents) 1980.

2.Bell S. J. 1997. - The challenges of setting and monitoring the standards of community interpreting: An Australian perspective In S. A. Carr, R. Roberts, A. Dufour, & D. Steyn (Eds.)

3.Doubts and directions in translation studies: selected contributions from the EST Congress, Lisbon 2004 / edited by Yves Gambier, Miriam Shlesinger and Radegundis Stolze.

4.Hatim & Mason 1996. - The translator as communicator. Includes bibliographical references and index.

5.Hewson L. & Martin J. 1991. - Redefining translation. The variational approach - (Linguistics translation studies).

6.Hymes Dell. 1989. - Foundations in sociolinguistics. An ethnographical approach.

7.Neubert A. 2000. - Translation as text. The Kent State University Press

8.Newmark P. 1991. - About translation. Multilingual matters.

9. Nida E. A. 1974. - The theory and practice of translation. Includes
bibliographical references and index.

10.  Robert Keith Johnson, Merril Swain 1997. - Immersion education: international perspective. Camridge applied liguistics.

11.Routledge encyclopedia of translation studies/edited by Mona Baker. 1998,

2001.

12.Widdowson H. G. 1978 - Teaching language as communication. Oxford University Press. (pp. 58-142)

Wills W. 1978 English Syntactic anticipation in German-English simultaneous interpretation in D. Gerver & H. Sinaiko (Eds.), (pp. 335-343). New York: Plenum PressУДК 811. 111'276. 16:654. 197

Гапачило Н. Я.,

Львівський національний університет ім. Івана Франка, м. Львів

КАТЕГОРІЯ ВВІЧЛИВОСТІ В КОНТЕКСТІ САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ УЧАСНИКІВ КОМУНІКАЦІЇ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ІНТЕРВ'Ю)

У статті йдеться про явище самопрезентації та його зв'язок із теорією ввічливості та принципом кооперації. На основі телевізійних інтерв'ю простежено, що поняття "обличчя" є ключовим для розуміння самопрезентації, а порушення ґрайсових максим несе імпліцитний зміст.

Ключові слова: самопрезентація, теорія ввічливості, категорія ввіч­ливості, принцип кооперації, максима, конверсативні імплікатури.

The article examines the notion of self-presentation and its connection to the politeness theory and cooperation principle. By drawing on TV interviews it was researched that the concept of "face" is a key one for understanding self-presentation, and a violation of Grice's maxims has implicit meaning.

Key words: self-presentation, politeness theory, category of politeness, cooperation principle, cooperation principle, maxim, conversational implicatures.

Сучасні дослідження мови та мовлення усе більше набуваються між­дисциплінарного характеру та зосереджуються на функціонуванні мови в різноманітних сферах суспільної діяльності. Саме тому, мовознавці звертаються до міждисциплінарних теорій, понять, та категорій, однією з котрих є категорія ввічливості. Адже ввічливість, будучи складним со-ціокультурним феноменом, впливає на успішність комунікації.

Одночасно, зближення лінгвістики із низкою інших наук про людину, сприяло введенню та дослідженню в рамки лінгвістичної парадигми по­няття самопрезентації, котре визначається як "процес презентації себе іншим, створення певного враження про себе, котре сприяє реалізації мети учасників певної комунікативної ситуації" [3, с. 186].

Бажання викликати позитивне та схвальне ставлення до себе, тобто прагнення до позитивної самопрезентації, спонукає учасників комуніка­ції дотримуватись загальноприйнятих правил та норм поведінки, тобто певного мовного етикету. Саме тому, на нашу думку, поняття самопре-зентації знаходиться у тісному зв'язку із категорією ввічливості. Причо­му дотримання чи відхилення від принципів ввічливості має вирішаль­ний вплив на презентацію мовця.

На матеріалі телевізійних інтерв'ю із LARRY KING LIVE [5], CNN, одного з найбільш популярних та визнаних токшоу Америки, ми дослід­жували особливості функціонування категорії ввічливості, і простежува­ли вплив її реалізації на елементи самопрезентації.

© Гапачило Н. Я., 2010Категорія ввічливості є однією з найбільш значних сфер досліджень у галузі прагматики, соціо- та психолінгвістики. Будучи категорією міждисциплінарного характеру, визначення "ввічливості" залишається одним із відкритих питань. У нашому дослідженні, ми використовує­мо визначення категорії ввічливості (КВ) А. Безносої, котра виходить з того, що "КВ - це функціонально-семантична категорія, план змісту якої визначають семантичні компоненти ввічливого спілкування (повага, доброзичливість до співрозмовника, паритетність комунікантів тощо), а план вираження - різнорівневі мовні одиниці, що служать для її репре­зентації" [1, с. 177].

Специфіка ввічливості виявляється не лише у зверненні до певного етикету, але й реалізується у формі різноманітних комунікативних стра­тегій. Концепт "FTA" (Face Threatening Act) "акт, який загрожує облич­чю", ключовий у "теорії ввічливості" розробленій П. Браун та С. Левін-сон, є одним із основних елементів для розуміння ввічливості. Поняття "обличчя" розуміють "з одного боку, як образ учасника комунікації, його імідж, а з другого боку, як його територію - у широкому сенсі слова, яка включає не тільки приватний простір мовця, його час, "оболонку" (тіло й одяг), але і когнітивний простір" [1, с. 177].

Поняття "обличчя" ввів у соціолінгвістику Е. Гоффман; він розглядав "обличчя" як позитивну соціальну цінність, на котру претендує індивід [4, с. 5]. Головною ціллю мовної взаємодії Е. Гоффман вважав уникнення конфліктів (окрім випадків навмисної конфронтації) і забезпечення збе­реження цієї цінності [4, с. 10]. П. Браун і С. Левінсон уточнюють фор­мулювання Е. Гоффмана і говорять про обличчя як про своєрідний соці­альний імідж, в збереженні якого зацікавлений кожний член суспільства [4, с. 131]. Вони вводять "негативне обличчя" (прагнення людини не від­чувати перешкод в своїх діях) і "позитивне обличчя" (бажання отримати схвалення). Під час спілкування комуніканти прагнуть як до збереження власного обличчя, так і обличчя співбесідника. Причому збереження об­личчя є необхідною умовою, без виконання якої нормальне спілкування неможливе.

Як стверджують П. Браун та С. Левінсон, позитивне на негативне об­личчя існують універсально у людській культурі. У соціальній взаємо­дії FTA зустрічаються постійно та залежать від умов розмови. FTA - це акти, котрі завдають шкоди обличчю співрозмовника шляхом виявлен­ня опозиції його бажанням та прагненням [6]. Відповідно, розрізняють акти, котрі загрожують негативному або позитивному обличчю. У пер­шому випадку - свобода вибору та дії є під загрозою, коли ж загроза стосується позитивного обличчя - співрозмовник не зважає на почуття іншого та висловлює протилежні думки, чим загрожує його позитивно­му обличчю. Таким чином, поняття позитивного та негативного обличчястановлять особливе зацікавлення для дослідження ширшого поняття са-мопрезентації.

У мовній картині світу ввічливість, на думку П. Браун та С. Левін-сона, знаходить вираження у вигляді чотирьох стратегій, головними з котрих є стратегії позитивної і негативної ввічливості. Стратегія пози­тивної ввічливості, котра включає твердження про дружбу, солідарність, компліменти сприяє зближенню комунікантів через мінімізацію загрози позитивному обличчю співрозмовника. Негативна ж, створює загрозу негативному обличчю шляхом висловлення песимістичних думок та не­прямих звернень [6].

Аналізуючи інтерв'ю із А. Ґором [5], американським політиком, ко­лишнім віце-президентом, лауреатом Нобелівської премії миру за 2007 рік, ми намагались простежити особливості самопрезентації та стратегії ввічливості. Уже на початку інтерв'ю виявляється позитивне ставлення телеведучого Л. Кінґа до свого гостя: We are so honored to welcome back Al Gore to the show, the former vice president of the United States and the Nobel Peace Prize laureate and the best-selling author - all in one person. His new book is "Our Choice". There you see it. It's a plan to solve the climate crisis. And it is brilliantly put together.

Використовуючи дієслово "honour" (вшановувати, удостоювати) у пасивному стані та підсилюючи його прислівником "so" (так, дуже), телеведучий уже налаштовує багатотисячну аудиторію на позитивне сприйняття адресата. Окрім цього, називаючи усі звання, нагороди та на­голосивши на тому, що усе це поєднується в одній людині, Л. Кінґ безза­перечно дотримується стратегії позитивної ввічливості.

Обговорюючи нову книгу А. Ґора про глобальне потепління та шляхи його зменшення, автор зазначає, що йому знадобилось три роки для до­слідження та написання цієї праці:

GORE: ...it took me three years to research and write this book. I had more than...

KING: It shows.

GORE: Thank you. Thank you. I appreciate it.

Що цікаво у цьому епізоді, так це те, що коли А. Ґор хоче зазначити, що книга не відображає усього, що він зібрав за ці три роки, ведучий за­мість автора закінчує його думку. Тим самим, інтерв'юер робить комплі­мент та отримує подяку за нього, що власне і є одним із проявів стратегії позитивної ввічливості.

Розглянемо інше інтерв'ю Л. Кінґа із Б. Браєном [5], адвокатом ві­домого професійного оратора, гуру Дж. Рея, котрого обвинувачують у ненавмисному вбивстві кількох людей у парильні під час здійснення певного ритуалу загартування. Наявні свідки та факти, котрі свідчать не на користь Дж. Рея, спричинили створення та намагання зберегти "нега­тивне обличчя" у адвоката підозрюваного, і, відповідно, критичне став­лення ведучого, котре реалізується у стратегії негативної ввічливості у наступний спосіб.

Позиція будь-якого адвоката захисту супроводжується виправданням свого клієнта та дотриманням певної лінії захисту. У цьому інтерв'ю це реалізується позитивною презентацією Дж. Рея та зведенням усього до "трагічного випадку".

Описуючи реакцію свого клієнта та його стан після трагічної події, Б. Браєн неодноразово звертається до лексеми "devastated" , котра має зна­чення "надзвичайно шокований та сумний":

LARRY KING, HOST: How's he doing, by the way? BRAD BRIAN, JAMES RAY'S ATTORNEY: You know, he's doing the best he can. He - he's been devastated since this thing happened on October -October 8th.

Відповідаючи на запитання про те чи Дж. Рей здивований, що його обвинувачують у вбивстві з недбалості, адвокат, окрім звернення до лексеми "devastated" ("He is surprised. I mean, he - he's devastated. You know, it's - this was a tragic accident".), наголошує на тому, що ніхто не міг передбачити такого результату (" Nobody nobody, including James, could have foreseen consequences anything like this".) та підкреслює той факт, що жертви були близькими йому людьми ("And remember, these people who died were his students and his friends".). Інше пряме запитання ведучого про те чи Дж. Рей відчуває будь-яку провину за те, що ста­лось ("Does he have any feeling that he had something to do with it going wrong?"), отримує поширену відповідь адвоката Б. Браєна. Він зазначає, що його клієнт відразу ж зв'язався із сім'ями загиблих ("he immediately reached out to the families".) і власне у такому відношенні від відчуває свою відповідальність, проте зовсім не кримінальну ("he feels a sense of responsibility, in that sense. But that's a lot different than - than legal liability and certainly criminal liability, which he denies".).

Таким чином, основне завдання адресата у цьому інтерв'ю полягало не в отриманні схвалення свого клієнта, тобто збереженні позитивного обличчя, а зводилось до висвітлення певної точки зору про нього, котра б сприяла його виправданню. Отже, збереження негативного обличчя, відповідаючи на прямі запитання ведучого, котрі функціонують як FTA, було найважливішим завданням адресата.

Здатність висловлюватись, тобто будувати та керувати мовленням, у тому числі бути ввічливим, базується на принципі кооперації, розробле­ним філософом Г. П. Ґрайсом. Цей принцип передбачає імпліцитне до­тримання комунікантами чотирьох загальних правил і у випадках відхи­лення від цих правил, можна припустити, що мовець навмисне порушує норми, і його висловлювання має інший намір, ніж той, що передаєтьсябуквальним значенням слів. Часто цей прийом використовується для пе­редачі іронії та сарказму.

В. Ф. Велівченко [1] у своєму дослідженні сучасного англомовного художнього діалогічного тексту доводить, що при порушенні будь-якого із ґрайсових максим, виникають так звані конверсативні імплікатури, котрі використовуються мовцем не лише для реалізації низки комуніка­тивних стратегій (презентаційні, інституційні, маніпуляційні), а й для не­прямого вираження власних емоцій. Таким чином, будь-яке порушення ґрайсових принципів несе імпліцитний емотивний зміст.

До прикладу, проаналізуємо інтерв'ю із президентом Ірану М. Ахма-дінеджадом під час його перебування у США влітку 2009 [5]. Політика та дії президента Ірану супроводжуються рясною критикою та засуджу­ються у багатьох країнах світу. Одне із гострих питань, котре обговорю­валось під час інтерв'ю, стосувалось ядерної зброї. Ведучий зазначає, що одне із найбільших побоювань щодо Ірану, пов'язане із ядерною збро­єю: "One of the big fears the United States has - the world has about Iran - is nuclear weapons". У даній частині інтерв'ю Л. Кінґ порушує мак­симу якості (не говори нічого, що вважаєш неправдою), оскільки його твердження стосовно того, які саме країни не довіряють Ірану у цьому питанні не є цілковито правдивим. Це простежується на мовному рівні, коли Л. Кінґ підкореговує своє запитання, замінюючи США усім світом. Порушення максими якості у випадку даного інтерв'ю включає дискри­мінацію та звинувачення адресата.

Порушення максими кількості, тобто надання дуже лаконічної або занадто деталізованої відповіді, забезпечують трансляцію додаткового емотивного змісту. Конкретному запитанню ведучого: KING: So you are open for inspection to anyone who wants to inspect? слідує детальна відпо­відь респондента. М. Ахмадінеджад наголошує на підтримці його країни іншими багатьма державами та наводить певні числові показники для підтримання своєї думки: 118 member states of the NAM, the Non- Aligned Movement, have actually supported our peaceful nuclear pursuits. Fifty-seven member states of the Organization of Islamic States have also given their support to us in this regard. And that's verified.

But I'd like to ask you, at the same, that there are countries who have nuclear weapons arsenals and are actually developing a new age nuclear warfare.

Should they not be inspected, as well?

Don't you think that their activities should be brought to an end, as well? Who exactly is the threat?

Таким чином, простежується явне маніпулювання фактами та очевид­не намагання відвести хід розмови у вигідне для респондента русло. Максима релевантності, котра врегульовує доречність трансльова­ної інформації, порушена у даному інтерв'ю численними відповідями питаннями на питання та зверненнями до історії:

KING: You would agree that you are, for want of a better word, a controversial figure, are you not?

AHMADINEJAD (THROUGH TRANSLATOR): Our country of Iran has a historical presence that extends to 7,000 years. And never has the Iranian nation taken a misstep against another nation. Throughout history, it has demonstrated that it is a nation that is for peace and friendly with others.

Четверта максима - манери вираження, передбачає уникання незро­зумілих виразів, двозначності та непослідовності. Замість прямої відпо­віді на конкретне запитання ведучого щодо відношення Ірану до ядерної зброї ("What's the status of your country and nuclear weapons?"), М. Ахма-дінеджад стверджує, що поставлене запитання піднімає кілька проблем­них питань ("You've raised, in fact, three issues".). Коли ж ведучий робить уточнення про те, що має на увазі західні країни, замість прямої відповіді на запитання, респондент зазначає, що їхні тривоги не є новим явищем та звинувачує західні країні у сприянні терористам: "... if you're talking about the Western states, I have to say, their concerns about us are not new. They've always been concerned. They were the ones who inspired Saddam to attack Iran and to get us involved in an eight-year war".

Таким чином, його відповідь не дає однозначної відповіді на постав­лене запитання. Беручи це до уваги, можна припустити, що інтерв'юер мав намір висвітлити свою країну та себе у певній манері, котра, очевид­но, не зовсім відповідає дійсності.

Дослідження явища самопрезентації вимагає комплексного підходу та залучення різноманітних соціо- та психолінгвістичних теорій. З огля­ду на це, залучення теорії ввічливості та принципу кооперації Ґрайса ви­глядає перспективним та дозволяє виявити "глибинні" наміри та емоції комуніканта. Поняття "обличчя" є ключовим для пояснення вибору стра­тегій мовної поведінки учасників комунікації. Також, можна припусти­ти, що часте порушення цих норм, є характерною рисою комунікантів, котрі мають на меті створити певне (зазвичай позитивне) враження про себе, котре не відповідає дійсності. Таким чином, "самопрезентація", особливо позитивна, створюється за допомогою певних комунікативних стратегій, вибір котрих визначається намірами, тобто інтенціями кому-нікантів.

Література:

1.    Безноса А. Граматичні індикатори вираження ввічливості (з історії ви-
вчення питання). Лінгвістичні студії
— 2008. — № 17 — С. 176-181. — Режим
доступу:
www. nbuv. gov. ua/Portal/Soc_Gum/Ls/2008_17/beznosa. pdf

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16