І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

При тяжких інтоксикаціях показана невідкладна гіпербарична оксигенотерапія протягом 1 -1,5 год, у разі потреби цю процедуру повторюють.

На фоні оксигенотерапії проводять решту терапевтичних заходів. У легких випадках використовують спирт, чай, каву, при нудоті - 0,5% розчин новокаїну. Вводять підшкірно кордіамін, камфору. У перші години внутрівенно вводять 10-50 мл хромосмону, 20 мл 5% розчину аскорбінової кислоти, 50 мл 2% розчину новокаїну з 500 мл 5% розчину глюкози та 1 -2 мл 5% розчину піродоксину. При явищах набряку мозку вводять внутрім'язово літичний коктейль: 2 мл 2,5% розчину аміназину, 2 мл 2,5% розчину димедролу, 2 мл 2,5% розчину дипразину, 1 мл 2% розчину промедолу, краплинно у вену 200 мл 40% розчину глюкози одночасно з інсуліном — 10 ОД під шкіру. У разі наявності судом - клізми з розчином хлоралгідрату (2% 100 мл) або барбамілу (10% 5-10 мл), при порушеннях дихання - 2,4% розчин еуфіліну по 10 мл у вену повторно, лобеліну (1% 0,3-0,5 мл), штучне дихання.

Експертиза працездатності. Після лікування хворих з гострим отруєнням середньої форми з перебуванням у стаціонари їм надають професійний лікарняний листок і продовжують лікарське спостереження. У залежності від наявності і тяжкості ускладнень працездатність може бути стійко обмежена, що зумовлює інвалідність професійного характеру.

Хворих з початковими ознаками хронічної інтоксикації переводять на іншу роботу з видачею професійного лікарняного листка терміном на два місяці. У разі малої ефективності проведених лікувально-профілактичних заходів абовираженості симптомів рекомендується постійне переведення на іншу роботу з можливим визначенням інвалідності за професійним захворюванням.

Профілактика. Герметизація апаратури і трубопроводів, де можливе виділення окису вуглецю, постійний контроль за концентрацією окису вуглецю в повітрі приміщень і швидке виведення накопиченого там газу, автоматична сигналізація про небезпечну концентрацію окису вуглецю. Індивідуальний захист: робота при необхідності в протигазах, респіраторах.

 

 

Інтоксикація нітро- й аміноз'єднаннями бензолу та його гомологів

Нітро- й аміноз'єднання бензольного ряду досить широко застосовуються в різних галузях промисловості, насамперед в хімічній (виробництво органічних барвників, фармацевтичних препаратів, вибухових речовин, реактивів, деяких пестицидів).

До ароматичних нітроз'єднань бензольного ряду, що найчастіше зустрічаються, відносяться нітробензол, динітробензол, динітротолуол, тринітротолуол. Серед аміноз'єднань найчастіше в промисловості застосовують анілін, бензидин, амінобензол.

Анілін - безбарвна масляниста рідина із слабким ароматичним запахом, швидко темніє на повітрі, добре розчинна в ефірі, спирті, погано розчинна у воді. Застосовується при виготовленні барвників, штучних смол, кольорових олівців, у фармацевтичній і гумовій промисловості та у виробництві вибухових речовин.

Р - нафтиламін застосовується у виробництві азобарвників.

Нітробензол - злегка масляниста безбарвна рідина, яка має запах і смак гіркого мигдалю. Добре розчинна у спирті й ефірі. Практично нерозчинна у воді та жирах. Використовується в хімічній промисловості для отримання аніліну, барвників, у парфумерній промисловості, при виготовленні мил та вибухівок.

Динітробензол - тверда кристалічна речовина жовтого кольору, її пари в 5,8 раза важчі повітря. Застосовується в хімічній промисловості як вихідний продукт для отримання барвників, нітроаніліну.

Нітротолуол використовується в хімічній промисловості для виготовлення синтетичних барвників, в фармацевтичній промисловості.

В організм людини ці сполуки потрапляють шляхом вдихання їх парів або пилу, через непошкоджену шкіру, а також у разі заковтування пилу через травний тракт. Особливо велика небезпечність отруєння ними через шкіру, оскільки аміно- та нітроз'єднання бензолу дуже добре розчинюються в жирах і ліпоїдах. Сприяючими факторами в цьому є жаркий період року, вологість шкіри.

Ароматичні нітро- й аміноз'єднання бензольного ряду перетворюються в організмі в амінофеноли. У печінці вони знешкоджуються шляхом приєднання глюкуронової та сірчаної кислот з утворенням нетоксичних парних з'єднань, які виділяються нирками з сечею.

Патогенез. Нітро- і аміноз'єднання бензольного ряду — метгемоглобіноутворювачі. Під впливом цих речовин кров'яний пігмент гемоглобін перетворюється в метгемоглобін, який має темно-коричневий колір. Метгемоглобін відрізняється від нормального гемоглобіну тим, що двовалентне залізо гема є оборотним і під впливом окислювачів переходить у тривалентну форму, втрачуючи при цьому здібність приєднувати і транспортувати тканинам молекулярний кисень. Розвивається гіпоксемія і гемічна гіпоксія. Сьогодні вважається, що патологічний пігмент утворюють не самі ароматичні нітро- і аміноз'єднання, а продукти їх перетворення в організмі (фенілгідроксиламін і нітробензол).

Метгемоглобін при отруєнні різними ароматичними нітро- і аміноз'єднаннями зникає із крові після припинення впливу цих речовин протягом 2-6 днів, відновлюючись в активну форму гемоглобіну. За певних умов   протікає   окислення   а-метильної   групи   порфірину   з наступнимвключенням атома сірки в пірольні кільця. При цьому утворюється патологічний дериват гемоглобіну - сульфгемоглобін, який також не може приєднувати молекулярний кисень, але на відміну від метгемоглобіну він є необоротним патологічним пігментом, який зберігається в еритроцитах до кінця їх життєвого циклу. Тому знаходження сульфгемоглобіну в крові є важливим діагностичним критерієм токсичного впливу ароматичних нітро- й аміноз'єднань.

Токсичний вплив на крос ароматичних нітро- й аміно-з'єднань супроводжується не тільки утворенням метге-моглобіну і сульфгемоглобіну, але й появою в еритроцитах включень у вигляді зерен овальної форми, які носять назву тільця Гейнца — Ерліха. Вважають, що це білкові гранули, які утворюються із денатурованого глобіну після дисоціації гемопротеїду на гем і глобін. Кількість тілець залежить від інтенсивності токсичного впливу. З'являються вони частіше всього через декілька днів після початку інтоксикації. Це завжди є ознакою дуже глибокого пошкодження еритроцитів. Тобто в основі утворення тілець Гейнца — Ерліха лежить денатурація і осадження пігменту. Тривалість життя еритроцитів з тільцями Гейнца — Ерліха скорочена, вони зазнають масового руйнування. Розвивається гостра гемолітична анемія, ознаками якої є зниження осмотичної резистентності еритроцитів та рівня гемоглобіну, руйнування еритроцитів, підвищення вмісту в крові непрямого білірубіну, виразна уробілірубінурія. У крові з'являється велика кількість ретикулоцитів і навіть нормобластів. Зміни лейкопоезу характеризуються помірно вираженим нейтрофільним лейкоцитозом зі здвигом вліво.

Таким чином, для отруєнь ароматичними нітро- й аміноз'єднаннями бензольного ряду характерні специфічні зміни крові — метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія, наявність тілець Гейнца — Ерліха з наступним другоразовим гемолізом і розвитком гемолітичної анемії.

Крім того, ці сполуки впливають: на нервову систему (подібно сильним наркотичним отрутам вони діють на життєво важливі її центри — дихальний,судиноруховий, терморегуляційний); на печінку (безпосередньо на гепатоцити, сприяючи накопиченню в них вільних жирних кислот, тригліцеридів, ліпідів з розвитком жирової інфільтрації клітин, що супроводжується утворенням сильних клітинних отрут спиртів, кетонів, альдегідів і призводить до дезорганізації клітинного метаболізму, денатурації білків); на серцево-судинну систему (безпосередньо на серцеву м'язу гіпоксемічний ефект); на шкіру, сечовивідні шляхи.

Патолого-анатомічна картина. Шкірні покриви, слизові оболонки кон'юнктиви, язика, ясен набувають блідо-жовтого, блідо-сірого забарвлення. Можливі краплинні крововиливи, іноді поодинокі виразки.

Кров стає шоколадно-бурого кольору. Внутрішні органи повнокровні. Спостерігається виражена жирова дистрофія печінки, епітелій звитих канальців дистрофічно змінений, містить гемосидерин. Селезінка збільшена, відзначається також відкладання гемосидерину.

Гострі отруєння характеризуються зміною кісткового мозку. Жовтий кістковий мозок заміщується функціонуючим червоним. Для хронічної інтоксикації характерні склеротичні зміни у всіх внутрішніх органах.

Клініка. Гостре отруєння. Клінічні ознаки інтоксикації визначаються передусім процентним вмістом метгемоглобіну в крові (табл. 10).

Таблиця 10

Залежність між ступенем насичення крові метгемоглобіном і клінічними симптомами

 

гострої інтоксикації аміно- і нітропохідними бензолу

Вміст метгемоглобіну в крові, %

Клінічні симптоми інтоксикації

10 - 30

Ціаноз, невелика нудота, тахікардія

30 - 50

Слабість, задишка, головний біль, зниження толерантності до фізичного навантаження

50 - 70

Порушення свідомості

> 70 - 80

Кома, смерть

За клінічною картиною гострого отруєння ароматичними нітро- й аміноз'єднаннями бензолу розрізняють отруєння легкого, середнього і тяжкого ступенів.

У разі легкого отруєння звертає на себе увагу наявність невеликого ціанозу губ, нігтьових   пластинок пальців рук. Шкіра обличчя бліда з сіруватимвідтінком. Потерпілі скаржаться на слабість, сонливість, головний біль. Вміст метгемоглобіну в крові не перевищує 15% загального вмісту гемоглобіну. Через 1-2 год після закінчення роботи ці явища зникають.

При отруєнні середнього ступеня симптоми інтоксикації виражені сильніше. Має місце різко виражена синюшність шкіри і слизових оболонок. Незвичайний колір шкіри і слизових оболонок зумовлений збільшенням вмісту в крові метгемоглобіну, утворенням сульфгемоглобіну і редуцированого гемоглобіну. Хворі скаржаться на різкий головний біль, запаморочення, шум у вухах, миготіння перед очима, стан приголомшення, іноді втрата свідомості, зниження тонусу м'язів. Тони серця приглушені, пульс прискорений. Вміст метгемоглобіну досягає 30-40% загального вмісту, кров набуває шоколадно-бурого кольору, в'язкість її підвищена, ШОЕ сповільнена.

При отруєнні нітробензолом і динітрохлорбензолом високий рівень метгемоглобіну тримається близько 4-6 днів, а при отруєнні аніліном — 2-3 дні.

Через 3-4 дні патологічні явища з боку центральної нервової системи слабшають, але можуть з'явитися деякі зміни в периферичній нервовій системі (біль у кінцівках, відчуття повзання мурашок).

У разі тяжкої форми гострого отруєння ароматичними нітро- й аміноз'єднаннями зміни з боку крові проходять три етапи:

Перший - утворення метгемоглобіну і тілець Гейнца —Ерліха, які з'являються в крові на 2-5-й день після інтоксикації.

Другий - гемоліз дегенеративно змінених еритроцитів. Кількість еритроцитів різко зменшується, знижується вміст гемоглобіну, підвищується вміст непрямого білірубіну. Термін перебігу цього етапу 5-8 днів.

Третій - поновлення складу крові. Спостерігається різке збільшення кількості ретикулоцитів, з'являються базофільно-зернисті еритроцити, росте загальна кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну.

Поновлення складу крові відбувається без застосування спеціальних лікувальних засобів. Повне поновлення крові здійснюється протягом 3-4-хтижнів.

При гострих отруєннях, особливо нітробензолом, можливий розвиток токсичного гепатиту. Відмічається невелике збільшення печінки, зростають диспептичні явища - нудота, блювання, відсутність апетиту. На 3-5-й день з'являється іктеричність оклер, слизових оболонок. Шкіра набуває блідого з жовтяничним відтінком кольору. У крові визначається пряма сповільнена реакція на білірубін, у сечі - жовчні пігменти. Перебіг токсичного гепатиту доброякісний. До кінця 2-3-го тижня гепатит підлягає зворотному розвитку.

Тяжкі гострі отруєння ароматичними нітро- й аміно-з'єднанлями зустрічаються у виробничих умовах надзвичайно рідко. У клінічній картині переважають загальномозкові явища, втрата свідомості, кома. У разі виходу з коми спостерігаються ретроградна амнезія, дезорієнтація, оглушеність, головний біль, сонливість. Пульс 120-150 уд/хв, артеріальний тиск знижений. У крові вміст метгемоглобіну іноді досягає 60—70%.

Можуть спостерігатися явища токсичного гепатиту, є загроза ураження нирок (токсична нефропатія), особливо у тих випадках, коли розвивається внутрісудинний гемоліз еритроцитів і гемоглобінурія (гемолітична нирка).

Хронічні отруєння. До хронічних отруєнь ароматичними нітро- й аміноз'єднаннями бензольного ряду слід віднести більш або менш стійкі захворювання, які виникають у разі тривалого впливу невеликих доз цих виробничих отрут. При їх хронічному впливі найбільші порушення спостерігаються з боку таких систем: крові, нервової системи, печінки і травного каналу.

Токсична анемія характеризується розвитком стійкої анемії, для якої властиве зниження колірного показника і ретикулоцитоз, спостерігається наявність 5-7% метгемоглобіну, до 1,5% сульфгемоглобіну і тілець ГейнцаЕрліха.

Зміни лейкопоезу спричинюють лейкоцитоз, потім розвивається лейкопенія. Значно зменшується киснева ємкість крові внаслідок зниження здатностігемоглобіну зв'язувати кисень.

Ураження нервової системи характеризуєгься скаргами хворих на головний біль, запаморочення, загальну слабість, погіршання пам'яті, підвищену втомлюваність, порушення сну, млявість, апатію. З боку вегетативної нервової системи виявляються гіпергідроз, лабільність артеріального тиску. Надалі функціональні зміни з боку центральної нервової системи прогресують і переходять у мікроорганічну симптоматику з втягненням гіпоталамусу і розвитком гіпоталамічного синдрому.

Токсичний гепатит проявляється скаргами хворих на біль, важкість у правому підребер'ї, гіркоту в роті, несприйнятливість жирної їжі. При огляді хворого відмічаються помірне збільшення і болісність печінки, у деяких випадках позитивні симптоми з боку жовчного міхура. Дослідження функціонального стану печінки, як правило, виявляє порушення вуглеводної, антитоксичної, пігментної, білкоутворюючої, екскреторної та інших функцій цього органу.

Порушення пігментного обміну при токсичному гепатиті носить своєрідний характер. Невелика гіпербілірубінемія (без клінічної картини жовтяниці), яка характерна для цих хворих, зумовлена збільшенням фракції вільного білірубіну, який виникає внаслідок низької активності ферменту Р-глюкоронідази. У разі помірно вираженого хронічного токсичного гепатиту активність таких органоспецифічних ферментів для печінки, як орнітин-карбаміл-трансфераза, фруктозобі-фосфат-альдолаза, Д-сорбітол-6-фосфат-дегідрогеназа, не підвищується. Не виявляються також порушення жирового обміну - вміст ліпопротеїдів і холестерину не виходить за межі фізіологічних коливань.

Дуоденальне зондування показує відсутність або послаблення жовчно-міхурового рефлексу, зміни хімічного складу міхурової жовчі, зокрема зниження концентрації холестерину та білірубіну. При холецистографії виявляються порушення рухомої функції жовчного міхура.

Таким чином, хронічний токсичний гепатит, який розвивається внаслідок діїароматичних нітро- й аміно-з'єднань, характеризується помірною вираженістю (персистуючий гепатит), нерізким порушенням основних функцій печінки і дискінезією жовчного міхура.

При хронічних інтоксикаціях ароматичними нітро-з'єднаннями в патологічний процес втягується і травний канал.

Хворі скаржаться на розлитий біль у надчеревній ділянці після вживання їжі, нудоту, відрижку їжею, іноді «тухлим яйцем», запор, здуття кишок, нестійкість випорожнення.

Функціональне і морфологічне дослідження шлунка дає змогу діагностувати функціональні секреторно-моторні порушення і рідше гастрит з переважно збереженою кислотністю. З боку підшлункової залози спостерігається зниження активності панкреатичних ферментів у дуоденальному вмісті і підвищення їх концентрацій в крові, але ці зміни носять функціональний характер.

Щодо механізму таких змін треба враховувати як безпосередній вплив ароматичних нітроз'єднань і їх метаболітів, так і опосередкований вплив у зв'язку з порушенням нейрогормональної регуляції.

З боку серцево-судинної системи хворих турбує біль у серці, серцебиття, задишка при фізичному напруженні. Дослідженая серцево-судинної системи дає змогу виявити послаблення тонів, непостійний систолічний шум над верхівкою серця, схильність до гіпотензії.

Зміни з боку органа зору характерні лише для окремих представників ароматичних нітроз'єднань нітро-похідних толуолу (тротілу). Розвивається двостороння токсична катаракта ступеня.

У разі тривалої дії деяких ароматичних аміносполучень (бензидину, Р-нафтиламіну) розвивається хронічне роздратування слизової оболонки сечового міхура продуктами метаболізму токсичних речовин (геморагічний цистіт, папілома, злоякісна пухлина сечового міхура). Ці захворювання тривалий час можуть протікати безсимптомно і діагностуються лише під час цистоскопії.

При дії таких ароматичних нітро- й аміносполучепь, як урсол, динітрохлорбензол, є загроза виникнення алергічних захворювань -бронхіальної астми, дерматиту, екземи. Виявлено випадки зміни кольору шкіри і волосся у тих, хто тривалий час працює в контакті з нітро- й амінопохідними бензолу. Ці речовини досить міцно зв'язуються з білками шкіри та волосся і фарбують їх при контакті з аніліном у коричневий колір, при контакті з тринітротолуолом - у жовтий.

Лікування. У разі розвитку гострої інтоксикації слід вивести потерпілого із забрудненої зони. Якщо токсичні речовини потрапили на шкіру, слід негайно зняти забруднений одяг і обмити шкіру теплою водою з милом або слабким розчином калію перманганату. Періодичне (по 20-30 хв) вдихання кисню проводиться протягом 5-10 год. Можна чергувати вдихання кисню і карбогену (по 5-7 хв), який збуджує дихальний центр, покращує вентиляцію легенів і сприяє дисоціації оксигемоглобіну.

Добрі результати спостерігаються у разі призначення хворим цистаміну, ліпоєвої та аскорбінової кислот, внутрівенного введення 10-30 мл препарату «Хромосмон» (1% розчин метиленового синього в 25% розчині глюкози), 30-50 мл 40% розчину глюкози, 20-30 мл 30% розчину натрію тіосульфату. При тяжких отруєннях застосовують часткове заміщення крові (3-4 л) з метою зменшення концентрації токсичних речовин і їх метаболітів, розрідження і зменшення в'язкості крові.

З цією метою може бути проведено форсований діурез. При виникненні гострого гепатиту рекомендують вітаміни групи В, токоферолу ацетат, ліпотропні препарати.

Лікування хворих з хронічною інтоксикацією має бути комплексним з урахуванням загального стану хворого, переважного ураження відповідних систем і органів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби