І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

Якщо виявлено функціональні порушення центральної нервової система, рекомендується приймати седативні засоби, у разі гіпоталамічного синдромупризначають інтраназальний йонофорез розчинів: 10% кальцію хлориду, 2% димедролу, 5% натрію броміду; при схильності до артеріальної гіпотонії — комплекс вітамінів групи В, елеутерокок, китайський лимонник, белоїд.

Для позбавлення від гіпоксемії та гіпоксії проводять оксигенотерапію. При токсичному гепатиті призначають дієту № 5, ліпотропні препарати (холіну хлорид), есенціале, легалон. Добрий результат дають повторні дуоденальні зондування, призначення жовчогінних препаратів (алохол, холензім, плоди шипшини). Хворим з вираженою дискінезією жовчовивідних шляхів призначають папаверин, но-шпу, платифілін, атропін.

Лікування при порушенні функції шлунка та нирок має бути індивідуальним з урахуванням фази перебігу захворювання, характеру змін секреторної і рухової функцій, ступеня морфологічних змін слизової оболонки. Призначають дієтичний режим, вітаміно- і фізіотерапію, лікувальну гімнастику, невеликі дози інсуліну (6-8 ОД) в комбінації з глюкозою (20 мл 40% розчину) внутрівенно.

Експертиза працездатності. При легких гострих отруєннях хворі тимчасово непрацездатні протягом декількох днів.

При гострій інтоксикації середнього та тяжкого ступенів тимчасова непрацездатність досягає 3-4 днів. Потім з метою закріплення результату лікування хворих переводять на більш легку роботу поза впливом токсичних речовин з видачею листка професійної непрацездатності на 1 -2 місяці. У подальшому вони вважаються працездатними за своїм фахом.

У випадках легкої хронічної інтоксикації для закріплення ефекту лікування рекомендується тимчасове переведення хворого на роботу поза контактом з токсичними речовинами терміном на 2 місяці з доплатою на цей строк до середнього заробітку за листом професійної непрацездатності. Надалі їм дозволяється працювати за своєю професією, але тільки за умови дотримання санітарно-гігієнічних норм праці.

Якщо   це   захворювання   рецидивує,   хворих   належить раціональнопрацевлаштувати (без утрати кваліфікації) на іншій, більш благополучній в гігієнічному відношенні виробничій ділянці. У разі неможливості такого працевлаштування виноситься висновок про тимчасове переведення (на 1 -2 роки) на групу інвалідності в зв'язку з професійним захворюванням на період набуття нової професії.

При помірно вираженій формі інтоксикації подальша робота в контакті з токсичними речовинами не показана і хворі підлягають раціональному працевлаштуванню, а при зниженні кваліфікації направленню на ЛТЕК для встановлення групи інвалідності.

Профілактика. Основою профілактики є подальше обмеження контакту з токсичними речовинами. Це досягається механізацією виробничих процесів, герметизацією апаратури, реконструкцією вентиляції. В приміщеннях належить проводити вологе прибирання. Усі працюючі в умовах можливого контакту з цими речовинами повинні застосовувати засоби індивідуального захисту, мати змогу приймати душ після роботи (тільки не гарячий). Забороняється приймати їжу на робочих місцях. Ті, хто влаштовується на роботу, а також працюючі, які мають контакт з аміно- і нітропохідними бензолу, повинні проходити попередній і періодичні медичні огляди.

 

 

Інтоксикація свинцем

Свинець м'який сірий метал. У природі зустрічається переважно у вигляді сірчистого свинцю.

Отруєння неорганічними сполуками свинцю найбільш реальні в добувній і металургійній промисловості, у виробництві свинцевих фарб і пігментів, акумуляторів, під час загартування металевих виробів у свинцевих ваннах, у виробництві кришталю, під час паяння (застосування свинцевих припоїв), при різці металевих виробів, які пофарбовані фарбами (сурик), на поліграфічних підприємствах (табл. 11).

У виробничих умовах свинець потрапляє до організму у вигляді парів іаерозолю головним чином через органи дихання. Загроза попадання свинцю через шлунково-кишковий тракт існує тільки у разі недодержання санітарно-гігієнічних правил (забруднення рук і вживання їжі та куріння при цьому на робочих місцях). Низький вміст білка, кальцію та заліза в харчовому раціоні тих, хто працює в умовах контакту зі свинцем, може сприяти збільшенню всмоктування свинцю в шлунково-кишковому тракті. У побуті свинець потрапляє до організму в основному через шлунково-кишковий тракт з водою, їжею та внаслідок забруднення рук.

Таблиця 11

________ Основні галузі промисловості, в яких найбільш часто зустрічається сатурнізм____

Галузі промисловості

Професії

Електротехнічна

Акумуляторщик

Приладобудування

Шлифувальник, маляр

Поліграфія

Наборщик

Кольорова металургія

Плавильник

Допустима концентрація свинцю в повітрі виробничої зони 0,01 мг/м .

Свинець циркулює в крові у вигляді високодисперсного колоїдального фосфату й альбумінату свинцю. Виділяється переважно через товсту кишку та нирки. Може бути виявленим у всіх секретах (слюна, шлунковий сік, жовч, грудне молоко). У сечі в нормі до 0,04-0,05 мг/л свинцю, у калі удвічі-утричі більше. Відкладається свинець переважно в кістках, потім - у печінці, нирках. При порушенні кислотно-основної рівноваги може вийти з депо у вигляді легкорозчинного фосфату свинцю і знову циркулювати в крові. Такий несприятливий вплив можуть чинити травма, інфекція, алкоголізм.

Свинець - протиплазматична отрута широкого спектра дії. Він спричинює переважно: зміни в нервовій та серцево-судинній системах; порушення ферментативних реакцій, які беруть участь у синтезі гемоглобіну та вітамінного обміну; зниження імунобіологічної реактивності організму. Але свинець перш за все відомий як «кров'яна» отрута, і тому він внесений до класифікації отрут, що діють на систему крові. В зв'язку з порушенням порфіринового обміну розвивається набута залізонасичена анемія (рис. 23).

Патогенез. Свинець взаємодіє в організмі з активними групами білків ­сульфгідрильними, амінними, карбоксильними. Внаслідок цього порушується активність багатьох ферментів, в першу чергу тих, які беруть участь у порфіриновому обміні, в тому числі дегідратази 5-амінолевулінової кислоти і ферохелатази (рис. 24). Порушується також процес перетворення тріптофану. Ці зміни гальмують утворення гема, а внаслідок цього і цитохромів, утруднюють синтез піридинових нуклеотидів. У результаті порушуються енергетичні процеси в клітинах. Крім того, під впливом низьких концентрацій свинцю змінюється синтез РНК і ДНК, а отже, і порушуються пластичні процеси в клітинах. Це знижує адаптаційні можливості організму і спричинює підвищення загальної захворюваності робітників. 5-амінолевулінова кислота недостатньо використовується для синтезу порфіринів і в значній кількості починає виділятися із сечою, а в зв'язку з пригніченням гемсинтетази порушується взаємодія протопорфірину з гемом, вміст вільного протопорфірину в еритроцитах збільшується.

Крім того, свинець викликає інтоксикацію і ураження іншіх органів і систем. Свинець фіксується на мембрані еритроцитів, порушує активність Na+-K+-залежної АТФ-ази, що призводить до зниження концентрації калію в еритроцитах, скороченню їх життя і гемолізу.

Розглянуті механізми лежать в основі синдромів, характерних для інтоксикації. Клініка свинцевої інтоксикації виявляється поєднанням декількох синдромів.

Патолого-анатомічна картина. При свинцевій інтоксикації в патоморфологічній картині спостерігаються зміни нервових клітин передніх рогів спинного мозку, в яких виявляється вакулізація, пігментація, пікноз ядер, розчинення хроматофільної субстанції. Можуть мати місце дистрофічні зміни в периферичних вузлах симпатичної частини вегетативної нервової системи та загалом у периферичних нервах. У випадках тяжкого ураження в головному і спинному мозку виявляються ділянки крововиливів, стази.

Клініка. Характерні в минулому для хронічної інтоксикації свинцем такзвані кардинальні ознаки - свинцева кайма (темно-сіра, іноді ліловато-аспідна вузька смуга по краю ясен біля шийки зубів) і свинцевий колорит (землисто-сірий колір обличчя) - тепер завдяки покращанню навколишнього середовища на виробництві, пов'язаному зі свинцем, втратили своє діагностичне значення. Хронічна інтоксикація свинцем характеризується переважно порушеннями в системі крові, ураженнями нервової системи і шлунково-кишкового тракту (рис. 25).

Зміни біохімічних показників крові, які викликані інтоксикацією свинцем, складаються з порушень порфіринового обміну і зрушень у червоній крові. У системі порфіринового обміну найперше на надходження в організм підвищеної кількості свинцю реагує амінолевулінат-дегідратаза, активність якої в еритроцитах знижується; збільшується вміст амінолевулінової кислоти, протопорфірину і копропорфірину в сечі, а також амінолевулінової кислоти і копропорфірину в еритроцитах, які вважаються найбільш достовірними і специфічними ознаками отруєння. Встановлена залежність вираженості змін порфіринового обміну від ступеня впливу свинцю, вмісту його в крові і тяжкості отруєння. Зрушення в морфологічній картині крові - ретикулоцитоз, збільшення кількості базофільно-зернистих еритроцитів відносять до неспецифічних ознак сатурнізму, їх діагностична цінність незначна. Анемія при сатурнізмі належить до групи гіпохромних гіперсидеримічних анемій, оскільки її характерними ознаками є гіпохромія еритроцитів при підвищенні вмісту заліза в сироватці крові (так звана сідероахрестична анемія). В її розвитку суттєву роль відіграє безпосередня дія свинцю на еритроцити, що веде до скорочення довгочасності їх життя. У клінічній картині хронічної свинцевої інтоксикації розрізнюють три стадії.

Початкова форма хронічної свинцевої інтоксикації характеризується відсутністю клінічних ознак і встановлюється за так званими лабораторними симптомами інтоксикації. Вміст амінолевулінової кислоти в сечі досягає 15 мг на 1 г креатиніну і копропорфірину - 300 мкг на 1 г креатиніну. Рівень свинцю вкрові не перевищує звичайно 500 мкг/л, а в сечі — 100 мкг/л; ретикулоцитоз — до 20-25%, кількість базофільно-зернистих еритроцитів збільшується до 35%.

Легка форма хронічної свинцевої інтоксикації характеризується приєднанням клінічних симптомів. При цій формі інтоксикації діагностується початкова форма поліневропатії (так звана вегетативно-сенситивна форма). При цьому переважають вегетативно-трофічні порушення: біль, парестезія, почуття отерплості в кінцівках, особливо вночі в стані спокою. Об'єктивно при неврологічному обстеженні відмічається зміна кольору шкіри пальців рук (легкий ціаноз або блідість шкіри), гіпергідроз, гіпотермія, симетричні дистальні порушення чутливості, спочатку у вигляді гіперестезій, а потім -гіпестезій, м'язова гіпотонія, заторможеність дермографізму, лабільність артеріального тиску, тенденція до брадикардії. Спостерігається зниження збудженості нюхового, смакового і зорового аналізаторів.

Зміни в травно-кишковому тракті при легкій формі хронічної свинцевої інтоксикації виражаються в порушенні шлункової секреції (підвищення або зниження), процесів всмоктування в кишечнику, моторики кишечника з розвитком дискінетичного синдрому. Можливі функціональні порушення печінки.

Порушення біохімічних показників при цій формі інтоксикації свинцем більш виражені: вміст амінолевулінової кислоти і копропорфірину в сечі може підвищуватись до 25 мг і до 500 мкг на 1 г креатиніну відповідно, вміст свинцю в крові, як правило, не перевищує 800 мкг/л, а в сечі досягає 150 мкг/л; ретикулоцитоз - до 40%, кількість еритроцитів з базофільною зернистістю - до 60%. Можливе деяке зниження вмісту гемоглобіну.

Виражена форма хронічної інтоксикації свинцем характеризується розвитком вираженої поліневропатії, при цьому поряд з чутливими розладами можуть спостерігатись рухові, наростають астеновегетативні порушення Класичною формою поліневриту при дії свинцю на організм працюючого є так званий антебрахіальний тип паралічу. Синдром характеризується переважнимураженням розгиначів кисті і пальців рук (рис. 26). Процес починається з ураження загального розгинача пальців, а пізніше приєднується парез решти розгиначів пальців і кисті Ураження переважно променевого нерва обумовлює примусове положення кисті, яка звиває під прямим кутом у положенні напівпронації. Пальці зігнуті, великий палець приведений у бік до долоні (так звана «висяча кисть»). При найбільш тяжкому перебігу свонцового поліневриту розвивається тетрапарез. В деяких випадках свинцовий поліневрит проявляється інтенсивними болями по ходу нервових стволів, особливо нижніх кінцівок.

При вираженій формі хронічної інтоксикації свинцем часто спостерігаються: так звана свинцева коліка, що проявляється переймоподібініими болямії в животі, стійким запором (його тривалість може досягати 10—14 днів), який не пііддаєіься дії проносних препаратів; підйомом артеріального тиску, нерідко з брадикардією, підвищенням температури тіла. а також помірним лейкоцитозом, темно-червоним кольором сечі (внаслідок виділення великої кількості порфірину). Іноді свинцева коліка супроводжується ураженням сечових шляхів і протікає як ниркова коліка Слід враховувати можливість розвитку атипічних, стертих форм свинцевої коліки, перебіг яких відбувається хвильоподібно протягом тривалого часу (до 3—4-х місяців) і які характеризуються менш яскраво вираженою клінічною картиною та лабораторною симптоматикою. Ірігоскопія виявляє спастичні зміни товстої кишки, які чередуються із ділянками атонії.

За останні роки накопичені нові дані щодо механізму розвитку та перебігу свинцевих колік. Вважається, що при дії свинцю на організм людини вироблюються аутоантитіла, які ще до появи клінічних ознак свчнцевої інтоксикації сприяють утворенню імунних комплексів. Аутоантитіла з'являються в результаті зміни антигенних власгивостей еритроцитів внаслідок метаболічних порушень при утворенні гема або за рахунок утворення металопротеїду. Ці імунні комплекси, а також еритроцити з антигеннимивластивостями циркулюють в периферичній крові і, по-перше, зумовлюють напружену роботу імунної системи, а по-друге, порушують нормальне кровозабезпечення в органах (за рахунок «затикання» капілярів). Це викликає порушення мікроциркуляції органів і зумовлює больовий синдром.

Ураження серцево-судинної системи характеризується появою симптоматики токсичного міокардиту. Він проявляється задишкою, серцебиттям, почуттям перебоїв в серці, розширенням меж, глухістю тонів, нерідко аритміями, дифузними змінами на ЕКГ, порушеннями ритма і провідності. Характерним є розвиток артеріальної гіпертензії. При тривалому впливі свинцю досить рано розвивається атеросклероз.

Сьогодні у виробничих умовах свинцеві коліки починаються поступово, з продрому: підвищена втомлюваність під кінець робочого дня; загальне нездужання; біль у трубчастих кістках, м'язах і в зоні попереку; втрата апетиту; нахил до затримки випорожнення; дратливість і порушення сну. Іноді ці явища виникають водночас з болями в животі, які швидко посилюються і набувають характеру ріжучих.

Для вираженої форми хронічної свинцевої інтоксикації характерний розвиток анемічного синдрому зі зниженням рівня гемоглобіну нижче 130 г/л у чоловіків і 120 г/л у жінок.

При тривалому контакті зі свинцем відмічається ураження визначених ділянок кісток і суглобів: поява в метафізах довгих трубчастих кісток гомогенних, рівномірно інтенсивних затемнень, які різко відмежовані від діафізу кісток Зміни в кістковій тканині при інтоксикації свинцем не супроводжуються деструктивними процесами, зміни в надкісниці відсутні. Найчастіше вражуються великогомілкова і малогомілкова кістки, стегнова, плечова, ліктьова, променева кістки, ребра.

Біохімічні порушення при вираженій інтоксикації свинцем найбільш виразні. Вміст амінолавулінової кислоти і копропорфірину в сечі становить більш 25 мг і більш 500 мкг на 1 г креатиніну відповідно Концентрація свинцю в кровідосягає 800 мкг/л і вище, а в сечі вище 150 мкг/л, ретикулоцитоз більш 40 %, кількість базофільно-зернистих еритроцитів перевищує 60%.

Діагностика. Діагностика залізонасиченої анемії внаслідок свинцевої інтоксикації здійснюється на основі наступних діагностичних критеріїв:

                     контакт зі свинцем на роботі, в умовах підвищених концентрацій виробничого середовища;

                     землисто-сіра блідість шкірних покровів ("свинцевий колорит") і свинцева кайма на яснах під час огляду;

                     клінічні ознаки хронічної свинцевої інтоксикації (ураження нервової, травної, серцево-судинної систем). Найбільш характерні астено-вегетативний синдром, поліневрит, абдомінальні больові кризи ("свинцева коліка"), упорні запори, металевий смак в роті;

                     характерні особливості гемограми: гіпохромна анемія, збільшення кількості ретикулоцитів, базофільна пунктуація (зернистість) еритроцитів;

                     характерні особливості міелограми: збільшення кількості еритрокаріоцитів і кільцевидних сидеробластів;

                     зниження активності дегідрогенази 5-амінолевулінової кислоти в еритроцитах;

                     зниження кількості протопорфіринів і підвищення копропорфіринів в еритроцитах;

                     підвищене виділення з сечею 5-амінолевулінової кислоти і свинцю;

                     підвищений вміст свинцю в крові;

                     підвищений вміст в крові заліза, ферітину, насичення залізом трансферіну.

Лікування. Найбільш ефективними терапевтичними засобами при хронічній інтоксикації свинцем є комплексони, котрі утворюють зі свинцем міцні недисоціюючі, малотоксичні комплекси, що швидко виводяться з організму через нирки (рис. 27). Найчастіше використовують 10% розчин тетацину-кальцію, який вводять внутрішньовенно 1 —2 рази на день протягом

2—3-х днів (20 мл в 500 мл 5% розчину глюкози). Застосовують також пентацин (особливо при свинцевих коліках). Обидва препарати мають високу видільну активність стосовно свинцю і здатні швидко купірувати одне з найтяжчих проявів сатурнізму — свинцеву коліку. Препарати застосовують внутрівенно. Пентацин вводять в ізотонічному розчині хлориду натрію або в 5% розчині глюкози по 200 мл 1—2 рази на добу, добова доза 2,0—4,0 г. Курс лікування складається з трьох циклів з 3—5-денними перервами між циклами. Для лікування інтоксикацій свинцем застосовують Д-пеніциламін у добовій дозі 600—900 мг; його слід приймати через 30 хв після їжі.

При лікуванні хворих з хронічною інтоксикацією свинцем, яка супроводжується неврологічними розладами, використовують: вітаміни групи В; аскорбінову кислоту; препарати, що мають спазмолітичну дію; гангліо-блокатори; фізіотерапевтичні методи лікування.

Якщо виявлено анемічний синдром, рекомендують: препарати заліза з соляною кислотою, гемостимулін (тричі на день протягом тижня); вітамінотерапію вітамін В12 (100 мкг) через день внутрівенно (15 ін'єкцій), вітамін B6 внутрім'язово (10 ін'єкцій).

У разі печінкового синдрому рекомендують: діатермію ділянки печінки; внутрівенні ін'єкції 20 мл 40% розчину глюкози; підшкірне введення інсуліну (5 ОД); 300 мкг вітаміну В12 (10—12 ін'єкцій); вітамін К по одній таблетці протягом п'яти днів.

Експертиза працездатності. Питання експертизи працездатності при сатурнізмі вирішують в залежності від вираженості отруєння. При початковій формі інтоксикації необхідне тимчасове переведення на роботу поза контактом зі свинцем терміном на 1 —2 місяці. У подальшому такі хворі можуть повернутися на ту саму роботу (за умови повної нормалізації показників порфіринового обміну). У разі рецидивів інтоксикації робітник повинен повністю припинити контакт зі свинцем.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби