І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

Профілактика. Для попередження виникнення отруєнь карбаматами дотримуються загальноприйнятих мір профілактики. В період інтенсивної праці в контакті з цими пестицидами слід досліджувати активність холінестерази крові. У разі зниження активності цього ферменту на 25% подальший контакт з пестицидами слід припинити до повного відновлення цього показника.

 

 

Інтоксикація з'єднаннями, які містять миш'як

До миш'яквмісних з'єднань, які застосовуються у сільському (господарстві, відносяться арсенат кальцію і паризька зелень. Ці пестициди — високотоксичні сполуки, вони дуже стійкі в зовнішньому середовищі. В організм людини потрапляють через легені, травний канал і пошкоджену шкіру. Виділяються з сечею, жовчю, калом, екскретом потових, молочних, сальних залоз, а також з видихуваним повітрям. Ці препарати здатні накопичуватись у кістках, печінці, нирках, слизовій оболонці шлунка, шкіри, волоссі, нігтях. Переходячи через гематоенцефалітичний бар'єр, вони відкладаються в гіпофізі.

Патогенез. З'єднання миш'яку блокують численні ферментативні процеси, порушуючи вуглеводневий, жировий обмін і тканинне дихання. Найчутливіші до дії з'єднань миш'яку тіолові ферменти, які утворюють із сульфгідрильнимигрупами стійкі токсичні сполуки. З'єднання миш'яку збільшують проникливість стінок капілярів і викликають гемоліз еритродитів. Невеликі дози препаратів миш'яку стимулюють кровотворення, а великі пригнічують його, аж до розвитку гіпопластичної анемії.

Патолого-анатомічна картина. При дії на організм людини пестицидних препаратів, що містять миш'як, виявляється повнокров'я внутрішніх органів, мілкі крововиливи в плевру та перикард, жирова дегенерація печінки з переходом в атрофію, збільшення селезінки з розпадом еритроцитів. У різних відділах центральної нервової системи з'являються крововиливи, осередкові ураження клітин бокових і передніх рогів спинного мозку, периферичних нервів. У кістковому мозку — гіалінова дегенерація, аж до атрофії мієлоїдних елементів.

Клініка. Гостре отруєння. Клінічні прояви отруєння з'єднаннями миш'яку залежать від шляху надходження отрути, його дози, концентрації та індивідуальної чутливості. За шляхом надходження отрути в організм розрізнюють три основні клінічні форми гострого отруєння: шлунково-кишкову, паралітичну і ту, що проявляється ураженням дихальних шляхів.

При шлунково-кишковій формі у хворих з'являються металевий присмак у роті, печіння в зіві, біль і утруднення при ковтанні, різкий біль у животі, невтримне блювання, яке може продовжуватись від кількох годин до декількох діб. Блювота може бути з домішкою жовчі, а іноді зеленого кольору від наявності з'єднань миш'яку. Потім приєднується частий рідкий кал з тенезмами. Випорожнення має вигляд рисового відвару, інколи з домішкою крові. Внаслідок значної втрати рідини організм швидко зневоднюється. Клінічна картина нагадує холеру, і ця схожість посилюється від приєднання наростаючої загальної слабості з запамороченням і непритомністю. Температура знижується, можуть з'явитись корчі в ікроножних м'язах; зменшується кількість сечі аж до розвитку анурії. Знижується артеріальний тиск. Ця форма гострого отруєння часто закінчується смертю.

У хворих з тяжким гострим отруєнням кишково-шлункові явища не встигають розвиватися, бо настає паралітична форма отруєння, при якій виникає і швидко посилюється загальна слабість, почуття страху, сонливість, запаморочення, кома. Під час коматозного стану можуть бути судоми, іноді епілептиформні припадки. Смерть може наступити протягом доби.

Якщо криза минула, то у хворого через 12—14 днів з'являються ознаки дифузного ураження нервової систетеми: головний біль, запаморочення, можливий коматозний стан.

Однак частіше страждає периферична нервова система. Виникають поліневрити, мієлополіневрити. Вони характеризуються бурхливим розвитком, значною вираженістю больового синдрому, поширеністю паралічів, симетричністю ураження. Частіше всього вражаються променеві та малогомілкові нерви. Спочатку з'являються парестезії, а згодом виникає слабість у верхніх і нижніх кінцівках, яка починається з дистальних відділів, а потім розповсюджується і прогресує до такого ступеня, що хода робиться невпевненою і шаткою через порушення м'язової чутливості — атактична форма поліневриту. В інших випадках до парестезій кінцівок приєднується інтенсивний пекучий біль. Він виникає як спонтанно, так і від дотику. Але дуже швидко залишаються тільки суб'єктивні відчуття болю, гіперестезія змінюється притупленням больової, тактильної і температурної чутливості, а в дистальних відділах кінцівок — анестезією, яка є своєрідною особливістю миш'якових поліневритів.

Швидко виникають парези стоп і пальців кистей. У найбільш тяжких випадках розвивається тетрапарез. Нерідко виявляються пігментація і лущення шкіри, випадання волосся, ламкість нігтів. Приблизно через два місяці захворювання на нігтях вимальовуються поперечні біло-сірі «смуги Мееса»імпрегнація миш'яковистою кислотою, патогномонічний симптом отруєння миш'яком.

У разі надходження з'єднань миш'яку через дихальну систему початковістадії захворювання характеризуються різзю в очах, сльозотечею, кровотечею з носу, кашлем, іноді кровохарканням і болем у грудях. Підвищується температура. У більш тяжких випадках до цього приєднуються пронос, втрата апетиту, біль у животі, нудота, іноді блювання.

Хронічні інтоксикації. У разі систематичного надходження в організм отрути, кількість якої поступово збільшується, може виникнути звикання до неї. У більшості випадків при тривалому впливі на організм малих концентрацій отрути розвивається хронічна інтоксикація.

У хворих відмічається прогресуюче схуднення, утрата апетиту, нерідко металевий присмак у роті, загальна слабість, швидка втомлюваність, зниження температури, різь в очах, сухість і біль у носі та горлі, захриплість голосу, кашель, кровотеча з носа. Сухість слизової оболонки носа і особливо порожнини рота — специфічна особливість інтоксикації з'єднаннями миш'яку, що надає їй схожості з отруєннями хіромом і фтором.

При об'єктивному обстеженні хворих можна виявити запалення і вкривання виразками носової частини глотки, іноді прорив перегородки носа, ларингіти, трахеїти, бронхіти.

Періодично з'являються диспептичні явища: нудота, блювання, пронос, біль у животі. У хворих знижуються пам'ять, працездатність, їх турбують головний біль, мілке тремтіння верхніх кінцівок, порушення мови.

Поліневрити, які виникають при хронічній інтоксикації миш'яком, дуже болісні, протікають з порушенням чутливості і мають нахил до швидкого розвитку повторних контрактур, парезів з наступною атрофією м'язів.

Характерна для хронічної інтоксикації з'єднаннями миш'яку значна пігментація шкіри — миш'якова меланодермія, яка починається з пахових складок, долонь, посилюється на навколососкових кружечках грудей, білій лінії живота і потім розповсюджується по всьому тулубу, розміщуючись то дифузно, то плямами. Обличчя і слизові оболонки не уражаються. Одночасно на цих ділянках розвивається гіперкератоз.

У деяких випадках хронічна інтоксикація з'єднаннями миш'яку протікає з різними порушеннями кровотворення: анемією, лейкопенією, іноді агранулоцитозом.

При тривалому впливі з'єднань миш'яку може розвинутись рак шкіри.

Лікування. Лікувальні заходи передбачають припинення контакту з отрутою, промивання шлунка розчином паленої магнезії (1—lV2 столові ложки на 5 стаканів кип'яченої води) з наступним введенням через зонд 25—30 г сульфату магнію в 400 мл води, антидотів (Antidotum arsenici або Antidotum metallorum).

Протиотрутою є також суміш нерозчинного гідрату окису заліза з розчином сірчанокислої магнезії, яку готують безпосередньо перед застосуванням шляхом змішування розчину сірчанокислої солі (100 частин на 300 частин води) і паленої магнезії, яка розтирається з водою (20 частин на 300 частин води). Отриманий розчин збовтують і дають пити по 1 столовій ложці через 5 хв.

Добрий ефект дає призначення тіолових препаратів: унітіол (5% розчин 10 мл), натрію тіосульфат (30% розчин 5—50 мл), ліпоєва кислота (0,5% 2 мл), БАЛ.

У разі розвитку шлунково-кишкової форми слід внутрівенно вводити розчин глюкози (20 мл 25—40%) з аскорбіновою кислотою (500 мг); при тяжких формах показані кортикостероїди, гемодіаліз.

При миш'яковистих поліневритах добрий результат дає призначення вітаміінів (Вь B2, B6, B12, аскорбінової і глютамінової кислот), а також фізіотерапевтичних процедур (ультрафіолетове опромінення, озокерит), масаж, лікувальна гімнастика.

Експертиза працездатності. При летких формах хронічного отруєння показане тимчасове переведення на іншу роботу з видачею трудового лікарняного листка терміном на два місяці. При виражених формах отруєння — постійне працевлаштування, може постати питання про переведення хворого напрофесійну інвалідність.

Профілактика. Індивідуальний захист при роботі з пилом респіратори, захисні окуляри, рукавички. Дотримування заходів особистої гігієни. Попередні і періодичні медичні огляди, з визначенням миш'яку в сечі (не більше 0,5—1 мг/л), а також у волоссі і нігтях. Лікувально-профілактичне харчування, щоденний прийом 150 мг аскорбінової кислоти, молока (підвищує виділення миш'яку із організму).

 

 

Інтоксикація піретроїдами

Піретроїди — хімічні з'єднання, які є досить перспективною групою для використання їх у боротьбі зі шкідниками сільськогосподарських культур. Вони являють собою синтетичні аналоги природних піретринів, які містяться у квітах ромашки. Найбільшої поширеності набули такі представники цієї .групи пестицидів, яі децис, ровікурит, фенпропатрін, перметрін та ін.

Більшість піретроїдів мають низьку леткість, погано розчинюються у воді і швидко руйнуються під впливом світла. 3начна перевага піретроїдів — це їх висока інсектицидна активність, внаслідок чого витрата цих препаратів для досягнення необхідних результатів дуже мала, що знижує небезпечність розвитку інтоксикації.

Патогенез. Виявлено, що ці препарати здатні пригнічувати холінестеразу. 3мінюючи активність холінестерази в еритроцитах, піретроїди можуть порушувати структуру кліткових мембран, призводячи до інактивації Na—К— АТФ-азної системи, що локалізується в них.

Крім того, піретроїди можуть змінювати вміст вільних радикалів, цитохрому Р-450 і металокомплексів у тканинах. Багато з них є помірними індукторами монооксигеназної системи, при тривалому впливі піретроїдів індукується цитохром Р-450 і підвищується активність НАДФ -Н-цитохром—С-редуктази.

Клініка. У картині гострих отруєнь піретроїдамн переважають симптоми ураження нервової системи: тремтіння, порушення координації рухів, клонічно­тонічні корчі, парез кінцівок.

Поряд з цим порушенням піретроїди внаслідок гепатотоксичної дії спричинюють зміни активності холінестерази печінки і сироватки крові, ферментів, лужної фосфатази, зниження вмісту білка та сечовини в сироватці крові.

Деякі препарати цієї групи чинять місцевоподразливу дію.

 

 

Профілактика отруєнь пестицидами.

Попередження отруєнь пестицидами включає комплекс гігієнічних, санітарно-технічних, лікувально-профілактичних та інших заходів.

Серед гігієнічних заходів треба перш за все відмітити: гігієнічний відбір пестицидних препаратів; заміна небезпечних пестицидів менш небезпечними; гігієнічна регламентація застосування пестицидів.

До санітарно-технічних можно віднести: удосконалення способів і методів застосування пестицидів, раціональну організацію робіт.

Лікувально-профілактичні заходи включають попередні і періодичні медичні огляди. Слід пам'ятати, що до роботи з пестицидами не допускаються підлітки до 18 років, чоловіки віком за 55 років, жінки віком за 50 років, вагітні і жінки, що годують груддю, а також ті, що перенесли інфекційні захворювання або хірургічні операції протягом останніх 12-ти місяців.

Медичні огляди обов'язково включають використання комплексу лабораторних досліджень. При контакті з пестицидами всіх груп проводять: дослідження крові (гемоглобін, лейкоцити, ШОЕ); флюорографію; визначення вмісту білірубіну, фруктозомонофосфат-альдолази в сироватці крові; загальний аналіз сечі,

При медичному обстеженні тих, хто контактує з ХО3, треба досліджувати кров з визначенням кількості тромбоцитів, трансферази, а також ХО3 у крові та сечі.

Важливим діагностичним критерієм у тих, хто працює в контакті з ФО3,служить активність холінестерази в сироватці крові та еритроцитах. 3ниження активності холінестерази на 25% вихідного її значення є показанням до відсторонення від роботи з пестицидами цієї групи.

При медичних оглядах тих, хто контактує з РО3, треба досліджувати стан порожнини рота через можливий розвиток гінгівіту і стоматиту; діагностичну цінність має визначення вмісту ртуті в сечі.

У тих, хто працює з карбаматами, рекомендується з діагностичною метою визначати деякі з цих з'єднань за допомогою методів Г.А. Хохолькової (діптал), Л.Т. Олександрової (карбін), М.А. Клисенко (севін).

ГЛАВА 6

ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, СПРИЧИНЕНІ ДІЄЮ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ

 

 

ЗАХВОРЮВАННЯ ВНАСЛІДОК ДІЇ ФОСФОРНИХ ДОБРИВ

До цієї групи мінеральних добрив відносяться суперфосфат (простий, гранульований, подвійний, амонізований, гранульований із фосфоритів Кара-Тау, марганізований), преципітат, добривний преципітат, фосфоритне борошно, метафосфат, териофосфати (плавлені, обесфторені, фосфатшлаки).

Найбільш поширені мінеральні добрива цієї групи — суперфосфатні — являють собою складне хімічне сполучення, застосування і особливо виробництво яких пов'язані з впливом на організм пилу, сполук фосфору, фто­ристого водню та солі плавикової кислоти, а також сірчаного ангідриду і закисів азоту. Із усіх цих речовин найбільш токсичними є фтористий водень та інші сполуки фтору.

Патогенез. Механізм дії фосфорних добрив насамперед пов'язаний з дією фтору, який є протоплазматичною та ферментною отрутою. Він порушує процеси гліколізу, мінеральний обмін, в особливості кальцієвий і фосфорний, утворює в організмі важко розчинний кальцію фторид, що робить кальцій біологічно інертним.

Клініка. Фосфорні добірива можуть уражувати нервову систему, внутрішні органи, опорно-руховий апарат, викликати алергічні реакції. Розрізнюють гостре та хронічне отруєння.

Гостре отруєння характеризується різким подразненням очей і верхніх дихальних шляхів, вкриванням виразками кон'юнктив, слизової оболонки очей, носа, ротової порожнини. Мають місце носові кровотечі, слизова оболонка носа болісна і припухла. У разі більш глибокого проникнення фтористого водню, а також фтору в дихальні шляхи можливий розвиток бронхіту, бронхіоліту, токсичної пневмонії.

При надходженні цих з'єднань усередину розвивається клінічна картина тяжкого гастроентериту, що проявляється блюванням, кривавим проносом, різкими болями в животі, підшкірними крововиливами. Об'єктивно виявляються збудження, судоми, розлади дихання і серцево-судинної системи, можливе ураження нирок.

Хронічне отруєння. Найбільш частими і ранніми порушеннями внаслідок дії фосфорних мінеральних добрив і їх компонентів є зміни у верхніх дихальних шляхах. Вони виникають нерідко уже в перші місяці і характеризуються скаргами на нежить, незначний сухий кашель; крім того, постійно дере в горлі, при рінофарингоскопії відмічається минуща, а пізніше — стійка гіперемія слизових оболонок носа і задньої стінки глотки. Якщо тривалість роботи з цими речовинами досягає 2—3 років, відмічаються утруднення дихання, густі слизові виділення з носа, кашель з відходженням в'язкої мокроти. Слизова оболонка носа гіпертрофована. В осіб з великим стажем роботи в контакті з цими добривами спостерігається вогнищева, а пізніше — розливна субатрофія слизових оболонок носа і глотки з переходом в атрофію. Спочатку страждає слизова оболонка носа, потім патологічний процес поширюється на слизову оболонку глотки, а згодом у деяких випадках — і горлянки. Нерідко виявляються специфічні симптоми, що характеризують припікальну дію фтористих сполук на слизову оболонку носової перегородки. Спочатку з'являються білі плями, потім — поверхові, а пізніше — і глибокі виразки з подальшою перфорацією носової перегородки, інколи значної за площею. Припікальною дією володіє також сірчаний ангідрид.

Поряд з ураженням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів можливі зміни в передній частині очного яблука і на шкірі вій (блефарит, кон'юнктивіт, кератит). У тяжких випадках можливі некробіотичні зміни у вигляді поверхневих важкозаживаючих виразок. При безпосередньому попаданні в око сірчаного ангідриду, плавикової кислоти та її солей, а також солей фосфорної кислоти (у високих концентраціях) можливий розвиток тяжкого виразковогокератокон'юнктивіту.

Патологічний процес може поширюватись і на бронхолегеневий апарат. 3 розвитком хронічного бронхіту, токсичного бронхіоліту, нерідко з астматичним компонентом, перібронхіту, пневмофіброзу виявляється дихальна нехватка переважно за обструктивним або змішаним типом. При цьому слід мати на увазі не тільки подразливу та припікальну дію токсичних сполук на слизову оболонку дихальних шляхів, а й фіброгенні властивості пилу, а також фтористого водню, сірчаного ангідриду, оксиду азоту. Крім місцевоподразливого і фіброгенного впливу фосфорні мінеральні добрива можуть проявляти загальнотоксичну дію, що відноситься, в першу чергу, до сполук фтору, які входять до їх складу. Проявом її можуть бути вегетативно-судинні дисфункції з перевагою тонуса парасимпатичної нервової системи і астенічний стан різного ступеня з розвитком в окремих випадках вегетативно-судинної пароксизми.

Будучи активними протоплазматичними отрутами, сполуки фтору і фосфору чинять значну несприятливу дію на паренхіму печінки. В окремих випадках можливий розвиток клінічної картини токсичного гепатиту. Патологія печінки нерідко супроводжується порушенням функції шлунка з клінічними симптомами хронічного гастриту. Існують окремі дані про несприятливу дію зазначених хімічних сполук на нирки і ендокринні залози. В осіб з великим стажем роботи інколи спостерігається тенденція до анемії, помірної лейко- і тромбоцитопенії.

Характерна подразлива дія на шкіру кислих солей суперфосфату, особливо якщо вони попадають у тріщини та виразки на її поверхні. Нейтральні солі такого впливу не мають.

Томасшлаку характерні як подразлива, так і алергенна властивості, що може призвести до розвитку професійного дерматиту чи екземи. Попадання термофосфату в тріщини і на уражені поверхні шкіри може продовжувати строки епітелізації епідермісу.

Фтор відкладається в кістках, хрящах, зубах, що призводить до уповільнення росту кісток, розвитку тугорухості хребта, розрідження і ламкості кісток. Ці патологічні симптоми зумовлені порушенням кальцієвого обміну.

Найбільш часто потерпають довгі трубчасті кістки, головним чином передпліччя і голівка, а також кістки таза, ребер, хребта, ключиці, лопаток і черепа. Рентгенологічно визначаються зміни в кістках, які зустрічаються переважно в осіб з великим стажем роботи в суперфосфатному виробництві, і характеризуються, перш за все, ущільненням періосту й ендосту з розвитком надалі остеосклерозу.

У результаті склеротичних і проліферативних процесів може звужуватися просвіт каналів кісткового мозку. При виражених формах інтоксикації явища остеосклерозу прогресують, відбувається обвапнення, скам'янілість зв'язок і потовщення місць прикріплення м'язів до кісткових гребнів, аж до розвитку генералізованого остеосклерозу.

Кардинальними проявами хронічної інтоксикації фосфорними мінеральними добривами слід вважати враження органів дихання (верхні дихальні шляхи, бронхолегеневий апарат), а також зміни кісткової тканини. Слід враховувати також наявність таких синдромів, як вегетативно-судинна дисфункція, враження системи травлення і токсичний гепатит. У тяжких випадках відмічається нейроендокринна дисфункція.

Лікування. У разі виникнення гострих отруєнь показані тепловологі содові інгаляції, прийом усередину кодеїну, димедролу, препаратів кальцію, відхаркувальних засобів. У більш тяжких випадках вводять внутрівенно кальцію хлорид, серцево-судинні препарати, кисень, призначають антибіотики.

Лікування хронічних отруєнь синдромальне. Показані: декарбоксилаза, вітаміни (аскорбінова кислота, Вь В12), біогенні стимулятори, наприклад алое, хвойні та сірководневі ванни.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби