І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

У процесі виготовлення виробів із полівінілхлориду повітря виробничих приміщень може забруднюватись пилом полівінілхлориду і стабілізаторів у разі термічної переробки сумішей окисом вуглецю, хлористим воднем, вуглеводнями. Вплив значних концентрацій пилу може спричинити розвиток хронічної пневмонії і незначного фіброзу легенів.

Великою небезпекою для людини є продукти термоокислювальної деструкції полівінілхлориду. Описані отруєння, які виникли внаслідок горіння поліхлорвінілової плівки. Клінічна картина цих станів свідчила про гостру інтоксикацію речовинами подразливої і припікальної дії. Спостерігались опіки слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, вкривання виразками, токсичний набряк легенів, гострий токсичний бронхіоліт.

Поліетилен продукт полімеризації етилену. Використовується для виготовлення труб, деталей апаратів, плівки. Найбільш широко застосовуєтьсяполіетилен високого тиску. Шкідливою речовиною при цьому є етилен. Крім нього у повітрі виробничих приміщень знаходяться: розчинники (бензин, метанол), каталізатори (триетілалюміній), оксиди молібдену, ванадію, хрому-IV), пил полімеру, сажа.

Особливо небезпечними є продукти термоокислювальної деструкції, які чинять подразливу і загальнотоксичну дію: можуть викликати гострі і хронічні ураження.

Полістирол — продукт полімеризації стиролу, пари якого забруднюють повітря виробничих приміщень на всіх етапах технологічного процесу. Полістирол знаходить досить широке застосування у різних галузях народного господарства (для термоізоляції водопровідних труб, холодильників, вагонів). Стирол за характером токсичної дії наближується до бензолу і толуолу, але має і деякі особливості, зокрема більш виражену подразливу дію. ГДР стиролу в повітрі виробничих приміщень — 5 мг/м .

Гостре отруєння стиролом зустрічається в разі виникнення аварійних ситуацій і характеризується переважно симптомами наркотичної дії, а також легким подразненням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і очей.

Частіше зустрічається хронічне отруєння полістиролом у разі дії пари стиролу в концентраціях, що перевищують ГДР. Із клінічних симптомів, що спостерігаються при цьому, можна відзначити: астеновегетативний, диспептичний і енцефалопатії. При астеновегетативному синдромі мають місце функціональні зміни з серцево-судинній системі, артеріальна гіпотензія; з диспептичних порушень відмічається дискінезія травного каналу, порушення шлункової секреції та функціональної зміни з боку печінки, які в подальшому, за умови продовження дії полістиролу вищих концентрацій, трансформуються в токсичний гепатит. З дією стиролу пов'язується можливість розвитку ендокринних порушень (легкі прояви гіпертіреозу і порушення функції яєчни­ків, розлади менструального циклу, гіперменструальний синдром). Зміни з боку крові нестійкі і досить легко піддаються зворотному перебігу (помірналейкопенія, нахил до анемії та тромбоцитопенії).

До полімеризаційних пластичних мас відносяться також фторопласти і поліакрилати.

Фторопласти продукти полімерізації фторпохідних етилену
фторолефінів, а також різні сополімери фторпохідних етилену (з
гексафторпропіленом). Найбільш широке застосування мають такі види
поліфторетиленів:                     політетрафторетилен, політрифторхлоретилен.

Поліфторетилени нагадують парафін. Вони використовуються як ізоляційний матеріал для дроту, кабелю, трансформаторів, а також при виготовленні хімічної апаратури.

Термообробка виробів із фторопластів здійснюється при досить високих температурах, які близькі до температури термічної деструкції цих полімерів (360-380°С). Навіть невелике перебільшення так званої робочої температури різко збільшує вихід із полімеру летких токсичних продуктів з утворенням аерозолю вторинної полімеризації фторопласта.

Патогенез. Вважають, що частки фторопласта фагоцитуються клітинами альвеолярного епітелію, лейкоцитами; у результаті загибелі коніофагів виділяється білок, який і викликає пірогенний ефект.

Клініка. У робітників, що зайняті на виробництві виробів із фторопласту, вдихання продуктів термоокислювальної деструкції полімеру викликає гостре професійне захворювання, яке отримало назву фторопластової лихоманки. Ознаки захворювання виникають після нетривалого прихованого періоду (1—6 год): у робітників дере в горлі, з'являються озноб, сухий кашель, стиснення в грудях, загальна слабість, головний біль, невелика задишка. Температура тіла підвищується до 39-40°С. У крові спостерігається лейкоцитоз, в легенях під час аускультації вислуховуються сухі хрипи. Через деякий час настає сильне потовиділення, знижується температура тіла. Загальний стан нормалізується через 1—2 доби. Сприяє виникненню фторопластової лихоманки   куріння   на   робочому   місці,   бо   воно   викликає розкладфторопластового пилу, який потрапив у тютюн.

Поліакрилати це полімери і сополімери акрилової кислоти та їх похідних. Найбільш широкого застосування у виробництві пластичних мас набув поліметилметакрилат — продукт полімеризації метилового ефіру метакрилової кислоти — метилметакрилату. При полімеризації метилметакрилату отримують органічне скло. Основним шкідливим фактором при цих процесах є пил пластмас, а також мономер метилметакрилат. Він чинить наркотичну, загальнотоксичну дію, має слабкі подразливу і алергенну властивості. ГДР метилметакрилату дорівнює 20 мг/м .

Клініка. Гостре отруєння характеризується головним чином ознаками наркотичного сп'яніння. У легких випадках відмічаються загальна слабість, нудота, приступи блювання, головний біль, запаморочення, короткочасна втрата свідомості. Якщо потерпілого вивели на свіже повітря, його стан швидко нормалізується. У випадках більш вираженої інтоксикації можуть спостерігатись короткочасні епілептиформні корчі, триваліша втрата свідомості. Одужання настає через 3—4 дні.

Хронічна інтоксикація. У клінічній картині основне місце займають порушення з боку нервової і серцево-судинної систем. На початковій стадії наявні астено-невротичний синдром і ознаки вегетативно-судинної дистонії. Хворі скаржаться на загальну слабість, підвищену втомлюваність, стійкий головний біль, запаморочення, больові відчуття в ділянці серця, підвищену роздратованість. Під час об'єктивного обстеження виявляються підвищене потовідділення, лабільність пульсу, артеріального тиску. Пізніше приєднуються симптоми вегетативно чутливої поліневропатії та астеноорганічного синдрому: біль і парестезії в кінцівках, зниження больової чутливості за типом рукавичок і шкарпеток, постійний головний біль, порушення пам'яті, різка астенізація, схильність до церебральних ангіоспастичних реакцій з посиленням головного болю, запамороченням, нудотою, блюванням, підвищенням артеріального тиску, зниженням чутливості слухового аналізатора.

У хворих з хронічним отруєнням метилметакрилатом можуть бути також скарги на диспептичні явища, біль і почуття тяжкості в правому підребер'ї і в надчеревній ділянці, порушення функції печінки, зниження кислото-утворюючої функції шлунка, зміни з боку периферичної крові у вигляді анемії, лейкопенії з лімфопенією. Як діагностичний критерій можна використовувати знаходження метанолу (один із метаболітів метилметакрилату).

Серед поліконденсаційних полімерів і пластичних мас одними з найбільш розповсюджених є фенолформальдегідні смоли (фенопласти). Вони являють собою продукти поліконденсації фенолів з альдегідами. Найбільшого промислового значення набули смоли, які отримують із фенолу і формальдегіду. У народному господарстві досить широко використовуються такі фенопласти, як текстоліт, гетінакс, фаоліт. Фенолформальдегідні смоли застосовуються при виробництві фанери, різних матеріалів на основі деревини, абразивних кругів і як основа при виготовленні клеїв, лаків, емалей. Основними шкідливими речовинами під час отримання фенолформальдегідних смол є гази і пари фенолу та формальдегіду.

Фенол за характером токсичної дії на організм належить до нервових отрут, проте він також чинить подразливу та припікальну дії. У клінічній картині гострого отруєння переважають симптоми загальної дії отрути та ураження нервової системи: слабість, головний біль, запаморочення, шум у вухах, корчі, втрата свідомості. Смерть може наступити під час тяжкого отруєння (масивне надходження фенолу), внаслідок паралічу дихального і судинорухового центрів.

Формальдегід володіє вираженою подразливою дією, є також загальнотоксичною отрутою, яка впливає на центральну нервову систему. Є дані, що свідчать про ембріотоксичну, гонадотропну і мутагенну дію формальдегіду.

При гострих отруєннях формальдегідом у постраждалих з'являються печіння в очах, сльозотеча, симптоми гострого ураження верхніх дихальних шляхід,бронхіту. Має місце загальна слабість, головний біль, запаморочення, порушення ходи. При дії дуже високих концентрацій газу спостерігаються некроз слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і токсичний набряк легенів.

Можуть з'явитися професійні ураження шкіри, особливо за наявності безпосереднього контакту шкіри з синтетичними смолами і полімерними матеріалами. Сприяє виникненню захворювань шкіри дія високої температури і газоподібних продуктів. При цьому хворі скаржаться на шкірний свербіж і висип. Прояви дерматиту або екземи локалізуються в основному на відкритих ділянках шкіри — на обличчі, шиї, руках. В осіб, які тривалий час працюють в контакті з фенопластами, спостерігаються потовщення рогової оболонки, зміна потовиділення і десенсибілізація організму.

Особливої уваги заслуговує ураження дихальної системи у робітників, що працюють у контакті з фенопластами. Хворі скаржаться на сухий кашель,, сухість і біль у носі, глотці, стійкий нежить, носові кровотечі, охриплість голосу, задишку. У робітників, що мають досить великий стаж роботи в цих виробництвах, переважають субатрофічні і атрофічні зміни слизових оболонок носа, глотки, гортані; у деяких випадках виявляється хронічний бронхіт, з бронхоспастичним компонентом, а в разі розвитку сенсибілізації — і бронхіальна астма.

У працюючих на виробництві прес-порошків можливий розвиток нерізко вираженого пневмоконіозу інтерстиціальної форми, який характеризується доброякісним перебігом.

До проявів впливу фенолформальдегідних смол на організм працюючих можна віднести також функціональні порушення центральної нервової системи (астено-вегетативний синдром із судинними реакціями), диспептичні явища, функціональні захворювання шлунка, гастрит, порушення функції печінки.

У різних галузях промисловості широко застосовуються епоксидні смоли, звичайно лише в різних комбінаціях з речовинами, які спричиняють їхотвердіння, так званими компаундами — отвердниками, пластифікаторами, наповнювачами. На основі епоксидних смол отримують пластичні маси. Під час використання епоксидних смол основними виробничими шкідливими фак­торами є безпосередньо смоли та пари летких речовин, що містяться в них, а також пари отвердників, пластифікаторів, розчинників. ГДР летких речовин для різних видів епоксидних смол встановлено в межі 0,2—1 мг/м .

Вихідні продукти і отвердники епоксидних смол мають переважно подразливу дію на шкіру, слизові оболонки дихальних шляхів і очей. Проте деякі з них чинять токсичний вплив на нервову і серцево-судинну системи, уражують паренхіматозні органи, пригнічують гемопоез, викликають сенсибілізацію.

Клініка. У працюючих з епоксидними смолами найбільш частими є професійні захворювання шкіри — контактно-алергічний дерматит і екзема. Розвиваються сухість шкіри, її почервоніння, свербіж, з часом — набряклість, злущування, плямистий і дрібновузликовий висипи. Епоксидні смоли проявляють свої сенсибілізуючі властивості при потраплянні не тільки на шкіру, а й інгаляційним та іншими шляхами. При цьому виявляються ознаки ураження дихальної, сечової, нервової та жовчовидільної систем. Спостерігаються кон'юнктивіт, гіпертрофічний, субатрофічний або атрофічний риніт, фарингіт, бронхіт з астматичним компонентом, бронхіальна астма, гепатит, гіпохромна анемія, артральгія. При загальнорезорбтивній дії є ознаки ураження нервової системи, що характеризується синдромом вегетативно-судинної дистонії. Хворі скаржаться при цьому на головний біль, запаморочення, підвищену пітливість, біль у ділянці серця. При об'єктивному обстеженні виявляються нерівномірність очних щілин, анізокорія, підвищення сухожильних рефлексів, гіпергідроз, ціанотично-мармурове забарвлення шкіри кистей і стоп, червоний розлитий дермографізм. У разі інгаляційного надходження продуктів термічної деструкції епоксидних смол може розвинутись набряк легень.

ПРОФЕСІЙНА ПАТОЛОГІЯ У ПРАЦЮЮЧИХ НА ВИРОБНИЦТВІ СИНТЕТИЧНОГО КАУЧУКУ ТА ГУМОВИХ ВИРОБІВ

Синтетичні каучуки це високомолекулярні з'єднання, які здатні до оборотних деформацій. Застосовуються вони головним чином для виготовлення гуми і гумових виробів; використовуються у виробництві виробів медичного призначення (трубки для переливання крові, зонди, катетери, рукавички), в тому числі для санітарії і гігієни (грілки, пузирі для льоду, соски). У медицині широко застосовується кремнійорганічний каучук, наприклад диметилксілоксан, властивості якого задовольняють багатьом медичним вимогам, його використовують для виготовлення протезів різних частин організму, наприклад серцевого клапана, молочної залози, а також як імплантат для носа, пальцевих суглобів тощо.

Каучуки ділять на натуральні і синтетичні. Синтетичні, в свою чергу, поділяються в залежності від області застосування: каучуки загального призначення, які застосовуються в масовому виробництві виробів, у котрих реалізована основна властивість гуми еластичність; каучуки спеціального призначення, які застосовуються для виготовлення виробів, що мають бути не тільки еластичними, а й стійкими до дії різних агентів розчинників, кислот, основ тощо.

Використовується також класифікація синтетичних каучуків в залежності від хімічного складу. Найбільш широкого розповсюдження набули бутадієновий і бутадієнстирольний каучуки, поліізопрен і сополімери етилену з поліпропіленом.

Основною професійною шкідливістю при отриманні будь-якого синтетичного каучуку є забруднення повітря цехів парами і газами хімічних речовин, що беруть участь у синтезі полімеру (мономери, емульгатори, каталізатори), із яких найбільше гігієнічне значення мають мономери. На ряді виробничих ділянок спостерігається вплив шуму, наявність несприятливихмікрокліматичних умов.

Натрійбутадієновий синтетичний каучук отримують в результаті полімеризації дивінілу в присутності натрію. Дивініл — це газ, який викликає подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і очей. У високих концентраціях діє як наркотична речовина. ГДР у повітрі робочої зони — 100 мг/м3.

Гостре отруєння дивінілом проявляється болем в очах і горлі, солодким присмаком у роті, головним болем, запамороченням, шумом у вухах, загальною слабістю, іноді почуттям сп'яніння, блідістю шкірних покривів, тахікардією, задишкою; можливі блювання, втрата свідомості, наркотичний стан. Ці розлади не стійкі і в разі негайної евакуації потерпілого на свіже повітря швидко проходять.

Для хронічного отруєння характерне ураження нервової системи у вигляді неврастенічного синдрому (головні болі, запаморочення, загальна слабість, апатія, безсоння, підвищена дратівливість, ослаблення пам'яті); серцево-судинної (серцебиття, «приливи» до голови, артеріальна гіпотонія) і шлунково-кишкової (нудота, печія, відрижка, біль у животі) систем. Може мати місце подразнення слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів, ураження шкіри (дерматити), зниження кількості лейкоцитів у периферичній крові.

Бутадієннітрильний каучук продукт сополімеризації дивінілу і нітрилу акрилової кислоти. Нітрил акрилова кислота — безбарвна рідина із слабким запахом. У разі попадання на шкіру може викликати хімічний опік і чинити резорбтивну токсичну дію.

Хронічна інтоксикація характеризується переважно порушенням з боку нервової системи (астенічний синдром), вегетативною дисфункцією і артеріальною гіпотензією. Спостерігаються ознаки дистрофії міокарда, помірні прояви токсичного гепатиту, дискінезія травного тракту, анемія, лейко- і нейтропенія. Можливий також розвиток алергічних захворювань шкіри тадихальної системи.

Поліхлоропреновий каучук (наіріт) продукт полімеризації хлоропрену. Має наркотичну, загальнотоксичну дію, а також подразливі, алергенні, цитотоксичні і мутагенні властивості. ГДР в перерахуванні на хлоропрен складає 2 мг/м .

Гостре отруєння. У разі легкого гострого отруєння відмічається головний біль, запаморочення, нудота, сльозотеча; у більш виражених випадках втрата свідомості, слабкий частий пульс, приглушеність тонів серця, повторне блювання.

Хронічна інтоксикація проявляється змінами з боку нервової, серцево-судинної систем і печінки. Зміни з боку нервової системи характеризуються вираженим астенічним станом, вегетативною дисфункцією з порушенням серцево-судинної регуляції, відзначається судинна гіпотонія, тенденція до брадикардії; у більш пізніх стадіях розвивається енцефалопатія з епілептиформними нападами; часто розвивається токсичний гепатит.

Характерними для хронічного отруєння є таїкож наявність трофічних порушень: кровоточивість і розпушуваність ясен, ламкість і розшарування нігтів, випадання волосся. У разі місцевої дії хлоропрену спостерігаються сухість шкіри, лущення, множинні поверхневі тріщини, висипання. Є численні свідчення несприятливої дії хлоропрену на жіночий організм. Крім того, хлоропрен має бластомогенні властивості (як у місці контакту зі шкірою, так і у внутрішніх органах).

Основними споживачами синтетичних каучуків є виробництва гумових виробів. Технологічний процес виготовлення гумових виробів складається із двох стадій: підготовчі операції та процес вулканізації. На етапі підготовчої роботи, де здійснюється приготування гумової суміші, на працюючих впливає висока концентрація пилу, як правило, змішаного складу. Це може призвести до розвитку бронхіту і пневмоконіозу. Виявляються інтерстиціальна і вузликова форми пневмоконіозу (ІII стадії) з доброякісним перебігом.

Процес вулканізації здійснюється в гідравлічних пресах, автоклавах при температурі 120-190°С. При цьому в повітря робочої зони виділяється складна парогазова суміш хімічних речовин, яка містить остаточні мономери каучуку, продукти термоокислювальної деструкції компонентів гумової суміші. У робітників спостерігаються гіпертрофічні або субатрофічні зміни слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Можуть мати місце функціональні зміни з боку нервової системи, печінки, нахил до артеріальної гіпотензії, захворювання органів травлення. Підвищена сухість шкіри, тріщини та інші зміни пов'язані з дією гарячої гуми.

Шкідливими факторами у виробництві гуми є також хлоровані вуглеводні, які досить широко застосовуються як розчинники клеїв, а також бензин. При тривалому контакті з останнім розвивається неврастенічний синдром; а вплив хлорованих вуглеводнів веде до проявів з боку травного тракту (диспептичні скарги, зниження шлункової секреції, порушення функції печінки).

Крім того, треба мати на увазі, що велика кількість ручних опіерацій, пов'язаних із значнім напруженням м'язів верхнього плечового поясу, може призвести до розвитку захворювань периферичної нервової системи й апарату опору.

 

 

ПРОФЕСІЙНА ПАТОЛОГІЯ У ПРАЦЮЮЧИХ НА ВИРОБНИЦТВАХ ОТРИМАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ СИНТЕТИЧНИХ ВОЛОКОН

Синтетичні волокна виробляють на основі полімерних сполук різних класів. Виділяють поліамідні (капрон, нейлон), поліефірні (лавсан), поліакрилнітрильні (нітрон), поліолефінові (поліетиленові, поліпропіленові), полівінілхлоридні (хлорин) та деякі інші види синтетичних волокон. Технологія отримання синтетичних волокон складається з трьох основних етапів: синтезу полімеру, формування і текстильної обробки волокна. Робота на цих виробництвах пов'язана із впливом в основному токсичних факторів, в поєднанні з підвищеною температурою повітря. Особливо небезпечні такі операції, якзавантаження та чистка апаратів, фільтрів. У прядильних цехах при отриманні волокна із розплаву полімеру можуть виділятись остаточні мономери та інші хімічні речовини, що брали участь у синтезі полімеру, а також продукти термоокислювальної деструкції полімеру. Важливою гігієнічною особливістю хімічних і прядильних цехів є можливість забруднення шкіри рук працюючих мономером, розчинником, що може спричинити ураження шкіри, а також усмоктування токсичних речовин через шкіру.

Найбільш розповсюдженими є виробництва поліамідних (капрон), поліефірних (лавсан) і поліакрилнітрильних (нітрон) синтетичних волокон.

Капронове волокно отримують із полікапролактаму продукту полімеризації мономеру капролактаму. Повітряне середовище в хімічному і прядильному цехах при отриманні капронового волокна забруднюється парами та аерозолем капролактаму і парами теплоносія динілу, який являє собою суміш дифенілу та дифенілового ефіру. ГДР для кожного з них дорівнює 10 мг/м3. Капролактам є нервовою отрутою, яка викликає корчі, а також ураження паренхіматозних органів. Пари динілу чинять токсичну дію на центральну нервову систему, паренхіматозні органи, викликають подразнення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і очей. У результаті комбінованої дії парів динілу, парів і аерозолю капролактаму розвиваються субатрофічні та атрофічні зміни з боку слизової оболонки носа і глотки, функціональні порушення нервової системи (вегетативно-судинна дистонія, вегетативно-чутлива поліневропатія), токсичне ураження печінки. Крім того, можуть мати місце порушення менструальної функції, патологія вагітності і пологів у жінок, що працюють у цьому виробництві.

Поліефірні волокна (лавсан) отримують із полімеру поліетилентерефталату продукту поліконденсації диметилового ефіру терефталевої кислоти та етиленгліколю. Як теплоносій використовується диніл.

Диметилтерефталат безбарвна тверда речовина. Це порошок із подразливою і загальнорезорбтивною дією. ГДР у повітрі робочої зони длякожної з цих речовин (диметилтерефталат і терефталева кислота) дорівнює 0,1 мг/м3.

При тривалому стажі роботи на виробництві лавсану можливі зміни з боку верхніх дихальних шляхів (суб- і атрофічні риніти, ларінготрахеофарингіти), нервової системи, у вигляді функціональних порушень, серцево-судинної системи (вегетативно-судинна дисфункція, з тенденцією до артеріальної гіпертензії), порушення функціонального стану печінки, деякі зміни з боку периферичної крові (зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів, вмісту гемоглобіну).

Поліакрилнітрильні волокна (нітрон)синтетичні волокна, які отримують із поліакрилнітрилу або сополімерів нітрилу акрилової кислоти. Умови праці характеризуються при цьому забрудненням повітряного середовища парами акрилатів.

Клініка. Гостре отруєння. Проявляється порушенням з боку травного тракту (нудота, блювання, біль у животі), функціональними розладами нервової, серцево-судинної систем та печінки.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби