І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 27

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

Хронічне отруєння парами акрилатів проявляється функціональними порушеннями різних систем організму. Переважають порушення з боку нервової системи — вегетативно-судинна дистонія, астеновегетативний синдром. У робітників, які мають великий стаж роботи на зазначених підприємствах, спостерігаються мікроорганічна симптоматика (ністагм, зниження нюху, глоточного рефлексу, анізокорія) і ознаки гіпоталамічної патології. Ці зміни з боку центральної і вегетативної нервової системи поєднуються з функціональними порушеннями серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія), а інколи й ознаками дистрофії міокарда, що виявляється на електрокардіограмі. Часто може зустрічатись дискінезія травного тракту, зниження секреторної функції шлунка і хронічний гастрит, а також порушення функції печінки, в окремих випадках — клінічні ознаки гепатиту. Відмічаються також зміни з боку периферичної крові у виглядіанемії, лейкопенії і відносного лімфоцитозу, порушення порфіринового обміну, більш ранні і часті прояви патологічного клімаксу у працівниць цього виробництва.

У працюючих на виробництві нітрону може спостерігатись також сенсибілізація до акрилатів з розвитком алергічних захворювань органів дихання і шкіри.

При виготовленні синтетичних волокон, працюючі контактують також з диметилформамідом, який використовується як розчинник. Ця речовина має наркотичну, загальнотоксичну і подразливу дію. Надходить до організму інгаляційним шляхом та через непошкоджену шкіру.

Під час текстильної обробки різних видів волокон одним із несприятливих факторів виробничого середовища є шум і напруження органів зору. У робітників, які мають великий виробничий стаж роботи в цих умовах, може спостерігатись така патологія, як професійна приглухуватість та порушення зору. Крім того, на підприємствах по виготовленню синтетичних волокон на працюючих впливають такі несприятливі фактори виробничого середовища, як пил полімерних матеріалів, який здатний чинити слабкий токсичний і фіброгенний вплив, а пил капрону та лавсану має й алергізуючу дію. Процеси, що пов'язані з термічною обробкою різних видів синтетичних волокон, супроводжуються впливом на робітників аміаку, формальдегіду, оксиду етилену, що в разі тривалого терміну праці може викликати функціональні порушення з боку нервової системи (астеновегетативний синдром), захворювання шкіри (дерматит, екзема), кон'юнктивіт.

 

 

ПРИНЦИПИ ДІАГНОСТИКИ, ЛІКУВАННЯ, ЕКСПЕРТИЗИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ І ПРОФІЛАКТИКИ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ВИНИКАЮТЬ В УМОВАХ ВИРОБНИЦТВА

ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ

Під час проведення діагностики гострих  професійних  отруєнь вумовах виробництва полімерних матеріалів слід ураховувати особливості клінічної симптоматики і перебігу отруєнь, а також виявлення групового характеру захворювання з однотипною клінічною картиною у працюючих в однакових умовах. Частіше всього лікар має справу з проявами наркотичної дії тих чи інших мономерів, клінічні ознаки якої такі: стан ейфорії, головний біль, запамороченая, розлади ходи, нудота, блювання. У більш тяжких випадкахвтрата свідомості, коматозний стан. Слід пам'ятати про можливе поєднання наркотичної дії мономерів зі слабким подразливим ефектом. Не виключено, що в разі впливу високих концентрацій певних мономерів (формальдегід, епіхлоргідрин) можливий розвиток ларинготрахеїту, бронхоспазму, токсичної пневмонії, токсичного набряку легенів (перфорізобутилен).

Клінічна симптоматика гострих отруєнь продуктами горіння полімерних матеріалів визначається хімічним складом суміші, що виділяється під час горіння. Так, у разі отруєння продуктами горіння поліхлорвінілу в клінічній картині переважає патологія органів дихання (виражені опіки дихальних шляхів, гострий бронхіоліт, токсичний набряк легень). У разі дії продуктів горіння поролону спостерігається клінічний симптомокомплекс, який включає в себе ураження центральної нервової системи в поєднанні з гострим бронхітом, токсичним набряком легень. Перебіг гострих отруєнь також може бути різним. Так, в одних випадках (при легких отруєннях) прояви наркотичної і подразливої дії токсичних речовин проходять швидко (достатньо вийти на свіже повітря), а в інших формалізація стану наступає лише після досить тривалого лікування. Інколи і після цього можуть залишатись стійкі наслідки перенесеної інтоксикації (енцефалопатія, хронічний токсичний гепатит, хронічна патологія дихальної системи).

Під час проведення діагностики хронічних інтоксикацій в умовах виробництва полімерних матеріалів слід мати на увазі наявність відносно специфічних ознак цих отруєнь і можливість їх поєднання в разі дії певних токсичних речовин. До таких ознак слід віднести; токсичний ангіоневроз,синдром Рейно, склеродермаподібні ущільнення шкіри, остеоліз дистальних фалангів пальців, вегетативну невропатію, які мають місце при отруєнні вінілхлоридом; виражений астенічний синдром або енцефалопатія в поєднанні з епілептиформними нападами, токсичний гепатит, трофічні порушення у вигляді випадіння волосся — при отруєнні хлоропреном.

Значно частіше буває так, що хронічна інтоксикація у працюючих на виробництві полімерних матералів протікає з досить скудною клінічною симптоматикою: прояви з боку нервової системи (вегетативно-судинна дистонія, астеновегетативний синдром, чутлива поліневропатія); функціональні порушення з боку печінки; помірні зміни периферичної крові. У подібних випадках встановлення зв'язку захворювання з умовами праці повинно базуватись на виявленні таких синдромів, які характерні для дії певних отрут і патогенетично обумовлені їх впливом. Треба мати також на увазі наявність певного стажу роботи в цих умовах, перебільшення ГДР певних токсичних речовин, виключення для їх виникнення інших етіологічних чинників.

Лікування. Терапія при виникненні гострого професійного отруєння має бути швидкою, активною і цілеспрямованою. Основні принципи надання невідкладної допомоги в цих випадках повинні включати:

1)    припинення надходження отрути;

2)    виведення отрути і продуктів її перетворення із організму;

3)    знешкодження отрути в організмі (антидотна терапія);

4)    поновлення порушених функцій організму, в першу чергу тих, які важливі для життєдіяльності людини (серцево-судинна, дихальна);

5)      посилення захисних сил організму (поновлення та підтримка
внутрішнього середовища: водно-сольового, електролітного, вітамінного,
гормонального балансу, кислотно-лужної рівноваги).

При різних станах ці принципи наповнюються конкретними заходами. Наприклад, у разі лікування хворих з фторопластовою лихоманкою застосовують внутрівенні введення кальцію хлориду і глюкози з аскорбіновоюкислотою (профілактика набряку легень), ацетилсаліцилової кислоти, інгаляцію кисню. Ціаноподібні прояви при інтоксикації нітрилом акрилової кислоти лікуються вдиханням 0,5 мл амілнітрилу, внутрівенним введенням 50 мл «Хромасмону» і 30-50 мл 30% розчину натрію тіосульфату.

Потерпілих з легким ступенем гострого отруєння лікують амбулаторно, а при більш тяжких проявах інтоксикації може виникнути необхідність в госпіталізації.

Етіотропного лікування хронічних професійних інтоксикацій і захворювань працівників виробництва полімерних матеріалів немає. Застосовуються різні засоби патогенетичної і симптоматичної терапії при окремих синдромах з урахуванням їх клінічної форми і ступеня вираженості.

Експертиза працездатності робітників, зайнятих на виробництві полімерних матеріалів, при хронічних професійних інтоксикаціях проводиться індивідуально з урахуванням характеру і ступеня виявлених порушень, їх зворотності.

У разі виникнення хронічної інтоксикації, що проявляється легкими функціональними змінами з боку нервової системи, печінки, показано відповідне лікування і спостереження. У більш виражених випадках (стійкі функціональні зміни з боку нервової системи, приглухуватість, енцефалопатія, токсичний гепатит, зміни крові тощо) хворого належить тимчасово відсторонити від роботи на період лікування або ж перевести на постійну роботу поза контактом з токсичними речовинами.

Хворі, в яких наявні прояви інтоксикації з боку дихальних шляхів, легкого бронхіту, підлягають нагляду лікаря і лікуванню.

Якщо ж у клінічній картині є хронічний атрофічний ларингіт з функціональними порушеннями, виразки на слизовій оболонці носа, хворих слід перевести на іншу постійну роботу (раціональне працевлаштування). Стій­кий виражений хронічний бронхіт, бронхіальна астма є протипоказанням для подальшої праці в умовах дії пилу, токсичних речовин подразливої ісенсибілізуючої дії.

Хворі з пневмоконіозом І стадії (інтерстиціальна форма) без явищ бронхіту і недостатності дихання можуть залишатись на своїй роботі за умови динамічного лікарського спостереження за ними. У більш виражених і ускладнених випадках пневмоконіозу слід припинити подальший контакт з пилом.

Хворі з проявами інтоксикації у вигляді дерматиту і екземи потребують лікування, а в разі більш вираженої клінічної картини — тимчасового переведення на іншу роботу поза дією етіологічного фактора. Раціональне працевлаштування показано при стійкій або рецидивній екземі.

У разі зниження кваліфікації внаслідок переведення на іншу роботу через наявність професійного захворювання хворі направляються на МСЕК.

Профілактика. Профілактичні заходи для оздоровлення умов праці повинні бути спрямовані на гігієнічну стандартизацію рецептурних сумішей і сировини з метою обмеження в них вмісту шкідливих чинників, заміну високотоксичних компонентів менш токсичними, удосконалення технологічного устаткування. Для боротьби з пилом і виключення ручних операцій слід ширше використовувати пневмотранспорт і транспортировку сировини за допомогою конвейєра. Сировина повинна постачатись на підприємства у вигляді гранул, брикетів. Треба максимально обмежувати контакт працюючих, особливо відкритих частин тіла, рук, зі шкідливими речовинами, використовувати захисний одяг, пасти, респіратори.

Певне значення мають теплоізоляція нагрітого устаткування і комунікацій, правильне обладнання і експлуатація вентиляційних установок.

Робітники, які влаштовуються на роботу, повинні проходити попередній медичний огляд, а в подальшому періодичні огляди. Перелік протипоказань для прийому на роботу та періодичнисть медичних оглядів залежать від виду виробництва. Важливе значення також має навчання всіх працюючих правилам техніки безпеки і особистої гігієни під час роботи з хімічними сполуками.

ГЛАВА 8

ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, СПРИЧИНЕНІ ВПЛИВОМ

ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ

 

 

ВІБРАЦІЙНА ХВОРОБА

Вібраційна хвороба — професійне захворювання, викликане впливом вібрації. Вперше цю патологію описав Лоріга в 1911 p. як синдром «мертвих пальців» у каменетесів, а в 1955 p. вона одержала назву «вібраційна хвороба».

Основним фактором, що призводить до розвитку захворювання, є вібрація. З фізичної точки зору вібрація є механічним коливальним рухом, який повторюється через певні проміжки часу.

Виділяють локальну вібрацію, яка діє переважно на руки працюючого під час роботи із віброінструментом, і загальну вібрацію, яка впливає на весь організм. Локальна вібрація має місце при використанні робітниками пневматичних і електричних інструментів (відбійні, клепальні, рубальні молотки). Вплив загальної вібрації спостерігається в разі перебування робітника безпосередньо на установці, що вібрує (віброплатформи, автоматичні бетоноукладальники), а також у разі передачі вібрації від двигунів, машин, устаткування, що працюють, через підлогу.

Вираженість і час розвитку захворювання визначаються зоною частот і кількістю коливальної енергії, що передається тілу людини або його обмеженій частині, а також факторами, що сприяють розвитку вібраційної хвороби: вимушеним положенням тіла, охолодженням, шумом.

Серед професійних захворювань вібраційна хвороба все ще займає ведуче місце і частіше всього зустрічається у тих, хто працює в металообробній, машинобудівній, металургійний, будівельний, авіасуднобудівній, гірничо­добувній промисловості, у сільському господарстві, на транспорті і в багатьох інших галузях народного господарства.

Найчастіше в Україні вібраційна хвороба виникає у робітників такихпрофесій: обрубачі, бурильники, рубачі, вибійники (вплив низькочастотної локальної вібрації), клепальники, полірувальники, шліфувальники, заточувальники (вплив високочастотної локальної вібрації), водії тяжких землерийних машин (вплив загальної вібрації).

Патогенез. В основі вібраційної хвороби лежить складний механізм нервових і рефлекторних порушень, які призводять що розвитку осередків застійного збудження і до стійких наступних змін як в рецепторному, так і в різних відділах центральної нервової системи. Суттєву роль в патогенезі вібраційної хвороби відіграють також специфічні і неспецифічні реакції, які відображають адаптаційно-компенсаторні процеси організму. Вважають, що вібраційна хвороба є своєрідним ангіотрофоневрозом, при якому спостерігається спазм мілких і крупніших судин. Припускаються також думки, що ангіоспастичний синдром при цьому захворюванні пов'язаний з ураженням пластинчастих тілець (Фатера Пачині).

В останні роки отримано дані, які свідчать про те, що в патогенезі судинних змін при вібраційній хворобі беруть участь:

-   порушення механізмів мембранного транспорту кальцію з підвищенням базальної концентрації останнього в гладком'язових клітинах кровоносних

судин;

-   зростання швидкості як активного, так і пасивного транспортування калію;

 

-      зміна властивостей примембранного спектрин-актинового комплексу, зниження цитоскелетних білків еритроцитів — спектрину і актину;

-      накопичення первинних і вторинних продуктів перекисного окислення ліпідів та інактивація ферментів антиоксидантного захисту.

У генезі трофічних порушень, що розвиваються при цьому захворюванні, суттєву роль відіграють зміни мікроциркуляції, реологічних властивостей крові, порушення надходження і утилізації кисню. Відмічаються також розлади функцій гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, зміни співвідношення вазоактивних речовин ренін-ангіотензин-альдостеронової системи і гормонівгіпофізарно-тіреоїдного комплексу, вмісту циклічних нуклеотидів, підвищення в крові простагландинів, порушення вітамінного і мікроелементного балансу, зміна імунологічних показників. До того ж нейрогуморальні і нервово-рефлекторні порушення носять фазовий характер. Вони залежать від ступеня вираженості вібраційної патології. Так, у початкових стадіях захворювання спостерігаються підвищення функціональної активності симпатико-адреналової системи внаслідок активації механізмів адаптації і перезбудження периферичних вегетативних утворень. У подальшому в разі прогресування патології цей стан змінюється нормалізацією екскреції катехоламінів, а потім пригніченням симпатико-адреналових механізмів відповідно до зниження адаптаційних можливостей організму (рис. 32).

Клініка. Через те що прояви вібраційної хвороби багатогранні і поліморфні, до теперішнього часу залишається актуальною класифікація Є.Ц. Андрієвої-Галаніної і В.Г. Артамонової, у котрій розглядаються різні її форми, обумовлені дією локальної і загальної вібрацій. Тривале вивчення цієї патології дало змогу встановити різні варіанти її перебігу з переважним проявом нейро-судинних розладів або патології опорно-рухового апарату. Е.А. Дрогічина і Н.Б. Метліна виділили сім синдромів захворювання: ангіодистонічний, ангіоспастичний, синдром вегетативного поліневриту, невриту, вегетоміофасциту, вестибулярний, діенцефальний з нейроциркуляторними порушеннями. Виділення цих синдромів зумовлено тим, що вплив допоміжних виробничих факторів поряд з вібрацією (охолодження, мікротравматизація, фізичне напруження) робив можливим виділити в клінічній картині той чи інший синдром захворювання. У той же час перебіг захворювання за останні роки змінився, що й зумовило необхідність перегляду цієї класифікації з урахуванням дії локальної вібрації різної інтенсивності.

Клініка вібраційної хвороби складна, вона відрізняється варіабельністю і не завжди специфічна. Захворювання розвивається поступово, тому тривалий час хворі можуть не звертатися до лікарів через вдаване покращання стану під часроботи. Тільки активний медичний огляд допомагає встановити діагноз. Залежно від характеру роботи, фізичних параметрів діючої вібрації, сумарного часу її впливу, місця і площі зіткнення з вібруючим джерелом клінічна симптоматика проявляється по різному і своєрідно.

Клінічна симптоматика будь-якої форми вібраційної хвороби складається із нейросудинних порушень, порушень з боку нервово-м'язових систем, опорно-рухового апарату, змін обміну речовин. Основне місце в клініці займає ангіодистонічний синдром з явищами ангіоспазму периферичних судин. У той же час у залежності від форми її проявів локалізація судинних і нервово-м'язових розладів може зумовлюватись характером дії вібрації, в спектрі якої переважають високі чи низькі частоти. Так, скарги хворих внаслідок дії низькочастотної вібрації і значної «віддачі» вібруючого інструмента можуть бути численними і в першій стадії. У цих хворих розвивається вібраційна хвороба з переважним ураженням м'язів, кістковими змінами, ангіодистонічними проявами, судинною гіпотонією, атонією мілких судин, картиною поліневриту, в основному вегетативного, і досить виразним больовим синдромом.

Вібраційна хвороба від вібрації, в спектрі якої переважають високі частоти, відрізняється своєрідністю судинних розладів, більш виразним кардіоваскулярним синдромом.

 

 

Вібраційна хвороба від впливу локальної вібрації

Відповідно до існуючої класифікації цієї форми вібраційної хвороби виділяють три ступеня тяжкості:

I   початкові прояви: 1) периферичний ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок, в тому числі з рідкими ангіоспазмами пальців; 2) синдром сенсорної (вегетативно-сенсорної) поліневропатії верхніх кінцівок.

помірно виражені прояви: 1) периферичний ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок з частими ангіоспазмами пальців; 2) синдром вегетативно­сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок: а) з частими ангіоспазмами пальців; б) зі стійкими вегетатиівно-трофічними порушеннями на кистях; в) з дистрофічними порушеннями апарату опору і руху верхніх кінцівок і їх поясу (міофіброз, періартроз, артроз); г) з шийно-плечовою плексопатією; д) з церебральним ангіодистонічним синдромом.

IIIвиражені прояви: 1) синдром сенсомоторної поліневропатії верхніх кінцівок; 2) синдром енцефалополіневропатії; 3) синдром поліневропатії з генералізованим акроангіоспазмом.

Початкові прояви хвороби протікають у вигляді периферичного ангіодистонічного синдрому або синдрому сенсорної поліневропатії рук. Захворювання починається поволі з минущої парестезії. Хворі скаржаться на оніміння, поколювання, почуття повзання комах, ниючий біль у дистальних відділах рук, підвищену мерзлякуватість пальців кистей. Біль і парестезії відмічаються лише в спокійному стані, після роботи і вночі. Крім того, ці ж прояви з'являються під час охолодження, у разі зміни атмосферного тиску, при виконанні тяжкої фізичної роботи. Після тривалих перерв у роботі неприємні відчуття в руках зникають.

У хворих з вібраційною хворобою у цій стадії можуть спостерігатися такі симптоми: ціаноз, гіпотермія кистей рук, гіпергідроз, іноді сухість долоней, їх мармуровість. Все це свідчить про порушення периферичного кровообігу в кистях рук; ці симптоми непостійні. Периферичний ангіодистонічний синдром може супроводжуватись побілінням пальців при загальному або місцевому охолодженні. Акроангіоспазми розвиваються або на обох кистях одночасно, або спочатку на тій руці, яка найбільше підлягає впливу вібрації. Вперше вони з'являються звичайно в холодний період року при загальному охолодженні: раптово виникле побіління кінчиків одного або декількох пальців (крім першого) триває кілька хвилин, потім змінюється ціанозом (стадія ангіогіпотонії), що може супроводжуватись парестезією. Якщо процес прогресує, ангіоспазми можуть розповсюджуватись і на інші фаланги та пальці,з'являтися на другій руці. У початковій стадії захворювання синдром Рейно виникає рідко (близько 1 —2 разів на місяць).

Знижується сприймання вібраційної і больової чутливості. При початкових проявах вібраційної хвороби може розвитися гіперестезія пальців, яка змінюється гіпестезією. Зона зниження чутливості поступово розповсюджується на кисть і передпліччя. Трофічні порушення в цій стадії захворювання обмежуються стертістю пальцьового рисунка і гіперкератозом долоней.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби