І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 34

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

Внаслідок перегрівання організму і втрати великої кількості рідини з потом можливе порушення водно-електролітного обміну, яке проявляється судомною хворобою. У цих випадках іпоряд з явищами, характерними для теплового удару, спостерігаються виражені тетанічні судоми, які розповсюджуються на різні групи м'язів, особливо ікроножних, стегон плечей, передпліч, і різка болісність їх під час руху. Хворі адинамічні, з загостреними рисами обличчя. Шкіра набуває ціанотичного відтінку, суха, холодна на дотик. Мають місце розлади з боку серцево-судинної системи: частішає пульс (до 110—120 уд/хв),низький артеріальний тиск, глухі тони серця. Діурез 50—100 мл протягом доби, вміст хлоридів у сечі різко знижений. Виявляються ознаки згущення крові: збільшення кількості еритроцитів і гемоглобіну, підвищується в'язкість крові. У тяжких випадках можуть бути епілептифорімні припадки, розлади психіки.

Лікування. Лікування перегріву спрямоване в першу чергу на боротьбу з гіпертермією і нормалізацію діяльності серцево-судинної системи. Для цього показані: вологі обгортування, при судомах — холод на голову. Рекомендується вживати багато рідини, введення розчину глюкози, Рінгера парентерально разом з вітамінами. При колапсі позитивний результат дають оксигенотерапія і введення підшкірно адреналіну; при гострій серцево-судинній недостатності — введення внутрівенне серцевих глікозидів, гіпосенсибілізуючі засоби. Рекомендується молочно-рослинна дієта.

Допомога при тепловому ударі передбачає перенесення потерпілого в прохолодне місце, місцеве охолодження голови, обтирання тіла холодною водою. Непоганий результат дає інгаляція кисню. У разі зниження артеріального тиску і при наявності інших ознак судинної недостатності показано внутрівенне введення поліглюкіну, реополіглюкіну, 5% розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду (до 1,0—1,5л). Призначають се­дуксен, димедрол, дроперідол під контролем рівня артеріального тиску.

При явищах набряку мозку проводять дегідратаційну терапію осмотичними діуретинами (манітол по 1 кг/кг маси тіла), люмбальну пункцію. У тяжких випадках показана лікувальна гіпотермія з тривалою штучною вентиляцією легенів і корекцією порушень кислотно-лужного та водно-електролітного балансів. У разі порушення дихання та припинення кровообігу проводять реанімаційні заходи.

Експертиза працездатності. При легких стадіях перегріву хворі можуть бути тимчасово непрацездатними — на період лікування. Після повного одужання вони можуть повернутися на свою попередню роботу.

У тих випадках, коли після перенесеного перегріву мають місце залишковіфункціональні розлади з боку нервової або серцево-судинної системи, хворих слід тимчасово працевлаштувати на роботу, не пов'язану із впливом високих температур та інтенсивного теплового випромінювання, до повного одужання. У разі необхідності хворому видають лікарняний листок.

Якщо після перегріву залишаються виражені стійкі функціональні порушення, подальша робота в умовах впливу високих температур та інтенсивного теплового випромінювання протипоказана. У разі повної непрацездатності або якщо відсутня можливість раціонального працевлаштування, хворих направляють на МСЕК для визначення групи інвалідності.

Профілактика. Поліпшення умов праці на виробництві з інтенсивним виділенням теплоти здійснюється впровадженням технологічних, санітарно-технічних, гігієнічних та медичних заходів.

Запобіганню несприятливого впливу перегріву сприяє застосування досконалої техніки, локалізація тепловиділення, екранування та теплоізоляція джерел променистої та конвекційної теплоти, раціональна вентиляція, впровадження повітряного душування, раціональна організація режиму праці та відпочинку, дотримування питного та харчового раціонів, що спрямовані на поновлення водно-сольового балансу.

Важливе значення мають також попередні та періодичні медичні огляди, які провадяться один раз на 2 роки за участю терапевта, невропатолога, офтальмолога. При проведенні попередніх медичних оглядів слід враховувати медичні протипоказання для роботи в умовах дії високих температур та інтенсивного теплового випромінювання.

 

 

Охолодження

Охолодження це розлад функцій організму в результаті дії низької температури. Низькі температури повітря зустрічаються у приміщеннях, де це зумовлено    технологічним    процесом    (холодильні    камери, текстильневиробництво тощо), або в холодну пору року при відсутності опалення.

Етіологія і патогенез. Холод як шкідливий фактор виробничого середовища несприятливо впливає на організм і виробничу діяльність людини. Швидкість і глибина охолодження залежать окрім сили і тривалості дії холодового фактора від стану організму та умов, в яких він перебуває. Стійкість організму до охолодження знижується при фізичному стомленні людини; переохолодження скоріше наступає в умовах високої вологості повітря або сильного вітру.

Охолодження є наслідком порушення теплового балансу і розвивається в тих випадках, коли в організмі тепловіддача перевищує теплопродукцію. У процесі розвитку охолодження розрізняють фази компенсації і декомпенсації терморегуляції. У фазі компенсації терморегуляції терморегуляторні реакції організму мають рефлекторний, пристосувальний характер і спрямовані на попередження зниження температури тіла шляхом, з одного боку, зменшення тепловіддачі, а з другого — збільшення теплопродукції. Зменшення тепловіддачі досягається припиненням відділення поту, спазмом кровоносних судин шкіри і м'язів, зменшенням кровотоку в них. Теплопродукція посилюється за рахунок підвищення обміну речовин. У фазі декомпенсації терморегуляції рівновага між теплопродукцією і тепловіддачею порушується, переважає тепловіддача, і тому розвивається стан патологічної гіпотермії. При цьому має місце гіпоксія як результат розладу дихання і кровообігу. Цей стан посилюється порушенням мікроциркуляції внаслідок зниження тонусу судин, уповільнення кровообігу і погіршання реологічних властивостей крові.

Патолого-анатомічна картина. Морфологічні зміни при охолодженні проявляються повнокров'ям внутрішніх органів, головного і спинного мозку та їх оболонок, крововиливами в мозок і слизову оболонку шлунка, мілкими осередковими некроззіми у внутрішніх органах, набряком легенів.

Клініка. У клінічному перебігу охолодження розрізнюють чотири стадії: компенсаторну, адинамічну, сопорозну і коматозну.

У компенсаторній стадії потерпілі збуджені, вони скаржаться на озноб.

Губи ціанотичіні, шкірні покриви бліді, холодні, відмічається тремтіння м'язів, задишка, тахікардія, підвищення артеріального тисиу, почастішання сечовипускання.

В адинамічній стадії свідомість не втрачається, однак потерпілий загальмований, іноді ейфорійний, скаржиться на головний біль, запаморочення, слабість. Відзначаються наявність адинамії, зниження тонусу м'язів, пригнічення сухожильних рефлексів. Пульс нормальний або сповільнений до 40 уд/хв, артеріальний тиск суттєво не змінюється, тони серця приглушені.

У сопорозній стадії відмічається загальна загальмованість, в'ялість, сонливість аж до стану сопора, іноді ейфорія, розлади пам'яті, дизартрія. Зіниці розширені або періодично звужуються і розширюються, дихання сповільнене (до 8—10 в 1 хв), поверхневе, інколи зі стонами, пульс рідкий (від 50 до 30 уд/хв), артеріальний тиск знижений. Можливе нетримання сечі і калу.

У коматозній стадії свідомість у потерпілих втрачена, можуть з'явитися мимовільні рухи головою і кінцівками, судорожні тонічні скорочення м'язів, переважно згиначів.

Інколи виникає рухове збудження. Зіниці звужені, реакція їх на світло відсутня. Дихання поверхневе, рідке (до 3—4 в 1 хв). Пульс визначається тільки на великих артеріях, рідкий (до 20 уд/хв). Артеріальний тиск знижений, тони серця глухі, вислуховуються важко.

Ускладнення при охолодженні спричиняються різким зниженням імунологічної реактивності організму, через що згодом з'являється загроза розвитку запальних захворювань — пневмонії, плевриту, гострих респіраторних захворювань. Крім того, можуть порушуватись функції інших органів і систем, що нерідко призводить до астенізації, психозів, трофічних порушень.

Лікування. Характер медичної допомоги при переохолодженні залежить від глибини гіпотермії та ступеня розладів життєдіяльності організму. У компенсаторній  стадії  охолодження  для  нормалізації  стану потеріпілихдостатньо лише припинити; дію холодового фактору. В адинамічній стадії при відповідних умовах перебування в теплому приміщенні, тепле пиття, застосування грілки, тепла ванна, температура тіла також може нормалізуватись самостійно.

Потерпілі в сопорозній і коматозній стадіях охолодження потребують невідкладної допомоги. Основні зусилля слід зосередити на підтримку дихання і кровообігу, попередження подальшого охолодження і зігрівання організму. Потерпілі негайно переводяться у тепле приміщення, знімають з них мокрий одяг, кутають і обкладають грілками. Усувають можливість западання язика, відсмоктують слиз із рота, здійснюють інгаляцію кисню. Якщо сталася зупинка дихання і серцевої діяльності, здійснюють весь комплекс реанімаційних заходів. Основним засобом виведення потерпілого із критичного стану є активне зігрівання. Під час зігрівання краплинне вводять підігрітий розчин 5% глюкози, поліглюкін. З метою поповнення енергетичного матеріалу періодично вводять по 40—50 мл 40% розчину глюкози з інсуліном і аскорбіновою кислотою. Для покращання мозкового кровообігу можно використовувати еуфілін, нейролептики або гангліоблокатори в дозах, що не викликають зниження артеріального тиску. Для корекції ацидозу вливають 100—200 мл 5% розчину гідрокарбонату натрію; застосовують також антигістамінні препарати з метою зменшення проникності судинної стінки. Для профілактики і лікування постгіпоксичного набряку головного мозку та стимуляції сечовиділення в процесі зігрівання і після нього використовують сечогінні препарати (фуросемід — 40-60 мг, маніт — 1 г/кг).

Крім загального охолодження при дії холоду можливі також місцеві ураження у вигляді облітеруючого ендартеріїту і відмороження.

Облітеруючий ендартеріїт виникає при тривалому охолодженні кінцівок і зустрічається головням чином у рибалок, працівників на розробці торфу, обслуговуючого персоналу холодильних установок. Клінічними ознаками цього захворювання є побіління шкіри пальців, зниження шкірної чутливості,парестезії, затруднений рух кінцівок і ослаблення пульсації на периферичних судинах.

Розрізняють чотири стадії облітеруючого ендартеріїту. На І стадії (спастичній) виявляються функціональні ангіоспастичні порушення. У хворих з'являється біль, відчуття похолодіння і оніміння в кінцівках, ослаблення пульсу на периферичних судинах. Такі явища можуто спостерігатись досить тривалий час, вони періодично зникають і знову з'являються. При другій стадії (ішемічній) ангіоспастичний синдром стає більш постійним і вираженим внаслідок розвитку стійких структурних змін у стінках судин. Існує загроза утворення в стінках судин тромбів. Стадія III (некротична) характеризується утворенням виразок на кінцівках, що зумовлено порушенням живлення тканин. На IV стадії (гангренозній) спостерігається розвиток сухої або вологої гангрени.

Відмороження, як і облітеруючий ендартеріїт, характеризується локальним ушкодженням тканин організму внаслідок дії низької температури.

Клінічні ознаки відмороження з'являються через деякий час після припинення впливу, холоду. Розрізнюють три ступені відмороження. При відмороженні І ступеня з'являється відчуття свербежу, поколювання, а також спостерігається побіління уражених ділянок тіла, яке пізніше переходить у почервоніння. Зазначені зміни швидко проходять без будь-яких наслідків. Для ІІ ступеня характерне зниження чутливості шкіри, яке супроводжується її побілінням і набряком уражених ділянок. З'являються пухирі, наповнені серозно-кров'янистою рідиною. При відмороженні ІІІ ступеня розвивається гангрена.

Відмороження скоріше розвивається в разі поєднання дії холодового фактора з підвищеною вологістю, гіподинамією, місцевими порушеннями в кровопостачанні тканин через тісне взуття або одяг.

Лікування. Проводиться в залежності від форми та ступеня тяжкості захворювання. Хворим з І і II стадіями облітеруючого ендартеріїту рекомендуються теплові фізіотерапевтичні процедури, засоби, що спрямованіна припинення болю, розширення судин. При III і IV стадіях інколи необхідне хірургічне втручання,

Хворим з відмороженням І ступеня призначають загальне зігрівання тіла, розтирання камфорним або борним спиртом (3% розчин) уражених ділянок шкіри з наступним накладанням сухих пов'язок.

Потерпілим з відмороженням III ступеня показано хірургічне втручання. Треба мати на увазі, що в цих стадіях можливе приєднання вторинної інфекції, тому в комплекс лікувальних заходів слід включати призначення антибіотиків.

Експертиза працездатності. Особи, що перенесли легкі форми переохолодження, після проведеного лікування і повного одужання можуть повернутися на попередню роботу. Якщо після перенесених тяжких форм переохолодження мають місце залишкові явища з функціональними порушеннями, які не дають змоги виконувати попередню роботу, то таких хворих з урахуванням ступеня функціональних розладів слід раціонально працевлаштувати або ж направити на МСЕК для визначення групи інвалідності.

Профілактика. Основні заходи з профілактики охолодження організму такі:

-   профілактика вихолоджування виробничих приміщень шляхом теплоізоляції підлоги, стіп, вікон та ін.;

-   обладнання місцевого опалення на фіксованих робочих місцях;

-   обладнання приміщень для обігрівання у великих цехах без фіксованих робочих місць (холодильники,збагачувальні фабрики) та під час роботи на відкритому повітрі в холодних кліматичних зонах; температура повітря у приміщеннях має підтримуватись в межах 21— 24 °С;

-   застосування засобів індивідуального захисту від холоду;

-    здійснення заходів щодо загартовування організму, адаптації його до перебування в умовах холодного клімату;

-    організація попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, що працюють в умовах впливу низьких температур; періодичні медичні огляди проводять один раз протягом двох років з участю терапевта, невропатолога і хірурга.

При попередньому огляді осіб, які працевлаштовуються, слід враховувати перелік протипоказань для роботи в умовах дії холодового фактора.

ГЛАВА 9

ПРОФЕСІЙНІ ХВОРОБИ, ЗУМОВЛЕНІ ФУНКЦІОНАЛЬНИМ

ПЕРЕНАПРУЖЕННЯМ

 

 

Серед професійних захворювань досить значне місце займає патологія, яка відноситься до захворювань опорно-рухового апарату. Ці стани зумовлені насамперед функціональним перенапруженням і мікротравматизацією.

Зустрічаються вони серед ковалів, вантажників, вальцювальників, гірників, друкарок, лінотипістів, піаністів, ізолювальників та ін. (табл. 15). Тобто основними несприятливими факторами в генезі цих захворювань є тяжка фізична праця і локальне навантаження та значне статичне напруження внаслідок рухів кінцівок, що багаторазово повторюються, а також тривале перебування у вимушеній позі.

Таблиця 15

-   Основні професії, які відносяться до групи ризику на виникнення професійних захворювань опорно-рухового апаратуробітники літакобудування

-   робітники машинобудування

-   разливальники напоїв та автоклавщики

-   розбиральники туш

-   касири

-   конструктори

-   водії

-   електронщики

-   різчики та закройщики

-   кухарі, кулінари

-   бакалійники

-   в'язальники, швачки

 

-   носильники

-   сталевари, ливарі

-   шахтарі

-   пакувальники

-   робітники пошти

-   робітники птахоферм

-   секретарі-друкарки

-   сурдоперекладачи

-   робітники текстильної промисловості

-   складачи

-   користувачи ЕОМ

-   робітники, які контактуть із віброінструментом

Більшість синдромів цієї патології локалізується на верхніх кінцівках, що пояснюється великими локальними навантаженнями, значною кількістю мілких стереотипних рухів кистей і пальців рук (у деяких професіях досягає кількох десятків тисяч рухів). Так, гранувальники кришталю за одну тільки зміну роблять до 40 тисяч притискних зусиль у різній позиції кисті із значним напруженням м'язів кисті і передпліч. Доярка здійснює близько 2500 жимів пальцями під час доїння однієї корови протягом дня. Друкарка робить понад 60 тисяч ударів пальцями по клавішах друкарських машинок за одну зміну, аоператори рахувально-аналітичних машин здійснюють від 100 до 200—250 тисяч ударів із зусиллям при кожному ударі від 0,5 до 1 Н.

Ці несприятливі фактори посилюються вимушеною робочою позою, тривалим статичним напруженням м'язів спини, кінцівок, недотриманням режиму праці і відпочинку, нераціональними робочими прийомами (неправильна постава рук у музикантів), мікротравматизація шкіри та її рецепторів, перепади температур, постійне зволоження рук водою, маслами, емульсіями тощо.

Оцінка тяжкості та напруження трудового процесу проводиться відповідно до «Гігієнічної класифікації праці». Оптимальними і допустимими, вважаються І і II класи (вони виключають загрозу розвитку професійного захворювання). При цьому нормуються такі показники:

- потужність динамічної роботи (Вт) при навантаженні м'язів верхніх кінцівок не повинна перевищувати 45 Вт для чоловіків і 30,5 Вт — для жінок, а при навантаженні м'язів нижніх кінцівок і тулуба відповідно 90 і 63 Вт;

маса вантажу, що піднімається, не повинна перевищувати 30 кг для чоловіків і 10 кг для жінок;

кількість рухів кистями і пальцями за одну зміну не повинна перевищувати 40 000 мілких стереотипних рухів;

статичне м'язове навантаження не повинно перевищувати за зміну 430000 Нс, якщо вантаж удержується однією рукою і 970 000 Нс двома руками;

робоча поза повинна бути вільною; перебування в нахиленому положенні під кутом менш ніж 30° не повинно перевищувати 25% часу зміни, а в разі необхідності нахилів тулуба під кутом більш ніж 30° кількість їх не повинна перевищувати 100 за зміну.

У разі перевищення цих нормативів (III клас умов праці) можливий розвиток тієї чи іншої професійної патології.

Класифікація. Виділяють такі професійні хвороби, зумовлені функціональним перенапруженням.

1. Професійна дискінезія (координаторний невроз).

2.       Хвороби периферичної нервової системи: невропатія, шийно-плечова плексопатія, шийна і попереково-крижова радикулопатія, люмбальгія.

3.       Хвороби апарату опору і руху: а) хвороби м'язів (міалгія, міозит, міофасцит); б) хвороби фіброзно-тканинних і синовіальних утворень (плечово-лопатковий періартрит, епікондиліт, тендовагініт, стенозуючий лігаментит, контрактура долонного апоневрозу, бурсит); в) остеохондропатія (деформуючий артроз, спондилартроз, некроз кістки асептичний); г) комбіновані синдроми.

Патогенез. Механізм розвитку захворювань, що зумовлені функціональним перенапруженням, складний і не до кінця з'ясований. Якщо розглядати патогенез професійної дискінезії, то вважається, що тривала праця, яка потребує виконання в дуже швидкому темпі значної кількості мілких висококоординованих рухів, може спричинити перенапруження нервових процесів, порушення коркової нейродинаміки з утворенням ізольованого «хворого осередка» у визначеному відділі рухового аналізатора. Це призводить до порушення складного рухового стереотипу, який лежить в основі виконання строго диференційованих рухів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби