І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 35

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

Крім того, розвитку професійної дискінезії сприяють такі фактори, як емоційне перевантаження, невдоволеність роботою, часті конфліктні ситуації на роботі і в побуті.

Тяжка фізична праця, виконання великої кількості одноманітних рухів супроводжуються травматизацією периферичних рецепторів нервового стовбура. При цьому виникають порушення кровообігу і метаболізму, які ведуть до дегенеративних змін у периферичних нервах. Розвитку цих процесів сприяють також такі фактори, як розтягування, здавлення, ущемлення нервових стовбурів у кістково- або м'язово-зв'язкових каналах, особливо під час роботи, яка виконується постійно зігнутими кінцівками. Порушення кровообігу і метаболізму розвивається також внаслідок накопичення в м'язах недоокисленихпродуктів обміну, змін запального характеру в інтерстиціальній тканині та в результаті вторинних дегенеративних уражень м'язових волокон, які розвиваються пізніше. Зазначені процеси, а також асептичне запалення, що супроводжує їх, можуть розвиватись у сухожиллях, сірозних сумках, надкісниці, хрящах суглобів. Це призводить до розвитку таких патологічних станів, як періартрит, тендовагініт, бурсит, артроз і т. ін.

 

ПРОФЕСІЙНА ДИСКІНЕЗІЯ

Професійна дискінезія займає особливе місце серед усіх захворювань, зумовлених функціональним перенапруженням, бо ж є функціональним захворюванням центральної нервової системи. Вперше це захворювання описувалось як «писальний спазм» ще в середині XIX ст. Причина його виникнення пов'язувалась з інтенсивною писемною працею, бо захворювання фіксувалось у конторських службовців і переписувачів. Пізніше виявилось, що явища дискоординації виникають не тільки під час письма, але й при багатьох інших видах робіт, які потребують виконання в швидкому темпі складнокоординованих рухів. Сьогодні професійна дискінезія описана у гравірувальників, в'язальників, рисувальників, креслярів, складачів, доярів (доярок), музикантів, які грають на клавішних та струнних інструментах.

Клініка. Захворювання виникає поступово, розвивається повільно. Розрізнюють такі клінічні форми цієї патології: судомну, паретичну, атактичну, дрижальну, невралгічну, змішану. Для судомної форми характерно підвищення тонусу мілких м'язів кисті під час професійної діяльності. Так, в осіб, які займаються писанням, з'являється незручність при написанні окремих букв або цифр, стає гіршим почерк, а потім з'являються судоми в одному або кількох пальцях під час письма.

У хворих з паретичною формою дискінезії під час роботи настає різка слабкість у кисті; пальці мимоволі розслабляються, внаслідок чого працюючий не може втримувати в руках ручку, олівець або інший інструмент.

Варіантом паретичної форми є так звана атактична форма дискінезії, якарозвивається переважно під час роботи на клавіатурі (друкарки, лінотипісти), а також у піаністів. Характерною ознакою такого захворювання є те, що хворий не може попасти на ту клавішу, яка йому потрібна.

При дрижальній формі дискінезії з'являється тремор переважно в тій руці, яка більш навантажена при виконанні тієї чи іншої роботи. Для невралгічної форми характерна поява інтенсивного болю в м'язах кисті, передпліччя або всієї руки під час роботи. Про змішану форму професійної дискінезії мова йде в тому випадку, коли у хворого має місце поєднання декількох форм.

Діагноз. Слід пам'ятати, що найбільш характерними ознаками професійної дискінезії є вибірковість ураження тільки однієї функції, яка лежить в основі тієї чи іншої професійної діяльності — письма, друкування на друкарській машинці, грі на музичному інструменті і таке інше. Згодом можуть страждати й інші рухові функції працюючої руки.

Диференціальна діагностика. Диференціальний діагноз професійної дискінезії проводиться з істеричним парезом руки, органічними захворюваннями центральної нервової системи, особливо тими, що супроводжуються екстрапірамідними і мозочковими порушеннями. При істерії парез руки розвивається звичайно швидко і розповсюджується на всі її функції. Органічні захворювання центральної нервової системи супроводжуються осередковими симптомами і ніколи не обмежуються порушеннями тільки професійної функції руки.

 

 

ХВОРОБИ ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Дана група захворювань включає ураження окремих спинномозкових нервів (ліктьового, серединного, малогомілкового), поліневропатію верхніх кінцівок, шийно-плечову (плексалгію і плексопатію, люмбалгію, шийно- і попереково-крижову радикулопатію). Особливе місце займають так звані тунельні синдроми (компресійна невропатія), що розвиваються внаслідок здавлення серединного, ліктьового, променевого та інших нервів тканинами, які їхоточують і які патологічне змінилися.

Невропатія ліктьового нерва зустрічається найчастіше внаслідок травматизації нерва під час виконання робіт, що потребують упирання ліктем об стіл (різьбар, гранувальник, гравер, склодув). Хворі скаржаться на біль і парестезії в ділянці четвертого-п'ятото пальців. Знижується сила і витривалість м'язів кисті, внаслідок чого вони не можуть тривалий час тримати в руці інструмент, деталь, що обробляють. Спостерігається гіпестезія на четвертому-п'ятому пальцях і ліктьовому краї кисті, гіпотрофія м'язів п'ятого пальця. Хворі не можуть привести п'ятий палець до четвертого.

Ураження серединного нерва характеризується тим, що у хворих рано з'являються парестезії та біль у другому-третьому або в усіх пальцях, у кисті і передпліччі. Біль значно посилюється вночі, під час охолодження, при зміні атмосферного тиску. Кисті ціанотичні, вологі. Може спостерігатись набряк пальців, гіпестезія на долонях, особливо на першому-третьому пальцях і на тилі дистальних і середніх фаланг другого-четвертого пальців. З часом розвивається атрофія м'язів підвищення першого пальця, знижується сила стиснення кисті.

Невропатія малогомілкового нерва розвивається в робітників, які протягом тривалого часу стоять на колінах або сидять навпочіпки (паркетники, покрівельники, робітники сільського господарства). Через особлнвості професійної діяльності виникає здавлення нерва в піднаколінковій ямці або біля головки малогомілкової кістки. Хворі скаржаться на затруднену ротацію стопи назовні, з'являється гіпестезія зовнішньої поверхні гомілки і тилу стопи. У хворих виникає так звана півняча хода.

Вегетативно-сенсорна поліневропатія. На початковій стадії захворювання з'являються скарги: ниючий біль у кістках і передпліччях, парестезії в них (відчуття оніміння, «повзання комах»). Ці відчуття посилюються під час переміни атмосферного тиску, охолодження. Згодом біль і парестезії посилюються, стають постійними, турбують хворих після праці, вночі, порушуючи сон. З'являються периферичні вегетативно-судинні порушення:гіпергідроз, набряклість дистальних фалангів, зміна забарвлення шкіри і температури кистей. У разі переважання паретичних явищ у капілярах і судинах малого калібру відмічаються ціанотичне забарвлення і незмінна або підвищена температура, а при переважанні спастичних явищ — блідість або мармуровість шкіри і гіпотермія кистей. Сенсорні порушення при вегетативній поліневропатії відсутні або має місце гіпестезія.

У міру розвитку вегетативно-сенсорної поліневропатії поверхнева чутливість знижується за поліневритичним типом. Зростає вираженість периферичних вегетативно-судинних порушень: з'являються набряки і тугорухомість пальців зранку, які проходять або значно зменшуються після початку роботи. Часто спостерігаються трофічні порушення: гіперкератоз долоней, зміна форми і ламкість нігтів, деформація міжфалангових суглобів. У разі втягнення в патологічний процес рухових волокон приєднуються скарги на слабість, втомлюваність, зниження сили верхніх кінцівок. Об'єктивно знаходять зниження сили тиску кистей, гіпотрофію окремих м'язових груп верхніх кінцівок, зниження сухожильних рефлексів.

Попереково-крижова радикулопатія зустрічається в осіб, праця яких пов'язана із значним статико-динамічним навантаженням на попереково-крижовий відділ хребетного стовбура внаслідок виконання частих, особливо форсованих нахилів і поворотів тулуба (вальцювальники, лісозаготівники), систематичного підйому і транспортування важких грузів (вантажники, докери, різьбарі), тривалого зберігання вимушеної пози (прохідники, обрубники, горноробочі), впливом загальної поштовхоподібної вібрації (водії великовантажних машин, трактористи, комбайнери). Посилює дію цих факторів переохолодження та перепади температур,

У хворих відмічається стійкий біль у попереково-крижовій зоні, особливо під час нахилів і поворотів тулуба. Розвивається гіпотрофія литкового м'яза, зниження ахілова рефлексу. Поступово розвиваються слабкість і гіпотрофія м'язів передніх відділів   гомілки, особливо в довгому розгиначеві великогопальця. Нерідко знижується або випадає колінний рефлекс.

 

 

ХВОРОБИ М'ЯЗІВ

Ці захворювання є однією з найбільш розповсюджених форм професійної патології, зумовленої функціональним перенапруженням. Вони включають два клінічних синдроми: міалгію і міозит. Зустрічаються ці стани в робітників самих різних професій, праця яких пов'язана зі значним статико-динамічним навантаженням. Це перш за все будівельники, робітники цегляних і хлібозаводів, доярки, друкарки, піаністи. Найчастіше страждають м'язи передпліч, рідше — м'язи плеча.

Міалгія починається з ниючого болю, почуття незручності, тяжкості, стягнення у відповідних м'язах. Знижується темп роботи, підвищується механічна збудженість м'язів, їх біоелектрична активність. Знижується сила і особливо виносливість їх до статичних зусиль.

Міалгія є функціональною стадією захворювання. Нормалізація стану відмічається, вже через кілька днів відпочинку. Хоча досить часто при відновленні роботи спостерігається рецидив захворювання з тенденцією до подальшого прогресування, аж до розвитку дегенеративно-дистрофічних і вторинних запальних змін у м'язах.

Міозит характеризується посиленням болю і парестезій в руках, на які скаржаться хворі не тільки під час виконання роботи, але й у спокої, особливо вночі. Біль різко посилюється під час активних рухів. Знижується ритм рухів, продуктивність праці. Уражені м'язи стають малоеластичними, дряблими, атрофічними. У товщі м'язової тканини прощупуються різко болісні щільні вузли діаметром від 3—4 мм до 2—3 см.

 

 

ХВОРОБИ ФІБРОЗНИХ І СИНОВІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ

До таких захворювань належать хвороби периферичних зв'язок або м'язових прикріплень, як періартрит, лігаментит, епікондиліт, тендовагініт, бурсит.

Плечолопатковий періартрит як професійне захворювання розвивається при виконанні роботи, що потребує повторення рухів у плечовому суглобі, особливо на фоні значного статико-динамічного навантаження (каменярі, штукатури, маляри). Починається захворювання з болю в плечовому суглобі при русі підйомі, ротації плеча. З часом біль посилюється, стає постійним, виникає хруст у суглобі при русі. Поступово зростає обмеження руху в суглобі, особливо ротації та бокового відведення плеча. Значно обмежено, а часто і неможливо, заведення руки за спину. В подальшому можливий розвиток тугорухомості в плечовому суглобі. З'являється біль при пальпації великого бугорка плечової кістки, рідше — дельтоподібного м'яза, особливо в місці прикріплення йото до плечової кістки.

Рентгенологічне дослідження при періартриті плечового суглоба виявляє склеротичну зміїну поверхні бугорка плечової кістки і наявність тіней вапнякових відкладень різних розмірів, форми і щільності.

Найчастіше на рентгенограмі при цій патології спостерігаються множинні краєві резорбції, які оточені склеротичним процесом, і деструкція великого бугорка плечової кістки, сольові відкладення в синовіальній сумці.

Епікондиліт. Це захворювання діагностується при локалізації асептичного хронічного запалення та дегенеративно-дистрофічних змін у ділянці надвиростка — місця прикріплення сухожилля розгинально-супінаторної групи м'язів передпліч (латеральний епікондиліт) — або в зоні медіального надвиростка — місця прикріплення сухожилля згиначів кисті і пальців (медіальний епікондиліт). Розвивається захворювання переважно в осіб тяжкої фізичної праці і в разі виконання ними частих розгинально-згинальних і ротаційних рухів у ліктьовому суглобі (робітники сільського господарства, будівельних професій, ковалі, оператори рахувально-аналітичних машин).

Латеральний епікондиліт характеризується появою виючого болю у зоні латерального надвиростка плечової кістки під час форсованих рухів передпліччя і напруженої екстензії кисті. З часом біль посилюється і виникаєпри будь-яких рухах у ліктьовому суглобі. Постійною ознакою є болісність при пальпації латерального надвиростіка. Іноді в цій зоні з'являється невелика припухлість. У більшості хворих обмежено розгинання передпліччя до 160— 170°. У всіх хворих відзначається зниження сили тиску кисті.

Тендовагініт. Це захворювання характеризується ураженням синовіальної оболонки сухожильних піхв дегенеративно-дистрофічного характеру з супутнім асептичним (серозно-геморагічним) запаленням. Як професійне захворювання тендовагініт розвивається переважно на верхніх кінцівках, особливо в результаті виконання великої кількості рухів пальцями, кистю (ізолювальники, каменярі, обмотники, друкарки, кравці). Звичайно уражуються сухожилля згиначів і розгиначів пальців кисті, значно рідше — сухожилля довгої голівки двоголового м'яза плеча, п'ятковий сухожилок.

За клінічними проявами розрізняють гостру і хронічну форми захворювання. При гострому тендовагініті асептичний запальний процес супроводжується відкладанням фібрину на поверхні сухожилка і може роз­повсюджуватись на клітковину навколо сухожилка. Процес, що протікає хронічно, характеризується накопиченням у синовіальному просторі ексудату, який містить багато фібрину, з нього спочатку формуються так звані рисові тільця, а потім утворюються фібринозні зрощення між паріетальним і вісцеральними листками потовщеної та розрихленої синовіальної оболонки.

При гострому тендовагініті частіше уражуються синовіальні піхви, що розташовані на тильній поверхні кисті, головним чином у зоні сухожилля короткого розгинача великого пальця і довгого м'яза, що відводить великий палець кисті. Початок захворювання звичайно пов'язують зі значним фізичним навантаженням на відповідні м'язи, безпосередньо після якого з'являється ниючий біль, відчуття жару, поколювання, тяжкості у передпліччі, почуття втоми, слабкості в руці. Через кілька годин або 1—2 дні на тильно-променевій поверхні нижньої треті передпліччя з'являється щільна, нерідко болісна припухлість завдовжки 8—12 см і завширшки 3—4 см. Протягом кількох годинабо 2—3-х днів при пальпації припухлості визначається крепітація (крепітуючий тендовагініт).

У разі хронічного перебігу захворювання патологічний процес найчастіше розвивається в зоні синовіальної піхви згиначів пальців, що розташована в каналі зап'ястя. Відповідні сухожилки болісні лід час пальпації, потовщені. На долонній поверхні променево-зап'ясткового суглоба і дистальній частині передпліччя може визначатись припухлість. При її пальпації має місце біль і флюктуація. Невдовзі знижується сила цієї руки.

Хронічний тендовагініт розвивається теж поволі або ж є наслідком рецидиву кредитуючого тендовагініту. Запальна реакція при цьому варіанті клінічного перебігу тендовагініту нерізко виражена, хоча треба мати на увазі, що зростаючі явища склеротичного процесу призводять до потовщення синовіальної оболонки, звуження синовіального простору і порушення рухів сужилків (так звана стенозуюча форма тендовагініту).

Стенозуючий лігаментит. У виробничих умовах це захворювання найчастіше формується в зоні променево-зап'ясткового суглоба. Запальний процес розповсюджується на зв'язкові структури одного із кістково-фіброзних каналів кисті або внаслідок первинного розвитку в ньому дегенеративно-дистрофічних змін спостерігається рубцеве зморщення зв'язок, які утворюють канал і його стеноз з ущімленням сужилків, що через нього проходять. Прикладом такого ураження може бути стенозуючий лігаментит кільцевої частини фіброзної піхви пальця (стенозуючий тендовагініт згиначів пальців). Тривала травматизація долоні на рівні п'ястно-фалангових зчленувань (в обрубників, штампувальників) може призвести до рубцевих змін кільцевої частини фіброзної піхви згиначів пальця (звичайно першого-третього) з наступним звуженням сухожильної піхви і деформацією сужилля. Виникає біль у ділянках відповідного п'ястно-фалангового суглоба в разі тиснення інструмента, оброблюваної деталі і при рухах пальця. Через деякий проміжок часу з'являється переміжна контрактура — защемлення пальця, який фіксуєтьсяв положенні згинання, і для того щоб його розігнути, треба докласти немало зусиль. Це супроводжується болем. З часом защемлення частішає, виведення пальця із патологічного положення стає все більш важким і потребує допомоги другої руки. Інколи це робиться неможливим, навіть у разі такої допомоги.

Професійний бурсит хронічне запалення синовіальної сумки, яке розвивається в результаті систематичного тиснення, перенапруження і травматизації у гірників, покрівельників, каменярів, мостівників, паркетників, обрубувачів сучків, тобто у представників тих професій, де має місце тривале упирання на лікоть або коліно з розвитком асептичного запалення сумки і ут­ворення в ній серозно-геморагічного ексудату. Розвиткові захворювання сприяють незручна поза, шорсткість грунту, недосконалість захисного одягу, тривале охолодження, різка зміна температури навколишнього середовища, вібрація.

Патогенез. Під впливом тривалого тиску і тертя поблизу робочих поверхонь суглобів виникають дистрофічні зміни в порожнині уражених синовіальних сумок з утворенням численних вільних тіл, що мають хрящоподібну щільність. Ділянки, уражені склеротичним процесом, а також рідкий вміст сумок зазнають кальціфікації. Результатом цих процесів є втрата еластичності і стовщення шкіри, фіброз у підшкірній основі, гіперплазія стінки синовіальних сумок.

Клініка. Розрізняють бурсит гострий (серозний і гнійний) та хронічний (серозний і проліферативний). Гострий бурсит діагностується рідше, ніж хронічний.

При гострому серозному бурситі хворі скаржаться на болючість у суглобі, наявність припухлості м'якої консистенції та округлої форми. Шкіра в зоні припухлості гіперемірована, при дотику визначається локальне підвищення температури шкіри в цій області, має місце обмеження рухомості в суглобі. Вміст сумки має серозний характер.

При гнійному бурситі підвищується температура тіла до 39—40°С. Пунктат бурси гнійний, з великим вмістом лейкоцитів.

Хронічний серозний бурсит зустрічається рідко. Він характеризується тривалістю перебігу, помірно вираженою болючістю, наявністю обмеженої, яйцевидної форми припухлості. Поширеною формою хронічного бурситу є проліферативна форма. Перебіг такої форми хронічного бурситу затяжний, з періодами ремісії і загострень, часто може приєднуватись інфекція. Локально визначається флюктуація, стінки сумки стовщені, суглобна щілина зменшена.

Синдром Дюпюітрена фіброзно-рубцеве переродження апоневрозу з утворенням тендогенної контрактури третього-п'ятого пальців у ділянці п'ястно-фалангових і проксимальних міжфалангових суглобів. Виникає при виконанні робіт, що супроводжуються травматизацією долоні. Клінічно, як правило, болісні почуття виникають у разі виконання значної фізичної роботи. Визначається ущільнення і рубцювання долонного апоневрозу біля основи третього-п'ятого пальців; ущільнення і вкорочений їх сужилків, утворення контрактури цих пальців.

 

 

ОСТЕОХОНДРОПА ТІЇ

Різновидами остеохондропатій є артроз, епонділоартроз, невроз кістки асептичний.

Артроз. Професійний деформуючий артроз розвивається при значному динамічному і статичному навантаженні на суглоб. Сприяють розвитку цієї патології супутня вібрація, а також велика кількість рухів, поштовхів. Найчастіше уражуються представники таких професій: каменярі, вантажники, ковалі, штукатури, маляри, друкарки, мостівники, паркетники тощо.

На верхніх кінцівках частіше уражається локтьовий суглоб, а на нижніх — колінний.

Хворих турбує відчуття незручності, наявність хрусту в суглобі, біль невизначеного характеру. Поступово біль посилюється, стає постійним. Спостерігається припухлість, деформація суглоба. Амплітуда рухів і рухомість у суглобі обмежуються.

Асептичний некроз кістки. Це професійне захворювання, що характеризується розвитком дегенеративно-дистрофічних змін в опорних кістках кисті і стопи, а також у кістках великих суглобів кінцівок, передусім ліктьового. Причиною їх виникнення є хронічне професійне перевантаження та мікротравматизація кісткових структур під час виконання тяжкої фізичної роботи і впливу інтенсивної локальної вібрації, у спектрі якої переважають низько- і середньочастотні коливання. Частіше патологічний процес розвивається в півмісячній кістці, яка з усіх кісточок променево-зап'ясткового суглоба зазнає найбільшого навантаження.

Асептичний некроз півмісячної кістки (хвороба Кінбека). Розвивається при значному систематичному статико-динамічному навантаженні кисті у прохідників, обрубників, робітників будівельних професій, столярів. Процес характеризується розвитком субхондрального асептичного некрозу, який супроводжується переломами, деформацією та фрагментацією кістки.

Захворювання характеризується болем у променево-за'п'ястіковому суглобі, який виникає під час руху. З часом біль посилюється, стає постійним. У зоні проекції півмісячної кістки на тильній стороні зап'ястя можна бачити припухлість діаметром 1—1,5 см, яка болісна при пальпації. Амплітуда рухів у цьому суглобі обмежена.

Діагностика професійних хвороб, спричинених функціональним перенапруженням, викликає деякі складнощі, що зумовлено, передусім, відсутністю специфічних клінічних проявів цих станів. Тому для встановлення діагнозу треба в кожному конкретному випадку проаналізувати умови праці, характер та інтенсивність праці хворого, наявність супутніх несприятливих факторів виробничого середовища, тривалість професійного стажу, особливості виникнення, перебігу і клінічних проявів професійної патології, наявність або відсутність інших етіологічних факторів.

Виникають професійні захворювання від функціонального перенапруження звичайно поволі, розвиваються поступово, протягом досить тривалого часу. Дляпрофесійних захворювань характерно також значне покращання стану при досить тривалих перервах у роботі, а в початкових стадіях і після кількох днів відпочинку. Важливе значення має відсутність других етіологічних факторів, парш за все інфекційних захворювань і травм. Більшість цих станів розвивається в осіб, тривалість професійного стажу котрих не менше 10—12 років. Має значення також локалізація захворювання, що залежить від ступеня навантаження на ту чи іншу руку.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби