І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

Лікування. Основні лікувальні заходи при захворюваннях, спричинених функціональпим перенапруженням, повинні включати медикаментозні препарати, фізичні і рефлекторні методи.

Необхідною умовою для лікування дискінезій є повне і досить тривале припинення професійної діяльності. У лікуванні застосовують седативні препарати, транквілізатори, метод аутогенного тренування, психотерапію, електросон, бальнеотерапію. Лікувальні заходи досить ефективні лише в початкових стадіях захворювання.

У лікуванні вегетативно-сенсорної поліневропатії застосовують препарати спазмолітичної дії та ті, що впливають на стан мікроциркуляції: ксантінолу нікотинат по 0,15 г тричі на день або «Ніковерін» по 1 табл., нікошпан двічі-тричі на день після їжі. З метою нормалізації метаболічних процесів призначають вітаміни групи В (тіаміну бромід, піридоксину гідрохлорид, ціанокобаламін), кокарбоксилазу, АТФ, біостимулятори (алое, ФІБС). При наявності більш виражених і стійких змін застосовують гангліоблокатори: бензогексоній, пахікарпін, спазмолітин (по 0,05—0,1 г двічі-тричі на день), внутрівенні вливання 5 мл 0,5% розчину новокаїну (на курс 10 ін'єкцій). Добрий результат дає метод рефлексотерапії та фізіотерапії: електрофорез 5% розчину новокаїну на руки, ультразвук. Рекомендується масаж шийно-комірцевої ділянки, бальнеотерапія — родонові, сірководневі ванни.

Лікування професійної радикулолатії проводять анальгетиками, нестероїдними протизапальними препаратами (анальгін по 0,5 г, бутадіон по

0,25 г, індометацин по 0,25 мг), нейролептиками (галоперідол по 1,5 мг тричі на день), міорелаксантами (мідокалм по 0,05 г. сібазон по 0,5 мг протягом дня), ін'єкціями вітамінів групи В, біостимуляторами. Широко використовують ультрафіолетове опромінення, діатермію, родонові і сірководневі ванни, масаж, лікувальну гімнастику.

Лікування при захворюваннях м'язів найбільш ефективне на початкових стадіях. Позитивний результат дає застосування ультразвуку, короткохвильової діатермії та токів Бернара. Велике значення в лікуванні міофасцитів мають лікувальна гімнастика та масаж. При наявності різкої болісності м'язів рекомендується виутрім'язове введення 5 мл 2% розчину новокаїну через день протягом 10 днів, вітаміну В1 (по 30 мг на день протягом 15 днів внутрім'язово). Призначають також теплі ванночки з наступним масажем рук і м'язів плечового поясу.

Терапевтичні заходи при періартриті плечового суглоба складаються з імобілізації, новокаїнової анестезії, фізіотерапії, в тому числі рентгенотерапії і лікування ультразвуком, проколів і промивання субакроміальної сумки. У гострому періоді застосовують реопірин, анальгін з амідопірином, електрофорез з новокаїном. Тривала імобілізація плечового суглоба не рекомендується, тому що може приззести до розвитку тугорухомості суглоба.

Лікування епікондиліту плеча в початковій стадії починається з імобілізації кисті і передпліччя гіпсовою лонгеткою. У зону надвиростка вводять гідрокортизон (від 5 до 25 мг) через день протягом 6—8-ми днів. Позитивний результат дають новокаїнові блокади ділянки надвиростка. Курс лікування складається з 3—4-х блокад з інтервалом 5 днів і одночасною імобілізацією кінцівки. Із фізіотерапевтичних процедур ефективні діадинамотерапія, парафінові аплікації на ділянку ліктьового суглоба (через 3—4 тижні після імобілізації).

Лікування тендовагініту передбачає звільнення хворого від праці, призначення новокаїнових блокад, у зону передпліччя (8—10 мл 0,5% розчину)і накладання гіпсової пов'язки,. З 3—4-го дня призначають тепло, УВЧ-терапію, парафінові аплікації (4—6 сеансів). На 7—8-й день знімають гіпсову пов'язку і збільшують об'єм рухів кистю і пальцями.

Лікування при гострому бурситі консервативне: спокій, протизапальні засоби (антибіотики, сульфаніламідні препарати, блокада гідрокортизоном або введенням 25 мг (1 мл) суспензії гідрокортизону в порожнину сумки після промивання її 0,5% розчином новокаїну, 2—3 ін'єкції через 3—4 дні), фізіопроцедури (УВЧ, парафінові аплікації, діадинамотераіпія з 10% розчином калію йодиду протягом 15 хв, усього 10—20 сеансів).

При рецидиві або переході процесу в хронічний застосовують оперативне лікування.

У початковій стадії контрактури долонного апоневрозу призначають ін'єкції гідрокортизону, новокаїну, румалону, лідази (по 1 мл) під рубцевозмінені тканини кожного дня або через день (10—15 ін'єкцій), а також фонофорез гіідрокортизону, електрофорез йоду, літію, лідази; у подальшому показано хірургічне лікування.

При артрозі колінного суглоба слід забезпечити відносний спокій ураженому суглобу. Призначають анальгетики, нестероїдні протизапальні препарати (анальгін, реопірин, індометацин), вітаміни. Показані ін'єкції румалону — по 2 мл внутрім'язово через день протягом 5—6-ти днів. Із фізіотерапевтичних процедур рекомендують: електрофорез новокаїну, йоду, хлору; фонофорез гідрокортизону; УВЧ-терапію; аплікації парафіну; бальнеотерапію і масаж.

Експертиза працездатнеості. Лікування хворого з наявністю міалгії, вегетативної поліневропатії, серозного бурситу можна проводити амбулаторно з переведенням хворого на легшу роботу згідно зі справкою ВКК терміном на два тижні. При інших формах патології слід звільнити хворого від роботи: на 5—6 днів при міалгії з больовим синдромом і люмбалгії, на 2—3 тижні при наявності поліневропатії, міозиту, тендовагініту з крепітацією, епікондиліту, 3—4 тижні при плечолопатковому періартриті, артрозі, асептичному некрозікістки.

Для закріплення результатів лікування хворих потім переводять на легку роботу в умови, що виключають травматичну дію, на термін від 10 до 14 днів при міалгії, тендовагініті і від 4—6 тижнів при інших станах цієї патології. Після цього показано санаторно-курортне лікування.

Розвиток дистрофічних змін, часті рецидиви, прогресування перебігу патологічного процесу, наявність стійкого больового синдрому, стійке порушення функції є основою для перекваліфікації хворого і раціонального його працевлаштування на роботу, що не пов'язана з дією функціонального перенапруження. У разі зниження кваліфікації під час зміни місця роботи хворих направляють на МСЕК для вирішення питання про ступінь втрати працездатності (1 —2 роки). При стійкому зниженні функціональних здібностей хворого (асептичний некроз кісточок зап'ястя) може бути встановлена І група інвалідності.

Профілактика. Серед профілактичних заходів щодо попередження несприятливої дії функціонального перенапруження найефективнішим є комплексна механізація найбільш важких робіт і тих операцій, що потребують виконання великої кількості стереотипних рухів руками і пальцями. Важливе значення має також правильно організований режим праці і відпочинку, виробнича гімнастика, масаж і теплі ванни для рук, профілактична вітамінізація і загальне ультрафіолетове опромінення, що проводяться восени і навесні.

Поряд з професійним відбором, особливе значення в профілактиці цих захворювань надається періодичним медичним оглядам, що проводяться один раз кожні 2 роки за участю лікаря-невропатолога, хірурга, гінеколога, терапевта.

ГЛАВА 10

ПРОФЕСІЙНІ ХВОРОБИ, ЗУМОВЛЕНІ ВПЛИВОМ БІОЛОГІЧНИХ

ФАКТОРІВ

 

 

Біологічні фактори виробничого середовища займають важливе місце в структурі професійної захворюванності, в зв'язку з розвитком виробництв мікробіологічного синтезу (виробництво амінокислот, ферментів, лікарських препаратів, кормових білків). Особливостю таких препаратів є те, що їх виготовляют за допомогою бактерій, вірусів, грибів, клітин тварин і рослин.

Досить могутнім джерелом біологічного забруднення виробничого середовища слугують об'єкти тваринництва і птахівництва. Стоки тваринницьких ферм є одним із головних джерел хімічного і біологічного забруднення. Вони мають у своєму складі велику кількість хвороботворних мікроорганізмів і яєць гельмінтів. Одним із основних виробничих біологічних факторів у птахівництві є забруднення приміщень пташників пташиним пилом (пух, перо, лупа) і пилом рослинного походження.

 

 

ІНФЕКЦІЙНІ І ПАРАЗИТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ


Професійні інфекційні і паразитарні захворювання - це захворювання, однорідні з тією інфекцією, з якою робітники контактують під час виконання роботи (табл. 16).


Бруцельоз

Brucella abortus, B. melitensis, B. suis, B. canis

Свині, велика рогата худоба, вівці, кози

Контактний, аерогенний

Робітники м'ясокомбіна­тів, сільського господарства, маслоробень,

ветеринари

Лімфаденопатія, опорно-руховий апарат: бурсити, тендовагініти; хронічний гепатит

Еризипелоїд

Erysipelothrix rhusiopathiae

Тварини, птиця, риба

Пряме (контактне) зараження

Рибалки, робітники птахоферм, сільського господарства, бойні

Місцеве запален­ня із свербляч­кою, але без нагноєння, сепсіс та ендокардіт

Гістоплазмоз

Histoplasma capsulatum

Грунт з калом птиць та летучих мишей

Інгаляційний

Копачи, будівельники, спелеологи, робітники, які займаються розведенням голубів та курей

Безсимптомний пневмоніт, гост­рий пневмоніт, средостінна лім-фаденопатія, гістоплазмома, системні захворю­вання сполучної тканини

Туберкульоз

Mycobacteri-

um tuberculosis

Інфікована людина, прімати

Інгаляційний

Медичний та лабораторний персонал, робітники зоопарків, розплідників

Легені, системне ураження інших органів і систем

Туляремія

Francisella tularensis

Кров, тканина, виділення

Контактний, через укус інфікованих тварин, комах

Мисливці, лісники, ветеринари, робітники

бойні, сільського господарства (збирання соломи)

Папула, яка

укривається

виразками,

системні

ураження

Лептоспіроз

Leptospira

spp.

Гризуни

Контакт з інфіко­ваною сечею, надходження збудника через шкіру або слизову оболонку

Робітники бойні, м'ясо­комбінату, сільського господарства (під час робо­ти на вологій місцевості), ветеринари

Жовтяниця та лихоманка: гепатит, ниркова недостатність. Лихоманка без жовтяниці

Найпростіші

Ехінококкоз

Echinococcus granulosus, E. multilocularis

Фекалії інфікованих собак, лисиць, інших собокоподібних

Контактний

Тваринники, ветеринари

ЦНС, легені, печінка

Токсоплазмоз

Toxoplasma gondii

Фекалії кішок. Собаки. Свині

Контактний

Лаборанти, ветеринари, мисливці

Ретикулоендоте-ліальна система, очі

Рікетсії

Орнітоз

Chlamydia psittaci

Виділення інфікованої домашньої птиці

Інгаляційний

Робітники птахоферм та зоопарків, продавці зоомагазинів,

Легені: пневмо­нія; печінка, нирки


Ку-

Coxiella

Плацентарна

Інгаляційний,

Лаборанти,

Легені: пневмо-

лихоманка

burnetii

тканина,

контактний,

робітники

нія; головний

 

 

навколоплідні

трансмисівний

сільського

мозок: менінгіт

 

 

води, виділення

 

господарства,

 

 

 

інфікованих

 

ветеринари

 

 

 

тварин (вівці,

 

 

 

 

 

кози, дикі

 

 

 

 

 

тварини)

 

 

 

Віруси

Сказ

Вірус сказу

Собаки, кішки,

Безпосередній

Скотарі,

Продром: лихо-

 

 

худоба

занос до внутрішнього середовища організму

ветеринари

манка, локальна

парестезія.

Гостра

нейроінфекція:

порушення

свідомості,

припадки,

емоційна

лабільність,

ларингоспазм,

кома

Гепатит В

Вирус

Кров людини та її

Парентеральний.

Щелепно-

Печінка: гострий

 

гепатиту В

продукти

Контактний

лицьові хірурги, стоматологи, робітники гемодіалізу, лаборанти, персонал, який доглядає за хворими

та хронічний гепатит

снід

ВІЧ

Рідина інфікованих людей

Контактний

Медичні працівники, лаборанти

Імунна система

Етіологія. Причиной виникнення професійного інфекційного або паразитарного захворювання може бути:

-           контакт з інфекційним хворим. Так, захворювання туберкульозом, паротитом у лікаря (медичної сестри, санітарки) спеціалізованого туберкульозного або дитячого інфекційного відділення повинно вважатись професійним (в разі відсутності підстави для виникнення цього захворювання поза умовами праці захворівшого);

-           стикання з інфікованим матеріалом. Лаборанти, мікробіологи, прозектори (мокрота, кал, кров, сеча від хворих людей; трупи померлих від інфекційного захворювання); робітники, які стикаються з інфікованими продуктами рослинного або тваринного походження (шкіра, щетина, шерсть, м'ясо, зерно, бавовна тощо);

-           стикання     з     хворою     твариною     або     птахом персоналасільськогосподарських підприємств під час догляду за ними, або ветеринарних працівників - під час їх лікування;

-           праця в умовах лісних масивів в процесі освоєння нових районів, будівництва в них, прокладці нових шляхів, геологорозвідувальних робіт (находження в районах епідемічних очагів з таких інфекційних захворювань як кліщовий енцефаліт, комаринний енцефаліт);

-           стикання з зараженим грунтом, водою. До цієї групи професійних захворювань відносяться анкілостомідоз у шахтарів, жовтяничний і безжовтяничний лептоспіроз (під час роботи на рисових полях, рибних промислах, в каналізаційних люках).

Клініка. Всі професійні інфекційні захворювання діляться на дві групи: антропонози і зооантропонози.

Антропонози - це інфекції, що вражають виключно людей. Джерелом інфекції є хворі люди або здорові носії патогенних мікроорганізмів (черевний тиф, паратиф, холера, епідемічний паротит, кор, дизентерія, грип, натуральна віспа). Антропонози зустрічаються переважно серед медичних працівників.

Вірусний гепатит. Існує дві основні форми вірусного гепатита: інфекційний (гепатит А) і сироватковий (гепатит Б). Джерелом інфекції є хвора людина. Зараження інфекційним гепатитом відбувається перорально, а сироватковим - парентерально (під час переливання крові, сироватки, ін'єекціях, хірургічних втручаннях тощо). Частіше всього заражуються гепатитом медичні працівники інфекційних стаціонарів, стоматологи, отолярингологи, а також лаборанти, робітники, які зайняті виготовленням препаратів крові. По клінічному перебігу вірусний гепатит може протікати із жовтяницею, без неї, а також бути абортивним і латентним. Інкубаційний період триває від 2-5 тижнів до 6 місяців.

Експертиза працездатності. Особи, що захворіли на вірусний гепатии тимчасово непрацездатні. Ті, що мають наслідки після перенесеного захворювання (перехід в хронічну форму, цироз печінки), є обмеженопрацездатними, вони не повинні допускатись на підприємства харчової промисловості, станції переливання крові, в дитячі установи. Особи, які перенесли вірусний гепатит, можуть бути допущені до роботи в декретовані колективи тільки після повної нормалізації біохімічних показників крові.

Паротит епідемічний - дитяча інфекція, хоча можливе ураження й дорослих. Збудником паротиту є вірус, який містить інфекційну рибонуклеїнову кислоту. Джерелом інфекції є хвора людина, шлях передачі інфекції - повітряно-краплинний, інколи через предмети, які містять слину. Контингентом підвищенного професійного ризику є медичний персонал спеціалізованих інфекційних відділень - лікарі, медичні сестри, санітарки; працівники дитячих установ і шкіл - няні, вихователі дитячих садків, вчителі молодших класів середніх шкіл і музичних шкіл (ігра на духових інструментах). Клінічно у дорослих епідемічний паротит протікає з ураженням нервової системи (менінгіт, менінгоенцефаліт).

Експертиза працездатності. Хворий на епідемічний паротит є непрацездатним на протязі 9 днів. В разі наявності стійких наслідків перенесеного захворювання (арахноїдіт, гідроцефалія, епілепсія) працездатність є стійко обмеженою, а інколи і втраченою.

Зооантропонози - це заразні хвороби, які є загальними для тварин і людини (сибірська виразка, бруцельоз, туляремія, лептоспірози). Збудники циркулюють в популяціях ссавців, птахів, серед членистоногих (кліщі), які є резервуарами, і передаються людині різними шляхами. Зооантропонози зустрічаються, як правило, серед представників багатьох професій. По етіологічному принципу (з урахуванням видової належності збудників) ці захворювання можна розділити на:

-         вірусні (сказ, ящір, кліщовий енцефаліт);

-         мікробні    (сальмонельози,    бруцельоз,    чума,    сибірська виразка, лептоспіроз);

-         рикетсіозні (лихоманка Ку, марсельська лихоманка);хламідійні (орнітоз);

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби