І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 38

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

Експертиза працездатності. Хворі ерізіпелоїдом підлягають усуненню від праці на весь період лікування. Після одужування вони повинні бути переведені на іншу роботу (не менше ніж на 10-15 днів), яка не пов'язана з зволоженням,охолодженням шкіри рук і дії на неї лужних розчинів.

Профілактика. З метою попередження рецидивів проводять ультрафіолетового опромінення ділянок ураження шкіри.

Зернова короста (солом'яна, ячмінна) - професійне захворювання, збудником якого є пузатий кліщ Pediculoides ventricosus із сімейства Trombidides. Паразит живе на зернах хлібних злаків, у траві, соломі, сіні, бавовні, муці. Він може знаходитись на стінах і устаткуванні приміщень, де тривалий час зберігаються продукти, які заражені кліщем. Кліщ може попадати на шкіру людини, особливо в сухий і жаркий період і викликати сверблячий дерматит.

Попадання пузатого кліща на шкіру людини може відбуватися в результаті беспосереднього контакту з інфікованим матеріалом. Дещо менше значення має пиловий фактор. Умови для зараження створюються під час навантаження (особливо автонавантажувачами в закритому приміщенні), перелопачуванні зерна, збиранні, скирдуванні і різанні соломи, під час пресування сіна, готування трав'яної муки на млинах, при роботі в зернових і фуражних магазинах, при попаданні пилу на шкіру під час жатви.

Клініка. Через 2-3 год після укусів кліщів переважно на незахищених одягом ділянках тіла (кисті, передпліччя, плечі, інколи спина, груди і нижні кінцівки) з'являються плямисто-пухирцеві, уртикарні елементи сипу, які супроводжуються сильною сверблячкою, інколи печінням і болем. Елементи сипу близько розташовані друг до друга, знаходяться на еритематозній, набряклій основі з нерівними краями. Розмір їх може бути від сочевиці до п'ятикопіїчної монети. Серозний, нерідко гнійний уміст пухирцевих елементів підсихає в скоринки. Інтенсивність захворювання наростає в перші 4-5 днів. При розповсюдженому сипу могуть спостерігатись підвищення температури тіла, загальна слабкість, збільшення і хворобливість регіональних лімфатичних вузлів, головний біль, біль в суглобах. Хвороба триває 1 -2 тижні і проходить безвісти. Після зникнення уртикарно-везикулярного сипу тривалий час можеіснувати вторинна гіперпігментація.

Діагностика. Встановленню діагноза допомогає аналіз професійного маршрута, умов праці хворого, знаходження збудника в зерні, соломі, зернових продуктах.

Лікування. Лікувальні заходи передбачають проведення теплих ван з крохмалем, калія перманганатом, натрія гідрокарбонатом, застосування сірчаних, сірчано-дьогтьових мазей, протиранні шкіри оцтом.

Профілактика. Захист шкіри від попадання на неї матеріала, який інфікований пузатим кліщем. Застосування рукавиць, респіраторів,очків під час роботи з зерном, соломою що зберігались тривалий час. Після роботи рекомендуються гігієнічні водні процедери. Показано проведення дезинфекції приміщень, ємкостей, токів, де передбачається наявність збудника.

ГЛАВА 11

ПРОФЕСІЙНІ ОНКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧИХ КАНЦЕРОГЕНІВ

Виробничий канцероген - це канцероген, який у виробничих умовах викликає або сприяє розвитку злоякісних пухлин у результаті професійної діяльності. Загальноприйнятої класифікації виробничих канцерогенів не існує. Використовують етіологічну класифікацію канцерогенів і класифікацію їх по ступеню небезпечності. Так, етіологічна класифікація канцерогенів ділить їх на


хімічні, фізичні і біологічні фактори (табл. 18).

Хімічні канцерогени поділяються на органічні й неорганічні. До органічних канцерогенів відносяться циклічні аміни, поліциклічні ароматичні вуглеводні, хлорпохідні вуглеводнів. Неорганічні канцерогени - деякі метали та їх з'єднання (нікель), волокнисті матеріали (азбест). Найбільш типовими для дії виробничих хімічних канцерогенів видами пухлин і органами-мішенями є: лейкози від дії бензолу; рак верхніх дихальних шляхів, рак легеня, шлунку від впливу хрома; рак верхніх дихальних шляхів, легеня, шкіри від дії   миш'яку; ангіосаркомапечінки від дії вінілхлорида тощо. На сьогодня оцінено канцерогенність більш як 600 хімічних речовин, складних сумішей і виробничих процесів, із яких 40 хімічних речовин і 10 виробничих процесів безперечно канцерогенні для людини.

Фізичні канцерогенні фактори - йонізуюча радіація, ультрафіолетове випромінювання.

Біологічні фактори - деякі віруси (вірус саркоми Рауса, вірус рака молочних залоз Бітнера), мікотоксини (афлатоксини - метаболіти деяких плісеневих грибів, що паразитують на різних продуктах харчування і кормах).

Класифікація виробничих канцерогенів по ступеню небезпеки подяляє всі канцерогени на 4 класи. Перший клас (надзвичайно небезпечні речовини) -2-нафтіламін,       ортоаміноазотолуол,       діметіламінобензол); другий (високонебезпечні речовини); третій (помірнонебезпечні і четвертий клас (малонебезпечні).

Міжнародне агенство з вивчення раку ділить всі канцерогенні речовини на три групи:

група 1 - канцерогенні для людини (азбест, бензол, вінілхрорид, миш'як, нікель);

група 2 - здатні викликати розвиток рака. Підгрупа 2-А - з більш високим ступенем доказовості (берилій, кадмій, акрилонітрил). Підгрупа 2-Б - з більш низьким ступенем доказовості (гексахлорбензол, ацетальдегід);

група 3 - неканцерогенні для людини.

Основні виробничи процеси, які пов'язані з небезпечністю розвитку злоякісних новоутворень у робітників наступні:

1)                   деревообробне і меблеве виробництво (машинна обробка деревини і меблевих заготовок в закритих приміщеннях; фанерування);

2)                   мідеплавильне виробництво (плавильний переділ, конверторний переділ, вогневе рафінування);

3)                   виробництво изопропілового спирту;виробництво кокса, переробка кам'яновугільної, нафтової і сланцевої смол, газифікація вугля;

4)                   виробництво гумових виробів;

5)                   виробництво технічного вуглецю;

6)                   виробництво вугольних і графітових виробів, анодних і подових мас, а також попередньо обпалених анодів для електролізерів алюмінію;

7)                   виробництво технічного вуглецю;

8)                   виробництво вугільних і графітових виробів;

9)                   виробництво чавуна і сталі (агломераційні фабрики, доменне і сталеплавильне виробництво, гарячий прокат) і лиття із них;

10)               електролітичне виробництво алюмінію із використанням анодів, які самі спікаються, капітальний ремонт електролізерів.

 

 

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ ВАРІАНТИ ПРОФЕСІЙНИХ ОНКОЛОГІЧНИХ

ЗАХВОРЮВАНЬ

Професійний рак - захворювання, яке виникає внаслідок впливу певних виробничих шкідливостей. Це сукупність різних злоякісних новоутворень, які розвиваються у відповідь на дію професійних факторів, що мають канцерогенну дію. Питома вага професійного раку серед усіх випадків злоякісних пухлин складає від 5 до 40% усіх випадків злоякісних новоутворень. Вперше про рак, який був пов'язаний із професійною діяльностю, згадується в XVIII ст. В 1775 р. англійський хірург Персівал Потт описав рак у сажотрусів як наслідок тривалого впливу сажі на шкіряний покрив (рак мошонки). В XIX ст. з'являються повідомлення про розвиток рака легеня у гірничих робітників Шнеєберговських копалень в Саксонії і Яхімовських рудників у Чехії; рака шкіри у робітників, що зайняті на виробництві парафіну.

Класифікація. Загальноприйнятої класифікації професійного рака не існує. В практичній роботі використовується етіологічна класифікація професійного раку:

1)      Професійний рак від впливу хімічних факторів: рак сечового міхура (2-нафтіламін, бензидин, діанізидин); пухлини шкіри, верхніх дихальних шляхів, легенів (продукти перегонки кам'яного вугілля, нафти); лейкози (бензол); ангіосаркома печінки, пухлини мозку, кровотворної системи і легенів (вінілхлорид); пухлини легенів (біс-хлорметиловий ефір і іпріт); рак верхніх дихальних шляхів, легенів, шлунка (з'єднання хрома); рак легеня, шкіри (миш'яу); рак порожнини носа, легеня, шлунка (з'єднання нікелю).

2)      Професійний рак від впливу фізичних факторів: пухлини шкіри, лейкози, рак легень (випромінення - рентгенівське, радія, радіоактивних ізотопів).

3)      Професійний рак, що викликається паразітами: рак печінки (на фоні опісторхоза у рибаків); холангіокарцинома (на фоні клонорхоза).

Патогенез. На протязі першої стадії канцерогенезу (ініціації) виникає порушення генотипу нормальної клітини, внаслідок чого вона переходить у стан, який сприяє її трансформації. Канцероген взаємодіє із нуклеїновими кислотами і білками клітини. У другій стадії (фаза промоції) ініціїрована клітина набуває фенотипічні властивості трансформованої (рис. 38).

Клініка. Клінічна картина професійного рака не має специфічних ознак. Захворювання розвивається після тривалого латентного періоду з момента початку дії професійного канцерогенного фактора; має місце вибірковість ураження (наявність органів-мішеней) і переважає розвиток плоскоклітинного рака по гістологічній структурі.

Злоякісні новоутворення викликають клінічні симптоми, які обумовлені: впливом маси пухлини, опосередкованим і психосоціальним впливом.

Вплив маси пухлини. В більшості випадків причиной клінічних проявів хвороби становиться місцеве росповсюдження пухлини із руйнуванням нормальних тканин, що супроводжується їх заміщенням, оскільки злоякісні клітини проліферують в межах ураженого органа. Так, наслідком заміщення кісткового мозку при лейкозі буде зменшення утворення клітинних елементів крові; рак легеня порушує обмін кисню в уражених альвеолах; гепатомивитискують нормальні гепатоцити і утруднюють функціонювання печінки.

Другий результат місцевого розповсюдження пухлини - компресія нормальних структур із частковим або повним здавленням полого органу, кровоносних і лімфатичних судин: рак легеня блокує повітряний потік у бронхах і здатний порушити венозний відтік із органа; злоякісні утворення печінки викликають обтураційну жовтяницю.

Третім наслідком місцевого розповсюдження пухлини є біль, яка пов'язана із здавлюванням нервових волокон або їх розтягуванням.

Опосередкований вплив (паранеопластичні синдроми). Розвиток рака може призвести до певних метаболічних розладів: анорексії, втрати ваги, ліхорадки. Основна скарга хворих - огида і несприймання їжі, особливо м'ясної. Часто виникає нудота, значно рідше - блювання.

Другою ознакою злоякісного процесу є лихоманка, яку звичайно пов'язують із інфекційними агентами, зменшенням числа циркулюючих гранулоцитів і мононуклеарів (застосування агресивних методів лікування).

З прогресуванням злоякісного процесу у хворих можуть спостерігатися гематологічні порушення у вигляді анемії, гранулоцитопенії; пригнічення імунітету.

Психосоціальні прояви. Діагностика професійного рака призводить до втрати контролю над собою, формуванню уявлення про кінцевість свого існування, страх болю і каліцтва, самоізоляції і почуття самотності.

Рак легенів спостерігається у робітників пилових професій, які мають контакт із з'єднаннями хрома, нікеля, миш'яка, азбеста, бензпірена, під час добичі та переробки радіоактивних руд. Так, рак, що розвивається у особ, які мають тривалий стаж роботи в умовах дії азбестового пилу, локалізується переважно в нижніх долях легеня, частіше правого. Пухлина утворюється із епітелія мілких бронхів, гістологічно це переважно плоскоклітинний рак. Новоутворення в легенях і мезотеліома розвиваються найчастіше на фоні азбестозу.

Клінічний перебіг рака легенів, обумовленого впливом з'єднань хрома, характеризується утворенням метастазів у плевру, регіональні лімфатичні вузли, печінку, підшлункову залозу. Це, як правило, мілкоклітинний, або плоскоклітинний бронхогенний рак.

Пухлини сечового міхура. Найбільш часто ці новоутворення мають місце у працюючих в контакті із аміно- і нітроз'єднаннями (папіломи, значно рідше саркоми сечового міхура). Папіломи і рак сечового міхура тривалий час не проявляються клінічно. Хворі скаржаться на дізуричні прояви, кровотечу під час сечовипускання. В подальшому основним клінічним проявом пухлини сечового міхура є профузна гематурія. Діагноз встановлюється за допомогою цистоскопії із проведенням при необхідності біопсії. Локалізація папілом і рака сечового міхура - ділянка трикутника навкруг вивідних отворів сечовода і сечовипускального каналу.

Пухлини шкіри розвиваються у працюючих, які підлягають впливу йонізуючого випромінювання. Захворювання проявляється у вигляді гіперкератоза, епітеліоми, папіломи, рака. Локалізація пухлин - шкіра рук, переважно пальців. Гістологічно ці пухлини - плоскоклітинний рак із різним ступенем ороговіння.

Клінічно розрізнюють дві основні форми - виразково-інфільтративну і папілярну. Виразково-інфільтративна форма рака шкіри починається із гладенького вузлика, який потім збільшується у розмірах і вкривається виразками. Папілярна форма характеризується папілярними розростаннями і швидким розповсюдженням метастазів.

Діагностика. Для встановлення професійного характера новоутворення слід враховувати такі дані, як статистично достовірну різницю в частоті злоякісних пухлин, більш ранній їх розвиток у робітників певної професії у порівнянні із останнім населенням, результати експериментального підтвердження канцерогенності речовин, з контактує працюючий. Для встановлення діагноза професійного рака важливе значення набуває детальне вивчення професійногоанамнезу захворівшого.

Лікування пухлин повинно бути радікальним. Проводиться хірургічне видалення пухлини, з наступним призначенням проміневої терапії і хіміотерапії.

Експертиза працездатності. При умові встановлення діагноза новоутворення, обумовленого впливом шкідливого фактора виробничого середовища, хворого вважають непрацездатним і направляють на МСЕК для встановлення групи інвалідності по професійному захворюванні.

Профілактика. Первинна профілактика включає: встановлення і усунення канцерогенної небезпеки у зв'язку з впливом різних факторів виробничого середовища; виявлення сімей, що мають обтяжену на онкологічну захворюванність спадковість; виявлення осіб із імунологічною недостатністю і попередження бластомогенного ефекта від впливу екзогенних виробничих факторів шляхом застосування певних хімічних препаратів; проведення періодичних медичних оглядів працюючих.

Вторинна профілактика включає своєчасне виявлення і ефективне лікування хронічних передпухлинних захворювань, пов'язаних з професійними факторами.

ГЛАВА 12

НЕСПЕЦИФІЧНІ СИНДРОМИ В КЛІНІЦІ ПРОФЕСІЙНИХ

ЗАХВОРЮВАНЬ

 

 

ВПЛИВ ПРОФЕСІЙНО-ВИРОБНИЧИХ ФАКТОРІВ НА СЕРЦЕВО-СУДИННУ СИСТЕМУ

При дії багатьох виробничих факторів (оксид вуглецю, амідо- і нітроз'єднання бензола, миш'яковистий водень, чадний газ, сірковуглець, свинець, вібрація, висока температура, пил і інші) на організм працюючих, поряд з основним клінічним симптомокомплексом, мають місце і порушення серцево-судинної системи.


Класифікація. Основні реакції серцево-судинної системи на дію професійних факторів можна об'єднати з виділенням провідних синдромів (табл. 19).

В механізмі дії професійних факторів на серце і судини виділяють:

-   безпосередню дію на нервово-м'язовий аппарат серця і судин. Це спостерігається при дії високих і низьких температур, радіації, вібрації;

-          опосередкований вплив, за рахунок дії на нейроендокринну систему, систему крові, респіраторний аппарат ("анемічне" серце при інтоксикації бензолом; легенево-серцевий синдром при пилових і токсичних ураженняхбронхолегеневого апарату; розлади системи кровообігу при дії нейротропних отрут; гіперпродукція катехоламінів при нервово-емоційному перенапруженні; зменшення кислородної ємкості крові при інтоксикації чадним газом).

Клініка. Серцево-судинні розлади при професійних захворюваннях, які викликані впливом хімічних і фізичних факторів (вібрація, шум, температура, іонізуюча радіація, електромагнітне випромінювання), в основному носять характер функціональних розладів і протікають у вигляді вегетативно-судинної дисфункції (нейроциркуляторної дистонії) і метаболічних (дистрофічних) змін міокарда.

Нейро-циркуляторна дистонія (НЦД). НЦД - функціональне захворювання серцево-судинної системи, в основі якого лежать розлади нейроендокринної регуляції з множинними і різноманітними клінічними симптомами, що виникають або посилюються на фоні стресових впливів, яке відрізняється доброякісним перебігом, добрим прогнозом і не призводе до виникнення кардіомегалії і серцевої недостатності.

Етіологія. Вплив професійних факторів (вібрація, іонізуюча радіація).

Патогенез. Під впливом етіологічного фактора виникає дезінтеграція нейрогормональної та метаболічної регуляції на рівні кори головного мозку, лімбічної зони і гіпоталамуса, що призводить до дисфункції вегетативної нервової системи, функціональним порушенням в системі мікроциркуляції і з боку ендокринних залоз.

Клініка. Відмічається головний біль, запаморочення голови, кардіалгії (неприємні почуття або болі в серці), серцебиття, почуття нестачі повітря, підвищена втомлюваність, слабкість (переважно вранці), пітливість, дратівливість, порушення сну. Об'єктивно має місце наявність красного стійкого дермографізму, лабільність серцевого ритму (схильність до тахікардії), пульса і артеріального тиску (систолічний тиск знижується до 100 мм рт. ст., діастолічний - нижче 60 мм рт. ст.; можливе й підвищення цих показників відповідно вище  140 і 90 мм рт. ст.). У хворих відмічаються ознакипериферичних судинних розладів у вигляді гіперемії шкіри обличчя, шиї, похолодання шкіри, а також розвиток вегетативних порушень (акроцианоз, пітливість, температурні асиметрії).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби