І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 42

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

Найбільш часто у машинобудівній промисловості спостерігаються такі професійні захворювання: пневмоконіоз і зокрема силікоз, пиловий бронхіт, вібраційна хвороба, нейросенсорна тугоухість. В машинобудівній промисловості реєструється близько 7-8 % хворих внаслідок дії несприятливих факторів виробничого середовища. Це становить 1,2 на 10000 працюючих. Найбільш високі цифри професійної захворюваності припадають на робітників ливарного виробництва (сталевари, формувальники, стрижньовщики, вибивальники, машиністи кранів), в якому основними несприятливими факторами виробничого середовища є висока запиленість на робочіх місцях і рівень вібрації ручних маших. Під час обробки металу зустрічається переважно силікоз, обумовлений вдиханням пилу з високим процентом вільного діоксиду кремнія (обрубувачі, вибивальники, стержневики, формувальники, землероби та інші професії ливарного цеху) і пневмоконіоз від вдихання змішаного мінерально-металевого пилу з незначним вмістом вільного діоксиду кремнія (шліфувально-точильні роботи).

Силікоз. Самий розповсюджений і тяжкий вид пневмоконіозу. Найбільш часто силікоз зустрічається серед обрубувачів литва. Крім того, силікоз виявляється і серед інших професійних груп робітників ливарних цехів (у землеробів, заливальників, вагранників, наждачників, тунельників). У робітників машинобудування, і зокрема ливарних цехів, силікоз розвивається у різні строки після початку роботи в контакті з пилом, в середньому через 10-15років. На ці строки безперечно впливає вид пилу, з яким контактує працюючий. Так, у робітників цеху стального лиття силікоз розвивається в середньому через 18,7 років, а у працюючих в цехах чавунового лиття - через 20 років. Це пояснюється насамперед більш високою агресивністю пилу в цехах стального лиття, коли на організм працюючого діють такі модифікатори кварцю, як кристобаліт, тридиміт. Останні мають більш виражені фіброгенні властивості.

Силікоз у робітників машинобудівної промисловості характеризується скудною клінічною симптоматикою, особливо в ранній його стадії. Це пов'язано з тим, що дифузний фіброзний процес в легенях може тривалий час не проявлятись клінічно і виявляється лише при рентгенологічному дослідженні. Хоча на перших етапах захворювання скарги у хворих силікозом можуть бути відсутніми, в подальшому, як правило, з'являються скарги на задишку під час фізичного навантаження, біль в грудній клітині і переважно сухий кашель. В об'єктивній симптоматиці переважають явища нерізко вираженої базальної емфіземи і рідше - бронхіту.

Рентгенографічна картина відображає морфологічні зміни в легенях (дифузний симетричний фіброз вузликового або значно рідше інтерстиціального типу). У робітників ливарних цехів рентгенологічна картина силікозу частіше всього відповідає змішаній (поєднання затемнень вузликового і інтерстиціального характеру) I стадії захворювання. У обрубувачів литва, как правило, спостерігається вузликовий силікоз (I і II стадія). Дуже рідко має місце розвиток дифузно-склеротичної форми.

До основних ускладнень силікозу робітників машинобудування слід віднести туберкульоз, хронічний бронхіт і дихальну недостатність. Закономірним наслідком силікозу є розвиток легеневого серця (гіпертрофія, а потім дистрофія і дилятація правого шлуночку). В перебігу синдрома легеневого серця розрізняють фази компенсації і декомпенсації (порушення кровообігу I, II і III ступеня). При силікозі спостерігається повільний розвиток легеневого серця і пізня поява ознаків декомпенсації. Найбільш часте ізагрозливе ускладнення - туберкульоз (силікотуберкульоз), хоча треба сказати, що в цілому по групі робітників машинобудування пневмоконіоз рідко ускладнюється туберкульозом легенів. Це положення не характерне для робітників ливарного виробництва, і в особливості обрубувачів литва, серед яких силікотуберкульоз відмічається значно частіше, переважають очагова і інфільтративна форми. Хронічний бронхіт частіше всього діагностується у робітників, які підлягали комбінованому впливу пилу, токсико-хімічного фактору і несприятливого мікроклімату (робітники "гарячих" професій ливарного виробництва - ливарники, ковалі, вибивальники; електрозварювальники).

Пневмоконіоз від впливу мінерально-металевого пилу з незначним вмістом вільного діоксиду кремнія. Цей вид пневмоконіозу зустрічається у робітників металообробних цехів, які зайняті на шліфувально-точильних операціях. Виникає він звичайно у пізні строки, через 15-30 років від початку роботи в даному виробництві, і повільно прогресує, рідко досягаючи II стадії.

Клініка. Хворі скаржаться на залишку, кашель, біль в грудній клітці. На відміну від силікозу скарги на кашель фігурують значно частіше. Нерідко кашель супроводжується виділенням харкотиння.

Об'єктивне дослідження виявляє ознаки емфіземи легенів (початкова або помірно виражена), частіше ніж у хворих силікозом вислуховуються розсіяні сухі хрипи. Це є наслідком того, що пневмоконіз шліфувальників частіше маніфестується клінічно бронхітичним симптомокомплексом (не виключається, що в окремих випадках бронхіт передує пневмоконіозу або супроводжує його). У особ, які працюють на вологій шліфовці нерідко диагностуються запальні захворювання дихальних шляхів, що пов'язується із вдихом найдрібніших частиць рідини, якою користуються для шліфування (нафтові масла і їх емульсії, лужні розчини, керосин). Але ж концентраця пилу в процесі вологої шліфовки значно менша, тому і пневмоконіоз розвивається рідше.

Рентгеноморфологічна  картина  у   хворих   пневмоконіозом відображаєдифузний інтерстиціальний фіброз з переважною локалізацією в нижніх і середніх відділах легенів. Мілковузликова форма фіброзу зустрічається значно рідше. Вираженість рентгенологічних змін відповідає переважно I стадії захворювання. Пневмоконіоз дуже рідко ускладнюється туберкульозом і в цілому характеризується доброякісним перебігом.

Тривале проспективне спостереження за хворими показує, що перебіг пневмоконіозу у робітників машинобудівної промисловості сприятливий. Це стосується насамперед терміну виникнення хвороби (17-20 років), темпів прогресування фіброзного процесу, рідкого приєднання ускладнень в ранній строк від виникнення пневмоконіозу. Безперечно, це в більшій мірі стосується тих робітників, які підлягали впливу малоагресивного пилу (шліфувальники, електрозварювальники), або ж пилу із низькими вмістом кварцю (робітники ряду професій ливарного виробництва). У електрозварювальників досить часто має місце поєднання пневмоконіозу із хронічним бронхітом із астмоїдним синдромом (за рахунок впливу пилового і токсико-пилового факторів). При умові ж дії на працюючого високої концентрації пилу, що містить кварц (обрубувачі литва, вибивщики) спостерігається прогресування фіброзу і приєднання ускладнень вже через 5 років від виникнення пневмоконіозу.

До основних ускладнень пневмоконіозу робітників машинобудування слід віднести туберкульоз, хронічний бронхіт і дихальну недостатність. Туберкульоз найбільш часто спостерігається у обрубувачів литва, а хронічний бронхіт - у робітників, які підлягали комбінованому впливу пилу, токсикоз-хімічного фактору і несприятливого мікроклімату (працівники "гарячих" професій ливарних цехів, електрозварювальними). Туберкульозна інфекція має переважне значення у прогресуванні фіброзного процесу (аж до розвитку вузлових форм), що значно погіршує прогноз захворювання.

Пиловий бронхіт. Як і пневмоконіоз, пиловий бронхіт є досить розповсюдженим захворюванням серед робітників машинобудівної промисловості. Виникає він у робітників тих же професій і пов'язаний ізвпливом тих же видів пилу: який містить кварц - у робітників ливарних цехів і мінерально-металевого із незначним вмістом двоокису кремнія - у точильників, шліфувальників, полірувальників. На відміну від пневмоконіозу, основою якого є первинний пиловий фіброз легеневої тканини, пиловий бронхіт характеризується переважним ураженням бронхіального дерева. Розвитку пилового бронхіту можуть сприяти фактори, які є супутніми пилу. Це насамперед - подразнюючі гази (сірчистий газ, окис вуглецю) і несприятливі метеорологічні умови, а під час проведення абразивно-шліфувальних операцій - аерозолі охолоджуючих рідин. Тяжка фізична пряця, яку виконують робітники ливарних цехів, підвищує легеневу вентиляцію, що створює умови для надходження в дихальні шляхи більшої кількості виробничого пилу.

Для пилового бронхіту, що розвивається серед робітників машинобудівної промисловості характерний поступовий розвиток, після тривалого періоду контакту з пилом. У обрубувачів литва, вибивників, формувальників, землеробів, а також у робітників, які працюють на точильно-абразивних роботах (шліфувальників, точильників, полірувальників) перші ознаки захворювання виникають через 5-10 років і більше від початку роботи в даній професії. У робітників, які зайняті напівавтоматичним зварюванням, бронхіт виникає через 14,6 років в професії зварювальника, а у працюючих, що зайняті ручним дуговим зварюванням металів, приблизно на 7 років більше.

Клініка. З'являється періодичний кашель, спочатку сухий або з невеликою кількістю слизового харкотиння. Під час об'єктивного обстеження в цей період можна виявити субатрофічні або атрофічні зміни слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Аускультативно інколи визначається жорстке дихання, періодично вислуховуються розсіяні нестійкі сухі хрипи.

В першій стадії захворювання хворі рідко звертаються до лікаря і воно може бути виявлено тільки під час проведення періодичних медичних оглядів. Тривалість першої стадії бронхіту може бути різною. Якщо вплив пилу триває, то  бронхіт має тенденцію до прогресування (приєднується інфекційно­запальний або астматичний синдром.

Приєднання астматичного компоненту призводить до різкого порушення бронхіальної прохідності, що обумовлює розвиток обструктивної емфіземи, дихальної недостатності, легеневого серця і переход пилового бронхіту в другу або і в третю стадію. Досить часто у таких хворих виявляються ознаки бронхогенного пневмофіброзу - ущільнення коренів легень і перібронхіальна тяжистість.

Діагноз хронічного пилового бронхіту базується на даних анамнезу (поступовий розвиток, кашель на протязі 2 років і більше з виходженням харкотиння) і даних об'єктивного клінічного обстеження. Рентгенологічне дослідження може доповнити і уточнити діагноз (наявність емфіземи, бронхогенного пневмофіброзу), а також виявити можливе поєднання бронхіту з пневмоконіозом.

Спостереження в динаміці показує, що перебіг пилового бронхітв у робітників машинобудування перш за все визначається умовами праці. У робітників, праця яких пов'язана із більш інтенсивним впливом комплекса шкідливих виробничих факторів (підвищена концентрація пилу, тяжка фізична праця, подразнюючі гази і несприятливі метеофактори) пиловий бронхіт виникає у більш молодому віці на фоні меншого стажу роботи і характеризується прогресуванням захворювання в більш ранні строки спостереження. Для пилового бронхіта робітників машинобудівного комплексу характерна схильність до прогресування. Ця закономірність проявляється найбільш чітко у професійних групах, які підлягали впливу не тільки пилу, але й токсичних речовин, нагріваючого мікроклімату. У робітників плавильних відділень ливарних цехів і електрозварювальників пиловий бронхіт протікає більш тяжко, ніж у робітників підготовчих відділень ливарних цехів, заточників і шліфувальників. Про це свідчить переважання у них пилового бронхіту II і III стадії, більша вираженість обструктивного синдрому, ускладнення його астматичним синдромом, розвиток емфіземи легенів II і III ступенів. Уплавильників і електрозварювальників пиловий бронхіт частуше ускладнюється неспецифічним запальним процесом і протікає з частими загостреннями, розвитком в окремих випадках бронхоектазів. Негативний вплив на перебіг пилового бронхіту надавали неспецифічні інфекції органів дихання (пневмонія, супутні алергози, патологія ЛОР-органів, куріння табаку, нераціональне працевлаштування).

Вібраційна хвороба. В металообробній промисловості застосовуються інструменти, що генерують під час їх експлуатації вібрацію. Це може бути:

        інструменти ударної дії зі зворотно-поступальним рухом ударника (пневматичні молотки, пневматичні трамбівки, в яких кількість ударів дорівнює від 600 до 4500 за 1 хв.);

        обертальної дії (шліфувальні, полірувальні машини із кількістю обертів від 800 до 150000 за 1 хв.);

        обертально-ударної дії (гайковерти із числом ударів від 500 до 2500 за 1

хв.);

        давлючої дії (різні види ножниць).

Дії локальної вібрації (передача струсу відбувається через руки) підлягають обрубники, формувальники, шліфувальники, полірувальники, слюсарі-обробники штампів. Водночас із вібрацією на цих робітників часто впливає шум, несприятливі метеорологічні фактори (охолодження), статичне напруження м'язів плечового поясу, незручна поза, часте повторювання однотипних рухів. Все це, поряд з вібрацією, сприяє розвитку вібраційної хвороби. Професія обрубувача литва є самою несприятливою, особливо по числу зареєстрованих випадків вібраційної хвороби. На долю цієї хвороби приходиться близько 60% усіх випадків захворювань серед представників цієї професії.

Клініка. Захворювання виникає поступово, приблизно через 5-8 років від початку роботи у віброопасній професії. На перших етапах розвитку захворювання симптоматика його виражена нерізко. Працездатність робітниківпрактично не страждає і вони рідко звертаються активно до лікаря.

Найбільш характерними скаргами таких хворих є почуття ниючого, тянучого болю в руках (кистях, передпліччях, інколи лопатках, в міжлопаточній ділянці). Цей біль частіше всього виникає під час відпочинку, в нічний час і значно зменшується, а інколи і зовсім зникає після початку роботи ("врабатування" внаслідок покращення кровообігу в кінцівках). Біль супроводжується парестезіями - почуттям оніміння, повзання мурашок, печінням. З'являється мерзлякуватість рук, підвищується їх чутливість до холоду. У багатьох хворих під впливом загального чи місцевого охолодження (миття рук холодною водою) виникають приступи побіління пальців (феномен "мертвих пальців"). Біліють найбільш часто кінцеві фаланги IV і V або II і III пальців. При умові прогресування захворювання феномен "мертвих пальців" може бути виражений на всіх чотирьох пальцях. У обрубувачів приступи побіління пальців виникають переважно на лівій руці, яка в більшій мірі підлягає дії молотка.

У робітників інших професій приступи побіління пальців спостерігаються на обох руках (шліфувальники, полірувальники). Приступи акроспазмів, які тривають від декількох хвилин до 1 -2 годин характеризуються повною втратою чутливості пальців. Потім приступ побіління змінюється періодом застойного ціанозу, цей період супроводжується різким болем, печією і парестезіями, які потім проходять.

Нерідко під час роботи виникають судоми в пальцях і приступи слабкості в кистях рук. Частина хворих скаржиться на головний біль, запаморочення голови, періодичний колючий біль в ділянці серця, поганий сон, загальну слабість, підвищену втомлюваємість, пітливість. Під час огляду звертають увагу синюшні, інколи багрово-синюшні або дуже бліді кисті. Долоні мають виражений мармуровий рисунок. Нерідко можна відзначити набряклість кистей, особливо кінцевих флангів пальців, деформацію міжфалангових суглобів, наявність гіперкератозу на них, тріщини шкіри, зміну ногтів, при дотиці до кистей рук вони холодні, вологі.

Акроціаноз, акрогіпотермія і акрогіпергідроз із ознаками порушення трофіки - типові прояви вібраційної хвороби внаслідок дії локальної вібрації і є відображенням вегетативно-судинних, секреторних і трофічних розладів. Під час проведення капіляроскопічного дослідження нігтьового ложа відмічається порушення тонусу капілярів - тенденція до спастичного стану або атонії капілярів.

Характерним проявом вібраційної хвороби є порушення вібраційної чутливості. Страждають також больова, температурна і в меншій мірі тактильна чутливість. Найбільш виражена гіпестезія в дистальних відділах кінцівок по поліневритичному типу. Ці розлади особливо чітко виявляються при дії вібрації в частотному спектрі якої переважають низькі частоти.

В по деяких випадках спостерігаються неврити і плексити з порушенням чутливості в зоні інервації відповідних нервів. Вони обумовлені як впливом вібрації, так і безпосередньою травматизацією нерва під час роботи з пневматичним інструментом. На фоні вегетативно-судинних порушень виникають зміни в м'язах. У їх виникненні має значення, окрім вібрації, також статичне напруження м'язів, яке пов'язано з необхідністю утримувати в руках тяжкий інструмент і протидіяти силі зворотнього його удару. Навантаження припадає на весь опорно-рухомий апарат і тому патологічні явища з боку м'язів можуть переважати над судинними порушеннями.

При вібраційній хворобі відмічаються функціональні порушення нервової системи по типу астенічного або астено-вегетативного синдрому. Виражені форми вібраційної хвороби можуть супроводжуватись церебральними кризами ангіаспастичного характеру, які протікають з запамороченням голови, болями в серці. Інколи може розвиватись типовий діенцефальний синдром, а також вестибулярний синдром.

Сенсоневральна приглухуватість. В машинобудівній промисловості під час металообробки значні контингенти робітників підлягають впливові інтенсивного виробничого шуму. Це стосується обрубувачів, формувальників,вибивальників, слюсарів по штампах, ковалів, ковалів-штумпувальників. Джерелами шуму можуть бути токарні станки, пневмотранспортери, вентиляційне та інше устаткування. По характеру шумів розрізнюють стабільні, переривчасті і імпульсні, по частотній характеристиці - низькочастотні, середньо частотні і високочастотні, по ширині спектру - широкополосні (включають майже всі частоти звукового діапазону) і вузькополосні. Найбільш небезпечним є шум із максимумом звукової енергії 1000 Гц і більше, а також імпульсний шум.

В ливарних цехах під час роботи обрубувального, вибивного, формувального устаткування і інструмента генерується стабільний середньо-високочастотний шум, який перевищує допустимі рівні на 15-45 дБА. В ковальсько-пресових цехах під час роботи пресів і молотків середньо-високочастотний шум перевищує допустимий рівень на 12-35 дБА. В механічних цехах токарні, фрезерувальні, шліфувальні станки генерують низько-середньочастотний шум, який перевищує допустимі рівні на 4-14 дБА. Тривала дія інтенсивного шуму може викликати значне зниження слуху - професійну сенсоневральну приглухуватість.

Клініка сенсоневральної приглухуватості. Це захворювання розвивається поступово, частіше всього через 10 років і більше від початку роботи в умовах дії шуму. Захворювання розвивається по типу двухстороннього невриту слухових нервів без явних порушень апарату, що проводить звук і пошкодження барабанних перетинок. Початковий ступень професійної приглухуватості характеризується зниженням слуху тільки на звуки високої частоти, яке з перебігом часу прогресує. У подальшому порушується сприймання шепітної і розмовної мови.

Оцінка стану слухової функції у особ, які працюють в умовах дії шуму, проводять на основі аналізу результатів аудіометрії і сприймання шепітної мови.

У робітників, які підлягають тривалому впливу інтенсивного шуму в умовахмашинобудівної промисловості, нерідко спостерігаються функціональні порушення центральної нервової системи, які інколи передують розвиткові сенсоневральної пруглухуватості (головний біль, запаморочення голови, колючий біль в серці, порушення сну, подразливість, емоційна нестійкість, зниження пам'яті, підвищена втомлюваність). Спостерігає мий симптомокомплекс вкладається в діагноз: астено-вегетативний синдром. Має місце також нестійкість артеріального тиску, лабільність пульсу, зміни на ЕКГ (синусова аритмія, брадикардія).

Діагностика змін, що виникають в організмі працюючого під впливом шуму, базується на даних професійного анамнезу (тривалий стаж роботи в умовах дії інтенсивного шуму); санітарно-гігієнічної характеристики умов праці з вказівкою параметрів шуму; анамнестичних даних, які свідчать про відсутність в анамнезі інфекційних захворювань, що могли б викликати погіршення слуху; розвитку і перебігу захворювання (поступовий характер розвитку, відсутність запальних явищ і ураження звукопровідного апарату).

В машинобудівній промисловості, зокрема при обробці металів, на організм працюючого можливий вплив також ультразвуку (під час свердління і різанні твердих і крихких металів, ультразвукової дефектоскопії), електромагнітних полів високої частоти (індукційний нагрів металу, який йде на штампову, закалювання, плавлення і заливка металу, вибивка стержнів із виливок). Ці фактори можуть призвести до розвитку астено-вегетативного синдрому по гіпо- або гіпертонічному типу.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби