І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

 

 

ВИРОБНИЦТВО ТА ВИКОРИСТАННЯ ПЕСТИЦИДІВ

Основними несприятливими виробничими факторами у виробництві та використанні пестицидів є гази, пари і пил хімічних з'єднань. Менше значення мають несприятливі метеорологічні умови, виробничий шум.

Підвищене попадання шкідливих речовин у повітря робочої зони має місце при використанні високих температур, термоокислювальних реакціях, в процесах фільтрації, транспортуванні сипких матеріалів.

В результаті використання високої температури, недостатньої теплоізоляції комунікацій і устаткування на деяких участках можуть складаться несприятливі метеорологічні умови. Джерелом шуму є насоси, компресори, мішалки та інше виробниче устаткування; інтенсивність шуму на ряді дільниць може перевищувати ГДР на 5-15 дБА.

Несприятливі виробничі умови праці у виробництві та застосуванні пестицидів можуть слугувати причиною професійних отруєнь, захворювань верхніх дихальних шляхів, нервової системи, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, порушення слуху, ураження шкіри, алергічних розладів. У жінок можливі порушення менструальної функції, ускладнення вагітності і пологів.

Хлор і хлорорганічні з'єднання. В промисловості хлор отримують шляхом електролізу концентрованого розчину кухонної солі. Застосовують для отримання різних хімічних сполук і зокрема хлорвмісних пестицидів (гексахлоран, гептахлор, ДДТ тощо).

Патогенез. Чистий хлор при контакті з тканинами надає виражену подразну дію. Хлорорганічні пестициди мають психотропні, нейротоксичні, гепатотоксичні властивості, які обумовлені збудженням Н-холінореактивних систем організму, прямим пошкоджуючим впливом на паренхіму печінки.

Клініка. Вдихання концентрованих парів хлору може призвести до швидкої смерті від асфіксії в результаті хімічного опіку дихальних шляхів і ларінгобронхоспазма. В менш тяжких випадках з'являється різь в очах, сльозотеча, болісний приступоподібний кашель, біль в грудях, головний біль, диспепсичні розлади. У постраждалих виявляється тяжка задишка, ціаноз слизових оболонок. В легенях прослуховується багато сухих і вологих хрипів, розвиваються явища гострої емфіземи легень. Можлива тяжка бронхопневмоніяіз розвитком токсичного набряку легенів.

Дія хлорорганічних сполук і продуктів їх виготовлення викликає у працюючих диспепсичні розлади, біль в животі, загальну слабість, м'язові гіперестезії, підвищення температури. Під час інгаляційного надходження моживий розвиток гострого трахеїту і бронхіту. Хворі збуджені, в них виникає ознобоподібний гіперкінез, судоми ікроножних м'язів, клоніко-тонічні судоми.

В тяжких випадках розвивається паралітична стадія - м'язова слабість, зниження рефлексів, сопорозний стан, колапс, пригнічення дихання. Можливий розвиток токсичної гепатопатії.

В разі попадання хімічної речовини на шкіру виникають явища дерматиту, екземи, кропів'янки.

Фосфор і фосфорорганічні з'єднання. Фосфор отримують із апатитів або фосфоритів. Найбільшими токсичними властивостями володіє жовтий фосфор. Фосфор йде на виготовлення різних фосфорорганічних сполук (тіофос, хлорофос, карбофос, діхлофос, метафос), які знаходять широке застосування як пестициди.

Патогенез. Фосфор надає місцеву подразну, резорбтивну - нейротоксичну, гепатотоксичну дію, яка обумовлена ураженням ферментних систем із гальмуванням внутрішньоклітинних оксилювальних процесів. Має також безпосередній некротизуючий вплив на клітини печінки.

Фосфорорганічні з'єднання надають психотропної, нейротоксичної дії, яка обумовлена пригніченням холінестераз в синапсах центральної і периферичної нервової систем із різким підвищенням холінергічних процесів (розвитком мускаріно-, нікотино- і курареподібного ефектів).

Клініка. При надходженні фосфору внутрь з'являється нудота, біль в животі, блювота масами, які в темряві світяться і мають запах часнику. Виникає пронос, вздуття живота, запаморочення голови, можлива втрата свідомості, судоми, порушення дихання. Через 2-3 дні після отруєння виникає збільшення і болісність печінки, жовтяниця, носові і шлунково-кишкові кровотечі, гострапечінково-ниркова недостатність. Можливий розвиток токсичної нефропатії.

В клінічній картині гострого отруєння фосфорорганічними з'єднаннями виділяють три стадії. Перша стадія: психомоторне збудження, міоз, стиснення в грудях, задишка, вологі хрипи в легенях (бронхорея), пітливість, підвищення

АТ.

Друга стадія: окремі або генералізовані міофібриляції, клоніко-тонічні судоми, хореїчні гіперкінези, ригідність грудної клітки, порушення дихання внаслідок зростаючої бронхореї. Брадікардія. Болісні тенезми, мимовольне жидке випорожнення, часте сечовипускання. Кома. Зниження активності холінестерази крові на 50%.

Третя стадія: зростаюча слабість дихальних м'язів і пригнічення дихального центру до повної зупинки дихання; паралічі м'язів кінцівок, зниження артеріального тиску, розлад ритму і провідності серця. Лабораторне дослідження: зниження активності холінестераз, виявлення фосфорорганічних речовин в крові і сечі.

Ртуть і ртутьорганічні з'єднання. Одним із самих старих способів отриманні ртуті є пропікання кіноварі у присутності повітря. Ртуть широко використовується для виготовлення ртутьорганічних сполук, багато з яких використовуються як пестициди (гранозан - етілмеркурхлорид, агронал, радосан тощо).

Патогенез. Ртуть надає місцеву подразну дію, має також ентеротоксичний, нефротоксичний, нейротоксичний вплив, які обумовлені блокадою тіолових ферментів з наступним порушенням структури і функції клітин. Спостерігається також зниження вмісту в клітинах РНК і сінтезу білка на різних стадіях.

Клініка. Симтоми отруєння розвиваються поступово. Спостерігається втрата апетиту, неприємний смак і сухість в роті, спрага, в'ялість, бессоння, головний біль, нудота, блювання, біль в животі, пронос, заторможеність адинамія, галюцинації, інколи парези кінцівок, гіперестезія. У постраждалих може матимісце порушення зору, анізокорія, косоокість, птоз, тремор, судоми. У подальшому посилюються блювання і пронос, з'являються симптоми токсичної нефропатії, токсичної гепатопатії (збільшення, болісність печінки, жовтяниця). На ЕКГ - порушення провідності та інші патологічні зрушення.

Миш'як і миш'яквмісні з'єднання. Найбільш розповсюдженим способом виділення миш'яку із субстратів біологічного походження є мінералізація за допомогою сірчаної і азотної кислот. В виробничому середовищі із усіх з'єднань миш'яку більше всього міститься його солей - арсенітів натрію і кальцію, а також арсенату кальція, які застосовуються як інсектофунгіциди.

Патогенез. Миш'як і миш'яквмісні з'єднання блокують тіолові ферменти і порушують обмін в клітинах центральної і периферичної нервової системи, печінці, нирках. Підвищується проникність капілярів, а в подальшому спостерігається їх параліч, особливо брижі. Виникає гемоліз.

Клініка. Можливі три форми гострого отруєння: шлунково-кишкова, паралітична і з переважним ураженням рук і ног.

При умові надходження отрути в шлунок розвивається шлунково-кишкова форма. Постраждалі скаржаться на металевий смак в роті, блювання, сильний біль в животі. Блювотні маси зеленуватого кольору. Спостерігається жидке випорожнення, яке нагадує рисовий відвар, сильне обезвожування організму, яке супроводжується хлорпенічними судомами. У хворих розвивається гемоліз, гемолітична анемія, жовтяниця, гостра ниркова недостатність. Сечовиділення зменшується, інколи аж до повної анурії. У термінальній стадії - колапс і кома.

Паралітична форма зустрічається в разі надходження в організм великої кількості отрути. Характерні загальна слабість, болісні судоми, втрата свідомості, кома, параліч дихання, колапс.

Третя форма проявляється ураженням кон'юнктиви і слизових оболонок дихальних шляхів. Виникає сильний головний біль, тупий біль в руках і ногах. З'являється солодкий смак у роті, нудота, блювання, біль в животі, почуття жару і свербіжу в ділянці статевих органів. Виражено ураження нервовоїсистеми - тремтіння, судоми.

Вплив хімічних речовин можливий також на пунктах хімізації і в умовах застосування пестицидів під час навантажувально-розвантажувальних робіт, складуванні їх, розтарюванні, роздрібненні, просіюванні, змішуванні, протравлюванні сім'ян, приготуванні робочих розчинів і заправленні оббризкуючої апаратури, митті і знешкодженні техніки і тари з-під пестицидів, поточному ремонті техніки для роботи з пестицидами.

Профілактика. Профілактичні заходи передбачають проведення:

        заміна особливо токсичних препаратів менш шкідливими і стійкими;

        механізація відповідних виробничих процесів із використанням замкнутої герметичної апаратури;

        використання індивідуальних засобів захисту, дотримування правил особистої гігієни, належне зберігання пестицидів;

        проведення попереднії і періодичних медичних оглядів робітників.

 

 

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО

Сільськогосподарське виробництво складається з багатьох галузей. Це насамперед полеводство, тваринництво, птахівництво, виробництво комбікормів, вирощування овочів тощо. Кожна з цих галузей має свої особливості умов праці, характеризується наявністю певних несприятливих факторів, тривалий вплив яких на організм працюючих може призвести до розвитку професійного захворювання.

На сільське господарство по даним офіційної статистики припадає близько 3­4% професійних захворювань. Спектр професійної патології у працівників агропрому формують насамперед хвороби периферичної нервової системи і опорно-рухового апарату, вібраційна хвороба, хвороби органів дихання, інфекційні і паразитарні захворювання, інтоксикації, алергодерматози.

Захворювання периферичної нервової системи і опорно-рухового апарату найбільш широко розповсюджені  серед механізаторів,  доярок, скотарів,полеводів. Це насамперед пов'язано із значним динамічним і статичним напруженням верхніх кінцівок, вимушеною робочою позою, переохолодженням, однотиповими рухами рук, травматизацією кистей тощо. Патологія периферичної нервової системи передусім представлена хронічним попереково-крижовим радикулітом, вегетативно-сенсорною поліневропатією. Особливістю професійних захворювань периферичної нервової системи і опорно-рухового апарату у робітників сільського господарства є наявність складних форм уражень. Найбільш часто має місце поєднання вегетативного поліневриту або вегетоміозиту із плечелопатковим періартрозом і епікондилітом, а також попереково-крижового радикуліту із патологією верхніх кінцівок.

Вібраційна хвороба займає приблизно друге місце по розповсюдженості серед робітників сільського господарства. Вона зустрічається у вигляді вібраційної патології від впливу локальної вібрації і вібраційної патології від впливу загальної вібрації. Вібропатологія від локальної вібрації має місце у робітників підприємств по виготовленню бджільницького інвентарю, у яких виробничий процес пов'язаний із шліфуванням деталей ручними віброінструментами.

Досить велика питома вага захворюваності робітників агропромислового комплексу припадає на хвороби бронхолегеневої системи. Серед чоловіків це насамперед механізатори, а серед жінок - робітниці птахофабрик, елеваторів, підприємств по виготовленню хлібопродуктів. Робітники сільськогосподарського виробництва підпадають дії крупнодисперсного пилу, а також знаходяться під впливом різких температурних перепадів, загальнотоксичної дії добрив, отрутохімікатів. Комплекс цих факторів сприяє формуванню пилового бронхіту, для якого характерно інфікування бронхолегеневої системи із порушенням вентиляційної функції легенів. Перебіг пилового бронхіту у робітників сільського господарства пов'язаний із конкретними   умовами   праці.   Для   механізаторів   характерний повільнопрогресуючий перебіг захворювання, яке рідко ускладнюється бронхоспастичним синдромом і рідко приводить до розвитку вираженої легеневої або легенево-серцевої недостатності. У працюючих з пестицидами хронічний бронхіт, як правило, розвивається при невеликому виробничому стажі (8-10 років) і нерідко супроводжується астматичним компонентом і раннім розвитком пневмофіброзу.

В сільськогосподарському виробництві високий рівень алергічних захворювань: професійна бронхіальна астма (у робітників елеваторів, птахофабрик, ветеринарів, персоналу лабораторій). У ряда хворих має місце поєднання бронхіальної астми із іншими алергичними проявами -ріносинусопатією, дерматитами тощо.

У працівників агропромислового комплексу реєструються також професійні хвороби, які пов'язані із впливом на організм факторів біологічного характеру (інфекційного, паразитарного). Найбільш часто зустрічається бруцельоз і синдром поліостеоартрозу (тваринники, ветеринарні працівники, що мають контакт із хворими тваринами).

На сільськогосподарських працівників діють також хімічні фактори. Наслідком їх впливу бувають професійні хвороби токсичного генезу -інтоксикації комплексом отрутохімікатів, токсичними газами (сірководень, аміак тощо), свинцем. Вплив хімічних речовин на організм працюючих можливий під час протравлювання насіння, сівби протравленого зерна, запилення і обприскування рослин. Серед постраждалих частіше всього реєструються рільники, тваринники, механізатори, робочі ремонтних майстерень сільхозтехніки. Хронічні інтоксикації виникають, як правило, у стажованих робітників (стаж роботи не менше 10-12 років). В картині хронічної інтоксикації має місце коливання неврологічних змін від функціональних проявів (астенічний, астеновегетативний синдром) до органічної симптоматики (токсична енцефалопатія). В ряді випадків спостерігається порушення серцево-судинної системи (токсична міокардіодистрофія). Нерідко зустрічаються ознакитоксичного ураженнгя травного тракту у вигляді дискінезії жовчовивідних шляхів, гастриту, гепатиту.

Умови праці робітників, які зайняті в рослинництві визначаються рівнем механізації виробничих процесів. Основними несприятливими факторами під час роботи на тракторах є вібрація, шум, високі і низькі температури повітря, наявність в зоні дихання пилу, змушена робоча поза, значні фізичні навантаження.

Вібраційна хвороба у механізаторів сільського господарства має деякі особливості, що визначається поєднаним впливом локальної безперервної вібрації із товчкоподібною вібрацією, фізичним напруженням, змушеною робочою позою, охолодженням, шумом. Захворювання розвивається у трактористів, комбайнерів, водіїв тяжких грузових машин з великим стажем роботи (як правило після 10 років).

Клініка. Клінічна симптоматика вібраційної хвороби у механізаторів вкладається в картину полірадікулонейропатії із вираженими вегетативно-трофічними порушеннями. Хворі скаржаться на парестезії кистей і стоп, біль в нижніх і верхніх кінцівках, судоми в ногах, швидку втомлюємість, біль в попереці, непостійний і нерізко виражений головний біль. Має місце зміна формули сну, підвищена пітливість, імпотенція.

Хворі також можуть скаржитись на біль в серці, серцебиття, диспепсичні явища, нудоту, відрижку, метеоризм.

Кисті таких хворих ціанотичні, відмічається їх гіпергідроз, гіперкератоз ладонної поверхні, потовщення міжфалангових суглобів, пастозність пальців рук, деформація нігтів. Зміна рефлекторної сфери проявляється спочатку нерівномірним підвищенням, а потім зниженням сухожильних рефлексів, особливо ахілових. Відмічається болючість м'язів надпліч, вегетативних точок шиї, периферичних нервових стволів, слабопозитивні симптоми натягання, обмеження рухомості у поперековому і шийному відділах хребетного стовпа.

Захворювання протікає повільно, що пов'язано із сезонністю роботи.

Капіляроскопічна картина судин нігтьового ложа свідчить про розвиток ангіоспазму або спастикоатонії в початкових стадіях вібраційної хвороби; у виражених же стадіях розвивається атонія, зниження кровонаповнення судин дистальних відділів кінцівок, низький тонус артеріол, виражений венозний застой. Судинні зміни більш виражені на верхніх кінцівках.

При реовазографії у початкових стадіях захворювання відмічається зниження інтенсивності пульсового кровонаповнення із зменшенням реографічного індексу і підвищенням тонусу судин кінцівок. При помірно вираженій стадії хвороби тонус периферичних судин знижений, з'являються ознаки венозного застоя із підвищенням інтенсивності кровонаповнення і збільшенням реографічного індексу.

Вібраційна хвороба у механізаторів сільського господарства нерідко поєднується із захворюваннями органів травлення - хронічним гастритом і моторної функції шлунку. При вібраційній хворобі у жінок-механізаторів, особливо при великому стажі роботи в даній професії, можуть розвиватися порушення менструальної функції, зростає частота гінекологічних захворювань (запальні захворювання матки і придатків, опущення стінок піхви, ерозії шийки матки). Досить часто серед механізаторів сільського господарства зустрічаються захворювання полової сфери (у чоловіків і жінок), ранній розвиток остеохондрозу хребта (переважно поперекового відділу) із вторинни корінцевим синдромом. Ці явища комбінуються із периферичним ангіодистонічним синдромом або вегетативним поліневритом як верхніх, так і нижніх кінцівок. Можливий розвиток також і загальних, у тому числі і церебральних, ангіодистонічних явищ, а також діенцефальних синдромів.

При вібраційній хворобі у механізаторів сільського господарства часто виявляються зміни опорно-рухового апарату, переважно в попереково-крижовому відділі хребта (деформуючий спондільоз, спонділоартроз, сколіоз, остеохондроз), нерідко кістоподібні утворення, остеопороз кистей і стоп. Тривалий вплив вібрації може призвести до деструктивно-дистрофічних змін вкістково-суглобовому і зв'язковому апараті в результаті як безпосереднього впливу вібрації на кісткову тканину, так і порушення кровообігу.

Попереково-крижовий радикуліт і люмбалгія. Захворювання периферичної нервової системи широко розповсюджені серед робітників сільського господарства, особливо механізаторів. Страждають частіше всього особи старші за 35 років із стажем роботи більш як 10 років. В них як правило розвивається картина попереково - крижового радикуліту. У особ молодого віку і з меншим стажем роботи в умовах впливу перенапруження і мікротравматизації, розвивається клінічна картина гострої або хронічної люмбалгії.

Клініка попереково-крижового радикуліту у механізаторів сільського господарства. Захворювання починається поступово. Хворі скаржаться на біль в попереково-крижовій ділянці, нижніх кінцівках, судоми в м'язах ніг, слабість, парестезії, почуття мерзлякуватості.

Під час пальпації визначається болючість в точках Гара (в ділянці крижово-подвздошного зчленування, остистих відростків крижі і IV-V поперекових хребців, у задне-верхньої ості гребінця клубової кістки, при надавлюванні на поперечні відростки IV і V поперекових гребінців, точках Валле (паравертебральні точки поперекової ділянки, крижово-сіднична, стегнова, у підколінній ямці, гомілки, стопи). Має місце сглаженість поперекового лордозу, сколіоз, напруження довгих м'язів спини. Спостерігаються і динамічні порушення хребетного стовпа: значно обмежено згинання і розгинання тулуба в поперековому відділі.

Спостерігаються порушення трофіки м'язів: зміна конфігурації, дряблуватість, гіпотонія і атрофія ягодичної групи м'язів, м'язів стегна і гомілки.

Рентгенологічне дослідження виявляє остеохондроз хребта, деформуючий спондільоз.

Клініка  хронічної  люмбалгії  у  механізаторів.   Хворі   скаржаться нанепостійний біль в попереці, інколи на зразок прострілу. Біль підсилюється під час ходи, виконання роботи і зменшується в спокої. Початок захворювання поступовий, виникнення болю пов'язано з підйомом тяжесті під час роботи.

Об'єктивно виявляється напруження довгих м'язів спини, болючість під час перкусії остистих отростков або їх пальпації. Може відмічатись обмеження об'єму рухів у поясничному відділі хребта.

Хронічна інтоксикація свинцем у механізаторів сільського господарства. Підвищений вміст свинцю у виробничому середовищі має місце в механічних майстернях під час ремонту двигунів внутрішнього згорання, під час ремонту акумуляторних батарей.

Клініка. При хронічній свинцевій інтоксикації найбільш часто уражується центральна нервова система. В початкових стадіях інтоксикації її зміни носять функціональний характер (астенічний, астеновегетативний синдром). В тяжких випадках можливий розвиток синдрому енцефалопатії, який супроводжується епілептиформними припадками, свинцевим менінгітом, психозом.

Нерідко уражується і периферична нервова система, розвиваються свинцеві поліневрити. В легких випадках - це сенсорний або вегетосенсорний поліневрит, а в тяжких - руховий поліневрит і навіть свинцеві паралічі. Найбільш типовим є ураження розгиначів кистей, пальців рук і стоп.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби