І Ф Костюк - Професійні хвороби - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 

Для правильного вирішення складних питань лікарсько-трудової експертизи необхідно знати порядок і специфіку оформлення медичної документації. До них відносяться правила видачі листків непрацездатності, показання і протипоказання до використання листка професійної непрацездатності, розгляд випадків нераціонального його використання, правила заповнення актів медичного огляду в лікарсько-експертних комісіях. У кожному конкретному випадку необхідно вирішити:

        достатній чи ні стаж роботи для розвитку даного захворювання, щоб уважати обгрунтованим зв'язок захворювання з професією;

можливо чи ні залишити хворого на колишній роботі. Суттєве значення мають об'єктивні дані, які стосуються стану хворого і дають змогу зіставити функціональні резерви організму, в якому виникли патологічні зміни, звимогами професії.

Необхідність зміни умов праці визначає деякі особливості експертного підходу до професійних хворих. Вони переводяться на інвалідність частіше при значно менших проявах патології, ніж хворі із загальними захворюваннями.

До особливостей лікарсько-трудової експертизи, пов'язаних з встановленням профпатологічного діагнозу, відносяться також такі:

        необхідність врахування варіантів перебігу деяких хронічних захворювань, наприклад розвиток клінічних проявів після припинення надходження етіологічного фактора іззовні на основі його депонування або функціональної кумуляції;

        важливість специфічних функціональних і других допоміжних методів дослідження, наприклад лалестезіометрії при вібраційній патології, знаходження отрут в біологічних субстратах при інтоксикаціях;

        обов'язковість вказування на етіологічний фактор, що в ряді випадків, наприклад при алергічних захворюваннях, викликає значні труднощі.

При переведенні на іншу роботу необхідно враховувати ряд соціальних моментів:

        інтереси виробництва, зацікавленого в збереженні кваліфіковамих кадрів;

        інтереси хворого, небажання його розлучатися зі своєю, особливо кваліфікованою, добре оплачуваною роботою. Враховуючи це рекомендується спочатку проведення таких лікувально-профілактичних заходів, як тимчасове переведеніня на іншу роботу по так званому доплатному лікарняному листку, проведення амбулаторного лікування, іноді з наступним наданням чергової відпустки, санаторно-курорного лікування, або стаціонарного обстеження.

Втрата працездатності може бути тимчасовою або стійкою.

Про тимчасову втрату працездатності мова йде в тому випадку, коли зміни в стані здоров'я носять зворотний характер і через невеликий відрізок часу працездатність повністю поновлюється. Трудовий прогноз сприятливий. Зустрічається при початкових або помірно виражених формах професійногозахворювання. Питання тимчасової втрати працездатності звичайно вирішується лікарсько-консультативними комісіями.

Тимчасове порушення працездатності може бути повним і частковим.

Тимчасова повна втрата працездатності виникає тоді, коли хворий на короткий період часу не придатний ні до якого виду праці. Такий вид порушення працездатності може виникнути:

1.    При виражених формах професійного захворювання, коли хворий
потребує стаціонарного лікування до направлення на експертну комісію.

2.    При загостреннях професійних захворювань.

3.    При помірно виражених формах захворювання до надання професійного лікарняного листка (з метою збільшення ефективності лікування і збільшення строку усунення від впливу несприятливого професійного фактора).

Часткове тимчасове порушення працездатності визначається в тому випадку, коли хворий не може працювати за своєю основною професією, потребує тимчасового переведення на яку-небудь іншу роботу, не пов'язану із впливом несприятливих факторів.

Про стійке порушення працездатності говорять тоді, коли зміни в стані здоров'я нриймають стійкий, а іноді і необоротний характер. Трудовий прогноз несприятливий. Захворювання не дає змоги хворому виконувати роботу ні за своїм фахом, ні будь-яку.

Оцінка стану працездатності, а також і визначення груп і характеру інвалідності виконується медико-соціально-експертними комісіями (МСЕК). Вони повинні вирішувати питання про втрату працездатності робітниками або службовцями, які отримали каліцтво аібо інше ушкодження здоров'я, пов'язане з їх роботою, та про розмір завданого збитку.

Стійке порушення працездатності, як і тимчасове, може бути повним і частковим. При повному порушенні працездатності визначаються І і II групи інвалідності, при частковому ІІІ. Однак стійке порушення працездатності не завжди означає інвалідність, бо воно може зумовити і різні види обмеженняпрацездатності. Наприклад, слюсар, який працював з пневматичним інст­рументом, після діагностування вібраційної хвороби може працювати за тією ж професією, але без застосування птевматичного інструмента та за умови виключення значного фізичного напруження. Тому поняття «стійке порушення працездатності» ширше поняття «інвалідність». Якщо ж стійке порушення працездатності призводить до припинення професійної діяльності або необхідності зниження кваліфікації, а також до набуття іншої професії, мова може йти про інвалідність.

Професійний характер інвалідності встановлюється:

1.    При захворюваннях, котрі етіологічно пов'язані з впливом того чи іншого виробничого фактора, і не можуть виникнути за інших умов. Мова йде про так звані специфічні професійні захворювання (силікоз, вібраційна хвороба).

2.    При захворюваннях, які не є професійними, але за певних конкретних умов можуть стати професійними (неспецифічні професїйні захворювання)— бронхіальна астма, в медичних працівників, які контактують з антибіотиками, туберкульоз у робітників протитуберкульозного диспансеру.

3.    У тих випадках, коли до існуючого раніше професійного захворювання приєднались ускладнення або виявились наслідки вказаного захворювання.

4.     При професійних захворюваннях, що відіграють суттєву роль у
прогресуванні стану, зумовленого наявністю загального захворювання, не
пов'язаного з професією.

На особливу увагу заслуговує поняття «професійний бюлетень», або «трудовий лікарняний листок». Якщо робітник або службовець внаслідок захворювання є тимчасово не працездатним на своїй роботі, але може без збитку для роботи і без порушення нормального перебігу лікування виконувати іншу робту, то він тимчасово переводиться на цю роботу згідно з висновком лікувально-консультативної комісії або, якщо такої комісії немає, за висновком лікаря після затвердження головним лікарем.

Цей перевід робиться адміністрацією підприємства або установи. Якщо новаробота, на яку тимчасово переводиться робітник, оплачується нижче, ніж його постійна робота., то видається допомога по лікарняному листку за час переводу, але не більше ніж за два місяці. Показанням до застосування профбюлетеня є початкові або помірно виражені форми захворювання, здатні до зворотного розвитку. Для більшої ефективності цього заходу необхідні такі умови:

1)       раціональне працевлаштування хворого (повне виключення впливу несприятливого фактора, що викликав захворювання, а також інших факторів, здатних погіршити його перебіг);

2)       одночасне проведення раціонального і активного лікування (рекомендується поєднати переведення на іншу роботу з перебуванням у профілакторії);

3)       достатня тривалість переведення на тимчасову роботу: найменший строк — 1-1,5 місяці при захворюваннях «локального» характеру в початковій формі.

При захворюваннях, які супроводжуються більш виразними загальними порушеннями (хронічні інтоксикації і т. ін.), рекомендується не тільки видавати профбюлетень на максимальний термін — два місяці, але і продовжити строк перебування хворого поза контактом зі шкідливим фактором шляхом додаткового переведення на нешкідливу роботу за справкою лікувально-консультативної комісії, надання чергової відпустки після закінчення строку профбюлетеня.

Згідно з наказом МОЗ України № 212 від 22.11.95 р. визначено порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, яке пов'язане з виконанням трудових обов'язків. Згідно з цим документом відшкодування шкоди потерпілому складається з:

        ■ виплати втраченого заробітку або відповідної його частини залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого);

        компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу, посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо.

У випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настало різко виражене обмеження життєдіяльності, що призвело до різко вираженої соцільної дезадаптації та потреби у постійному сторонньому догляді або допомозі, встановлюється 100 відсотків втрати професійної працездатності.

У випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного заіхворювання настало різко виражене обмеження життєдіяльності, яке призвело до вираженої соціальної дезадаптації, але вказані порушення не викликають потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі і потерпілий може виконувати роботу в пристосованих умовах, втрата професійної працездатності становить від 60 до 70 відсотків.

У випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настає значне зниження можливостей соціальної адаптації з урахуванням соціального фактора та наявності робочих місць встановлюється:

а)   60—50 відсотків при втраті працездатності за основною професією та
можливостях працевлаштування потерпілого на роботі з нижчою
кваліфікацією;

б)   40—30 відсотків, якщо потерпілий може працювати за своєю професією,
але в разі зміни умов праці та зниження заробітної плати.

Якщо внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я немає підстав для встановлення групи інвалідності, але за станом здоров'я потерпілий потребує незначного обмеження виконуваної роботи, що призводить до незначного зниження заробітку, МСЕК встановлює до 25 відсотків втрати професійної іпрацездатності.

Рішення МСЕК про причинний зв'язок професійного захворювання зконкретною професією (посадою), яка сприяла розвитку захворювання, та терміном його настання, приймається на підставі висновку спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.

Власник підприємства забезпечує медичну, соціальну та професійну реабілітацію потерпілого відповідно до висновків МСЕК, Оскарження рішення МСЕК про встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках здійснюється згідно з розділом V пп. 34, 35 «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 p., № 83.

ГЛАВА 16

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ПРОФПАТОЛОГІЇ

 

 

КЛІНІКО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ

Результати інструментальних методів дослідження, які досить широко застосовуються сьогодні, суттєво доповнюють дані клінічних досліджень, що дає змогу отримати більш детальне уявлення щодо функціонального стану ряду систем і органів, котрі беруть участь у формуванні патологічного процесу, забезпечують компенсацію і повноцінну працездатність за тих чи інших конкретних умов. З урахуванням змін, що мають місце в ряді випадків, можливий диференційований підхід до питань терапії. Динамічне спостереження дозволяє контролювати ефективність проводжуваного лікування.

Реографія безкровний метод дослідження загального і органного кровообігу. Метод грунтується на регістрації змін електропровідності органа або судин внаслідок об'ємних коливань крові в них. Для запису реограми судин кінцівок електроди фіксують у зоні дослідження (гомілка, стопа, передпліччя, кисть). Реоенцефалограми записуються в зоні лобного бугра та соскоподібного відростка і в нижньому відділі волосяної частини потилиці; вказані відведення відображають відповідно стан кровонаповнення басейну внутрішньої сонної артерії і вертебробазілярної системи. Дослідження проводять у строго симетричних зонах, при цьому контролюють контакт електродів і міжелектродних прокладок зі шкірою пацієнта і правильне балансування прибору. Запис реограм здійснюється за допомогою реографа типу РГ-2-02, 4РГ-1М. Як реєструючі пристрої використовуються електрокардіографи, поліграфи.

        Реограма являє собою криву, що нагадує сфігмограму і складається з недовгої висхідної частини (анакроти) та більш довгочасної низхідної частини (катакроти). Визначають слідуючі показники:амплітуда реограми в Ом;

        реографічний індекс відношення амплітуди систолічної хвилі (в мм) до калібровочного імпульсу (в мм). Ці два показники характеризують пульсове кровонаповнення досліджуваної ділянки;

        рівень інцизури характеризує периферичний опір;

        час максимального систолічного наповнення судин характеризує тонус і еластичність артерій;

        максимальна швидкість кровонаповнення характеризує стан скорочувальної функції міокарда, швидкість кровонаповнення великих артерій.

Різновидністю цього методу є тетраполярна грудна реографія згідно з методикою Кубічека або Тіщенко.

Метод реографії досить широко використовується для визначення параметрів центральної і периферичної гемодинаміки при пилових захворюваннях легенів, дії фізичних (вібрація, шум) та хімічних факторів: тетраполярна грудна реографія, реовазографія, реоенцефалографія, реогепатографія тощо.

Осцилографія метод дослідження артеріальних судин, що дозволяє отримувати інформацію про еластичність судинної стінки, рівень максимального, мінімального і середнього артеріального тиску.

Тиск у манжетці, яка водночас служить приймачем пульсових коливань, піднімають до рівня, що трохи перевершує гаданий систолічний тиск. Регістрація артеріальної осцилограми здійснюється в режимі плавної декомпресії.

Артеріальна осцилограма відображає пульсові коливання об'єму тканин, які залежать від мінливих співвідношень між тиском і протитиском у манжетці. Така осцилограма є об'ективним документом, що фіксує рівень систолічного і середнього артеріального тиску. Індикатором цих параметрів служить стрибкоподібне збільшення амплітуди осциляцій у процесі декомпресії (Мх) і таке ж різке їх зниження, коли тиск у манжетці стає рівним діастолічному (Мп).

Рівень тиску в манжетці, при якому осциляції досягають найбільшої амплітуди, прийнято вважати рівнем середнього артеріального тиску (Му). Значення артеріального тиску, одержані цим методом, трохи перевищують аналогічні, отримані методом Короткова. Середній артеріальний тиск у здорових людей дорівнює близько 90 мм рт. ст.

Застосовується при вібраційній хворобі, облітеруючому ендартеріїті при дії низьких температур та ін.

Термометрія. Метод дозволяє оцінити кровопостачання шкіри. Найбільш точним є термоелектричний метод.

Термоелектрична установка складається з гальванометра і декількох термопар. Гальванометром можна знімати показники з будь-якої термопари, що дає змогу реєструвати температуру, на різних ділянках тіла практично одночасно. У нормі температура шкіри на кистях дорівнює від +25 до +31°, на стопах від +25 до + 27°, на лобі від +32 до +33 °С.

Метод використовується під час обстеження хворих вібраційною хворобою, облітеруючим ендартеріїтом.

Холодова проба. Кисті хворого кладуть на 3—5 хв у холодну воду. Проба вважається позитивною при побілінні фаланг, кількох пальців або кистей. Виразність цих порушень визначає глибину ураження еудин. Тривалість побіління фаланг відображає час відновлення кровотоку, що оцінюється також часом відновлення температури (схема).

 

ЕЛЕКТРОТЕРМОМЕТРІЯ ШКІРИ ПАЛЬЦІВ РУК

 

_____________ Здорової людини______________________ При вібраційній хворобі_______

___________________________________ Вихідна t°C__________________________________

+28°С і >                                І                                +24°С і <

________________________________ Після холодової проби____________________________

Від +24°С до +21°С                       І                                +16°С і <

_________________________ Час відновлення t°C після холодової проби__________________

_____________ Через 20-30 хв.___________________________ Через 40 хв. і >_____________

Має діагностичне значення при обстеженні хворих на вібраційну хіворобу, облітеруючий ендартеріїт.

Капіляроскопія. Метод дає змогу оцінити ступінь змін мілких судин. Капіляроскопія являє собою мікроскоп з освітлювачем, який дає змогу виконувати дослідження в падаючому світлі. Досліджуються капіляри перехідної складки нігтьового ложа пальців рук або ніг. У нормі на блідо-розовому або розовому фоні визначається значна (до 15—20 в полі зору) кількість капілярних петель. Ток крові в них безперервний, швидкий.

При вібраційній хворобі картина капілярів може бути різною. Спазм характеризується значним звуженням або зникненням артеріальної вітии, кількість видимих капілярів зменшується, визначається закручення їх. Ток крові стає пульсуючим. Атонічний стан проявляється різким розширенням артерій і вен. Порушується проникливість капілярів, в результаті чого з'являються мілкі крововиливи. Ток крові уповільнений. При спастико-атонічному стані відмічається поєднання ознак, що характеризують спастичний і атонічний стани (рис. 39).

Мікроциркуляція судин бульбарної кон'юнктиви. Оцінити мікроциркуляцію дозволяє дослідження мікрогемодинаміки в судинному руслі кон'юнктиви склери. З цією метою проводиться біомікроскопія кон'юнкти-вального кровотоку з мікрофотографуванпям і наступною якісною і кількісною оцінкою стану судин кон'юнктиви склери. Якісна оцінка включає визначення характеру кровотоку, співвідношення кількості функціонуючих мікросудин, наявність спастикоатонічних і реологічних змін. Кількісна оцінка передбачає розрахування кон'юнктивального показника на підставі отриманих мікрофото-графій.

Альгезіометрія. Метод, оснований на визначенні глибини заглиблення голки до появи больового відчуття, дає змогу знайти поріг больової чутливості за допомогою альгезіометра, встановленого вертикально, і градуйованої шкали, що обертається. В нормі ця величина дорівнює на тильній поверхні кисті не більше 0,5 мм. При вібраційній хворобі, захворюваннях периферичної нервової системи,   які   пов'язані   з   локальним   м'язовим   перенапруженням, приполіневропатіях токсичного генезу спостерігається збільшення цього показника.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57 


Похожие статьи

І Ф Костюк - Професійні хвороби