І Б Охрименко - Вплив споживчого кредиту на основні макроекономічні показники - страница 1

Страницы:
1  2 

Формування ринкової економіки. 2012. № 28

позитної політики щодо залучення коштів клієнтів шляхом викори­стання нових депозитних інструментів та надання інших послуг.

Література

1. Рисін В. В. Складові елементи ефективної ресурсної політики ко­мерційного банку / В. В. Рисін // Регіональна економіка. — 2009. — № 3. — С. 115—120.

2. Поречкіна Л. С., Шульга Н. П., Мельникова І. М. Методологічні аспекти розробки меморандуму депозитної політики комерційного бан­ку // Фінанси України. — 2010. — № 8. — С. 99—106;C. 37—40.

3. Панасенко Г. О. Теоретичні засади оптимальних рішень у процесі формування ресурсного потенціалу банку і забезпечення його фінансо­вої стабільності // Економіка і управління. — К.: Європ. ун-т, 2009. — № 4 (34). — С. 54—60.

4. Єрмошенко М. М. Інформаційно-аналітична підтримка аналізу ді­яльності комерційних банків // Актуальні проблеми економіки (укр.). — 2010. — № 10. — С. 59—68.

5. Дмитрієва О. А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку // Фінанси України. — 2010. — № 5. — С. 138—144.

6. Ігнатова О. М. Романченко В. В. Статистичний аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку депозитної бази українських банків // Нау­ковий вісник Ужгородського університету. — 2011. — 37 c.

7. Динаміка фінансового стану банків Україна на І липня 2011 року // Вісник НБУ. — 2011. — № 8. — С. 66.

8. Тигіпко Сергій. Система гарантування вкладів в Україні: сучасний стан і перспективні напрямки розвитку // Вісник НБУ. — Серпень 2004. — С. 4—5.

Статтю подано до редакції 08.04.12 р.

УДК 336.71

Охрименко І. Б., Старший викладач кафедри банківської справи, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ВПЛИВ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ НА ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ.

АНОТАЦІЯ. У статті розглянуто соціально-економічне значення споживчого кредиту та його вплив на основні макроекономічні по­казники.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: споживчий кредит, позичальник, кредитор, ма­кроекономічні показники, інфляція, імпорт, попит, пропозиція, спо­живчі витрати, інвестиції, економічні цикли.

© І. Б. Охрименко, 2012

393

АННОТАЦИЯ. В статье рассматриваются социально-экономичес­кое значение потребительского кредита и его влияние на основ­ные макроэкономические показатели.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: потребительский кредит, заемщик, креди­тор, макроэкономические показатели, инфляция, импорт, спрос, предложение, потребительские расходы, инвестиции, экономиче­ские циклы.

ABSTRAKT. The article considers the social and economic meaning of the consumer's credit and its influence to the macroeconomic indicators.

KEYWORDS: consumer's credit, loaner, creditor, macroeconomic indicators, import, export, consumer's costs, investment, economic cycles.

Постановка проблеми. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з най­складніших економічних категорій. Банківський кредит, як ефек­тивне джерело забезпечення грошовими ресурсами виробничих, інвестиційних та споживчих цілей підприємств, населення ідер-жави, у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці ві­діграє найважливішу роль. В економічній теорії завжди ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із його сутністю, роллю та впливом на економіку.

У сукупності макроекономічних параметрів соціально-економічного розвитку країни споживчий кредит займає своє окреме, важливе місце. Сутнісна ознака споживчого кредиту — кредитування кінцевого споживання. Споживчий кредит дає змо­гу населенню споживати товари і послуги до того, як вони спро­можні їх оплатити, тому, основним призначенням споживчого кредиту є сприяння зростанню життєвого рівня населення [1].

Споживче кредитування тісно пов' язано з різноманітними економічними та соціальними показниками. Це пояснюється тим, що, впливаючи один на одного, вони спричиняють певні зрушен­ня в економіці, причому ці зміни можуть справляти різний ефект, як позитивний, так і негативний. Саме тому для подальшого роз­витку споживчого кредитування необхідно визначити зв' язок між ними та мінімізувати проблеми, які постають на шляху [2].

Аналіз останніх джерел і публікацій. Події і наслідки фінан­сово-економічної кризи 2008 року розвинули дискусії навколо питання характеру впливу споживчого кредиту на економіку.

Думки, що висловлюються фахівцями є діаметрально протилеж­ними [1—8]. Споживчий кредит збільшує сукупний платоспро­можний попит на товари споживання і послуги, що стимулює розширення обсягів їх виробництва, а в умовах ринкової еконо­міки платоспроможний попит є основним чинником економічно­го зростання [3]. Крім того, прискорення обігу грошових коштів призводить до стимулювання фінансово-банківської галузі [4]. Розширення ж масштабів кредитування сфери кінцевого спожи­вання сприяє формуванню цивілізованих відносин на споживчо­му ринку країни. В той же час, кредит — не самоціль, він не мо­же бути самостійним показником макроекономічної ситуації. Він відображає рівень споживання і заощадження суб'єктів. І лише поміркована системна політика кожного з учасників відносин убезпечить економіку від надмірних ризиків і фінансової неста­більності [5]. Тому, на нашу думку, існує необхідність детально­го вивчення цього питання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Механізм впливу споживчого кредиту на економіку країни можна виразити певною логічною послідовністю: упровадження споживчого кредитуван­ня — зростання сукупного попиту — зростання сукупної пропо­зиції — зростання ВВП — зростання доходів суб' єктів економіки — збільшення надходжень до державного бюджету у вигляді по­датків — зростання добробуту, покращення рівня соціальної за­хищеності населення країни. Але, реалізуючи свої функції, кре­дит може по-різному впливати на соціально-економічну сферу країни.

Одним з найважливіших показників економіки, на який спо­живче кредитування здійснює вплив, є споживчі витрати насе­лення [6]. На перший погляд, здається, що зростання обсягів споживчих кредитів напряму веде до зростання особистих спо­живчих витрат населення. Але так відбувається не завжди. Від­повідний взаємозв' язок зростання обсягів споживчих кредитів і споживчих витрат населення протягом тривалого часу буде від­буватися лише тоді, коли приріст сукупного портфелю спожив­чих кредитів у країні в поточному періоді буде більшим ніж у попередньому. Коли ж сукупний портфель споживчих кредитів зростає щоразу на однакову величину, фактично, сукупні витрати населення перестають зростати. Гальмування або зупинка зрос­тання сукупного споживчого кредитного портфелю веде до зни­ження сукупних витрат населення порівняно з попереднім пері­одом. Призупинення зростання споживчого портфелю не означає, що населення перестає брати споживчі кредити, просто воно по­гашає їх за рахунок доходів, що зекономлені на іншому. В цьому випадку, сума отриманих кредитів і сума кредитних погашень за період зрівнюються, а за рахунок споживчого кредитування від­бувається зміна структури попиту населення на споживчі товари (попит на одні товари і послуги зростає за рахунок зменшення попиту на інші).

З точки зору макроекономіки, зростання сукупних споживчих витрат є однією з складових сукупного попиту на товари і послу­ги у суспільстві. У вигляді формули це виглядає так:

AD = C + Ig + G + Xn ,

де AD — сукупний попит у національній економіці; С — особисті споживчі витрати населення; Ig — валові приватні внутрішні інвестиції; G — державні закупівлі; Xn — чистий експорт [6].

В умовах ринкової економіки платоспроможний попит є осно­вним чинником економічного зростання. При цьому ефект у ви­гляді зростання ВВП від первинного зростання витрат в економі­ці, як правило, є суттєвішим ніж самі витрати. Це зумовлено ефектом мультиплікатора: здійснені протягом одного періоду до­даткові витрати, беруть участь у кількох виробничих, інвестицій­них і торгівельних циклах, щоразу даючи додатковий приріст ВВП. Слід відмітити, що ефект мультиплікатора значним чином залежить від схильності населення до споживання. Чим більше зароблених коштів населення витрачає на споживання, тим біль­ше зростає ВВП. Можна вважати, що за умови розвитку в країні споживчого кредитування населення починає споживати більше ніж заощаджувати, тому що з розвитком споживчого кредиту­вання при зростанні доступності кредитів втрачається необхід­ність накопичувати значні суми для придбання великих купівель, а кошти, що раніше направлялися на накопичення, тепер напряму надходять у погашення кредитів.

Можна зробити висновок, що у результаті збільшення гранич­ної схильності до споживання будь-яке первинне зростання ви­трат в економіці призводить до значно більшого зростання суку­пного попиту і відповідно ВВП, порівняно з попереднім рівнем граничної схильності до споживання.

У цілому ефект збільшення обсягів виробництва, що виникає з зростанням споживчого кредитного портфелю, є результатом ви­раження авансованого характеру позиченої вартості, а саме мож­ливістю скористатися благами, на придбання яких населення ще заробить у майбутньому. Таким чином, використання споживчо­го кредиту веде до покращення добробуту суспільства і зростан­ня ВВП прискореними темпами.

Крім того, на нашу думку, вплив споживчого кредиту на ВВП відбувається не лише за рахунок стимулювання сукупного попи­ту в економіці, але й за рахунок заохочення сукупної пропозиції, тому що споживчий кредит позитивно впливає на життєздатність населення. Користування споживчими кредитами підвищує доб­робут населення, що позитивно відбивається на його працездат­ності, бо вищий рівень добробуту сприяє підвищенню життєвих сил. Отримані у кредит блага можуть напряму підвищувати про­дуктивність праці. Отримана у кредит освіта підвищує професій­ний рівень і кваліфікацію, придбаний у кредит автомобіль додає мобільності, тощо. Таким чином, розвиток споживчого кредиту­вання підвищує продуктивність праці, що позитивно відбиваєть­ся на сукупній пропозиції і веде до зростання ВВП.

Проте надто швидкий розвиток споживчого кредиту може ви­кликати й негативні явища, як на мікро-, так і на макрорівні.

На індивідуальному рівні, в окремих осіб він створює оману багатства, що призводить до марнотратства, а згодом може ви­кликати серйозні труднощі з погашенням кредитів. Споживчий кредит — достатньо небезпечний для позичальника. Система споживчого кредитування певною мірою побудована на схильно­сті багатьох до імпульсивних рішень, неправильній оцінці своїх можливостей, невмінні грамотно розпоряджатися грошима. Мін­лива макроекономічна ситуація посилюється фінансовою негра­мотністю громадян і стає справжньою загрозою стабільності еко­номіки [5].

Часто кредити витрачаються не на конкретні потреби, а на за­гальне поточне споживання, задоволення від якого проходить швидко, а сплачувати доводиться довго. Одержавши кредит, по­зичальник потрапляє у залежність від кредитора. Проблема ускладнюється, як правило, найвищими порівняно з іншими ви­дами кредитування відсотками. Споживче кредитування вважа­ється ризиковим, і тому банки свідомо закладають високі ставки за кредитами. Тільки окремі види споживчого кредитування мо­жуть похвалитися низькими ставками, якщо мають заставу чи майнового поручителя [7].

В Україні банки часто схильні компенсувати недостатність оцінки ризиків кредитів високими процентними ставками. Все це спричиняє значні обсяги проблемної заборгованості у споживчо­му кредитному портфелі [8].

Найважливішими макроекономічними показниками, на які значно негативно впливає споживче кредитування, є інфляція і імпорт. В ринковій економіці випереджаюче зростання сукупного попиту над сукупною пропозицією є однією з причин зростання цін. Необгрунтоване зростання споживчого попиту населення не­гативно впливає на стабільність грошового обігу. За таких умов зростання ВВП за рахунок споживчого кредитування має інфля­ційну основу, збільшення сукупних витрат за рахунок зростання споживчого кредитування в країні веде як до зростання ВВП, так і до зростання цін на товари і послуги, тобто ВВП зростає не реа­льно а номінально. Причому, чим більше стає сукупний попит, тим більше він впливає на ріст цін і менше — на ріст ВВП. Пояс­нюється це неспроможністю економіки забезпечити ріст сукуп­них витрат відповідним зростанням вироблених товарів і послуг.

Негативний вплив цього чинника частково компенсується зростанням інвестицій у реальну економіку, найефективніше у галузі, що виробляють товари народного споживання. Тоді зрос­тання інвестицій у реальний сектор може частково нівелювати негативний вплив на економіку зростання обсягів споживчого кредитування.

Проте існує думка, що це не завжди спрацьовує на практиці, бо не можна примусити споживача купувати неконкурентоспро­можні товари вітчизняного виробництва. Ідеальним є, коли суку­пний внутрішній попит на товари і послуги максимально вдаєть­ся задовольнити за рахунок сукупної внутрішньої пропозиції. Але в сучасних умовах глобалізації світової економіки і широкої інтеграції національних економік це майже неможливо. Експорт­но-імпортний товарообмін між країнами є невід' ємною складо­вою сучасної економіки. Тому кожній національній економіці є доцільним розвиватися з урахуванням зовнішніх тенденцій і вну­трішнього потенціалу. В України в умовах прискореного розвит­ку споживчого кредитування, інвестиції в галузі, що є потенційно експортними, хоча й не вирішать проблему відтоку капіталу у розрахунок за імпорт як таку, але певною мірою нівелюють зрос­тання чистого імпорту за рахунок зростання чистого експорту. Так, наприклад, у Росії стрімке збільшення імпорту в період буму споживчого кредитування 2000—2008 років компенсувалося не менш стрімким збільшенням експорту за рахунок стабільно ви­соких попиту і цін на енергоносії. Україна також має експортний потенціал, реалізація якого може допомогти вирішити питання дисбалансу між сукупним попитом і пропозицією на ринку това­рів і послуг, але не слід залишати питання розвитку вітчизняних галузей, що виробляють товари народного споживання, які з ча­сом зможуть наповнити ринок конкурентними товарами і послу­гами і в більшій мірі забезпечувати сукупний внутрішній попит.

Таким чином, зростання обсягів споживчого кредитування може бути відчутним поштовхом для зростання ВВП у випадку, коли споживчі кредити витрачаються на споживання товарів віт­чизняного виробництва, а економіка справляється з наповненням ринку товарною масою, не спричиняючи інфляції.

Враховуючи це, можна зробити висновок, що в період актив­ного розвитку споживчого кредитування, держава в особі урядо­вих структур повинна впроваджувати політику, що направлена на збільшення можливостей економіки щодо забезпечення товарами і послугами вітчизняного виробництва зростаючого споживчого попиту, тобто стимулювати внутрішню пропозицію. Крім того є необхідним на державному рівні контролювати баланс між ме­жами кредитування реального сектору і сфери споживання.

Крім впливу на основні макроекономічні показники (такі як сукупний попит, ВВП, імпорт, інфляція) споживче кредитування пов' язане з таким явищем, як економічні цикли. Не зважаючи на те, що споживче кредитування сприяє збільшенню норми спожи­вання, його вплив в умовах розвинутої системи кредитування на­селення може сильно коливатись залежно від позитивних чи не­гативних очікувань фізичних осіб стану економіки.

На макроекономічні цикли однаково впливають і використан­ня споживчих благ тривалого користування і благ капітальних. Це підтверджують дослідження К. Брауна, що опубліковані у статті: «Потребительский кредит и склонность к потреблению: свидетельство 1930-х гг.». К. Браун вивчав причини інтенсивного розвитку споживчого кредиту роздрібних торгівців після першої світової війни. До цих причин він відносив: більш лояльне став­лення до споживання внаслідок переоцінки суспільної свідомос­ті, а саме: відхід від пуританства на користь марнотратству і по­точному споживанню; вдосконалення маркетингу, що зорієнту­вало підприємців на розширення кола покупців за рахунок про­дажу в кредит малозабезпеченим верствам населення.

З маркетингової точки зору, зростання споживчого кредиту­вання означає збільшення граничної схильності суспільства до споживання. У період підйому споживчого кредитування відбу­вається зростання і індивідуального споживання: сукупні витрати починають перевищувати доходи, тому що у періоди оптимісти­чних очікувань люди схильні купувати товари в кредит. В пері­оди ж песимістичних очікувань збільшується схильність до за­ощаджень, і у тих, хто має борги по кредиту і певні сумніви щодо майбутніх доходів.

Таким чином, ступень розповсюдження споживчого кредиту призводить до змін амплітуди коливань сукупного попиту і акти­вно впливає на економічний цикл. На це справедливо вказував М.І. Туган-Барановський: «... кредит так же легко растет, как и падает, во много раз увеличивает покупательную силу общества в благоприятное время и моментально разрушается в трудную минуту. Благодаря кредиту все колебания хозяйства приобретают гораздо больший размах, и общественное хозяйство поднимается более высоко, чтобы затем с тем большей высоты упасть» [9].

У післякейнсіанстві вважалось, що саме сектор капітальних благ є джерелом внутрішнього розширення грошової маси, тому що саме у ньому причина значних коливань попиту на гроші як на потік. Споживчі блага тривалого користування, маючи схо­жість з капітальними активами, також можуть бути джерелом внутрішнього розширення грошової маси. Попит на товари три­валого споживання підтверджується такими ж циклічними коли­ваннями, як і інвестиційний попит. Мотив попиту на гроші для придбання споживчих благ має ті ж риси, що й інвестиційний попит на гроші, але й існують суттєві відмінності між цими ви­дами попиту. Попиту на капітальні активи притаманні значні ко­ливання і без кредитних відносин, тому що ці коливання спричи­нені невизначеністю майбутнього доходу на інвестиції. У випадку ж з споживчими товарами тривалого користування, при­чиною коливань є кредит на ціннісні товари, саме його існування спричиняє необхідність оцінювати майбутнє. За відсутності кре­диту, попит на споживчі товари тривалого користування визна­чався б величиною доходу домашніх господарств і був би відно­сно рівним. Таким чином, продаж споживчих товарів у кредит єпричиною коливань попиту на споживчі блага. Чим сильніше розвинуто споживче кредитування, тим сильнішим є його вплив на циклічність.

Уповільнення зростання споживчого кредитного портфелю з причини негативних очікувань населення може призвести або до скорочення імпорту, або до скорочення споживчих витрат на то­вари вітчизняного виробництва. Така ситуація може негативно відбитися на економіці шляхом зниження сукупного попиту і, відповідно, скорочення ВВП при збереженні рівня цін. Це нази­вається інерційним ефектом. Причому, незначне скорочення споживчого кредитного портфелю може призвести до значно бі­льшого падіння ВВП.

Історія знає приклади, коли споживче кредитування спричи­няло негативний вплив на економіку. Тому необхідно остерігати­ся певних ситуацій.

По-перше, надмірні обсяги кредитування, порушення кількіс­них меж кредиту веде до ситуації, коли позичальники отримують кредитів стільки, що є нездатними їх оплатити. Основною причи­ною цього є недостатній аналіз кредитних ризиків з боку кредито­рів, що особливо притаманне у періоди кредитної експансії. Після цього, як правило, починається криза неповернення споживчих кредитів, що крім банкрутства окремих кредитних установ, також може призвести до скорочення обсягів споживчого кредитування і відповідно до зменшення сукупного попиту в економіці.

По-друге, проблему ускладнює неефективне використання споживчих кредитів внаслідок надмірного кредитування з боку позичальників, така ситуація може призвести не до зростання, а до зниження їх добробуту. Використання отриманих позичок не за призначенням спочатку принесе відчуття багатства, але надалі, не надавши належного задоволення, може призвести до небажан­ня гасити кредит.

По-третє, не менш важливим за обсяги кредитування є відно­шення позик до активів (доходів) і заощаджень, якими володіє суб' єкт. Проблема не лише у зростанні кредитних ресурсів, а й у збереженні балансу між заощадженнями або активами та обсягом кредиту. Наприклад, у США співвідношення власного капіталу до кредитного становить 55 % до 45 %, у Великобританії — 50 % до 50 %, в Україні — 40 % до 60 %. Зростання обсягу кредиту­вання без збільшення власного капіталу суб' єктів підвищує ризи­ки неповернення позик [5].

Проведене дослідження показало, що в цілому вплив спожив­чого кредиту на економіку є позитивним, але може бути і негати­вним. Найактуальнішою є проблема впливу зростання споживчо­го кредитування на інфляцію. Вирішення питання лежить у площині співвідношення розмірів кредитування і заощаджень. Крім того, і держава, і кредитні установи, і самі позичальники мають максимально зважено і відповідально ставитись до питань розвитку споживчого кредитування в країні, щоб не допустити негативних проявів у цій сфері і негативного впливу споживчого кредиту на економіку.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

І Б Охрименко - Вплив споживчого кредиту на основні макроекономічні показники