І Руденко - Вплив розлучення батьків на життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку - страница 1

Страницы:
1  2  3 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

РУДЕНКО ІЛОНА МИКОЛАЇВНА

УДК 159.922.73:314.554(043)

ВПЛИВ РОЗЛУЧЕННЯ БАТЬКІВ НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ДИТИНИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу   виконано   у   Національному   педагогічному   університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Говорун Тамара Василівна,

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, головний науковий співробітник лабораторії соціальної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Іванчук Марія Георгіївна,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач науково-методичної лабораторії моніторингу якості підготовки фахівців

кандидат психологічних наук, доцент Кікінежді Оксана Михайлівна,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, доцент кафедри психології

Захист відбудеться 16 грудня 2009 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.10 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розіслано «16» листопада 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Л.В. Долинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сім'я, її стабільність та гармонійність функціонування є важливою умовою психічного здоров'я кожної людини. Особливого значення психологічний клімат у родині, характер батьківсько-дитячих взаємин набуває у процесі розвитку та становлення особистості дитини. Розлучення призводить до трансформації сім'ї і, як наслідок, негативно позначається на життєдіяльності дитини. За даними Державного комітету статистики України, впродовж п'яти років з моменту реєстрації шлюбу спостерігається значний відсоток розлучень. Більша кількість розлучень відбувається у період тривалості шлюбу до 15 років, тобто в сім'ях, де є неповнолітні діти. Тому перед сучасною психолого-педагогічною наукою постає актуальна проблема дослідження життєдіяльності дітей, зокрема молодшого шкільного віку, які пережили розлучення батьків, та, відповідно, розробки засобів зниження негативних наслідків розлучення на їх особистість. На думку науковців, психічні травми, які переживаються у дитинстві, стають чинником появи симптомів невротичних розладів у підлітковому та юнацькому віці. Здійснення психологічної допомоги дітям молодшого шкільного віку дасть можливість ефективно впливати на їх життєдіяльність, попереджувати появу невротичних розладів.

Дослідження проблеми впливу розлучення батьків на особистість дітей беруть свій початок у працях Н.Башкірової, Ю.Валлерштейн, Д.Келлі, О.Кузіна, О.Максимовича, Н.Малярової, С.Нартової-Бочавер, М.Несмеянової, Г.Фомюка та інших. У своїх дослідженнях науковці П.Блонський, О.Бовть, Н.Онищенко, Н.Подлеснова, І.Сіданіч, В.Шебанова вивчали різні аспекти впливу негативної сімейної атмосфери, яка передує розлученню, на особистість дітей молодшого шкільного віку. У наукових доробках широко висвітлені особливості впливу дестабілізованих стосунків між батьками на особистість дитини (Т.Алексєєнко, М.Буянов,    А.Добрович,    Е.Ейдеміллер,    Г.Іващенко,    З.Матвійчик, В.Сатір,

B. Юстіцкіс). Особливості батьківсько-дитячих взаємин, зміни в життєдіяльності дитини після розлучення розглядалися психологами К.Аронс, Н.Башкіровою,

C. Вальпер, Д.Відрою, Г.Фігдором та іншими.

Водночас у науковій психологічній літературі відсутнє цілісне висвітлення проблеми впливу розлучення батьків на життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку, не розроблені засоби надання психологічної допомоги. Соціальна значущість та недостатня розробленість теоретичних та прикладних аспектів проблеми впливу розпаду сім'ї на розвиток особистості молодшого школяра і зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: «Вплив розлучення батьків на життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до плану науково-дослідної роботи кафедри психології Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М.П.Драгоманова. Тема затверджена Вченою радою університету (протокол № 4 від 1 грудня 2005 року) і узгоджена міжвідомчою радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5 від 30 травня 2006 року).

Мета дослідження полягає у виявленні впливу розлучення батьків на життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку та у розробці засобів надання їй психологічної допомоги.

В основу дослідження покладено припущення про те, що розлучення батьків зумовлює появу у дітей деструктивних почуттів (почуття провини, невпевненості у собі, тривожності, боязкості), які вони переживають впродовж тривалого часу після розпаду сім'ї, а також про можливість зменшення їх негативного впливу на особистість молодших школярів шляхом проведення психокорекційної роботи.

Для досягнення мети дослідження і перевірки висунутої гіпотези було сформульовано наступні завдання:

1) проаналізувати стан розробки проблеми впливу розлучення батьків на життєдіяльність дітей та сформулювати вихідні теоретичні засади дослідження;

2) виявити психологічні особливості життєдіяльності дітей молодшого шкільного віку, які пережили розлучення батьків: соціальну ситуацію їх розвитку, учбову та позашкільну діяльність;

3) дослідити психологічні зміни в особистості молодших школярів, які пережили розпад сім'ї;

4) розробити та апробувати психокорекційну програму надання психологічної допомоги дітям молодшого шкільного віку, які пережили розлучення батьків. Об'єкт дослідження: життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку. Предмет дослідження: вплив розлучення батьків на життєдіяльність дитини

молодшого шкільного віку.

Методи дослідження. Відповідно до визначених завдань комплексно застосовувались наступні методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми, систематизація та узагальнення даних дослідження; спостереження, бесіди, анкетне опитування, експертне оцінювання, психодіагностичне тестування стандартизованими та нестандартизованими методиками, стандартизоване інтерв'ю, метод вивчення шкільної документації та результатів навчально-виховної активності молодших школярів; контент-аналіз. У ході емпіричного дослідження основним став метод психолого-педагогічного експерименту, що складався з констатувального, формувального та контрольного етапів. Комплекс спеціальних методик був спрямований на вивчення соціальної ситуації розвитку, учбової та позашкільної діяльності. Нами розроблені опитувальники для вчителів, батьків, молодших школярів. Для дослідження психологічних особливостей особистості дітей застосовувався тест Р.Кеттела (дитячий варіант), опитувальник Басса-Дарки, «Дитячий опитувальник неврозів» В.Седньова, «Символічні завдання на виявлення «соціального Я»» А.Бодальова, В.Століна, тест «Неіснуюча тварина» (за О.Романовою), методика «Малюнок сім'ї» (за Р.Бернсом, С.Кауфманом), модифіковані «Тематично-апперцептивний тест» (дитячий варіант «Дитячий апперцептивний тест») та методика «Метаморфози» (за Н.Семаго, М.Семаго).

Обробка експериментально отриманих даних здійснювалася за допомогою версії 11.5 комп'ютерної програми Statistical Package for the Sociel Science (SPSS) for Windows з використанням методів математичної статистики: критеріїв U-Манна-Уітні, Колмогорова-Смірнова, ф (кутове перетворення Фішера), хи-квадрат-Пірсона,знаків G та кореляційного аналізу (коефіцієнту кореляції «ч>» -Пірсона, рангового коефіцієнту кореляції r-Спірмена).

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: фундаментальні положення вітчизняної психології про розвиток психіки в діяльності, про єдність свідомості та діяльності (К.А.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьев, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Л.Рубінштейн); про розвиток особистості, зокрема у молодшому шкільному віці (І.Д.Бех, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, М.Г.Іванчук, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, О.В.Скрипченко); наукові положення про сім'ю як інститут формування та становлення особистості дитини (Т.Ф.Алексєєнко, І.Д.Бех, Т.В.Говорун, Е.Еріксон, Г.М.Іващенко, О.М.Кікінежді, Т.В.Костяк, В.У.Кузьменко, З.Матвейчик, Ю.О.Приходько, В.Сатір); висновки психологічних досліджень, які охоплюють проблеми дестабілізованих подружніх стосунків, емоційних переживань дітей після розлучення батьків (К.Аронс, Н.Башкірова, Дж.Валлерштейн, С.Вальпер, Д.Відра, Т.І.Димнова, Ф.Дольто, Н.В.Малярова, С.К.Нартова-Бочавер, М.І.Несмеянова, Т.М.Титаренко, Г.Фігдор); результати досвіду роботи з психотравматичними переживаннями дитини (П.Гоулд, С.І.Заморев, Т.Д.Зінкевич-Євстигнєєва, Х.Кедьюсон, Дж.Остер, Г.Хоментаускас, Ч.Шефер).

База дослідження. Психодіагностичне дослідження проводилося на базі шкіл № 31, 33, 34 міста Черкас. До дослідження було залучено 120 молодших школярів, 90 батьків та інших значущих рідних, серед яких 50 осіб - батьки, які пережили розлучення. Експертами виступили вчителі та вихователі молодших класів Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників та шкіл № 31, 33, 34 міста Черкас. Загальна їх кількість становить 92 особи.

Наукова новизна та теоретичне значення дисертаційної роботи:

• вперше розкрито поняття «життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку, яка пережила розлучення», виділено суспільно-діяльнісний, індивідуально-психічний її рівні; цілісно розглянуто подію розлучення як динаміку негативних явищ (дестабілізація емоційних стосунків між подружжям, напружені батьківсько-дитячі взаємини до та після розлучення); досліджено соціальну ситуацію розвитку молодших школярів після розлучення (частоту і характер взаємин між членами неповної сім'ї, вибір та тривалість дружніх стосунків з однокласниками), їх учбову (рівень успішності, негативні чинники впливу) та позашкільну діяльність, психологічні зміни в особистості дітей, які пережили розпад сім'ї (виразність та стійкість емоційних переживань, ставлення до батьків); встановлено відмінності в життєдіяльності молодших школярів у залежності від тривалості часового проміжку після розлучення батьків; розроблено та впроваджено психокорекційну програму надання їм психологічної допомоги;

• розширено та доповнено поняття «життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку», знання про психологічні особливості розвитку особистості дитини в сім'ї після розлучення батьків; визначені деструктивні чинники взаємин між подружжям та їх вплив на особистість дитини, а також соціальні умови сприятливого перебігу адаптації дитини до нових стосунків з батьками в неповній сім'ї;

• набуло подальшого розвитку розуміння сутності психологічних наслідків дестабілізації емоційних стосунків між батьками для дитини, узагальнено соціально-психологічний досвід життєдіяльності дитини в неповній сім'ї.

Практичне значення роботи. Розроблена та апробована автором психокорекційна програма надання психологічної допомоги молодшим школярам може бути використана психологами у закладах освіти та практичними психологами у центрах допомоги сім'ї. Практичні рекомендації для батьків та вчителів, контракт «Щастя моєї дитини» спрямовані на підвищення психологічної компетентності найближчого соціального оточення молодших школярів з метою зменшення негативного впливу розлучення на особистість дітей.

Матеріали дослідження запропоновані для використання в процесі підготовки студентів психологічних та педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також підвищення кваліфікації вчителів у навчальних курсах «Вікова та педагогічна психологія», «Психологія сім'ї», «Психологічна допомога особистості в кризових ситуаціях».

Впровадження результатів дослідження здійснювалося у обласному інституті післядипломної  освіти  педагогічних  працівників   (довідка  №  01-061205 від

21.05.2007) , у школі № 34 (довідка № 136 від 24.05.2007), у школі № 33 (№ 218 від

20.06.2008) , у школі № 31 (довідки № 102 від 20.06.2008) міста Черкас. Апробація результатів дослідження.  Основні положення і результати

дослідження доповідалися і отримали схвалення на Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» (Київ, 2006); Всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих вчених «Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації» (Тернопіль, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Ґенеза буття особистості» (Київ, 2006); другій Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» (Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін» (Чернівці, 2007); Міжнародному науковому форумі Других Коломінських читань «Становлення особистості фахівця: соціально-психологічні проблеми» (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні та прикладні проблеми педагогічної взаємодії» (Одеса, 2008); а також на засіданнях кафедри психології і педагогіки Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (Київ, 2005-2007 рр.); звітних наукових конференціях аспірантів НПУ імені М.П.Драгоманова (Київ, 2005-2008 рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати експериментального дослідження відображено у 9 одноосібних публікаціях, серед яких 6 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (218 найменувань), 4 додатків. Робота містить 17 таблиць і 11 рисунків на 28 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 170 сторінках комп'ютерного набору. Повний обсяг дисертації становить 306 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, сформульовано гіпотезу та завдання, вказано методи, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження, подано дані про обсяг та структуру роботи.

У першому розділі "Теоретичні підходи до проблеми впливу розлучення батьків на життєдіяльність дитини" представлено теоретичний аналіз проблеми, розкрито поняття «життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку, яка пережила розлучення», проаналізовано особливості впливу несприятливої сімейної атмосфери, яка передує розлученню, та розрив подружніх стосунків на особистість дитини, розглянуто специфіку батьківсько-дитячих стосунків в неповній сім'ї.

Психологічно складні умови процесу розлучення, які супроводжуються дестабілізацією емоційних взаємин між подружжям, призводять до різноманітних переживань у дітей - тривожності, відчуття самотності, замкнутості (Н.Башкірова, Дж.Валлерштейн, Д.Відра, Д.Келлі), депресії, почуття провини, неповноцінності, емоційної вразливості, беззахисності, перепадів настрою, агресивності (О.Кузіна,

0. Максимович, С.Нартова-Бочавер, Е.Панкратова, Г.Фігдор, Г.А.Фомюк); а також до психосоматичних захворювань (K.Davis). Неповна сім'я негативно позначається на статеворольовому (А.Бесєдін, Т.Димнова, В.Каган) та психосексуальному розвитку дитини (І.Байбер, Дж.Браун, Д.Відра, Т.Говорун, Д.Ісаєв, Д.Крістенсен, Г.Фігдор), впливає на перенесення засвоєних негативних стереотипів батьківських взаємин у власне подружнє життя (Т.Демидова, О.Кузіна, М.Мушкевич, Г.Фомюк, М.Bowen, М.Кєгг), призводить до несвідомого засвоєння і відтворення конфліктних моделей поведінки подружжя (Т.Буленко, Т.Димнова).

Нова соціальна ситуація розвитку дітей молодшого шкільного віку (прийняття соціальної ролі учня, учбова діяльність як провідний тип діяльності, перебудова системи взаємин з дорослими і однолітками, у якій вчитель виступає значущою особою) посилюють необхідність батьківської підтримки. В дослідженнях науковців розкрито особливості впливу несприятливої психологічної родинної атмосфери на формування негативних рис характеру дітей молодшого шкільного віку, невпевненості  у  собі,  підвищеної  тривожності  (Н.Онищенко, Н.Подлеснова,

1. Сіданіч), агресивних форм поведінки (О.Бовть, В.Шебанова), а також проблем в учбовій діяльності (П.Блонський).

Процес пристосування дітей до нових умов життя після розлучення залежить значною мірою від емоційного стану батьків (К.Аронс, Д.Відра, С.Ковальов, Г.Марасанов, Г.Фігдор), характеру їх стосунків (К.Аронс, Н.Башкірова, Д.Відра, Г.Фігдор), специфіки побудови в неповній родині батьківсько-дитячих взаємин (Н.Башкірова, С.Вальпер, Д.Відра, І.Кон).

Поняття життєдіяльності нами розглянуто на основі аналізу наукових здобутків представників діяльнісного підходу (К.А.Абульханова-Славської, Б.Г.Ананьева, П.Я.Гальперіна, О.М.Леонтьєва, Б.Ф.Ломова, С.Л.Рубінштейна). Оскільки здійснений теоретичний огляд наукової літератури не дозволив виявити конкретне визначення «життєдіяльності дитини молодшого шкільного віку, якапережила розлучення», нами сформульовано власне визначення. Отже, «життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку, яка пережила розлучення» -це система взаємодій дитини зі світом після розлучення та її психічна діяльність як результат відображення події розпаду сім'ї. На основі проаналізованої наукової літератури виокремлено суспільно-діяльнісний та індивідуально-психічний її рівні. Суспільно-діяльнісний рівень життєдіяльності дитини молодшого шкільного віку включає в себе соціальну ситуацію розвитку, що представлена такими сферами взаємовідносин, як неповна сім'я (взаємини між членами неповної родини) та школа (дружні стосунки з однокласниками); учбову та позашкільну діяльність. Індивідуально-психічний рівень - охоплює психологічні особливості особистості дитини молодшого шкільного віку, які детерміновані подією розлучення батьків.

Результати теоретичного аналізу стали основою для емпіричного вивчення життєдіяльності дитини молодшого шкільного віку в неповній сім'ї.

У другому розділі "Експериментальне дослідження впливу розлучення батьків на життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку" виявлено склад неповних сімей з дітьми молодшого шкільного віку; досліджено особливості взаємин між її членами; розглянуто успішність, негативні чинники впливу на учбову діяльність та позашкільну активність дітей молодшого шкільного віку; досліджено диференціацію психологічних відмінностей особистості молодших школярів з повних та неповних сімей, а також їх специфіку в залежності від тривалості часового проміжку після розлучення батьків.

Діагностична робота з молодшими школярами із неповних родин здійснювалася за умов, коли дитина після розлучення залишилася з матір'ю, яка не проживала з іншим партнером, не вступила до повторного шлюбу, не мала ознак асоціальної поведінки. Відбір дітей за такими вимогами сприяв утворенню більш однорідної вибірки. До дослідження було залучено 120 молодших школярів, серед яких 60 осіб молодших школярів з неповних сімей та 60 осіб дітей молодшого шкільного віку з повних родин. З метою з'ясування особливостей життєдіяльності молодших школярів після розлучення респонденти були розподілені відповідно до критерію «досвід взаємин у діаді «батько-молодший школяр»»: група А1 (30 осіб) -діти, які продовжують контактувати з батьком; група А2 (30 осіб) - діти, які не спілкуються з батьком. Одночасно розподіл учнів початкових класів здійснювався за двома групами відповідно до критерію «тривалість часового проміжку з моменту розлучення батьків»: група Б1 (30 осіб) - діти, які пережили розлучення батьків в межах до 5 років; група Б2 (30 осіб) - діти, які пережили розлучення більше 5 років тому. Психодіагностика являла собою індивідуальну та групову форми роботи з дітьми молодшого шкільного віку, яка доповнювалася результатами спостережень та даними опитування вчителів, батьків та інших родичів. Емпіричне дослідження проводилося за комплексом стандартизованих та проективних методик. Проективні методики давали змогу: зменшити напруження та налагодити позитивний емоційний контакт з дітьми, створити атмосферу довіри, яка б сприяла відвертій розмові з респондентами щодо їхніх взаємин з батьком та родичами за батьківською лінією після розлучення, щодо їх особистісних переживань та хвилюючих питань, а також поєднувати психодіагностичну та психокорекційну процедури.

Встановлено, що більшість молодших школярів (61,67 %) після розлучення проживають з однією дорослою особою у родині (матір'ю), решта - від двох дорослих осіб (родичі за материнською лінією). У складі більшості неповних родин (75 %) відсутні близькі родичі чоловічої статі, які могли б заміщувати або виконувати роль батька. Тому такі діти не мають можливості спостерігати статеворольові взаємодії чоловіка і жінки у сімейних стосунках. Частина молодших школярів із неповних родин підтримують стосунки з батьком (50 %) та родичами за батьківською лінією (бабуся, дідусь) (70%). Виявлено, що спілкування молодших школярів з батьком та родичами за батьківською лінією, у більшості випадків, відбувається в атмосфері емоційно-позитивної взаємодії при зацікавленому ставленні дорослих до справ дитини. Проте недосяжність батька у важливі для молодшого школяра моменти повсякденного життя обмежує їх поглиблення. Для більшості обстежених молодших школярів із неповних родин притаманне прагнення до спілкування з батьком.

Встановлено, коли розлучення відбулося нещодавно (у дошкільному або у молодшому шкільному періодах розвитку дитини), то батько, у більшості випадків, ще продовжує підтримувати стосунки з сином чи донькою. Відсоток дітей, з якими батько спілкується рідко або взагалі не контактує, зростає, коли з моменту розпаду шлюбу проходить більше 3-4 років. З'ясовано, що наявність контактів у діаді «батько-молодший школяр» залежить від тривалості часового проміжку з моменту розлучення («Ф* =0,544, р<0,01). Ця закономірність пов'язана з послабленням емоційного зв'язку батька з дитиною молодшого шкільного віку внаслідок зниження та відсутності спільного життєвого (сімейного) досвіду, а також наявністю конфліктних, емоційно-напружених стосунків колишнього подружжя або появою у батька нової сім'ї. За результатами опитування батьків, з'ясовано, що взаємини між колишнім подружжям після розлучення відсутні (у 52 % випадків), формальні (у 38% випадків), конфліктні (у 6% випадків), дружні меншою мірою (у 20% випадків).

Виявлено тенденцію молодших школярів до створення та підтримки дружніх стосунків з дітьми з подібним неблагополучним життєвим досвідом, зокрема тими, які також пережили втрату батька через розлучення або зовсім не знали останнього (19,51 %). Згідно з результатами опитування вчителів, для учнів початкових класів із повних родин більш притаманними є підтримка постійних, тривалих дружніх стосунків, ніж для дітей, які пережили розлучення батьків ((*2=7,81), р<0,01). Доведено, що розлучення батьків позначається на нестабільності дружніх стосунків з однокласниками у дітей молодшого шкільного віку ((*Ф* =0,423), р<0,01).

Згідно експертних оцінок, з'ясовано, що впродовж поточного року після розлучення учбова діяльність молодших школярів погіршувалася (у 48,78% випадків), характеризувалася нестабільністю (у 43,9% випадків), залишалася без змін (у 7,32% випадків). Встановлено, що для молодших школярів, які пережили розпад сім'ї, більш характерне зниження успішності в учбовій діяльності (середній та низький рівні успішності) у порівнянні з учнями початкових класів із повних сімей ((*2=10,57), р<0,01). Виявлено, що негативними чинниками впливу на учбову діяльність молодшого школяра після розлучення батьків виступають: кількість та значущість стресових змін у його житті; агресивний характер взаємин між батьками; брак спілкування батьків з дитиною; депресивний, нестабільнийемоційний стан матері та, відповідно, дитини; неуважне ставлення дорослих до проблем навчання (недостатня увага, контроль, допомога). Згідно даних опитування, учбову діяльність молодшого школяра із неповної родини контролює мати (у 48,78% випадків), мати та родичі за материнською лінією (у 31,71 % випадків), родичі за материнською лінією (у 12,19 % випадків), ніхто не контролює (у 7,32% випадків). Отже, після розлучення батько, як правило, не приймає активної участі в навчанні дитини. Однак у повній родині учбову діяльність контролюють спільно батько та мати лише у 34,15 % випадків.

За результатами дослідження більшість молодших школярів із неповних сімей (89,74 %) охоплені позашкільними видами діяльності. Діти відвідують гуртки, секції що важливо для відновлення їх психічної рівноваги після розлучення батьків.

Нами представлений аналіз особистісних профілей молодших школярів з повних та неповних сімей на основі багатофакторного опитувальника Р.Кеттела (Рис.1).

10 9 8 7 6 5 4 3 2

1 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

/

 

і

 

^^^^^^^

 

 

 

 

Ч

/

 

 

 

 

 

 

 

 

N

у

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

▲   діти з повних сімей

-5Я—діти з

неповних сімей

A

Q3

Q4 фактори

5 X

?! и

C

D

E

F

G

H

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

І Руденко - Вплив розлучення батьків на життєдіяльність дитини молодшого шкільного віку