О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 

Webster's Dictionary [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.websters-online-dictionary.org/УДК 8Г373. 43: 811. 161. 2:001. 4

Медведь М. М.,

Закарпатський державний університет, м. Ужгород

ШЛЯХИ ПОПОВНЕННЯ НЕОЛОГІЗМАМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

У статті досліджуються шляхи творення нових слів сучасної української видавничо-поліграфічної термінології кінця XX - початку XXI століття. У результаті проведеного дослідження авторка зосереджує увагу на аналізі по­повнення неологізмами зазначеної терміносистеми, що зумовлює активне термінотворення у вказаний період.

Ключові слова: термінологія, неологізм, словники, видавничо-поліграфічна термінологія, нові слова.

В статтье проанализированы пути образования нових слов издательско-полиграфической терминологии кон­ца XX - начала XXI века. В результате проведенного исследования автор сосредоточивает внимание на ана­лизе пополнения неологизмами данной терминосистемы, обуславливающем активное терминообразование в обозначенный период.

Ключевые слова: терминология, неологизм, словари, издательско-полиграфическая терминология, новые слова.

The article analyzes the ways of forming new publishing and polygraphic terminology of the late XX - early XXI century. After conducting a research the author analyzes the process of enriching this terminology with new neologisms, which is the cause of active formation of neologisms in this period.

Keywords: terminology, neologism, innovation, vocabularies, publishing and polygraphic terminology, new words.

Як будь-яка національна мова відображає мудрість і життєвий досвід нації, так і спеціальна мова науки, тех­ніки і виробництва передає знання і досвід усього людства.

Сьогодні такі галузі промисловості, як поліграфія та видавнича справа розглядаються як сукупність наукових та технічних засобів для виготовлення друкованої продукції: книг, газет, журналів та інших поліграфічних про­дуктів. У зв'язку з інтенсивним розвитком поліграфічного виробництва і комп'ютеризації більшості її процесів кількість спеціальних термінів стрімко зростає. Період кінця XX - початку XXI століття характеризується як процес технічного переоснащення видавництв і поліграфічних підприємств.

У поліграфії виникає велика кількість нових технічних понять і термінів, багато старих із них зазнають тих чи інших змін, що й дає змогу найповніше і надійніше простежити шляхи поповнення неологізмами терміносистеми на матеріалі української термінології поліграфічного виробництва та видавничої справи.

Усталена термінологія не перешкоджає взаєморозумінню професіоналів цієї галузі, а ось уведення нових тер­мінів створює певні складності у спілкуванні. Це зумовлено багатьма чинниками, передусім прогресом техніки та технологій, підвищеними вимогами до якості видавничої, друкувальної та пакувальної продукції.

Важливою передумовою нормалізації будь-якої сучасної терміносистеми насамперед є дослідження її історії: виявлення певних термінологічних явищ, що виникли внаслідок розвитку термінології; їх логіко-семантична та лінгвістична інтерпретація; з'ясування перспективних засобів творення термінів. Це дає можливість висвітлити об'єктивні тенденції розвитку терміносистеми, без урахування яких неможливе її сучасне унормування.

Лінгвістичним описом конкретних терміносистем, який полягає у виявленні структурно-семантичних осо­бливостей галузевої термінолексики та встановленні закономірностей її формування, займалися: друкарською -Емілія Огар, видавничою - Марія Процик. В дослідженнях Е. Огар вчинено спробу дослідити українську друкар­ську термінологію (УДТ) періоду, який охоплює кінець XV-XIX століття, бо саме на нього припадає зародження фахової термінології та інтенсивне термінотворення в українському середовищі, тому під друкарством розуміє­мо термінологію ремісничого та мануфактурного періоду книговиробництва. Саме передісторія книги дозволяє відтворити той шлях, яким ішла людина, перш ніж винайти папір та алфавіт. Вже в давнину виробництво книг пробували поставити на "промислову" основу, створюючи майстерні переписування і лише у 1440 році Йоганну Гутенбергу вдалося розробити сучасний принцип книгодрукування. З того часу книгодрукування починає свій тріумфальний марш по планеті. На Україні ж, у львівській друкарні, 15 лютого 1574 р., Іван Федорів закінчує друкувати свій геніальний витвір "Апостол", накладом близько тисячі примірників. Цього ж року вийшов у світ і його "Буквар" - перший український підручник, а в Острозі була видрукувана "Біблія", найбільша за обсягом і найдосконаліша за поліграфічним рівнем його робота [5, с. 32].

УДТ довгий час не діставала належного лексикографічного охоплення. Можна було говорити лише про окре­мі епізодичні згадки в працях істориків книги і друкарства (Я. Ісаєвич, Г. Коляда, С. Маслов, І. Огієнко, П. По­пов, Ф. Титов), дослідників російської друкарської лексики (М. Виноградова, М. Феллер) та палітурної справи

(В. Калугін) [2, с. 5].

Друкарська термінологія протягом майже чотирьох століть залишалась сталою лексичною групою, хоча по­повнювалась під впливом різних соціальних шарів, носіями різних соціальних ролей. Лише в першій половині XIX століття з неї виокремилась і оформилась як самостійна організаційно-творча та виробничо-господарська галузь - видавнича справа, відповідно і видавнича термінологія. Розгалуження друкарської терміносистеми на видавничу слугувало розвитку книгознавства як науки.

Попри цікаву й багату лінгвальну та позалінгвальну історію, українська видавнича термінологія (УВТ) до­вгий час спеціально не вивчалася. Вона залишалася на маргінесах термінознавчих досліджень і тоді, коли про­тягом 90-х років XX ст. українська наука активно збагачувалася працями, присвяченими теоретичним і практич­ним аспектам формування, унормування та кодифікації української науково-технічної термінології загалом й окремих її терміносистем [4, с. 6].

© Медведь М. М., 2012Результатом досліджень друкарсько-видавничої термінології стали найновіші тлумачні словники й словники-довідники В. Р. Буртник, О. Ю. Павлова, Т. В. Стратійчук "Російсько-український словник найбільш вживаних поліграфічних термінів" (1989 р.), Е. І. Огар "Україно-російський та російсько-український словник-довідник" (2002 р.), Б. В. Дурняк, О. В. Мельник, О. М. Василишин, О. Г. Дячок "Поліграфія та видавнича справа": росій­сько-український тлумачний словник" (2002 р.), словники В. Е. Шевченко "Лексика комп'ютерних редакційно-видавничих систем" (2000 р.) та "Англо-український тлумачний словник редакційно-видавничої термінології" (2006 р.), "Норми української науково-технічної мови. Тлумачний словник термінів з видавничої, поліграфіч­ної та пакувальної справи" (2006 р.) за колективним авторством Таланчука П. М., Яреми С. Я., Коровайченко Ю. М., Яреми С. М., Моргунюка В. С., "Словник-довідник основних видавничих термінів: для практики на­укових установ" упорядник А. І. Радченко (2009 р.), "Енциклопедія для видавця та журналіста" Ю. В. Бондара, М. Ф. Головатого, М. І. Сенченка (2010 р.) та інші.

У зв'язку з бурхливим розвитком поліграфічної промисловості та видавничої справи фахівці-лексикологи вважають, що актуальним питанням сьогодення є уніфікація термінів і визначень у цій галузі. Мабуть, у жодній іншій сфері спільної діяльності не спрацьовує одночасно стільки фахівців найрізноманітніших сфер виробництва та надання послуг, як у видавничо-поліграфічній справі. До виходу у світ друковане видання готують автор твору, залежно від потреби літературний і науковий редактори, художник-оформлювач, технічний редактор, тех­нологи поліграфічного виробництва, науковці, які опрацьовують нові технології і матеріал. Досконалий зміст та висока якість виконання видання залежать від рівня їхньої кваліфікації, а також ефективності співпраці [1, с. 10].

Проаналізувавши норми вживання тих чи інших видавничо-поліграфічних термінів та їхні граматичні й орфо­графічні особливості в галузевих тлумачних та орфографічних словниках, а також їх стабільність використання у фаховій літературі, текстах періодичних видань, робимо висновок про уведення нових та відновлення давніх українських термінів та визначень, які набули швидкого поширення в період кінця XX - початку XXI століття.

Вивчивши термінологічну ситуацію видавничо-поліграфічної галузі, окреслюємо шляхи її поповнення но­вими термінами, а також проблеми, пов'язані з уведенням їх у терміносистему (порядок, алгоритм утворення нового терміна):

1)мовна ідентичність терміна:

а) опрацювання та затвердження оригінального українського терміна;

б)    вибір між новоствореним українським терміном і добре пристосованим у фаховому мовленні, запозиченим
іншомовним;

2)пристосування термінів та визначень, запозичених із тих країн, які мають свою специфіку способів і засобів видавання друкованої продукції, та їх відповідності українській термінології;

3)відповідність між науковою (фундаментальною) і застосованою (техніко-технічною), видавничою та ви­робничою термінологією;

4)трансформація визначень термінів, пов'язаних зі зміною технологій;

5)коректність вживання у фаховій літературі спрощених визначень, властивих вузькоспеціалізованій термі­нології;

6)конкретизація термінів та визначень одиниць вимірів типометричної системи, пов'язаної з комп'ютеризацією технологічних процесів, а також із використанням англо-американської системи та функціювання нормативних документів з європейської системи [1, с. 13].

Проведений аналіз термінологічної ситуації вказує на важливе значення неологізмів як основної ланки розви­тку терміносистеми. Адже відомо, мова, а особливо термінологія, не може розвиватися, якщо не поповнювати її створенням нових слів.

Новотвори видавничо-поліграфічної галузі мають свою специфіку, бо поєднують в собі творчі та технічні ознаки. При їх творенні великого значення набувають мовні вимоги: словотворча та словосполучувальна здат­ність терміна, короткість, однозначність та відповідність внутрішнім законам мови. Об'єднує ці ознаки ціла низ­ка етапів, технологічних операцій та процесів, а саме: додрукарські процеси (підготовка видання до друку: скла­дання, редагування, корегування, верстання); друкарські процеси (багаторазове одержання ідентичних відбитків тексту та зображень); післядрукарські процеси (обробляння друкованої продукції: розрізування, фальцювання, виготовлення зошитів та блоків, з'єднування їх блоків з обкладинками тощо).

Формування неологізмів сучасної української термінології поліграфічного видавництва та видавничої спра­ви є відображенням позамовної дійсності, пов'язаної з сучасним етапом найбільш інтенсивного розвитку по­ліграфічного виробництва на базі комп'ютерних технологій. Саме інформатизація спричинила суттєві зміни у терміносистемах друкарської галузі. В першу чергу це стосується процесів готування видання: складання, коре­гування, редагування, виготовлення фотоформ, друкарських форм, друкування, післядрукарських операцій. Се­ред характерних ознак трансформації (терміносистеми) виділилась група термінів, пов'язаних із комп'ютерним устаткуванням (принтер, сканер, ксерокс та ін.). Аналізуючи наслідки інформатизації видавничої та поліграфіч­ної терміносистем та їх термінополів, зауважимо, що їхнє наповнення здійснюється:

за рахунок нових термінополів, підполів в межах видавничої та поліграфічної терміносистем (напр. електро­нні репродукційні системи, електронне кольороділення та кастровання та ін.).

набуття нового змісту окремими термінами (напр. "мишка", "каталог", "кватирки- Windowz", "робочий стіл" екрана комп'ютера та ін.)

зміни на рівні терміносистем, термінополів за рахунок окремих технологічних операцій звузились або уві­йшли до складу інших технологічних операцій з готування видання (напр. редагування на паперовому носії - ре­дагування через екран комп'ютера).Потреба уніфікації термінів у поліграфії та видавничій справі є важливим фактором творення нових термінів відповідних терміносистем. Найпродуктивнішими залишаються такі способи термінотворення:

лексико-семантичний - переосмислення значення загальновживаних слів ("мишка" - пристрій уведення з кількома клавішами, що виконує певні функції, "ключ" - ідентифікатор, що є складовою сукупності елементів даних і який одночасно ідентифікує елемент даних);

синтаксичний - об'єднує кілька слів у єдину лексичну або синтаксичну одиницю (фотополімерноздатний, сканування текстової інформації);

морфологічний - поєднання морфем на базі наявних у мові основ і словотворчих афіксів

Серед новотворів видавничо-поліграфічної термінології трапляються терміни, що виникають спонтанно і належать до професійного сленгу, що зрозумілий окремому прошарку користувачів. Такому терміну є певний більш-менш вдалий відповідник (наприклад: хард - вінчестер, жорсткий диск, сідюк - CD-ROM, коннектитись - з'єднуватись за допомогою комп'ютера, вжикалка - матричний принтер тощо).

Таким чином, давно назріла потреба оновлення та доповнення сучасними термінами у видавничо-поліграфіч­ній справі. Це завдання допомагає вирішити відповідна довідкова та навчальна література, що забезпечує належ­ний рівень володіння українською видавничо-поліграфічною термінологією. Про це свідчать напрацювання та­ких відомих українських фахівців з видавничої, поліграфічної та пакувальної справи, як С. Гунько, О. Гавва, Ю. Жидецький, В. Запоточний, О. Огар, В. Патрико, М. Тимошик, Б. Дурняк, О. Мельников, Л. Артюшин, В. Бабак, А. Гуржій, Г. Миронюк, Д. Василишин, С. Нечай, С. Ярема, М. Процик, В. Шевченко та ін. Протягом 90-років XX та початку XXI століття багато термінів вперше з'являються, проходять етап шліфування на сторінках наукових видань, в глосаріях котрих серед усталених термінів пропонуються слова-неологізми.

Значний осяг роботи виконують редакції фахових періодичних видань, які також беруть активну участь у ви­робленні нормалізації, систематизації видавничої і поліграфічної термінології. Водночас зроблено певні кроки й у кодифікації цієї термінології. Зокрема підготовлено кілька термінологічних стандартів: ДСТУ 3017-95 "Ви­дання. Основні види. Терміни та визначення", ДСТУ 3018-95 "Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення", низка стандартів оброблення інформації та документів тощо [3, с. 92].

Отже, простеживши шляхи поповнення терміносистеми видавничої справи та поліграфічної промисловості, зауважимо: терміносистема видавничо-поліграфічної термінології продовжує розвиватися, а нові терміни на за­конній підставі активно входять у фаховий та науковий ужиток.

Література:

1.Норми української науково-технічної мови. Тлумачний словник термінів з видавничої, поліграфічної та паку­вальної справи / [Талапчук П. М., Ярема С. Я., Коровайченко Ю. М., Ярема С. М., Моргунюк В. С.]. - К. - Львів : Ун-тет "Україна", 2006. - 664 с.

2.Огар Е. І. Українська друкарська термінологія: формування та функціонування: дис. кандидата філол. наук : 10. 02. 01 "Українська мова" / Огар Емілія Ігорівна. - К., 1996. - 162 с.

3.Процик М. Стан термінологічного опрацювання української видавничої термінології / М. Р. Процик // Гумані­тарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. - К., 2003. - С. 87-97.

4.Процик М. Р. Сучасна українська видавнича термінологія : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фі­лол. наук : спец. 10. 02. 01 "Українська мова" / Процик Марія Романівна. - К., 2006. - 254 с.

Розум О. Ф. Таємниці друкарства / Олег Федорович Розум. - К. : Техніка, 1980. - 143 с.УДК 820 - 3. 0. 821

Минзак О. В.,

ЧНУ ім. Ю. Федьковича, м. Чернівці

ЗВ'ЯЗОК АНТОНІМІЇ ТА ПОЛІСЕМІЇ: КОЕФІЦІЄНТ АНТОНІМІЧНОСТІ ЗАГАЛЬНОВЖИВАНИХ ТА ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ АНТОНІМІВ (на матеріалі англійської юридичної термінології)

У статті розглядається зв'язок між полісемією та антонімією в рамках англійської юридичної термінології. Автор у формалізованому вигляді репрезентує антонімію термінів; визначає причини та характер змін коефіці­єнта антонімічності при термінологізації.

Ключові слова: антонімія, полісемія, термін, реєстр, коефіцієнт антонімічності.

В статье рассматривается связь между полисемией и антонимией в рамках английской юридической терми­нологии. Автор в формализированном виде представляет антонимику терминов; определяет причины и характер изменений коэффициента антонимичности при терминологизации.

Ключевые слова: антонимия, полисемия, срок, реестр, коэффициент антонимичности.

The article dwells upon the relations between antonymy and polysemy in English legal terminology. The author formally presents terminological antonymy; determines the nature and reasons of the change of the degree of antonymy during their terminologization.

Key words: antonymy, polysemy, term, registry, coefficient of antonymy

Одна із вимог до терміна - "термін не повинен бути багатозначним", запропонована основоположником тео­ретичного та практичного термінознавстава Д. С. Лотте, вже давно зазнає критики. Незважаючи на всі намагання термінологів, терміни зберігають свою багатозначність, оскільки вони залишаються лексичними одиницями пев­ної природної мови [8, с. 45], тобто, на думку В. П. Даниленко, терміни зазнають впливу тих лексико-семантич-них процесів, що характерні для загальновживаної мови [4]. Однак, варто зазначити, що моносемія виступає про­відною тенденцією у розвитку юридичної термінології: "нечіткість й неточність понять й термінів, закладених у концепціях проектів законів, їх недооцінка може спричинити юридичні помилки, невірні погляди та помилкові позиції правокористувачів" [13, с. 81-82]. За даними ж дисертаційного дослідження Г. Х. Шамсеєвої [14] - по­лісемія є регулярним явищем в англійській юридичні термінології (49 %).

Зв'язок антонімії з полісемією констатується в більшості сучасних праць з семасіології. Оскільки слово може мати кілька значень, то: 1) теоретично кожне із значень слів певних категорій може мати антонім; 2) практично до кожного із значень відповідного слова існує антонім [9, с. 94] (дане явище в деяких джерелах має назву поліан-тонімія [15, c. 17]). Ю. С. Степанов зазначає, що антонімія "завжди спирається на одне сигніфікативне значення. Якщо у слова кілька таких значень, то воно може входити в кілька антонімічних рядів, але всі вони будуть прості і завжди двочленні" [11, с. 29]. Так, існує чимало слів, що в прямому значенні не мають жодних антонімічних відповідників, але в переносному вони вступають в антонімічні відношення з іншими словами [9, с. 94]. Для того щоб адекватніше описати зв'язок антонімії з полісемією, варто пам'ятати, що діапазон дії полісемії ширший, отже, антонімія нашаровується на полісемію, залежить від неї, визначається нею, а полісемія, в свою чергу, ускладнює прямолінійне протиставлення слів [5, с. 24].

На думку В. А. Іванової, контакти за протилежністю між окремими значеннями полісемантичних слів можуть бути зведені до трьох позицій: а) одне багатозначне слово протиставляється іншому багатозначному слову у всіх чи деяких значеннях; б) одне багатозначне слово в різних значеннях "притягує" різні антоніми; в) одне значення одного багатозначного слова протиставляється іншому значенню цього ж слова [5, с. 24-25]. Актуальність даної роботи зумовлена тим, що в роботах, присвячених комплексному дослідженню термінологічної антонімії, три даних аспекти зв'язку багатозначності та антонімії майже не розглядаються. Відповідно до цього, завданням статті є розв'язання першої вищенаведеної проблематики шляхом підрахунку коефіцієнтів антонімічності за­гальновживаних і термінологічних антонімів та виявлення певних закономірностей між показниками. Матеріал дослідження був отриманий на основі 4 термінологічних (Merriam-Webster's Dictionary of Law; Law Dictionary http://dictionary. law.com; Bloomsbury Dictionary of Law; Oxford Dictionary of Law) та 4 загальновживаних словни­ків (Random House Dictionary, Collins English Dictionary; - Complete & Unabridged 10th Edition; Oxford Dictionary of English, Revised Edition; Collins Cobuild Advanced Learner's English Dictionary - New Digital Edition).

Як бачимо, в даних антонімах спостерігається повна співвідносність значень (1 - 1, 2 - 2). На думку Л. А. Ли-сиченко, розвиток похідних значень таких одиниць відбувається за одними і тими ж ознаками, внаслідок чого ви­© Минзак О. В., 2012


Випадки, коли один полісем протиставляється іншому у всіх значеннях, є проявом абсолютної антонімії, напр.:никають паралельні семантичні структури [9, с. 95], тобто маємо справу з семантичним паралелізмом, описаним в [12]. Подібний паралелізм можна спостерігати й в однокореневих антонімах, оскільки негативні афікси зазви­чай заперечують увесь план змісту багатозначного слова. Проведений нами аналіз свідчить, що корелятивними й попарно антонімічними є не всі значення багатозначних протиставлень, напр.:

Табл. 2

Протиставлення значень полісемантів criminal та civil
CIVIL

1)referring to the rights and duties of private persons or corporate bodies, as opposed to criminal

2)defined by law: legal

3)referring to the public in general

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 


Похожие статьи

О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство