О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство - страница 54

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 

Щодо кордоцентричного спрямування в американській літературі, то, на нашу думку, не лише трансценденталісти, а й ті, хто йшов "усупереч трансцендентальній ідеї" [6, с. 11], зокрема Натаніель Готорн, можуть справедливо назива­тися прихильниками "релігії серця", що доводять літературознавці [1]. Н. Готорн неодноразово вживає поняття "голо­ва" та "серце", за якими приховуються об'ємні філософські, морально-етичні категорії. Виділення цих двох концептів переносить основний конфлікт "Багряної літери" між природою та суспільством у царину людської свідомості, для якої почуття і розум є однаково необхідними елементами. Очевидно, вважає Н. Готорн, що ці категорії повинні зрів­новажувати одна одну, оскільки переважання будь-якої з них веде до згубних для людини наслідків. Тісно пов'язане з цими категоріями поняття Непростимого Гріха, яке займає важливе місце в моральній концепції письменника.

Концепт серця має особливе значення у новелі Н. Готорна "Лагідний хлопчик" ("Gentle Boy", 1832), де стово "heart" зустрічається близько двадцяти разів. Дороті наділена "ніжним серцем", Товій - "жалісливим", Кетрін (мати хлопчика) - "невгамовним", а пуритани - власники "кам'яних, далеко не чистих сердець, якими керує досі невідома сила". Щодо хлопчика Ілбрагіма, то критики називають його "мучеником "релігії серця" [1, с. 103-141], оскільки він позбавлений материнської любові саме нібито через поклик серця матері, яке згодом "допомогло їй усвідомити зроблені помилки і показало, як далеко вона відхилилась від свого обов'язку, виконуючи веління, про­диктовані запеклим фанатизмом" [2, с. 57]. До концепта серця зводиться також уся духовна діяльність героїв творів Г. Квітки-Основ'яненка, і саме воно здатне до передчуття Вищого первня, до найглибиннішого зв'язку з Богом. Згадаймо хоча б повість "Сердешна Оксана", в якій саме за велінням щирого довірливого серця шістнад­цятирічна сільська дівчина йде за безсердечним "копитаном". Векла, мати Оксани, після каяття дочки прощає їй необачний вчинок, кажучи: "Спасибі господу милосердному, що тобі на розум послав уклонитися від зла, що покинула єси свого урага, не подумала за ним таскатись, кинула усеє зло, прийшла до мене і дитину сохранила. Через се ти знайшла вп'ять моє серце" [3, с. 298-299].

Отже, магістральною традицією як української, так і американської культур та їх духовності називаємо пре­валювання "життя серця", про що неодноразово розгортають свій дискурс Г. Квітка-Основ'яненко, Ч. Б. Браун та Н. Готорн. Утім, не слід забувати про істотні відмінності в її втіленні та функціонуванні, спричинені своєрідніс­тю та ментальністю українського та американського народів, а звідси й авторських ідейно-художніх парадигм.

Література:

1.Аксенов А. В. Проза Н. Готорна : чтение как акт нравственной рефлекси : дис. ... канд. филол. наук: 10. 01. 03 / Алексей Валериевич Аксенов. - М. : РГБ, 2005. - 326 с.

2.Готорн Н. Новеллы. - М.-Л. : Художественная литература, 1965. - 494 c.

3.Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Зібр. творів у 7-ми т. / Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко ; [ред. колегія : П. М. Федченко, О. І. Гончар, Б. А. Деркач, С. Д. Зубков, Д. В. Чалий]. - К. : Наук. Думка, 1978-1981.

4.Лімборський І. Європейське та українське Просвітництво : незавершений проект? Реінтерпретація канону і спро­ба компаративного аналізу літературних парадигм / Ігор Валентинович Лімборський. - Черкаси : ЧДТУ, 2006. - 363 с.

5.Літературознавча компаративістика : навчальний посібник / [ред. Р. Т. Гром'як ; упоряд. : Р. Т. Гром'як, І. В. Папуша]. - Тернопіль : ТДПУ, 2002. - 334 с.

6.Пригодій С. М. Українська філософія серця та американський трансценденталізм / Сергій Михайлович При-годій ; [Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка]. - К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський уні­верситет", 2002. - 232 с.

Юркевич П. Вибране / Памфіл Данилович Юркевич; [Бібліотека часопису "Філософська і соціологічна дум­ка", серія "Українські мислителі" / пер. з рос. В. П. Недашківського; упор., передм., прим. А. Г. Тихолаза]. - К. : Абрис, 1993. - 416 с.УДК 81'42. 133. 1

Лісова Ю. О.,

Київський національний лінгвістичний університет

МЕТОДИКА ЛІНГВОКОГНІТИВНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ САМОТНОСТІ ПЕРСОНАЖА

У ФРАНЦУЗЬКІЙ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКІЙ ПРОЗІ

У статті запропоновано методичну інтерпретацію стану самотності постмодерністського персонажа у рамках когнітивної лінгвістики. Дослідження спирається на теорію концептуальної метафори Дж. Лакоффа і М. Джонсона й теорію іконізму із застосуванням методів контекстуально-ситуативного, інтерпретаційного, семантичного аналізів.

Ключові слова: іконічність, концептуальна метафора, концептуальна лінія, символ.

В статье предложена методическая интерпретация состояния одиночества постмодернистского персона­жа в рамках когнитивной лингвистики. Исследование основывается на теории концептуальной метафоры Дж. Лакоффа и М. Джонсона и теории иконизма с использованием методов контекстуально-ситуативного, интерп­ретационного, семантического анализов.

Ключевые слова: иконичность, концептуальная метафора, концептуальная линия, символ.

The article deals with methodical interpretation of the state ofpostmodernist character's solitude within the framework of cognitive science. The research rests on G. Lakoff and M. Johnson's conceptual metaphor theory and iconism theory using methods of contextual-situational, interpretational, semantic analyses.

Key words: iconicity, conceptual metaphor, conceptual line, symbol.

Актуальність статті зумовлена антропоцентричним спрямуванням мовознавчих розвідок на дослідження когнітивних процесів при сприйнятті світу людиною та їх мовного втілення.

Мета полягає у здійсненні методичної інтерпретації лінгвокогнітивного аспекту стану самотності персонажа прози французького постмодернізму. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: 1) окрес­лити критерії відбору мовного матеріалу на позначення стану самотності; 2) виокремити основні теорії, на які спира­ється дослідження; 3) відстежити тенденції лінгвокогнітивного ракурсу відображення стану самотності персонажа.

Об'єкт статті становлять мовні засоби втілення стану самотності персонажа у прозових творах представниць французького постмодернізму А. Гавальди й І. Френ.

Предметом пошуків виступають семантико-когнітивні репрезентації текстового відображення стану само­тності персонажа.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше на матеріалі французької художньої прози проведено методику дослідження текстового відображення стану самотності персонажа з урахуванням лінгвокогнітивної перспективи.

Постановка загальної проблеми. У когнітивних дослідженнях увага приділяється лише ключовим ком­понентам національної культури, культурним домінантам [2, с. 140], таким явищам дійсності, що актуальні і важливі для певної культури, "головним одиницям картини світу, що мають значущість як для окремої мовної особистості, так і для лінгвокультурної спільноти в цілому" [3, с. 5]. З огляду на це вважаємо стан самотності таким, що належить до універсальних концептів [5, с. 84], таких, як світ, воля, життя, любов, смерть, вічність, та є актуальним явищем дійсності.

Крім поняттєвої основи стан самотності наділений соціопсихокультурною частиною, що не лише мислиться, а й переживається носієм мови [9, с. 97], у нашому разі персонажем художнього твору.

Стан самотності персонажів постійно змінюється, поповнюється за рахунок нових концептуальних ознак, тому виявити усі засоби його вираження практично неможливо, що пояснюється фактом мінливості у свідомості авторок [4, с. 55].

Формування індивідуально-авторської картини світу уможливлює звернення до всієї повноти досвіду люд­ського буття, віддзеркаленого у творі. Тому аналіз літературного твору неможливий без урахування психоло­гічних досліджень [там само, с. 56] та екскурсу у життєвий та творчий шлях представниць французької постмо-дерністської прози, що дає можливість більш повного розуміння смислового й концептуального навантаження їх творів.

Ураховуючи складність і багатоаспектність стану самотності персонажа, ми застосовуємо у роботі інтеграцію різних технік та прийомів для його дослідження.

На етапі суцільної вибірки фрагментів для аналізу виокремлено лексичні одиниці, які вербалізують образи та символи, що в основі означають самотність та супутні їй стани.

У нашому дослідженні ми спираємося на теорію концептуальної метафори Дж. Лакоффа і М. Джонсона [13], у межах якої відбувається встановлення метафоричних образів. На цьому етапі враховувалися також такі текстові сигнали, як символи й іконічні сигнали, які можуть суміщатися і динамічно змінювати свій статус в ієрархії "іко-нічність <-> символічність" [11, с. 102].

Застосування методів контекстуально-ситуативного й інтерпретаційного аналізів у поєднанні із семантич­ним аналізом згідно словникових дефініцій уможливило виділення значущих текстових елементів.

На прикладі фрагмента роману А. Гавальди "Ensemble, c'est tout" ("Просто разом") простежимо один із мо­ментів відображення стану самотності персонажа у французькій прозі постмодернізму: Et puis elle avait son monde: son Gilbert, sa Nathalie et les petites a cajoler ... Alors que la Paulette, qu'est-ce qu'il lui restait a elle ? Rien. Rien de bon. Un mari mort, une trainee de fille et un gamin qui venait jamais la voir. Que des soucis, que des souvenirs comme un chapelet de petites miseres... (Gavalda, EET, 14).

© Лісова Ю. О., 2012Уривок роману, запропонований нами для аналізу, представляє собою міркування героїні Івонни Карміно про життя своєї самотньої подруги у порівнянні зі своїм. Життя Івонни сповнене змісту й радості, оскілький у неї є сім'я, що тотожно цілому світові (elle avait son monde), - Жільбер, Наталі, улюблені внуки (son Gilbert, sa Nathalie et les petites a cajoler). Присвійні займенники son, sa, ужиті з іменами рідних людей, сприяють інтимізації та демонструють, наскільки дорогими вони є для героїні. У запитанні, адресованому самій собі, присутня жалість і неможливість допомогти: "А що, врешті-решт, мала Полетта?" Відповідь коротка й невтішна - Rien. Rien de bon ("Нічого. Нічого доброго"). Лексичні одиниці un mari, une fille, un gamin, імплікуючи тематичну лінію родина, повинні були б утілювати щасливу жінку. Але яскраві епітети свідчать про протилежне - un mari mort ("покійний чоловік"), une trainee de fille ("дочка-шльондра"), un gamin qui venait jamais la voir ("онук, який ніколи не відвід­ував") імплікують концептуальні лінії вдівство, покинутість. Турботи й спогади як суцільні негаразди (Que des soucis, que des souvenirs comme un chapelet de petites miseres) додають ще більше драматизму ситуації. Різке про­тиставлення двох світів - світу Івонни, сповненого любові й радості, й порожнього світу Полетти - помітне на усіх рівнях: лексичному, синтаксичному, композиційному. Лексичний рівень зобразимо таким чином: son monde: son Gilbert, sa Nathalie et les petites a cajoler Ф Rien. Rien de bon: un mari mort, une trainee de fille, un gamin qui venait jamais la voir == родина Ф самотність. Синтаксичний рівень характеризується уживанням трикрапки як елементом підготовки до переходу в інший світ. На композиційному рівні життя Івонни зображене простим реченням з од­норідними додатками у якості поступового переліку дорогих для неї людей, що схематично нагадує пряму лінію або плавну хвилю. Життя Полетти описане у п'яти різнорідних за своєю конструкцією реченнях, серед яких риторичне запитання, неповне речення, еліпс, емоційно забарвлене незакінчене речення. У разі із описом життя останньої героїні подання матеріалу можна уявити у вигляді рваного ритму або кривої. Зазначені характеристи­ки смислового навантаження характеризуються іконічністю, як однією із універсальних семіотичних домінант мовного знаку [1; 2], і притаманні, в основному, постмодерністській прозі. В основі принципу іконічності лежить відображувана в мові відповідність між уявленням про світ і репрезентацією цього уявлення на мовному рівні [6, с. 78], що може бути виражено у вигляді літер, пунктуації, мелодійних метафор, гри простором, порядком слів, повтором, ритмом.

Оскільки "вдівство" і "покинутість" входять до переліку спектру проявів стану самотності, характеризую­чись, як негативні стани, на основі концептуальних ліній вдівство, покинутість та іконічних текстових сигналів реконструюємо концептуальну метафору самотність є страждання. Таку метафору відносимо до онтологічних концептуальних метафор із негативним вектором оцінки.

Виходячи із моделі "іконічність <-> символічність", зосереджуємо увагу на взаємозв'язку понять "простір" і "самотність" відповідно до концептуальної метафори стан є вмістищЕ / контейнер. Згідно з цією метафорою само­тність як стан завжди має місце у певному просторі, а простір, у свою чергу, впливає і віддзеркалює самотнього персонажа.

Просторова множинність уможливлює вивчення психоемоційного стану самотності персонажів у прозових творах постмодернізму.

Услід за О. С. Кубряковою, розглядаємо простір як величину із таким описом: загальне уявлення про цілісне утворення між небом і землею, яке піддається спостереженню та дотику (має чуттєву основу), частиною якого себе відчуває сама людина й усередині якого вона відносно вільно переміщується [7, с. 466].

Деталі інтер'єру відіграють значну роль при актуалізації стану самотності персонажів, можуть нести сим­волічне значення, як у такому уривку: [...] avec sa posture fatiguee, adossee a la console, le bras pendant, les yeux baisses sur la maquette du paquebot, il avait l'air un peu emprunte. Si bien qu'histoire de briser la glace, de dire quelque chose histoire aussi, il faut bien l'admettre, d'oublier le bruit qui s'obstinait —, Juliet s'est vue pointer l'index vers le navire et a lache : " C'est une maquette ancienne ? "

Le metal du navire etait patine, ecaille ici et la; la reponse allait de soi. Steiner releva aussitot la tete et sourit: "C'est un souvenir defamille. J'y tiens beaucoup" (Frain, HF, 94-95). Об'єкт нашого зацікавлення становить макет корабля, який виконує роль сильного і різнобічного текстового актуалізатора [8, с. 119]. Як символічна деталь корабель експлікує та інтенсифікує стан самотності, наскрізним повтором пронизуючи текст [там само]. Для більш чіткої конкретизації наведемо фрагмент, який пояснює вищевказаний: [...] Steiner avait l'air de trainer mille vies apres soi, mille existences inconnues, indechiffrables, oil elle n'avait pas eu sa place, des dynasties, des deuils, des mariages, des naissances, des heritages, des fetes, des tombes, des greniers, des parfums, de la chaleur, des oceans, des plages, des fortunes de mer; et surtout de l'argent, des monceaux d'argent. Jusqu'a cet echouage, la, sous cette lampe a l'abat-jour jaunatre. Jusqu'a cette solitude (Frain, HF, 129).

У межах одного речення співіснує одразу кілька можливих світів (термін Г. В. Лейбніца) як множина станів справ [15]. Ключові семантичні одиниці des dynasties, des deuils, des mariages, des naissances імплікують тема­тичну лінію сім'я, la chaleur, des oceans, des plages, des fortunes de mer - подорож, l'argent, des monceaux d'argent - статки. Названі тематичні лінії - головні цінності у житті людини, наявність яких забезпечує щасливе й замож­не існування. Детальний перелік благ й різке закінчення еліптичними реченнями, що посилюють динамічність попередньої фрази, напруженість зміни місця створюють ефект хвилі. Штайнер, отримавши усе, перебуваючи на гребені хвилі, раптово втрачає це, що пояснює лексема echouage n. m. " le fait d'echouer, de s'echouer " [14]. Хвиля розбивається об берег - розбивається й безтурботне життя героя. Убогий елемент інтер'єру - лампа з жовтуватим абажуром (lampe a l'abat-jour jaunatre) як маркер просторовості - підсумок безтурботного життя, крах мрій, від­чай і самотність. Відтак, контекстуально реконструюється концептуальна метафора життя є коравЕль.

Корабель символізує Землю, що рухається у безмежному океані Космосу [12, с. 237]. У нашому разі Штай-нер - немов корабель, викинутий у суворе життя із комфортних умов. На втому від існуючого порядку речей вказують такі маркери фізичного стану персонажа: sa posture fatiguee ("втомлена поза"), adossee a la console("притулений до консолі"), le bras pendant ("звисаюча рука"), l'air un peu emprunte ("трохи вимушений вигляд"). З іншого боку, це символ житла, організованого для проживання в екстремальних умовах. Такими умовами для тридцятиоднорічного чоловіка є спільне проживання із заможною, але поважного віку жінкою. Ця обставина зовсім не відповідає прагненням й уподобанням Штайнера. Як металевий корпус макету корабля покрився па­тиною (le metal du navire etaitpatine) та полущився (ecaille ici et la), так відчуває себе і Штайнер. Його фізичний і моральний стани проектуються на оточуючий простір та деталі інтер'єру (напр. lampe a l'abat-jour jaunatre). Старенький, непривабливого вигляду макет - єдиний спогад про родину, яким дуже дорожить герой (C'est un souvenir de famille. J'y tiens beaucoup).

Обрана нами комплексна методика аналізу використовується диференційовано і дозволяє врахувати специ­фіку стану самотності персонажа як амбівалентного стану у прозі представниць французького постмодернізму.

Подальший аналіз уможливить дослідження лінгвопрагматичного аспекту психоемоційного стану самотнос­ті, що розкриє інтертекстуальний рівень і явище гендерної стилізації.

Література:

1.Воробйова О. П. Ідея резонансу в лінгвістичних дослідженнях / О. П. Воробйова // Мова. Людини. Світ : До 70-річчя професора М. Кочергана : [зб. наук. ст. / відп. ред. О. О. Тараненко]. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2006. -С. 72-86.

2.Денисова С. Л. Интроспекция во внутренний мир персонажа средствами сравнения / С. Л. Денисова // Вест­ник Пятигорского гос. лингв. ун-та. - Пятигорск, 2009. - № 2. - С. 73-76.

3.Иванова И. В. Концептуальная метафора как средство формирования образа политического деятеля в англоязычной прессе : автореф. дисс. на соиск. уч. степени канд. филол. наук : 10. 02. 04 "Германские языки" / И. В. Иванова. - М., 2004. - 24 с.

4.Кагановська О. М. Лінгвофілософський підхід до проблеми текстових концептів : теорія Г. Гійома крізь при­зму семантики "можлитвх світів" / О. М. Кагановська // Вісник КНЛУ - Серія Філологія. - К. : Вид. центр КНЛУ 2009. - Т. 12, № 1. - С. 50-56.

5.Кожина Н. А. Способы экспрессии в заглавиях художественных текстов / Н. А. Кожина // Проблемы экспрессивной стилистики : [сб. ст. / отв. ред. Т. Г. Хазагеров] ; Ростовск. гос. ун-т им. М. А. Суслова. - Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовск. ун-та, 1987. - С. 111-116.

6.Краткий словарь когнитивных терминов / [сост. : Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков, Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузи­на]. - М. : Филол. ф-т МГУ им. М. В. Ломоносова, 1996. - 245 с.

7.Кубрякова Е. С. Язык пространства и пространство языка (к постановке проблемы) / Е. С. Кубрякова // Язык и знание : На пути получения знаний о языке : Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / РАН : Ин-т языкознания. - М. : Языки славянской культуры, 2004. - 560 c. - (Язык. Семиотика. Культура).

8.Кухаренко В. А. Интерпретация текста / Валерия Андреевна Кухаренко. - М. : Просвещение, 1988. - 192 с.

9.Кучер З. І. Проблема відчуження особистості в творчості Ф. Дюрренматта / З. І. Кучер // Гуманітарний вісник. Серія : Проблеми сучасної світової літератури. - 2008. - № 12. - Т. 1. - С. 75-77.

 

10.Лав Н. Когниция и языковой миф / Н. Лав // Studia Linguistica Cognitiva. - Вып. 1. Язык и познание : методо­логические проблемы и перспективы. - М. : Гнозис, 2006. - С. 105-134.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 


Похожие статьи

О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство