О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство - страница 78

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 

Ключові слова: семантико-тропеїчні прояви, поетизація прози, троп, антропоморфні, біоморфні, зооморфні метафори, синестезія, персоніфікація, метонімія, синекдоха.

В статье рассматриваются семантико-тропеические проявления поэтизации художественной прозы. Комплексный анализ тропов способствовал определить главные проявления поэтизации прозы писателя. Иссле­довано, что доминирующими есть антропоморфные, биоморфные, зооморфные метафоры. Весомое место за­нимает синестезия, персонификация, метонимия и синекдоха.

Ключевые слова: Семантико-тропеические проявления, поэтизация прозы, троп, антропоморфные, биоморфные, зооморфные метафоры, синестезия, персонификация, метонимия, синекдоха.

The article deals with the investigation of the semantic tropical explications in poeticalization of literary prose. The comprehensive analysis of tropes helped to determine the main manifestations of the writer's prose poeticalization. It is studied that predominant metaphors are: anthropomorphic, biomorphic, zoomorphic. Synesthesia, personification, metonymy and synecdoche are of great importance.

Key words: semantic tropical explications, prose poeticalization, trope, anthropomorphic, biomorphic, zoomorphic metaphors, synesthesia, personification, metonymy, synecdoche

Сучасна лінгвістика характеризується антропоцентричним підходом до вивчення художнього тексту. Про­блема поетизації художньої прози була вперше досліджена В. Шмідтом. Він визначав поетизацію як введення поетичності в прозовий текст за допомогою таких прийомів організації твору: внесення в текст елементів міфо­логічного мислення, розгортання тропів, парадигматизація тексту. В. Шмідт наголошував, хто свідомо розглядає мову, то помітить її невичерпне багатство образів. Мовець здавна використовує образи і порівняння, для того щоб сформувати і висловити свої думки. Мова виконує свої функції тільки на основі та взаємодії з мисленням людини [14, с. 222]. О. В. Ємець підкреслює, що тропи визначаються як одна з головних ознак поетичності ху­дожнього твору [3, с. 6]. Застосування комплексного підходу до аналізу семантики, синтактики та прагматики тропів допомагає визначити основні тропеїчні прояви поетизації художньої прози Л. Фойхтвангера, визначити параметри синтактики тропів.

Мовленнєва комунікація рідко обходиться без вживання слів у переносному значенні, при цьому контекст відіграє вирішальне значення, тому що він створює умови для вживання відповідних мовних одиниць [4, с. 101].

Межі асоціативних зв'язків, на яких базується перенос значення, їх розуміння і точність авторського передан-ня смислу, цілком залежать від структури контексту, з однієї сторони, як стримуючого елемента при формуванні тієї чи іншої асоціації - близької або далекої, а з іншої, як механізму, який дозволяє вибрати підходяще слово для створення образності значення [4, с. 106-107]. Таким чином, вторинна номінація - невичерпний резервуар розви­тку значення слів, оскільки невичерпні ресурси контекстоутворення. Г. В. Колшанський зазначає, що особливіть художньої літератури і словесної художньої творчості полягає в тому, що художня установка автора реалізується при дотриманні закону про співвідношення слова і контексту відповідно до його індивідуальності як у виборі слова, так і у виборі контексту [4, с. 106].

Способи зміни головного значення слова звуться тропами. Їх наявність забезпечує барвистість мови. У тропі одне явище ніби пояснюється іншим. Ця властивість тропа допомагає читачеві яскраво, індивідуально уявити по­яснюване явище, предмет, процес тощо. Тропи мають властивість збуджувати емоційне ставлення до теми, наві­ювати ті чи інші почуття, мають чуттєво-емоційний зміст [1, с. 80]. Значна частина лінгвістів цікавиться тропами, які є важливим атрибутом художньої мови, зокрема: H. Д. Арутюнова, У. Еко, О. В. Ємець, В. П. Москвин, Є. В. Падучева, З. Гойзінгер та ін [9; 2; 3; 6; 7; 13].

Предметом даного дослідження є семантико-тропеїчні прояви поетизації художньої прози Л. Фойхтвангера у романі "Die haMche Herzogin Margarete Maultasch". У даній статті зупинимося на аналізі таких різновидів тропів: метафори, персоніфікації, метонімії. Раніше ми аналізували порівняння і епітети у вищезгаданому творі авто­ра. Метод лінгвостилістичного аналізу допоміг визначити семантичні і структурні типи тропів та їх стилістичні функції.

Переважна частина дослідників вважає метафору найголовнішим тропом. У метафорі якась одна або кілька властивостей переносяться на предмет або явище з іншого предмета чи явища [1, с. 88]. Метафора є наслідком творчої праці уяви письменника. Вона є свого роду засобом зв'язку автора зі світом і допомагає йому пізна­ти і водночас відтворити дійсність, збуджує нові уявлення, викликає асоціації, збагачує уяву. Метафора (грец. metaphora, букв. - перенесення) - семантичний процес, при якому форма мовної одиниці або оформлення мовної категорії переноситься з одного об'єкта позначення на інший на основі певної подібності між цими об'єктами при відображенні в свідомості мовця. В основі метафори лежить згорнене або приховане порівняння [11, с. 334]. У широкому розумінні метафорою називають будь-яке вживання слів у переносному значенні. У метафорі відо­бражається здатність людини вловлювати подібність між різними індивідами і за цією подібністю переносити

© Турчин М. М, Турчин В. В., 2012назви справжнього носія чи функції на характеризовану особу або предмет. H. Д. Арутюнова зауважує, що в метафорі стали бачити ключ до розуміння основ мислення і процесів створення не тільки національно-специ­фічного бачення світу, але і його універсального образу. Метафора укріпила зв'язок з логікою, з однієї сторони, і з міфологією - з іншої [9, с. 6]. Сучасна когнітивна лінгвістика розглядає метафору не просто як троп чи сти­лістичну фігуру, яка покликана прикрасити мовлення та зробити образ більш зрозумілим, а як форму мислення.

Зауважимо, що метафора досліджувалася вже в античні часи (див. праці Арістотеля, Деметрія, Платона, Ціце-рона). У XVII-XIX ст. метафору починають розглядати не лише як один із прийомів стилістики, але й як засіб піз­нання об'єктивної дійсності. Метафора є чи не єдиним способом сприйняття та змістовного визначення об'єктів високого ступеня абстракції. У широкому сенсі метафору поділяють на мовну та концептуальну. Ми вважаємо, що особливу увагу слід приділяти функціям метафори, поділяючи їх на номінативні, когнітивні й образні. Номі­нативна метафора - це використання лексеми для вербального позначення певного класу імен або процесів, коли метафоричний образ втрачає своє емоційне значення і є джерелом найменування. Когнітивна метафора враховує роль компонентів метафоричного переносу та фактор людини. Тут концептуалізується більш абстрактне поняття. Образна метафора - це вживання експресивно забарвленої лексеми замість нейтральної. Н. Д. Арутюнова наголо­шує, що без метафори не існувало би лексики "небачених світів" (внутрішнього життя людини), зони вторинних предикатів, які характеризують абстрактні поняття [9, с. 9]. Метафора - важливий інструмент пізнання світу, вона допомагає реципієнтові органічно проникати в сюжет твору, краще зрозуміти авторську позицію. Вона не тільки засіб зв'язку зі світом, але й форма відображення цього світу, форма розкриття творчого "я".

Одним із головних семантико-тропеїчних проявів поетизації прози Л. Фойхтвангера є оживлення, олюднення природи, зовнішнього світу з використанням антропоморфних тропів. У романі "Die haftliche Herzogin Margarete Maultasch" домінують антропоморфні метафори, наприклад: Seine Fufie waren Toskana und die Lombardei, Rhein und Elbe seine Adern, das helle Luxemburg sein Herz [12, с. 42-43] ... . Die Berge schauten gleichmutig herunter [12, с. 7]. Rotlich tanzte vor ihr die Nacht [12, с. 104]. Ihr Hafi wuchs mit ihrer Angst [12, с. 109]. Die Hauser der Stadte schauten mit lebendigen, verstandnisvollen Augen auf sie, die Strafien klangen anders, vertrauter unter den Hufen ihrer Pferde [12, с. 163]. Die Industrie ^lte Atem [1957, с. 186]. Mauern, Turme, Rathaus, Kirchen wuchsen [12, с. 186]. Das Landraunte, wollte sich empforen, wagte es nicht, duckte sich, schwieg [12, с. 133].

Друге місце посідають біоморфні метафори. Поетизація прози у романі Л. Фойхтвангера здійснюється за до­помогою біоморфних тропів двома способами: 1) явищам та об'єктам неживої природи приписуються людські властивості та характеристики; 2) непредметні сутності описуються через природні об'єкти. Ці тропи виразно демонструють зв'язок людини та природи. Об'єкти наділяються голосом, здатністю говорити, тобто духовними властивостями. Процес олюднення природи стає процесом її одухотворення. Напр.: Das Land litt [12, с. 251]. Die Stadte murrten... [12, с. 246]. Das Land war ihr Fleisch und Blut. Seine Flusse, Taler, Stadte, Schlosser waren Teile von ihr. Der Wind seiner Berge war ihr Atem, die Flusse ihre Adern [12, с. 153]. Jetzt wird das Land genug Blut haben, jetzt wird es gesund werden. Ihr gutes Land! Ihre lieben, bluhenden Stadte! [12, с. 182]. Er ist aus dem Boden dieses Landes gemacht, seiner Luft, seinen Bergen [12, с. 270-271].

Чільне місце у вищезгаданому романі Л. Фойхтвангера займають зооморфні метафори. Суб'єктом більшості зооморфних тропів є людина, якій приписуються властивості тварин або птахів (оскільки в текст вносяться еле­менти міфологічного, образного мислення). Напр.: Der Wittelsbacher, der tolpische Bar, hatte zu gierig nach jeder Beute getappt [12, с. 136]. Ihr Gatte Johann, der kleine, tuckische Wolf, war vor dem versperrten Tor gestanden, und sie hatte ihn nicht hereingelassen [12, с. 151]. Der Albino mit dem breiten Froschmaul, der knarrenden Stimme, den kurzen, groben Handen kam ihr... vor [12, с. 174]. Das Schlimmste war der Mund, dies uberworfene Affenmaul [12, с. 63]. Er funkelte sie an mit seinen kleinen Wolfsaugen [12, с. 103].

У даному творі знаходимо також синестезію (художній прийом - поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій) [8, с. 837]. Цей підвид метафори надає зображуваному предмету більшої значимості та вираз­ності. Напр.: Er trank stark, gluckste, stiefi mit schwimmenden Augen ... [12, с. 21]. Wohl war die Stirn klar und rein ... [12, с. 18]. Margarete brannte in Erwartung, schurte, hetzte, spahte mit ihren klugen, raschen Augen alle Moglichkeiten aus... [12, с. 93]. Ihre Gedanken schmiegten sich ineinander [12, с. 135].

Отже, метафори займають вагоме місце у романі Л. Фойхтвангера "Die haMche Herzogin Margarete Maultasch". Ці тропи яскраво демонструють зв'язок макро- й мікросвіту, вони володіють великою евристичною силою.

У вищезгаданому творі Л. Фойхтвангера часто зустрічається персоніфікація. Персоніфікація (лат. persona -особа і facio - роблю) - уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям: вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу [5, с. 533]. Це вид метафори, що полягає у наданні предме­там, явищам, поняттям рис і властивостей живої істоти або людини. Художня роль персоніфікації полягає в тому, що, оживлюючи, олюднюючи природу, вона ніби наближає її до читача, робить її більш зрозумілою, вона, як пра­вило, високоемоційна і передає ставлення автора до предмета зображуваного. Напр.: ... Die schonen Zelte auf den Wiltener Feldern warteten vergebens [12, с. 9]. Wie da die Zelte standen und warteten ... Die Hauser der Stadte schauten mit lebendigen, verstandnisvollen Augen auf sie, die Strafien klangen anders, vertrauter unter den Hufen ihrer Pferde [12, с. 163]. Der grofite Teil des abendlandischen Goldesflofi in seine Kassen [12, с. 51]. Immerzu herrschte giftiges Geplankel auf Burg Velturns [12, с. 80]. ... Aber auf ihrem hafilichen Haar safi ein Furstenreif [12, с. 94]. Ehrfurchtig starrte das Volk sie an ... [12, с. 18]. Es flofi ein Strom von ihr zu der Hafilichen ... [12, с. 94].

Таким чином, персоніфікація слугує для підсилення експресії та поетичності висловлення. За допомогою неї висловлюються почуття, думки, передається яскраво і насичено настрій героїв.

Метонімія (гр. metonymia - перейменування) - вид тропів, зворот мови, для якого характерна заміна одного слова іншим суміжним за суттю [8, с. 636]. Вона дає змогу виділити в зображуваному предметі чи явищі ту рису, на яку автор хоче звернути увагу читача. Як зауважує І. Безпечний, характерною особливістю метонімії є те, щовона утворюється через підкреслення зовнішніх ознак, які характеризують суть поняття, процесу, предмета чи явища [1, с. 95]. Розрізняють власне лексичну, номінативну метонімію, конструктивно зв'язану та ситуативно обумовлену або ідентифікуючу метонімію. Наприклад:

Die Stadte, der ganze Adel, soweit er nicht dem Bund angehorte, baumten auf [12, с. 258]. Das Volk, wahrend es, sich bezeugend, dem Zuge nachsah, hatte langsame, schwere, unbehagliche Gedanken [12, с. 280]. Es war Gluck und Gnade, dass der Himmel streng zu ihr gewesen war [12, с. 86]. Jetzt liegt die Nacht so schwer und plump auf ihr [12, с. 104-105].

Отже, вміле використання метонімії надає мовленню яскравого забарвлення. Одним із видів метонімії є си­некдоха (гр. - співвіднесення) один із засобів увиразнення художньої мови; різновид метонімії, заснований на кількісному зіставленні предметів та явищ (уживання однини в значенні множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного) [8, с. 836]. Наведемо приклади із твору: ... GanzEuropa liefi ihm gutmutig undohne Spott den Konigstitel ... [12, с. 7]. Ganz Europa war voll von seinen merkwurdigen, frechen, sufien, glanzenden Abenteuern [12, с. 21]. Alle Weltfand, es sei das bestgegluckte Vergnugen seit langer Zeit [12, с. 29]. Wieder schaute das ganze Abendland auf den strahlenden, unberechenbaren Mann [12, с. 37]. Das Land in den Bergen lebte reicher, behaglicher [12, с. 143]. Ehrfurchtig starrte das Volk sie an [12, с. 18]. Das Land in den Bergen empfing betreten seinen Fursten [12, с. 280].

Таким чином, роман Л. Фойхтвангера "Die haBliche Herzogin Margarete Maultasch" є прекрасним зразком про­зи, де тропеїчні прояви відіграють важливу роль у її поетизації. У тропах письменник виявляє багатство й силу своєї мистецької думки, у них відображається авторське бачення світу, світовідчуття, ставлення до явищ та пред­метів навколишньої дійсності. Типологічною ознакою всіх трохеїчних проявів вищезгаданого роману є те, що в центрі їх уваги є людина, яка зіставляється з явищами природи та навколишніми предметами, з рослинним або тваринним світом. Внутрішня сема маркується такими ознаками: функція, форма, властивість, внутрішній стан. У романі Л. Фойхтвагнера домінують антропоморфні метафори, друге місце посідають біоморфні, а потім зо­оморфні. Чільне місце займає також синестезія. У творі часто зустрічається персоніфікація, за допомогою якої посилюється виразність художнього мовлення. Використання автором метонімії та її різновиду синекдохи надає висловленню яскравості, значимості та вагомості. Отже, тропи збагачують уяву читача, допомагають краще роз­крити суть та особливості явищ і предметів у художньому тексті.

Література:

1. Безпечний І. Теорія літератури / Іван Безпечний - К. : Смолоскип, 2009. - 388 с.

2. Еко У. Семантика метафори // Роль читача. Дослідження з семіотики текстів / Пер. з англ. М. Гірняк. -Львів : Літопис, 2004. - С. 107-136.

3. Ємець О. В. Семантика, синтактика та прагматика тропів в аспекті поетизації художньої прози (на матеріалі оповідань Ділана Томаса) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10. 02. 04 - "Германські мови" / Олександр Васильович Ємець. - К., 2000. - 19 с.

4. Колшанский Г. В. Контекстная семантика : [монография] / Геннадий Владимирович Колшанский. - М. : Изд-во ЛКИ, 2007. - 152 с.

5. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром'яка. Друге вид. випр. доп. - К. : ВЦ "Академія",

2006. - 752 с.

6. Москвин В. П. Тропы и фигуры: параметры общей и частных классификаций // Филологические науки. -

2002. - № 4. - С. 75-85.

7. Падучева Е. В. Метонимия и метафора как основные механизмы семантической деривации // Е. В. Падучева. Динамические модели в семантике лексики. - М. : Языки славянской культуры, 2004. - С. 155-176.

8. Словник іншомовних слів / Укл. Л. О. Пустовіт, О. І. Скопненко та ін. -К. : Довіра. УНВЦ "Рідна мова",

2000. - 1018 с.

9. Теория метафоры / Под ред. Н. Д. Арутюновой. - М. : Прогресс, 1990. - 512 с.

10. Турчин М. М. Художня функція тропів у романі Л. Фойхтвангера "Die haBliche Herzogin Margarete
Maultasch"
// М. М. Турчин, В. В. Турчин Матеріали V Всеукр. наук. конф. "Актуальні питання лінгвістики,
літературознавства та інноваційної методики викладання іноземних мов". - Тернопіль, 2011. - С. 116-119.

11.Українська мова : енциклопедія / Редкол. В. М. Русанівський, О. О. Тараненко та ін. - 2 вид. випр. і доп. - К. : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. - 824 с.

12.Feuchtwanger L. Die haBliche Herzogin Margarete Maultasch. Aufbau Verl. Berlin, 1957. - 316 S.

13.Heusinger S. Pragmalinguistik : Texterzeugung, Textanalyse, Stilgestaltung und Stilwirkungen in der sprachlichen Kommunikation. Haag + Herchen Verl. GmbH, Frankfurt am Main, 1995. - 162 S.

Schmidt W. Deutsche Sprachkunde. Volk und Wissen. Volkseigener Verl. Berlin, 1967. - 356 S.УДК: 821. 161. 2-3=161. 1]. 09

Улюра Г. А.,

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА В ПЕРЕКЛАДАХ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ:

ДОСВІДИ І ПРАКТИКИ

У статті розглядається, які прозові твори з української літератури останніх десятиліть перекладалися і ви­давалися російською мовою, котрі з них викликали реакцію російського читача і який "образ" сучасної української прози створює при аналізи цих текстів професійна літературна критика.

Ключові слова: українська література, російська література, переклад, рецепція.

В статье рассмотрено, какие произведения новейшей украинской прозы выбирают для перевода на русский язык в 2000-х годах, какие из них вызывают реакцию читателя и соответствуют потребностям российского книжного рынка, а также какой "образ" новейшей украинской прозы формирует при анализе этих текстов про­фессиональная литературная критика.

Ключевые слова: украинская литература, русская литература, перевод, рецепция.

The article raises the question of how Ukrainian fiction novels of the past year were translated and published in Russian, which of them found of the reader and what «image» of modern Ukrainian fiction is created by professional literature critic.

Key words: Ukrainian literature, Russian literature, translation, reception.

Інтерес росіян до сучасної української літератури то вибухає, то стишується. Проявляється він передусім у хвилі перекладів (різних за спрямування і якістю виконання), відтак літературно-критичного та ідеологічно-кон­структивного їхнього обговорення в спеціальній пресі. Позірне ці суто літературні процеси корелюють із дина­мікою суспільно-політичного життя країни-"донора": останній "сплеск" літературних перекладів припадав на початок 1990-х, часи оголошення Незалежності, нинішній пов'язує свій виток із подіями листопада-грудня 2004 року. Побіжно зазначимо: такий стан речей призвів до уявлення російського читача про сучасного українського письменника виключно як про політично ангажовану постать. Скажімо, в межах проекту "Узнать Украину" на Московському книжковому фестивалі 2009 року питання, звернуте до всіх без виключення гостей з України - від Тараса Прохаська до Ірени Карпи, - стосувалося саме "залучення" письменників до політичного життя країни.

Запотребуваними російським видавцем/читачем є здебільшого ті автори, що становлять новітній канон сучасної української прози, та ті тексти, які уже набули розголосу в українській культурі, зокрема і літературно-критичного. В такому контексті, зрозуміло, російською мовою більш-менш послідовно (а після 2004 року - із мінімальним хро­нологічним відривом щодо публікації оригіналу і переспіву) видається проза Юрія Андруховича і Оксани Забуж-ко. І якщо перший роман Андруховича існував російською виключно у вигляді купюрованої журнальної версії -"Рекреации"[1] (переклад Юлії Іл'їної-Король. "Дружба народов", 2000), то інша його велика проза була оприлюднена уже у вигляді книжок: "Московиада" (переклад Анни Бражкіної. М: НЛО, 2001), "Перверзия" (переклад Бражкіної, Ігоря Сіда. М: НЛО, 2002), "Двенадцать обручей" (переклад Олександра Красюк. Белгород: КСД, 2008), "Тайна. Вместо романа" (переклад Завена Баблояна. Харьков: Фолио, 2008). Наостанок: минулого року в часописі "Дружба народов" були опубліковані фрагменти на той час ще невиданого "Лексикону інтимних місць" - "Итальянский лексикон" в перекладі Андрія Пустогарова. Щось подібне відбулося і з першим романом Забужко [6]. "Полевые исследования украинского секса" було перекладено на російську 1998 року: фрагмент у перекладі Іл'їної-Король з'явився у журналі "Дружба народов" і не витримував жодної критики. Згодом, у 2001 році "остаточну" адаптацію роману, яку здійснила Олена Марінічева, було видано окремою книжкою (М: Независимая газета, 2001). Відтоді переклад Марінічевої витримав два перевидання - 2007, 2008: в кожному наступному до роману приєднувалася якась мала проза авторки в адаптаціях тієї ж перекладачки ("Девочки", "Инопланетянка", "Альбом для Густава").

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 


Похожие статьи

О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство