О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство - страница 83

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 

Поезії "Le lethe" Ш. Бодлера, "Безсмертники", "Цветы" В. Іванова, "Как цветок", "Остров цветов", "Цветок" К. Бальмонта, "Успокоение", "Друзьям", "Жизнь, шепчет он, остановись" А. Бєлого актуалізують світоглядну знаковість людської долі, що перебуває у безпосередньому зв'язку із рослинним світом. У творах, що побудовані як образно-мотивні варіанти і утворюють конструкцію обрамлення, зів'ялі та могильні квіти ("червоний мак", "безсмертники-іммортелі", "златооки", "колючий чортополох", "фарфорові незабудки") знаково репрезентують минуле кохання ("Et respirer, comme une fleur fletrie / Le doux relent de mon amour defunt" -"І дихати, як змарніла квітка / Приємний затхлий запах моєї померлої любові" (Ш. Бодлер)) [5, c. 21], душевну втіху, розраду ("Как цветок я хочу расцвести / И угаснуть без слова упрека / И в душе я сумею найти / Бесконечный расцвет златоока" (К. Бальмонт)) [2, c. 136], вічну божественну красу ("И когда, разлюбивши мечты / Я забудусь в могильной по­стели / Надо мной, в торжестве Красоты / Навсегда расцветут иммортели" (К. Бальмонт)) [2, c. 134], мучеництво ("Вот приложил к челу пучок / Колючего чертополоха" (А. Бєлий)) [3, c. 117], усвідомлення невідворотності руху людського життя в часі ("Не тронь нас. Мы унылы: / Мы ваших весн цветы / Вам на гробах лишь милы / Мы вам - цветы могилы" (В. Іванов)) [10, c. 37] та нагадування про неминуче, що чатує над життям кожного ("Пред взором неживым меня / Охватывает трепет жуткий / И бьются на венках, звеня / Фарфоровые незабудки"

(А. Бєлий)) [3, c. 128].

У поезіях французькі і російські символісти відтворили притаманний для їх індивідуального світосприйняття букет квітів з різноманітними відтінками кольорів та специфічними запахами, що сугестували певний настрій, винятково співзвучний з людською душею майстра поетичного слова.

© Чепелик О. А., 2012Перечитуючи твори французьких та російських митців бачимо, що найпоширеніша серед квітів є троянда. Оспівування омріяного квіткового символу свідчило про пошук ірреального світу, що наближало поетів до одві­чних сфер символістської поезії - любові та гармонії в образній паралелі душа-квітка. У російських символістів троянда поставала символом потойбічного світу, смерті, мрії, земних пристрастей, палких почуттів, безнадійної любові, невинності, чистоти людських взаємин, тихої туги в душі, спокою та образом містичної коханої. Еле­гійний смуток у символістів, асоційований зі швидкоплинністю розквіту природи, з незахищеністю людини в земному бутті, акцентується знаковою семантикою образу змарнілих троянд.

У поетичному творі "Весна" В. Брюсова символ вінка з "темнокрасных роз", схожого на "дивный нимб света", уособлює вірність коханої музи поета. Російським символістом акцентується увага на наявність у троянд таємних колючок, які ще з християнських часів давали уявлення про неминучість розплати за гріхи в людському світі.

Прикметною рисою лірики Ф. Сологуба став вінок із "Кипридиных роз", що сприймався як знак скорботи, печалі та горя:

Когда растворишь свою душу

В радостной чаше слез,

Выбросит море на сушу

Венок из Кипридиных роз [14, c. 275].

Цікавим у творах російського поета постає втілення у такій рослині зі специфічним запахом, як "роза Жакми-но" образа Михайло Кузьміна та у квітці троянда - образа Вячеслава Іванова, якому притаманна "алая радость святого куста" і "яркая кровь полдня рдяного", що сягають до оспіваного ним культу Діоніса. "Багряный бутон, ком, шар, - на думку М. Епштейна, - своего рода ивановского мироздания, приобретающий облик розы, солнца, виноградной грозди, пламенеющего сердца ..." [15, c. 276]:

Розы Вячеслава Иванова

Солнцем лобызаемые уста [14, c. 260].

В системі поетичного пейзажу французьких символістів троянда розкривається як символ поезії, творчого натхнення ("Ce pere nourricier, ennemi des chloroses / Eveille dans les champs les vers comme les roses" - "Цей жи­вильний батько, ворог хлорозу / Викохує в полі рими як купи троянд" (Ш. Бодлер)) [5, c. 11], хворобливого стану митця, що репрезентується мотивами усамітнення, зневіри, нудьги та розчарування в оточуючому світі, дівочої вроди ("Le sais-tu? Oui! / Pour moi voici des ans / Voici toujours que ton sourire eblouissant prolonge la meme rose ..." - "Про це ти знаєш? Да!" - Ось для мене після стількох років завжди твоя посмішка сяє розою" (С. Маллярме)) [11, c. 142], жіночого єства, мучеництва (Et, pareille a la chair de la femme, la rose Cruelle, Herodiade en fleur du jardin clair / Celle qu'un sang faroche et radieu arrose ! - "Як жінки плоть, жорстока троянда, Іродіяда в квіту осяяного саду / Та, чия дика і променяста кров зрощує" (С. Маллярме)) [11, c. 127], тиші, невинності та жіночої досконалості ("Son cher corps rare, harmonieux / Suave, blanc comme une rose" - "Її миле тіло рідке, гармонійне, струнке / При­ємне, біле як роза біла" (П. Верлен)) [7, c. 98] та слави.

У тонкому нюансуванні символу троянди у поезії російських символістів простежується посилення емоцій­ної маркованості епітетів ("горние розы", "страстные розы", "властные розы", "ядовитые розы", "лунные розы", "поникшие, скорбные, безответные розы"), акцентованих настроєм тривожної таємничості, відчуттям тимчасовос­ті буття, недосяжності ідеалу та прагнення в надреальний світ - "неизведанных творческих грез" і "несказанных таинственных слов" (В. Брюсов). Визначальною складовою у змалюванні квітки троянди в поезії французьких сим­волістів є пошук істинного буття в творчому саморозкритті, естетизація настроїв безнадійного смутку та усаміт­нення, спровокованого відчуттям марності існування митця в бездуховного суспільстві. Як бачимо, символісти майстерно змалювали разом з квіткою - "трояндою" образ культової рослини "лавра", що вважався у С. Маллярме ("Et ce divin laurier des ames exiles / Vermeil comme le pur orteil du seraphin que rougit" - "Цей божественний лавр, засланих душ / Мов палець янгола рожевопломінкий") [11, c. 42] та В. Іванова ("Роза, лиру под лавром певца, крест над могилой обвей") - символом пригноблених суспільством людей та знаком скорботи [10, c. 167].

У поетичних творах "Роза обручения" В. Іванова, "И нет разлуки тяжелей" О. Блока, "Le rossignol" П. Верлена визначальним став мотив кохання "дівчини-троянди" та "поета-солов'я", розроблений в любовній поезії Сходу ("Cor ardens rosa" В. Іванов):

Всех нежной Персии даров

Ты сладостней, цветов царица!

Ты - неги, песен и пиров

Наперсница. Ты - чаровница любви .   [10, c. 183].

Через метафоричну пісню солов'я, що символізував душу, присвяченій квітці троянді, поетизуються почуття любові як світової творчої сили. У відповідному контексті спів птаха являв собою не тільки пробудження при­роди навесні, але й щасливу дівочу любов ("А царь певцов поет - и под наитьем / Предутренним росу уронит роза / О женихе поет он, о влюбленном / Лелеет плен и чар не гонит роза" (В. Іванов)) [10, c. 26], урочисту хвалу коханій ("Чье ты солнце, соловей, славишь / От заката до зари? - Розы" (В. Іванов)) [10, c. 38], розлуку ("И нет разлуки тяжелей / Тебе, как роза, безответной, / Пою я, серый соловей / В моей темнице многоцветной" (О. Блок)) [4, c. 46] та муку кохання ("Plus rien que la voix - б si languissante! / De l'oiseau que fut mon Premier Amour / Et qui chante encore comme au premier jour" - "Більше нічого окрім голосу - о настільки безсильний! / Птаха, що було моє Перше кохання / І який співає як в перший незабутній день" (П. Верлен)) [7, c. 111].

З емблематикою троянди пов'язана квітка лілеї, що співставлена з лотосом в символічній традиції Сходу. Для образотворчої індивідуальності поезій "Сентябрь" І. Аненського характерний образ лотоса у знаковій функції, інспірованій ідеєю забуття та блаженства душі:

Но сердцу чудится лишь красота утрат,Лишь упоение в завороженной силе;

И тех, которые уж лотоса вкусили,

Волнует вкрадчивый осенний аромат [1, c. 45].

У поезії "Les fleurs" А. Рембо увиразнюється образ "водяної лілії" - "la rose d'eau", що уподібнюється косміч­ному лотосу - образу виникнення світу зі первісних вод та взаємодії творчих сил сонця і місяця як джерела життя на землі ("Des pieces d'or jaune semees sur l'agate, des pilier d'acajou supportant un dome d'emeraudes, des bouquets de satin blanc et de fines verges de rubis entourent la rose d'eau" - "Часточки жовтого золота, розсипані по агату, колонада червоного дерева під куполом смарагдовим, білі атласні букети та тонкі рубінові лози навколо водяної лілії" (А. Рембо)) [12, c. 265].

Квітка лілеї, що постала у різних народів неоднозначним символом, проступала в уяві символістів у своїх настроєво-нюансованих відтінках емоційно-смислового ряду, що розширювала образну картину-видіння митців суголосну їхній світоглядно-естетичній системі.

У російських символістів (І. Аненський, З. Гіппіус, Ф. Сологуб) полівалентний символ лілеї синтезує пам'ять про давні почуття, смерть, нездоланну силу кохання, що перетворилася крізь нашарування буднів в опадання білих лілей омертвілих мрій.

Згідно прадавній міфології квітка лілея була популярна в усій Європі, а у Франції Флер-де-Лис (від фр. "fleur-de-lys" - "квітка лілеї") зустрічалася як емблема королів, невід'ємний елемент прапорів, гербів. У гербі Людовика IX Святого вона була разом з маргариткою. Три лілії були зображені на його прапорах під час хрестових походів. Вони означали співчуття, правосуддя, милосердя, три доброчесності царствування цього "найдобрішого короля" [13, c. 137]. Квітка лілії у поезії французьких символістів розкривається переважно через символ чистоти та не­порочною краси ("Le lys nait blanc" - "Лілія народжується білою" (С. Маллярме), "purs comme un lys" - "чисті як лілія" (П. Верлен), смерті ("La blanche Ophelia flotte comme un grand lys" - "Бліда Офелія пливе як велика лілія" (А. Рембо)), Пресвятої Діви ("Comme un lys sous de pourpres cieux" - "Як лілія під пурпурними небесами" (П. Вер-лен)), вишуканості, розкоші ("Les grands lys orgueilleux se balancent au vent" - "Великі горді лілії гойдалися на ві­тру" (П. Верлен)), містико-екстатичного осягнення божественного абсолюту ("Et tu fis la blancheur sanglotante des lys / Qui, roulant sur des mers de soupirs qu'elle effleure / A travers l'encens bleu des horizons palis / Monte reveusement vers la lune qui pleure" - "Ти явила страдницьку білину лілій / Що повільно плили над морями зітхань, легко тор­каючись блакитного фіміаму горизонтів блідих / Мріючи піднятися до сяйв заплаканого місяця" (С. Маллярме)) [11, c. 39].

На відміну від французьких символістів у К. Бальмонта найчастіше з'являвся образ болотних лілей, які несли у собі натяк на контрасти людської душі ("И не манят их страсти преступные / Их волненья к себе не зовут") [2, c. 46] і нюансування таємничої закодованої мови безпристрасних почуттів в уявленому світі ("Распустились в болотной глуши / Белых лилий цветы молчаливые / И вкруг них шелестят камыши") [2, c. 48]. У поезіях О. Блока, В. Іванова і В. Брюсова спостерігалися складні візерунки метафоричного образу лілеї, як-от ("лилия долины", "лилия небес"), які передали ідею споглядання краси природи як імпульсу до творчості ("Заповеданных лилий / Прохожу я леса / Полны ангельських крылий / Надо мной небеса") [4, c. 53] та осягнення абсолютної духовності, що навіювалися відчуттям чистоти та переливами білого кольору ("Встань, на лазури стройных скал / Души, белея, и зыбля девственный фиал, / Моя лилея") [10, c. 41].

В атмосфері "благовонних" ароматів лілеї І. Аненського відчувається найвищий рівень можливої психології напруги ліричного героя, що увиразнюється прийомом роздвоєння свідомості, коли на мить душа покидає тіло, опиняючись в ореолі недосяжної поетичності ("А ты, волшебница, налей / Мне капель чуткого забвенья") [1, c. 24]. Але дивовижні пахощі квітки лілеї нагадують тлінність земного існування І. Аненському, неминучу скін-ченність життя як закону природи З. Гіппіус, водночас породжуючи ілюзорність почуття кохання на тлі мотивів самотності та втоми від життя.

Мотив емоційної співзвучності інтимного почуття і краси природи розкривається у поетичних творах "Ночные цветы", "Отцвели" К. Бальмонта та "Паралелі" І. Аненського в образі-символі туберози. У символістів ця квітка - повноцінний символ, у творенні якого важливу роль відіграє різнопланове нанизування значень, що дає митцеві змогу добирати таких асоціацій, які б заспокоювали, заколисували уяву. У фантастичному цвітінні запашної туберози - "королеви ночі" поети відчували солодкий, чуттєвий, сп'янілий аромат, що, згідно прадав­нім повір'ям, символізував любов та жіночу красу в єдності з поривами ліричних героїв до бажаного, ідеального, духовного світу. Емоційна асоціативність ліричного вислову відобразилася в "душистом восторге" (К. Бальмонт) та квітучих магічних властивостей туберози, що допомогла осмислити переживання миттєвостей кохання митця (". как мертвенный цвет туберозы / Чуть скользят очертанья поблеклых разлюбленных лиц" (К. Бальмонт)) [2, c. 52], ностальгійну тугу за своїм питомим світом ("Золотя заката розы / Клонит солнце лик усталый / И глядятся туберозы / В позлащенные кристаллы" (І. Аненський)) [1, c. 56] та сум від тривалої розлуки з милою ("Как цве­ток, что еще не растратил в душе аромата / Я с тобою - я люблю - я с тобой - разлучен навсегда" (К. Бальмонт)) [2, c. 65], домальовуючи в душі героїв К. Бальмонта та І. Аненського щось невимовлене та затамоване.

Увага до образів квітів французьких та російських символістів на означення п'янких пахощів, забарвленість яких, покликана відтворювати настрої філософського споглядання та пориву до злиття з божеством. Тут основне психологічне навантаження несуть запашний аромат від якого "поети творять несвідомо" аби вдихнути тор­жество життя. Приміром, ароматні, запашні квіти ("des jasmins agacants" - "збуджені жасміни" (П. Верлена), "amarant" - "амарант" (А. Рембо), "lavande" - "лаванда", "thym" - "чабрець", "myrte" - "мирт" (C. Маллярме, Ш. Бодлер)) зумовлюють створення власного світу - світу неповторних почуттів і думок, де пахощі та звуки зливаються ("Chaque fleur s'evapore ainsi qu'un encensoir / Les sons et les parfum tournent dans l'air du soir / Valse melancolique et langoureux vertige!" - "Кожна квітка димує немов кадильниць дим / Звуки й пахощі потрапляютьу повітря вечірньої години / Меланхолійний вальс та очманіння млосне" (Ш. Бодлер)) [5, c. 59], створюючи непо­вторну музику втомленої душі ("De grandes fleurs avec la balsamique Mort / Pour le poete las que la vie etiole" - "Хай смерті ллється з них дмухняна чистота / Поету, що в житті зустрів болючу втому" (Ш. Бодлер)) [5, c. 59].

Сповна віддаючи належне наркотичним ароматам ("благоухаючого чобра", "сонних амарантів, нарцисів, маків", "сонячних крокосів", "п'яних плющів" (В. Іванова), "нічних квітів", "беладони" (К. Бальмонта), "лев­коя" (Ф. Сологуба), "м'яти" (О. Блока), російські символісти в уяві творчої фантазії народжували ті діонісій-ські почування, які сприяли виникненню томливих вражень та відчуття повного самозабуття ("Быть как цветок полусонный / В блеске и шуме дневном / Внутренним светом светиться / Все позабыть, и забыться / Тихо, но жадно упиться тающим сном" (К. Бальмонт)) [2, c. 76]. У поезіях О. Блока та І. Аненського символ магічного маку уособлював безсилля ("Все маки пятнами - как жадное бессилье" (І. Аненський)) [1, c. 64] та тягар земного існування ("Золотые и красные маки / Надо мной тяготеют во сне" (О. Блок)) [4, c. 64].

Екзотичні квіти, що оживлювали творчу фантазію С. Маллярме, І. Аненського, В. Іванова, К. Бальмонта, створювали виразно візуальну картину флористичної краси: цинерарія (квітка із яскравим суцвіттям), бромелія (ярка квітка зі світло-зеленими листями), анемона (отруйна рослина із квітками різного кольору).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 


Похожие статьи

О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство