О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство - страница 91

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 

Під час спілкування з Абсолютом відбувається процес божественного прозріння, таємничого осяяння, про­світлення. Часове (проминальне) переростає у вічне.

Поезія, відкриваючи шпаринку в час онтологічний, приносить омріяну свободу. Вона (поезія) переназиває світ, не втрачаючи при цьому зв'язку з душею цього світу [10, с. 284]. Д. Дроздовський слушно зазначає, що у хвилину натхнення поетична душа вільна, її не зв'язує щось чужорідне, вона підкоряється тільки тому, що над­ходить із несвідомого, космічного [10, с. 295].

Цікавою в цьому плані є поезія "Буває мить якогось потрясіння", в якій Ліна Костенко майстерно передає про­цес божественного прозріння митця, входження його в інсайт. Наростання незвіданої сили натхнення пронизує твір від початку й до кінця. Від простого захоплення світом відбувається прорив у підсвідоме, коли "душа прозріє всесвітом очей", а далі вихід за власні межі - творча трансгресія як перехід з одного буття в інше, прозріння в суще, за межі емпіричного світу: "Прямим пролом пам'яті в безмежність, / уже аж звідти згадуєш себе" [9, с. 90].

Німецький філософ М. Гайдеґґер тлумачить це явище як "осяяння... істиною буття" [24, с. 257].

Лірична героїня поринає у трансцендентний світ, де немає прив'язаності до часу чи простору. Осягнення іс­тини буття і прозріння в ній, як стверджує філософська наука, можливе у двох напрямах: інтенціональному й інтроспективному. Для інтенціонального досить вагомим є єднання думки й почуттів, логіки та інтуїції, що зна­ходить своє місце в емоційно-образному творчому екстазі митця. Це є художнє прозріння-у-світ , коли невидимий світ розкриває свою глибинну сутність.

Кричить гілля. З облич спадають маски. Зі всього світить суть усіх речей.  [9, с. 90].Однак без інтроспективного напряму трансгресії цілісного осягнення істини не досягти, оскільки в прихова­них глибинах підсвідомості митця, в культурно-генетичних архетипах міститься цінна інформація, яка під час осяяння надає художньому образу трансцендентної новизни:

І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе [9, с. 90].

Саме тому поєднання обох напрямів осягнення істини дає картину цілісного бачення світу і місця самого себе у цьому світі.

Отже, тема творчості, слова, натхнення посідає важливе місце в філософській поезії Ліни Костенко. Цікавими в цьому аспекті є такі вірші, як "Слайди", "Стоїть у ружах золота колиска", "Рана ведмедя", "Вночі із хаосу без­соння...", "Душа моя, знайдибіда", "Буває мить якогось потрясіння" та ін. Осягнення істини буття в поетичному світі Ліни Костенко відбувається як інтенціональними, так й інтроспективними шляхами, поєднання яких дає цілісну, стереоскопічну картину світу й місця митця і людини в буттєвому космосі.

Література:

1. Антонишин С. "Над річкою буття - на березі крутому", або Лілеї для Ліни. / С. Антонишин // Дзвін. - 2000. -№ 3. - С. 125-132.

2. Базилевський В. Поезія як мислення: Творчість Ліни Костенко в контексті сучасності / В. Базилевський // Літ.

Україна. - 1987. - 10 верес. - С. 3.

3. Барабаш С. Г. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літературної доби : дис. ... докт. філол. наук: 10. 01. 01 / С. Г. Барабаш; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Львів, 2004. - 382 с.

4. Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. - Б.м. : Всеукраїнське євангельсько-баптистське братство, 1988. - 1523 с.

5. Брюховецький В. Ліна Костенко : Нарис творчості / В. Брюховецький. - К. : Дніпро, 1990. - 262 с.

6. Гайдеґґер Мартін. Гельдерлін і сутність поезії. / Переклад Тараса Возняка / Мартін Гайдеґґер // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття / За редакцією Марії Зубрицької. - Львів: Літопис, 2002.- С. 250-261.

7. Гордасевич Г. Силуети поетес. / Г. Гордасевич. - К. : Рад. письменник, 1989. - 246 с.

8. Ґадамер Г.- Ґ. Поезія і філософія / Переклад Семена Голендера / Г.- Ґ. Ґадамер // Слово. Знак. Дискурс. Анто­логія світової літературно-критичної думки ХХ століття / За редакцією Марії Зубрицької. - Львів: Літопис, 2002.-

С.264-271.

9. Костенко Ліна. Вибране / Ліна Костенко. - К. : Дніпро, 1989. - 559 с.

 

10.Костенко Л. Річка Геракліта / Ліна Костенко; упоряд. та передм. О. Пахльовської; післямова Д. Дроздовсько-го; худож. С. Якутович. - К. : Либідь, 2011. - 336 с.: іл.

11.Кошарська Г. Творчість Ліни Костенко з погляду поетики експресивності. / Г. Кошарська. - К. : Видавн. дім "КМ Academia", 1994. - 165 с.

12.Кужільна Л. В. Національна модель світу в поезії літературного шістдесятництва в українській літературі ХХ століття: Монографія. / Л. В. Кужільна. - Кіровоград: Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка, 2003. - 326 с.

13.Ліна Костенко. Навчальний посібник-хрестоматія. // Упоряд. Г. Клочек. - Кіровоград : Степова Еллада, 1999. - 320 с.

14.Література. Теорія. Методологія : Пер. з польськ. С. Яковенка. / Упор. і наук. ред. Д. Уліцької. - К. : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2006. - 543 с.

15.Макаров А. П'ять етюдів. Підсвідомість і мистецтво: Нариси з психології творчості. / А. Макаров. - К.,

1990. - 285 с.

16.Моклиця Марія. Основи літературознавства. Посібник для студентів. / Марія Моклиця. - Тернопіль : Під­ручники і посібники, 2002. - 192 с.

17.Олійник Б. І. Вибрані твори в двох томах. Том 2 : Цикли та поеми. / Б. І. Олійник. - К. : Дніпро, 1985. - 245 с.

18.Пахаренко В. І. Українська поетика. / В. І. Пахаренко. - Черкаси : "Відлуння-Плюс", 2009. - 416 с.

19.Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних: Матеріали круглого столу / Ред.-упоряд. Т. В. Шаповален-ко. - К. : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2005. - 105 с.

20.Свідзинський В. Поезії. / В. Свідзинський. - К. : Рад. письменник, 1986. - 206 с.

21.Соловей Е. Українська філософська лірика. Навчальний посібник із спецкурсу. / Е. Соловей. - К. : Юніверс, 1999. - 368 с.

22.Таран О. Феномен художнього таланту в поетичній інтерпретації Ліни Костенко: дис. ... канд. філол. наук: 10. 01. 01 / О. Таран; Кіровоград. держ. нац. ун-т ім. В. Винниченка. - Кіровоград, 2004. - 213 с.

23.Українка Леся. Вибране: Для серед. та ст. шк. віку. / Леся Українка; упорядкув. текстів, передм., підготов. комент., прим. та навч.-метод. матеріалів Л. Мірошниченко. - К. : Школа, 2003. - 367 с.

24.Хайдеггер М. Из диалога о языке. Между японцем и спрашивающим // Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления: Пер. с нем. / М. Хайдеггер. - М. : Республика, 1993. - С. 257.

Woloszynow W.N. Z historii form wypowiedzi w konstrukcjach jezyka / Thum. Z. Saloni // Rosyjska szkola stylistyki / Wyb. tekstow oprac. M. R. Mayenowa, Z. Saloni / - Warszawa, 1970. - S. 468.УДК 821.161.2-1(71).09

Накашидзе І. С.,

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ МІКРОБАТЬКІВЩИНИ В УКРАЇНОМОВНІЙ ПОЕЗІЇ КАНАДИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

У статті аналізуються особливості художнього образу мікробатьківщини як складової проблеми батьківщи­ни в україномовній поезії Канади другої половини ХХ ст.

Ключові слова: україномовна поезія Канади, мікробатьківщина, земля дитинства, пейзаж, образ хати.

В статье анализируются особенности художественного образа микрородины как составляющей проблемы родины в украиноязычной поэзии Канады второй половины ХХ века.

Ключевые слова: украиноязычная поэзия Канады, микрородина, земля детства, пейзаж, образ дома.

In this article the features ofan artistic image ofmikro homeland are analyzed as part of the problem of the motherland in Ukrainian Canadian poetry of the late 20th century.

Keywords: Ukrainian poetry in Canada, mikro homeland, land of childhood, landscape, image of house.

Україномовна поезія у Канаді - явище досить цікаве і малодосліджене. Сьогодні вона є благодатним матеріа­лом для літературознавчого аналізу. У силу відомих ідеологічних заборон за часів тоталітарного режиму літера­турні постаті діаспори не були відомі в Радянській Україні: "найяскравіші здобутки еміграційного літературного життя або свідомо замовчувалися <...>, або піддавалися остракізмові й голобельній критиці" [2, с. 2]. Через те, що письменників-емігрантів не можна було замовчати, час від часу їх згадували деякі радянські публіцисти, переважно як ворогів народу, "слуг імперіалізму". Увага до вивчення творчості українських емігрантів (у тому числі й у Канаді) активізувалася в роки незалежності України та не згасає й до сьогодні.

Серед дослідників україномовної поезії Канади - науковці України (Л. Скорина, І. Руснак, Л. Селіверстова, П. Сорока, І. Немченко та ін.) та Канади (П. Кравчук, Яр Славутич, Д. Струк, Я. Розумний, О. Гай-Головко та ін.). В їхніх наукових працях та розвідках розглядаються хронологічний дискурс української поезії в Канаді, її тематика, проблематика, характер версифікації, стильових особливостей творчості окремих поетів. Незважаючи на появу низки наукових праць та літературознавчих розвідок за останні роки, українська література Канади за­лишається малодослідженим явищем. Багато поетів невідомі й сьогодні. Творчість більшості з них представлена лише оглядово, існує проблема наявності й опублікованих на теренах України художніх творів останніх, осо­бливо тих поетів, які друкувались переважно у періодичних виданнях Канади (наприклад, А. Шум, І. Коваліва, П. Степа, І. Макарик та ін.). Літературознавці України постійно відкривають для себе і суспільства нові імена. П. Сорока зазначає, що "такі відкриття триватимуть ще довго, оскільки материк екзильної літератури вражає своєю неохопністю і багатогранністю талантів" [16, с. 3].

Центральною темою і україномовній поезії Канади є тема батьківщини. Вона розкривається у двох аспектах - образ етнічної батьківщини (України) та образ "другої" батьківщини (Канади). Звичайно, літературознавці не могли оминути цієї теми в поезії представників української діаспори в Канаді, але розглядали її частково, лише в дослідженнях окремих персоналій (наприклад, Я. Розумний у монографії "Батьківщина у поезії Яра Славутича" досліджує образ батьківщини у творчості поета в різних вимірах - "сучасному, минулому й майбутньому; в до­історичній та історичній перспективах; героїчних і трагедійних та як джерело сили й натхніння, як ідея й як суть національного тривання" [12, с. 8]). Ґрунтовного й цілісного дослідження проблеми батьківщини в україномовній поезії Канади другої половини ХХ ст. немає, тому звернення до неї є актуальним.

Центральним образом у розкритті проблеми батьківщини є образ України як ключовий у вираженні почуттів ліричного "Я". Тема України у творчості україномовних поетів Канади - домінанта, "ядро "прирощених смис­лів", центр естетичної системи" [15, с. 61]. Звернення до теми батьківщини - вияв духовних зв'язків зі своєю батьківщиною, з одного боку, та прояв їх належності до української літератури, з іншого. У розкритті худож­нього образу України в україномовній поезії Канади можна виділити дві площини: макро- та мікробатьківщина (рідне село, батьківська хата). Дослідження образу мікробатьківщини як складової проблеми батьківщини в укра­їномовній поезії Канади другої половини ХХ ст. становить мету даної статті.

Мотив мікробатьківщини насамперед розкривається через змалювання пейзажу. У своїй поезії О. Зуєвський не вказує, з якого регіону України він походить (відомо, що народився поет у с. Хомутці Миргородського повіту на Полтавщині), хоча неодноразово описує природу рідного краю, зокрема у вірші "Знайомі": "Тут сад і дорога на луки / І наші старі кущі" [8, с. 53]. Поет акцентує увагу на зооморфних образах у спогадах з дитинства та юності. Наприклад, образ коней як помічників людини, що є ознакою життя ліричного героя на батьківщині: "Були вони в мене, гривасті коні" [8, с. 55]. У міфології українського народу кінь асоціювався із сонцем. У творчості О. Зу-євського образ коня асоціюється з образом України на макрорівні й з образом степу, що віддавна був сакральним для свідомості українського народу, - на мікрорівні. Щоправда, в поезії О. Зуєвського образ коня - прикмета і другої батьківщини - Канади: "Дорогою зустріли смаглолицю / На скакунові бистрім індіянку" [8, с. 58]. У цьому випадку образ коней постає на тлі канадських прерій як аналогу українського степу, хоча автор й не порівнює їх прямо. Таким чином накреслюється художня опозиція чужина-батьківщина. У поезії О. Зуєвського образ коня є частинкою рідної землі на чужині. Його присутність полегшує долю ліричного героя-емігранта: споглядання, як тубільці "гонять коней спраглих до води" [8, с. 81], нагадує аналогічний процес на батьківщині. Цікавим є образ глиняних коней як символ безтурботного дитинства: "Як залишали у кущах / Ми коників із глини / Без думки про незнаний страх / Серед ясної днини" [8, с. 76]. Асоціативно відчувається відгомін вірування про міфічного коня

 

© Накашидзе І. С., 2012як провісника майбутнього. Завдяки вживанню образу коників з глини виникають опозиції дитинство-зрілість, реальність-ірреальність.

Спогади про дитинство в рідному краї у ліричного героя О. Зуєвського викликають і образи квітів, зокрема пролісків: "Отак схилюсь до проліска, і знову, / Мов казкою, людський відлине світ" [8, с. 27]. Світ дитинства постає казковим, чарівним світом, у якому відсутні клопоти дорослих людей. Своєрідним переходом між ілюзор­ним і реальним світами постає образ проліска. Згадку про казковий світ дитинства викликає образ троянд.

У поезії поетів-емігрантів мікробатьківщина часто постає землею дитинства, на позначення якої О. Вознюк вводить термін приватна (мала) батьківщина - "це переважно терен раннього дитинства, де формується майбутня особистість, то у пам'яті здебільшого залишається ідеалізоване, мрійливе бачення свого дитинства, що відобра­жається в літературі" [4, с. 182]. Мікробатьківщина як світ дитинства є темою поезії П. Степа "Мариво", в центрі якої - спогад з дитинства ліричного героя. Поет змальовує образ рідного села як "Юнацьких мрій казково-дивний сад" [1, с. 73], де все побудовано на гармонії і кожен день "як мед пахучий" [1, с. 72]. П. Степ також втілює ідею плинності часу, стверджуючи: "Та не течуть назад ніколи ріки, / І юність вже не вернется назад ..." [1, с. 73] (У наведених рядках відчувається алюзія на рядки відомої народної пісні: "А молодість не вернеться / Не вернеться вона...", що свідчить про фольклорні мотиви у творчості поета).Опозицією до втраченого світу дитинства постає реальність - теперішній світ ліричного героя, в якому не залишилось дитячих слідів і панують туга й смуток: "Ходив зажурений по тій землі, / Де був колись веселий і щасливий ..." [1, с. 72]. На почуттях ліричного героя будується опозиція гармонія-дисгармонія. "Ностальгія по втраченому дитинству доростає до узагальненої нос­тальгії цілого покоління тих, хто над усе любить рідну землю на чужині" [10, с. 78]. Для ліричної героїні поезії М. Голод мікробатьківщина - країна "казки незабутнього дитинства!" [7, с. 100], яка пов'язана зі світом дорослих образами батька й матері, як провідників по обох світах.

Деталі світу далекого дитинства в картині рідного краю, що закарбувалась в пам'яті юного ліричного героя в поезії І. Темертея теж скорельовані на образ батьківщини: "Пливе кача мале ставком, / Продовжується дзьобиком у рясці, / І кінь потомлений на водопій веде / Свого хазяїна в зашмульганій сорочці" [17, с. 420]. Образ каченяти асоціативно співвідноситься із образами дітей, що насолоджуються природою та безтурботним життям, водночас образ потомленого коня є втіленням важкої праці дорослих. Таким чином, образ дитинства набуває подвійного ви­міру: як спогад про особисте минуле, і як символічний образ дитинства як світу наївності, невинності та чистоти.

Образ мікробатьківщини як світу дитинства наявний і в поезії Б. Мазепи. У вірші "Веснівка" рідне село, поле і безкрайнє небо, що закарбувались у дитячій пам'яті ліричного героя - парадигми образу батьківщини, "Де мрій­не дитинство безжурно провів" [11, с. 17]. До поля линуть думки ліричного героя і на чужині: "Твої поля і запах рути, / Пташині співи у гаю / Мені довіку не забути, / Як ранню молодість мою" [11, с. 16]. Спогад ліричного героя про молодість автоматично є спогадами про рідний край і навпаки. Світ дитинства у поезії Б. Мазепи існує у двох просторових вимірах, двох стихій: неба і землі.

Часто образ мікробатьківщини в україномовній поезії Канади конкретизується авторами і постає певною гео­графічною реалією. Такий образ мікробатьківщини яскраво змальовує у своїй поезії Яр Славутич. Її простір без­межний - Херсонські степи. У його розкритті центральними є зооморфні образи, функціонально підпорядковані зображенню української природи, що характерно для його ранньої творчості. Як зазначає Н. Сологуб, образ України асоціюється в поезії Яра Славутича з мальовничою природою, що стимулює вживання назв реалій з українською семантикою [15, с. 21]. Так, у сонеті "Навесні" він актуалізує назви тварин, які є характерними для побуту українського села: "Полює хитрий кіт за горобцями, / Горланить півень, кури на черві / Свої дзьоби наповнюють криві" [13, с. 24]. Образи тварин є компонентами образу "степ" та уособлюють стихію землі. У зображенні тварин поет вдається до персоніфікації. Для підсилення емоційного враження та для передачі став­лення ліричного героя до природи автор використовує літоту: "Жартують цуцики, по голові - / Один на одного із пазурцями!" [13, с. 24]; "Раптово бекнув слинявий бичок / І перекинув з пійлом шапличок" [13, с. 24]. У сонеті "Став" центральним образом є короп - "володар" "царства голубого", у поезії "Вечір" - образ птаха, що є уосо­бленням небесної стихії. Яр Славутич не конкретизує назву птаха, але асоціативно виникають образи лелеки або жайворонка як прикмет українського степу.

Для І. Темертея мікробатьківщиною є Донеччина. Для нього це "скарб заповітний". В одному із своїх ві­ршів він, порівнюючи рідний край із альпійськими горами, "заморськими портами", приходить до висновку, що кращої землі немає на "білому світі", адже "... ця земля / Зробила з нас людей ..." [17, с. 71]. Ліричному герою байдуже, що це край шахт, де "задимлене небо". Він зізнається: "О земле донецька, до тебе / Я з радісним серцем іду" [17, с. 25]. У деяких поезіях І. Темертей конкретизує світ своєї малої батьківщини, зводячи його до образу села, деталізуючи його опис прикметами простору, вводячи в його текст звернення матері до сина, як-от, у вірші "Темертеїв хутір. І": "Там, коло річки, де верби й садочок, / Там Темертеїв хутір вигляда, / А ген, де завертає шлях на поле, / Вдалечині, чи бачиш ти, синочку, / Мов цвіт зелений, Степ наш визира!" [17, с. 72]. Рідний степ у поезії І. Темертея з великої літери, звертанню до нього надано окличної інтонації. У вірші "Степова пісня" образ степу набуває значення дороги додому і візитної картки рідного краю: "Південний тихий степ - рай пам'яті моїй, / Тобою ідучи, я знову вдома ... " [17, с. 27]. Через використання системи епітетів позначено велич, безмежність та неосяжність степу, що спроектовує його образ на макрообраз України. Любов ліричного героя до рідного села на Донеччині, її глибину І. Темертей підкреслює несподіваним трактуванням сусіднього Харківського регіону як чужого для нього. Натомість рідним він називає Київ: "... цей чужий, обездушений Харків / І вертайся назад у село ... / Або їдь у далекий ... рідний ... Київ ..." [17, с. 28]. Така опозиція чужина - батьківщина на рівні терито­рії України зумовлена тим фактом, що Харків певний час був столицею Радянської України, а Київ - історичною столицею, "серцем" країни, символом духовності її народу, його історичної пам'яті.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 


Похожие статьи

О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство