О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство - страница 93

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 

12.Skeans, S.E.S. The effects of Cooperative Integrated Reading and Composition: Fidelity of implementation and teacher concerns on student achievement. Dissertation Abstracts International 53(02), 0455A, 2005. - P. 54-61.

13.Statistics Canada. The Evolving Linguistic Portrait, 2006 Census. Statistics Canada Catalogue no. 97-555-XIE. Accessed August 18, 2009.

14.Thiessen, V Academic performance, human capital skill formation, and post-secondary education: Canadian Labour Market and Skills Researcher Network: Working Paper Number 1. http://www.econ.ubc.ca/clsrn/publications/ workingpapers/Thiessen_workshop_cover%20page.pdf Accessed August 18, 2009.

Notes

TI referring to Teaching:

ESL: English as a Second Language (commonly used in Canada); ElL: English as an International Language; EFL: English as a Foreign LanguageУДК 37.016:81

Романова О. О.,

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

формування професійної мовленнєвої культури студентів-нефілологів

У статті розкрито особливості формування професійної мовленнєвої культури молодих спеціалістів. Роз­глянуто проблему взаємозв'язку мови та культури мовлення сучасного фахівця.

Ключові слова: професійна мовленнєва культура, культура мовного спілкування, професійна культура, куль­тура мовлення.

В статье раскрыты особенности формирования профессиональной языковой культуры молодых специалис­тов. Рассмотрена проблема взаимосвязи языка и языковой культуры современного профессионала.

Ключевые слова: профессиональная языковая культура, культура языкового общения, профессиональная культура, языковая культура.

The features of young specialists' professional language culture, the language culture intercommunication problem of modern specialist's language are considered in the article.

Key words: professional language culture, the culture of language communication, professional culture, language culture.

На сучасному етапі загальна культура майбутнього фахівця пов'язується з досконалим оволодінням україн­ською мовою, опануванням лексичними, стильовими тонкощами, умінням послуговуватися її багатством у про­фесійній діяльності, в усіх сферах життя і діяльності суспільства. Сьогодні ринок праці висуває нові вимоги до спеціаліста, вбачаючи в ньому не лише фахівця, а й людину, яка усвідомила, що висока професійна мовленнєва культура є запорукою успіху і конкурентоспроможності. Володіння навичками спілкування, уміння налагоджу­вати контакт, толерантність, доброзичливість, працездатність, уміння вирішувати професійні питання на кому­нікативному рівні є невід'ємною часткою цілої низки факторів, наявність яких впливає на успішне вирішення завдань професійної діяльності.

На сьогодні проблема вивчення ролі й місця мови в культурі спілкування кожного студента є найактуальні­шою, оскільки у зв'язку з інформатизацією та комп'ютеризацією нашого життя молодь дуже мало читає книг. Це призводить до того, що мова для більшості студентів стає безбарвною, "сухою" через те, що вони майже не читають художніх творів, тому й не можуть використовувати синонімічні можливості мови, урізноманітнювати свою лексику, що збіднює словниковий запас майбутнього фахівця.

Проблемі формування органічної мовної особистості присвячені праці Л. Кравець, Л. Мацько, Л. Паламар, Л. Струганець, Я. Чорненького. Науковці підкреслюють важливу роль мовної освіти у формуванні професійної мовленнєвої культури.

Л. Мацько визначає мовленнєву культуру як "вміння володіти мовою" [2, с. 7]. Також існує думка, що мовлен­нєва культура - це загальноприйнятий мовний етикет [4, с. 12]; культура мислення та культура суспільних і духо­вних стосунків людини [1, с. 38]. У свою чергу, професійна культура - ступінь досконалості професійного розви­тку людини [3, с. 202]. Таким чином, професійну мовленнєву культуру фахівця можна розглядати як важливий компонент його загальної культури, що визначає здатність до ефективного спілкування в контексті професійної діяльності. Вона синтезує в собі комплекс знань, цінностей, способів поведінки, необхідних у ситуаціях ділового спілкування та умінь гнучко реалізовувати їх на практиці з метою забезпечення ефективної професійної діяльності.

Під формуванням професійної мовленнєвої діяльності ми розуміємо роботу щодо усвідомлення необхідності сприйняття мови як засобу не лише комунікації, а й пізнання об'єктів дійсності. Студенти повинні зрозуміти, що професійна мовленнєва культура - це фахово зорієнтоване використання мовних норм, які забезпечують мовне оформлення процесу та результатів професійної діяльності.

Найважливішим завданням, на нашу думку, є піднесення мовної / мовленнєвої культури української еліти, озброєння знаннями стилістичних багатств рідної мови насамперед молоді, яка здобуває вищу освіту й викорис­товуватиме слово як знаряддя праці, носій інформації, професійну вербальну зброю та засіб духовного впливу.

На заняттях з дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням)" для студентів економічних спе­ціальностей використовуються цікаві фахові тексти, які розширюють світогляд майбутніх спеціалістів, наприклад: "Типи економічних систем", "Виникнення та становлення вітчизняного аудиту", "Сутність та особливості держав­ного кредиту" тощо. У методичних вказівках до виконання практичних робіт із теми "Терміни у професійному мовленні" значна увага приділяється етимологічним довідкам, цікавим вправам та завданням, що примушують сту­дентів працювати над усним професійним мовленням. А у пропонованих завданнях із теми щодо стилів мовлення викладач орієнтує студентів на вміння добирати мовні засоби відповідно до задуму та форми висловлювання.

Розвиток культури мовлення особистості є складним процесом. Високої мовної довершеності досягає та лю­дина, яка багато працює над своєю мовою, прагне правильно й логічно мислити та говорити. Чистота мовлення тісно пов'язана з правильністю та нормативністю, якщо у мовленні немає лексичних, стилістичних, орфоепічних та інших порушень, воно вважається чистим.

Чистота мовлення виявляється у трьох аспектах: орфоепії, слововживанні та інтонаційному аспекті. Метою занять є формування стійких навичок літературної вимови, правильного слововживання, вміння розпізнавати не­нормативні елементи, які засмічують мову.

Висока культура мови - це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність. Тому мова спеціаліста, на нашу думку, має свідчити про його високу культуру, освіченість. Тож плекання культури мови студентів -обов'язок кожного викладача. Наше завдання - берегти, як скарб, рідну мову, поглиблювати знання студентів з

© Романова О. О., 2012основ української мови, вчити їх свідомо ставитися до своєї мови, постійно відчувати відповідальність за рідне слово. Інакше, як писав К. Паустовський: "Людина, байдужа до рідної мови, - дикун ... Байдужість до мови по­яснюється цілковитою байдужістю до минулого, теперішнього і майбутнього народу".

Мова - лише дзеркало нас самих. Зазирнімо до нього, як у власну душу. Що побачимо? Що почуємо?

Погляди співпадають - погляди збігаються Включити мікрофон - увімкнути мікрофон Поступили кошти в об'ємі - надійшли кошти в обсязі Закон виглядав би наступним чином - закон був би таким В противному випадку - в протилежному випадку Поставити відмітку - поставити позначку Приділити увагу - звернути увагу

Мова - не тільки засіб державного спілкування, а феномен, дотичний до культури, духовності, самовизначен­ня нації. Українська мова є високо розвиненою, європейською, пов'язаною з глибокими і багатими традиціями прадавньої цивілізації.

Робота зі студентами у вищому навчальному закладі негуманітарного профілю дає підстави зробити невтішний висновок щодо культури індивідуального мовлення студентів. Стрімке та постійне прискорення й оновлення сучас­ного життя перетворюють спілкування в молодіжному середовищі на динамічну систему, що стимулює зміни кому­нікативних форм і є для молоді самостійною цінністю. Наслідком своєрідного бажання переінакшити світ на свій лад є молодіжний сленг та жаргон - певна динамічна частина мови, що спирається на її систему й розвивається за закона­ми цієї мови. У мовленні студентів часто спостерігається захоплення жаргонізмами. Засвоєння літературної вимови на сьогодні становить певні труднощі для студентів, що не досить часто спілкуються українською мовою. Втрата контролю над власним мовленням призводить до появи слів-паразитів: так би мовити, значить, ну, як кажуть тощо. У фаховій літературі визначені деякі соціально-психічні механізми розвитку молодіжного сленгу та жаргону.

Основний принцип молодіжного сленгу - виклик суспільству, неприйняття його норм, зразків, що призво­дить до низької мовної культури молоді. Сленгова, жаргонна лексика в основному складається із запозичень з російської та англійської мов, що найчастіше контактують з українською. Основний спосіб творення молодіжної лексики - фонетична адаптація лексем російської мови: пошуршати - швидко йти, швидко говорити; свиснути

-   зникнути, покликати; почесати - йти швидко; роздуплитися, розчехлитися - зрозуміти, намагатися зрозу­міти щось; втирати - розповідати, доводити свою точку зору; відморожуватися - уникати чого-небудь, ко-го-небудь; клюкать, квасить - вживати спиртні напої; врубитись, вшкварити - швидко зрозуміти, сприйняти інформацію; гнать - подавати з перебільшенням будь-яку інформацію; змитись - піти без дозволу; морозити

-   говорити нісенітницю; брякнути - зателефонувати; туканити, тормозити, втикати - не розуміти; проха-вати, прохватити - зрозуміти.

Чималу частку лексики становлять неадаптовані жаргонізми: "оторваться" - активно відпочити;"лечить"

-   доводити свою точку зору;"отстой" - щось дуже низькоїякості;"париться" - довго думати, щось вирішу­вати; "тупить" - не розуміти, погано сприймати інформацію.

Для студентського сленгу характерне використання фразеологізмів, переважно емоційно забарвлених, стиліс­тично знижених, наприклад: "гнать понти" - говорити неправду; "вести базар, правити базар" - вести пусті розмови, розмовляти; "збити фішку" - укладати вигідну угоду; "їздити по вухах" - надокучати; "вилетіти в трубу" - зазнати поразки.

Заслуговують на увагу вигуки, якими молодь передає своє захоплення, не тільки великою їх різнозмістовною кількістю (клас, кайф, супер, круто, кльово, чумово, йо, вау), але й тим, що всі вони можуть передавати, залежно від ситуації, зовсім протилежні емоції - радість, розчарування, захоплення, подив, роздратування. Тому зрозумілі вони можуть бути тільки в контексті та з урахуванням міміки, жестів та інтонації.

На жаль, і нині деякі фахівці послуговуються суржиком, жаргоном, сленгом, не тільки в побутовій, але й у науковій, навчальній, професійній та інших сферах. Вони не володіють мовою належною мірою, не знають норм, не вміють нею правильно користуватися, і, отже, не завжди можуть правильно сформулювати думку і в усній, і в письмовій формі, що у професійній діяльності має виняткове значення.

Робота з формування професійної мовленнєвої культури студентів є неодмінним етапом їх професійного удо­сконалення. Без високої мовної культури неможливо виховати високоосвіченого, морально стійкого, патріотично налаштованого професіонала.

Культура мови - показник загальної культури людини. Згадаймо крилату фразу Сократа "Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив", якою давньогрецький філософ образно визначив роль мови в характеристиці людини.

Отже, рівень розвитку культури мовлення фахівця відображає рівень розвитку його інтелекту, бо імідж фа­хівця передбачає обов'язкове володіння державною мовою на орфоепічному, лексичному, орфографічному, гра­матичному та стилістичному рівнях. Тому сьогодні важливою справою національного відродження України є піднесення культури мови суспільства, насамперед молоді, яка здобуває вищу освіту і використовуватиме її як знаряддя праці та носій інформації.

Література:

1.Культура фахового мовлення : Навчальний посібник / За ред. Н. Д. Бабич. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2006. - 496 с.

2.Мацько Л. І. Культура української фахової мови : Навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. - К. : ВЦ "Акаде­мія", 2007. - 360 с.

3.Тлумачний словник сучасної української мови : Близько 50000 слів [уклад. І. М. Забіяка]. - К. : Арій, 2007. - 512 с.

Чорненький Я. Я. Українська мова (за професійним спрямуванням). Ділова українська мова / Теорія. Практи­ка. Самостійна робота : Навч. посіб. / Я. Я. Чорненький. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 304 с.УДК [811.133.1+811.134.2]'37'367.625'276.6:34

Шевчук Н. В.,

Національна академія Служби безпеки України, м. Київ

психолінгвістичні передумови формування іншомовної компетентності курсантів

Стаття присвячена виокремленню та обґрунтуванню комплексу психолінгвістичних умов, які забезпечують формування іншомовній комунікативній компетентності майбутніх офіцерів.

Ключові слова: психологічні умови, майбутні офіцери, курсанти, комунікативна компетентність.

Статья посвящена выделению и обоснованию комплекса психолингвистических условий, которые обеспечива­ют формирование коммуникативной компетентности будущих офицеров.

Ключевые слова: психологические условия, будущие офицеры, курсанты, коммуникативная компетентность.

The article is devoted a selection and ground of complex pedagogical terms and principles which provide forming of соmmunicative competenceof future officers.

Key words: psychological conditions, future officers, cadets, communicative competence.

Постановка проблеми. Вітчизняна педагогічна наука сформувала власні традиції в організації процесу під­готовки юридичних кадрів Служби безпеки України. Водночас слід зазначити, що певна зміна пріоритетів у стра­тегічних напрямах розвитку освіти у європейській та світовій спільнотах значною мірою вплинули на характер і зміст підготовки майбутніх офіцерів в Україні. Вчені зазначають [1, с. 108], що сьогодні особливого значення набувають теоретико-методологічні, соціально-психологічні, організаційно-педагогічні та методичні аспекти проблеми повноцінного гуманістичного розвитку випускників вищих військових навчальних закладах у напрямі сформованості у них іншомовної комунікативної компетентності.

Мета даної роботи- обгрунтувати психолінгвістичні чинники та умови, методи та підходи, які забезпечать успішність процесу формуванню іншомовної компетентності випускників вищих військових навчальних закладів.

Аналіз досліджень та публікацій. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що про­блемі формування іншомовної комунікативної компетентності було присвячено чимало досліджень. Л. Вигот-ський, Б. Ломов, Є. Пассов, В. Сластьонін наголошували, що мовленнєва діяльність є основною умовою форму­вання комунікативної компетентності. І. Зимня, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, О. Шахнаровський наголошували на спілкуванні як основному чинникові формування зазначеної компетентності. Теоретичні основи іншомовної комунікативної компетентності визначаються такими дослідниками, як М. Вятютнєв, І. Зимня, Н. Кузьміна, М. Мазо. Залишається дискусійним питання оновлення змісту та організації навчання іншомовній комунікативній компетентності майбутніх офіцерів у професійній галузі. Недостатньо уваги звертається на теоретико-методоло-гічні аспекти розвитку іншомовної комунікативної компетентності випускників.

Виклад основного матеріалу. Дослідження з визначення, відбору раціональної методичної системи та перевір­ка її дієвості дозволить виявити ефективність процесу формуванню іншомовної компетентності випускників ви­щих військових навчальних закладів.Ефективність (від лат. effectivus - творчий, дієвий) - загальнонаукова катего­рія, яка означає ступінь близькості досягнутих результатів до ідеалізованих, очікуваних. Учені різних галузей науки по-різному розкривають її сутність: у філософії ефективність розглядається як міра можливості, що виражає мету людини та реалізує її ідею. У педагогіці вона показує ступінь наближеності до дійсності, до найбільш потрібного результату, тобто характеризує відношення між рівнями певної діяльності за ступенем наближення до кінцевої або заданої мети [7, с. 88]. За наявності деяких відмінностей у тлумаченні сутності ефективності очевидним є головне: визначити ефективність означає порівняти досягнуті результати з тими, які були заплановані як оптимальні. Так, дослідники В. Перелишина, В. Петров під ефективністю розуміють "приріст" здібностей (порівняно з вихідним рівнем) для вирішення професійних завдань [5, с.72]. Погоджуємось з думкою вчених Г. Нойнера та Ю. Бабансько-го [4, с. 91] відносно оцінки ефективності педагогічного процесу. По-перше, виявом ефективності є максимально можлива відповідність результатів поставленим завданням. Але якщо судити про ефективність за кінцевим ре­зультатом, то виключається можливість своєчасного регулювання процесу. Тому критерієм його ефективності має бути стан якості функціонування самого педагогічного процесу. Обидва критерії доповнюють один одного. Але ефективність результату є основним, а надалі - вихідним моментом побудови нового циклу педагогічного процесу.

Визначити ефективність - це означає порівняти досягнуті результати з тими, які проектувалися як оптимальні. Таким чином, ефективним процес формуванню іншомовної компетентності випускників вищих військових на­вчальних закладів є тоді, коли будуть створені зовнішні обставини процесу навчання, реалізація яких із високим ступенем вірогідності сприятиме успішному формуванню досліджуваної компетентності.

Ураховуючи доробки науковців, власний досвід, результати опитування викладачів щодо обставин успішного формування іншомовної компетентності майбутніх офіцерів, ми виокремили найважливішу психологічну пере­думову: систематичну мотивацію та стимулювання пізнавального інтересу курсантів до професійних знань з іно­земних мов. При цьому робиться наголос на зміні самого характеру вивчення майбутніми офіцерами сучасних єв­ропейських мов: замість колишньої переважної орієнтації на оволодіння граматичними структурами тепер більше уваги приділяється оволодінню "відповідним рівнем комунікації" (Threshold Level) та компетенціями, здатністю вільно спілкуватися (a degree of communicative ability).

Під поняттям пізнавальні можливості розуміють насамперед комплекс пізнавальних процесів, які необхідні для успішного навчання. Це особливості розумової працездатності, уваги, сприйняття, уяви, пам'яті, мислення студентів, характер їхньої навчальної мотивації тощо.

 

© Шевчук Н. В., 2012Без аналізу пізнавальних можливостей, уявлень про досягнутий рівень їхнього розвитку неможливо сформу­лювати розвивальні цілі навчання, які вказують на можливість дидактичної обробки (ускладнення чи спрощення) матеріалу, що вивчається; на доцільність підвищення складності його вивчення в інтересах успішного розвитку добре підготовлених курсантів і на зменшення цієї складності для слабких курсантів [3]. Відомо, що рівень ро­зумової працездатності не є сталою величиною, він змінюється протягом доби й складається з кількох фаз [2, с. 140]. Цю особливу динаміку розумової працездатності потрібно враховувати, передбачаючи часовий перерозпо­діл навчального матеріалу згідно з тенденцією до ознайомлення з новою інформацією на початку заняття, коли сприйняття студентів більш активне.

Від сприйняття матеріалу залежить міцність засвоєння знань [6]. Очевидно, що сприйняття залежить від ор­ганізації уваги. Результати дослідження цього психічного явища є основою для визначення специфічних педаго­гічних вимог до організації ефективного сприйняття студентами нової інформації: 1) сприйняття є більш ефек­тивним, якщо підключені різні аналізатори; 2) сприйняття активізується, якщо студент знає, що він буде зараз використовувати нові знання.

Значну роль у повноцінному засвоєнні та відтворенні іншомовної лексики може відігравати емоційна пам'ять(її забезпечує емоційність, інтерес до майбутньої професії, любов до тварин). Таким чином, якість про­цесів запам'ятовування, збереження та відтворення залежить від того, яке значення має для студента вивчення іншомовної лексики, чи з'явився у нього ланцюжок дій (потреба - бажання - пізнавальний інтерес - мотив). Оскільки мотивація - один з найважливіших компонентів професійної діяльності, мотиви як сховані, внутрішні спонукання здійснення визначених вчинків, дій, як спонукання відносин, поведінки студента обумовлені нако­пиченим досвідом і знаннями. Розвиваючись від більш низького якісного рівня, вони переходять далі в мотиви високого рівня, зумовлені системою переконань, почуттям обов'язку, моральністю. Мотивація формує цілісну поведінку, підвищує трудову активність, значно впливає на процеси визначення і реалізації цілі. Потреби, що сформувалися, додають поведінці людини внутрішньої визначеності, стійкості і активної форми реалізації дій, вчинків, що забезпечує в цілому характер діяльності педагога. Крім того, у мотивах виявляється спрямованість особистості по відношенню до діяльності. Згідно справедливого зауваження С. Рубінштейна, випробовувана чи усвідомлювана людиною залежність від того, у чому вона відчуває нестачу, чи в чому вона зацікавлена, що є для неї потребою, інтересом, породжує спрямованість на відповідний предмет [6]. На думку Д. Леонтьєва, поняття діяльності необхідно пов'язувати з поняттям мотиву, оскільки діяльності без мотиву не буває; діяльність є про­цесом активності людини, який полягає в тому, що те, на що спрямований цей процес у цілому (його предмет) завжди збігається з тим об'єктивним, яке спонукає суб'єкт до цієї діяльності, тобто мотивом [6]. Процес людської активності завжди на щось спрямований і має певний предмет. Разом з тим цей процес був викликаний певною потребою і спонукався та спрямовувався якимось мотивом, тобто предметом, у якому ця потреба знаходить своє задоволення. Якщо перший предмет, на який спрямований процес активності людини, збігається з другим пред­метом - мотивом потреби, то такий процес активності, на думку Д. Леонтьєва, називається діяльністю. А якщо вказані предмети не збігаються, тоді цю активність називають дією.

Під впливом зовнішньої мотивації тренування в навчальній діяльності продовжується, виховуючи волю і на­полегливість в інтелектуальній діяльності. Згідно з результатами нашого дослідження, найбільше спонукальне значення мають мотиви саморозвитку. Прагнення розвивати інтелект і особистість є тим чинником, який спо­нукає студентів до учіння.

У цьому аспекті вчені справедливо зазначають, що мотивація, високий рівень пізнавальних інтересів спри­яє потягу до систематизації знань, пошуку закономірностей, узагальнень. Заслуговує на увагу виділення трьох стратегій, що обумовлюють мотивувальну аргументацію курсантів при оцінці ними ролі і місця освіти, а одно­часно з цим професійної діяльності в системі життєвих цінностей: прагматична, професійна і байдужна. Так, для прагматично орієнтованої молоді освіта - це необхідний етап, подолання якого дозволить отримати вагомі матеріальні блага (освіта як "інструментальна цінність"). Ті, хто сповідують професійну стратегію, вважають одержання вищої освіти цінністю, що сприяє розкриттю їхніх особистісних здібностей, професійного зростання (освіта як "термінальна цінність"). Для тих, хто вибирає байдужу стратегію освіти не виступає "ні термінальною, ні інструментальною цінністю" [2].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96 


Похожие статьи

О І Ванівська - Корпусні та лексикографічні технології опису мовної системи термінознавство