Д Шевчук - Культурна ідентичність та глобалізація - страница 1

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 

 

 

НАУКОВІ ЗАПИСКИ

Серія "Культурологія" Випуск 5

 

 

Проблеми культурної ідентичності: глобальний та локальний виміри

 

Матеріали міжнародної наукової конференції 23 - 24 квітня

 

 

 

 

Острог - 2010УДК 008: 001. 891 ББК 71 Н 34

Друкується за ухвалою вченої ради Національного університету "Острозька академія" Протокол № 6 від 28 січня 2010 року

Редколегія збірника:

Пасічник І. Д., доктор психологічних наук, ректор Національного університету "Острозька академія" (головний редактор);

Кралюк П. М., доктор філософських наук, професор, проректор з навчальної та наукової роботи Національного університету "Острозька академія" (відповідальний за випуск);

Жуковський В. М., доктор педагогічних наук, професор;

Вербець В. В., доктор педагогічних наук, професор;

Стоколос Н. Г., доктор історичних наук, професор;

Зайцев М. О., кандидат філософських наук, доцент;

Янковська Ж. О., кандидат філологічних наук, доцент (секретар);

Шевчук Д. М., кандидат філософських наук;

Петрушкевич М. С., кандидат філософських наук.

 

Рецензенти:

Наконечна О. П., доктор філософських наук, професор; Шевчук К. С., кандидат філософських наук.

 

Н 34           Наукові записки. Серія "Культурологія" (Проблеми куль-

турної ідентичності: глобальний та локальний виміри. Мате­ріали міжнародної наукової конференції 23 - 24 квітня, Ост­рог - 2010). - Острог: Видавництво Національного універси­тету "Острозька академія", 2010. - Вип. 5. - 668 с.

ISBN 978-966-2254-07-2

Збірник містить наукові статті, в яких розглядаються різні аспекти проблеми культурної ідентичності в ситуації діалогу культур. Матеріали збірника можуть бути використані в процесі дослідження проблем іден­тичності та при вивченні культурологічних дисциплін.

 

 

© Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2010сучасні стратегії ідентичностіДмитро Шевчук

 

культурна ідентичність та глобалізація

У статті осмислюються проблеми культурної ідентич­ності в епоху глобалізації. Аналізується вплив глобалізацій-них процесів на локальні умови, розглядаються популярні концепції глобального культурного ринку, макдональдиза-ції світу та ін. Також з'ясовується зв'язок між проблемою культурної ідентичності в епоху глобалізації та сучасними проблемами трансляції культурної пам'яті.

Ключові слова: культурна ідентичність, глобалізація, культурний ринок, макдональдизація, культурна пам'ять.

 

Shevchuk D. Cultural identity and globalization.

The article is dedicated to the problem of cultural identity in epoch of globalization. The Author analyzes influence of global processes on local cultural conditions. He presents the most popular conceptions of global cultural market, macdonaldization of the world etc. The problem of connections between cultural identity and modern problems of transmission of cultural memory is also examined.

Key words: cultural identity, globalization, cultural market, macdonaldization, cultural memory.

 

Шевчук Д. Культурная идентичность и глобализация.

В статье осмысливается проблема культурной иден­тичности в эпоху глобализации. Анализируется влияние глобальных процессов на локальные условия, рассматрива­ет популярные концепции глобального культурного рынка, макдональдизации мира и под. Также осмыслевается взаи­мосвязь между проблемой культурной идентичности в эпоху глобализации и современными проблемами трансляции куль­турной памяти.

Ключевые слова: культурна идентичность, глобали­зация, культурный рынок, макдональдизация, культурная память.

 

© Дмитро Шевчук, 2010Проблема культурної ідентичності в епоху глобалізації по­стає надзвичайно гостро, про що свідчить численна літерату­ра. При цьому проблема ідентичності звучить сьогодні цілком інакше, аніж це було в епоху модерну (якщо в межах модерну піклувалися про цілісність і стабільність ідентичності, то тепер швидше прагнуть знайти можливості свободи вибору [2]). Про тематизацію та проблематизацію проблеми ідентичності зау­важує чимало філософів, пов'язуючи це із руйнуванням ієрар­хічної будови суспільства. Ч. Тейлор, наприклад, зауважує, що нині ідентичність не постає самозрозумілою, як це було в по­передні епохи, вона не дається "а priori" [6; 37]. Пов'язане це, безперечно, зі станом культури в епоху постмодерну, який ха­рактеризується децентралізацією, деієрархізацією і загалом де-конструкцією.

Інколи складається враження, що проблема ідентичності в епоху глобалізації є темою номер один у філософії, соціоло­гії, культурології. Можна припустити, що пов'язане це із тим, що концептуальна децентрація суб'єкта (С. Холл), заперечнен-ня філософією "cogito" (через антикартезіанське налаштуван­ня самої філософії), зруйнувала метафізику, яка давала люди­ні певність та орієнтацію в світі. Суб'єкт не відчуває цілісності свого буття, власної самості, а відтак, має перманентну потре­бу вирішувати проблему ідентичності. З. Бауман пише: "Іден­тичність "стала" проблемою не раптом одного разу, але почат­ково була "проблемою", народилася як проблема (як дещо, що потребує свого вирішення - як завдання) саме внаслідок того відчуття недовизначеності і вільного польоту, яке врешті-решт ex-post-facto артикулювалося у "відірваність"" [2].

Проблема культурної ідентичності гостро постає, зокрема, в аспекті перебігу глобалізаційних процесів. Глобалізація нині вважається незмінною умовою людської діяльності від кінця ХХ століття. Разом з тим, вона представляє нам низку нега­тивних наслідків для ідентичності людини. Дехто з мислите­лів твердить про своєрідний "шок" у сучасній культурі, спри­чинений перебігом швидких змін (У. Бек, А. Тоффлер). Одним із проявів такого "шоку" є, власне, порясіння самоідентифі-кації гомогенного, закритого, замкненого в собі національно­державного простору [3; 32]. При цьому, що стосується куль­турної ідентичності, то її співвідносять передусім із національ­ною ідентичністю: "Ключовим фактором культурної ідентич­ності є національна ідентичніть... більшість людей в сучасно­му світі соціалізовані і піддані пропаганді, аби вони піддавали­ся національній культурній ідентичності" [13; 17]. Таким чи­ном, нація потрапляє в ситуацію транснаціональності (або уль-транаціональності), культура - в ситуацію полікультурності. А відтак, це ставить проблему культурної ідентичності на одне з перших місць серед речей, які викликають у сучасної людини занепокоєння.

Зіставлення культурної ідентичності з національною іден­тичністю є, так би мовити, найпростішим розумінням феноме­ну культурної ідентичності та окреслення проблем, пов'язаних із нею в умовах глобалізації. Існує чимало інших концепцій-культурної ідентичності. Наприклад, Джонатан Фрідмен пред­ставляє культурну ідентичність як варіативний феномен, що складається з низки елементів. Зокрема, виокремлює такі варі­анти культурної ідентичності: раса, модерна етнічність, тради­ційна етнічність, життєвий стиль.

На нашу думку, культурна ідентичність загалом представ­ляється як складний феномен, оскільки поєднує внутрішній та зовнішній виміри. Зовнішній вимір, можна його назвати також об'єктивним аспектом культурної ідентичності, включає пе­редусім символічний простір культури, що окреслююється як певна цілісність. Цей цілісно окреслений символічний простір дає можливість людині орієнтуватися в світі. Внутрішній ви­мір - суб'єктивний - передбачає свідому ідентифікацію інди­віда з даним простором, ціннісне відношення до нього, а відтак, і прийняття його як орієнтир.

Сучасні проблеми, пов'язані із культурною ідентичністю, зумовлені складною культурною ситуацією, яка була виклика­на культурними змінами, що відбувалися наприкінці ХХ сто­ліття. Джонатан Фрідмен, досліджуючи співвідношення між культурною ідентичністю та глобальними процесами, говорить про зміни в культурі й твердить про своєрідний "вибух" нових культурних рухів від культів та релігійного відродження допримітивізму, нового традиціоналізму, переутвердження ново­го культурного визначення ідентичності [10; 78]. Представля­ючи цю дифузію як певний соціокультурний феномен, Дж. Фрідмен переконує, що подібні процеси вже мали місце в ранніх цивілізаційних системах. Йдеться передусім про епоху елінізму. Цю ідею він черпає з досліджень П. Більде [9], який зауважує, що "ця [елліністична] нова цивілізація представляє загрозу деструкції усіх видів традиційних, локальних та ста­тичних структур, позицій та ідей. Цією 'деструкцією' еллініс­тична цивілізація зумовила кризу, особливу для урбанізова-ного індивіда, оскільки вона піддала ерозії традиціний базис для його ідентичності та символічного універсуму" [10; 37-38]. Таке розуміння глобалізації загалом пов'язане з її окресленням як процесу, що відбувається в різні періоди соціокультурного розвитку і має певні історичні форми: передмодерна, ранньо-модерна, модерна та сучасна [11; 414].

Передусім для нас важливо ствердити, що сучасність з її експлозією нових культурних ідентичностей та процесами, які спрямовані на те, щоб ці ідентичності звести до спільно­го глобального знаменника, змінює зовнішній вимір культур­ної ідентичності - з'являються нові символічні культурні про­стори, а ті, що існували до цього часу, подрібнюються і розми­ваються. Зміні також піддається внутрішній вимір культурної ідентичності, оскільки підважуються наявні ціннісні установ­ки індивіда.

Крім того, складність сучасної культурної ситуації проявля­ється її певною суперечністю - швидкість перебігу глобаліза-ційних процесів та становлення постіндустріального (інфор­маційного) суспільства поєднується із сплеском національ­них культур та усвідомлення локальності цивілізацій: "Проце­си глобалізації здійснюють суперечливий вплив на динаміку локальних цивілізацій. З одного боку, формується глобальний соціокультурний простір, який посилює взаємозв'язок країн і цивілізацій у цій сфері, їх взаємний вплив, взаємне проникнен­ня і переплетіння, особливо у зв'язку з міграціями, які посили­лися. З іншого боку, розивається процес цивілізаційної само­свідомості, підкреслення самобутності культур, протистояннярелігій" [7; 281]. Така ситуація в сучасній культурі, без сумніву, впливає на буття людини, функціонування системи цінностей, існування смислових орієнтирів у культурі, а включеність до цього процесу глобальних технологій, яке можемо спостеріга­ти останнім часом, посилює цей вплив і ставить нові соціокуль-турні виклики перед людиною та її культурною ідентичністю.

Таким чином, занепокоєння ідентичністю в умовах глобалі­зації сьогодні посилюється певними суперечностями та напру­гою між культурним універсалізмом та культурним партику­ляризмом.

Як варіант концептуального опису суперечностей сучасної культурної ідентичності є осмислення суперечності між куль­турною ідентичністю, що розуміється як приналежність до кон­кретної національної культури, та глобальною ідентичністю, яку пропонує так звана концепція "глобального культурного супермаркету". Поняття "глобальний культурний супермар­кет" використовує, зокрема, Ґордон Меттюз (Gordon Mathews) [13]. Він зауважує, що в сучасному світі ми відчуваємо, з одно­го боку, що належимо до окремих національних культур, але з іншого боку - ми постаємо споживачами продуктів, які пропо­нує глобальний культурний супермаркет (у його матеріальній та ідеологічній формі). Одна з проблем, яка тут може поставати: чи надмірне піклування культурною ідентичністю не є вибором одного з продуктів в "глобальному культурному супермаркеті"?

Ця суперечність однак має більш глибокий концептуальний характер - це суперечність між двома основними концепціями культури, які є популярними в культурній антропології. З од­ного боку, під культурою розуміють локальний спосіб життя людей, з іншого боку, культура - це інформація та ідентичнос­ті, які доступні в глобальному супермаркеті. Між цими двома розуміннями культури, на думку Ґордона Меттюза, існує пев­на концептуальна "дірка", яка зумовлює конфлікт між держа­вою та глобальним ринком, а відтак, можемо додати, - між на­ціональною ідентичністю та глобальною ідентичністю.

Крім того, у праці Ґордона Меттюза можемо зустріти пере­конання, що глобальний ринок пропонує певний варіант іден­тичності, який піддає ерозії національні ідентичності. Дослід­ник використовує поняття "ринкової ідентичності" (market identity) або "ідентичність, що базується на ринку" (market-based identity). Ця ідентичність протиставляється як етніч­ній, так і національній ідентичностям, оскільки вони переду­сім акцентують увагу на окремішності, тоді як "ринкова ідетич-ність" орієнтує на глобальний ринок, утверджуючи також пев­ний сучасний різновид космополітизму - "домівка всюди у сві­ті". Суперечність між національною ідентичністю, яку Ґ. Мет-тюз пов'язує насамперед із національним державами, та рин­ковою ідентичністю набуває гостроти, оскільки завдяки сучас­ним мас-медіа та новітнім інформаційним технологіям суб'єкт може піддавати маніпуляції як з боку глобального ринку, так і з боку національної держави [13; 9]. Подібне твердження може­мо зустріти в праці культурного антрополога Бенджаміна Бар-бера [8], який стверджує, що світ розриває глобалізм і трайба-лізм (tribalism).

Ринкова ідентичність набувається індивідами через транс­формацію сучасного суспільства в суспільство споживання (Ж. Бодріяр, З. Бауман, Ф. Джеймісон). Культура суспіль­ства споживання орієтована на забування, а не на пам'ять. Саме тому в межах цього суспільства не може бути виробле­на стала культурна ідентичність. Як зауважує З. Бауман, "по-справжньому значення має лише непостійність, початково ча­совий характер будь-якої прив'язаності; це важливіше, аніж сама прив'язаність, якій все одно не дозволять продовжувати­ся довше, аніж необхідно для споживання бажаного предмета (або, точніше, рівно стільки, скільки необхідно, щоб цей пред­мет перестав збуджувати бажання)" [1; 117]. Культурна іден­тичність втрачає своє фундаментальне значення як засіб для впорядкування світу і орієнтації в ньому. Людина-споживач перебуває в постійному русі - вона набуває ідентичностей, що дозволяють бути відірваними від фундаментальних феномено-мів культури і змінювати ідентичність залежно від контексту. Саме тому можемо зустріти окреслення ідентичності сучасної людини як "номада", "туриста", "флаєра" тощо [2].

Твердження про "глобальний культурний ринок" та втрату культурної ідентичності через маніпуляції і експансію певно­го культурного змісту за допомогою масс-медіа є, своєю чер­гою, одним із різновидів сучасних концепцій у межах культур­них студій, які стверджують гомогенізацію (одноманітність) та конвергенцію (уподібнення) культури. Крім того, концепції глобального культурного ринку є своєрідним представленням негативної утопії світового ринку [3; 82-83]. Йдеться про те, що світ сучасної культури зводиться виключно до єдиного товар­ного світу.

У межах сучасних культурних студій, які звертаються до подібного осмислення проблем культури в епоху глобалізації, відомими є концепції МакСвіту (Бенжамін Барбер) та макдо-нальдизації (Джорджа Рітцера). Макдональдизація світу, пе­ретворення його на МакСвіт - це передусім метафорична на­зва культурних, соціальних, політичних тощо процесів, які ґрунтуються на глобальних технологіях. Бенджамін Барбер стверджує, що сучасний МакСвіт - це швидка музика, швид­кі комп'ютери та швидка їжа - MTV, Macintosh, MacDonald's. Саме ці глобальні феномени тиснуть на нації і штовхають їх у бік гомогенізації [8]. Джордж Рітцер пише, що макдональди-зація - це процес домінування принципів фаст-фуд бізнесу в багатьох секторах сучасного соціального життя насамперд у США, але загалом й в усьому світі. Привабливість та успіх цих технологій зумовлена: ефективністю (пропонує швидкий спо­сіб задовільнити потреби), обраховуваністю (можливість чіт­ко обрахувати кількісні показники продукту та час, витраче­ний на його отримання), передбачуваністю (гарантія, що да­ний продукт буде таким самим у різних місцях і в різний час), контролем (застосування технологій контролю гарантує від­повідність продуктів та сервісу) [14; 11-15]. Концепцію макдо-нальдизації можна розглядати як певний варіант критики гі-перраціоналізації, як процесу, що представляється сучасною культурою Заходу.

Проблемою, яка з огляду на концепції макдональдизації має відношення до культурної ідентичності, є те, що маркетинго­ві технології виявляють тенденцію бути представленими як технології, за своєю сутністю глибоко культурні. Відтак, куль­турна ідентичність представляється як продукт певної гло­бальної технології, яка має відповідати вимогам сучасності, що визначаються тими ж технологіями. З'являється бажання вибудовувати ідентичність на основі принципів, що пропонує макдональдизований світ. Іншими словами, формується уяв­лення, що культурна ідентичність має бути ефективною, пе­редбачуваною, обраховувальною та контрольованою. А, влас­не, цього, загалом, не можна досягнути, виходячи із суті куль­тури як буття людини в світі.

Концепції гомогенізації та конвергенції сучасної культури в умовах глобалізації часто не враховують складності сучасного світу. Таким чином, стають предметом критики. Стверджують, що вони суперечать емпіричним результатам етнографічних та антропологічних досліджень. Подібні дослідження свідчать, що не настало жодної глобальної культури, а світ є швидше пе­реплетінням локальних культур, субкультур, різних культур­них планів.

Вже згадуваний Ґордон Меттюз стверджує, що структура культурного супермаркету є більш складною, аніж це визначає метафора: "Він більше схожий на величезну бібліотеку, аніж на продуктовий магазин, більше схожий на Інтернет, аніж на мапу націй" [13; 20]. На складність сучасного світу вказують також захисники глобалізації. Остання представляється в цьому ви­падку як актуальна та адекватна відповідь на соціокультурні виклики сучасності.

З іншого боку, варто зауважити, що глобальні культур­ні продукти і змісти, без сумніву, налаштовані на здійснення експансії. Можна припустити, це відбувається тому, що вони не ґрунтуються на традиційному культурному підґрунті, яке пов'язане із цінностями й смислами і задає певні рамки, а за­сновуються в основному на технологіях, сценаріях та стратегі­ях. Останні, своєю чергою, прагнуть переконати людину при­йняти "нові" цінності, пропонують стати більш модерною, ра­ціональною тощо. Здійснюючи експансію, глобалізація навчи­лася прилаштовуватися до локальних умов. Йдеться передусім про явище глокалізації, коли глобальні товари підлаштовують-ся до локального ринку. Глокалізацію пропонують розгляда­ти як певний компроміс між локальним і глобальним. Ідеологиглокалізації (наприклад, Р. Робертсон) стверджують взаємодо-повнюваність цих двох сфер.

Однак при цьому існує відкритість глобальних культурних продуктів та змістів до інтерпретації в локальних умовах. Зу­мовлене це хоча б тим, що із розвитком глобальних процесів можемо спостерігати занепокоєння традиційними цінностями (загалом культурною ідентичністю) та вибудовування страте­гій їх захисту (відомо, наприклад, що із поширенням наднаціо­нальних структур посилюється націоналізм. На це звертає ува­гу, зокрема, відомий дослідник сучасного націоналізму в Єв­ропі Р. Брюбейкер). Крім того, глобальні змісти по-різному ін­терпретуються в різних локальних умовах. Польський куль­турний антрополог В. Куліґовський демонструє це на прикла­ді відомого американського серіалу "Династія". Серіал демон­струвався в понад 100 країнах світу, але по-різному сприймав­ся у кожній з них: американці вбачали в ньому образ добро­буту, навколо якого постала їхня культура, росіяни знаходили в серіалі передусім закулісні ігри політиків, в арабських краї­нах звертали увагу на дегенерацію та моральне виродження За­ходу, в Польщі захоплювалися "американською мрією". Деякі глобальні продукти та змісти інтерпретуються зовсім в інший спосіб, аніж це закладають мультикорпорації. А відтак, сучас­ні дослідники стверджують, що люди в локальних умовах не просто постають активними суб'єктами сприйняття глобаль­них змістів, але й мають своєрідну семіотичну владу над ними.

Іншим важливим аспектом та причиною занепокоєння культурною ідентичністю в епоху глобалізації є, на нашу дум­ку, неможливість використання попереднього культурного до­свіду. Культурні процеси в сучасному світі відбуваються над­звичайно швидко, вони постійно вимагають нових культурних стратегій і рішень, а тому часто не звертаються до досвіду та відкидають його.

Своєрідним поясненням цієї ситуації може бути концепція трьох культур американського антрополога М. Мід, яка вио­кремлює постфігуративну, кофігуративну та префігуративну культури. Постфігуративна культура - це культура, в якій діти переймають культурні цінності та орієнтації від своїх попере­дників. Зміни в межах цієї культури відбуваються надзвичайно повільно. Минуле старшого покоління стає майбутнім кожно­го нового покоління. Відтак, культурна ідентичність тут трас-люється від дідів до внуків, оскільки культурна реальність но­вих поколінь є ідентичною із культурною реальністю їх попе­редників. Така культура повністю ґрунтується на досвіді, який попередньо сформований. М. Мід зауважує, що постфігуратив-ні культури характерні передусім для людських спільнот про­тягом багатьох тисячоліть до появи цивілізацій.

Наступний тип культури, згідно з М. Мід, - це кофігуратив-на культура. Виникає вона тоді, коли молодше покоління зу­стрічається з такими соціокультурними умовами, з якими не мали справу старші покоління. Передбачає він також те, що на­вчання відбувається у сучасників (одне в одного). Відтак, мо­жемо припустити, що для цього типу культури характерне звер­тання до досвіду, на основі якого формується базисна культур­на ідентичність, яка однак має здатність розвиватися залежно від культурних викликів, які може нести актуальна ситуація.

Нарешті, третій тип культури - префігуративна, передба­чає культуру, в якій старші покоління вчаться від молодших. Культурна ідентичність тут формується субкультурами, або ж на індивідуальному підґрунті. Можна додати, що досвід у цьо­му типі культури не буде відігравати важливу роль. Рахуєть­ся лише технологія швидкої відповіді на культурні виклики, що несе сучасність. Це, власне, й може рахуватися передумо­вою непевності і розмитості культурної ідентичності в умовах сучасної культури, в якій мають місце глобалізаційні процеси.

Чи можна на тлі вищезазначених суперечностей виріши­ти проблему культурної ідентичності? У філософії, соціології, культурології можемо знайти "голоси", які переконані у тому, що можна. Наприклад, Е. Ґідденс стверджує, що необхідна ре-локалізація традицій, які полишені спадкоємності, в глобаль­ному контексті, діалозі та конфлікті. Однак така релокаліза-ція може призводити до певних іронічних чи комічних наслід­ків: "...Якщо вдасться розмістити і поновити локальні особли­вості, - зауважує У. Бек, - то відбудеться ренесанс локально­го без спирання на традицію. Перекладаючи сказане на мовуіронії по-баварськи, якщо вже мова зайде про телячу ковбаску [традиційну баварську страву - Д. Ш.], то може виявитися, що зроблена вона не в Баварії, а на Гаваях" [3; 88]. Відтак, релока-лізація, за своєю сутністю, несе певну штучність, що не спри­ятиме автентичності культурної ідентичності. Відчуватиметь­ся ілюзорність тих культурних орієнтирів, які пропонуються індивідові, що відшуковує власну культурну ідентичність. Од­нак на думку, того ж таки Е. Ґідденса, будь-яка традиція є вига­даною: "Жодне із суспільств не було традиційним від початку й до кінця, і причин для винайдення традицій є величезна кіль­кість" [4; 57]. Таким чином, це веде до переконання, що тради­ції еволюціонують та трансформуються.

Зрештою, в історії культури ми вже мали приклади відки­дання традицій і попереднього досвіду. Наприклад, традицій­на культура критикувалася та відкидалася в епоху Просвітни­цтва. Але, переконує Е. Ґідденс, традиції не зникли після цього, а лише трансформувалися - змінилися старі традиції й були винайдені нові. Хоча потрібно звернути увагу на те, що Е. Ґід-денс розуміє традиції переважно як продукт свідомої діяльнос­ті - утвердження традиції ґрунтується, наприклад, на переслі­дуванні економічного інтересу тощо. Однак, якщо ми подиви­мося на перебіг культурних процесів сучасності, то можемо пе­реконатися, що часто швидкість перебігу цих процесів не дає можливості критичного відношення і усвідомлення, хоча б че­рез маніпулятивну дію мас-медіа. А відтак, відбувається ни­щення будь-якої традиції, своєрідна ерозія культурного досві­ду. Традиція, яка має лише форму, але не має в підґрунті мета­фізики культури, зруйнованої в епоху глобалізації - є просто кітчем. Те саме стосується й культурної ідентичності.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 


Похожие статьи

Д Шевчук - Концепція філософії в творчості густава шпета

Д Шевчук - Політизація життя в контексті біополітики соціально-філософський аналіз

Д Шевчук - Постмодерний стан культури пропозиція концептуального осмислення

Д Шевчук - Феноменологічна перспектива у політичній теоріїметодологічний аспект

Д Шевчук - Історичні трансформації та сучасні концепції політичної теології