Д Шевчук - Культурна ідентичність та глобалізація - страница 2

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 

1. Загалом, проблема культурної ідентичності в умовах глоба­лізації може бути осмислена в аспекті дослідження функціо­нування глибинних механізмів у культурі. Йдеться про спів­відношення універсального та локального, а також про функ­ціонування культурної пам'яті та традицій. Усвідомлення важ­ливості цих елементів культури дозволить подолати негативні наслідки впливу глобальних змістів та продуктів на буття ло­кальних культур та культурну ідентичність їх носіїв.Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и обще­ства. - М.: Весь мир, 2004. - 188 с.

2. Бауман З. От паломника к туристу // Социологический жур­нал. - 1995. - № 4. - http://sj.obliq.ru/article/198 (09.03.2009).

3. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализацию. - М.: Прогресс-Традиция, 2001. - 304 с.

4. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь. - М.: Весь Мир, 2004. - 120 с.

5. Мид М. Культура и преемственность. Исследование конфлик­та между поколениями. - http://www.countries.ru/library/texts/ mid.htm (09.03.2009).

6. Тейлор Ч. Мультикультуралізм і "політика визнання". - К.: Альтерпрес, 2004. - 172 с.

7. Яковец Ю. В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. -М.: Экономика, 2001. - 346 с.

8. Barber B. Jihad vs. McWorld: how Globalism and Tribalism are Reshaping the World. - New York: Ballantine, 1996. - 432 p.

9.  Bilde P. Artagis/Dea Syria: Hellenization of her cult in the
Hellenistic-Roman period // Religion and Religious Practice in the
Seleucid Kingdom. - Aarhus: Aarhus University Press, 1991.

10.Friedman J. Cultural Identity & Global Process. - London: SAGE Publications, 1996. - 270 p.

11.Held D., McGrew A., Goldblatt D., Perraton J. Global

Transformations: Politics, Economics and Culture. - Stanford: Stanford University Press, 1999. - 515 p.

12.Kuligowski W. Gdzie Coca-cola o ywia zmar ych [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.polityka.pl/gdzie-coca-cola-ozywia-zmarlych/Lead30,1423,193087,16 (15.03.2009).

13.Mathews G. Global culture/individual identity: searching for home in the cultural supermarket. - London: Routlege, 2000. - 228 p.

14.Ritzer G. The McDonaldization of Society. - Pine Forge Press,

2000. - 278 p.УДК 008:130.2:316.722

Галина Абрашкевічус

вплив міжкультурної комунікації на проблеми ідентичності

У статті аналізується ідентичність у контексті впли­ву на неї міжкультурної комунікації. Актуальність пробле­ми ідентичності, її багатогранність у сучасних умовах зу­мовлена тим, що соціальна реальність, відображена цим поняттям, прийшла в рух, приводячи до трансформації по­глядів на визначення індивідом культурної ідентичності.

Ключові слова: ідентичність, самоідентифікація, між-культурна комунікація, культурна ідентичність.

 

Abrashkevichus G. The influence of intercultural com­munication on the problems of identity

The author in the article analyzes identity theme in a context of influence on it of intercultural communications. The urgency of a problem of identity, its many-sided nature in modern conditions is caused by that the social reality displayed by given concept, has started moving, leading to transformation of sights at definition by the individual of cultural identity.

Keywords: identity, self-identification, intercultural communications, cultural identity.

 

Абрашкевичус Г. Влияние межкультурной комму­никации на проблемы идентичности.

В статье анализируется идентичность в контексте влияния на нее межкультурной коммуникации. Акту­альность проблеми идентичности, ее многогранность в современных условиях обусловлена тем, что социальная ре­альность, отображенная данным понятием, пришла в дви­жение, приводя к трансформации взглядов на определение индивидом культурной идентичности.

Ключевые слова: идентичность, самоидентифика­ция, межкультурная коммуникация, культурная идентич­ность.

 

 

© Галина Абрашкевічус, 2010Актуальність проблеми ідентичності, її багатогранність в сучасних умовах зумовлена тим, що соціальна реальність, ві­дображена цим поняттям, прийшла в рух. Кардинальні зміни охопили практично всі форми суспільного життя. Політич­ні, економічні зміни призвели до розширення взаємозв'язків і взаємозалежностей представників різних країн, народів і куль­тур. На думку вчених, ХХ століття стало справді проривом у сфері пошуку ідентичностей, що ознаменувало собою форму­вання нового глобального інформаційного та ідентифікаційно­го простору, породжуючи різні методи його вивчення.

Безумовно, що у світі, який динамічно змінюється, індивіди, етноси, нації і держави потребують визначення нових орієнти­рів розвитку, їм важко залишатися в межах одного разу прий­нятої ідентичності. Тому у фокусі гуманітарного наукового ін­тересу актуальними стали дослідження сутності ідентифіка­ційних процесів, мотивація і принципи "зміни ідентичностей", що зумовило написання цієї статті. Видима трансформація суспільних процесів призводить до множинності підходів опи­су та розуміння соціальної реальності, а ідентичність виступає своєрідною "призмою, через яку розглядаються, оцінюються і вивчаються багато важливих рис сучасного життя" [1, 176]. Знання про сучасне життя визначається як багатоаспектне, що складається з різнорівневих і взаємозалежних компонентів-контекстів, у яких ідентичність розглядається як філософська, соціальна, культурологічна, психологічна категорія, вона ви­ступає категорією "інтердисциплінарного знання" [2].

У контексті вивчення динамічних соціокультурних проце­сів в Україні особливий інтерес у вітчизняних культурологів викликає проблема етнічної, національної та культурної іден­тичності. Вченими аналізуються особливості впливу на фор­мування зазначених ідентичностей сучасного діалогу куль­тур, співвідношення та взаємозв'язок з регіональними етнічни­ми процесами. Формована національна ідентичність при цьо­му розглядається як складний багатовимірний феномен, опис якого представляє не лише гуманітарний науковий інтерес для України, але й практичну потребу, тому що дозволяє вийти на соціальне управління етнокультурними процесами, що спри­яє сталому розвитку країни в цілому та окремих регіонів, зо­крема. Продуктивність такого роду наукового аналізу очевид­на, оскільки він спирається на реальну множинність культур, присутніх в єдиному просторі полікультурного українського соціуму, а знання узагальнених форм трансляції культурно­го досвіду і способів засвоєння індивідом "Іншого" етнічного, соціокультурного оточення сприяє формуванню принципів то­лерантності у побудові національної культури.

На суперечливі, внутрішні, локальні ідентифікаційні про­цеси, безумовно, впливають проблеми глобалізації та міжкуль-турна комунікація. На думку Мануеля Кастельса, людство сьо­годні стикається з подвійним викликом - викликом "самобут­ності в умовах відкритості" [3].

Внутрішнє, локальне усвідомлення приналежності до кон­кретного етносу, народу є чи не найбільш стійкою харак­теристикою процесу особистої етнічної та культурної іденти­фікації. Одночасно з цим, на певну стабільність етнічної іден­тичності впливають мережі комунікацій, які швидко розширю­ються, інтеграція, обмін і взаємозв'язок між людьми та культу­рами. Спостерігається зростання інтенсивності, обсягу і швид­кості культурного обміну. Нові поведінкові характеристики в ході такої взаємодії вибудовують політику культурного плю­ралізму. На рівні держав політика культурного плюралізму впливає на формування національної ідентичності. На дум­ку німецького філософа Курта Хюбнера [4], ідентичність на­ції сьогодні стає таким самим необхідним практичним посту­латом людського співіснування, як і ідентичність індивідуаль­ного обличчя. Поступово приходить розуміння того, що ство­рення єдиної національної культури - важливий чинник соці­альної інтеграції всередині країни і затвердження її самостій­ного національно-державного існування в зовнішній політиці. Це неминуче призведе до розквіту нових видів ідентичності в умовах глобалізації.

В епоху глобалізації ідентичність характеризується певною рухливістю, множинністю, незавершеністю і контекстуальніс-тю, тому в західній та вітчизняній гуманітаристиці сьогодні широко представлені дослідження різних її видів: соціальної,особистісної, культурної, територіальної, регіональної, етніч­ної, національної, геополітичної та ін.

У сучасній науці склалася традиція поєднання філософсько­го і соціально-гуманітарного розуміння "ідентичності". Відбу­лося їх взаємопроникнення та взаємовплив. Терміни понять "ідентичність" (від пізньолатінского "identicus" - тотожний, однаковий) і "ідентифікація" (від "identifico" - ототожнюю) набувають нового значення, міцно входять у словники гумані­тарного знання ХХ і початку ХХІ століття. Традиційно понят­тя "тотожність" мало фундаментальне значення, виступало як характеристика буття, однак при цьому відбувалася відміна то­тожності від схожості, подібності і єдності. Подібними назива­лися предмети, що володіють одним або кількома загальними властивостями. Вони вважалися тотожними, якщо їх якості по­дібні. У матеріальному світі повної тотожності об'єктів бути не може, навіть за наявності ідентичності. Тільки при підвищен­ні цього світу до людських відносин і духовності з'являється можливість тотожності і необхідної його умови - єдності. Саме дослідження численних можливостей встановлення зв'язків між сталістю і зміною в досягненні єдності, розкривають сут­ність сучасного поняття ідентичності. Воно трактується як "са-мість" (самоідентифікація) і тотожність індивіда у відносинах з "Іншим". Прояв цих відносин визначає процес соціальної вза­ємодії, під час якого індивід бачить і формує себе таким, яким його бачать інші.

Завдяки роботам західних вчених Е. Еріксона[19], Ч. Тей­лора [5], Д. Келлнера[6], дослідження "ідентичності" ('^ейу") і "процесу ідентифікації" ( "identification") сформувало філософсько-соціологічний дискурс проблеми. "У пре-модерних суспільствах ідентичність не була проблемою і тому не могла становити предмета обговорення чи дискусії. Інди­від не був схильний ні до кризи ідентичності, ні до радикальної зміни цієї ідентичності," - пише Дуглас Келлнер [6, 141]. Саме епоха модерну породила ідею вдосконалення, проектування нових і демонтажу попередніх, застарілих устроїв. Сучасна фі­лософська енциклопедія трактує "ідентичність" не як власти­вість (тобто щось притаманне індивіду з самого початку), а яквідношення, процесуальність і свободу вибору. "Вона форму­ється, закріплюється (або, навпаки, перевизначається, транс­формується) тільки в ході соціальної взаємодії" [7, 78].

Схильність до трансформацій соціальної реальності в Укра­їні, невизначеність і концептуальна розмитість, що знаходять­ся на стадії формування громадянської, національної ідентич­ності змушують сучасних вчених пильно аналізувати віднос­но стабільні її форми - етнічну, культурну, конфесійну, різні локальні ідентичності, завдяки яким підтверджується теза про соціокультурну взаємодію представників різних культур.

Відомо, що культурні форми життєдіяльності в поліет-нічному середовищі припускають приналежність людини не тільки до якої-небудь соціокультурної групи, але і до етніч­ної спільності. У процесі повсякденного життя в такому соціу­мі індивід засвоює мову, культуру, традиції, соціальні та етніч­ні норми рідного етнічного оточення і одночасно з цим формує необхідні навички комунікації з іншими народами та культура­ми. Тому "заклопотаність культурною відмінністю викликала до життя союз культури та комунікації, визнання міжкультурної комунікації як унікального поля наукових досліджень" [8, 6] та виявлення принципів взаємодії. Це зумовлює можливість проті­кання процесів ідентифікації, в яких, згідно з теорією М. М. Бах-тіна, справжнє "Я" людини виявляється в його ідентифікаціях з "Іншим", формуючи соціальний і особистісний досвід результа­тивної і позитивної (інтеграція) або негативної та конфліктної (конфронтація) міжкультурної комунікації з ним.

Міжкультурна комунікація, стаючи невід'ємним фактом жит­тя сучасної людини, ускладнює його сприйняття світу, що при­зводить до пошуку відповідних пізнавальних засобів. Безумовно, різні форми міжкультурної комунікації впливають на вибір іден­тичності. Під час спілкування з "Іншим", розуміння його культу­ри індивід опановує "мистецтвом переживання", формує вмін­ня подивитися на себе з боку, критично осмислити мотивацію оцінок, особливості поведінки, "не можна розділити розуміння і оцінку: вони одночасні і складають єдиний цілісний акт" [9, 346].

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що різні види ідентичності формуються під час взаємодії суб'єктів, але аж ніякне завжди за правилами традиційної логіки ("свій" - "чужий"). Це особливо проявляється сьогодні, коли способом життя інди­відів стає не стабільність, а мобільність, постійне перебування в межах різних, культурних комунікативних полів. Сучасна лю­дина швидше переміщається, змінює місце проживання, менш характеризується стійкою територіальної прихильністю, нею напрацьовується "критична" маса необмежених культурних контактів у комп'ютерному віртуальному просторі. Культур­ний простір при цьому є не тільки сферою співіснування різних культур, а й можливістю їх діалогічної взаємодії. Залучення індивіда до даних інформаційного поля визначає культурний простір як особливий "комунікативний універсум".

Сформована під впливом різних джерел інформації "куль­турна ідентичність сприяє визначальному впливу на процес міжкультурної комунікації" [10]. Комунікація, як спілкуван­ня між представниками різних культур, зумовлює діалог, який здійснюється через освіту особливого комунікаційного поля смислового перетину. У процесах спілкування з "Іншим" і його культурою проявляється взаємодія індивіда з соціально певни­ми ролями, цінностями, нормами і звичаями, установками та очікуваннями, які особистість "повинна вибирати і репродуку­вати, щоб досягти ідентичності в складному процесі взаємного визнання" [11, 142].

Сформована соціальна ідентичність, як усвідомлення інди­відом своєї належності до тих чи інших соціальних груп і спіль­нот, являє собою конкретно зумовлену інтерпретацію і реалі­зацію соціального запасу знань, завдяки якому вона підтриму­ється і видозмінюється. Соціальний запас знань, отриманий у ході міжкультурної комунікації, виступає умовою прийняття і розуміння "Іншого", спілкування з ним і надає "в моє розпо­рядження схеми типізації, необхідні для більшості щоденних справ повсякденного життя - не тільки типізації інших людей ... , але й типізації будь-якого роду подій і досвіду, як соціаль­них, так і природних "[12], а моє особистісне "Я" формується в результаті досягнення балансу між індивідуальної та громад­ської ідентичностями. Тому проблема соціальної ідентичнос­ті має свій етнокультурний аспект. Знання про етнічність ви­ступають як знання про форму соціальної організації культур­них відмінностей. Етнічна ідентичність як ідентичність відмін­ностей актуалізує міжкультурні комунікації. Взаємодія індиві­дів і груп, які належать до різних культур і мов, призводить до практичних контактів. Ефективність таких контактів визнача­ється ступенем пристосування і спілкування їх ініціаторів у ко­мунікативному полі поліетнічного соціуму. Як правило, етніч­ність формується й існує в контексті того соціального досвіду, з яким ідентифікують себе люди або ідентифікують їх члени ін­ших етнічних груп. Для сучасної людини етнічна ідентичність стає значущою опорою, тому що вона символізує собою безпе­рервний зв'язок з традиціями і цінностями минулого, стадіями стабільності соціуму. Соціокультурний підхід до етнічності ви­водить її з глибинних рис тільки внутрішнього світу людини, перетворює на одну з безлічі соціальних ролей, здійснюваних індивідом в інтересах особистої або групової солідарності і ко­ристі. При цьому кола повсякденних соціальних зв'язків, між-культурна комунікація безпосередньо впливають на феномен етнічності, формуючи стійкі ідентифікаційні погляди (особис-тісні, культурні, регіональні).

У поліетнічному соціумі, у сучасних умовах індивід може ідентифікувати себе з будь-яким етносом, культурою, дотри­муючись практичних цілей забезпечення успіху в матеріальній або політичній, у духовній сфері. При цьому визначення іден­тичності індивіда завжди буде нести в собі відповідь на запи­тання "Хто я?", як відповідь про суть і перспективи його іде­ального розвитку в цьому соціумі. Формування і пошук відпо­віді на запитання "Хто ми?" вирішує проблему визначення ко­лективної, національної ідентичності і припускає інтегратив­ний синтез індивідуальних і колективних ідентичностей, ста­рих і нових традицій і цінностей. З цього випливає, що етніч­на ідентичність у поліетнічному соціумі неминуче визначаєть­ся і як соціальна, має подвійну характеристику: з одного боку, вона - відносно стійка, замкнута система поглядів, архаїчних традицій та цінностей, з іншого боку - схильна до динаміки, впливу соціокультурного середовища, включає сучасні норми соціального співіснування та міжкультурних комунікацій, на їїоснові формується національна ідентичність. При цьому жод­на ідентичність (етнічна, соціальна, національна) не є повніс­тю особистісною, оскільки завжди існують зовнішні соціальні об'єкти, які впливають на результат остаточного вибору люди­ни під час соціальної взаємодії.

Якщо періодично не позбуватися від старого, в тому числі від своїх минулих "Я-ідентичностей", то не можна бути відкри­тим новому, якісному оновленню, в якому етнічна ідентичність може виступати як культурний феномен, що змінюється. Кліф-форд Гірц вважає, що "... культура неминуче включена в такі процеси - приймаючих " даностей "соціального життя" [13]. Це призводить до певних трансформацій культури, нових рішень проблем у процесі "зміни ідентичності" та самоідентифікації. З цього випливає, що чим глибше міжкультурні контакти, тим різноманітніше переживання людиною своєї етнічної ідентич­ності, як засобу самовизначення і самоактуалізації, тим істотні­ше вплив на визначення нею культурної ідентичності. Етнічна приналежність людини змушує її визначати себе по відношен­ню до інших соціумів і світу "зовнішньої культури", а ідентич­ність виступає як складна культурна система.

Аналізуючи проблему визначення індивідом культурної ідентичності, британський культуролог Стюарт Холл [14] вва­жає, що пошук слід вести в діалогічних відносинах між безпе­рервністю історії та постійними зламами в ході її протікання. Уривчастість історії та суперечливість ідентичності визнача­ються вченим як неминучі супутники постійних суспільних трансформацій. Погляд же на історію як на пряму, безперерв­ну лінію, завдяки ідентичності, дає людям почуття впевненос­ті та приналежності до своєї культури, впливає на їх самоіден-тифікацію.

Самоідентифікація в процесі суспільних трансформацій -одна з найбільш гострих, "болючих" екзистенціальних питань сучасного світу і людини. Сьогодні самоідентифікація індивіда виступає, на думку Ентоні Гідденса [15], як незакінчений про­ект, що розвивається. Особа просто не може не самооновлю­ватись, і це не катастрофа, а закономірний соціальний процес, якому відповідає нова філософія часу і самого життя. "Минуліі кожна нова іпостасі особистості існують в різних площинах, у різних ціннісних системах, і тому не піддаються безпосеред­ньому протиставленню або порівнянню. Переходячи з однієї ідентичності в іншу, людина обирає нову "мову" для самовира­ження, нові горизонти індивідуального буття ..." [16, 39]. Коли різноманітність особистих ідентичностей ставиться під сумнів, заперечується будь-яка подоба "Іншого" життя, то існує загро­за фундаменту свободи вибору, неминучими стають конфлік­ти, в тому числі і на етнічному ґрунті.

Поняття етнічності є основним при дослідженні таких пи­тань, як передумови, причини, шляхи попередження міжет­нічних конфліктів, формування етнічної толерантності, права представників етнічних меншин і т. ін. Тому одночасно з при­стосуванням до досвіду новизни, сучасна людина шукає точ­ки опори, справжність і стійкість соціального життя, а різно­маніття суб'єктивних позицій і можливостей самоідентифіка-ції в багатому світі культури примушує її знову звернути увагу на міцні, зрозумілі ціннісні індекси, "духовні гени", верхів'я та захисні функції етнічної культури. Вона (етнічна культура) ви­ступає як осередок норм і цінностей життєдіяльності, інстру­мент виживання, орієнтація в світі, засіб самовизначення і са-мореалізації людини в ньому. При цьому межі етнічності спо­чатку проходять за антропологічними ознаками самоідентифі-кації людей, які мають спільні родові корені, які поглиблюють­ся в історичний ґрунт генетичної та соціальної єдності.

У контексті дослідження поліетнічного соціуму цікаве при­пущення, висловлене Кваме Ентоні Аппіа, про об'єднання різ­них ідентичностей у процесі самоідентифікації. Відомий амери­канський філософ і культуролог пропонує визначати в кожної індивідуальної ідентичності ще два внутрішніх виміри - осо-бистісний і колективний. При цьому він вважає, що формуван­ня колективних ідентичностей для індивіда служить основою і фундаментом об'єднання в соціальні групи. Обов'язковість ідентичності при цьому не піддається сумніву, оскільки завжди переконує людину у власному "Я" і свободі вибору. Така пе­реконаність формується через діалогові форми прийняття (або неприйняття) індивіда іншими людьми і міжкультурні комуні­кації. Крім того, ідентичність конституюється переважно через теоретичні постулати, практики, пред'явлені індивіду соціаль­ними інститутами і його ближнім оточенням. На думку дослід­ника, людина вільна, поставити або не поставити колектив­ні складові в центр своєї власної, індивідуальної ідентичності [17], зробивши особистий вибір. Право вибору, ступінь свобо­ди і усвідомленість можуть привести індивіда або до інтегра­ції, гармонії з іншими етносами і культурами в соціумі, або до неприйняття, конфлікту та протистояння в ньому. Правом ви­бору зумовлюється вплив ідентичності на сферу прийняття рі­шень індивідом, відродження етнічних культурних відміннос­тей (особистісне) та утвердження національних особливостей культури (колективне).

Схожі погляди на проблему індивідуальної ідентичності і процес самоідентифікації можна знайти у Е. Еріксона, який розглядає ідентичність як психологічну та соціальну катего­рію. Говорячи про "більш широку" ідентичність - етнічну, на­ціональну, цивілізаційну, він припускає мати на увазі сукуп­ність людей, об'єднаних певними історичними, мовними, релі­гійними і культурними зв'язками, по суті, зачіпаючи проблему міжкультурних комунікацій і говорити про соціальну, цивілі-заційну ідентичності. "Ідентичність, - на думку вченого, - це перш за все показник зрілої (дорослої) особистості, витоки і та­ємниці організації якої приховані на попередніх стадіях онто­генезу."

Цікаві в цьому напрямку висновки, наведені в статті І. Ю. Зарінова, з символічною назвою "Час шукати спільну мову", в якій він намагається дати відповідь на питання "кому потріб­на ідентичність?". На його думку, члени поліетнічного і полі-культурного соціуму здатні конструювати нові ідентичності як лише вже "історично сформовані, але, з огляду на різні при­чини, втрачені культурні характеристики і стандарти". Вчений пропонує називати цей процес не конструкцією, а "реконструк­цією", в результаті якої виникає, на його погляд, активно "шу­кана етнічна ідентичність" [18, 12].

Побудову нової культурної ідентичності передбачається аналізувати з позиції відкритості, тому що вона постійно пере­буває в стані змін і трансформацій. Як категорія, ідентичність здатна трансформуватися у свідомості індивідів тільки під час соціальної взаємодії і міжкультурних комунікацій. Багато деся­тиліть триваючу "суперечку прімордіалізму - конструктивіз­му" можна вирішити таким чином: етнічність (етнічна ідентич­ність), може бути як штучно сконструйованою, так і мати "ре­альні" культурні підстави. Сама ж проблема ідентичності пови­нна бути пов'язана не стільки з питанням "хто ми є?" або "звідки ми прийшли?", а з відповіддю на питання "ким і якими ми може­мо стати?"[14]. Будучи властивістю індивіда (суб'єкта), ідентич­ність допомагає особистості "дорослішати", приймати рішення і формувати себе такою, якою її бачить "Інший".

Динамічно мінливий світ стирає грані, прибирає бар'єри і стіни, що розділяли колись "своїх" і "чужих". Категорія "ми" сьогодні набуває більш широкого змісту, формулює відпові­дальність перед майбутнім, призводить до формування міжна­ціональних спільнот щодо рішення проблем людства. На дум­ку В. М. Межуєва "не можна сховатися в шкаралупу своєї ет­нічної чи національної ідентичності, але і в умовах глобальної економіки можна зберігати свою національну ідентичність, на­давши їй характер культурної локальності, яка існує в масш­табі вже не окремої країни чи регіону, а всього світу" [20, 24]. Можливо, більш перспективною виявиться намічена тенден­ція осмислення проблем етнічної, національної та культурної ідентичності, так само як і процесів самоідентифікації індиві­да на стику багатьох гуманітарних наук. На нашу думку, фе­номен етнічної ідентичності повинен описуватися і вивчатися на конкретних прикладах, дослідження яких бере соціально-прагматичний характер і повинна враховувати вплив створе­ної нової ідентичності на соціальну структуру. Цей вплив має супроводжуватися органічним поєднанням імперативів модер­нізації зі збереженням основи культурної ідентичності, певної наступності в культурі. В іншому випадку, за наявності зна­чних розривів у культурі і формуванні слабко пов'язаних між собою ідентичностей "з різних епох", руйнується культурна тканина модернізуємого суспільства, і всі вважаємі успіхи мо­дернізації рано чи пізно обертаються її поразками [21].Ідентичність у сучасних умовах є складною системою, вона складається з безлічі різнорівневих і взаємозалежних компо­нентів. Ідентичність, спрямована на забезпечення самототож-ності людини до навколишнього світу, повинна структурува-тися відповідно до мінливості соціальних та культурних умов життя (колективна ідентичність) і прийматися індивідом як особистісний вибір (особиста ідентичність). Шукану нову культурну ідентичність можна охарактеризувати як резуль­тат взаємодії людей і засвоєння кожним виробленого в проце­сі соціальної комунікації досвіду і знань. З'ясування механіз­мів і характеру ідентифікаційних процесів дає можливість ре­гулювання взаємодії етносів, міжкультурні комунікації, запо­бігати напруженості та конфліктності ситуації. Сучасний про­цес ідентифікації це - постійний пошук і знаходження опти­мальних взаємин між особистістю і суспільством, між людьми в процесі міжкультурної комунікації, пошук гармонії людини з самим собою.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 


Похожие статьи

Д Шевчук - Концепція філософії в творчості густава шпета

Д Шевчук - Політизація життя в контексті біополітики соціально-філософський аналіз

Д Шевчук - Постмодерний стан культури пропозиція концептуального осмислення

Д Шевчук - Феноменологічна перспектива у політичній теоріїметодологічний аспект

Д Шевчук - Історичні трансформації та сучасні концепції політичної теології