Д Шевчук - Культурна ідентичність та глобалізація - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 

Є незаперечним фактом, що сучасне масове суспільство, культивуючи сурогати культури, моралі, спілкування, мови на місце національно-культурних цінностей поставило зручні штампи взаємин: рольове замість інтимно-особистісного спіл­кування, "престижно-рольову" поведінку, стандарти маскуль­тури, яка ґрунтується на примітивних інстинктах. Тому пере­січна людина перестає "бути" собою, її існування зведене до со­ціального функціонування.

Те, що називає Е. Фром "пожитком для душі" у сучасної лю­дини набуло значення "матеріально-грошової вигоди". Тому пи­тання самості у формі "що я є?" набуло питання вигоди у фор­мі "що я маю?". Отже, тут ідентифікація постає ототожненням, що індивід придбав чи засвоїв, тобто привласнив. Це, згідно з Е. Фромом, буття в модусі "мати". Життя в цьому модусі оберта­ється гонитвою за придбанням нового. Це стосується речей, дру­зів, автомобілів, коханих тощо. Це говорить про втрату індиві­дом почуття єдності з природою й іншими людьми, втрату вну­трішнього екзистенційного центру. Звідси прагнення всього но­вого: знайомств, друзів, речей, а, по суті, й втеча у власну пустку.

Необмежене урізноманітнення товарів, що стало продуктом інструментальної функції людського розуму, зазначає Г. Арендт, не тільки не принесли людині великого задоволення, а навпаки, спричинили, як ґрунтовно феномен світовідчуження [1, 11-12]. Втеча від себе зумовлена, на думку Г. Арендт, тим, що приват­не (сімейне) життя сучасної людини взаємоперетинається з пу­блічним простором, тим самим інтимне життя перетворюється з індивідуального неповторного на публічне життя "маси".

Факт належності індивіда до тієї чи іншої соціальної гру­пи, соціальний престиж тих чи інших професій та наявні в сус­пільстві такі соціальні підсистеми, як політична, технологічна, культурна, ідеологічна ставлять його в ситуацію вибору, де він змушений прийняти для себе певні правила, стандарти, моде­лі поведінки, вчинків, діяльності. Людина зазвичай налашто­вана ідентифікувати себе з ідеальним образом впевненої в собі, матеріально забезпеченої з соціальними очікуваннями на ком­фортне життя та відповідний соціальний статус особи.

У добу комп'ютерних технологій і рекламної індустрії між емпіричною дійсністю та індивідом витворилося нове соціо-культурне середовище, що дістало назву віртуального світу. Та­ким чином, опосередкованою ланкою між індивідом і суспіль­ством, індивідом і природою, замість літератури, фольклору, му­зики, мистецтва, що мали національну основу, постала віртуаль­на реальність з універсально-глобальними вимірами. Небезпе­ка для індивіда полягає в тому, що цей новий світ нав'язує кож­ному одні й ті самі стандарти щодо спілкування, музики, мисте­цтва, літератури поза національними кордонами, традиціями та цінностями. У результаті цього формуються примітивні індиві­ди, які на питання "хто Я?" ототожнюють себе з професією, рів­нем достатку чи соціальним статусом. Замість формули "свій-чужий", що лежала в основі самоідентифікації людини Модер­ну, нав'язується інша - "Я-інший", де "Я" в процесі самоіденти-фікації ототожнює себе з іншими. Замість субстанційної осно­ви індивід приймає нав'язану соціальними технологіями функ­ціональну роль і бере за основу самоідентичності. Такий зсув у свідомості призводить до відчуття безсенсовності власного іс­нування. Це тягне за собою збайдужіння у виборі культурних цінностей мови, території проживання тощо. Такий внутрішній стан індивіда нагадує ситуацію абсурду за А. Камю.

На наш погляд, вихід із сучасної кризової ситуації перебу­ває не поза індивідом, а в ньому, тобто в кожному з нас. Віднай­шовши його, слід переконатися і впевнитися у його справжнос­ті й почати "бути" (Е. Фромм) [2], а не функціонувати.

Отже, ХХ сторіччя витворило новий соціальний тип лю­дини, що загубилась у власному житті внаслідок деформації внутрішньо-духовного світу та втрати самоідентичності. Із цієї ситуації, на наш погляд, може бути один вихід - відкриття та розвиток творчого елементу духовності, що надає людині вну­трішньої автономії, відносної незалежності від обставин і мож­ливість піднятися над ними. А це є не що інше, як особистісна свобода, яка й дає людині можливість зберігати й стверджува­ти свою цілісність та гідність.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Зубрицька М. Любов до Світу: філософська антропологія Ган­ни Арендт // Арендт Г. Становище людини. - Львів: Літопис, 1999.

 

-   С. 7 - 15.

2. Фромм Э. Иметь или быть. - М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2007.

-   314 с.

Яциняк SJ О., Плужек З. Світ людських криз // Переклад з польськ. К. Жикуліної та Г. Холвінської. - К.: Кайрос, 2000. - 148 с.УДК [008:304.4](477)

Сергій Кліценко

КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ О. ПАХЛЬОВСЬКОЇ ЯК ПРОЯВ БОРОТЬБИ МІЖ ЄВРОПЕЙСЬКОЮ ТА ЄВРАЗІЙСЬКОЮ ІДЕНТИЧНОСТЯМИ В УКРАЇНІ

Розглядаються наведені О. Пахльовською альтернати­ви розвитку української культури та відповідні їм ідентич­ності в Україні.

Ключовіслова: "європеїзація", "білорусизація", майбутнє.

 

Klicenko S. O. Pahlovska's conception of development of Ukrainian culture as manifestation of struggle between European and Euro-Asian identities in Ukraine.

The suggested by O. Pohlovskya alternatives of ukrainian culture development and their corresponding identities in Ukraine are considered in the article.

Key words: "europeanizing", "byelorusiazation", future.

Клиценко С. Концепция развития украинской культу­ры О. Пахльовской как проявление борьбы между евро­пейской и евразийской идентичностями в Украине.

Рассматриваются предложенные О. Пахлёвской альтернативы развития украинской культуры и соответ­ствующие им идентичности в Украине.

Ключевые слова: "европеизация", "белорусизация", будущее.

 

Важливою проблемою сьогодення в Україні є побудування єдиної національної ідентичності. Однак на цьому шляху є ба­гато перешкод, зумовлених багатовіковою роз'єднаністю україн­ських територій. До них належить й існування боротьби між єв­ропейською та євразійською ідентичностями як можливих скла­дових національної ідентичності. Одним з проявів цієї боротьби є погляди українського науковця та публіциста О. Пахльовської.

Авторка вважає можливим розвиток української культури лише в двох напрямах: або в бік її "білорусизації" (тобто змен-

© Сергій Кліценко, 2010шення долі автохтонної культури та мови до незначного міні­муму, як в сучасній Білорусі), або в бік "європеїзації" (інтегра­ції української культури в європейський простір). Перший на­прямок, "білорусизації" української культури, О. Пахльовська визнає вигідним насамперед Росії, яка їй всіляко сприяє. На думку автора, ця альтернатива надійно прив'яже Україну до неї, остаточно зробить Україну військово-політичною колоні­єю сусідньої держави, бо російськомовна культура "капілярно" проникне в українську, розхитає її структуру та кінець кінцем її зламає.

Проте О. Пахльовська не схильна перекладати всю вину щодо "білорусизації" на Росію та бачить її роль лише в здій­сненні опору позитивним змінам. Вона визнає, що великою мі­рою винуватцем "білорусизації" є політичний та культурний організм сьогоднішньої України, бо у сучасних політичних та культурних еліт є всі можливості, щоб впливати на ситуацію. Тому важливим кроком на шляху протидії "білорусизації" ав­тор вважає солідарізацію всіх прогресивних сил у межах пев­них проектів, хоча, зауважує без сподівань на швидку перемо­гу.

Другу альтернативу ("європеїзацію") О. Пахльовська вва­жає поверненням української культури до європейської, нази­ває її єдиним можливим шляхом для України, якщо вона "мис-литься в категоріях держави, нації, культури" [2, 6]. Причому культурне долучення до Європи вважається нею невід'ємним від вступу до ЄС: "Україна буде українською державою тією мірою, якою вона сформується як держава європейська" [2, 20]. У цьому пункті автор приділяє велику увагу економічним питанням, тому що для широкої культурної співпраці з Євро­пою найбільшою перешкодою є саме економічна неуспішність. Тому цей шлях найбільше вимагає економічних дій, впрова­дження на першому етапі непопулярних в суспільстві реформ (реструктуризація системи виробництва, масивна технологіза­ція, уніфікація освіти), які на час написання О. Пахльовською статті проводили Польща, Чехія тощо. Для "європеїзації" по­трібно буде також нейтралізувати прояви "білорусизації" та вирішити інші питання (наприклад, навчитися не підкреслю­вати свою унікальність та особливість, а навчитися знаходити однакові риси з іншими культурами, говорити зрозумілою для демократичного світу мовою, що не може мати ані провіденцій-ного, ані місійного, ані риторичного характеру).

Як бачимо, в концепції О. Пахльовської боротьба між єв­ропейською та євразійською ідентичностями проявляється на рівні конкуренції відповідних їм альтернатив розвитку україн­ської культури ("європеїзації" та "білорусизації"). Сама автор­ка виступає на боці "європеїзації" та дуже жорстко протистав­ляє її "білорусизації", а тому сприяє не тільки інтеграції укра­їнської культури в західний культурний простір, а й становлен­ню європейської ідентичності українців.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гнатюк О. Прощання з імперією: Українські дискусії про іден­тичність. - К.: Критика, 2005. - 528с.

Пахльовська О. Україна і Европа в 2001-му: десятиліття втра­чених можливостей / О. Пахльовська // Незалежний культуроло­гічний часопис "Ї". - 2001. - № 22. - С. 4-20.УДК 001361:351.858

Федір Медвідь

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ У СИСТЕМІ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ

У статті досліджується національна ідентичність, що характеризується почуттям належності людини до певної нації і виступає сукупністю ідей і поглядів щодо інтересів своєї нації.

Ключові слова: національна ідентичність, національні інтереси.

Medvid' F. National identity in the national interests of Ukraine.

National identity is characterized by a sense of belonging to a nation's rights and acts in combination ideas and views on the interests of their nation.

Key words: national identity, national interests.

Медвидь Ф. Национальная идентичность в системе реализации национальных интересов Украины.

В статье исследуется национальная идентичность, что характеризуется чувством принадлежности человека к определенной нации и выступает совокупностью идей и взглядов относительно интересов своей нации.

Ключевые слова: национальная идентичность, нацио­нальные интересы.

Ідентичність виступає як сукупність специфічних рис і ха­рактеристик особи і соціальної групи, які виділяють певну особу або соціальну групу з кола інших людей чи груп і є для окремої особи підставою для віднесення себе до цієї групи. На­ціональна ідентичність виступає як самовизначення особи у національному контексті, усвідомлення власної причетнос­ті до певної нації та її системи цінностей: мови, релігії, етич­них норм, культурної спадщини тощо. Вона виступає також як сукупність ідей, поглядів та уявлень щодо інтересів своєї нації, засобів і шляхів забезпечення цих інтересів і характеризується

© Федір Медвідь, 2010почуттям належності й відданості людини певній нації.

Ентоні Д. Сміт характерними рисами національної іден­тичності називає: 1) історичну територію, або рідний край; 2) спільні міфи та історичну пам'ять; 3) спільну масову, гро­мадянську культуру; 4) єдині юридичні права та обов'язки для всіх членів; 5) спільну економіку з можливістю пересування у межах національних територій [2, 23].

Проблема становлення національної ідентичності, актуалі­зована реальними глобалізаційними процесами, активно підні­мається в Україні з 1990-х років у дослідженнях В. Лісового, В. Волобуєва, О. Картунова, Л. Нагорної, М. Степика, І. Віль-чинської, В. Кременя, М. Жулинського, В. Горлової, Н. Пелеге-ші, Г. Касянова, І. Кресіної, В. Наулка, В. Євтуха, А. Фартуш-ного. У них національна ідентичність визначається як процес ототожнення, уподібнення себе з певної нацією. У особистості з'являються суб'єктивне відчуття належності до національної спільноти, прийняття її групових норм і цінностей.

За своєю суттю національна ідентичність багатовимірна, її ні­коли не можна звести до єдиного елемента. Вона тісно пов'язана з етичною ідентичністю. Національна ідентичність ґрунтується на певній системі об'єктивних рис - расових, культурних, пси­хологічних (антропологічний тип, мова, релігійні догмати, тра­диційна обрядовість, звичаї). Підґрунтям національної іден­тичності є біологічне, лінгвістичне, культурно-релігійне. Сут­ність цього поняття - складне переплетення вроджених і на­бутих рис, міфологізованих уявлень і реальних образів. Осно­вою національної ідентичності є усвідомлений, раціональний вибір, який ґрунтується на свідомості, політичній волі, гро­мадянстві, політичній культурі. Національна ідентичність ви­являється у членів різних етнічних спільнот як співгромадян єдиної держави. Увага акцентується на загальнонаціональних цінностях - національних інтересах, безпеці [1, 211, 218]. Наці­ональна ідентичність має інтегративну якість, яка містить ет-нонаціональні та загальногромадянські риси. Отже, в умовах глобалізованого світу і становлення системи колективної без­пеки важливим виступає формування національної ідентич­ності громадян на ґрунті національних інтересів.1.         Медвідь Ф. Історія і теорія становлення системи націо-
нальних інтересів України: правові колізії
// Наукові запис-
ки
Інституту політичних і етнонаціональних досліджень
ім. І. Ф. Кураса НАН України.
- К., 2008. - Вип. 42. - С. 210-221.

2.    Сміт Е. Національна ідентичність. - К, 1994. - 223 с.Володимир Чершєнко, Оксана Агапова

ФЕНОМЕН ПУБЛІЧНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ ПОШУКУ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Розглянуто роль публічності соціокультурної сфери в процесі формування нової української ідентичності. Авто­ри звертають також увагу на основні аспекти трансфор­мації публічної сфери, а також аналізують стратегію на­ціональної модернізації.

Ключові слова: публічність, ідентичність, модерніза­ція, глобалізація.

 

Cherniyenko V., Agapova O. The phenomenon of public sphere in context of new Ukrainian identity.

The role of publicity of socio-cultural sphere in process of formation of Ukrainian identity is examined. The Authors pay attention to the main aspects of transformation of public sphere and analyze the strategy of national modernization.

Key words: publicity, identity, modernization, globalization.

Черниенко В., Агапова О. Феномен публичной сферы в контексте поиска новой украинской идентичности.

Рассмотрена роль публичности социокультурной сфе­ры в процесе формирования украинской идентичности. Ав­торы обращают внимание на основные аспекты трансфор­мации публичной сферы, а также анализируют стратегию национальной модернизации.

Ключевые слова: публичность, идентичность, модер­низация, глобализация.

 

Глобалізаційні соціокультурні трансформації створюють нові умови для самовизначення національних суб'єктів. У цьо­му процесі класична стратегія модернізації починає давати збої. Своє місце в новому глобалізаційному розкладі шукає й молода українська нація. Цей процес розгортається на тлі по­глиблення нової стратегії "національної модернізації", якщо

 

© Володимир Чернієнко, Оксана Агапова, 2010під останньою розуміти модернізацію незахідних суспільств, але не шляхом вестернізації їх. У цих нових умовах свою про­гресивну роль повинна зіграти публічність соціокультурної сфери.

У традиційному розумінні публічна сфера являла собою те­риторіально окреслений соціальний простір комунікації, де об­говорюються актуальні загальнозначущі проблеми модерніза­ції (осучаснення) західних і незахідних суспільств, та на осно­ві такого обговорення приймаються найбільш оптимальні для ситуації, яка склалася, рішення. Глобалізація, інформаціона-лізм, мережеві технології максимально розширили публічний простір, що поставило проблему нового розуміння публічної сфери.

Але феномен публічної сфери неможливо усвідомити без широкого культурологічного підходу. Цей підхід дає можли­вість осмислення головного матеріального чинника публічнос­ті. Цим фактором є насамперед індустрія. Індустрія потребує "маси", яка є історично новим феноменом. Індустрія створює масу, створює масову культуру й, отже, модернову публічність, наприклад, публічні бібліотеки, ЗМІ, музеї. Глобалізаційна тенденція капіталізму веде до глобального розповсюдження й укорінення масової культури. Глобалізуватися може тільки масова культура, "axis mundi" ("вісь світу", культурна ключова метафора) якої є екран, який задає космополітичний публічний простір. Локальні культури не глобалізуються, тому що "axis mundi" у них інший, наприклад, у американської культури -"біржа", у китайської культури - "сім'я", у японської культу­ри - "сад", у традиційної української культури - "пісня".

Підсумовуємо. Стратегія "національної модернізації" по­требує нових символів ідентичності, які сприяють розв'язанню конфлікту між локальними і масовою культурами і, отже, нової постмодернової публічності.УДК 719: (477)

Алла Медвідь

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА УКРАЇНИ ЯК ВАЖЛИВА УМОВА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Розглянуто культурну спадщину України, яка виступає важливою умовою збереження культурної ідентичності.

Ключові слова: культурна спадщина, культурна спад­щина України, культурна ідентичність.

 

Medvid' A. The cultural heritage of Ukraine as important condition to support cultural identity.

The culture inheritance of Ukraine as important condition to support culture identity is examined.

Key words: the culture inheritance, the culture inheritance of Ukraine, culture identity.

Медвидь А. Культурное наследие Украины как важ­ное условие сохранения культурной идентичности.

Рассмотрено культурное наследие Украины, кото­рое выступает важным условием сохранения культурной идентичности.

Ключевые слова: культурное наследие, культурное на­следие Украины, культурная идентичность.

 

Під культурною спадщиною розуміють надбання матеріаль­ної та духовної культури людства, що успадковується від попе­редніх поколінь та є засобом піднесення духовності, єднання людей навколо вічних цінностей добра і краси. Ст. 1. "Конвен­ції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини" (1972) під "культурною спадщиною" розуміє: пам'ятки: тво­ри архітектури, монументальної скульптури й живопису, еле­менти та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;

- ансамблі: групи ізольованих чи об'єднаних будівель, архі-

 

© Алла Медвідь, 2010тектура, єдність чи зв'язок з пейзажем яких є видатною універ­сальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки; ви­значні місця: твори людини або спільні витвори людини й при­роди, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етно­логії чи антропології [1, 36-37].

Культурна спадщина України є невід'ємною частиною сві­тового культурного надбання. Відносини щодо її збережен­ня регулюються Конституцією України, Законами України "Про охорону культурної спадщини" (2000), "Про затверджен­ня Загальнодержавної програми збереження та використан­ня об'єктів культурної спадщини на 2004 - 2010 роки" (2004), "Про приєднання України до Конвенції про охорону немате­ріальної культурної спадщини" (2008) іншими нормативно-правовими актами.

Ідентичність як сукупність специфічних рис і характерис­тик особи і соціальної групи, які виділяють певну особу або соціальну групу з кола інших людей чи груп і є для окремої особи підставою для зарахування себе до цієї групи. Найпо­ширенішою і досить стабільною для особи є етнічна ідентич­ність, що ґрунтується на рисах, притаманних певному етносу: спільність походження, мови, культури, релігії, побутових зви­чаїв, історичної пам'яті, долі [2, 260]. Залежно від характеру соціально-групових зв'язків розрізняють класову, соціальну, релігійну, професійну, культурну ідентичність. Взаємодіючи між собою, ідентичності створюють "ієрархію ідентичностей", в якій кожна ідентичність посідає своє місце. Ієрархія ідентич­ностей виступає як складна система, змінна і схильна до транс­формації. Залежно від самовизначення і самоусвідомлення пріоритетних цілей та орієнтирів свого життєвого шляху одні ідентичності перебувають у центрі уваги, інтересів особи, тоді як інші посідають другорядні, периферійні місця.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 


Похожие статьи

Д Шевчук - Концепція філософії в творчості густава шпета

Д Шевчук - Політизація життя в контексті біополітики соціально-філософський аналіз

Д Шевчук - Постмодерний стан культури пропозиція концептуального осмислення

Д Шевчук - Феноменологічна перспектива у політичній теоріїметодологічний аспект

Д Шевчук - Історичні трансформації та сучасні концепції політичної теології