Д Шевчук - Культурна ідентичність та глобалізація - страница 30

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 

9.    Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії роз­витку [Електронний ресурс] / [ред. колегія: Бєлов О.Ф. (голова) та ін.]. - К., 1999. - Режим доступу: http://www.niss.gov. ua/book/ ogliad/0021.htm.Манжола В. А. Нейтралітет та позаблоковість у європейській системі міжнародних відносин / Манжола В. А., Вдовенко В. М. -К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2007. - С. 167.

10.Международное право (словарь-справочник) / [общ. ред.

Трофимова В. Н.]. - М., 1997.

12.Дудко І. Д. Без'ядерний статус і гарантії безпеки України: пе­редбачення і реальність / І. Д. Дудко // Вісник Національної ака­демії державного управління при Президентові України. - 2003. -№ 4. - С. 354-361.

13.Дергачев В. А. Геополитика / Владимир Александрович Дер-

гачев. - Киев: Вира-Р, 2000. - 448 с.

14.Федуняк С. Г. Європейські виміри безпеки на пострадянсько­му просторі: Формування інтегрованої системи Заходу і Нових не­залежних держав / Сергій Георгійович Федуняк. - Чернівці: Рута,

2005. - 336 с.

Камінський Є. Світ переможців і переможених. Міжнародні відносини і українська перспектива на початку ХХІ століття / Єв­ген Євменович Камінський. -К.: Центр вільної преси, 2008. - 336 с.УДК: 316.28:4 (316.4); 303.01

Оксана Макух

КОМУНІКАТИВНІ ОСНОВИ ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

У статті порушено проблему політичної ідентифікації на теоретико-методологічному рівні в межах вітчизняної полі­тичної науки. Процес політичної ідентифікації як розвиток і самоаналіз індивіда, кореляція з конкретними суб'єктами та об'єктами політики, визначення власних координат у полі­тичному просторі ґрунтовно не досліджувалися. Стверджу­ємо необхідність розуміння та вирішення проблеми політич­ної ідентифікації на теоретичному і методологічному рівнях.

Ключові слова: політична ідентифікація, методологіч­ний аналіз, політична дія, комунікація.

 

Makuh O. Communicative basis of political identifica­tion: theoretical aspects.

Prosecuted problem of political identification on theoretical and methodological level within the national political science. The process of political identification as a development and individual self-analysis, correlation with specific subjects or objects of policy, determination of coordinates in the political space has not been studied thoroughly. Maintain the need for understanding and addressing the political identification at the theoretical and methodological levels.

Key words: political identity, methodological analysis, political action, communication.

 

Макух О. Коммуникативные основы политичекой идентификации: теоретический аспект.

В статье поднимается проблема политической иденти­фикации на теоретико-методологическом уровне в рамках отечественной политической науки. Процесс политичес­кой идентификации как развитие и самоанализ личности, корреляция с конкретными субъектами и объектами поли­тики, определение собственных координат в политическом пространстве основательно не исследовались. Утверждаем необходимость понимания и решения проблемы политичес-

© Оксана Макух, 2010кой идентификации на теоретическом и методологическом уровнях.

Ключевые слова: политическая идентификация, мето­дологический анализ, политическое действие, коммуникация.

 

Політична ідентичність соціуму (окремо взятої спільноти) виступає комплексним феноменом, в якому складно взаємо-преплітаються політичні, культурні, соціальні, психологічні детермінанти державотворення, культури та свідомості, зокре­ма політичної. Ідентичність, за словами П. Бергера, як "ключо­вий елемент суб'єктивної реальності" постає вагомим чинни­ком політики держави (зокрема на рівні зовнішніх відносин), оскільки забезпечує єдність громадян, об'єднання суспільства та лояльність державним інститутам.

Можемо з впевненістю сказати, що проблемам політичної свідомості, ідентичності особи у сфері політики сьогодні при­свячено чимало теоретичних розробок та емпіричних дослід­жень (Г. Алмонд, С. Верба, Г. Теджфел, Дж. Тернер, О. Гринів, М. Шульга, Л. Губерський, О. Попова, В. Ядов, І. Тімофеєв та ін.). Проте не є достатньо опрацьованою проблематика саме по­літичної ідентифікації як процесу освоєння, саморефлексії та співвіднесення із конкретними суб'єктами чи об'єктами полі­тики, визначення власних координат у політичному просторі.

Метою роботи є аналіз процесу політичної ідентифікації че­рез призму діяльнісного та комунікативного підходів у нау­ці. Політична ідентифікація закладена в індивіда на рівні по­треби, а саму політичну науку ми розуміємо як активне піз­нання суті політичного процесу особою через діяльність, що здійснюється нею для утвердження власних потреб та інтере­сів. Відтак говоримо про необхідність та доцільність освоєння проблеми політичної ідентифікації на глибинному теретико-методологічному рівні.

Вихідним пунктом нашого теоретизування є бачення інди­віда як маштабу виміру буття політики [4, 42], розуміння лю­дини як започатковуючого суб'єкта політичної дії, спрямованої на прагматизм її мети. Саме вона здійснює пізнання та перетво­рення навколишнього світу, детермінуючи ті чи інші процеси.

Вважаємо доцільним використання комунікативного мето­ду (Т. Лукман, Ю. Хабермас, С. Лещев), який у власному зміс­ті є багатоаспектним. У роботі підкреслюємо значимість прин­ципів мотивованості й ситуативності в межах цього методу, оскільки саме вони виступають ефективним засобом аналізу розвитку та формування активності, комунікативної компе­тенції особи у політичній сфері з власною стратегією реалізації конкретних завдань. Саме комунікація у формі дуалістично­го бачення, виступає як спонукальна дія, вибір, альтернатива, спрямована на підтримку рівноваги та стійкості не лише сис­теми політичних відносин, але й суспільно-політичної сфери. Підкреслимо, що комунікація - це першопочатковий принцип онтологічної рефлексії, форма інтерсуб'єктивного, яка має по­вторювальний характер і здійснює трансформацію політично­го досвіду індивіда [3, 123-125].

Попри надання комунікації означення універсальності, ми відходимо від проблеми субстанційності дії індивіда та її унікальності. Це є важливим аспектом, оскільки проблемою українського сьогодення є роздрібнювання людської ідентично­сті на мікроелементи бажаного цілого саме комунікативним впливом, і, власне, не лише на рівні сприйняття інформації, а й на рівні політичної ідентифікації за допомогою інформації (Ж. Бодріяр). Така своєрідна гра створює "деструкцію соціально-політичного і тому конкретний індивід опиняється у все біль­шому віддаленні від свого значимого" [5, 45].

Використовуємо діяльніснісний підхід, основою якого є кате­горія предметної діяльності людини. Під політичною дією лю­дини розуміємо динамічну систему взаємодій особи і середови­ща, у яких вона досягає свідомо визначених цілей, що форму­ються внаслідок виникнення потреби у освоєнні політичного середовища чи зміні стану політичного об'єкта.

За допомогою аксіологічного підхіду з'ясовуємо переваги конкретних смислів і відображених на цій основі способів по­ведінки суб'єкта, стимулювання у вигляді норм, ідеалів, цін­нісних засад та орієнтирів. Свідомо визначаємо особу, її діяль­ність та спосіб освоєння політичної дійсності як цінність у по­літиці, а сама політична діяльність значима лише як реалізація ціннісних засад дії людини.Підкреслимо, що у процесі політичної ідентифікації на особу здійснює вплив трьохвимірна система координат, в якій вона пе­ребуває: система політичних цінностей і стереотипних проявів, психологічна діяльність суб'єктів політики і специфіка її функ­ціональних проявів. Ознаками ж політичної ідентифікації за пе­реліком О. Попової є почуття близькості із конкретним політич­ним (може бути громадським) об'єднанням (суб'єктивне відчут­тя того, що організація виражає інтереси індивіда); набір значу­щих політичних стереотипів та штампів; набір особливостей, що характеризують політичні амбіцій особи.

У межах вітчизняного політичного простір-часу процес по­літичної ідентифікації є часто нелогічним, складним та супе­речливим, це детерміновано низкою означуваностей. По-перше, на незавершеній стадії знаходиться формування національно-державницької ідентичності (спровоковані історичним досві­дом та пам'яттю, невизначеністю інститутів влади, регіональ­ними та соціальними суперечностями й особливостями мен­тальних виявів) [8; 6]. Є "кричущою" проблема організації по­літичного виховання та пропаганди, адже їх спрямованість проявляється у досягненні нормативних структур та форму­ванні певної позиції, а озвучення уже не є нейтральним, а на­впаки, характеризується образністю, символізмом, гнучкістю та аргументованістю з урахуванням аспектів політичного лек­сикону: семантичного, ідеологічного та ефективного. Відтак, це впливає на рівень політичної культури суспільства, ступінь якого у нашій країні є низьким.

По-друге, сама політична ідентифікація є послідовною змі­ною станів із тактичними стимулами, проте характеризуєть­ся, у нашому випадку, відсутністю раціональної складової і чіт­ко виражених мотивів. Така ситуація зумовлена станом полі­тичної свідомості індивіда загалом, яка є буденною і формуєть­ся на базі повсякденного досвіду індивіда, вирізняється риса­ми суперечливості, фрагментарності, підвищеної емоційності, традиційності. Політична діяльність - це головним чином су­купність дій, які визначені, за словами В. Денисенка, обстави­нами, а звідси означення її як тактичної, адже "один крок у по­літичній дії детермінує, визначає і замикається на іншому. Та­ким чином, логіка дії контролюється швидше близькими об­ставинами, а ніж абсолютною системою цінностей".

У науковій літературі існує поділ мотивів політичної дії, суть якого зводиться до виокремлення ідеологічного, нормативно­го та рольового мотиву політичної дії індивіда. Мотивація саме ідеологічного характеру забезпечує ідентифікацію особистісних уподобань, поглядів, бачень, орієнтирів із принципами держав­ної влади, що і буде забезпечувати їй легітимність та прийняття. Однак розбіжності особистісних та політичних уподобань, що декларуються, можуть стати передумовою зворотного процесу - делеґітимації, що ми спостерігаємо в сучасних українських ре­аліях. Аналізуючи ідеологічну мотиваційну складову, ми може­мо спостерігати прояв індивідуального волевиявлення, усвідом­лене співвіднесення власних переконань із продиктованою сис­темою зовнішнього середовища, при чому координати їх в пев­них точках перетинаються, а, можливо, просто проектуються на внутрішню сутність індивіда.

Нормативний елемент вказує на формування дії особи у сфері політичного, згідно з продиктованими правилами полі­тичної системи, без вибору та співставлення. Таким чином, ми відслідковуємо тенденції процесу насаджування цінностей із неприйнятних суб'єкту відносин, а значить, вони виступають формальною складовою діяльності.

Рольовий мотив пов'язаний безпосередньо із тією соціально-політичною роллю, функції якої виконує індивід у політично­му полі бутті. Логічно, якщо особа не задоволена власним ста­новищем, буде яскраво проявлятися з її боку радикалізм у діях щодо інституту влади. Отже, можна дійти висновку, що так зва­ний "приватний інтерес у політиці", будучи відносно прихова­ним, домінує у самооцінці та політичній ідентифікації особи.

На наш погляд, таку стратифікацію потрібно розуміти із по­зиції умовності та відносності, оскільки важливим є показати, як поєднуються (ситуативний характер політичної дії є оче­видний), впливають та визначають стан особи ті чи інші мо­тиваційні складові. Як зазначає М. Херман, це може бути дис­комфорт на психологічному рівні, потреба у зміні політично­го інституту шляхом комунікаційного впливу, усвідомленийобов'язок політичної активності. Д. Маклелланд, виділяв серед провідних мотивів політичної ідентичності потребу у встанов­ленні і збереженні на довгий час емоційно позитивних відно­син із зовнішнім середовищем, досягнення цілі чи задоволення політичного інтересу [2, 37].

Болючим є питання ідентифікації громадян пов'язаної із ідейно-політичним спрямуванням, яка спровокована несфор-мованою традицією політичної та ідеологічної змагальності із очевидною відсутністю чітко сформованих політичних образів та типажів.

Важливою є складова політичної ідентифікації, яка форму­ється на рівні озвучення політики. Специфічною ознакою мови політики є постійна змінюваність її системного характеру, яка виконує у простір-часі політичного низку функцій (виражен­ня, означення, трансляційна, гносеологічна, комунікативна), чим і визначає свій вплив. Зауважимо, що цей феномен є неха­рактерним соціокультурним засобом управління дією та про­грамуванням поведінки особи у політиці. Зважаючи на особли­вість політичної термінології, її аксіологічного спрямування й наповненості, вона має колосальну здатність впливу на індиві­да, будучи часто неусвідомленою, і, несучи у своєму змістово­му наповненні не лише констатацію факта чи припущення, а й і його оцінку.

Як висновок, проблема політичної ідентифікації є важли­вою як на рівні теоретико-методологічної розробки у межах ві­тчизняної політичної науки, так і на рівні її практичного вирі­шення уже в межах політичної практики. Це дасть змогу "вра­хувати ідентифікаційні особливості індивідів у політиці та ви­вчити еволюцію політичної ідентичності української спільно­ти, що, своєю чергою, зумовить гармонійний розвиток політич­ної культури в Україні" [1, 2].

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Добржанська О. Л. Політична ідентичність українського сус­пільства в умовах європейської інтеграції : автореф. дис. на здобут­тя наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.03 "Політична культура та ідеологія" / Олена Леонідівна Доброжанська. - Київський націо­нальний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008. - 16 с.

2.Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции / А. Н. Леон­тьев. - М., Моск. гос. у-т., 1971. - 369 с.

3.Лещев С. В. Коммуникативное, следовательно, коммуникацио­нное: Монография / С. В. Лещёв. - М.: Эдиториал УРСС, 2002. -172 с.

4.Макух О. Комунікаційний та антропологічний методи дослі­дження політичної науки // Науковий вісник Ужгородського уні­верситету. Серія: "Політологія, соціологія, філософія". - Випуск 11.

- 2009. - С. 42-45.

5.   Мальковская И. А. Знак коммуникации. Дискурсивные матрицы. Монграфия / И. А. Мальковская. - М.: Едиториал УРСС,

2004. - 239 с.

6.   Стегний А. Региональный фактор развития политической культуры населения /А. Стегний // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2005. - № 3. - С. 94-122.

 

7. Тимофеев И. Н. Политическая идентичность России в постсо­ветский период: альтернативы и тенденции: монография / Иван Ни­колаевич Тимофеев // Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун­т) МИД России, каф. полит. теории. - М.: МГИМО-Университет, 2008. - 176 с.

Шульга М. Громадянська самоідентифікація населення Укра­їни / М. Шульга// Політичний портрет України. Бюлетень фонду "Демократичні ініціативи". - 2001. - Ч. 23. - С. 14-17.УДК327 (4 - 6)

Лілія Яковлева

ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

У статті розглядається процес формування ідентич­ності, виділяються його складові та етапи. Визначається ідентичність як складова формування регіональної політи­ки. Проаналізовано регіональну ідентичність, відзначено її роль у процесах демократизації у нашій країні.

Ключові слова: ідентичність, регіональна ідентич­ність, регіональна політика.

 

Yakovleva L. Identity as component of regional politics' formation.

The article deals with the formation of identity, allocated its components and phases. Defined as part of identity formation of regional policy. Analyzed regional identity, marked by her role in the democratic processes in our country.

Key words: identity, regional identity and regional policy.

 

Яковлева Л. Идентичность как компонент форми­рования региональной политики.

В статье рассматривается процесс формирования идентичности, выделяются его составляющие и этапы. Определяется идентичность как составляющая форми­рования региональной политики. Проанализировано регио­нальную идентичность, отмечено ее роль в процессах демо­кратизации в нашей стране.

Ключевые слова: идентичность, региональная иден­тичность, региональная политика.

 

В умовах становлення демократичного політичного режи­му, плюралізації політичного простору особливої актуальнос­ті набувають проблеми, пов'язані із трансформаційними зру­шеннями у сфері ідентичності людини, окремого регіону, кра­їни в цілому. Будучи спричиненими історичними, культурни-

 

© Лілія Яковлева, 2010ми, ідеологічними, соціальними, економічними та політични­ми чинниками ідентичності, своєю чергою, впливають, опосе­редковано чи безпосередньо, на вибір внутрішньополітичного та зовнішньополітичного курсу країни, формування порядку денного під час виборчих кампаній, визначають актуальні про­блеми управлінської діяльності. Для нашої країни вже майже 20 років залишається важливим процес творення регіональних ідентифікацій, у якому можна виокремити елементи політич­ної ідентичності та міфотворчості, національну та мовну скла­дові, вплив соціальних та психологічних чинників.

У площині державного управління визначальним є усвідом­лення та розвиток позитивних сторін регіональної ідентичнос­ті із одночасним запобіганням загрозам, що неминуче виника­ють у поставторитарних країнах з нестабільною політичною та економічною ситуацію, головна з яких - сепаратизм.

Серед зарубіжних авторів, які заклали основи розуміння іден­тичності варто відзначити роботи класиків філософської, соціо­логічної та політичної думки, таких як: Р. Брюбейкер, П. Бергер, Ч. Кулі, Дж. Г. Мід, Р. Мертон, Т. Парсонс, С. Шибутані та ін.

У нашій країні ця проблематика розроблялась у досліджен­нях Н. Вінникової, Є. Головахи, Г. Горобець, О. Картунова, С. Кисельова, А. Колодій, І. Кресіної, О. Куценко, В. Лісового, В. Литвина, О. Мусієздова, Л. Нагорної, М. Обушного, В. Оні-щука, І. Попової, Н. Прозорової та ін.

Формування ідентичності сьогодні відбувається в супереч­ливих процесах взаємодії (яка часто відбувається у формі ла­тентного чи відкритого конфлікту) регіональних ідентичнос­тей, що сформувалися історично.

Колективна ідентичність передбачає стійку й послідовну тотожність між членами однієї групи (регіону) з об'єктивними характеристиками, рисами, які усвідомлюються, відчуваються суб'єктивно в контексті власного досвіду, історичної пам'яті. На формування регіональної ідентичності впливають чинники об'єктивного порядку: історія, особливості економіки і культу­ри, а також суб'єктивні фактори, такі як діяльність обласної ад­міністрації, політичних партій, громадських рухів, інститутів освіти, культури, засобів масової інформації.З одного боку, політична й економічна регіональна еліта мо­жуть використовувати ідею регіональної ідентичності як мобі-лізуючий ресурс, особливо під час виборчих кампаній.

З іншого боку, втрата або невиразність регіональної іден­тичності як частини загальнонаціональної мають негативні на­слідки і для культури в цілому, і для окремої людини, оскіль­ки це порушує збалансовану систему співвідношення (діалогу) "малої" та "великої" Батьківщини, породжує байдужість та без­відповідальність.

Формування ідентичності як чинника консолідації політич­ної і мультикультурної спільноти через формування почуттів лояльності, солідарності та відповідальності є важливими пе­редумовами зміцнення державності й консолідації демократії. Адже ідентичність є основним елементом образу держави.

Існують суттєві регіональні відмінності, які стосуються ін­терпретації історичного минулого (особливо радянського періоду), різні трактування окремих історичних постатей. За­галом в Україні не сформовані спільні символи, які висловлю­ють загальнозначущі для всіх громадян поняття, створюють основу для комунікації між регіональними спільнотами та кон­струюванням спільної ідентичності.

Проте сьогодні регіональні ідеологічні та політичні розріз­нення є результатом не стільки впливу об'єктивних історич­них, соціокультурних і геополітичних чинників, скільки полі­тичної мобілізації населення і застосування політичних техно­логій, які штучно відтворювали окремі відмінності, міфи й не­гативні стереотипи сприйняття регіонів.

Окрім використання політичних технологій, є й інші причи­ни, які сприяють збереженню та консервації регіональної ди­хотомії в Україні й зумовлені транзитним станом українсько­го суспільства. Особливо вагомими серед них, на нашу думку, є брак ефективних державних, політичних і громадських інсти­тутів. Ще за радянських часів в Україні сформувались сильні орієнтації громадян у процесі самоідентифікації саме на діяль­ність державних інститутів, їхню ефективність. У такому сенсі національні інститути сприяють формуванню почуття належ­ності до ширшої спільноти, ніж регіональна чи місцева. Нее­фективність урядування, нездатність запропонувати стратегії розвитку, які б не акцентували відмінностей, а взаємодоповню­вали й синтезували їх, посилювали регіональні ідентичності.

При цьому в Україні відсутнє реальне регіональне са­моврядування. Роль обласних і районних рад, які не мають організаційно-фінансової самостійності, зазвичай зводиться до формалізації рішень, що приймаються регіональними орга­нами державної виконавчої влади.

Така практика негативно впливає на можливість чіткого розподілу повноважень між рівнями управління щодо надання послуг населенню та на бюджетно-фінансові відносини.

Регіональний аспект демократизації в Україні тісно по­в'язаний із такими важливими складовими державного бу­дівництва: децентралізацією публічного управління, рефор­мою місцевого самоврядування, адміністративною та територіально-адміністративною реформою.

Демонополізація політичного поля, ідеологічної сфери, ут­ворення багатопартійної системи та мас-медіа, вільних від дер­жавної цензури, відкривають нові шляхи до плюралізації і про­стору ідентифікацій. Звичайно, не можна сприймати цей про­цес як суто раціональний, бо він потребує змістовного наповне­ння як особисто важливими, так і суспільно значущими емо­ційними сенсами. Проте формування ідентичностей неможли­ве і без низки політичних чинників, які цілком піддаються ра­ціоналізації. Наведемо найважливіші, на нашу думку, із них:

-    демократизація політичних інститутів у сенсі адекватного представництва інтересів громадян та їх обєднань;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 


Похожие статьи

Д Шевчук - Концепція філософії в творчості густава шпета

Д Шевчук - Політизація життя в контексті біополітики соціально-філософський аналіз

Д Шевчук - Постмодерний стан культури пропозиція концептуального осмислення

Д Шевчук - Феноменологічна перспектива у політичній теоріїметодологічний аспект

Д Шевчук - Історичні трансформації та сучасні концепції політичної теології