Д Шевчук - Культурна ідентичність та глобалізація - страница 38

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 

Щоб закріпити власну соціальну базу серед молоді, нацисти розробили низку заходів з посилення їхнього соціального за­хисту :

-   була підвищена вікова межа, за якою підлітком опікува­лась держава - з 16 до 18 років;

-   була заборонена дитяча праця до 14 років;

-   для молодих робітників максимальна робоча зміна обмеж­увалася 8 годинами;

-   була знижена плата за навчання в вузах для дітей з багато­дітних родин;

-   молодятам, після одруження видавали державну грошову допомогу до 1 000 марок під 1% щомісячно і т. ін.

Успіх нацистської ідеології серед молоді "третього рейху" можна частково пояснити двома моментами. По-перше, прово­дилася диференційована пропаганда, чітко пристосована до со­ціальних потреб різних верств населення. По-друге, світогляд­ні настанови від НСДАП надавались не в загальній формі, а за­вжди пов'язувалися із повсякденною практикою життя в "тре­тьому рейху".

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Ruck M. Bibliographic zum Nationalsozialismus. - Koln,1995. -1428 s.

2. Галактионов Ю. В. Германський фашизм как феномен первой половины ХХ века: отечественная историография 1945-90-х годов: Уч. пособие. - Кемерово, 1999. - 99 с.

3. Hayke R. Das Landjahr: Ein Stuck Erziehungsgeschichte unter dem Hakenkreuz. - Trier, 1997.- 532 s.; Кнопп Г. "Дети" Гитлера. -М. , 2004. - 285 с.; Германия: фашизм, неофашизм и молодежь / Н. С. Черкасов. - Томск, 1993. - 176 с.; Пленков О. Ю. Третий рейх. Нацистское государство. - Спб., 2004. - 480 с.; Васильченко А. В. Школьная практика германского национал - социализма: Автореф. дисс.... к.и.н. - Ярославль, 2001.

4.         Давлєтов О.Р. "Гітлерюгенд": від "загону Адольфа Гітлера" доєдиної державної молодіжної організації "третього рейху" (1922­1939 рр): нариси. - Запоріжжя, 2006. - 296 с.; Міхальчишин Ю. Взаємозв'язок організаційних і програмно-ідеологічних чинників у розвитку NSDAP ( 1925-1926 рр.) // Вісник Львівського національ­ного університету імені Івана Франка. Серія: "Філософські науки". - Львів, 2007. - Вип. 10. - С. 269-280; Шагалова О. Г. Воспитание в духе национал-социализма как фактор формирования ценностных ориентаций у немецкой молодежи // Тюменский исторический

сборник. - Вып. 7. - Тюмень, 2004. - С. 209 - 216.

5. Brian L.D.Turner P. German Uniforms of the Third Reich 1933­1945.- N.-Y., 1987. - 319 p.

6. Weber-Kellermann J. Die Kindheit: Kleidung und Wohnen, Arbeit und Spiel. Eine Kulturgeschichte - Fr.a.M.,1979. - 456 s.

7.Энциклопедия третьего рейха / С. Воропаев. - М.,1996.- 472 с.

8. Haupert В., Schafer F. Jugend zwischen Kreuz und Hakenkreuz.-Fr.a.M.,1991.- 457 s.

9.Pimpf! Das geht Dich an.- В., 1936.- 187 s.

 

10.Энциклопедия третьего рейха / С. Воропаев. - М., 1996. - 472 с.

11.Буллок А. Гитлер и Сталин: В 2-х т. - Смоленск,1994. -

Т. 1.- 672 с.

12.Волкова Н. П., Алексеенко С. Д. Воспитание подрастающего поколения в Третьем рейхе // Вопросы германской истории. - Дне­пропетровск, 1997. - С. 20-32.

13.www.facing org/FHAOV 2SB.NSF/15.02.09.

14.Зелев В. В. Власть и молодежь //www.kprf-omsk.ru / smt /

disput 04.03.09.

15.Op. cit.

16.Op. cit.

17.Макаревич Э. Германия: программирование человека // Диа­лог. - 1993. - № 4. - С. 62-78.

18.Коваль В. С." Барбаросса" - истоки и история величайшего преступления империализма. - К.,1989. - 624 с.

Волкова Н. П., Алексеенко С. Д. Op.cit.УДК 32.019.51

Марія Півень, Ольга Лаврик

ПОЛІТИЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

У тезах доповіді вказано на низку проблем, пов'язаних із політичною ідентичністю сучасної української молоді та основні шляхи їх вирішення.

Ключові слова: молодь, політична ідентичність.

 

Piven' M., Lavryk O. Political identity of modern Ukrainian youth.

Certain problems, related to the level of political identity of modern Ukrainian youth and the ways of their decision are presented in the theses of this work.

Key words: youth, political identity.

 

Пивень М., Лаврик О. Политическая идентичность современной украинской молодежи.

В тезисах доклада детально представлены определенные проблемы, связанные с уровнем политической идентичнос­ти современной украинской молодежи и основные пути их решения.

Ключевъе слова: молодежь, политическая идентичность.

 

В минулому році повнолітньою стала не тільки наша дер­жава, але й перше покоління молоді,що народилася в незалеж­ній Україні. Тому, нас, як представників цього покоління, заці­кавила тема політичної ідентичності сучасної молоді. Нагадає­мо, що ж означає поняття "політична ідентичність": сукупність установок, уявлень щодо політичного самоусвідомлення інди­віда, самоасоціювання, його роль у державі та політиці [3].

Завдання молоді України сьогодні - сравді історичне. На її плечі покладена відповідальність за долю країни в повному ро­зумінні цього слова. З одного боку, держава за роки незалежності прийняла низку нормативних документів щодо роботи з молод­дю: Закон України "Про загальнодержавну програму підтрим-

© Марія Півень, Ольга Лаврик, 2010ки молоді" від 18.01.2005, 2353-15, Закон України "Про спри­яння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (N 1613-III от 23.03.2000 г.), Постанова Кабінету Міністрів "Про затвердження державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки" від 29.07.2002 року №1089 [2].

З іншого боку, "немає сумніву, що успіх здійснюваних в українському суспільстві реформ багато в чому залежить від розуміння готовності й вміння молоді приймати участь в цьо­му процесі" [1, с.167]. Саме це ми вирішили, провівши опиту­вання з політичного та морально-етичного аспектів серед 103 студентів Національного університету ДПС України. В першу чергу ми перевірили готовність сучасної молоді займатись по­літикою. Так, при виборі правильного твердження з фразою "я пишаюсь, що живу в Україні" погодились 56,7% респондентів. А на запитання "Чи хочете ви займатися політикою?" відповідь "Так" обрало 28,3% респондентів. "Чому ви прагнете займатися політикою?" - отримали такі результати: соціальне положен­ня - 36,4%, матеріальна зацікавленість - 58,2%, займатися май­бутнім своєї країни - 5,4%. Проаналізувавши дані результати, ми можемо дійти висновку, що сучасна молодь є аполітичною, а зацікавленість лише деякої її частини політикою в більшос­ті випадків мотивується високим соціальним статусом та мате­ріальним положенням. Сьогодні низький рівень національної свідомості зайвий раз доводить відсутність готовності сучасної молоді займатись національною політикою.

Тепер розберемося в політичних вподобаннях української молоді. На запитання "Кого б ви хотіли бачити головою дер­жави?" відповіли так: сильного вольового лідера - 37,6%, де­мократичного і ліберального лідера - 62,4%. А головним для України вважають: національну ідею - 25,2%, права особистос­ті - 52,3%, підвищення ролі України в світі - 22,5%. Отже, ба­жання молоді жити в демократичній та правовій державі на да­ний момент збігаються із дійсністю. На відмінну від старшого покоління сучасна молодь набагато волелюбніша, тому на пер­ше місце були поставлені саме права особистості. Тому ми ро­бимо припущення, що майбутнє України - в розвитку і демо­кратії, а точніше -в її кінцевому становленні.Моральний рівень сучасної молоді - це моральний рівень завтрашньої політики. Так, у запитанні "Ваш герой - це...": Бог­дан Хмельницький набрав 24,1 %, Білл Гейтс - 57,7%, Віталій Козловський - 18,2%. При обранні вірного твердження відсо­тки розподілилися так: "в мене багато друзів" - 85,0%, "в мене декілька друзів" - 8,8%, "в мене немає друзів" - 6,2%. Недив­но, що при аналізі цих аспектів ми апріорі виявили перевагу матеріальних цінностей над моральними, адже процес станов­лення кожної молодої людини збігся у часі зі становленням на­шої держави та усіма фінансовими проблеми. Тобто на підсві­домому рівні матеріальна зацікавленість переважає. Ще одна риса сучасної молоді - це нерозбірливість, наприклад, при об­ранні друзів. Причиною цього є невизначеність життєвих по­зицій. Тут можна провести аналогію з Україною: через малий життєвий досвід ні наша держава, ні наша молодь не має твер­дих позицій.

Таким чином, можна виокремити такі риси сучасної молоді:

1)  космополітизм;

2)  низький рівень національної свідомості;

3)  пріоритет моральних цінностей над матеріальними.

І про що все це нам свідчить? А говорить це нам про те, що сучасна українська молодь потребує більш зосередженої уваги як з боку сім'ї, так і з боку держави.

Проаналізувавши теперішню ситуацію, ми дійшли висно­вку, що для посилення рівня політичної ідентичності молоді необхідно виконати такі важливі завдання: переборення аполі­тичності, підняття рівня національної самосвідомості (шляхом посилення заходів, спрямованих на підвищення рівня ефек­тивності політичної соціалізації) і морального рівня. І вирі­шити такі завдання, на нашу думку, можливо такими шляха­ми: зацікавлення молоді в політичній діяльності (система са­моуправління в навчальних закладах), проведення заходів, які б сприяли підняттю престижу здорового образу життя (як мо­рально, так і фізичного).

Слід зазначити, що за сучасних обставин, які склалися в Україні, молодь є єдиною прогресивною силою, яку потрібно спрямовувати в необхідному напрямку. Саме наше поколінняпотребує від держави більш пильної уваги, тому що за молод­дю стоїть політичне майбутнє нашої країни, і від того, наскіль­ки мета ії відповідатиме загальним стратегічним цілям держа­ви, залежатиме престиж країни на світовій арені та ії глобаль­ний рівень розвитку.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1.    Токарев Р., Жизненные и профессиональные ориентации сту-
денческой молодежи // Философская и социологическая мысль. -

1996. - № 7-8.

2.  Кабинет Министров Украины "Зібрання постанов Уряду України". - 2005. - № 10.

Идентичность [Електронний ресурс]. - Реhttp://ru.wikipedia. org/wiki/Идентичность.УДК: 321.011.7

Юлія Подаєнко

НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВА В ДОБУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

У статті характеризується процес трансформації ролі національної держави під впливом суспільно-політичних процесів, що відбуваються сьогодні у світі. Особлива ува­га звертається на позиції західноєвропейських дослідників щодо зміни національно-державницької парадигми міжна­родних відносин на глобальну.

Ключові слова: національна держава, глобалізація, над-національність, громадянство, ідентичність, світовий по­рядок, парадигма, міжнародні відносини.

 

Podayenko Y. National state in epoch of globalization.

This article deals with processes of nation-state role transformation in modern international social and political conditions. The huge emphasis author puts on the conception of changing the national-state paradigm on one the global one.

Key words: nation-state, globalization, supranationalizm, citizenship, identity, global order, paradigm, international relations.

 

Подаенко Ю. Национальное государство в эпоху глобализации.

В статье характеризируется процесс трансформации роли национального государства под влиянием обществен­но-политических процессов, которые происходят сегодня в мире. Особенное внимание обращается на позиции запад­ноевропейских исследователей относительно изменения национально-государственной парадигмы международных отношений на глобальную.

Ключевъе слова: глобализация, гражданство, парадиг­ма, наднациональность, национальное государство, междуна­родные отношения, идентичность, мировой поорядок.

 

Близько 200 мільйонів людей нині живе поза межами країни свого народження, це є 25% населення світу (починаючи з 1990,

 

© Юлія Подаєнко, 2010за даними ООН). Новітні технології та масові міграції допома­гають зробити світ набагато тіснішим місцем, проте, нині люди, як не дивно, відчувають себе ще більш відмінними від інших, ніж це спостерігалося раніше. Сьогоднішні держави прийшли до того, що їх населення стало все більш гетерогенним: його скла­дають люди, які спілкуються різними мовами, мають різні тра­диції, сповідують різні релігії, мають відмінну національну при­належність. У сучасному глобалізованому світі, де відмінності формують стандартну картину життя, люди стали більш мобіль­ними, менш чутливими до націоналістичних стереотипів, толе-рантнішими; вони мислять широко, глобально та не бажають об­межувати себе жодними межами: ані територіальними, ані мов­ними чи релігійними.Основними рисами процесів глобалізації, на думку російського дослідника А. Румянцева, є те, що вона яв­ляє собою релятивацію фізичних відстаней, подолання чи зни­ження їх значимості як економічного, політичного та соціально­го чинника [4]. Це призводить до того, що випробуванням підда­ються багато традиційних інститутів суспільства, сутність яких визначається серед іншого й територіальним фактором, зокрема це стосується держави. Нині, у так звану "добу глобалізації", ми спостерігаємо тенденції відмови від традиційної держави-нації та всезагальної уніфікації образів життя у транскордонному сус­пільстві. Суттєвих змін при цьому зазнає концепт "національ­на держава", що ліг в основу Вестфальської моделі світоустрою та тривалий час (1648 - 1945 рр.) був основною нормою веден­ня міжнародних відносин. Таким чином, в умовах формування глобального світового порядку та в результаті поступової зміни міжнародної політичної системи все гостріше постає завдання визначення історичних перспектив держави.

Питання нації та націоналізму так само як і глобалізації отримали певне висвітлення в науковій літературі. Так, цими проблемами займаються вчені З. Бауман, Е. Гідденс, У. Бек, Д. Арчібугі, Р. Робертсон, В. Іноземцев, Р. Фалк, Ф. Фуку-яма тощо. Серед авторів, чиї праці присвячені аналізові впли­ву глобалізації на політичну організацію суспільства, слід виді­лити, насамперед: Д. Хелда, Е. Сміта, А. Фрімана, С. Кастельса, А. Румянцева, Б. Капустіна, О. Андреєву, А. Блінова та інших.З огляду на безумовну актуальність та, водночас, незначну дослідженість цієї проблематики в науковій літературі, метою статті є здійснення ґрунтовного теоретичного аналізу про­цесу переосмислення ролі національної держави під впливом суспільно-політичних процесів, що відбуваються сьогодні у світі.

Чимало труднощів та протиріч при аналізі національної держави в добу глобалізації пов'язані з неточністю та розмитіс­тю розуміння і трактування феномена глобалізації на катего­ріальному рівні. Адже питання вияву закономірностей та тен­денцій глобалізації, оцінка ступеня її невідворотності та корис­ності для світової спільноти, пошук засобів, ідей, норм та інсти­тутів, що здатні пом'якшити соціальні протиріччя та конфлік­ти, якими вона супроводжується, досі чітко не розроблені нау­ковою спільнотою. Мало дослідженими є також аспекти транс­формації та переосмислення ролі національної держави у су­часну добу глобалізації.

Єдине, в чому дослідники нині узгоджують свої позиції, це те, що глобалізація виражається, насамперед, у значному ускладненні світу, стиранні граней між зовнішньою та вну­трішньою політикою, економікою. Сучасна глобалізація є про­цесом не лише незавершеним, його нерівномірний розвиток супроводжується різного масштабу контртенденціями та су­перечливими супутніми явищами. Водночас, "глобалізація по­стає сьогодні перед нами як неминучий етап історичної динамі­ки", вважає А. Блінов [3, 46].

Так чи інакше, але глобалізація та процеси, пов'язані з нею, сьо­годні ставлять нові виклики існуючому міжнародному суспільно-політичному ладу, заснованому колись на легітимному співісну­ванні низки суверенних націй-держав, що нині делегують части­ну свого суверенітету різного роду наддержавним структурам для отримання економічних, безпекових та політичних переваг "до-бросусідства" (яскравим прикладом слугують процеси активно­го формування та розширення Європейського Союзу). Таким чином, сучасна національна держава потребує уточнення сво­го нинішнього соціально-політичного статусу та інституційно-правового положення, зміни наявних функцій на користь більш необхідних та адекватних умовам сьогодення.Держава завжди була і залишається одним із найсильніших гравців на міжнародній політичній арені. Форма публічно-владної організації сучасного суспільства пов'язана саме з дер­жавою, що, за визначенням А. Блінова, являє собою "особли­ву інституційно-правову реальність, за допомогою якої здій­снюється процес легітимації пануючого політичного поряд­ку" [4, 32]. Щодо поняття "національна держава" (від франц. "etat-nation" - держава-нація чи англ. "nation-state" - нація-держава), воно представляє собою фундаментальну теоретич­ну категорію, що традиційно виражає історично складену, су­веренну, централізовану державу. Варто зауважити, що під на­ціональною державою найчастіше розуміється політична орга­нізація суспільства, що сформувалася в індустріальну добу, ле-гітимність якої забезпечується представленням та захистом ін­тересів індивідів, що входять до її складу на основі ідей та цін­ностей соціокультурної, духовної, історичної, мовної, територі­альної згуртованості та єдиного рівня економічного розвитку.

Національна держава, являючи собою історичний тип ор­ганізації публічної влади, є перехідним етапом у розвитку дер­жавності та передує появі більш універсальних, масштабних у просторово-територіальному та демографічному плані соціаль­них союзів (утворень) з більш високим ступенем внутрішньої од­норідності та інтегрованості всіх членів. При взаємодії із зовніш­нім середовищем вона виступає як єдине ціле. Так, наприклад, К. Гоулдман вважає, що для теорії міжнародних відносин немає більш важливого поняття, ніж національна держава, тому що саме національна держава є основним компонентом всього міжнарод­ного, тому що "без держави немає і міжнародних відносин" [4, 34].

Водночас, характерною рисою сьогодення є те, що націо­нальна держава, що на різних етапах історичного розвитку ви­ступала перетворюючим та впорядковуючим елементом сус­пільної організації, у своєму нинішньому стані стала недостат­ньо ефективним інструментом для досягнення глобальних ці­лей цивілізації. Динамізм економічного та соціального жит­тя нині розсуває національні кордони та не може бути більше контрольований національними урядами, вважає С. Кастельс [8]. Швидкі вдосконалення засобів транспорту та комунікації,призводять до непередбачуваного зростання рівня міжкуль-турної комунікації. Крім того, глобалізаційні процеси призво­дять також до зростання різного роду міграційних процесів, що також передбачають обмін національно-культурним досвідом та розширення світогляду. Розвинувшись економічно, глоба­лізація призвела до непередбачуваних політичних і соціально-культурних наслідків: люди, будучи мешканцями одного міс­ця, бажають водночас належати до універсального світу, бути його громадянином. Таким чином, глобалізація завдає принци­пових змін традиційним інститутам суспільства, пропонуючи натомість абсолютно нові, пристосовані до її умов, зразки (за­мість національних компаній чи підприємств - ТНК; замість внутрішньодержавних засобів комунікації - глобальну мере­жу Інтернет; замість держави - різного масшабу наддержав­ні структури та утворення). Глобалізація, як уявляється, є аб­солютно новим напрямом розвитку міжнародних відносин та формування подальшого світового порядку. "Глобалізація є су­часним виявом руху історії", пише Ф. Фукуяма [6]. На думку більшості західних політологів, світ нині інтеґрується завдяки розвиткові технології, торгівлі й інвестиціям, завдяки обміну думками, який стимулює економічне зростання і створює під­валини для поширення демократії.

У результаті описаних процесів, такі характеристики, як: ет­нос, народ, нація, стають, як уявляється, все більш "розмити­ми", а реальний онтологічний статус цих суспільств постійно піддається сумніву. Приналежність індивіда до тієї або іншої референтної групи визначається, в першу чергу, його відно­шенням до однієї або одночасно декількох з них. Часом, дуже важко визначити до якої спільноти належить індивід, а тим більше встановити чіткі рамки внутрішньої однорідності даної соціальної структури.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 


Похожие статьи

Д Шевчук - Концепція філософії в творчості густава шпета

Д Шевчук - Політизація життя в контексті біополітики соціально-філософський аналіз

Д Шевчук - Постмодерний стан культури пропозиція концептуального осмислення

Д Шевчук - Феноменологічна перспектива у політичній теоріїметодологічний аспект

Д Шевчук - Історичні трансформації та сучасні концепції політичної теології