Д Шевчук - Культурна ідентичність та глобалізація - страница 48

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Лєпахін В. В. Ікона та іконічність / Лєпахін В. В.; [пер. з рос. Тимо Т.]. - Львів: Свічадо, 2001, - 288 с.

2. Мадей Н. М. Курс лекцій "Проблема культурної ідентичнос­ті" : [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.franko.lviv. ua/faculty/Phil/Kaf_kult/ Publications/kult_identyty_madey.pdf.

3. Папаяні І. В. Проблема концептуалізації релігійної ідентич­ності // Наука. Релігія. Суспільство. - 2009. - № 1. - С. 85.

4. Сміт Е. Національна ідентичність. - К.: Основи, 1994. - С. 28-51.

5. Софронова Л. А. О проблемах идентичности. Культура сквозь призму идентичности. - М. : Индрик, 2006. - С. 8-24.

Степовик В. Д. Сучасна українська ікона: з іконотворчості Христини Довхат / Д. Степовик. - К.: Мистецтво, 2005. - 303 с.Ярина Галяра

ДУАЛЬНІСТЬ РЕЛІГІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

З'ясовано, що невід'ємним атрибутом релігійного фено­мена виступає ідентичність. Проаналізовано поняття ре­лігійної ідентичності, в основі якої лежить конфігурація "Інший" - "Бог".

Ключові слова:релігійна ідентичність, "Інший", Бог, самість.

 

Galyara Y. The duality of religious identity.

It is found out that obligatory attribute of the religious phenomenon is identity. It is analyzed the term o f religious identity, in the basis of which configuration "Another one" - "God" lies.

Key words: religious identity, Another one, God.

 

Галяра Я. Дуальность религиозной идентичности.

Установлено, что неотъемлемой частью религиозного феномена есть идентичность. Проанализировано понятие религиозной идентичности, в основании которого лежит конфигурация "Другой" - "Бог".

Ключевые слова: религиозная идентичность, "Другой", Бог, самость.

 

Духовність, релігійність, ментальність - феномени, які пов'язані з окремим суспільством і кожним його представни­ком. Але своєрідна комбінація тих чи інших духовно-релігійних проявів національного менталітету є специфічним уособлен­ням знаної історії становлення і еволюції цього етносу, а отже, підтвердженням національної самобутності і фактичним дока­зом місця і ролі окремої нації в історії людської цивілізації.

В основі релігійної ідентичності лежить особлива специ­фічна конфігурація "Іншого". Протягом усієї історії людства вагомим "Іншим" виступає трансцендентний, сакральний аб­солют. Особливою символічною конфігурацією "Іншого", що формує релігійну ідентичність, виступає - поняття "Бог". Ідея

 

© Ярина Галяра, 2010Бога виникає як комунікативна система, що задає трансцен­дентальний і суспільний вектори розвитку релігійної ідентич­ності. Комунікативна значимість останньої дозволяє пов'язати разом різні природні, суспільні, явища й людину, яка, відчува­ючи себе божественним творінням, однозначно поєднується з іншими його творіннями і водночас намагається розчленувати нав'язану їй єдність, виокремлюючи себе як головну в системі творінь. Отже, ідея Бога, як "Іншого", актуалізує глибинні осо­бливості ставлення особи: до самої себе, до інших людей, при­роди, світобудови тощо. Відтворення й відображення вищеназ­ваних особливостей актуалізує розгортання релігійної ідентич­ності у двох напрямах: трансцендентному (вертикальний зріз релігійної ідентичності, комунікативною особливістю є від­носини "Я"-"Бог" на рівні індивідуальному та "Ми"-"Бог" на рівні груповому), суспільному (горизонтальний зріз релігійної ідентичності задається комунікативним аспектом "Я" і "Ми", як представники однієї релігійної конфесії, та "Вони", як пред­ставники іншої). Трансцендентний напрям розгортання релі­гійної ідентичності є менш конфліктогенним, ніж суспільний. Адже перший формує взаємини між символічним конструйо­ваним "Іншим" та особою або групою на рівні співвіднесенос­ті (тожсамості). Другий, навпаки, акцентує увагу на суспільно­му протиставленні. Цікавим прикладом є стосунки між хрис­тиянами і мусульманами в сучасному світі. В основному непо­розуміння виникають на рівні суспільного сприйняття тих чи інших моделей розвитку, сприйняття ритуалів, норм і припи­сів. Однак на рівні відносин до єдиного абсолюту як христи­яни, так і мусульмани виявляють специфічне "аврамічне" по­розуміння й толерантність.

Отже, виходячи з вищенаведеного матеріалу, можна зроби­ти низку узагальнюючих зауважень. По-перше, релігійний чин­ник у сучасному суспільному бутті займає вагоме місце, висту­паючи як вагоме "Інше", що визначає становище індивіда й гру­пи в багатьох дискурсах. По-друге, невід'ємним атрибутом ре­лігійного феномена виступає ідентичність, яка вписує віроспо­відну систему в загальну суспільну цілісність, виявляючи міс­це тієї чи іншої релігії в системі конфесійного поля. По-третє,поєднання ідентичності й релігії актуалізує появу нового сус­пільного явища - релігійної ідентичності.

Релігійний феномен й сфера його розгортання мають свої специфічні особливості, на основі цього є всі підстави ствер­джувати, що релігійна ідентичність також відрізняється від інших різновидів родового поняття ідентичності. Відміннос­ті полягають у тому, що релігійна ідентичність дуальна за сво­єю природою. Вона містить у собі як природно-біологічні, так і соціальні основи. Цей момент зумовлює сакральну постій­ність індивіда й групи щодо релігійного феномена. Кожний з видів ідентичностей має свій зміст, який зумовлюється симво­лічною конфігурацією "Іншого" як основи ідентичності. Крім соціальних чинників, пов'язаних із процесом виробництва, ре­лігійну ідентичність детермінують ще й психологічні факто­ри, засновані на ставленні особи й групи до "Іншого". На осно­ві проаналізованого матеріалу можна стверджувати, що буття Бога як "Іншого" й ідентичність особи або групи актуалізують­ся зумовленими взаємовпливами. Пріоритетними перспекти­вами досліджень у цьому напрямі є вивчення феномена релі­гійної ідентичності в країнах з багатовекторною релігійною по­літикою.ідентичність чужого і "чужі" ідентичності в європіУДК 159.923.2 + 314.743

Ольга Біляковська

ЕМІГРАЦІЯ ЯК ВАГОМИЙ ЧИННИК ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ

МОЛОДОГО УКРАЇНЦЯ

У статті досліджується поняття особистої ідентичнос­ті молодої людини, а саме впливу міграції (посередньої чи без­посередньої) на розвиток особистості та процес становлення і самоутвердження індивудуума. Ґрунтуючись на українських реаліях (масова трудова міграція, діти залишені без батьків­ської опіки і т. ін.) розглядається, як такий стан речей впли­ває на психічний стан дитини, на її відчуття особистої та на­ціональної (культурної) ідентичності.

Ключові слова: особиста ідентичність, національна ідентичність, трудова міграція.

Bilyakovska O. Emigration as important factor of influence on the formation of young Ukrainian individual's identity.

The main subject of the article is the notion of personal identity of young individual, namely the impact of migration (direct and indirect) on the development of personality and process of self-affirmation and achievement of personhood. Proceeding from Ukrainian realities (massive job migration, children without parents care etc.), the author tries to show the impact of that course of things on child's psychical condition, its sense of personal and national (cultural) identity.

Key words:personal identity, national identity, job migration.

 

Биляковская О. Эмиграция как весомый фактор влия­ния на формирование идентичности молодого украинца.

В статье исследуется понятие личностной идентич­ности молодого человека, а именно влияния миграции (по­средственной или непосредственной) на развитие личнос­ти и процесс самоутверждения индивидуума. Обращая внимание на украинскую реальность (массовая трудовая эмиграция, оставление без заботы родителей дети и др.) рассматривается какое влияние имеет эта ситуация на психическое состояние ребенка, на его чувство личностной

© Ольга Біляковська, 2010и национальной (культурной) идентичности.

Ключевые слова: личностноя идентичность, нацио­нальная идентичность, трудовая миграция.

Живемо у часі, коли кордони стають щораз непомітніши­ми і світ поглинає глобалізація. З одного боку, як стверджує Р. Скшипняк [10, 78], такий стан речей має позитивне значен­ня, адже відкриває нам нові можливсті, зокрема доступ до но­вітніх технологій, світової культури, якіснішої освіти, рин­ків праці. З іншого боку, несе в собі велику загрозу для фор­мування і утримування у майбутніх поколіннях національної чи культурної ідентичності. Найбільш вразливою групою є мо­лодь, а особливо молодь чи діти, яких торкнуло явище емігра­ції. Часто на цю проблему не звертають уваги, тому тут хочемо представити те, який вплив може мати еміграція на формуван­ня особистої та національної ідентичності молодого українця.

Варто пікреслити, що це питання є дуже важливим і актуаль­ним, оскільки явище еміграції в Україні є досить поширеним. З 5-7 мільйонами емігрантів Україна знаходиться на четвертій по­зиції у міжнародній класифікації щодо рівня еміграції. Загалом, це близько 400-700 тис. заробітчан, які виїжджають з України щороку, більшість з яких прагне отримання постійної грошової винагороди за свою працю. Значна їх частина працює у Польщі, Італії, Іспанії, Португалії, Великобританії, Франції, Німеччи­ні, Туреччині і Греції. Виїжджаючи з України, 66-74% цих тру­дових емігрантів мають намір повернутись та згодом змінюють свою думку. Лише 27-37% українських емігрантів повертаються з країн ЄС, щоб відновити життя в Україні. За кордоном спосіб мислення та почуття емігранта швидко пристосовуються до но­вого способу життя, набутий там досвід у певний спосіб транс­формує внутрішню особистість емігранта [3, 18].

Сьогодні явище міграції, яка поширюється надзвичайно швидко, є важким пережиттям як для окремого індивідуума, так і для цілої його родини. Майже кожна українська родина стає "жертвою" трудової міграції, частою причиною якої є ба­жання задовільнити свої життєві потреби, чого не можна зро­бити в актуальній життєвій ситуації. Це в основному економіч­ні потреби, надія на краще життя для своїх дітей.Хочемо звернути увагу на молоде покоління українців, які мають зв'язок з міграцією (діти мігрантів, які залишилися в Україні; діти, які виїхали за кордон разом із батьками), і вказа­ти на те, який вплив може мати еміграція на формування осо­бистої та національної ідентичності дитини та молодої людини.

Перш за все варто визначити, що розуміємо під поняттям "іден­тичності". Отже, ідентичність є багатовимірним, динамічним і бага­тозначним поняттям. До педагогічних наук поняття "ідентичність" ввів Е. Еріксон, з лат. "ідентичність" означає "той самий", вказує на схожість [7, 59]. Ідентичність не є явищем, яке можна описати, бе­ручи до уваги її склад і прояви. Виокремлення елементів ідентич­ності і представлення способу їх функціонування не було б ефек­тивним, оскільки б не віддзеркалювало всієї структури поняття, а також не брало б до уваги багато важливих властивостей ідентич­ності, а саме: її динамічний і діалогічний характер. Важко сьогодні говорити про ідентичність гомогенічну і незмінну [5, 32].

У житті людини важливу роль відіграють зовнішні та вну­трішні чинники. До внутрішніх чинників Фром [5] зараховує потреби, які мають об'єктивний характер і повстають внаслі­док рефлексії над екзистенцією людини. Виростаючи зі світу природи, людина набула таких унікальних властивостей, як свідомість рефлексії, розум та уяву. Хоча, з одного боку, вони сприяють розвитку культури, але з іншого - є причиною екзис-тенційних проблем, почуття безпорадності та самотності. По­треби є наслідком культурної еволюції людини, а їх функція - це заповнення порожнечі, яка виникає через відокремлення від природи. Служать вони відновленню відчуття зв'язку зі сві­том, яке дає відчуття безпеки. Серед цих потреб важливе міс­це займає потреба ідентичності. Саме вона мотивує людей до виявлення власної неповторності, насамперед через прийнят­тя власних рішень. Якщо за допомогою своїх індивідуальних творчих зусиль людина не є спроможна осягнути це, то окрес­лює свою ідентичність через належність до якоїсь особи чи гру­пи - відчуття ідентичності можна набути завдяки перебуванню з кимось чи належністю до чогось [8, 87]. Вирізняємо суспільну ідентичність, культурну ідентичність та національну ідентич­ність, які безпосередньо стосуються певної сукупності людей.Свідомість такої ідентичності є результатом контакту з іншою групою, способом окреслення себе самого через приналежність до різних суспільних груп [7, 59].

Отже, завдяки перебуванню і розвитку у певному середови­щі, особа поступово набирає відчуття власної ідентичності, а також особиста ідентичність індивідуума сприяє підтримуван­ню і розвитку національної та культурної ідентичності. Оскіль­ки ці два виміри (особиста та національна ідентичність) є до­сить тісно пов'язані, не можемо розглядати їх як щось карди­нально відмінне і незалежне одне від одного. Особа для нор­мального розвитку потребує відповідної атмосфери тепла і без­пеки, яку, перш за все, створюють батьки, тому їхня активна присутність у часі формування особистості є дуже важливою.

У випадку, коли хтось один або ж обоє батьків виїжджають за кордон, при цьому залишаючи дітей на Батьківщині, змінюють­ся ролі батька, матері та дітей, втрачаються певні родинні ціннос­ті, серед них і віра, та й самі взаємини у родині теж стають інши­ми. Виїжджаючи за кордон, батьки, як правило, залишають сво­їх неповнолітніх дітей під опікою когось із близьких родичів (ді­дусі, бабусі та ін.). Для дитини вже сам факт відсутності найрідні-ших людей (батька чи матері) є важким емоційним пережиттям, а додатковим ударом є необхідність звикати до життя в чужій сім'ї. Така дитина не лише почувається покинутою, але й загубленою у новому середовищі, в якому дуже часто їй є важко віднайти себе.

Позбавлені контакту з обома чи з кимось із батьків, діти по­чуваються сиротами. Вони дуже боляче переживають розлуку з батьками, сумують, чекають хоча б на найменшу звісточку від них. На жаль, більшість заробітчан залишають своїх дітей без батьківської любові та опіки саме у період, коли вони їм най­більш потрібні, у період формування їхньої особистості, цін­ностей, погляду на себе та на світ. Тривала відсутність батьків дуже часто стає джерелом серйозних емоційних, адаптаційних, соціальних та інших проблем.

У родині виникає більше конфліктів, а її члени постійно пе­ребувають у стресі. Наприклад, коли мати виїжджає за кордон для утримання сім'ї, вона бере на себе роль батька, який, своєю чергою, стає матір'ю (відбувається зміна ролей). А діти в цейчас залишаються емоційно і духовно загубленими. Крім того, мати швидше за все буде сприйматися ними як джерело матері­ального забезпечення, а батько стане "холостяком". У такій си­туації підвалини родини починають розхитуватися [3, 47].

На жаль, цей приклад наочно ілюструє ситуацію з україн­ською міграцією до Італії, 80% якої становлять жінки. Довга відсутність батьків (як фізична, так і емоційна) призводять до соціальної ізоляції дітей, стану невизначеності й розлуки між членами родини і погіршення взаємин між ними. Життя без матері може викликати у дітей відчуття самотності, безза­хисності, надмірної чутливості та підвищеного відчуття втра­ти. Оскільки родинне середовище є чи не найважливішим для психічного розвитку особи [4, 5], такі діти часто потрапляють у стан емоційної депривації, який є результатом браку істинного утвердження та емоційної стійкості у житті людини. Найбільш характерними ознаками цього стану є:

1.  Ненормальні емоційні зв'язки з іншими людьми, недо­статньо розвинуте емоційне життя.

2.  Сильне відчуття невпевненості та ненадійності.

3.  Гострі відчуття власної неповноцінності [3, 52-54].

Для того, щоб почуватися у безпеці, кожна людина має вну­трішньо самоутвердитися. Діти, позбавлені батьківської опіки, є дещо обмежені в нормальному розвитку, і цей факт є пере­шкодою на шляху до їхньої особистісної ідентичності, а отже, перешкодою до адекватного функціонування у середовищі і до ідентичності національної чи культурної.

Наступною групою є діти, які виїжджають за кордон разом із своїми батьками. У зв'язку з болючим пережиттям пристосуван­ня до нового середовища, дитина починає відчувати і мислити по-іншому. Загалом, ознаки таких змін неважко розпізнати, тож можна цілком своєчасно і належним чином на них відреагувати. У багатьох ситуаціях дитина переживає емоції, співмірні із від­чуттям важкої втрати, хоча насправді ніхто не помер. "Вона пе­реживає, якщо можна так сказати, певну психологічну смерть. Дитина відчуває, що вона - вже не вона, що спосіб її життя вже не той, який був колись, причому її розуміння власної родини теж зазнало поважних і безповоротних змін" [3, 61].З іншого боку, діти більше прагнуть до підвищення свого культурного рівня, аніж дорослі. Дитячі "свіжі", гнучкі розуми набагато швидше засвоюють мову та звичаї, залишаючи батьків далеко позаду у цьому процесі, а їхня висока природна тенден­ція до асиміляції сприяє швидшій адаптації до нового середови­ща і до творення із ним гармонійних взаємин. Діти мають вели­ке прагнення бути активно задіяними на суспільному рівні, при цьому вони не мають ніякого "дорослого багажу", упереджень чи інших думок, які б їх стримували в реалізації цього їхнього праг­нення. Часто, зважаючи на краще засвоєння мови та місцевих звичаїв, дитина займає позицію перекладача та культурного по­середника для своїх батька чи матері. Віднині майже у всіх ситу­аціях дитина може опинятися на вищій позиції, аніж її батьки, оскільки саме вона представляє інтереси сім'ї перед соціальни­ми працівниками, лікарями, шкільним персоналом тощо. Така ситуація створює добрий ґрунт для розвитку достатньо дина­мічних нездорових сімейних взаємовідносин, посеред яких лег­ко може бути підірваний батьківський авторитет.

Батьківські культурні, суспільні і родинні сподівання щодо теперішнього і майбутнього їхніх дітей можуть дуже сильно відрізнятися від дитячих природних тенденцій у бажанні ефек­тивно функціонувати у новому суспільстві і користуватися ви­знанням ровесників. Часто, бажаючи ввійти в нове суспільство, діти намагаються бути більш асертивними, більш незалежни­ми, більш компетентними, більш вільними, більш стильними, тощо. Діти навіть можуть хотіти цілковито забути, звідки вони походять, - це їхній шлях адаптації до нового середовища.

Зрозуміло, що кожен мігрант шукає і прагне знайти власну ідентичність, і найбільш складним процес такого пошуку буває саме у дітей. Процес імміграції додає до й так складного проце­су формування власної ідентичності та самоусвідомлення нових труднощів та викликів [3, 65]. Дитина постійно живе у двох сві­тах, одним з яких є її сім'я, яка дотримується одних правил та звичаїв, а другим - нове середовище і культура країни актуаль­ного проживання. Перебуваючи у двох світах, вона не розуміє, який із цих двох світів є для неї рідніший. Тому їй важко відпо­вісти, ким саме вона є з етнічного погляду. Крім цієї непевностіі невизначеності, дитина відчуває брак ідеалу, авторитету, який би пояснив їй, як вона повинна інтегруватися у ці обидві куль­тури, та що її самобутність повинна охоплювати ці обидва світи. "Та поки це сприйняття не проникне у її почуття і стане зрозу­мілим для її розуму, вона і надалі буде мати певну незручність і сумніви щодо етнічного аспекту своєї ідентичності" [3, 67].

З вищесказаного можемо дійти висновку, що явище емігра­ції має неабиякий вплив на гармонійний розвиток особистос­ті дитини та на її майбутнє, на її адекватне сприйняття зовніш­нього світу, контакти з середовищем, відчуття безпеки та впев­неність у собі. Еміграція створює молодій особі перешкоди на й так нелегкому шляху до самоствердження. Нерідко стає причи­ною того, що молодий українець не може знайти себе у світі, та зменшує його шанси на виявлення власної ідентичності.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Губко О. Психологія українського народу - наукове дослі­дження в 4-х книгах. - Київ: Задруга, 2003. - 399 с.

2.  Льовочкіна А. М. Етнопсихологія: навчальний посібник. -Київ: МАУП, 2002. - 407 с.

3.  Суліван А. Відчуваючи серцебиття мігранта. - Львів: Комісія Української Греко-Католицької Церкви у справах мігрантів, Видав­ництво "АРТОС", 2009. - 112 с.

4. Braun-Galkowska M. Metody poznawania systemu rodzinnego.

-    Lublin: Katolicki Uniwersytet Lubelski, Katedra Psychologii Wychowawczej i Rodziny, Wydawnictwo ARTOM, 2002. - 112 с.

5. Fromm E. The Sane Society. - New York: Holt, Rinehart and

Winston. 1955. - 370 c.

6.  Hnatiuk O. Pozegnanie z imperium, ukrainskie dyskusje o
to
zsamocsi. - Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-

Sklodowskiej, 2003. - 350 с.

7.Nikitorowicz J. Mlodziez pogranicza kulturowego Bialorusi, Polski, Ukrainy wobec integracji europejskiej. - Bialystok, 2000. - 206 с.

8.Oles P. K. Wprowadzenie do psychologii osobowosci. - Warszawa:

Wydawnictwo Naukowe SCHOLAR, 2003. - 444 с.

9.Skalski S. Osobowosciowe uwarunkowania stylow radzenia sobie ze stresem. - Lublin, 2003. - 244 с.

10.  Skrzypniak R. Aksjologiczne aspekty pokolen "Wielkiej emigracji"

-           studium porownawcze. W Spoleczno pedagogiczne skutki wielkiej emigracji zarobkowej red. Krzysztof Przybycien s. 73-90. - Stalowa Wola: 2007. - 265 с.УДК: 154:34

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 


Похожие статьи

Д Шевчук - Концепція філософії в творчості густава шпета

Д Шевчук - Політизація життя в контексті біополітики соціально-філософський аналіз

Д Шевчук - Постмодерний стан культури пропозиція концептуального осмислення

Д Шевчук - Феноменологічна перспектива у політичній теоріїметодологічний аспект

Д Шевчук - Історичні трансформації та сучасні концепції політичної теології