Д Шевчук - Культурна ідентичність та глобалізація - страница 49

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 

Світлана Ганаба

ОБРАЗ ІНШОГО В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ

У статті розглядається образ "Іншого" не як чужий та ворожий, а як відмінний від мого "Я", самобутній світ. Така позиція є продуктивною, оскільки допомагає віднайти вива­жені відповіді на виклики глобалізованого світу.

Ключові слова: глобалізований світ, "Іншість", само­бутність.

 

Hanaba S. The image of "the different" in context of globalized world.

The article deals with the image of "The different" not as an alien or a hostile but just a different an original word. Such a position is a productive one it helps to giv sound answers to the challenges of a globalized world.

Key words: a globalized world, the different, originality.

 

Ганаба С. Образ другого в контексте глобализиро­ванного мира.

В статье акцентируется внимание на образе "Другого" как на уникальном по своей природе мире екзистенций. Та­кая позиция есть продуктивной, поскольку помогает най­ти оптимальные ответы на вызовы глобализованного мира.

Ключевые слова: глобализованныймир, "Другой", само­бытность.

 

Епоха глобалізації, яку ми спостерігаємо сьогодні, зсуває традиційні лінії розколу між "Своїм" та "Іншим". Світові інтеграційно-об'єднавчими процесами значною мірою визна­чають подальшу долю людства. Сучасні інформаційно-ко­мунікативні засоби зв'язку дозволяють долати великі відстані, а відтак, сприяють "єднанню" різноманітних життєвих укладів, світоглядних цінностей та культурних надбань людства. Світ стає близьким і почутим. Наближення "інших світів" впливає

 

© Світлана Ганаба, 2010на життєві практики, морально-світоглядні орієнтири, стерео­типи сприйняття сучасної людини. Вона набуває нового досві­ду, нових умінь, навичок, а відтак, розвиває здатність долати межі власного культурного середовища та "перебувати" в ін­ших світах, які втрачають для неї обриси чужорідності та во­рожості. Культурне розмаїття та культура співіснування мно­жинного набуває виміру глобальної проблеми існування. У цій неможливості сховатися за кордонами "Свого" й розкриваєть­ся особливості сприйняття "Іншого" у світі, що глобалізується.

У філософському дискурсі зв'язок між суб'єктами не тотож­ними, не універсальними "Я-Я", а одиничними, автономними, рівноправними "Я-Інший" постає та розуміється як унікальний за своєю природою світ екзистенцій. Незводимість "Іншого" до універсального "Я" не означає протиставлення чи опозиції, а передбачає розуміння "Іншості" як власної самоцінності світу, що презентує інші форми мислення, світоглядно-ціннісні прі­оритети та життєві практики. "Іншість" - це інший вимір сві­ту, що перебуває у процесі трансцедентування за межі окресле­ного "Я", залишаючись незбагненним до кінця, оскільки втра­титься феномен "Іншості", відбудеться його зведення до певно­го модусу, усередненого "Воно".

Певний інтерес викликають міркування Ж. Дельоза. Для розуміння трансцендентальної природи "Іншості". "Я-Інший" філософ використав поняття "складки". Смислову багатома­нітність терміна він окреслює як складання, згинання, розкла­дання, а також подвоєння, накладання, відображення. Складка трактується філософом як зовнішнє подвоєння, що здатне збе­рігати внутрішню автономну незводимість: "згин-між-двома", "між-простір", у тому сенсі, що вона представляє собою відмін­ності, які розрізняються" [3, 21]. Зовнішня "єдність", заверше­ність "образу" складки, зберігає автономність, непроникність матеріалу, з якого вона утворена. Інтерпретуючи свої розмисли у соціальному вимірі буття, Ж. Дельоз зазначає: "Двійником у процесі дублювання ніколи не є Другий, це моя самість, яка по­кидає мене як подвоєння другого, а не зіштовхуючись з собою у зовнішньому, я находжу іншого в собі (це завжди пов'язано з демонстрацією того, що "Інший", "Далекий", є також "Близь­ким" та "Подібним"). Це в точності нагадує інвагінацію тка­нини в ембріології чи акт подвоєння під час шиття: поворот,

складка і т. п." [2, 229-230].

Співбуття, співпереживання, співдія "Я" та "Іншого", є умо­вою розвитку "Я", що реалізується у сув'язі "Я" є "Інший" та в її зворотній іпостасі "Інший" є "Я". Трансцендентальний досвід "Іншості" розуміється у ролі соціального дзеркала, вглядаю­чись у яке, "Я" отримує від нього інформацію, сприймає його переживання та почуття, проводить корекцію власної сфери. У цьому сенсі слушними є думки Ж. Бодрійяра, що розглядає вла­сну самість як процес розвитку та постійної зміни сфери само­го "Я". "Назавжди відмовившись бути самим собою, але не ста­вши при цьому остаточно чужим самому собі, опинившись поза межами вписаного в образ Іншого, у цю дивну форму, що прий­шла зовні, у цей таємничий образ, що здійснює керівництво по-дієвими процесами і незвичними екзистенціями. Інший - це те, що дозволяє мені не повторюватися до безкінечності" [1, 257].

Взаємодія самоцінних і вартісних екзистенцій "Іншостей" не позбавлена боротьби, вона відбувається не за законами "тотож­ності", а радше всупереч їм. У житті людина керується не лише внутрішніми законами своєї особистості, оскільки повсякчас приречена "наштовхуватися" і витримувати натиск чужої реаль­ності. Ця інша реальність виштовхує її із звичної для неї життє­вої колії та спонукає до творення нових, інших орієнтирів буття.

Проте така боротьба ґрунтується на любові. Власне любов постає основою, стрижнем діалогових відносин та здатна тво­рити особливу довіру людей один до одного. Така довіра по­збавлена стереотипів і штампів раціональності та передбачає глибокі особистісні стосунки, що ґрунтуються на щирості, від­критості, взаємності.

"Виклик" культурної різноманітності постає підґрунтям для подальших соціальних процесів, зумовлює переорієнтацію узвичаєних культурних інституцій суспільного життя на ви­знання можливості різних культур повноправно розвиватися у межах конкретної суспільної спільноти. У мультикультурно-му діалозі та взаємодії стають видимими та ціннісними особли­вості кожної окремої культури.Культурна взаємодія різних типів культур, на переконання К. Кантора, полягає у тому, що запозичуючи будь-які ціннос­ті "чужої культури", культура неодмінно перетворює "чуже" на "своє", не втрачаючи своє первинної своєрідності" [4, 23]. Яви­ще, коли культура безупинно, у взаємодії з іншими, витворює "власний світ", "шукає ідентичності до останнього подиху", В. Табачковський кваліфікує поняттям "танок культур" [5, 11]. Втрачаючи змогу продукувати нові можливості та перспекти­ви осмислення людського буття, культурно-історичні світи та практики минулого гинуть, оскільки втрачають сенс та про­дуктивність в осмисленні проблем сьогодення та проектуван­ня майбутнього.

Виважене і водночас поважне ставлення до " Іншого", до його світоглядно-ціннісних позицій та поглядів, сприйняття, внутрішня зацікавленість та розуміння значимості іншої при­сутності, з її незвичними думками, переконаннями, поведін­кою передбачає позбавлення у суспільстві проявів ворожості, нетерпимості, неприпустимості домінування та пригнічення моїм "Я" світу "Іншого" буття.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бодрийяр Ж. Призрачность зла;[пер. с фр. Л. Любарской, Е. Марковской]. - М. : Добросвет, 2000. - 258 с.

2. Делез Ж. Складка. Лейбниц и барокко ; [пер. с фр. Б. М. Ску­ратова]. - М. : Логос, 1998. - 264 с.

3. Делез Ж. М. Фуко ; [пер. с фр. Е. В. Семина]. - М. : Изд-во гу­манитар. Лит., 1998. - 172 с.

4. Кантор К. М. Четвертый виток истории / К. М. Кантор // Вопр. философии. - 1996. - № 1-2. - С. 19-42.

Табачковський В. Гуманізм та проблема діалогу культур / В. Табачковський // Філос. думка. - 2001. - № 1. - С. 6-25.УДК 316.7:316.774

Тетяна Колосок

ОБРАЗ "ЧУЖОГО" В ЄВРОПІ: ФОРМУВАННЯ ПІД ВПЛИВОМ ЗМІ

У статті аналізується процес формування образу "Чу­жого" в Європі (на прикладі Чеської Республіки) під впли­вом засобів масової інформації, які відіграють значну роль у процесі активізації та гальмування міжкультурної взаємо­дії, деформуванні реальності щодо інших культур і їх носіїв.

Ключові слова: засоби масової інформації (ЗМІ), між-культурна взаємодія, образ "Чужого", Чеська Республіка.

 

Kolosok T. The image of the"Stranger" in Europe: under the influence of mass media.

The author analyses a process of forming the "Stranger" image in Europe (using the example of Czech Republic) under the influence of mass communication media, which play an important role in the process of energization and braking the intercultural interaction as well as reality deformation as to the other cultures and their bearers.

Key words: mass communication media (mass media), intercultural interaction, "Stranger" image, Czech Republic.

 

Колосок Т. Образ "Чужого"в Европе: формирование под влиянием СМИ.

В статье анализируется процесс формирования обра­за "Чужого"в Европе (на примере Чешской Республики) под влиянием средств массовой информации, которые играют значительную роль в процессе активизации и торможения межкультурного взаимодействия, деформировании реаль­ности в отношении других культур и их носителей.

Ключевые слова: средства массовой коммуникации (СМИ), межкультурное взаимодействие, образ, "Чужой", Чешская Республика.

 

Постановка наукової проблеми. Характерною особливістю останнього десятиліття є зростання ролі засобів масової інфор-

 

© Тетяна Колосок, 2010мації (ЗМІ) у суспільстві. Нині ЗМІ - один із засобів, за допо­могою яких люди створюють для себе образ світу.

Образ "Чужого" народу, культури формується в результа­ті комплексної взаємодії з реальністю, частиною якої є ЗМІ, і які часто цю реальність і створюють. Тривале одностороннє зо­браження в ЗМІ соціальної групи, етносу або верстви, що часто ґрунтується на акцентуванні упереджених поглядів може ви­кликати їх негативне сприйняття і, навіть, сприяти формуван­ню щодо них негативних стереотипів.

Аналіз досліджуваних проблем. Піднята проблема, а саме вивчення міри і засобів впливу ЗМІ на свідомість читачів/гля­дачів, досліджується в наукових розвідках Е. Анісімової, А. Ба­ранова, М. Бойко, Н. Лигачової, Т. Трампота, П. Яньшина та ін. Чеські дослідники намагалася з'ясувати умови формування образу "Чужого" на території ЧР, зокрема варто згадати таких дослідників, як Т. Бітріх, Д. Біттнерова, Д. Дрбоглав, П. Клва-чова та ін.

Виклад основного матеріалу. Своє і чуже - один з цен­тральних концептів культурології. У процесі культурної кому­нікації виникають прямі і зворотні зв'язки між "своїм" і "чу­жим". Міжкультурна комунікація може призвести до відкрит­тя "особистісного" в "чужому", наближенню "чужого". Однак проти "чужих", як носів "чужинності", у суспільстві укоріни-лися упередження і стереотипні уявлення, які перетворилися у норму суспільної поведінки, відокремлюють людей і не сприя­ють розвитку комунікації.

Етнокультурні стереотипи окреслюють межу між "Своїм" і "Чужим", створюють певну реальність, що виникає на основі контрасту між своєю і чужою культурами. Контраст постає як результат специфічної інтерпретації зовнішнього світу у межах власної культури у вигляді спрощених і узагальнених уявлень - стереотипів.

Сьогодні провідна роль своєрідного "транслятора стереоти­пів" належить ЗМІ, які намагаються маніпулювати свідомістю громадськості, створювати образи світу, культури, народу і т. д., нав'язувати кимось визначені ідеї, при цьому застосовуючи різноманітні методи, зокрема розглядають соціальний об'єкт успрощеному схематизованому вигляді; застосовують оціноч­ні судження, як правило, негативні; подають напівправдиву ін­формацію та ін.

Для України проблема формування образу "Чужого" на тере­нах Європи набуває особливої значимості у зв'язку зі зростаю­чою еміграцією українців до європейських країн, як з метою по­стійного, так і тимчасового перебування. Тому, на нашу думку, варто розглянути образ "Чужого", а саме "українця", на теренах європейської держави. З огляду на те, що значна кількість україн­ців протягом останнього десятиліття емігрувала до Чеської Рес­публіки, і цей процес поки що не припиняється, хоча його масш­таби і значно зменшилися, питання образу "українця" у цій євро­пейській країні є не лише цікавим для науковців-теоретиків, але й має прикладне значення для державних службовців-практиків у царині міжкультурних стосунків.

Основними репрезентантами України у Чеській Республі­ці є трудові українські іммігранти. Чеський дослідник Д. Дрбо-глав зазначає такі характеристики української трудової емігра­ції: здебільшого високий рівень освіти, що контрастує з неквалі-фікованою, важкою, низько оплачуваною працею, яку вони ви­конують; погане знання чеської мови, мінімальна участь у гро­мадському житті чеського суспільства; легальне і нелегальне пе­ребування; спілкування переважно лише у межах власної етніч­ної групи; слабка інтеграція в суспільство [4]. Головною пробле­мою української трудової імміграції у ЧР є їх дуже низький со­ціальний статус і поширені уявлення про кримінальність укра­їнських працівників, адже рівень злочинності серед українських іммігрантів постійно зростає. І хоча в даний момент більшість трудових іммігрантів-українців не пов'язує своє життя з ЧР, саме вони на сьогодні є прототипом українця в ЧР, саме завдяки їм виник новий образ української культури в свідомості чесько­го населення, на жаль, не дуже привабливий.

Незважаючи на те, що українці в ЧР є (після словаків) най-чисельнішою іноетнічною спільнотою, чеська громадськість сприймає українців, і взагалі представників Східної Європи, негативно, зверхньо, що констатується багатьма чеськими до­слідниками [2, 358-363; 7, 84-87]. У чеських ЗМІ іммігранти(включаючи українців) часто поєднуються з проблематикою нелегального перебування, безробіття, конкуренції на ринку праці, мафії і т. ін., про що зазначають П. Клвачова і Т. Бітріх у праці зі символічною назвою "Як пишуть і не пишуть про іно­земців у чеській пресі" [6, 19-36]. Риторичні заголовки статей у чеській пресі - "Чеська влада не любить українців", "Укра­їнці: працівники чи злочинці?" та ін. [3]. Чеська громадськість сприймає ситуацію з іммігрантськими спільнотами найчастіше поверхово. Здебільшого чеські ЗМІ мають тенденцію акценту­вати увагу лише на відмінностях іммігрантів і не інформувати про те, що вони мають спільного з більшістю суспільства.

Чеські дослідники визнають складну ситуацію, яка склала­ся в чеських ЗМІ щодо висвітлення проблем етнічних меншин та іноземців взагалі. Зокрема В. Єжек відкрито визнає, що "не­довіра до іншості, або ж протягом десятків років культивоване незнання різноманіття, звичайно пов'язане і з чеськими ЗМІ... [5, 74]". Особливо складна ситуація у чеських ЗМІ створила­ся довкола образу українців, це відзначають і чеські дослідни­ки Ф. Поспішіл, М. Шімачек, Л. Вохоцова [8, 13]. У більшості статей поняття "українець" або "український" вживаються як синоніми і, зазвичай, з'являються у поєднанні з насильниць­кими кримінальними або іншими негідними діями, які україн­цям, як групі, приписуються [6, 30-31]. П. Клвачова і Т. Бітріх доходять висновку, що образ українців, поданий у чеських дру­кованих ЗМІ, не дуже відрізняється від уявлень, які про них має більшість чеської громадськості [6, 34], що може свідчити або про значний вплив ЗМІ на формування негативного образу "українця" в свідомості чеського населення, або, що значно гір­ше, що ЗМІ просто віддзеркалюють вже сформовані негативні стереотипи щодо українців у чеському суспільстві.

Урядом ЧР здійснюється низка заходів щодо припинення поширення ксенофобії, і протягом останніх років намітилися деякі позитивні зрушення в ставленні чеських ЗМІ до етнічних меншин. Наявний образ "українця" можливо модифікувати за­вдяки продуманій культурній політиці уряду, громадській ді­яльності українців діаспори, представників українського нау­кового і мистецького світу в Чеській Республіці.Висновки. Таким чином, варто зазначити, що нині обра­зу "Чужого" в Європі (на прикладі Чеської Республіки) фор­мується під значним впливом засобів масової інформації. На жаль, мусимо визнати, що в Чеській Республіці ЗМІ протягом тривалого часу позиціонують "Україну" і "українця" як "Чужо­го", при цьому журналісти використовують в процесі реалізації цієї стратегії різноманітні вербальні і невербальні засоби, авто­ри статей часто апелюють до негативних соціозумовлених уяв­лень чехів щодо українців: кримінальність, нелегальність, без-робітність, малооплачуваність. А оскільки ставлення до "сво­го", як правило, для представника певної культури є позитив­ним, то все "чуже" сприймається ним як "не таке як у нас" а, отже, негативне "a priori" [1,140-143].

 

ЛІТЕРАТУРА:

1.Гришаева Л. И. / Введение в теорию межкультурной коммуника­ции / Гришаева Л. И., Цурикова Л. В. - Воронеж: ВГУ, 2003. - 369 с.

2.Bittnerova D. Kdo jsem a kam patrim? Identita narodnostnich mensin a etnickych komunit na uzemi Ceske republiky / Bittnerova D., Moravcova M. a kol. - Praha: SOFIS, 2005. - 459 s.

3.Daniel M. Ceska vlada nema Ukrajince rada 30.11.2004. [Елек­тронний ресурс] / M. Daniel - Режим доступу: http://www.blisty. cz/2004/11/30 /art20852.html.; Daniel M. Most pro lidska prava Ukrajinci: Nadenici & Nasilnici? [Електронний ресурс] / M. Daniel -Режим доступу: http://econnect.cz/ index.stm?apc=zklx4-&x=84080.

4. Drbohlav D. Soucasna migrace Ukrajincu a Rusti do Ceska

-    Podobnosti a rozdilnosti [Електронний ресурс] / D. Drbohlav.

Режим доступу: http://migraceonline.cz/toCP1250/clanky_f. shtml?x=130054.

5.  Jezek V. Neduvera k jinakosti je soucasti dedictvi totality / V. Jezek // Ceska xenofobie. - Praha: Votobia, Nadace pro svobodu

slova, 1998. - S. 73-75.

6.    Klvacova P. Jak se (ne)pise o cizincich / Р. Klvacova, Т. Bitrich // Necitelni cizinci. Jak se (ne)pise o cizincich v ceskem tisku.

-    Praha: Multikulturni centrum Praha, o.s., 2003 - S.19-36.

7.    Knizak M. Esteticka xenofobie (Cesky parlament jako vzor xenofobie) / M. Knizak // Ceska xenofobie. - Praha: Votobia, Nadace pro svobodu slova.-1998. - S.84-87.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 


Похожие статьи

Д Шевчук - Концепція філософії в творчості густава шпета

Д Шевчук - Політизація життя в контексті біополітики соціально-філософський аналіз

Д Шевчук - Постмодерний стан культури пропозиція концептуального осмислення

Д Шевчук - Феноменологічна перспектива у політичній теоріїметодологічний аспект

Д Шевчук - Історичні трансформації та сучасні концепції політичної теології