Д Шевчук - Культурна ідентичність та глобалізація - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 

Ocerneni. Etnicke stereotypy v mediich / Ed. F. Pospisil, M. Simacek, L. Vochocova. - Praha: Clovek v tisni - spolecnost pri CT, o.p.s., 2003. - 47 s.УДК: 316.722:316.42(4)

Надія Пенькова

ЄВРОПЕЙСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ У КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ "ПЛИННОЇ МОДЕРНОСТІ"

Доповідь присвячена визначенню базових засад виникнен­ня європейської ідентичності в умовах трансформаційних процесів сучасного суспільства; проаналізовано вплив проце­сів глобалізації та трайболізації на формування ідентифіка­ційного набору особистості, а також перспектив подальшої інтеграційної європолітики в соціокультурній площині.

Ключові слова: європейська ідентичність, трайболіза-ція, глобалізація.

Pen'kova N. European identity in context of socio­cultural transformations of "fluctuating modernity".

Report is devoted to definition of European identity's basis in the conditions of modern society's transformations; influence of globalization and tribalism on essence of individual identification set is analyzed here as well as prospects of the further integration euro-policy in socio-cultural sphere.

Key words: European identity, tribalism, globalization.

Пенькова Н. Еропейская идентичность в контексте социокультурных трансформаций "текущей модер-ности".

Доклад посвящен определению базиса возникновения ев­ропейской идентичности в условиях трансформационных процессов современного общества; проанализировано влия­ние процессов глобализации и трайболизации на формиро­вание идентификационного набора личности, а также пер­спектив дальнейшей интеграционной евро-политики в со­циокультурной сфере.

Ключевые слова: европейская идентичность, трайбо-лизация, глобализация.

Актуалізація уваги до соціокультурних перетворень у межах сучасної Європи пов'язана, насамперед, з переходом євроінте-

© Надія Пенькова, 2010граційної політики на новий рівень. Після формування спіль­ного економічного та політичного просторів настала черга змін у духовній сфері. Іншими словами, маючи "Європу" постала необхідність у створенні "європейця" [2]. Проте такий процес творення не може бути виключно зовнішньокерованим, осо­бливо в епоху "плинної модерності" [1], в межах якої відбува­ється примноження критеріїв самовизначення на фоні зроста­ючого динамізму перетворень у соціальних структурах, "роз­мивання" їх меж та фрагментації соціального простору.

Формування вищого наднаціонального рівня ідентичнос­ті розширює ідентифікаційний набір особистості. При цьому європейська ідентичність виступає його зовнішнім колом, що не виключає та не поглинає жодну іншу вже наявну ідентич­ність, однак і не зводиться до їх механічної суми. Тобто якщо зіставити ідентичності, якими володіє той або інший індивід, то ми отримуємо концентричні кола, в центрі яких знаходити­меться індивідуальна ідентичність, що являє собою єдність і спадковість життєдіяльності, цілей, мотивів, установок, цінніс­них орієнтацій і самосвідомості особистості, а також включає ставлення до свого минулого, теперішнього і майбутнього. На­ступним колом виступатимуть локальні ідентичності (мешка­нець міста, певного регіону, професійної, вікової групи тощо), на яких ґрунтуватимуться регіональні ідентичності (киянин, мешканець певної землі у Німеччині, штату у США). Націо­нальна ідентичність виникатиме на основі усіх попередніх рів­нів, частіше за все у межах відповідної держави, і становитиме підґрунтя для появи європейської ідентичності.

Визначенню європейської ідентичності передує уточнен­ня та конкретизація самого концепту "Європа", в основі яко­го, в цьому випадку, лежить географічний чинник. Тобто но­сієм європейської ідентичності "a priori" може виступати осо­ба, що пов'язана з європейською частиною континенту, однак цей зв'язок не обов'язково є фізичним. Ідентифікації себе як "європейця" передує визначення власної приналежності до французів, німців, поляків тощо, яка, своєю чергою, має спира­тись на спільність форм світосприйняття, механізмів взаємодії із навколишнім середовищем та засад конструювання власно­го життєвого простору. Неможливо бути "європейцем", не на­лежачи до соціокультурного простору жодної із європейських держав, а, відповідно, не поділяючи її базові цінності та норми.

Сама ж європейська ідентичність має двоїсту основу сво­го формування. З одного боку, спирається на спільну європей­ську ментальність, яка носить усвідомлений або напівусвідом-лений характер, з іншого - виникає на основі сформованої на­ціональної ідентичності, в якій закріплюється приналежність до конкретної європейської держави як суб'єкта більш широ­кого утворення (Європейського Союзу).

Базою європейської ідентичності виступає "європейський дух" [5], що з'являється як результат єдності християнства, античного надбання, ідеалів французької революції та досві­ду двох світових війн. Ця категорія є продуктом інтеграційної політики останніх 50 років, хоча її сутнісне наповнення стало знайоме представникам європейської частини континенту що­найпізніше з часів становлення США. Тобто з того часу, коли відбулось чітке усвідомлення відмінності між європейцями та американцями [3].

Європейська ідентичність, наслідуючи від національної основні складові елементи, не обмежується ними і не може спо­вна переймати її механізми та інструменти конструювання. Ак­цент має бути зроблений на законності, моралі, політичних та інституційних техніках організації, так як це пропонував, на­приклад, Ю. Хабермас [6]. Дані соціологічного дослідження, проведеного у 15 країнах-членах ЄС [4], засвідчили відсутність на даний момент спільного нормативно-семантичного базису як внутрішньої основи для формування європейської ідентич­ності. Причиною такої культурної роз'єднаності виступає по­силення процесу трайболізації як реакції на виклик глобалі­зації та внутрішньої політики Європейського Союзу із захис­ту національних меншин. Проте конструювання європейської ідентичності більш реальним видається шляхом зовнішньо­го протиставлення себе ("європейців"), наприклад, американ­цям. У такому випадку дієвими інструментами виступатимуть формальні символи Європейського Союзу, які наділяються з боку населення глибшим змістом, аніж це може видатись наперший погляд. До числа цих символів належать спільна ва­люта ("євро"), гімн та прапор. Важливим також на шляху фор­мування європейської ідентичності є чіткий вибір стратегії ко­лективних дій, яка позбавлена ідей уніфікації та асиміляції, але ґрунтується на єдності відмінностей та плюралізмі мов, ідей, культур та форм життєдіяльності, що набуває все більшої ваги на фоні роз'єднаності соціального простору.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1.Бауман З. Текучая современность / Пер. с англ. под ред. Ю. В. Асочакова. - СПб.: Питер, 2008. - 240 с.

2.Вобруба Г. Границы "проекта Европа" от динамики расшире­ния к ступенчатой интеграции // Неприкосновенный запас: Дебаты о политике и культуре. - 2004. - № 2 (34). - С. 38 - 46.

3.Arvanitis Y. Is it possible to forge a European identity? - 2005 year, available at: http://www.uwcades.org/papers/members/eu_identity.

pdf (sited 20.03.08).

4.Standard Eurobarometer 69 / Spring 2008 - TNS opinion & social, available at: http://ec.europa.eu/public_opinion/index_en.htm.

 

5.   European values and identity (a reflection for indispensable discussion) // by the Szazadveg Foundation, Austrian Institute for European Security Policy, Constantinos Karamanlis Institute for Democracy, Free Europe Centre, SPK-Europe. - 2005. - 18 p.

Habermas J. Why Europe needs a constitution? 2003 year, available at: http://newleftreview.org/A2343 (sited 24.03.08).УДК 94(73)

Євгенія Сіроус

НОВА ХВИЛЯ ІММІГРАЦІЇ В США НАПРИКІНЦІ

ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.: ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ЕТНІЧНОГО ОБРАЗУ "ЧУЖОГО"

У статті висвітлюється вплив нового для американ­ського суспільства феномена - "нова"хвиля імміграції - на формування політичного, національного, культурного об­разу "чужого" в американських концепціях національно-етнічного розвитку держави наприкінці ХІХ - на почат­ку ХХ ст.

Ключові слова: "нова" імміграція, імміграційна політи­ка, "англоконформізм", "плавильний котел", концепції, наці­ональне самовизначення.

 

Sirous J. New wave of immigration to USA at the end of XIX - beginning of XX century: the formation of national and ethnic image of "stranger".

Influence of the new for American society phenomenon - such as a "new" wave of immigration - on forming of political, national, cultural appearance of "stranger" in American conceptions at the end of XIX - beginning of XX century is lighted in the article.

Key words: "new" immigration, immigration policy, "angloconformizm", "melting-pot", conceptions, national self-determination.

Сироус Е. Новая волна иммиграции в США в конце ХІХ - в начале ХХ вв.: формирование национально-этничного образа "чужого".

В данной статье освещается влияние нового для аме­риканского общества такого феномена как "новая" имми­грационная волна на формирование политического, нацио­нального, культурного образа "чужого" в американских кон­цепциях национально-этнического развития государства в конце ХІХ - в начале ХХ вв.

Ключевые слова: "новая" иммиграция, иммиграцион­ная политика, "англоконформизм", "плавильный котел", концепции, национальное самоопределение.

© Євгенія Сіроус, 2010Будь-яка поліетнічна держава стикається з низкою проблем та труднощів, оскільки являє собою сплав багатьох різних лю­дей на одній території, які відрізняються за расовою, релігій­ною, національною та культурною ознаками. Хід історії про­гнозує подальші фундаментальні зміни як у територіальному плані - фізична зміна карти світу, поява нових держав, розпад старих утворень, так і у національно-культурному - зростан­ня мобільності націй, розмивання національних кордонів, сти­рання національних граней. У той же час, у світі все це поєдну­ється, стикається, уживається з підйомом національної само­свідомості, проявами національно-расового шовінізму, релігій­ної нетерпимості.

Для Сполучених Штатів Америки національне питання за­вжди було одним із головних протягом всієї історії цієї держа­ви. Той досвід, який має сьогодні ця країна, при збереженні від­носної національної стабільності та принципу демократизму, виводить її приклад вирішення національного питання за межі проблем американської нації.

Разом з матеріальним достатком та економічним успіхом, культурний (або етнічний) плюралізм є одним із організацій­них принципів американської історії та залишається сьогодні однією з тих "розповсюджених тем обговорення для більшос­ті американців, які інтерпретують своє середовище проживан­ня та існування американської нації взагалі" [30, с. 15]. Однак ще століття тому про етнічний плюралізм можна було тільки вести розмови, але аж ніяк не приписувати його до основних принципів американського глобального феномена. На рубе­жі ХІХ - ХХ ст. американським урядом, та суспільством вза­галі, було вироблено дві асиміляційні теорії, які виникли у ре­зультаті нечуваного і небаченого потужного європейського ім­міграційного потоку, який значно відрізнявся за багатьма па­раметрами від всього того, що бачили США до 80-х рр. ХІХ ст. Поява двох національно-політичних концепцій, а саме англо-конформізму та "плавильного котла" ("перетоплюючий казан", "melting-pot"), які взаємодоповнювалися, співіснували та ви­дозмінювалися залежно від державної політики та соціально-економічного життя країни, поставила перед американськимсуспільством питання національної ідентифікації, підняття американської самосвідомості, та, у той же час, провела чітку лінію між "своїм" та "чужим" у свідомості багатьох.

Питання особливостей "нової" імміграційної хвилі та її впли­ву на зміну американської самосвідомості та появу національно-ідеологічних концепцій достатньо широко висвітлені у загаль­них наукових роботах з питання історії імміграції як закордон­них, так і російських (переважно радянських) вчених. Тому, на нашу думку, не має необхідності в аналізі всієї історіографічної літератури з цієї проблематики, а слід зупинитися на декількох працях з досліджувального нами аспекту імміграційної історії США. Серед зарубіжних дослідників, праці яких з 50 - 80-х рр. ХХ ст. залишаються вагомими доробками у науковому світі, тре­ба виділити роботи Оскара Хендліна [27], М. Н. Гордона [26], Дж. Коммонса [22], Г. Фаирчальда [25], які закріпили у свідо­мості багатьох американців образ своєї держави як "нації націй". Сучасними американськими дослідниками у сфері імміграцій­них досліджень є Семюел Хантингтон [19], Кевін Джонсон [29], Даніель Тиченок [32], Карен Лоуренс [13].

Радянська історіографія з проблеми цього досліджуваль-ного аспекту, незважаючи на широке вживання радянськими вченими соціально-економічного підходу до історії імміграції в США, представлена декількома вагомими роботами таких авторів, як Ш. А. Богіна [4], Л. А. Баграмов [3], Т. В. Таболі-на [15], А. Константинов [12], праці яких стосуються, насампе­ред, особливостей асиміляційних процесів, культурного, наці­онального, релігійного, побутового пристосування іммігрантів до інокультурного, інонаціонального простору. Слід зазначити дослідницькі праці 90-х рр. В. Б. Євтуха, в яких автор деталь­но схарактеризував теоретичні аспекти національних концеп­цій в поліетнічних країнах світу, та в США зокрема. Він також дав порівняльний аналіз ідеологічних аспектів представлених теорій та показав їхню роль в еволюції імміграційної політики Сполучених Штатів [6].

Науковим доробком сучасної історіографії з цього досліджу-вального аспекту та з імміграційного питання взагалі є робо­ти російських дослідників - В. І. Журавльової [7], М. Є Тонде­ри [16], О. І. Іванова [8], В. Іноземцева [9]. Ці роботи присвяче­ні, передусім, питанню самовизначення американців під впли­вом появи "нової" хвилі імміграції та загальним питанням іммі­граційної політики Сполучених Штатів Америки протягом всі­єї історії їх як держави. На жаль, українська історіографія сьо­годні позбавлена робіт з цього аспекту дослідження, не кажучи вже про загальні праці з історії світових імміграційних хвиль та впливу іммігрантів на становлення і розвиток будь-якого сус­пільства, зокрема. Науковими доробками є праці дослідників з міграційних процесів, зокрема у Канаді, професора О. І. Сича [14] та науковця С. В. Атаманенко [2], які зупиняються на дея­ких аспектах імміграційної ситуації в Сполучених Штатах.

Метою статті є простежити, як історично зумовлене збіль­шення та зміна національного, професійного, соціального та культурного складу імміграційного потоку ("нова" імміграція) вплинули на формування концепцій розвитку національної ідентичності США. Завдання статті такі:

1) охарактеризувати умови асиміляції "нової" хвилі іммігра­ції у США у порівнянні з попередньою "старою" хвилею;

2) дослідити головні причини активізації імміграційної по­літики США наприкінці ХІХ ст.;

3) зіставити дві перші задачі як головні мотивуючі причини по­яви та розвитку концепцій самовизначення американської нації.

Будучи, по суті, нацією іммігрантів, мешканці Сполуче­них Штатів Америки створили свій класичний варіант "аме­риканської мрії", який полягав у тому, що іммігрант приїж­джає, не маючи практично нічого, і досягає вершин успіху або слави, або, принаймні, добивається забезпеченого існування і привілею належати до почесного середнього класу в Америці [13]. Для Сполучених Штатів, що приймають більше іммігран­тів, ніж будь-яка інша країна у світі, імміграція була і є силь­ною стороною національної ідентичності. Поняття "іммігра­ція" та назва країни Сполучені Штати Америки - визначен­ня взаємопов'язані та нероздільні: всі американці (окрім індій­ців), по суті, іммігранти [16, с. 6].

Незважаючи на те, що за свою історію США пережила чоти­ри імміграційні хвилі, кожна з яких справила потужний впливна політичний, економічний та культурний розвиток нації, справжнє "століття" імміграції припадає на кінець ХІХ - по­чаток ХХ ст., коли європейська імміграційна хвиля перетвори­лась у повінь, який різко змінюється за етнічним характером, та "масштаби якого зробили крихітним все, що йому передува­ло" [21, с. 455]. Через одне покоління Австро-Угорщина, Італія та Росія наздогнали Велику Британію та Німеччину за такою ознакою, як головні джерела імміграції до Сполучених Штатів Америки. Кожна із трьох згаданих країн у 1907 р. надала біль­ше іммігрантів до США, ніж прибуло у тому ж році із Великої Британії, Німеччини, Скандинавських країн, Франції, Нідер­ландів, Бельгії та Швейцарії разом узятих [31, с. 23]. Якщо до 80-х рр. найбільший кількісний показник становив 459.803 тис. чол. у 1873 р., то, починаючи з кінця ХІХ ст., загальна кількість іммігруючи до Сполучених Штатів вражає своєю масштабніс­тю: 1882 р. - 788.992 тис. чол., 1903 р. - 857.046 тис., 1905 р. - 1.026.499 млн. чол., та найбільший показник аж до 1957 р. за­фіксовано у 1907 р. - 1.285.349 млн. чол. [328, С. 56-57].

Саме у цей період міграція населення перетворюється у фе­номен, який набуває рис світового масштабу. Основним цен­тром тяжіння для європейського населення, як і багато років до цього, залишаються Сполучені Штати Америки. Але, якщо до цих пір імміграція всіляко заохочувалася із-за океану аген­тами залізничних компаній та самою державою, то з 80-х рр. ХІХ ст. вона перетворюється поступово у національну, еко­номічну та політичну проблему державного масштабу. Серед основних причин, що сприяли такому стану імміграційного пи­тання, слід визначити такі: 1) фактичне вичерпання вільних зе­мель на заході країни, які до сьогодні притягували попередні покоління європейських переселенців; 2) небачений ріст на­селення головних міських зон, великі показники щільності у промислових містах США, і, як результат, погіршення житло­вих умов та знецінювання життєвих стандартів американців; 3) поява великої кількості напів- або зовсім некваліфікованих робітників, що вело до знецінювання праці американських ро­бочих мас, і, як наслідок, боротьба останніх за скорочення ім­міграційного потоку, проти штучного стимулювання іммігра­ції; 4) надлишок робочої сили, який складався в основній своїй масі з іммігрантів, що призводило до високих показників без­робіття; 5) і, остання, найголовніша - використання політич­ною та економічною елітами імміграційного питання для вирі­шення соціально-економічних конфліктів за допомогою заго­стрення уваги на культурній "неповноцінності" представників "нової" хвилі імміграції.

У минулі роки асиміляцію іммігрантів та їх входження в американське суспільство забезпечувало багато чинників. По-перше, представники "старої" імміграції приїжджали, у порів­няні з "новою" хвилею, у ту Америку, в якій розрив у стадіях соціально-економічного розвитку між країною-виїзду та кра-їною-прибуття іммігрантів був не досить відчутним, що, сво­єю чергою, робило не тільки економічне, а й психологічне при­стосування доволі простим. Економічним фактором в америка­нізації представників "старої" імміграції, у перемозі загально­го над специфічним чималу роль зіграла концепція "кордону" Дж. Ф. Тернера: кожен крок "кордону" на захід відділяв Аме­рику від Європи, і тим сильніше був його вплив на суспільний розвиток, у процесі якого формувався американський "демо­кратичний індивідуаліст" [5, с. 21].

По-друге, іммігранти другої хвилі імміграції (1820-1880 рр.), переважно німці та ірландці, на період ХІХ - початку ХХ ст. мали вже свою історію 50 років життя в Америці, та представ­ляли собою іммігрантів вже другого або третього поколінь, що надавало їм права вважати та називати себе корінним населен­ням Сполучених Штатів і полегшувало вливання до американ­ської спільноти. По-третє, в Америці іммігранти хоча й концен­трувалися в етнічних спільнотах, які були розкидані по всій те­риторії США, але жодній іммігрантській общині не вдалося скласти більшість населення в якому-небудь регіоні, або хоча б у великому місті. Що стосується представників "нової" хви­лі, то їх концентрація в головних містах США ставала серйоз­ною перепоною на шляху асиміляції (американізації) за допо­могою дисперсії. До 1890 р. більшість населення головних міс­цевих зон складалося з іммігрантів: 87% населення у Чикаго, 80% - у Нью-Йорку, 84% - в Мілуокі та Детройті [21, с. 512].Постійний притік нових мас іммігрантів з східно- та південно-європейських країн, який приносив із собою свіжий запас тра­дицій європейської батьківщини, укріплював зв'язок з нею та, збільшуючись по висхідній лінії аж до Першої світової війни, сповільнював адаптацію та асиміляцію іммігрантів "нової" хви­лі [4, с. 69].

Четвертим чинником прискореної асиміляції було те, що єв­ропейці "старої" імміграційної хвилі готові були стати амери­канцями перш ніж їх ноги ступали на борт корабля [19, с. 301]. Для більшості (але не для всіх) іммігрантів "перевтілення" в американців було схоже на навертання до нової віри. На від­мінну від "старої" хвилі імміграції, населення якої ставало у подальшому складовою частиною держави, "нова", здебільшо­го, прибувала з наміром здобути прибуток і повернутися на батьківщину. Згідно з докладом Імміграційної комісії, близь­ко 40% нових іммігрантів поверталося в Європу [31, с. 14]. Як зазначає дослідниця етнічного складу американської іммігра­ції Ш. А. Богіна: переселенці, які збиралися через рік-другий повертатися до дому, природно, не прагнули пристосуватися до американського оточення та розповсюджували подібні на­строї в середовищі земляків [4, с. 69].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 


Похожие статьи

Д Шевчук - Концепція філософії в творчості густава шпета

Д Шевчук - Політизація життя в контексті біополітики соціально-філософський аналіз

Д Шевчук - Постмодерний стан культури пропозиція концептуального осмислення

Д Шевчук - Феноменологічна перспектива у політичній теоріїметодологічний аспект

Д Шевчук - Історичні трансформації та сучасні концепції політичної теології