Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 103

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Поетична іконічність форми та змісту у сучасних поетичних текстах досягається на ритміко-синтаксичному рівні дотриманням або порушенням основних норм організації рядків - збіганням або незбіганням ритмічного та синтаксичного членування. У результаті цього описаний предмет, об'єкт чи явище може бути представлений на графічному малюнку рівною горизонтальною лінією, рваною лінією з численими зростаннями та спаданнями або їх переплетінням.

Отже, у результаті проведеного нами дослідження, ми дійшли висновку, що іконічність форми на малюн­ку обумовлена змістом тексту та описує властивості предмета або явища. Іконічність, відтворена на графічних малюнках сучасних віршів, найбільш повно представлена на матеріалі оповідальної лірики, метою якої є дати коротку розповідь про ті чи інші події у житті людей, істот чи предметів. Так, для прикладу візьмемо вірш У. К. Вільяма «Поема»:

As the cat ///

climbed over ///

the top of///

the jamcloset first the right /// forefoot ///


carefully then the hind /// stepped down into the pit of/// the empty /// flowerpot

Ритміко-синтаксична організація віршу характеризується синкопічним ритмом у результаті частого вживання прийому анжамбеман, який позначений нами трьома косими лініями (///). Так, унаслідок чергування коротких рядків, які характеризуються здебільшого розривом щільних предикативних та атрибутивних зв'язків, утворю­ють рвані віршові конструкції, які на графічному малюнку (рис. 1) іконічно відтворюють рух кота, що, спускаю­чись з верхівки буфету вниз, поперемінно опускає свої лапи.

Проте, іконічність може бути виявлена також у деяких вірша інших жанрів, наприклад, у пейзажній ліриці. Проаналізуємо вірш Дж. Тумера «Квітка бавовни у листопаді»:

Boll-weevil's coming, and the winter's cold, ///

Made cotton-stalks look rusty, seasons old,

And cotton, scarce as any southern snow, ///

Was vanishing; \ the branch, so pinched and slow, ///Failed in its function as the autumn rake; Drouth fighting soil had caused the soil to take /// All water from the streams; dead birds were found /// In wells a hundred feet below the ground -Such was the season when the flower bloomed.
2N

1,5

1

0,5 0

-0,5


<


A.Lowell November Cotton Flower


 

 

 

 

NpРис. 2

У наведеному фрагменті описується початок осінніх холодів, засуха, від якої загинули деякі птахи, що на ритміко-синтаксичному рівні супроводжується численими перенесеннями у результаті прийому анжамбеман, який позначається трьома косими лініями. Синкопічна ритміко-синтаксична організація вірша, представлена на малюнку рваною лінією (рис. 2), іконічно відтворює в'янення пожовклих рослин та їх стебла, опущення гілок дерев, що виглядають наче граблі та посушливі потріскані ґрунти, що всмоктали усі води струмків. Таким чином, ритміка синтаксична організація як форма вірша може мати два способи вираження - ламінарний та синкопічний. Ламінарний спосіб характеризується рівністю та плавністю розгортання ритмічного руху та передбачає дотри­мання норм організації поетичного мовлення, у той час як синкопічний спосіб організації являє собою порушен­ня норм синтаксичної сегсентації, через що ритмічний рух описується як рваний та ламаний. Іконічність, як влас­тивість форми відображати зміст вірша, виявляється і у сучасному американському поетичному мовленні. Так, форма вірша здатна відтворити образи, характеристики предметів та явищ, представлені на графічному малюнку.

Література:

1.Лотман М. Ю. Структура художественного текста // Лотман Ю. М. об искусстве. - Спб. : «Искусство-СПБ», 1998. - С. 14-285.

2.Эйхенбаум Б. М. Теория «Формального метода». // О литературе. - М. : Сов. Писатель, 1987. - С. 375-408.

3.Якобсон Р. Работы по поэтике: Переводы / Сост. и обобщ. ред. М. Л. Гаспарова. - М. : Прогресс, 1987. - 464 с.

Freeman M. H. Poetic iconicity / M. H. Freeman // Marifield Institute for Cognition and the Arts Health, MA, USA. - 423-452 p.УДК 821.111.09'38

Ярема О. Б.,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ПАРАДИГМА ДОСЛІДЖЕННЯ АЛЮЗІЇ

У статті аналізується явище алюзії у літературознавчому аспекті та розглянуто основні типи літературної алюзії. Дослідження алюзії пов 'язане з поняттями інтертекстуальності, «вертикального контексту», фонових знань. Ключові слова: алюзія, алюзивний процес, вертикальний контекст, інтертекстуальність.

В статье анализируется явление аллюзии в литературоведческом аспекте и рассмотрены основные типы литературной аллюзии. Исследование аллюзии связано с понятиями интертекстуальности, «вертикального кон­текста», фоновых знаний.

Ключевые слова: аллюзия, аллюзивный процесс, вертикальный контекст, интертекстуальность.

The article deals with the phenomenon and the main types of literary allusions. The research of allusion is associated with such notions as intertextuality, «vertical context», background knowledge. Keywords: allusion, allusive process, vertical context, intertextuality.

Дослідження алюзії може мати літературознавчий чи лінгвістичний напрямок, проводитися у сфері когнітив-ної лінгвістики, вивчення міжкультурних зв'язків або проблеми інтертекстуальності. Коло запитань, яких може торкатися проблема алюзії є досить широким, а тому виділення конкретної суміжної області дослідження чи проблеми прямо залежить від поставлених завдань.

Походження терміну алюзія від латинського «alludere» сміятися, натякати («ludere» - грати) датується се­рединою XVI століття [21, с. 56]. Розглядаючи історичний розвиток цього поняття, Гарольд Блум [16, с. 126] виділяє слово «ілюзія» (illusion) як синонім алюзії. В період раннього Ренесансу алюзія ототожнювалась з калам­буром, грою слів, унаслідок чого вона вживалась у творах сатиричного характеру. В часи Ф. Бекона (1561-1626) під алюзією розуміли будь-яку символічну схожість в алегорії, параболі чи метафорі, в результаті чого критики виділяли разом з «описовою», «репрезентативною» й «алюзивну» поезію. І лише з початку XVII століття, на дум­ку Г. Блума, розвивається єдине правильне значення алюзії як непрямого, скритого посилання, яке містить натяк.

Саме явище алюзії почало активно вивчатися лише у ХХ столітті, коли його ототожнювали з будь-яким яв­ним, прямим посиланням і воно викликало різні судження і найбільші суперечки великої кількості дослідників.

Проблемам вивчення алюзії присвячено праці О. Ю. Абрамової, О. С. Ахманової, І. В. Гюббенет, О. М. Дро-нової, А. С. Євсеєва, М. І. Кіосе, А. Г. Мамаєвої, Л. А. Маткової, І. Г. Потилициної, Є. В. Розен, І. Н. Софронової, З. Порат та інших лінгвістів.

До прикладу, О. М. Наумова звертає увагу передусім на когнітивний, прагматичний, лінгвокультурологічний аспекти прецедентних текстів [9]. За твердженнями О. М. Дронової та А. А. Тютенка, дослідження алюзії може проводитись у межах вивчення міжкультурних зв'язків, проблем інтертекстуальності, стосуватися сфер стилістики, фразеології, перекладознавства, а також мати інші орієнтири [4, с. 83; 12, с. 3]. О. С. Євсєєв відводить проблемати­ці, пов'язаній із розробкою цього питання, одне з центральних місць у таких лінгвістичних дисциплінах, як теорія референції, теорія власного імені, стилістика, поетика, риторика, лінгвокраїнознавство, літературознавство [5, с. 3].

У нашому дослідженні ми розглянемо функціонування алюзії в літературознавчому аспекті.

Проблема літературної традиції і впливу на творчість письменників їх літературних попередників давно хвилює філологів. Критиків завжди цікавила залежність творчості одного письменника від історичних подій або від творів іншого письменника. Оскільки будь-який твір створюється в світлі культури, в якій народився і виріс автор, він є віддзеркаленням цієї культури, а сам автор свідомо чи несвідомо користується її досягненнями у своїй творчості. Культурний досвід закарбовується у різноманітних формах, найбільше у формі текстів. За твердженням французь­кого філософа і теоретика літератури Ж. Дерріди, «... світ є текст» [3, с. 128]. Але це не просто конгломерат ніяк не пов'язаних між собою елементів. І. І. Ільїн зазначає, що будь-який текст є реакцією на попередні тексти [6, с. 206]. Саме однією із таких реакцій на попередні тексти є алюзія, яку розглядають у світлі теорії інтертекстуальності.

Вивчення алюзії дає багатий і цінний матеріал для дослідження і співставлення тих чи інших подій і явищ і їх відображення у мові та культурі нації. Алюзія служить певним «містком», який з'єднує попереднє з наступним, являє собою певний спосіб звернення думки до минулого і сприяє осмисленню і категоризації знань про світ.

Вживання різного роду посилань на літературні, біблійні, міфологічні факти в англійській літературі має дав­ню традицію. Основоположник англійської літератури Джефрі Чосер вільно використовував алюзії у своїй твор­чості. Витончена техніка вкраплення алюзій в контекст художнього цілого характеризує творчість Дж. Мільтона та А. Попа (індивідуальний стиль останнього нерідко називають «алюзивним») [17].

Справжнього розквіту мистецтво алюзії досягає в період епохи класицизму, для літератури якої властиво на­слідування творів античності. Небайдужою до вживання алюзій виявилась й естетика романтизму. Символи, але­горії, гротески, які так часто трапляються у творах романтизму, нерідко включають у себе алюзію в якості основи для створення образу. Характерним є вживання алюзій і для англійського критичного реалізму ХІХ століття, хоча для творів цієї літературної течії прийом алюзії є менш поширеним.

У творчості письменників ХХ століття алюзія як елемент образних засобів найбільш інтенсивно використовуєть­ся в літературному напрямку. Обіграючи паралелі між сучасністю та античністю, письменники цієї школи викорис­товують алюзії на міфологічні теми виключно для висвітлення основних мотивів поведінки людини. На основі цього методу створені такі твори, як «Уліс» Дж. Джойса, «Кентавр» Дж. Апдайка, багато робіт власне Т. С. Еліота. Навіть поверхневий екскурс в історію вживання алюзії свідчить про її широке застосування в англійській літературі.

© Ярема О. Б., 2012Алюзія, внаслідок експресивності і частоти використання, її властивостей особливим чином передавати до­даткову інформацію, заслуговувала детальної уваги дослідників.

Межі тематичної атрибуції алюзивного факту можуть варіюватися від можливості залучення в якості алюзій посилань на історичні події до використання натяків на епізоди та персонажі літературних творів, біблійні моти­ви і міфологічні сюжети. У вивченні алюзії лінгвісти тяжіють переважно до літературознавчого, лінгвостилістич­ного та семіотичного підходів [7; 10].

Перед тим як запропонувати наше тлумачення алюзії, спочатку визначимо, що не є алюзією насправді. Алюзія відрізняється від інтертекстуальності, тому що вона є цілеспрямована; від плагіаризму, тому що поет не подає посилання як на своє власне; від цитації, тому що це - не цитата, яка береться в лапки; і від кліше, тому що у неї є єдине джерело [18, с. 42].

За І. Р. Гальперіним, алюзія - літературний акт посилання на будь-який попередній текстуальний референт, який передбачає наявність фонових знань (сукупність свідчень культурно- і матеріально-історичного, географіч­ного і прагмалінгвістичного характеру, які наявні у носія певної мови [1, с. 19]) у читача про цей факт і викликає у нього відповідні асоціації [19, с. 187].

Попередній текстуальний референт іменують прецедентним текстом, який є завершеним і самодостатнім продуктом мовленнєво-мисленнєвої діяльності, або складним знаком, сума значень компонентів якого не до­рівнює його смислу. Прецедентний текст добре знайомий будь-якому пересічному читачеві національно-лінгво-культурної спільноти [1, c. 51].

За визначенням української енциклопедії, алюзія (лат. allusion - натяк, дотеп) - стилістична фігура, яка ви­користовується в художній, ораторській, науковій та буденній мові для рельєфнішого, об'ємнішого окреслення певної реалії через співвіднесення її з аналогом, що добре відомий з перебігу історичних подій, життя видатних людей, фольклору, літературних творів тощо. Алюзія особливо утверджується в художньому мисленні XX ст., зокрема в європейському неоромантизмі, модернізмі, латиноамериканському романі, у романах-утопіях, коли алюзивні міфологеми, філософеми та ідеологеми, як правило, структурують увесь твір. Найвищого піку алюзійне зображення сягнуло в постмодернізмі, здобувши незаперечне право на понятійну автономію [13].

Сучасні зарубіжні лінгвісти у дослідженні алюзії віддають перевагу саме літературознавчому підходу. На дум­ку ізраїльської дослідниці-літературознавця З. Бен-Порату, літературна алюзія містить вбудований спрямований сигнал або маркер, який можна ідентифікувати як елемент, що належить до іншого незалежного тексту [15, с. 108].

За визначенням К. Перрі, літературна алюзія є явним чи неявним посиланням на інший літературний текст, який легко розпізнати і зрозуміти компетентним читачам [20, с. 290].

Услід за М. І. Кіосе ми розуміємо алюзію як одночасно стилістичний прийом і його результат. Стилістичний прийом алюзії (натяк, непряма вказівка) широко розповсюджений і відіграє велику роль у створенні збагачених образами текстів різних жанрів, сприяючи підвищенню їх емоційно-оціночного змісту [7, с. 19].

Мета вживання алюзії зводиться до збагачення простого висловлювання і всього твору фоновими знаннями і до­свідом [18, с. 42-43]. Алюзія при цьому виступає як економний засіб актуалзації історії, літературної традиції [14, с. 9].

Тому алюзія, яку використовують автори, може бути як загальновідомим фактом і відповідати фоновим знанням пересічного читача, так і може бути вузькоспеціалізована, значення якої можуть зрозуміти читачі певного кола.

Визначення алюзії наводиться у різних словниках та енциклопедіях, у яких або дається тлумачення усклад­нених алюзій у тексті, або представлена енциклопедична інформація про події та особи, чиї імена використову­ються алюзивно [7, c. 23].

Згідно англомовних словників літературних термінів, найбільш повна класифікація видів алюзії включає: а) алюзію - посилання на недавні події (topical allusion); б) особистісну алюзію - посилання на факти біографії письменника (personal allusion); в) метафоричну алюзію, метою якої є передача додаткової інформації; г) імплі-цитну алюзію, яка імітує стиль інших письменників (imitative allusion) і д) структурну алюзію, яка відображає структуру іншого твору (structural allusion) [14, с. 9; 18, с. 42-43].

Російський дослідник М. Д. Тухарелі виділяє три різновиди алюзії: а) антропоніми - імена власні, зооніми

-   імена тварин, птахів, топоніми - географічні назви, космоніми - назви планет, зірок, ктематоніми - назви істо­ричних подій, свят і т. д., і, на кінець, теоніми - назви богів, демонів, міфологічних персонажів і т. п.; б) біблійні, міфологічні, літературні, історичні та інші реалії; в) алюзія може локалізуватись у відгомонах цитат, контаміна-ціях, ремінісценціях та інших алюзивних цитатах [11].

До прикладу, «Dear me! I'm not Hetty if I do look green. I'm just a poor little working girl» (O'Henry), О. Герні на­водить алюзію на Хетті Гарт, найбагатшу жінку Америки того часу. Зміст алюзії - матеріальне становище героїні

-   підкреслюється наступним реченням, яке повторяє суть алюзивної інформації [4, c. 85].

С. С. Алешко-Ожевська наводить приклади біблійної алюзії old wives' fables (бабусині казки/байки зі значен­ням вимисел, небилиця). Для порівняння в Біблії: «But refuse profane and old wives' fables, and exercise thyself rather unto godliness (I Timothy IV,7)» і в художньому тексті: «Another of old wives' tales, Matteo! Nature intended you for a beginning friar». - «I have often thought I have missed my vocation. With my brilliant gift for telling lies in a truthful manner, I should have my way in the Church to the highest dignities». (W. S. Maugham «The Making of the Saint»). У цьому випадку значення біблеїзму додатково тлумачиться автором у наступному реченні: brilliant gift for telling lies in a truthful manner [1, c. 40].

Часто зустрічаються і приклади алюзій на загальновідомі факти: «The town itself was to the left, a straggling haddle of red roofs and white walls in the centre of which, raising a golden dome proudly skywards, stood the building which had made the place the popular resort it was - the Casino Municipal. For St. Rocque, once a tiny fishing village, has become in recent years a Mecca for those who enjoy watching their money gathered in with rakes by sad-eyed croupiers» (J. Woodhouse «Hot Water»). Автор використав назву широковідомого містечка Мекка, місця палом­ництва мусульман. У цьому речення алюзія виконує одразу дві функції: 1) уподібнення, щоб читач мав змогу краще уявити місце дії, 2) має комічний ефект, оскільки Мекка - святе місце релігійного поклоніння, а у нашому прикладі зустрічаємо поклоніння грошам і азартним іграм [1, c. 59].

Використання алюзій, надає творам цілісності та закінченості, тобто має відношення до естетичної сторони твору. Алюзивне слово виступає як знак ситуаційної моделі, з якої за допомогою асоціацій співвідноситься текст, що містить алюзію. Таким чином відбувається взаємодія між літературно-художніми творами, яку називають алюзивним процесом [2].

Простір тексту, який відчуває на собі семантичний і стилістичний вплив алюзії, робить її важливим смисло­вим і структурним елементом художнього цілого. Спостереження за функціонуванням алюзії допомагають ви­явити характер і силу впливу стилістично маркованих елементів висловлювання на нейтральні частини тексту і в кінцевому результаті, висвітлюють формальні і семантичні зв'язки між окремими частками цілого твору.

Згідно В. П. Гайдар, основними стилістичними функціями алюзії є вивчення часу, характеристика персона­жів, створення місцевого колориту, вивчення умов дії та інше. Механізм створення й функціонування алюзій об­ґрунтовується певними законами й нагадує механізм перетворення даних, що зберігаються в пам'яті людини [2].

Окрім того, алюзії виступають основними засобами реалізації соціально-історичного вертикального контек­сту. На думку Л. А. Машкової вертикальний контекст художнього твору є складною інформаційною категорією, яка у своїй структурі об'єднує дві контекстуальні площини або два види контексту: соціально-історичний і філо­логічний [8, с. 25]. Перший контекст інформує читача про форму і засоби, які автор використав для відображення певних фрагментів реальної чи уявної дійсності. Другий надає власне філологічну інформацію, тобто аналіз спо­собів використання авторами змісту й форм творів попередників [8, с. 25].

Аналіз поглядів та тверджень дослідників у сфері літературної алюзії показав, що досліджуване явище є складним і багатоплановим. Залишається багато суперечливих моментів щодо визначення самої сутності алюзії та її основних характеристик. Підлягають уточненню і принципи класифікації та основні функціональні харак­теристики поняття. До того ж, в останні роки зріс інтерес до розгляду алюзії з позицій когнітивістики та лінгво-культурології, що залишає простір для подальших досліджень.

Література:

1.Алешко-Ожевская С. С. Фразеологический состав английского языка и проблемы аллюзивности художествен­ного текста: дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / С. С. Алешко-Ожевская. - М., 2006. - 142 с.

2.Гайдар В. П. Роль алюзії у створенні художності літературних творів / В. П. Гайдар // Наука в інформаційному просторі: матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. (29-30 верес. 2011 р.): у 7 т. - Д., 2011. - Т. 4: Іноземні мови та регіонознавство. Культурологія. Філологія. - С. 36-39.

3.Деррида Ж. «Голос и феномен» и другие работы по теории знака Гуссерля: Пер. с англ. / Ж. Деррида. - СПб. : Алетейя, 1999. - 208 с.

4.Дронова Е. М. Проблемы перевода стилистического приема аллюзии в англо-ирландской литературе первой половины ХХ века / Е. М. Дронова // Вестник ВГУ - 2004. - № 1. - С. 83-86.

5.Евсеев А. С. Основы теории аллюзии (на материале русского языка): автореф. дис. на соискание ученой сте­пени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Русский язык» / А. С. Евсеев. - М., 1990. - 13 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа