Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 17

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Основною властивістю концептів вважається їх неізольованість, зв'язаність з іншими - тому будь-який кон­цепт занурений у домени (domains), які утворюють структуру, що найкраще співвідноситься з філлморівським поняттям фрейму [6]. Домени утворюють той семантичний фон, із якого виділяється концепт: концепт «дуга» розуміється з опорою на уявлення про коло. В цьому випадку домен у концепту один, але зазвичай до доменів входять і час, і простір, й ін. [4, c. 361].

Домен, за визначенням А. П. Мартинюк, - «концептуальна структура, що слугує контекстом (фоном) для ви­ділення (профілювання) концепту» [2, c. 21]. Поняття «домен» випливає із центрального принципу когнітивної семантики, відповідно до якого концепт не слід розглядати як ізольовану, атомарну одиницю людського досвіду. Концепт можна адекватно осмислити лише в контексті структур фонових знань, частиною яких він є. Кожен до­мен містить набір ознак (dimensions), кожна з яких сама може інтерпретуватися як окремий домен, наприклад, «тон», «яскравість», «насиченість» для концепту кольору.

Варте уваги співвідношення концепту й домену. Р. Ленекер співвідношення «концепт - домен» описує як «профіль - база» (profile and base) у межах своєї теорії когнітивної граматики [8, c. 235]. Згідно з профілюванням будь-яка мовна одиниця викликає у свідомості певну базу й виокремлює в ній відповідні підпорядковані ког-нітивні структури - профілює їх відносно бази. Профілювання ґрунтується на відомій психологічній антиномії фігури й фону. Профіль є відповідником фігури, а база близька за змістом до фону, хоч відрізняється від нього відношенням до профілю. База представляє профіль у плані включення його до єдиної концептуальної структу­ри свідомості. Наприклад, слово «берег» викликає у свідомості базу суміжності «води і суші», яка у свою чергу виступає профілем концептуальної бази [5, c. 384]. Профіль виділяє в семантиці слова ту грань, яка описує на-йгрубіший її контур, щось на зразок таксономічного класу для імені. В цьому смислі це розширення ідеї тополо­гічних типів Л. Талмі [9] на всю царину семантики: у своєму сприйнятті концептів людина оперує не окремими семантичними ознаками, а цілісними образами. Контури, або профілі цих образів дають можливість носію мови проводити аналогії між різними концептами, порівнювати їх, заміняти один на другий у контекстах.

Для визначення доменів лінгвокультурного концепту «home» проведемо інвентаризацію лексичних засобів об'єктивації домівки в художніх творах XVIII століття. Визначаємо частоту вживання іменника «home» та його слів-консоціатів. Лексема «home» у творах XVIII століття вживалася 441 раз, кількість супровідних іменників -2620 одиниць. Використання лінгвостатистичної формули імовірнісно-асоціативного аналізу дозволяє визначити ті лексеми, які сполучаються з іменем концепту в проаналізованих текстах [7, c. 2]:

© Єсипенко Н. Г., 2012( m Л( N - m Лmin( m,n )

P(X > x) = X


n - J

( N ЛУ m J


де N - кількість проаналізованих речень; т - частота вживання лексеми імені концепту в текстах; n - вживан­ня найчастотніших іменників; x - кількість речень, де ім'я концепту і частотні іменники. Результат підрахунків показує ймовірність сумісного вживання імені концепту та конкретного частотного супровідного іменника в тексті твору. Результат підрахунків подаємо в таблиці 1.

Іменники, що, згідно зі статистичними розрахунками, асоціюються з іменем концепту «home», є першими до­менами в текстовій реалізації концепту. Подані в таблиці іменники розподіляються в такі домени:

-   сім'я: family, wife, son, children, aunt, uncle; як відлуння реалій тогочасного суспільства, домівка для авторів XVIII століття тісно пов'язувався з образами господаря (master) й прислуги (servant);

-   «In this situation Black George found his family, when he came home for the purpose before mentioned. As his wife and three daughters were all of them talking together, and most of them crying, it was some time before he could get an opportunity of being heard...» (H. Fielding «The History of Tom Johes, a Foundling»);

-   будинок: La Vallee (a villa), mansion, castle, house, cave, room і як незамінний атрибут англійського дому -камін (fire);

-   «Instances of this temporary failure of mind had more than once occurred since her return home; particularly when, wandering through this lonely mansion in the evening twilight, she had been alarmed by appearances, which would have been unseen in her more cheerful days» (A. Radcliffe «The Mysteries of Udolpho»);

-   речі чи події, що мають прямий асоціативний зв'язок з попередніми доменами: thing, letter, assistance, reception, manner, pleasure;

-   «She was absent from home; but I had scarcely entered the house when one of her domestics presented me a letter» (Ch. B. Brown «Wieland; or the Transformation»).

Наступні асоціативні іменники, очевидно, вказують на деякі особливості середовища проживання представ­ників англосаксонської культури в XVIII столітті та їхні «господарські й політичні» інтереси:

-   домівка як місце, до якого повертаються: return, going, coming, returning;

-   «I was now too far from home to think of returning; so I resolved to go forward» (O. Goldsmith «The Vicar of Wakefield»);

-   домівка, як місце, про яке пам'ятають: remembrance, thought;

-   «With a full heart, Emily hailed the waves, that were to bear her back to her native country, the remembrance of which, however, brought with it a pang; for she had there no home to receive, no parents to welcome her, but was going, like a forlorn pilgrim, to weep over the sad spot, where he, who was her father, lay interred» (A. Radcliffe «The Mysteries of Udolpho»);

-   подорожі як протиставлення домашньому затишку: way, voyage, Journey, mile, sea, vessel;

-   «... but my wife dying, and my nephew coming home with good success from a voyage to Spain, my inclination to go abroad, and his importunity, prevailed...» (D. Defoe «Robinson Crusoe»);

-   домівка усвідомлюється не тільки в просторовому континуумі, а й у часовому: time, moment, year;

-   «I landed in my native country after an absence of seven years and one month; about six years of which I had been a slave. I purchased a horse, and hastened home to my parents, who received me as one risen from the dead» (R. Tylor «Algerine Captive or the Life and Adventures of Doctor Updike Underhill»);

-   батьківщина: nation;

«If to return home had been your only object, and not to see what not one of your nation or race has ever yet seen, you ought to have so informed me, that we might have arranged matters accordingly. I do not wish you to return to your country, until you will be enabled to make yourself welcome and useful there...» (G. Tucker «A Voyage to the Moon»).Імовірнісно-асоціативний аналіз імені концепту і слів-консоціатів, що дібрані з творів англомовної культурної спільноти, дозволяє нам простежити перенесення знань з однієї епохи в іншу в межах англосаксонської культури, виокремити систему прагматичних критеріїв й оцінок, з якими автори підходять до ситуацій і колізій, пов'язаних з домівкою, а отже, й сукупність інтенцій й мотивів, що визначають лексичний вибір для вираження концепту.

Отримані результати аналізу дають підстави зробити наступні висновки. Лінгвокультурний концепт «home» у творах XVIII століття профілюється у широкому спектрі доменів, що розкривають різні сфери поняття домівки в саме цей період розвитку англосаксонської нації: домен сім'ї; домен помешкання / речей у помешканні; домен місця, до якого повертаються; домен місця, про яке пам'ятають; домен подорожей, як протиставлення домашньо­му затишку; домен часу перебування вдома або за його межами; домен батьківщини.

Перспективним вважаємо дослідження доменосфери концепту «home» у творах наступних епох, що дасть змогу простежити еволюцію концепту як в плані мовної свідомості письменників, так і під впливом історично-культурних чинників.

Література:

1.Богуславский И. М. Сфера действия лексических единиц / И. М. Богуславский. - М. : Школа: «Языки русской культуры», 1996. - 460 с.

2.Мартинюк А. П. Словник основних термінів когнітивно-дискурсивної лінгвістики / А. П. Мартинюк. - Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. - 196 с.

3.Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения: учебное пособие. / М. В. Никитин. - [2-е изд.]. - М. : Книжный дом «ЛИБРИКОМ», 2009. - 168 с.

4.Рахилина Е. В. Когнитивный анализ предметных имен: семантика и сочетаемость / Е. В. Рахилина. - [Изд. 2-е, испр. и доп.]. - М. : Издательский центр «Азбуковник», 2010. - 448 с.

5.Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: підручник / О. О. Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2008. - 712 с.

6.Филлмор Ч. Фреймы и семантика понимания / Ч. Филлмор // Когнитивные аспекты языка. - М. : Прогресс, 1985. - Вып. XXIII. - С. 52-92.

7.Altmann G. The nature of linguistic units / G. Altmann // Journal of Quantitative Linguistics. - 1996. - № 3 - P. 1-7.

8.Langacker R. W.concept, Image and Symbol: the Cognitive Basis of Grammar / R. W. Langacker. - Berlin : Mouton de Gruyter, 1991 - 395 p.

Talmy L. Figure and ground in complex sentences / L. Talmy // Universals of human language [Greenberg et al (eds)]. - Standford : SUP, 1978. - Vol. 4. - P. 625-649.УДК 81'42 811.111

Єфименко В. А.,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

ФОКАЛІЗАЦІЯ ТА МЕДІАЦІЯ В СУЧАСНИХ НАРАТИВАХ

У статті розглядаються особливості таких форм організації наративного простору, як фокалізація та ме­діація, та їх застосування до аналізу казкових наративів. Ключові слова: фокалізація, медіація, наратив.

В статье рассматриваются особенности таких форм организации нарративного пространства, как фокали-зация и медиация, и их применение к анализу сказочных нарративов. Ключевые слова: фокализация, медиация, нарратив.

The article analyzes peculiarities ofsuch forms of narrative space organization as focalization and mediation and their application to the analysis of fairy tale narratives. Keywords: focalization, mediation, narration.

У сучасній наратології існують різні підходи до питання фокалізації. Під фокалізацією в широкому сенсі сло­ва мається на увазі перспектива, кут зору, під яким передаються певні події. У. Марголін визначає фокалізацію як наратив, що включає текстову репрезентацію специфічних існуючих сенсорних елементів текстуального світу оповіді, які сприймаються та реєструються (записуються, зображуються, кодуються, моделюються та зберіга­ються) певною свідомістю або записуючим засобом, який є членом цього світу [5, c. 42]. Французький дослідник Ж. Женетт, автор даного терміну, виділяє наступні види фокалізації: нульова фокалізація, тобто оповідь від імені всезнаючого автора; внутрішня фокалізація - коли оповідач говорить лише те, що знає персонаж, а події переда­ються з точки зору одного або кількох персонажів; та зовнішня фокалізація - оповідач говорить менше, ніж знає окремий персонаж, обмежуючись описом поведінки персонажів [2].

Деякі дослідники не погоджуються з таким трактуванням фокалізації. Зокрема, М. Бел [1] пропонує об'єднати нульову та зовнішню фокалізацію у єдину підгрупу зовнішньої фокалізації (не тому, що події описуються «ззов­ні», а тому що вони передаються з точки зору автора, який знаходиться ззовні по відношенню до оповіді). Також дослідниця проводить розмежування між зовнішнім фокалізатором - наратором та внутрішнім фокалізатором - персонажем, який знаходиться всередині світу оповіді. У. Марголін [5, c. 41] звужує сферу вживання терміну фокалізація до безпосередніх учасників оповіді - персонажів та їх ментальної та текстової репрезентації світу оповіді. На думку дослідника, наратори не можуть виступати в ролі фокалізаторів, за винятком особливих випад­ків, коли наратор обмежує свою перспективу точкою зору одного з героїв. Тобто подібне трактування фокалізації У. Марголіном відповідає внутрішній фокалізації в класифікації Ж. Женетт. Т. Єш та М. Штайн [5, c. 59] розгля­дають фокалізацію як відбір інформації про вигаданий світ, що здійснюється автором, тоді як під перспективіза-цією дослідники мають на увазі суб'єктивне сприйняття світу вигаданими персонажами, тобто героями оповіді або наратором (тобто те, що У. Марголін вважає фокалізацією).

Німецькі дослідники Я. К. Мейстер та Й. Шонерт [5, c. 15] в рамках дослідження наративу та перспективи пропонують модель динамічної наративної системи. Наративна репрезентація є функцією інтелектуальних дій, які відбуваються у трьох вимірах: сприйняття, відображення та медіація. Функцією сприйняття в процесі ре­презентації є визначення епістемологічних обмежень. Сприйняття, в першу чергу, характеризується таким па­раметром, як темпорально-просторова наближеність, а обмеження виникають при утворенні значної відстані між спостерігачем та предметом його спостережень. Факультативними параметрами є когнітивний та емоцій­ний контакт. Основною репрезентативною функцією відображення є обробка та оцінка інформації, отриманої в процесі сприйняття, яка включає визначення когнітивного, емоційного та нормативного відношення до об'єкта репрезентації. Додатковими параметрами в цьому випадку є семантичні відносини частини-цілого та темпораль-но-просторове розташування. При медіації основною репрезентативною функцією є визначення семіотичних об­межень, що регулюють кінцевий результат процесу репрезентації. Саме на цьому етапі визначається можливість конкретної семіотичної реалізації, вибирається спосіб та засоби артикуляції певного об'єкта. Факультативними у даному випадку стають параметри, які були основними у перших двох вимірах, а саме темпорально-просторові відношення та когнітивні, емоційні та нормативні відношення до об'єкта репрезентації.

Я. К. Мейстер та Й. Шонерт на основі різних комбінації сприйняття, відображення та медіації будують типо­логію репрезентацій, яка включає необмежену та обмежену репрезентації наратора, приховану, відкриту, необ­межену репрезентації актора/персонажа та змішану репрезентацію наратора та персонажа [5, c. 34].

Спробуємо застосувати вищезгадану модель для аналізу казкового наративу. Проаналізуємо наступний ури­вок з казки «Червона шапочка» із збірки Merseyside Fairy Story Collective:

Red Riding Hood stood listening. She knew it was one of the grey wolves. But who would believe her? They would laugh and say she had imagined it. She thought of her great-grandmother, all alone.

What if a wolf had come again for her now that she was no longer young and agile? Red Riding Hood turned around and ran into the forest and along the path to the old woman's cottage.

She ran and ran until her side hurt and her heart thumped so fast she had to stop to get some breath.

The moon shone through the bare branches of the trees onto the snow and the frozen earth. It was very still [6, c. 253].

Даний уривок представляє собою змішану репрезентацію наратора та персонажа. Вільна непряма мова персо­нажа описує його думки, опис дій включає як сприйняття персонажем, так і зовнішнє сприйняття, а опис природи

 

© Єфименко В. А., 2012являє собою репрезентацію наратора. Сприйняття прив'язано до часу та місця, де відбуваються події оповіді, воно містить низку емоцій, викликаних боязню вовка та тривогою героїні щодо долі бабусі. Відображення має чітко виражене емоційне забарвлення з фокусом на персонажі та з мінімальною оцінкою дій персонажа з боку наратора. В процесі медіації темпорально-просторове положення персонажа, його когнітивно-емоційна позиція набуває ще більшої ваги, проте медіатором значної частини оповіді виступає наратор.

Новий підхід до питань фокалізації та медіації пропонується американським дослідником Д. Германом. Під фокалізацією автор розуміє процес концептуалізації та побудови оповіді матеріалізованою свідомістю (embodied mind) [3]. Д. Герман, спираючись на дослідження Р. Лангакера та Л. Телмі в сферах когнітивної граматики та ког­нітивної семантики, виділяє параметри побудови оповіді, в основі якої лежить поняття перспективи. Серед них статичне або динамічне сканування місця дії, його рамки, центральні та другорядні фігури, ступінь деталізації, просторова та часова точка зору (віддалена, середня, наближена), ступінь об'єктивності/суб'єктивності тощо [5, c. 130]. Дані категорії можуть застосовуватись до аналізу текстів як традиційних жанрів, так і таких мультимо-дальних наративів, як графічні повісті.

Цікавим для аналізу перспективи видається наступний уривок з повісті Т. Холта «Білосніжка та семеро самураїв»:

The face came slowly down on him, like nightfall on a man condemned to hang at dawn, and the frog could see an opening beginning to form in the sheer rose-red wall of flesh. It was opening its mouth.

Poetic justice, thought the frog, I'm going to get eaten. In a way, it wasn't such a bad way to go at that. Looked at from the right angle, the food chain's more like a party conga, winding in and out through the discarded paper trays and slices of cake ground into the carpet and taking everybody with it. He braced himself; then couldn't help a spasm of terrified pain as the burning hot surface membranes of the all-enveloping mouth made contact with his skin. There was a ghastly slurping sound -

And then, nothing. He hadn't been eaten after all. [4, c. 51]

У даному уривку розповідь подається з перспективи головної дійової особи уривку - жаби. Просторово міс­це дії оглядається персонажем знизу (зверху до нього наближається обличчя іншої дійової особи, яка виступає об'єктом спостереження). Початкова віддаленість об'єкту спостереження і пов'язаний з цим невеликий ступінь деталізації (rose-red wall of flesh) поступово змінюється максимальною наближеністю до нього та, відповідно, великим ступенем деталізації (burning hot surface membranes). Використання невласне прямої мови в середині уривку позначає перехід до нової концептуалізації і нового, гіпотетичного місця дії (місця проведення вечірки), значно віддаленого від того, де відбувається оповідь. Проте, незважаючи на цю віддаленість, деталізація зберіга­ється (discarded paper trays, slices of cake), що є характерною рисою опису уявних сцен.

Підсумовуючи, варто зазначити, що фокалізація та медіація є важливими чинниками організації наративного простору. Актуальним завданням в рамках когнітивної наратології є виявлення когнітивних вимірів фокалізації в різних наративних текстах, зокрема казкових наративах.

Література:

1. Bal M. Narratology: Introduction to the Theory of Narrative. - Toronto : University of Toronto, 1997.

2. Genette G. Narrative Discourse. - Oxford : Blackwell, 1980.

3. Herman D. (ed.) The Cambridge Companion to Narrative. - Cambridge : Cambridge University Press, 2007.

4. Holt T. Snow White and the Seven Samurai. London: Orbit, 2011.

5. Huhn P., Schmid W., Schonert J. (eds.) Point of View, Perspective, Focalization: modeling mediation in narrative. -Berlin : Walter de Gruyter GmbH, 2009.

Zipes J. (ed.) The Trials & Tribulations of Little Red Riding Hood. - NY : Routledge, 1993.УДК 811.112.2(07)

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа