Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 18

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Застровська С. О.,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк

ВИРАЖЕННЯ ВВІЧЛИВОСТІ У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСІ

У роботі систематизуються різні теорії ввічливості, з'ясовується зміст поняття «ввічливість» у динаміці, прослідковується взаємозв'язок мовних, парамовних та немовних засобів вираження ввічливості у німецькій мові.

Ключові слова: принцип ввічливості, максими ввічливості, імідж (face), кооперативність, мовні/парамовні/ немовні засоби.

В работе систематизируются различные теории вежливости, выясняется содержание понятия «вежли­вость» в динамике, прослеживается взаимосвязь вербальных, паравербальных и невербальных средств выражения вежливости в немецком языке.

Ключевые слова: принцип вежливости, максимы вежливости, имидж (face), кооперативность, вербальные/ паравербальные/невербальные средства.

The article deals with the problem of politeness, which stands under discussion in different theories. The meaning of politeness and its presentation in the discourse are analyzed. The attention is paid to the interaction of different verbal, para-verbal and non-verbal means, which are used to express the politeness in German.

Key words: the principal of politeness, maxims of politeness, image, cooperation, verbal/para-verbal/non-verbal means.

Поняття ввічливості трактується у різних теоріях з певними відмінностями (Ф. П. Бацевич, І. П. Сусов, P. Brown, S. Levinson, R. Lakoff, G. N. Leech, S. Nicolaysen u. a.). Відповідно пропонуються різні види, принципи, максими ввічли­вості і тощо. До проблеми ввічливості звертаються соціологи, і^льтурологи, філософи. Лінгвістів цікавить так звана вербальна ввічливість, яка стала самостійним об'єктом дослідження у 70 роки XX століття. Підґрунтям для цього слу­гували насамперед прагматичні теорії мовленнєвих актів Дж. Остіна та Дж. Серля. Теорії ввічливості стали подальшим розвитком теорій мовленнєвих актів. Оскільки прагматичні теорії у своєму доповненні та розвитку виросли до загаль­ної теорії комунікації [2, с. 131-133; 3, с. 10], то дослідження ввічливості належить до актуальних проблем сучасної ко­мунікативної лінгвістики, яка скеровує погляд на практичне використання мови у різних сферах життя, виявляє умови та причини успішної / неуспішної комунікації, між^льтурної у тому числі. Кожна мова володіє мовними одиницями для вираження ввічливості, які доповнюються парамовними та немовними засобами, що варіюють від універсальних до специфічно-національних. Проблемною стає асинхронна дія мовних, парамовних та немовних засобів, що засвідчує наявність розбалансованості між поверхневим вираженням ввічливості та змістовним наповненням цього поняття.

Метою статті є виявити взаємодію різних засобів вираження ввічливості представників німецької лінгвос-пільноти з урахуванням соціальних, ситуативних ролей та гендерних особливостей комунікантів. Основна мета передбачає розв'язання таких завдань: 1) систематизувати відомі теорії ввічливості та з'ясувати зміст поняття «ввічливість»; 2) закцентувати увагу на мовних одиницях різних рівнів для вираження ввічливості у німецькій мові; 3) виявити парамовні та немовні засоби, які супроводжують мовне вираження ввічливості.

Об'єктом дослідження є мовні одиниці різних рівнів та немовні і парамовні засоби на предмет їхньої спро­можності виражати ввічливість.

Матеріалом дослідження слугували твори сучасної німецької літератури.

Етимологія слова Hoflichkeit повертає нас у Середньовіччя, коли значення цього слова трактувалось як гарна поведінка при дворі. Зразком такої поведінки слугував етикет вищого суспільства. Однак зі зникненням дворян­ських дворів, значення слова Hoflichkeit змінюється: екстенсіоналом слова стає гарна поведінка всіх незалежно від суспільного статусу. У словникові Wahrig лексема Hoflichkeit має два значення: 1) hofliches Betragen (ввічлива поведінка), що пояснюється у таких прикладах: Daruber schweigt des Sdngers Hoflichkeit = Daruber spricht man als hoflicher Mensch nicht. Йдеться про те, що мовець уникає згадувати речі, неприємні для слухача; 2) (zahlb.) unverbindlich-freundliche Worte, Kompliment [8, с. 652].

До сім'ї слова Hoflichkeit належать слова Hoflichkeitsfloskel, Hoflichkeitsformel та hoflich. Формули ввічливості (Hoflichkeitsfloskel, Hoflichkeitsformel) - це мовні вислови, які застосовуються із ввічливості і які більше нічого не означають та ні до чого не зобов'язують [ebenda]. Враховуючи існуючі теорії ввічливості така інформація щодо поняття ввічливості видається неповною. Більш інформативною є словникова стаття лексеми hoflich. Слов­ник Duden дає таке визначення: hoflich [mhd. hoflich, hovelich = hofgemaft, fein, gesittet und gebildet]: (in seinem Verhalten anderen Menschen gegenuber) aufmerksam und rucksichtsvoll, so, wie es die Umgangsformen gebieten [5, с. 728]. Wahrig пояснює значення прикметника hoflich через лексеми wohlerzogen, verbindlich, taktvoll, rucksichtsvoll, zuvorkommend [8, с. 653]. Отже, наведені фрагменти словникових статей засвідчують наявність таких ознак по­няття «ввічливість»: освіченість, обов'язковість, люб'язність, вихованість, тактовність, уважність, послужли­вість і тощо. Можна сказати, що ввічлива, вихована людина більше думає за свого співрозмовника ніж за себе: стратегія ввічливості є однією із стратегій досягнення кооперативності у спілкуванні. Не слід забувати, що це реципрокова стратегія, яка вимагає ввічливих дій як з боку мовця так і з боку слухача, ролі яких почергово зміню­ються у розмові. Важливим поняттям у різних теоріях ввічливості є поняття іміджу чи збереження обличчя (face). Співрозмовники піклуються за збереження іміджу один одного - саме на цьому наголошується у різних теоріях ввічливості. Так Робін Лакофф, базуючись на конверсаційних максимах Г. П. Грайса, домінантною вважає його максиму «be polite». На відміну від Г. П. Грайса, Р. Лакофф наголошує на універсальному характері правил ввіч­ливості, оскільки саме вони відповідають за налагодження та підтримання соціальних стосунків. Ці правила такі:

Don't impose: Don't intrude into other peoples business (Не втручайся у справи інших людей).

© Застровська С. О., 2012Give options: Let A make his own decisions - leave his options open for him (Забезпеч співрозмовнику А свободу вибору). Make A feel good: be friendly (будь дружелюбним).

Правила прагматичної компетенції, правила ввічливості та конверсаційні максими взаємодіють у різних кон­текстах у різний спосіб. Сформульовані Р. Лакофф правила відповідають трьом видам ввічливості: формальній, неформальній та інтимній. [цит. за 6, с. 21-23]

Дещо інші правила формулює у своїй теорії ввічливості Дж. Ліч (1983). Подібно до Г. П. Грайса він наводить максими, що розкривають суть принципу ввічливості:

-   максима тактовності (Tact Maxim): мінімізуй неприємності для слухача, максимізуй приємні наслідки;

-   максима великодушності (Generosity Maxim): мінімізуй користь для себе, максимізуй користь для слухача;

-   максима схвалення (Approbation Maxim): мінімізуй критику слухача, максимізуй його похвалу;

-   максима скромності (Modesty Maxim): максимізуй імідж слухача, мінімізуй самопохвалу;

-   максима згоди (Agreement Maxim): мінімізуй незгоду зі слухачем, максимізуй згоду;

-   максима симпатії (Sympathy Maxim): мінімізуй антипатію, максимізуй симпатію по відношенню до слухача [цит. за 6, с. 24].

Центральною максимою Дж. Ліч вважає максиму тактовності: мовець повинен гарантувати мінімальні зусил­ля з максимальною вигодою для адресата, в той час як сам мовець прикладає максимальних зусиль з мінімальною вигодою для себе. Дія максим на користь ввічливості залежить від багатьох чинників. Вцілому ці максими мають характер приписів та скеровані на кооперативність і уникнення конфліктних ситуацій.

Дослідженням ввічливості займаються також Пенелопа Браун та Стефен Левінсон (1987). Ввічливість роз­глядається ними як стратегія збереження іміджу чи обличчя (face).

Свої дослідження вони базують на конкретному вживанні мовних одиниць. Важливим у їхній теорії ввічли­вості є те, що комуніканти піклуються як про імідж, обличчя (face) співрозмовника, так і про свій власний. До­слідники розрізняють позитивний імідж (positive face) та негативний імідж (negative face). Позитивний імідж пе­редбачає визнання кожного із комунікантів, негативний - потребу індивідуума у свободі дій та прийнятті рішень.

Що стосується термінів «позитивна та негативна ввічливість», то як зауважує І. П. Сусов, атрибути позитив­ний/негативний не видаються вдалими для трактування категорії ввічливості. Він оперує поняттями «повага» (рос. уважительность) та «чемність» (рос. учтивость). Відношення між комуні кантами мають скалярний харак­тер та варіюють в межах «повага - неповага» [3, с. 191-193].

П. Браун та С. Левінсон вводять поняття «face-threatening-acts (FTAs)», під яким розуміють мовленнєві дії, які можуть загрожувати іміджу комунікантів. До таких мовленнєвих дій (актів) вони відносять накази, прохання, пропозиції, заздрість, компліменти та скарги, критику, образи тощо. У ситуаціях, де актуалізуються зазначені мовленнєві акти, комуніканти мають бути вкрай обережними, щоб не порушити кооперативність спілкування (більш детальний огляд зазначених теорій див. у роботах [1, с. 199-204; 3, с. 191-204; 6, с. 16-30]). Наведені теорії ввічливості розраховані на ідеальних комунікантів, які притримуються правил ввічливості. Проте у реальних ситуаціях спілкування спостерігається інша картина. Для досягнення своєї комунікативної мети співрозмовники не завжди слідують правилам ввічливості. Вживання мовних засобів може не відповідати тим ознакам, які фор­мують зміст поняття ввічливості. Це, можна сказати, вдавана ввічливість, яка зовсім не відповідає своєму змісту. Розглянемо приклади, які демонструють 1) значущість ввічливості для успішної комунікації; 2) ігнорування пра­вил ввічливості; 3) симетричну та асиметричну взаємодію різних засобів щодо ввічливості і тощо.

1. Фрагмент розмови між персонажами твору У. Данелли «Стелла Термоген» (1977) пані Леманн (Frau Lehmann) та Ганною (Hanna). Вони належать до різних вікових категорій:

«Ach, entschuldigen Sie», sagte sie (Hanna) atemlos und errotete wieder.

«Wat'n los?» fragte Frau Lehmann mifitrauisch. <...>

«Das Kind, von dem Sie eben erzdhlt haben, das Kind bei Ihnen da im Hof... Kann ich es nicht mal sehen?» «Klar doch. Warum denn nicht? Wenn Sie nie'n Kindgesehen haben. Ist kein hubsches Kind. Rote Haare hat es auch». «Ich mochte es gern mal sehen», bestandHanna auf ihrem Wunsch. «Na, denn komm' Sie eben mit» [4, с. 14].

Мовлення Ганни містить мовні засоби вираження ввічливості: етикетні контактовстановлюючі формули (Entschuldigen Sie), Konjunktiv II для вираження бажання (Ich mochte es gern mal sehen), модальне дієслово konnen у питальному реченні для вираження прохання-дозволу (Kann ich es nicht mal sehen?). Натомість репліки пані Леманн не справляють враження ввічливих відповідей: вживання зустрічних запитань (wat'n los?, хоча ввічливо було б ja, bitte), риторичних запитань (Warum denn nicht?), іронічних зауважень (Wenn Sie noch nie'n Kind gesehen haben). Подальша (ненаведена тут) розмова містить стилістично понижену лексику у висловленнях пані Леманн (Fratzen, Rotzneesen), метакомунікативні висловлення з порушенням правил ввічливості (Sie horen doch, was ich ebent gesagt hab' ), риторичні питання (Wer soll sich denn kummern?). На завершення безапеляційна констатація факту: Hier hat jeder mit sich selbst zu tun (Тут кожен воліє сам за себе). Хоча остання репліка пані Леманн сто­сується дитини, про яку ніхто не піклується, у даній ситуації це висловлення набуває генералізуючого значення: мешканці задвірків (Hinterhofe) байдужі до інших. Зазначені мовні засоби у супроводі парамовних та немовних явищ (наведених у авторських ремарках) характеризують неоднакову поведінку комунікантів щодо застосування стратегії ввічливості. Ганна постає як люб'язна, сором'язлива, скромна людина (що засвідчують також симетрич­но діючі парамовні та немовні засоби: atemlos sagen, erroten, mit tiefer zdrtlicher Stimme flustern, stammeln, neben dem Korbchen niederkniehen, einen jdhen, tiefen Schmerz fuhlen u. a.). Натомість пані Леманн справляє враження недовірливої, категоричної, безцеремонної людини, на що також вказують синхронно діючі парамовні та немов-ні засоби (mifitrauisch fragen, uberrascht auf die Kniende niederblicken, weitschweifisch uber die Familie Termogen berichten u. a.). Два різні характери, два різні уявлення про ввічливість. Саме завдяки манері спілкування та по­ведінці Ганни зорієнтована на конфронтацію розмова збоку пані Леманн у кінцевому результаті виявилась коо­перативною. Хоча це коштувало Ганні чималих зусиль. Саме стратегія ввічливості допомогла їй не реагувати на недружелюбні іронічні висловлення пані Леманн та досягти комунікативної мети.

2. Фрагмент розмови між персонажами того ж твору - колегами-вчителями фрейлейною Транк (Frdulein Trunck) та новим вчителем (його ім'я до речі у романі з'являється пізніше - пан Крюгер). Фрейлейн Транк хотіла привернути увагу нового вчителя до Стелли Термоген (вона знала умови її життя та відношення до неї у сім'ї):

«Was ist denn Besonderes los mit dem Kind?» fragte der erstaunt.

«Was, weifi ich auch nicht», sagte Frdulein Trunk. «Aber etwas Besonderes eben. Sie ist sehr zart und empfindlich».

«Das sind viele Kinder heute», meinte der Kollege ungeruhrt. Und zurechtweisend fugte er hinzu: «Ich bin nicht dafur, dafi man ein Kind bevorzugt».

Frdulein Trunk errotete drgerlich. «Ich habe Stella nie bevorzugt. Ich habe sie nicht anders behandelt. Aber sie ist ein besonderes Kind. Und sehr intelligent. Sie lernt spielend».

«Das ist nicht immer ein Vorteil», erwiderte der Kollege im Schulmeisterton. «Fleifiige Schuler sind mir lieber. «Frdulein Trunk gab ihm einen wutenden Blick und liefi ihn stehen. Sie ahnte, dafi sie Stella keinen guten Dienst erwiesen hatte. So war es auch». <.> [4, с. 18].

Розмова закінчилась комунікативною невдачею. Новий вчитель не був налаштований на кооперативність (про при­писи Дж. Ліча точно не чув), його формальна ввічливість суперечить змістовному наповненню поняття ввічливості: він не турбується про такі речі як тактовність, імідж співрозмовника. Це засвідчують симетрично діючі парамовні та немовні дії, описані автором (erstaunt fragen, ungeruhrt meinen, zurechtweisend hinzufugen, im Schulmeisterton erwidern). Така поведінка нового вчителя визвала роздратування та почуття незадоволення собою у його співрозмовниці (drgerlich erroten, einen wutenden Blick geben, ihn stehenlassen). Фрейлейн Транк зрозуміла, що зробила Стеллі погану послугу (Sie ahnte, dass sie Stella keinen guten Dienst erwiesen hatte). Отже, незважаючи на коректно вживані мовні засоби, стратегія ввічливості (у змістовному розумінні поняття «ввічливість») не призвела до досягнення комунікативної мети.

3. Фрагмент розмови між персонажами твору Е. Сандерс «Radau im Reihenhaus» (1986). (Сім'я Сандерсів здій­снює візит ввічливості з метою знайомства з новими сусідами):

« Was wollen Sie

«Mein Name ist Sanders. Ich bin.»

«Wir kaufen nie etwas an der Tur!» unterbrach die Spitznasige Rolfs Spruchlein.

«Ich will Ihnen ja gar nichts verkaufen! Wir sind Ihre neuen Nachbarn und mochten uns lediglich bekanntmachen». «So? Nachbarn sind Sie? Die anderen kennen wir auch nicht. Wir verkehren mit niemandem. Mit Ihnen werden wir auch nicht verkehren! Guten Tag!»

Unter Kettengerassel knallte die Tur wieder zu.

«Das war eine glatte Abfuhr!» stellte Rolf mit bemerkenswerter Auffassungsgabe fest. <...> [7, 52].

Цей фрагмент розмови демонструє повне порушення принципу ввічливості одним із комунікантів. Це засвід­чують його мовні та немовні дії: не вислуховує співрозмовника до кінця, не говорячи вже про відсутність адек­ватної відповіді на контактовстановлюючу формулу ввічливості (unterbrechen), окличні речення, які засвідчують роздратованість мовця як наслідок його хибних пресупозицій, категоричність висловлень, відмова у спілкуванні висловлюються прямо без будь-якої аргументації, наявне доволі грубе вживання формули привітання з інтенцією прощання (Guten Tag!). Мовлення супроводжується агресивними діями (die Tur zuknallen - гримнути дверима). Як визнає сам Рольф Сандерс: «Das war eine glatte Abfuhr» (Це була категорична відмова). Наведений фрагмент розмови - яскравий приклад повного ігнорування принципу ввічливості одним із співрозмовників. Фрейлейн Маргарет це розуміє, оскільки набагато пізніше, за інших умов, вона визнала, що до сих пір почувається незручно за неввічливий прийом Сандерсів: «Es ist sehr unhoflich von uns gewesen, und spdter hat es uns auch wirklich leid getan, aber wir hatten dann nicht mehr den Mut, Sie noch einmal anzusprechen». <.> [7, с. 210].

Отже, на завершення підіб'ємо підсумки нашого аналізу: 1. Поняття «ввічливість» у процесі історичних змін зазнало змістовних перетворень. 2. Різні існуючі теорії ввічливості містять приписуючи правила (максими), ре­альна комунікація демонструє однак як симетричний так і асиметричний дуалізм форми та змісту. 3. Показовими у плані асиметричного дуалізму є насамперед парамовні та немовні феномени.

Перспективою подальшого дослідження вбачаємо (з метою педагогізації навчання іноземній мові у вузі) ана­ліз інших прагматичних принципів та теорій.

Література:

1.Бацевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної прагматики: підручник / Ф. С. Бацевич. - К. : ВЦ «Академія», 2011. -304 с. - (Серія «Альма-матер»)

2.Саліванова О. О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). - К. : Видавництво Українсько­го фітосоціологічного центру, 1999. - 148 с.

3.Сусов И. П. Лингвистическая прагматика. - Винница : Нова книга, 2009. - 272 с.

4.Danella U. «Stella Termogen» Roman. - Munchen : Wilhelm Heyne Verlag, 1977. - 796 S.

5.Duden. Deutsches Universalworterbuch / Herausgegeben und bearbeitet vom wissenschaftlichen Rat und den Mitarbeitern der Dudenredaktion unter der Leitung von G. Drosdowski. - 3. Auflage. - Mannheim, Leipzig, Wien, Zurich: Dudenverlag 1996. - 1816 s.

6.Nicolaysen S. Das Kompliment als Hoflichkeitsstrategie. - Saarbrucken : VDM Verlag Dr. Muller e. K., 2007. - 128 s.

7.Sanders E. Radau im Reihenhaus. Heiterer Roman. - Munchen : Hestia Verlag GmbH, 1986. - 348 s. - Heyne-Buch

Wahrig. Deutsches Worterbuch / G. Wahrig. - Munchen : Bertelsmann Lexikon Institut, 2002. - 1451 s.УДК 81'373.612.2

Зозуля М. О.,

Національний авіаційний університет, м. Київ

СПОСОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МЕТАФОРИ-ПЕРСОНІФІКАЦІЇ В РОМАНАХ У. ГОЛДІНГА

Стаття присвячена дослідженню видів метафоричних виразів, які представляють концептуальну метафору-персоніфікацію в романах У. Голдінга. Проведено кількісний аналіз способів вербалізації метафори-персоніфікації в романах автора. Виявлено вид метафоричних виразів, використанню якого віддається перевага в процесі вер-балізації.

Ключові слова: концептуальная метафора, порівняння, епітет.

В статье рассматриваются способы представления концептуальной метафоры-персонификации в романах У. Голдинга. Проведен количественный анализ способов вербализации метафоры-персонификации в романах ав­тора. Выявлен вид метафорических выражений, который преобладает в процессе вербализации.

Ключевые слова: концептуальная метафора, сравнение, эпитет.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа