Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 29

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

more - less: Earn More Profits in Less Time; See more for less; More Traffic Less Cost; More carrots, Less cake; More books. Less bucks;

old - new: bland old planet brand new planet; out with the old, in with the new;

ordinary - extraordinary: Ordinary people extraordinary adventures; Ordinary people are truly extraordinary;

 

© Крутько Т. В., 2012small/little/tiny - large/big/huge: Small town. Big problem; think small - live LARGE; Small Price Huge Benefits; (ґ) дієсловами:

love - hate: Love renting DVDs? Hate the late fees?;

sell - save: We sold our first camera in 1888. But we saved the cool stuff for 2000. shop@kodak the online store;

(г)   прислівниками:

everywhere - nowhere: Be everywhere Go nowhere;

here - there: Look for offers in here. And save big out there!;

out - in: out with the old, in with the new;

today - tomorrow/tonight: Sign up Today Have Better Credit Tomorrow; Shop Today. Sleep Better Tonight; yes - no: Say Yes to No;

(д)   прийменниками:

- on - off: Get Off The Floor Get On The Wall.

У деяких випадках протиставлення може бути виражене лише формально: Cool Web Servers... Hot Deals; Hot Talent. Cool Jobs. Top-Notch Services. Лексеми cool, hot є антонімами у значеннях «прохолодний» та «гарячий», проте у рекламних слоганах одиниці функціонують у значенні «чудовий, привабливий, принадний», тобто є си­нонімами.

Аналіз емпіричного корпусу свідчить, що серед лексичних одиниць, які є елементами протиставлень, домі­нують прикметники, які реалізують аксіологічні опозиції «хороший/поганий», «звичайний/незвичайний», «ве­ликий/малий». Ці та інші антонімічні протиставлення є засобами формування антитези - риторичної фігури, що полягає у зумисне підкресленому зіставленні двох протилежних, але пов'язаних між собою понять, явищ, речей, ідей та образів для підсилення вражень, для більшої переконливості [4, с. 367]. Суть антитезного методу полягає в тому, що в протилежностях шукається та ознака, в якій вони рівні одна одній [4, с. 369].

Оскільки антитеза заснована на контрастному порівнянні, вона ефективніша від прямого порівняння [1, с. 16]. Як контрастивний образний засіб антитеза використовується для виокремлення та акцентування переваг предмета рекламування, а також для надання повідомленню додаткової експресивності. Традиційно у рекламних текстах банерів використовують утворену на основі однієї антонімічної пари просту антитезу у поєднанні з син­таксичним паралелізмом. Випадки використання складної антитези, тобто антитези, утвореної на основі декіль­кох антонімічних пар, є одиничними: out with the old, in with the new.

У рекламному дискурсі протиставлення спирається на його автоматичне сприйняття і тому повинно виражати­ся надзвичайно просто [1, с. 98]. Окрім антонімів, значення протиставлення передає простий поліфункціональний сполучник but, який створює контрпозицію, відрізняючи один компонент від іншого. Як засіб вираження проти­ставлення сполучник but використовується у рекламних текстах для впровадження чи уточнення інформації:

She loves me. But does she love My Yahoo? Click here to fall in love;

There's no magic in creating professional animated GIF files but it helps to know where to rub the lamp.

Окрім того, сполучник but є засобом підкреслення антонімічності значень лексичних одиниць: We sold ourfirst camera in 1888. But we saved the cool stuff for 2000. shop@kodak the online store;

У рекламних текстах протиставлення актуалізується також у граматичній категорії заперечення, оскільки «будь-яке протиставлення можна представити у вигляді опозиції за допомогою контрарного чи контрадикторно­го заперечення» [1, с. 90]. Граматичною конструкцією, яка експлікує протиставлення, є приєднувальний парний сполучник not only...but also, деякі елементи якого можуть випускатися: We not only have an ear for sound We listen to our customers!

Заперечна частка not у поєднанні з лексемами, які вступають в антонімічні зв'язки у певному рекламному тексті, є ще одним засобом реалізації прийому протиставлення. Так, у рекламному тексті For peace of mind...not an identity crisis! одиниці peace, crisis є контекстуальними антонімами, які у поєднанні з часткою not складають основу формування протиставлення.

У рекламних текстах протиставлення знаходить своє відображення у застосуванні маркера протиставлення -прийменника versus: God Bless America This will be a monumental struggle of good versus evil, but good will prevail. В аналізованому рекламному тексті аргументативний аспект протиставлення реалізується за допомогою конвен­ціонально закріплених у системі мови антонімів good - evil, з'єднаних прийменником versus, та сполучника but, який передає значення протиставлення.

Окрім прямої реалізації бінарних опозицій, у рекламних текстах фіксуються численні випадки втілення не­прямих опозицій, наприклад, опозицій old-new, now-then: The new Celica Action Package. Looks Fast; AutoStore Buy online now! Прикметник new, який має позитивні оцінні конотації, часовий дейктик now імплікують проти­ставлення сучасного з минулим, яке отримує негативну характеристику.

В англомовних текстах банерної реклами зустрічаються випадки поєднання експліцитного та імпліцитного протиставлення: Say goodbye to raccoon eyes and hello to the three new smudgeproof mascaras from Cover Girl. Now mascara stays in place, not on your face. Want to know more? Click here. В аналізованому рекламному тексті застосовані прямі бінарні опозиції, актуалізовані за допомогою антонімічних пар goodbye-hello, in place-on face, непрямі опозиції old-new, now-then, у яких експлікується лише один компонент протиставлення new, now, а також граматична категорія заперечення. Внаслідок цього відбувається підкреслення переваг рекламованого товару: тепер туш не осипається, як раніше, а залишається на віях.

Таким чином, протиставлення як засіб акцентуації уваги адресата на перевагах предмета рекламування є силь­ним за афективною дією прийомом, який широко застосовують у текстах банерної реклами.

Висновки. Проведене дослідження дало змогу виявити, що протиставлення, виражене за допомогою прямих та непрямих бінарних структур, актуалізованих головним чином за допомогою антонімів, а також протиставнихсполучників, прийменників, граматичної категорії заперечення, є надійним засобом реалізації прагманастанови рекламного тексту на переконання та стимулювання адресата реклами на його зворотню реакцію.

Перспективою подальшого дослідження може бути аналіз прийому протиставлення в інших типах Інтер-нет-дискурсу.

Література:

1. Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации: [монография] / Алла Дмитриевна Белова. - К., 1997. -311 с.

2. Белова А. Д. Реклама автомобилей Mercedes-Benz: принципы и составляющие / А. Д. Белова, О. А. Васильева // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи / НАН України. Центр наукових досліджень і викладан­ня іноземних мов; [редкол.: А. Д. Бєлова (голов. ред.) та інш.]. - К. : Логос, 2008. - С. 37-45.

3. Крутько Т. В. Англомовна реклама у віртуальному просторі: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Тетяна Вале-ріївна Крутько. - Рівне, РІСКСУ, 2006. - 216 с.

4. Мацько Л. І. Стилістика української мови: [підруч. для студ. вузів] / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, М. О. Мацько. - К. : Вища шк., 2003. - 462 с.

5. Ребрій О. В. Прагматичний аспект перекладу рекламних текстів / О. В. Ребрій // Вісник Харківського націо­нального університету ім. В. Н. Каразіна: [зб. наук. праць]. - 2003. - № 609. - С. 41-45.

Чернявская В. Е. Научное познание - «власть дискурса» (Лингвистическое осмысление преждевременных научных открытий) / В. Е. Чернявская // Стереотипность и творчество в тексте: [межвуз. сб. научн. трудов] / Отв. ред. М. П. Котюрова. - Пермь : Перм. ун-т, 2004. - С. 162-173.УДК 82-1+8Г342.4+8Г373.72+ 81.36

Кушнєрова О. А.,

Київський національний лінгвістичний університет, м. Київ

ВІРШОВАНИЙ ТЕКСТ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ЗМІНЕНОГО СТАНУ СВІДОМОСТІ АВТОРА

У статті проаналізовано віршований текст як результат зміненого стану свідомості автора, описано про­цес віршотворення, представлено його широке та вузьке розуміння та визначено три його етапи. Ключові слова: віршований текст, віршотворення, змінені стани свідомості.

В статье анализируется стихотворный текст как результат измененного состояния сознания автора, опи­сывается процесс стихообразования, представлено его широкое и узкое понимание и определяются три его этапа. Ключевые слова: стихотворный текст, стихообразование, измененные состояния сознания.

The article deals with the analysis of the poetic text as the author's altered states of consciousness reflection, defines the poetry writing process, presents its wide and narrow interpretation, identifies its three stages. Key words: poetic text, poetry writing, altered states of consciousness.

Теорія творення художнього тексту, що вивчає способи реконструкції концептуальних структур авторської свідомості й когнітивні механізми текстопобудови, характеризується тенденцією до витлумачення понять «ві-ршотворення», а у класичному розумінні «віршоване мовлення» та »віршований текст». Так, термін «віршот­ворення» («poetry writing») уведений T. Еліопулос та Т. Моффетт у роботі «Все про написання поезії» [36] на позначення процесу творення віршованого тексту. У класичному розумінні віршотворення ототожнюється з ві­ршованим мовленням, що за визначенням Л. Дмитрієвої, відрізняється специфічним членуванням тексту на від­носно короткі інтонаційно-ритмічні відрізки (вірші) [14, с. 4]. Продуктом такого мовлення є віршований текст, який розглядається Ю. Лотманом як ритмічна послідовність окремих слів (знаків), об'єднаних автором у резуль­таті художньої імпровізації [23, с. 116].

Традиційно процес творення віршованого тексту вивчався крізь призму поняття «віршоване мовлення» (В. Вейдле, М. Гаспаров, В. Жирмунський, Б. Томашевський) і привертав увагу представників класичної лінгвопо-етики. Ще в «Поетиці» Аристотель підкреслив, що тільки «здібні люди можуть творити поезію» [2, с. 649]. На думку філософа, поезія, за допомогою якої автор передає свої внутрішні почуття та емоції, - це «доля обдарова­ної природою чи схильної до божевілля людини [1, с. 1090].

Віршоване мовлення у порівняно тотожних інтерпретаціях науковців витлумачується як різновид художньо­го та поетичного мовлення, яке здатне впливати на емоційний стан слухача [15, с. 36] і, на думку Б. Томашевсько-го, є певним «новоутворенням» [30, с. 33], що характеризується новизною у вживанні слів, які набувають нових значень та асоціацій [там само].

Узагальнюючи позиції науковців щодо онтологічної природи цього феномена, можна констатувати існування його широкого та вузького розуміння. Так, широке розуміння віршованого мовлення визначається к як «процес використання мови для вираження думок, почуттів та спостережень» [34, р. 5]. Натомість вузьке його визначення витлумачується як «конкретно-чуттєва словесна оболонка» віршованого тексту [9, с. 176], «підкреслено індиві­дуалізована форма мовлення, що емоційно увиразнює оцінне ставлення мовця до предмета його висловлювання з розрахунком на естетичне враження» [там само, с. 169].

Ірраціональним началом, що зумовлює виникнення художніх образів, які, на думку В. Халізєва, «згущують, концентрують суттєві для автора сторони життя заради оцінного осмислення» [32, с. 113], є пресупозиційний етап (когнітивна основа) віршованого мовлення. Але, як слушно зауважують T. Еліопулос та Т. Моффетт, «од­ного бажання написати віршований текст замало» [36, p. хі-хіі], «поезія сама має йти з глибини душі і тим самим дивувати автора» [там само, p. хіі].

За словами російської поетеси Віри Полозкової, цей процес вимагає кропіткої розумової діяльності [7]. «Усе починається з пари рядків, двох-трьох рим, які, потім починають обрамлятися строфами, - так наче готують цу­крову вату. Згодом вони отримують місце відповідно до сюжету, який не одразу є зрозумілим» [там само].

T. Еліопулос та Т. Моффетт, які ототожнюють поезію зі справжнім «божественним божевіллям та пристрастю» [36, p. хі], детально аналізують причини натхнення, що передують процесу віршотворення, серед яких: кохання та розчару­вання у ньому, спостереження за природою, подорожі, відкриття чогось нового (у собі чи комусь іншому), гарний на­стрій, роздуми про смерть, а найголовніше - розгортання внутрішнього світу [там само, p. х], оскільки «більша частина роботи поета відбувається не у свідомості, а у підсвідомості; а у світле поле свідомості її виводить філолог» [11, с. 18].

Схожу позицію поділяє і сучасна російська поетеса Ірина Астахова, яка зазначає, що причини «цього процесу завжди різні, але часто це сильне душевне переживання. Вірш завжди народжується з серця. Це - фотокартка, момент, який вдалося зберегти, запам'ятати та записати» [17].

Саме бажання звільнитися від колишніх переживань [36, p. 1] зумовлює появу образів, які автор воліє вті­лити у віршованому тексті. Більшість поетів «малює» віршований текст з пам'яті, яка є безмежним джерелом натхнення» [там само, p. 7]. Спираючись на Б. Гаспарова, відзначимо, що така мовленнєва діяльність пройнята блоками-цитатами з попереднього мовленнєвого досвіду [10, с. 120]. Отриманий у результаті віршований текст виявляється огорненим образами, що «мерехтять» у свідомості автора: одні - виразно і розбірливо, інші - у дещо редукованій та видозміненій формі, а деякі - у вигляді легкого ремінісцентного натяку [там само, с. 121].

Так, процес уведення образів та цитат з попереднього мовленнєвого досвіду дістав назву «інтертекстуальність» (Ю. Крістєва [37]), а цитати - «інтертекст» (М. Бахтін [4]). За визначенням Н. Фатєєвої, інтертекстуальність як

 

© Кушнєрова О. А., 2012смислотворча і формотворча складова художнього твору та один із засобів вираження авторської свідомості [19, с. 5-6] - це спосіб генезису власного тексту і постулат власного поетичного «Я» крізь складну систему відношень опозицій, ідентифікації та маскування текстами інших авторів (тобто інших поетичних «Я»)» [31, с. 13-14].

Оскільки джерелом авторської інтертекстуальності є емоції та переживання, то у нашому дослідженні було б доцільно розглядати поняття «автоінтертекстуальність», коли «під час породження нового тексту, система опо­зицій ідентифікацій та маскування діє уже у структурі ідіолекту певного автора, і тим самим створює багатови-мірність його «Я». Таким чином, у процесі віршотворення другим «Я» поета, з яким він вступає у діалог, може бути як поет-попередник, так і він сам» [там само, с. 14]. Це зумовлено тим, що «процес творення віршованого тексту як самостійної сутності впливає на творчу свідомість автора. Свідомість змінюється тоді, коли поет по­відомляє світові певну інформацію, і автор як перший читач вступає у вторинну взаємодію з текстом» [8, с. 73].

Емоції і переживання як потреба виплеснути свій душевний стан сприяють спонтанності та неконтрольо-ваності процесу віршотворення, зумовленого «непроханою музою, яка виступає духом, сутністю та джерелом натхнення» [36, p. 23].

Саме цю ідею підтримує С. Лін, який зауважує, що «людина, яка почала працювати над віршованим текстом, вже не є тією, якою була до цього» [38, р. 4]. Змінність стану свідомості зумовлюється музою і «розгортанням нових почуттів, бажань та плином креативної енергії» [там само]. «Мозок людини, - за його словами, - у такому відірваному та абстрактному стані перебудовує себе, час уповільнюється, а робота над віршованим текстом по­требує входження у сакральний та божественний позачасовий простір безмежних можливостей» [там само].

Характерною особливістю процесу віршотворення є те, що цей процес завжди має медитативний початок чи «підтекст» [32, с. 348-349], у той час, коли стани свідомості людини втілюються по-різному: «прямо та від­крито, в сердечних зізнаннях і відвертих монологах, сповнених рефлексії, або ж опосередковано, у формі зобра­ження зовнішньої реальності чи компактної розповіді про якусь подію» [там само, с. 348].

Медитативний стан, викликаний «глибокими та напруженими роздумами» [32, с. 348], впливає на настрій та свідомість автора. Якщо звичайний стан ототожнюється з «затьмареністю» свідомості [25, с. 31], то медита­тивний, який потребує «відокремлення від реального світу» [там само, с. 32], - це «відкриття вищої реальності, відмова від понятійного мислення та споглядання на власну природу» [там само]. Такий стан, на думку Л. Морд-винцевої, дозволяє «дістатися іншого берега» [там само] і є тим визначальним фактором, який зумовлює зміну звичного ритму. Як спів передує пісні, так і процесу віршотворення передує характерна ритмічність моделю­вання віршованого тексту [6, с. 401]. Так, «ритм написання, - за С. Коехен, - заспокоює свідомість і тим самим відкриває поету всі скарби, що покояться у його внутрішньому світі» [35, р. 18].

В. Маяковський у нарисі «Як робити вірші» ритмізований процес творення віршованого рядка пояснює так: «Я ходжу, махаю руками, мугикаю майже без слів. То прискорюю, то уповільнюю свої кроки. Саме таким чином у свідомості виникає певна ритміко-інтонаційна звукова тканина - основа будь-якого віршованого тексту. Звідки приходить цей ритм - невідомо [24]. Поет зауважує, що «не знає чи існує ритм поза ним самим, але для про­будження цього ритму, - за його словами, - має бути певний поштовх» [там само], зумовлений появою образу.

Віршоване мовлення несумісне з нейтральністю тону, тому на перший план виходять семантико-фонетичні ефекти у їх тісному зв'язку з напружено-динамічною ритмікою [32, с. 349]. Мовленнєва експресія, характерна для віршованого мовлення, як відмічає В. Халізєв, доводиться автором до максимальної межі сміливих, гнучких і насичених сполучень інтонацій та ритмів [там само]. У переповненому експресією віршованому мовленні ХХ ст. звична логічна упорядкованість час від часу переходить на периферію [там само]. Необхідно підкреслити, що «поет небайдужий до звуків» [15, с. 42], які, на думку В. Жирмунського, є засобами художньої виразності» [там само]. Звукова форма віршованого мовлення упорядкована та організована тому, що саме «особливий вибір та специфічне розташування звуків відрізняють віршоване мовлення від прозаїчного» [там само].

Оскільки віршоване мовлення, за визначенням «Словника лінгвістичних термінів», характеризується рівно­мірним чергуванням довгих та коротких складів, прискорення та уповільнення темпу, піднесення та пониження тону і т. ін. [3, с. 386], то саме ритм як характерна реакція на зміни у сенсорних, перцептивних, когнітивних, мотиваційних та афективних відношеннях [5, с. 405] зумовлює форму віршованого мовлення і, як наслідок, ві­ршованого тексту.

«Характерною ритмізованою одиницею, що повторюється у віршованих творах усіх систем віршування, - за словами В. Холшевнікова, - є вірш» [33, с. 9], що «додає ритмічної заокругленості, завершеності і завжди ото­тожнюється з досконалістю та красою» [21, с. 779]. Як слушно зауважує О. Галич, потрібне не тільки досконале володіння мовою, а й досконалість думки, якою ця мова живе, що, зрештою, і визначає самобутність її характеру [9, с. 176]. Лірична експресія, характерна для віршованого мовлення, «дає про себе знати під час відбору слів, у синтаксичних конструкціях, а найголовніше, у фонетико-ритмічній побудові тексту» [32, с. 349], що «має власну семантичну значущість» [18, с. 330].

Така фонетико-ритмічна побудова тексту визначається крізь призму:

-   метрико-ритмічної системи віршованого тексту, що складається з таких одиниць, як: метр та розмір ві­ршованого тексту [12, с. 12-13];

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа