Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 3

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Аналізований матеріал засвідчує поодиноке вживання цитат із кінофільмів (напр.: «на полях поем педагогіч­них і досі мертві з косами стоять» [8, с. 126] - фраза з кінофільму «Невловимі месники» Е. Кеосаяна), а такожцитування відомих людей (напр.: «політ нормальний мамо сьогодні була злива так часто - зранку осінь а ввечері зима» [1, с. 121] - висловлення Ю. Гагаріна «П'ять хвилин - політ нормальний»).

Прецедентні висловлення, джерелами яких є прислів'я, відображають етнокультурну специфіку концептів когнітивної бази, напр.: «люди пливуть на роботу; вони оточують тебе течією, а ж раптом спотикаються: ти ка­мінь лежачий» [6, с. 98]; «у тебе вірили палко за тебе рясно пітніли а ти зірок не хапала а ти хапала під ними» [6, с. 187]; «а бити гуртом батьку - це помилка» [7, с. 116]. Апеляція до рекламних текстів є менш популярною в досліджуваному матеріалі, напр.: «...цейунітаз виглядає чистим... дебільний голос реклами» [6, с. 21]; «А мені гидко. І боляче. Solpadeine - подвійна дія проти болю» [7, с. 118]. Також до прецедентних висловлень можна зарахувати загальновживані тексти вивісок та інформаційних повідомлень, напр.: «Саме коли підходить ваша черга повідомляє, що «Вибачте, автомат тимчасово не працює» [7, с. 113]; «Будьте уважні! Не забувайте любов у вагонах!... І найважливіше: Не стійте на краю платформи!» [7, с. 216].

Отже, аналіз поетичних текстів сучасних авторів доводить активне й регулярне вживання ПФ як важливої частини національної мовної картини світу, що визначає систему цінностей етносу. Перспектива подальшого дослідження полягає в з'ясуванні функціональних особливостей прецедентних феноменів, виявленні специфіки взаємодії прецедентних феноменів між собою, а також іншими одиницями непрямої номінації.

Література:

1. Дві тонни: антологія поезії двотисячників / упоряд. Б.-О. Горобчук, О. Романенко. - К. : Вид-во Романенка «Маузер», 2007. - 304 с.

2. Гудков Д. Б. Теория и практика межкультурной коммуникации / Д. Б. Гудков. - М. : ИТДГК «Гнозис», 2003. -288 с.

 

3.   Захаренко И. В. Прецедентные высказывания и их функционирование в тексте / И. В. Захаренко // Лингвокогнитивные проблемы межкультурной коммуникации. - М. : Филология, 1997. - С. 92-99.

4. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. - М. : Наука, 1987. - 261 с.

 

5. Красных В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология / В. В. Красных. - М. : ИТДГК «Гнозис», 2002. - 283 с.

6. Літпошта: (збірка молодої поезії, і не тільки...) / упоряд. М. Шунь, І. Павлюк, О. Жупанський. - К. : Вид-во Жупанського, 2009. - 317 с.

7. ЛяЛяК. (Львівська літературна криївка): антологія поезії 2000 рр. / упоряд. М. Шунь. - Львів : ЛА «Піраміда», 2010. - 264 с.

8. Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років: збірка / укл. С. Жадан. - Харків : книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2011. - 272 с.

9. Нахимова Е. А. Прецедентные имена в массовой коммуникации / Е. А. Нахимова. - Екатеринбург : УрГПУ, 2007. - 207 с.

 

10.Селіванова О. О. прецедент на мотивація номінативних одиниць (на матеріалі української мови) / О. О. Селі-ванова // Лінгвістична палітра. Філологічні студії / за заг. ред. Л. А. Лисиченко. - Харків, 2009. - С. 129-139.

Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінол. енциклопедія / О. О. Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2006. - 716 с.УДК 811.111(07)+81'2

Морська Л. І.,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль

СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ У ПРОФЕСІЙНОМУ ДИСКУРСІ

У статті обґрунтовано необхідність дослідження найуживаніших стратегій у професійному дискурсі. Авто­ром здійснено сутнісний аналіз поняття комунікативних і навчальних стратегій і най цій основі запропоновано набір стратегій, що використовуються у соціальній іншомовній взаємодії фахівців у різних галузях, а також об­ґрунтовано їхню специфіку і функції у досягненні комунікативної мети.

Ключові слова: професійний дискурс, комунікативні стратегії, навчальні стратегії, професійне іншомовне спілкування.

В статье обосновано необходимость исследования наиболее употребляемых стратегий в профессиональном дискурсе. Автором проведен сущностный анализ понятия коммуникативных и учебных стратегий и на этом основании предложен набор стратегий, которые используются в социальном взаимодействии специалистов у разных областях, а также обосновано их специфику и функции в достижении коммуникативной цели.

Ключевые слова: профессиональный дискурс, коммуникативные стратегии, учебные стратегии, профессио­нальное иноязычное общение.

The necessity to investigate the most frequently used strategies ofprofessional discourse has been substantiated in the article. The author carried out the meaningful analysis of the notion of communicative and learning strategies and on this basis suggested a number of strategies which are used in a variety of branches. The peculiarities andfunctions in reaching the communicative goal of the suggested strategies have been substantiated in the paper.

Key words: professional discourse, communicative strategies, learning strategies, professional communication in a foreign language.

Актуальність проблеми. Підвищений інтерес лінгвістики і лінгводидактики до комунікативної прагматики привів до зосередження уваги дослідників на динамічному вивченні використання мовних засобів, що реалізують індивідуально-особистісний, мотиваційний (мотиви і цілі) і ситуативний аспекти повідомлення. Вивчення спе­цифіки комунікативної поведінки в різних соціальних сферах (тобто різних намірів, комунікативних стратегій їх досягнення і своєрідності їх вербального втілення) як у представників одного соціуму, так і представників інших інокультурних соціумів в цілях реалізації глобальної стратегії партнерства і співпраці усередині однієї культури і між культурами стає одним з домінантних напрямів досліджень в галузі комунікативної лінгвістики і лінгводи-дактики.

Актуальність дослідження зазначених проблем визначається необхідністю вивчення вербального забезпечен­ня взаємодій співрозмовників у процесі професійної співпраці, яка передбачає наявність у них умінь і навичок вибору адекватної стратегії ведення професійного дискурсу і структуризації найбільш типових ситуацій про­фесійної взаємодії (встановлення особистих контактів, ведення телефонних розмов, обмін діловою кореспон­денцією, проведення презентацій, нарад і зборів, переговорів тощо) з урахуванням соціокультурної специфіки ділового партнера. Тому метою статті є обґрунтування сутності комунікативних стратегій, які слід формувати у студентів немовних спеціальностей, які вивчають іноземну мову для професійного спілкування із зарубіжними колегами.

Виклад основного змісту дослідження. У процесі ділової співпраці партнери у спілкуванні, як правило, реа­лізують фактичну, інформаційну і впливову інтенції за допомогою різнорівневих мовних засобів, мовних умінь і комунікативних навичок, що визначаються нормами і етикою ділової комунікативної поведінки.

Останнім часом значно складнішою і багатокомпонентною стала виробнича сфера спілкування. Отримали широкого поширення і розвитку економічна, управлінська, комерційна, правова галузі професійної діяльності, що зумовлює необхідність опанування майбутніми фахівцями навичками професійної культури як значимим компонентом професійної міжкультурної комунікації.

До теперішнього часу дослідження проблем професійної комунікації зачіпало переважно її лексико-стиліс-тичний аспект [4], але не було пов'язано з аналізом когнітивних аспектів організації професійної комунікації, якими може бути, зокрема, розробка і побудова системи фреймів, що складають ситуації ділової співпраці, з ви­явленням в них загального і приватного, основного і периферійного, залученням до кола аналізу знань і уявлень іномовних співрозмовників про світ з метою прогнозування їхньої реакції і поведінки, передбачення розвитку подій і вибору комунікативної стратегії.

Вивчення стратегій комунікативної поведінки представників ділового англомовного соціуму, їх лінгвосоціоп-сихологічних і культурологічних особливостей сприяють залученню «неносіїв» мови до концептуальної систе­ми, картини світобачення, ціннісних орієнтирів носіїв іноземної мови, зменшення міжкультурної дистанції між представниками різних соціумів, і зрештою формуванню мовної особистості, що володіє основами ділового між-культурного спілкування, вихованню її готовності адаптуватися до ділової культури іншого народу, іншого соці-окультурного контексту взаємодії з метою вироблення оптимальної стратегії професійної іншомовної співпраці.

Відповідно, вбачаємо необхідність в розробці типології комунікативних стратегій поведінки партнерів у сфе­рі ділового міжкультурного спілкування з урахуванням соціопсихологічних, культурологічних і мовних чинни­ків комунікації; а також в побудові класифікації фреймів ситуацій професійної міжкультурної взаємодії як мето­дологічної основи для створення і використання в процесі навчання комплексу (системи) вправ, спрямованих на

© Морська Л. І., 2012розвиток у студентів навичок і вмінь встановлювати і розвивати іншомовні ділові контакти з партнерами - пред­ставниками іншої соціокультурної та мовної спільноти.

Поняття «стратегія» введене в інструментарій лінгвістики, лінгводидактики, соціолінгвістики відносно не­давно і визначається по-різному залежно від цілей і парадигми дослідження. Воно екстрапольоване в лінгвопраг-матичні дослідження з інших наук (військової справи, політики), пов'язаних з плануванням і цілеспрямованою діяльністю.

Найбільш загальноприйняте і часто цитоване в лінгводидактиці визначення стратегії подане С. Фаєрхом і Дж. Каспером, для яких стратегія - усвідомлений план вирішення проблеми, досягнення певної комунікативної мети [5].

Е. Тароун пропонує своєрідний набір характеристик комунікативної стратегії, а саме: 1) мовець має мету по­відомити інформацію слухачеві; 2) мовець вважає, що необхідна для передачі змісту повідомлення лінгвістична або соціолінгвістична структура у слухача відсутня; 3) мовець планує або відмовитися від спроби передати ін­формацію слухачеві, або спробувати передати її іншими засобами. Як приклад комунікативних стратегій Е. Таро-не наводить такі компенсаторні стратегії в мовній взаємодії між носіями і неносіями мови: різні види парафразу, запозичень, дослівний переклад, звернення по допомогу, відмова або відхід від теми при різних формах мовного незнання, перемикання на рідну мову (вербальні стратегії), міміку (невербальні стратегії) [10].

Ш. Робертс, дотримуючись сталого визначення стратегічної компетенції як здатності користуватися комуні­кативними стратегіями для ведення розмови і її корекції [8], розглядає компенсаторні стратегії (види парафрази, звернення по допомогу) в дещо іншому ракурсі, а саме, як спосіб формування комунікативної особистості сту­дента [9]. Від себе зазначимо, що перелічені вище стратегії називають компенсаційними (компенсаторними), оскільки вони співвідносяться з тактикою, методами компенсації комунікативних помилок.

Підставою для лінгводидактичної класифікації стратегій, запропонованої М. Лутьєхармс, є міра усвідомле-ності їх застосування співрозмовниками. Автор розуміє стратегію як спосіб досягнення мети як в процесі на­вчання, так і для вирішення проблем («strategy is а procedure to achieve а goal like learning or problem solving»), і виділяє навчальні, компенсаційні і формувальні стратегії [6, с. 35]. М. Лутьєхармс розрізняє їх за ступенем усвідомленості вживання - від повністю усвідомленої діяльності до автоматичних дій. Навчальні стратегії вико­ристовуються для презентації знання, структуризації і співвідношення інформації в пам'яті: вони узагальнюють, трансформують, спрощують уявлення про інформовані явища, спрямовані на організацію знань і здійснюються у вигляді підсвідомих або неусвідомлюваних процесів.

Компенсаторними стратегіями учасники комунікативної взаємодії користуються досить усвідомлено для ви­ходу з комунікативних невдач: звернення по допомогу, використання словника, жести, здогадка тощо, а також лінгвістичні прийоми (парафраза, описова номінація), перемикання коіви (перехід з іноземної мови на рідну), створення нових слів тощо. Цими стратегіями користуються автоматично, але усвідомлено, оскільки вони є ін-терлінгвістичною трансформацією: вгадування значення тієї частини інформації, що зрозуміла, або упущення недоступної для розуміння частини інформації.

Стратегії формування комунікативної особистості студента знаходяться на більш високому рівні усвідомле-ності, оскільки їх використання можна планувати. Макростратегія запам'ятовування, наприклад, включає різні мікростратегії (полегшений доступ і зберігання інформації в пам'яті: промовляння, повтор, імітація, огляд, рефе­рування, заучування і т. д.), що є по суті прийомами психології засвоєння.

А. Луукас відносить навчальні стратегії до когнітивних методів навчання, розуміючи під ними планування, контроль і оцінку знань самими студентами. Автор підкреслює, що стратегія співвідноситься із завданнями на­вчання і тісно пов'язана з підходом до навчання [7].

На наш погляд, у наведених вище роботах С. Фаєрха, Дж. Каспера, Е. Тароун, Ш. Робертс аналіз й інтерпре­тація поняття стратегії здійснюється з позиції психологопедагогічного підходу, не зачіпаючи практичних цілей комунікантів, а багатоаспектні проблеми інтерактивного дискурсу зводяться виключно до корекції мовленнєвої взаємодії, тобто компенсаційних стратегій (вербальних і невербальних способів заміни незрозумілих (нерозпіз­наних) мовних сигналів адекватнішими формами при передачі інформації), залишаючи поза увагою такі істотні сторони дискурсу як його організація, структура, механізми і способи впливу на партнера з метою вирішення професійних завдань.

Дещо інше розуміння стратегії знаходимо в науці про мову й наукових розробках проблеми створення штуч­ного інтелекту, де поняття «стратегія» також не отримало однозначного визначення. Це пов'язано зі складністю і багатоаспектністю предмету дослідження - інтерактивного дискурсу.

Оскільки дискурс - «складне комунікативне явище, що включає окрім тексту, ще і екстралінгвістичні чин­ники (знання про світ, думки, установки, цілі адресата), необхідні для розуміння тексту» [3, с. 144], а також і стратегії, до яких вдаються співрозмовники в інтерактивному дискурсі, орієнтовані на різні його аспекти і рівні. Тому під стратегією розуміють:

-   характеристики спілкування, що визначають зміст «підходу» до розуміння партнера у спілкуванні [2, с. 313], а отже, форму тексту (наказ, рада, загроза, прохання і так далі);

-   когнітивний план спілкування, який контролює оптимальне вирішення завдання гнучким і локально керо­ваним способом [1, с. 174];

-   план оптимальної реалізації комунікативного наміру, котрий за умови обліку об'єктивних і суб'єктивних чинників і умов визначає внутрішню і зовнішню структуру повідомлення [10, с. 52];

-   механізм, що використовується для синтезу різних жанрів тексту і задає відповідну організацію тексту, яка забезпечує ефективну передачу специфічних цілей повідомлення [2].

У запропонованих визначеннях загальними сутнісними характеристиками поняття «стратегія» є: 1) його ког-нітивна сутність; 2) залежність від практичної мети і комунікативного наміру; 3) залежність від контексту ситуа­ції і психологічних характеристик (портретів) учасників спілкування; 4) визначальний вплив на зовнішнє (рито-рико-композиційне) і внутрішнє (семантичне, лексичне, синтаксичне, стилістичне) оформлення тексту.

Д. Маккьюїн розробляє дискурсивні стратегії, які визначаються і структуруються в текстах таких жанрів як опис, визначення, порівняння. Звівши предикативні моделі до чотирьох схем (ідентифікації, складу, атрибутив­ності і зіставлення), автор аналізує, які схеми і стратегії використовуються для побудови вказаних типів тексту. Зокрема, схема ідентифікації відображає стратегію формування визначення; схема зіставлення відображає стра­тегію опису основної сутності тексту через порівняння з негативним уявленням про нього. Структуризація однієї і тієї ж інформації комунікантом, вважає автор, може відбуватися по-різному, залежно від цілей спілкування, а стратегія - це спосіб породження відповідного типу тексту через взаємодію схем, фокусування і семантики [2]. Таким чином, якщо інтенція є фокусуванням змісту тексту, то стратегія - вибір найбільш оптимального способу фокусування тексту за допомогою мовних засобів, і є, відповідно, когнітивно-комунікативною структурою.

Залежно від сфери вживання, ситуації спілкування, цілей, ресурсів комунікантів (знання, оцінки, очікування, бажання) і способів впливу на них стратегії можуть бути оформлені на високому рівні інтерактивності: від невер-бальних (кінетичних, проксемічних) способів до вербальних форм текстової діяльності (наказ, прохання, порада, аргументація, домовленість). На вербальному рівні стратегія маркується різнорівневим набором мовних засобів: мовними сигналами відправника й одержувача повідомлення, що утворюють певні мовленнєві кліше, оцінною лексикою, ввідними словами, словосполученнями тощо.

Якщо семантичні, стилістичні, граматичні стратегії пов'язані з внутрішньою організацією тексту, то дискур­сивні стратегії управляють формою організації і протікання діалогу: вказують на його початок, продовження або завершення; створюють передумови для його розвитку; регулюють мовленнєві дії співрозмовників, вира­жаючи очікування адресанта відносно певних реалізацій з боку адресата, даючи йому можливість скористатися тими знаннями, які він має або повинен мати відповідно до соціального, професійного статусу для належного сприйняття інформації. Актуалізація дискурсивних стратегій на мовленнєвому рівні відбувається за допомогою сигналів структуризації тексту, з яких універсальними визнаються сигнали початку і закінчення тексту, зміни ролей, реагування, залучення учасників та ін. Реалізація риторичних стратегій пов'язана, в першу чергу, з впли­вом на психіку людини як учасника спілкування; з процесами оцінювання ситуацій і прийняття рішень, вибору найбільш ефективної стратегії.

Залежно від цілей комунікативної взаємодії зі всього різноманіття стратегій, як правило, вибираються лише окремі їх типи, варіанти, завдяки яким найуспішніше реалізуються різні цілі соціальної взаємодії і впливу у кож­ному конкретному випадку.

Висновок. На підставі здійсненого дослідження робимо висновок про те, що особливо яскраво соціальна вза­ємодія розкривається в професійній комунікації та її міжособистісній зоні - діловому спілкуванні, яке виникає внаслідок потреби суспільства управляти матеріально-практичною діяльністю. У діловому дискурсі передбача­ється дослідження взаємодії людей в соціально-професійних контекстах, із врахуванням їхніх концептуально-психологічних портретів, знання співрозмовників, специфіки ситуації ділового спілкування, а в межах міжкуль-турних контактів - і соціокультурної специфіки іноземного соціуму. Текст як одиниця соціальної комунікації володіє характеристиками відповідної сфери діяльності, а його структура і її мовне втілення відображають тип діяльності і визначаються намірами, характерними для цієї діяльності. Тому, вивчаючи характеристики ділового спілкування, необхідно враховувати, що його загальне призначення полягає у вирішенні професійної проблеми, досить часто через безпосередній вплив на партнера у спілкуванні, примус, або опосередкований вплив, спону­кання, переконання. Прагнучи до мети, автор продумує стратегію і її досягнення, втілює її в найбільш адекват­них текстах: від нагадування, заклику, вимоги, до наказу, ультиматуму, загрози. У текстах знаходить вираження мова ділового спілкування - діловий дискурс - знакова система, призначена для професійної взаємодії в різних соціальних контекстах: для встановлення контакту, обміну інформацією, налагодження стосунків співпраці між партнерами, пов'язаними предметом діяльності.

Таким чином, якщо компенсаторні і навчальні стратегії (які, як правило, розглядаються як універсальні ко­мунікативні стратегії) спрямовані переважно на мовленнєву взаємодію і зводяться до відносно прогнозованого переліку, то стратегії, спрямовані на вирішення практичних цілей соціально-професійної взаємодії, є численні і специфічні для різних сфер спілкування і, відповідно, різних типів дискурсів.

Антропоцентричність, багатоаспектність і багаторівневість комунікативної взаємодії підтверджується тим, що дослідники виділяють різноманітні комунікативні стратегії: дискурсивні, компенсаторні, риторичні, соціо-культурні, семантичні, стилістичні, прагматичні тощо. Ймовірно, їх перелік відкритий і може поповнюватися залежно від реалізації нових аспектів текстової діяльності і форм комунікативного впливу. Виділення глобальних макро і мікростратегій дає змогу передбачати їх рівневу організацію. Саме на вирішення зазначеного завдання буде спрямовано наші подальші наукові розвідки.

Література:

1.Грабой Т. А. Формирование профессиональной компетенции на материале языка специальности в неязыковом вузе: Дис. канд. пед. наук: 13.00.02 / Татьяна Александровна Грабой. - М., 2002. - 175 с.

2.Маккьюин К. Дискурсивные стратегии для синтеза текста на естественном языке / К. Маккьюин // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXIV - М. : Прогресс, 1989. - С. 311-356.

3.Попова Е. А. Политический дискурс как предмет культурно-лингвистического изучения / Е. А. Попова // Языковая личность: проблемы значения и смысла. - Волгоград : Перемена, 1994. - С. 143-152.

4. Фишер Р., Юри У Путь к согласию (соглашение без ущерба для договаривающихся сторон)//Язык и модели­рование социального взаимодействия. - М. : Прогресс, 1987. - С. 173-206.Faerch C., Kasper G. Strategies in interlanguage communication / C. Faerch, G. Kasper. - New York : Longman, 1983. - 283 р.

5. Lutjeharms M. Learning strategies. Language Learning for European Citizenship / M. Lutjeharms: Report on Workshop 6A. - Tampere, Finland, 1991. - P. 34-42.

6. Luukas A. Approaches and methods. Language Learning for European Citizenship / А. Luukas: Report on Workshop 6A. - Tampere, Finland, 1991. - P. 28-33.

7. Roberts C. A. The Art of Circumlocution: Teaching strategic сompetence / C. A. Roberts // Forum. - Vol. XXVIII. -№4, 1990 - P. 41-43.

8. Rubin J. Study of Cognitive Process in SLL / J. Rubin // Applied Linguistics. 1981. - № 11. - P. 118-131.

10.       Tarone E. Some thoughts on the notion of communicative strategy / E. Tarone // TESOL Quarterly. - 1981. -
№ 15. -
P. 285-295.УДК81'243=124

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа