Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 31

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Про проблему розмежування прикметника і прислівника у «прислівниковій позиції» висловлюється Айзен­берг у своїй праці «Der Satz». Він критично сприймає твердження Адмоні стосовно цієї проблеми, зауважуючи, що приписувані Адмоні риси прикметниковому прислівнику є неправильними. Так, припущення, що schnell в Er rennt schnell є тому прислівником, що він вживається у відповідній позиції, як і «справжній» прислівник (heute, dort, leider), є неправильним, оскільки і «справжні» прислівники можуть зустрічатися в інших позиціях, як це можуть прикметникові прислівники. Тому «справжнім» прислівникам мала б бути дана інша назва, яка призвела б того, що між такими частинами мови, як прикметник і прислівник, існувала б інша частина мови [6, с. 208].

Як вказував Л. В. Щерба, «категорія прислівників є виключно формальною категорією, оскільки значення її співпадає зі значенням категорії прикметників, що очевидно із порівняння таких пар, як легкий / легко; бадьорий / бадьоро і т. д. [3, с. 26].

Проблема прикметника-прислівника базується на теорії синтагматичного релятивізму значення слова. Так, Єсперсен (1958) та Аманн (1962) вважають, що слова поза контекстом в аналітичних мовах мають лише денота-тивне значення і граматично можуть визначатися лише в синтагматичному зв'язку [13].

Прислівники різноманітні за своєю семантикою (наприклад, прислівники часу, місця, причини і мети, модаль­ні прислівники і т. д.), проте оцінну функцію можуть виконувати лише прислівники способу дії.

Вихідним моментом даної роботи є положення, що прислівники способу дії у сполученні з дієсловами корелю­ють з однокореневими незмінюваними прикметниками (тобто, в короткій формі) та виконують оцінну функцію.

© Лазебна О. А., 2012У роботі аналізуються лише ті прислівники оцінки, які зустрічаються у досліджуваних текстах з дієсловом sich fuhlen. Одиниці типу gut у сполученні з дієсловом sich fuhlen вважаємо прислівниками.

Оцінний «лексикон, граматикон і прагматикон» створюють індивідуальність як «мовної особистості», так і художнього тексту [4, с. 5]. Оцінка часто є основою мовленнєвого акту, його мотивом, смисловим завданням, від якого залежить формування висловлення [4, с. 59].

На думку О. М. Вольф, «оцінка характеризується особливою структурою, що містить ряд обов'язкових та фа­культативних елементів. Цю структуру можна представити як модальну рамку, яка накладається на висловлення і не співпадає ні з його логіко-семантичною побудовою, ні з синтаксичною». Основними елементами оцінної модаль­ної рамки є її суб'єкт та об'єкт, пов'язані оцінним предикатом. Окрім того, в модальну рамку оцінки входять, як пра­вило, імпліцитно, шкала оцінки та стереотипи, на які орієнтована оцінка в соціальних уявленнях мовців [1, с. 11-12].

У психолінгвістичних дослідженнях оцінна шкала складається із семи елементів, що відповідає деякій психо­логічній реальності: дуже добре - добре - досить добре - середньо (нейтрально) - досить погано - погано - дуже погано [4, с. 31]. На думку О. М. Вольф, «оцінна шкала не любить положення рівноваги, в самій її суті лежить асиметрія: норма та середнє не співпадають, норма зсунута до позитивної частини шкали [2, с. 99].

На перший погляд здається, що ознака «добре» або «погано» завжди присутня у складі оцінного слова як його семантичний компонент. Наприклад, beklommen, hundsmiserabel, elend (-), wohl, sicher, geborgen (+). Проте у багатьох слів, що включають оцінку, знак не детермінований. Наприклад, у erwahlt, durchbohrt. Знак в таких ви­падках визначається висловленням в цілому, тобто місцем відповідної ситуації в ціннісній картині світу [1, с. 19]:

Er fuhlte sich erwahlt und verdammt zugleich, und er fragte sich ob es so sein musste, ob es eine existenzielle, metaphysische Notwendigkeit war, eine Erfahrung, die jeder machen musste: jemanden zu lieben, den man nicht haben konnte (-) [9, с. 64].

Karen fuhlte sich von seinen bosen Blicken formlich durchbohrt, als sie die Strafe weiter entlangging, um endlich den Feldweg zu erreichen und hundert Meter weiter im Schutz des Waldes unterzutauchen [11, с. 28].

Дескриптивний компонент значення слова «виснажений - ослаблений, змучений утомою, працею і т. ін.» [14] оцінюється в «картині світу» як негативна риса, і як наслідок, висловлення містить оцінний компонент «це погано»:

Er fuhlt sich ausgelaugt, er ist es auch [7, с. 318].

Auch Alma fuhlt sich ausgelaugt, hungrig [7, с. 359].

Та ж ситуація з дескриптивним компонентом «пригнічений - охоплений гнітючими, важкими, болісними по­чуттями» [15]:

Er fuhlte sich beklommen [8, с. 57].

В наступному експресивному висловленні зі знаком питання в кінці речення особливо актуалізований оцін­ний смисл завдяки особливому інтонаційному оформленню:

Ob sie sich vorstellen konnte, wie gedemutigt er sich gefuhlt hatte? [11, с. 446].


Слід зазначити, що тісний атрибутивний зв'язок між придієслівним прислівником та дієсловом створює до­статні передумови для утворення більш чи менш сталих словосполучень. Наприклад, sich unwohl fuhlen.Спостереження за процесом функціонування оцінних висловлень свідчить про те, що кількісний склад при­слівників оцінки, вживаних з дієсловом sich fuhlen, надзвичайно великий через високу емоційність носіїв мови. Проаналізовані приклади свідчать про переважання в негативній оцінній шкалі прислівників з прямою чи опосе­редкованою оцінною семемою - погано. Варіативність прислівників оцінки у сполученні з дієсловом підкреслює зв'язок атрибутивного значення, виражене прислівником оцінки, з предикативним ядром висловлення в цілому.

Література:

1.Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки / Е. М. Вольф. - М. : Наука, 1985. - 227 с.

2.Вольф Е. М. Оценочное значение и соотношение признакою «хорошо / «плохо» // Вопр. Языкознания. - 1986.

 

-   С. 98-106.

3.Гвишиани Н. Б. Полифункциональные слова в языке и речи. Уч. пособие. - М. : «Высшая школа», 1979. - 200 с.

4.Маркелова Т. В. Семантика оценки и средства ее выражения в русском языке. Уч. пособие. - М. : МПУ, 1993.

-   125 с.

5.Brandl L. Zur Unterscheidung der Wortarten Adjektiv und Adverb in adverbialem Gebrauch. GRIN Verlag, Januar 2008. - 24 s.

6.Eisenberg P. Grundrifl der deutschen Grammatik. Der Satz. Bd. 2. Stuttgart u. a.: Metzler, 2004. - 576 s.

7.Geiger A. Es geht uns gut. Roman. / A. Geiger - Wien : Carl Hanser Verlag, 2005. - 390 s.

8.Glavinic T. Das Leben der Wunsche. Roman. / T. Glavinic - Munchen : Carl Hanser Verlag, 2009. - 319 s.

9.Gruber M. Ins Schloss. Roman. / M. Gruber - Innsbruck : Haymon Verlag, 2004. - 240 s.

 

10.Jung W. Grammatik der deutschen Sprache. VEB Bibliographisches Institut Leipzig, 1973. - 518 s.

11.Link Ch. Der fremde Gast. Roman. / Ch. Link - Munchen : Wilhelm Goldmann Verlag, 2005. - 480 s.

12.Meyer C. Als wir traumten. Roman. / C. Meyer - Frankfurt am Main : S. Fischer Verlag GmbH, 2010. - 518 s.

13.http://www2. rz. huberlin.de/linguistik/institut/syntax/krakau2006/beitraege/maxymtschuk.pdf

14.http://sum.in.ua/s/vysnazhenyj

http://sum.in.ua/s/pryghnichenyjУДК 811.112.2'373:165

Лащук О. М.,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк

АНТРОПОЦЕНТРИЧНИЙ ПІДХІД У ДОСЛІДЖЕННІ БІНАРНИХ КОНЦЕПТІВ

«NAHE» ТА «DISTANZ»

Стаття присвячена огляду основних підходів до тлумачення такого наукового поняття як «антропоцен­тризм», а також визначено його місце в сучасних лінгвістичних дослідженнях. Виявлено специфіку опису мови крізь призму лінгвістичного антропоцентризму. З'ясовано суть бінарних концептів «NAHE» та «DISTANZ» на основі антропоцентричної парадигми.

Ключові слова: когнітивна лінгвістика, антропоцентризм, егоцентризм, парадигма, мовна особистість, бі­нарний концепт.

Статья посвящена обзору основных подходов к толкованию научного понятия «анторпоцентризм», а так­же определено его место в современных лингвистичных исследованиях. Обнаружена специфика описания языка сквозь призму лингческического антропоцентризма. Выяснена суть бинарных концептов «NAHE» и «DISTANZ» на основе антропоцентричной парадигмы.

Ключевые слова: когнитивная лингвистика, анторпоцентризм, егоцентризм, парадигма, языковая личность, бинарный концепт.

In the article the phenomenon of the scientific notion «anthropocentrism» is considered. In the modern linguistic researches its place, form of transfer are determined. The specific features of linguistic anthropocentrism are analyzed. The essence of binary concepts «NAHE» and «DISTANZ» on basic of new scientific paradigm is established.

Key words: cognitive linguistics, anthropocentrism, egocentrism, paradigm, language personality, binary concept.

Час на зламі XX - XXI ст. став періодом стрімкого зростання теоретичних інновацій. Входження у нове тисячоліття науки про мову відзначається досить великою кількістю ідей та їх рішеннями [1, c. 17]. К. І. Мізін зазначає, що парадигмально-методологічні «стрибки» стали основною прикметою мовознавства даного часового простору. І чим далі, тим більше цей процес прискорюють [11, с. 75]. Для багатьох наук, наприклад, етнолінг­вістики, психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології, соціолінгвістики принцип антропоцен­тризму стає провідним.

Актуальність даної статті полягає у дослідженні бінарних концептів «NAHE» та «DISTANZ» крізь призму антропоцентричної парадигми.

Метою даної статті є з'ясування системних параметрів антропоцентичного підходу до вивчення мовних явищ. Відповідно окреслюємо наступні завдання: 1) дослідити існуюче в лінгвістиці трактування поняття «ан­тропоцентризм»; 2) розглянути закономірності прояву антропоцентризму під час дослідження бінарних концеп­тів «NAHE» та «DISTANZ»; 3) визначити специфіку опису мови крізь призму лінгвістичного антропоцентризму та виділити загальні положення її опису.

Антропоцентричний підхід як загальний стиль мислення у всіх вимірах пізнання здобуває все більше визна­ння, він є новим витком спіралі у розвитку науки. У лінгвокогнітивних дослідженнях неможливо не приділити увагу значенню людського чинника у процесі пізнання світу. Саме людина є центральним фігурантом цього про­цесу, вона є центром конструювання універсуму.

Антропоцентричний поворот у мовознавстві зумовлений тим, що увага дослідників перейшла з питання «як влаштована мова» на запитання «як функціонує мова». Як наслідок, виникла необхідність у формуванні та роз­витку нового підходу до аналізу та інтерпретації мовного матеріалу. Ідея нової наукової парадигми полягає в об'єднанні мови і людини та розумінні сутності мови як динамічної системи. В науці про мову використання ан-тропоцентричного принципу, суть якого лаконічно висловив Е. Бенвеніст - «людина в мові» займає особливе міс­це. Реалізація цього принципу передбачає «поєднання мови й побуту людини в одному полі пізнання» [14, с. 11].

Для сучасної лінгвістики принцип антропоцентризму став одним із пріоритетних підходів до дослідження наукових феноменів і розглядається як методологічний базис для уніфікування лінгвістики з комплексом су­міжних наук, суть якого полягає у вивченні наукових об'єктів відповідно до їхньої ролі для людини, відповід­но до призначення в життєдіяльності, розвитку людської особистості та її вдосконаленні. Згідно із зазначеним принципом, людина, яка розмовляє здатна присвоїти собі мову в процесі її використання, оскільки мова не має іншої об'єктивності, аніж та, яка встановлюється в глибинах суб'єктивного. Врахування названого положення дозволяє розглядати мову як особливу семантичну систему, основні «референційні» точки якої співвідносяться з індивідом, який веде розмову, а використані людиної мовні засоби виступають як «аутореференційні» [2, с. 3].

Принцип антропоцентричності сам по собі був відомий лінгвістиці давно. Здавна перед мовознавством по­стала фундаментальна проблема взаємообумовленості мови і людини та її ролі як істоти вербальної природи в усвідомленні сутності мовних процесів. Перші згадки про його вплив зустрічаємо у відомому диспуті античних філософів про природний чи умовний характер слова та мови (Геракліт і Демокріт). У своїх працях В. фон Гум­больдт визначив подальші напрями лінгвістичної науки. Мову він розглядав як таку, що безпосередньо закладена в людині і яка не є свідомим утвором людського розуму. Мову не можна було б вигадати, якби її тип не був уже запрограмований у свідомості. В. фон Гумбольдт вважав, що неможливо розглядати мову без урахування люд­ського фактора, це конструктивна властивість людини, а людина є людиною саме через посередництво мови, тобто мова є «людиноутворюючою» силою [4, с. 313-314, 349]. Мова як антропологічне явище - невід'ємне від суб'єктивного світу і мислення людини, її вивчення «не є кінцевою ціллю, а разом з іншими науками слугує най-

© Лащук О. М., 2012вищій і загальній меті людського духу, меті пізнання людиною самої себе і свого ставлення до всього баченого і небаченого навколо себе» [5, с. 283]. Саме таке трактування антропоцентризму імпонує нам під час дослідження бінарних концептів «NAHE» та «DISTANZ».

Починаючи з 90-х років ХХ ст., «антропологічний принцип» Гумбольдта набув особливої актуальності в сфе­рі наук про людину та її мову: лінгвогносеології, лінгвосоціології, лінгвоетнології, лінгвопалеонтології і, наре­шті, в лінгвокультурології та філософії мови [2, с. 3].

З появою структуралізму в лінгвістиці довгий час панувала тенденція відчуження мови від людини і розу­міння її лише як форми вираження логічних процесів, чітко системного і замкнутого явища. Посилили цю те­оретичну установку і положення Ф. де Сосюра, який вважав, що «єдиним і істинним об'єктом лінгвістики є мова, яка розглядається в самій собі і для себе». На противагу цьому концепція структуралізму Г. Гійома пря­мо протилежна традиційному позасуб'єктному структуралізму, в якому об'єктом спостереження є об'єктивний світ, поза мовцем. Г. Гійом писав: «...мова не має іншої об'єктивності, крім тієї, яка встановлюється в глибинах суб'єктивного» [12, с. 13-14].

У працях вчених, які належали до психологічної та младограматичної шкіл, теж відслідковується принцип антропоцентризму (Х. Штейнталь, Г. Пауль, А. А. Потебня, І. А. Бодуен де Куртене та ін.). Вони вважали, що в мові прослідковується закон перспективи або ж егоцентризму, згідно з яким, віддаляючись від місця, де ми зна­ходимось чи відчуваємо себе, відмінності між предметами стають все меншими, згодом зникаючи ще більше; віддаленіші об'єкти асимілюються та поглинаються ближчими. Наприкінці ХІХ ст. у своїй праці «Фонологія» (1899) І. А. Бодуен де Куртене виокремив атропофоніку як науку, яка займається звуками за своєю суттю виключ­но людськими, тобто звуками людської мови. Згодом даний принцип знайшов відображення в роботах представ­ників Московської семантичної школи, а також під час лексикографічного опису А. Вежбицької таких іменників, як яблуко, собака, причому сама авторка називає свій підхід до тлумачення слів антропоцентричним. Наприклад, визначаючи розмір собаки, А. Вежбицька вводить семантичні компоненти значення «однією рукою не підні­меш», «встаючи на задні лапи, може бути на рівні з людиною» [17, с. 168]. Згідно з концепцією А. Вежбицької, щоб описати концепти, треба враховувати ситуацію, за якої вони пов'язані з людською діяльністю.

Антропоцентризм пронизує усі сфери духовного і соціального життя людини. У формах духовної культури антропоцентризм фіксується у міфології, філософії, релігії, мові й мовленні.

ХХ ст. характеризується особливим впливом антропоцентризму як у працях теоретичного мовознавства, так і в роботах прикладного характеру. Відповідь на запитання, як функціонує мова, вимагає розгляд останньої сто-тосовно її носія - людини. Терміни антропоцентризм, антропоцентричний принцип, антропоцентричність в мові лінгвістики з'явились нещодавно, хоча їхня суть була відображена частково в роботах К. Бругмана, К. Бюлера, Е. Бенвеніста, Ш. Баллі, Г. Гійома, О. Єсперсена, які проявляли інтерес до людського чинника в мові, до людини як мовної особистості. На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки проблемою мовця в мові і мовленні цікав­ляться А. Вежбицька, О. В. Падучева, Ю. С. Степанов, Т. В. Цив'ян, М. О. Шелякін та інші.

У роботах загальнолінгвістичного характеру ідея антропоцентризму спостерігається у французького вченого Е. Бенвеніста, яка полягає в суб'єктивності мови як іманентної ознаки і проявляється як вияв природної мовлен­нєвої егоцентричності. Одну з частин «Загальної лінгвістики» науковець називає «Людина в мові» (1974). В своїй праці він розвиває думку, що в світі існує лише людина з мовою, людина, яка спілкується з іншою людиною, і мова, таким чином, належить самому визначенню людини [3, с. 298]. Суб'єктивність (за Е. Бенвеністом) і модус (за Ш. Баллі) мають спільну особливість - централізація позиції мислячого суб'єкта мовлення у процесі поро­дження висловлення. Акцентування «ego» суб'єкта дозволяє Е. Бенвеністу розширити коло мовних явищ, що співвідносяться з егоцентричністю в мовленні. Усвідомлення мовця як суб'єкта проявляється в категоріях особи, в особових займенниках та в інших класах займенників (вказівні), прислівниках, прикметниках, що організують просторові та часові відношення навкруги суб'єкта, що береться за орієнтир [12, с. 15].

Аналізуючи концепцію Е. Бенвеніста та визначаючи антропоцентризм основним принципом сучасної лінг­вістики, Ю. С. Степанов у своїх наукових працях наголошує на тому, що мова створена за людською «міркою», і цей масштаб закарбований у самій організації мови, спираючись на який вона і повинна вивчатися [13, с. 15]. У цьому науковець вбачає пріоритетний зміст мовознавства як науки про мову в людині та про людину в мові.

Вивчення мови тісно переплітається з великою кількістю антропологічних, психологічних і соціологічних проблем, що входять до сфери мовознавства, яка є невіддільною від питань щодо реального функціонування та ролі мови в житті людини. Концепція відображення в мові і мовленні антропоцентричного принципу як способу опису та моделювання мови, отримали розвиток в роботах Ю. М. Караулова. Вчений висловлюється про немож­ливість переходу від «мовної моделі світу» до більш вищого рівня узагальнення - до «концептуальної моделі світу» з допомогою винятково лінгвістичних прийомів [7, с. 44] і, що неможливо пізнати мову, не виходячи за її межі, не звернувшись до її творця, носія, користувача, тобто, людини, конкретної мовної особистості [7, с. 7]. Та­ким чином, у центрі уваги Ю. М. Караулова стає складне та недостатньо досліджене поняття мовної особистості, яке він запропонував включити до об'єкту лінгвістики.

Протиставлення досліджуваних бінарних концептів «NAHE» та «DISTANZ» вказує на точку свого відліку - людину. Одним із визначальним етапом присвоєння світу людиною є відділення себе від іншого (Aus dieser inneren Distanz heraus konnen sie sich um eine seelische Identitat kummern. - ZEIT, 2007. Wahlen bedeutet aktive Teilhabe an dieser Gesellschaft und die Aufgabe der inneren Distanz. - ZEIT, 2009. Ich werde nie mude, mich uber unsere geistige Nahe zu wundern und dafi wir uns auch aufierlich sehr ahnlich sind. - ZEIT, 1994. Er traue einzelnen Menschen sehr viel zu, im Guten wie im Schlechten, schon aus Angst vor Enttauschungen habe er immer eine gewisse Distanz gehalten. - ZEIT, 2009 [16]). Дана позиція за Е. Бенвеністом виступає необхідною умовою для усвідом­лення себе самого (Keine Frage: die intime Nahepotenziert die Wirkung. - ZEIT, 1998 [16]).Поняття «NAHE» та «DISTANZ» є невід'ємною буттєвою характеристикою особистості, які пронизюючи її сутність, залишають свій вияв у внутрішніх процесах і станах та комунікативній поведінці, безпосередньо про­являючись у мовних засобах (Ein Balanceakt zwischen Nahe und Distanz, Milde und Strenge sei das. - ZEIT, 2009. Das Bedurfnis nach Nahe und Distanz kann fur beide sehr unterschiedlich sein. - ZEIT, 2008. Nahe und Distanz, Urvertrauen und Enttauschung, Gluck und Vergeblichkeit sind Erfahrungen, die in den ersten gemeinsamen Jahren wurzeln. - ZEIT, 2006 [16]). Бінарні концепти «NAHE» та «DISTANZ» ми трактуємо ключовими детермінантами особистісного простору людини, активного діяча (Agens).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа