Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Дискурсивний акт (ДА) - «одиниця мовленнєвої взаємодії, включена в інтеракцію», яка представляє собою «ланцюжок мовленнєвих актів, об'єднаних спільною телеологічною установкою в єдиний мовленнєвий блок, в якому сходяться, перетинаються і взаємодіють різні ілокутивні сили з різними (первинними і вторинними) праг­матичними значеннями [6].

Оскільки мовленнєвий акт є неподільною одиницею мовленнєвої взаємодії, а дискурсивний акт - мовленнє­вим блоком, який складається з сукупності мовленнєвих актів різних за своєю прагмасемантичною спрямова­ністю, у світлі теорії мовленнєвої діяльності ми трактуємо ухильність як двоєдиний дискурсивний акт із теле­ологічною установкою «уникнути надання інформації». Розгляд ухильності як двоєдиного дискурсивного акту є одним із пріоритетних перспектив дослідження, що без сумніву розширює межі розуміння та трактування цього явища у світлі теорії мовленнєвих актів. Дискурсивний акт ухильності складається з двох мовленнєвих кроків -ініціальної репліки-стимулу про надання інформації, що її виголошує співрозмовник-адресант, та і респонсивної репліки-реакції про відмову/ухиляння від надання інформації, що її виголошує співрозмовник-адресат [5].

Безумовно, надзвичайно актуальним є узагальнення схем корелятивної взаємодії мовленнєвих актів ініціаль­ної та респонсивної ухильної реплік в межах дискурсивного акту ухильності, оскільки цей тип мовленнєвої вза­ємодії неможливо розглядати відокремлено через взаємозалежність ініціальної та респонсивної реплік. Респон-сивна репліка може вважатись такою, що реалізує ухильність тільки у відповідності до комунікативної ситуації та обставин спілкування. При цьому, їх не досить для того, щоб стверджувати, що має місце ситуація ухильності, тому що основну роль у цьому процесі відіграє ініціальна репліка. Саме зіставлення фокусу запитання та відпо­віді на нього (ініціальної та респонсивної реплік) дає нам підстави стверджувати про двоєдиний дискурсивний акт ухильності.

Для характеристики ДА ухильності була використана матриця основних алгоритмічних ознак ДА, розроблена Приходьком А. М. [6].

За способом використання безпосередньо ухиляння від відповіді у межах ДА ухильності втілюється завжди виключно у респонсивній репліці, як реакція на запитання. За способом вираження ДА ухильності може втілю­ватись як прямо, так і непрямо в залежності від інтенцій мовця. Щодо конфліктного чи кооперативного режиму спілкування, не можна стверджувати, що ДА ухильності втілюється тільки в умовах одного з них, оскільки уста­новка на спілкування залежить від намірів та цілей мовця та обраного ним типу ухильності. Вважаємо, що якщо

© Місягіна І. М., 2012мовець обрав непрямий тип ухильності, то він зацікавлений у дотриманні Загального Принципу Кооперації [2; 3] та кооперативному спілкуванні. Пряма ухильність передбачає повну відмову від спілкування і відповідно кон­фліктний режим комунікації. Алгоритмічна ознака «вигода-невигода» для мовця характеризує ДА ухильності як такий, що зазвичай є вигідним для мовця, а не для адресата, хоча є випадки, коли цей ДА вжитий для того, щоб зберегти гідність адресата чи уникнути його критики. Тому відповідно, якщо ДА ухильність втілений з вигодою для мовця, можна очікувати бенефактивний результат для мовця і малефактивний результат для адресата. Якщо ж він втілений з вигодою для адресата, банефактивний результат, відповідно, матиме адресат, а результат, що отримає мовець у цій ситуації залежить від параметрів комунікації та контексту.

Таким чином, ухильність можна трактувати як дискурсивний акт типу «конформатив» [6], що є реактивною мовленнєвою дією, яка використовується як в кооперативному, так і в конфліктному режимах спілкування, і об'єднаним ідеєю знання мовця про користь і шкоду у випадку прийняття оперативної ініціативи. Дискурсивні акти типу «конформатив» сигналізують як про повне (відмова від надання інформації), так і часткове (надання лише частини інформації) ухиляння.

Стосовно узагальнення схем корелятивної взаємодії мовленнєвих актів ініціальної та респонсивної ухильної реплік в межах дискурсивного акту «ухильність від відповіді», можна зауважити, що ініціальна репліка виражена переважно експліцитними МА квеситиву (1), імпліцитні квеситиви, що спонукають втілення ухильності, трапля­ються рідше (2):

(1) «So what did you think of your husband's little video?» «I really haven't given it much thought. »«Like hell you haven't»(D. Baldacci. Total control, p. 400).

(2) «I still don't understand how you got here and who you are,» she added with ice in her voice. «Your father.... our father will explain,» I said. She flicked me another of her scornful glances before throwing her hair back (V. C. Andrews. Ruby, p. 220).

У другому прикладі ініціальна репліка виражається імпліцитним МА квеситиву, у якому мовець констатує факт відсутності розуміння. В умовах кооперативного спілкування таке демонстрування мовцем свого незнання передбачає спробу співрозмовника заповнити його інформаційну лакуну.

Респонсивна репліка виражається через МА квеситиву, директиву, промісиву або експресиву: Хоча необ­хідно зауважити, що найпоширенішою схемою кореляції МА у ДА «ухильність від відповіді» є наступна «МА-квеситив-МА констатив» із значною перевагою констативу-припущення (3), констативу-ствердження (4) або констативу-відмови (5):

(3) «.. You've met him, haven't you? What's your reaction?»I shrugged noncommittally. «He seems okay» (S Grafton. «I» is for Innocent, p. 158).

(4) «Do you like him?» asked Donna suddenly. Julietflushed. «He's a very good doctor, I believe,» she prevaricated. «That's not what I asked. I asked you if you like him. » «I do hope you're not trying to matchmake,» said Juliet (BNC).

Запитання та відповідь можна назвати узгодженими лише у випадку ігнорування контексту та ситуації. До­цільно зауважити, що співрозмовник запитував не про професійні, а особисті характеристики об'єкта уваги, та мовець, проігнорувавши контекст, ухилився від запитання, вживши для цього МА констативу-ствердження у респонсивній репліці.

(5) »Is anything amiss at Triton?» Sawyer watched her squeezing her hands together. He resisted the temptation. «It's an ongoing beruau investigation, Sidney. I really can't say. » She stepped back a bit. «I understand, of course» (David Baldacci. Total control. p. 287).

Мовець прямо відмовляється надавати інформацію (It's an ongoing beruau investigation, Sidney. I really can't say), слухач зрозумів неможливість її отримання і припинив ставити запитання (I understand, of course). Часом кореляційна схема може складатись більш як з двох МА (6):

(6) «Curtis, what's the matter? Is someone there with you?»(МА квеситив, МА квеситив) «That's right. Listen, why I called? I was wondering if you could meet me so we could talk about something. »(МА констатив, МА ди­ректив, МА констатив) «Who is it? Are you okay?» (МА квеситив, МА квеситив) «Can you meet me? I have some information. » (МА квеситив, МА констатив)What's going on? Can you tell me who's with you?» (МА квеситив, МА квеситив) »Meet me at the bird refuge and I'll explain (МА директив, МА промісив) (S Grafton.. «I» is for Innocent, p. 268).

Важливо також те, що чим менш прямо та різко мовець задає запитання, тим більш імпліцитно виражена ухильна відповідь, і навпаки, чим більш прямо та категорично мовець запитує, тим більш категорично та експлі-цитно звучить відмова співрозмовника надати інформацію.

У світлі теорії мовленнєвої діяльності це твердження відображається наступним чином: МА експліцитний квеситив (Do you know.. ?) або директив (Tell me!) ініціюють МА констатив-відмову (It is none of your business), МА констатив-незгоду (I am not going to tell you!), МА експресив (Why should I tell you?), МА директив (Do not ask me this!). В свою чергу, непрямий МА квеситив ініціює МА констатив-припущення (maybe, perhaps, seems), констатив - ствердження (відхід від теми), хоча варто зауважити, це не є абсолютною тенденцією. Наступний приклад ілюструє схему МА непрямий квеситив-МА констатив-припущення (7):

(7) »I've heard rumors that you're planning to stay on as sheriff,» Frost said. Jackson meandered toward the desk. «Seems likely»(J. Bohander. Warrior Heart, p. 232).

Очевидно, це пояснюється тим, що чим категоричніше звучить запитання, тим менше відповідач має шляхів для відступу (уникнення відповіді на запитання), і тоді він обирає варіант демонстративної, прямої ухильності. І навпаки, коли запитання задано непрямо, мовець може вдати, що не помітив його і ухилитись із значно меншими «затратами», тобто не виказавши свого небажання повідомляти інформацію.Таким чином, у результаті здійсненого аналізу було обґрунтовано трактування ухильності як двоєдиного дис­курсивного акту. Здійснено характеристику дискурсивного акту ухильності з врахуванням основних алгоритміч­них ознак дискурсивних актів. Здійснено спробу узагальнення схем корелятивної взаємодії мовленнєвих актів ініціальної та респонсивної ухильної реплік в межах дискурсивного акту ухильності.

Література:

1.Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики: [монографія.] / Ф. С. Бацевич. - Львів : ПАІС, 2010. - 336 с.

2.Гордон Д. Постулаты речевого общения / Д. Гордон, Дж. Лакофф // Новое в зарубежной лингвистике. Праг­матика. - М. : Прогресс, 1985. - Вып. 16. - С. 276-302.

3.Грайс Г. П. Логика и речевое общение / Г. П. Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. Прагматика. - М. : Прогресс, 1985. - Вып. 16 - С. 217-237.

4.Остин Дж. Слово как действие / Дж. Остин // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17: Теория речевых актов. - М., 1986. - С. 22-129.

5.Павленко Л. В. Дискурсивний акт «підхоплення» у англійському діалогічному мовленні (на матеріалі су­часної художньої прози): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови»/ Л. В. Павленко - Львів, 2011. - 20 с.

6.Приходько А. М. Дискурсивные акты: прагмасемантика и прагматипология / А. М. Приходько // Когниция, коммуникация, дискурс. - 2010. - № 1. - С. 101-122.

7.Серль Дж. Классификация иллокутивных актов / Дж. Серль // Новое в зарубежной лингвистике. - М., 1986. - № 17. - С. 170-194.

Стернин И. А. Русские: коммуникативное поведение / И. А. Стернин, Ю. Е. Прохоров. - [3-е изд., испр.] -М. : Флинта; Наука, 2007. - 238 с.УДК 811.134.2'27:808.5

Молодоженя О. Ю.,

Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів

ЗАСОБИ МОВНОЇ ГРИ В МАГІЧНИХ РИТУАЛАХ

Здійснено загальний огляд вживання магічних прийомів у мовленні. Виокремлено дві форми магічних реалізацій - ворожіння і заклинання. Зазначено засоби мовної гри, що вживаються у вербальних магічних актах. Проілю­стровано випадки вживання основних прийомів мовної гри в заклинаннях і магічних ритуалах.

Ключові слова: магічний ритуал, міжособистісний ритуал, метафора, псевдокомунікація.

Призведено общее исследование употребления магических приемов в речи. Выделены две формы магических реализаций - колдовство и заклинание. Указаны приемы языковой игры, используемые в вербальних магических действиях. Проиллюстрированы случаи употребления основных приемов языковой игры в заклинаниях и магичес­ких ритуалах.

Ключевые слова: магический ритуал, межличностный ритуал, метафора, псевдокоммуникация.

General study of magic means used in the discourse is made. Witchcraft and invocation are defined as the two forms of magic realizations. Means of the language play used within magic verbal actions are indicated. Main cases of language play means used in invocations and goetic rituals are illustrated.

Key words: goetic ritual, interpersonal rite, metaphor, pseudocommunication.

Початок ХХІ сторіччя - межовий час у соціальному та економіко-екологічному житті світової спільноти. Це час, що сприяв пробудженню забутих архетипів та інтуїтивному поверненню людини до первісно-міфологічного світосприйняття. Сучасна людина почала займатися активним пошуком шляхів виконання нових завдань, а та­кож гонитвою за новими засобами розв'язання своїх старих наболілих і невирішених проблем. Певних успіхів у цьому вона досягає через звернення до магії.

Антрополог культури та культурознавець Зузанна Ґренбецька стверджує, що «зацікавлення магією пов'язане із ситуацією суспільної кризи, з життєвими негараздами» [3, с. 15]. Велику схильність до магії та містицизму має іспаномовне суспільство, що всотало культуру двох континентів, а відтак, йому дісталася багатюща культово-релігійна спадщина католицької церкви та американських індіанців. Іспаномовне населення, як жодне інше, від­чуває повсякденне єднання зі всесвітом та вічністю. Значна частина таких переживань, як і спосіб життя цього суспільства, пов'язані з його релігійністю. Справді, іспаномовні «не роблять майже нічого такого, де б не про­стежувалася присутність релігії» [5, c. 27]. Їхня поведінка тяжіє до ритуальності, а відтак - і до магії.

Звернення людини до магії може бути несвідомим або свідомим. У першому випадку йдеться про дотримання найвідоміших звичаїв, усталених народних традицій, про зважання на забобони або здійснення встановлених релігією і/або суспільством ритуалів. Так, людина виконує певні дії, проте не задумується над їхнім змістом, не прагне їх розшифрувати чи осягнути їхню символічність. Свідоме звернення до магії - це ворожіння або ж чаклунство. Під ворожінням ми маємо на увазі угадування майбутньої долі, під чаклунством - спробу магічного впливу на стан речей за допомогою магічних ритуалів.

Зазначені форми магічних дій передбачають промовляння заклинань, і саме таким чином магія реалізується в мовленні. Іншим варіантом спостереження за магією в мовленні є вербальне оформлення ворожіння або ж ча­клунства, тобто його опис як рецептури, як практичного скерування в антропологічному чи культурологічному дослідженні, у літературному творі, у посібнику чаклуна, у блогах або чатах Інтернету, де має місце обмін ма­гічним знанням і досвідом, тощо. Саме на такому матеріалі можливе вербальне дослідження магії. Мовленнєве оформлення замовлянь, заклинань і чаклунства, розміщених на іспаномовних сторінках мережі, і буде предметом нашої розвідки.

Актуальність цього дослідження зумовлена відсутністю наукових розробок, які б відображали картину вжи­вання зображальних засобів мови в ритуалах. Подібні розвідки охоплюють, головним чином, ритуали, описані у творах художньої літератури. Заклинання, замовляння, ворожіння або ритуали чаклунства знаходяться осторонь філологічних досліджень (і літературознавчих, і лінгвістичних), оскільки вони не є ні літературним жанром, ні комунікативним актом. Сучасна магія, з одного боку, вважається окультним знанням, з іншого - арсеналом беззмістовної мовленнєвої діяльності, яка не вартує зусиль лінгвістичної науки. До зазначеного вище додамо, що фокус існуючих дотичних до цієї теми досліджень спрямовувався не на магічні елементи, а на стилістику літературного тексту загалом, а тому він зачіпає магію лише епізодично. Об'єктом нашого дослідження є засоби мовної гри, зафіксовані в мовленні магічних ритуалів.

Вчені-культурологи вважають магію «проблематичним поняттям, багаторазово на різні способи означува­ним» [3, с. 15]. Так, кожен учений для своєї роботи я використовує «оперативні дефініції» [там само], тобто такі, що відповідають парадигмі його досліджень. Ми вважатимемо, що магія - це «намагання вплинути на при­родний перебіг подій символічними діями: обрядами й ритуалами» [2]. Таке визначення, по-перше, виокремлює форми магічного впливу, по-друге, розкриває механізм магії.

Помічною в цьому сенсі для нас є теорія «магічного мислення» англійського антрополога Дж. Дж. Фрезера, що ґрунтується на двох принципах: 1) принцип подібності стверджує, що подібне породжує подібне, або наслі­док має відбиток своєї причини; 2) принцип контакту полягає в тому, що речі, які колись взаємодіяли, продовжу­ють перебувати у зв'язку, незалежно від часу, що минув, та відстані, що їх розділяє [там само]. Найяскравіше це відображає техніка вуду, присутня чи не в кожній культурі. Так, чаклун виконує дії, що певним чином повинні вплинути (можливо, певним чином повторитися) з суб'єктом чаклування: наприклад, чаклун проколює в певному

© Молодоженя О. Ю., 2012місці ляльку, і людина, яку відображає ця лялька, повинна відчути біль у зазначеній чаклуном частині тіла. Аби гарантувати зв'язок людини з лялькою, чаклун одягає на останню річ, що належала цій людині (другий принцип).

Ритуал - це своєрідна форма спілкування зі всесвітом. Здійснюючи дослідження мовленнєвого оформлення магічних ритуалів, його слід співставити з такою мовознавчою категорією, як міжособистісні ритуали комуніка­ції. Міжособистісні ритуали (в комунікації) - стереотипові моделі мовленнєвої поведінки, обмін прийнятими в суспільстві повідомленнями і пара лінгвістичними засобами, доречними у даній ситуації, які виконують функції стабілізації стосунків, соціального контролю, передавання досвіду [1, с. 336]. На відміну від міжособистісних, магічні ритуали виконують стабілізаційну функцію (ефект плацебо), а також функцію контролю (або ж створю­ють таку ілюзію). Магічні ритуали передбачають односторонній зв'язок із всесвітом, проте він стає взаємним у контексті гри, коли людина вірить, що одержить відповідь на своє прохання.

Найпоширенішими формами чаклунства, які можна знайти в мережі, є приворот (з його допомогою прагнуть прикликати прихильність коханої людини), чаклунства і заговори на успіх, на багатство і на здоров'я, а також виготовлення талісманів.

Серед засобів мовної гри, що застосовуються в магії, ми зауважили метафору, метонімію, повтор, синтаксич­ний паралелізм, а також псевдокомунікацію, що має форму риторичного звертання.

Магічна метафора має інструментальну форму: вона полягає в перенесенні «успішності» одного процесу на інший. Так, маємо описи подібних чаклунств:

«Para atraer la suerte solamente te tienes que ponerte la ropa al reves» [7]. - «Щоб наблизити до себе фортуну, тобі потрібно лише вдягти одяг навиворіт» [для тих, кому не щастить].

«Asi como estas semillas crecen y dan sus frutos, asi lo hara mi exito profesional» [там само]. - «Як ці насінини проростають і дають плоди, так само станеться з моїм успіхом на роботі».

Метонімія простежується в виборі талісманів, у заміні покровителя його символом (Меркурій - бог торгівлі):

«.. .tambien incluir un termometro, ya que el mercurio favorecera nuestros esfuerzos» [7]. - «.. .також взяти з собою [в ділову подорож] термометр, оскільки ртуть сприятиме успіху наших зусиль».

Повтор у магії відображає кількість знарядь ворожіння або кількість разів, яку промовляють заклинання. По­втори пов'язуються з «магічними» числами 2, 7 і 10, проте найчастіше повторюються кратні 3: 3, 9, 12 і 21.

І в ритуалі загалом, і в заклинанні зокрема повтор уважається потужним засобом підсилення енергетики; він «закріплює» магічний ефект:

«Asi era, asi es y asi sera». - «Так було, так є і так буде» [6].

Так само має працювати синтаксичний паралелізм:

^oncedeme mi deseo. Cumple mi sueio» [7]. -

«Даруй мені моє бажання. Здійсни мені мою мрію».

Повтор і синтаксичний паралелізм здатні створювати ритм, який є невід'ємною складовою деяких заклинань: «.por esta hoja de tomillo el lunes me desearas, por esta hoja de jazmin el martes me desearas.» [6] -«.із цим листком чебрецю ти мене зажадаєш у понеділок, із цим листком чебрецю ти мене зажадаєш у вівторок.»

Поширеним у заклинаннях є риторичне звертання, тобто «звертання до відсутньої чи мертвої людини, або ж до неживого об'єкта» [4, с. 175]:

«Amable sefora luna, madre del amor y la luz, concedeme mi deseo» [там само]. - «Ласкавий місяцю, батьку лю­бові й світла, здійсни моє бажання».

«Arbol, amo del silencio y la paciencia...» [там само]. - «О дерево, господарю тиші та спокою...»

Ми ознайомилися з небагатьма зразками чаклунства. Значення засобів мовної гри для магії важко перебіль­шити, і всі вони є відображенням віри у вплив через взаємодію. Проте навіть позбавлені цих засобів заклинання вважаються магічними: мовлення як таке в чаклунстві також важить - кожне слово може бути здатним до мате­ріалізації.

Література:

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник / Флорій Сергійович Бацевич. - К. : Академія, 2004. - 344 с.

2. Вечірко Р. Первісна магія / Роман Вечірко // Українська та зарубіжна культура. - [Електронний ресурс]. - Ре­жим доступу : http://studentbooks.com.ua/content/view/148/46/1/10/

3. Ґренбецька З. «Магія - це така собі третя система» / Лузання Ґренбецька // Український журнал. - 7/2007. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrzurnal.eu/ukr.archive.html/17/

4. Москвин В. П. Выразительные средства современной русской речи: терминологический словарь-справочник / Владимир Павлович Москвин. - М. : Едиториал УРСС, 2004. - 248 с.

5. Copeland J. G.: J. G.copeland. Civilizacion y cultura / John G.copeland. - New York : Holt, Rinehart and Winston, 1981. - 206 p.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа