Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Навольська Г. І.,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ

У статті з'ясовано, які дидактичні умови сприяють формуванню лінгвістичної компетенції студентів філо­логічних факультетів при вивченні латинської мови.

Ключові слова: дидактичні умови, лінгвістична компетенція, латинська мова.

В статье определены дидактические условии, которые способствуют формированию лингвистической ком­петенции студентов филологических факультетов при изучении латинского языка.

Ключевые слова: дидактические условия, лингвистическая компетенция, латинский язык.

The article deals with the didactical conditions that promote the formation of the linguistic competence of the students of the philological departments in the process of learning the Latin language. Key words: didactical conditions, linguistic competence, the Latin language.

Упродовж останніх десятиліть у світі загалом та в Україні зокрема, змінювалась суспільна парадигма - від індустріальної до інформаційної. Цілком зрозумілим є той факт, що ці процеси насамперед знайшли своє відо­браження в освіті. Суспільство має потребу у фахівцями нового формату. Отож, наразі все більш актуальною постає проблема запровадження освітніх інновацій, які забезпечать підготовку гармонійної особистості, здатної ефективно функціонувати в новітніх умовах. Через це знання, на які традиційно було зорієнтовано освіту, сьо­годні вже не вважаються головним критерієм підготовки спеціаліста, адже завдяки науковим дослідженням вони постійно доповнюються, тому в сучасному суспільстві цінуються вже не самі знання, а вміння їх самостійно здо­бути та компетентно використовувати.

Таким чином формування лінгвістичної компетенції студентів філологічних факультетів є необхідним до­повненням блоку тих компетенцій, які входять у систему їх професійної компетентності, якісно підвищуючи її.

Латинська мова на філологічних факультетах вивчається як лінгвістична дисципліна, що повинна розширити світогляд студентів, сприяти розвитку в них наукового підходу до сучасних живих мов, дати їм певні відомості з історії та культури античного світу. Разом з тим латинська мова вивчається як практична дисципліна, що перед­бачає комунікативну діяльність - читання, аналіз і переклад текстів, засвоєння латинської лексики, прислів'їв, крилатих виразів.

Аналіз наукової літератури показав, що методичним аспектам викладання латинської мови присвячено праці Й. Кобіва, Н. Кацман; теоретичне обґрунтування та практичне використання взаємозіставного методу в навчанні граматики класичних мов розкрито у Л. Звонської-Денисюк та В. Шовкового; особливості методики латинської мови як спеціальної мови медицини вивчала О. Беляєва; компетентісний підхід у сучасній освіті опрацьовували І. Козубовська, О. Пометун та інші вчені.

Всебічного і глибшого дослідження потребує проблема формування лінгвістичної компетенції студентів-фі-лологів, розробка її функціональної моделі. Оскільки вирішення цих питань виходить за межі статті, у своєму дослідженні ми зупинимось лише на деяких її аспектах.

Мета нашої статті - з'ясувати, які дидактичні умови сприяють формуванню лінгвістичної компетенції сту­дентів філологічних факультетів при вивченні латинської мови.

Насамперед необхідно уточнити, що саме розуміють науковці під поняттями «умова» та «дидактична умова». Словники визначають або розкривають «умову» як:

-   «вимогу, що висувається однією із сторін; як усний або письмовий договір про що-небудь; як правила, вста­новлені в будь-якій сфері життя, діяльності; як обставини, за яких відбувається що-небудь» [4, с. 776];

-   «місце, у якому здійснюється що-небудь, обставину, при якій відбувається що-небудь; обов'язкові обстави­ни, передумови, що визначають, зумовлюють існування чого-небудь» [2, с. 870-871];

-   «необхідну обставину, яка робить можливим здійснення, створення чого-небудь або сприяє чомусь» [6, т. 10, с. 442];

В енциклопедичному словнику поняття «умова» розглядається як «сукупність чинників, що впливають на кого-небудь, що-небудь, що створюють середовище, в якому відбувається щось. Умова характеризує постійні чинники суспільного, побутового та іншого оточення» [7, с. 625].

Філософська енциклопедія розглядає «умову» як «сукупність об'єктів (речей, процесів, відносин тощо), необ­хідних для виникнення чи існування зміни даного об'єкта (що зумовлюється)» [8, с. 286]. Отже, з філософської точки зору, умова - це фактор, завдяки якому річ або процес виникає й існує.

У словнику з освіти та педагогіки поняття «умова» розглядається як «сукупність змінних природних, соці­альних, зовнішніх і внутрішніх впливів, що діють на фізичний, психологічний, моральний розвиток людини, її поведінку, виховання, навчання, формування особистості» [5, с. 36].

З цього випливає, під дидактичними умовами, які сприяють формуванню лінгвістичної компетентності сту­дентів, ми розуміємо обставини процесу навчання, що є результатом цілеспрямованого вибору, конструюван­ня та застосування елементів змісту, методів, форм навчання латинської мови, завдяки яким процес може бути успішним.

Як показує аналіз навчальних програм вивчення латинської мови передбачає формування у студентів не лише умінь перекладу, а й теоретичних знань про мову. Як зазначає Н. Кацман, латинська мова як теоретична дисци-

© Навольська Г. І., 2012пліна служить для розширення лінгвістичного кругозору, розвиває у студентів абстрактне граматичне мислення і формує науковий підхід до вивчення мов [3, с. 7].

Перед курсом латинської мови стоять завдання загальнокультурного і естетичного виховання, які реалізують­ся шляхом підбору текстів для читання відповідної тематики, які містять пізнавальну інформацію з історії, міфо­логії та культури античного світу. Визначений нами міждисциплінарний підхід, передбачає інтеграцію наукового знання в таких галузях як лінгвістика, культурологія, мовознавство, історична та теоретична граматики тощо.

Ефективність навчального процесу забезпечується завдяки дотриманню основних дидактичних принципів: свідомості, доступності, науковості, систематичності, послідовності, активності студентів у навчальній діяль­ності, міцності засвоєння знань, принцип врахування рідної мови, домінуючої ролі вправ та спеціальні методичні принципи: лінійно-концентричний, принцип раціонального компаративізму, історичності, самостійного пошуку, оперування абстрагованими мовними категоріями, психологічної готовності [9, с. 8].

Рівень сформованості лінгвістичної компетенції студентів можна підвищити, якщо створити структурований навчально-методичний комплекс з дисципліни «Латинська мова», який передбачає лінгводидактичну складову в усіх видах навчальної діяльності студентів. Спеціальне структурування навчального матеріалу передбачає від­творення зв'язків та відношень, в тому числі й між навчальними дисциплінами. Просування у вивченні базового навчального матеріалу відбувається на основі ранжирування. Основною вимогою до системи завдань є поступове нарощування складності, варіативність, диференційованість, наступність. Цілісна системи завдань має врахову­вати: певну роль та місце зв'язку у сукупності методів та можливостей теми, виявлення зв'язків між елементами знань. При відборі матеріалу і методів організації навчання необхідно використовувати такі підходи: аспектний, структурний, трансформаційний, структурно-функціональний, тематичний [1, с. 81].

Так фонетичний матеріал, який відбирається для вивчення латинської мови повинен відповідати таким крите­ріям: такий, що використовується в навчальних цілях та яскраво демонструє явища історичної фонетики [3, с. 42].

Відбір граматичного матеріалу для курсу повинен включати ті явища, які у сукупності дають розуміння лінг­вістичної системи латинської мови у порівнянні з рідною та західноєвропейською мовою, яку вивчає студент. Ви­вчення граматики латинської мови із застосуванням порівняльно-зіставного методу сприяє свідомому вивченню та кращому засвоєнню мов і тим самим підвищує лінгвістичну компетенцію студентів-філологів.

Ми погоджуємося з В. Шовковим у тому, що для формування міжмовної мобільності у свідомості студентів та розуміння змісту граматичного явища варто застосовувати комплекс вправ на зіставлення мов, на переклад окремих граматичних форм, переклад з латинської на рідну і навпаки [9, с. 10].

Важливою складовою є самостійна та індивідуальна робота студентів. Одним із видів поза аудиторної роботи є дослідження лексики латинського походження в українській та західноєвропейських мовах на матеріалах пе­ріодичної преси. Виконання такого завдання передбачає використання вмінь і навичок сформованих у процесі навчання. Це сприяє формуванню інтелектуальних у єдності із засвоєнням дослідницьких та експериментальних умінь, активізує пізнавальну діяльність студентів. Основна функція викладача - управління цією діяльністю сту­дентів [1, c. 68]. Він повинен забезпечити корекцію та оперативний контроль за станом формування інтелекту­альних умінь.

Отже, рівень сформованості лінгвістичної компетенції студентів можна підвищити, якщо дотримуватись та­ких дидактичних умов: усвідомлення потреби подальшого вдосконалення студентами, активізація їх пізнаваль­ної діяльності, структурування навчального матеріалу курсу «Латинська мова» та забезпечення міжпредметних зв'язків, формування вмінь і навичок граматичного та лінгвістичного аналізу навчальних текстів, важливість самостійної роботи студентів.

Проведене дослідження відкриває перспективи для створення навчально-методичного комплексу з дисципліни «Латинська мова», який сприятиме формуванню лінгвістичної компетенції студентів філологічних факультетів.

Література:

1.    Ворожцова И. Б. Основы лингводидактики: Учебное пособие для студ. высш. учеб. заведений / И. Б. Ворож-
цова.
- Ижевск : Удмуртский государственный университет, 2007. - 113 с.

2.  Ефремова Т. Новый словарь русского языка толково-образовательный / Т. Ефремова. - М. : Русский язык,
2000. - Т. 2. - 1088 с.

3. Кацман Н. Л. Методика преподавания латинского языка в институтах и на факультетах иностранных языков / Н. Л. Кацман. - М. : Высшая школа, 1979. - 142 с.

4. Ожегов С. Словарь русского языка / С. Ожегов. - М. : Русский язык, 1984. - 816 с.

5. Полонский В. Словарь по образованию и педагогике / В. Полонский. - М. : Высшая школа, 2004. - 512 с.

6. Словник української мови. - К. : Наукова думка, 1979. - 442 с.

7. Советский энциклопедический словарь. - М. : Сов. энциклопедия, 1991. -1600 с.

8. Філософський енциклопедичний словник. - К. : Абрис, 2002. - 742 с.

Шовковий В. М. Методичні основи застосування взаємозіставного методу в навчанні граматики класичних мов: Автореф. дис.канд. пед. наук: 13.00.02 / В. М. Шовковий. - К., 2004. - 21 с.УДК 811.161.2'373.21(477.87)

Негер О. Б.,

Ужгородський національний університет, м. Ужгород

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТА ЯК ПОЗАМОВНИЙ ЧИННИК РОЗВИТКУ УРБАНОНІМІЇ ЗАКАРПАТТЯ

У статті вперше проаналізовано характеристичний фактор розвитку урбанонімії; виділено основні групи характеристичних урбанонімів; з'ясовано специфіку функціонування їх у Закарпатській області. Ключові слова: урбанонімія, характеристичні урбаноніми, соціолінгвістичний фактор.

В статье впервые проанализирован характеристический фактор развития урбанонимии; выделены основные группы характеристических урбанонимов; указана специфика функционирования их в Закарпатской области. Ключевые слова: урбанонимия, характеристические урбанонимы, социолингвистический фактор.

The characteristic factor of development of urbanonymy is first analysed in the article; basic groups of characteristic urbanonyms are distinguished; the specific offunctioning of them is found out in the Zakarpattia area. Key words: urbanonymy, characteristic urbanonyms, sociolinguistic factor.

Соціолінгвістичні чинники формування української урбанонімії поки що належать до слабо вивчених питань ономастики. Досі цій проблемі приділяла увагу тільки М. Романюк у праці «Соціально зумовлені інновації в оно-мастиконі Закарпаття кін. ХХ - поч. ХХІ ст. « [10], один з розділів якої присвячено урбанонімії. Тому вважаємо актуальним ґрунтовний аналіз впливу позамовних факторів на систему називання об'єктів населених пунктів, а саме розгляд такого фактора, як прагнення охарактеризувати об'єкт номінації.

Намагаючись дати назву вулиці при виникненні потреби орієнтації в місті, люди виходили з того, як створити просту і влучну назву. Причому процес цей відбувався здебільшого спонтанно і був ніби різновидом народної творчості: хтось назвав вулицею Вовняною від того, що на ній торгували вовною, назва приживалась і згодом вже всі в місті знали, де вулиця Вовняна. Як для фольклору характерна простота і влучність, так само і для первинних назв вулиць властива відсутність будь-яких ускладнень, підтекстового значення і конототивних нашарувань.

На Закарпатті перші назви вулиць фіксуються ще у середні віки. Так, тоді в Ужгороді існувала вул. Велика, яка знаходилася в центрі міста (сучасна вул. Волошина) і була єдиною на той час забудованою з обох боків будинками [1, с. 32]. Пізніше згадується вул. Замкова, Великомостова, Маломостова, Мукачівська, Конопляна, Польова, - усі з цілком прозорою семантикою. У кінці ХІХ ст. подібні назви починають витіснятися ідеологіч­но забарвленими. І вже на карті Ужгорода за 1928 рік 33 назви вулиць з 63 пов'язані з вшануванням угорських, чеських і місцевих діячів. Постійні зміни правлячих режимів, приєднання Закарпаття то до однієї, то до іншої країни, відсутність природної і стабільної еволюції міст в одному руслі призводять до того, що нові назви цього типу практично не з'являлися, а існуючі часто замінювалися назвами, які відображали політичні та ідеологічні вподобання країни-колонізатора.

Включення Закарпаття до Радянської України мало змінило ситуацію у цьому стосунку. Спочатку існуючі на­зви аналізованого типу не чіпали, навіть з'являлися нові (пров. Річний, вул. Пригородня в Ужгороді, вул. Садова, Ключарська в Мукачеві), а потім масовим перейменуванням починають підлягати найменування, які не відобра­жають «будь-яких історичних подій, революційного руху і історичного значення» [3]. Так, у Хусті вул. Ластовча перейменовується на Кагановича, вул. Ружова - на Свердлова, вул. Заяча - на Чкалова, у Берегові - вул. Мукачів­ська - на Сталіна, вул. Блакитна - на Калініна, вул. Церковна - на Танкістів, у Виноградові - вул. Копанська - на Радянську, вул. Вузька - на Ворошилова, вул. Монастирська - на Добролюбова.

Дещо змінюється ситуація під час «хрущовської відлиги». Розвінчання культу особи в системі називання має своїм наслідком зміну співвідношення назв-характеристик та глорифікаційних назв. Процес деперсоналізації (пор. [11, с. 81]) призводить до розширення мотиваційної бази урбанонімів за рахунок появи ідеологічно ней­тральних найменувань (перейменування вул. Жукова на Лазівську, вул. Булганіна - на Залізничну (Тячів), вул. Мічуріна - на Польову, вул. Лермонтова - на Зелену (Виноградово), вул. Молотова - на Вітрову, вул. Каганови­ча - на Ластовчу (Хуст). Після цього, незважаючи на нову хвилю глорифікаційних назв у 60-70 роках внаслідок чергової зміни політики, назви-характеристики не зникають із закарпатоукраїнського урбанонімікону. Інша річ, що вони набувають особливого характеру, властивого для панівної політики.

Урбаноніми Закарпаття, які відображають фізико-географічні та господарські реалії, за останні 15 років не пережили значних системних змін, трансформації, бурхливого розвитку чи занепаду. Поповнення їх складу від­булось у результаті процесу традиціоналізації - повернення вулицям їхніх попередніх назв, що було характерно для усіх урбанонімних систем постсоціалістичного світу (пор. [11, с. 81]). Проте традиціоналізація не означала раптового вибуху назв-характеристик серед найменувань, а лише передбачала певну тенденцію, тому що біль­шість глорифікаційних назв замінилась іншими назвами такого ж типу і лише деякі з них отримали давню полі­тично нейтральну назву. Так, наб. Піонерська була перейменована на Ботанічну, вул. Кремлівська - на Капітуль-ну, вул. Ген. Петрова - на Високу, вул. Куйбишева - на Дайбозьку, пл. Радянська - на Жупанатську (Ужгород) тощо. Як наслідок, сучасні назви-характеристики - це здебільшого та сукупність найменувань, яка нам дісталася з радянських часів.

Найбільшою підгрупою в аналізованій групі є урбаноніми, що характеризують вулицю за об'єктом, який знаходиться на ній або поблизу. Якщо враховувати відповідність назв існуючій реальності, то можна зробити висновок, що Закарпаття - це край заводів, фабрик і залізниць (вул. Заводська (Ужгород, Чоп, Іршава, Тячів, Ви-

 

© Негер О. Б., 2012ноградово), вул. Високовольтна, Електрозаводська, Технічна, Транспортна, Фабрична (Ужгород), вул. Індустрі­альна, Фабрична, Пивоварна, пров. Пивоварний (Мукачево), вул. Керамічна (Хуст), вул. Промислова (Ужгород, Іршава, Виноградово), вул. Залізнична в Ужгороді, Іршаві, Рахові, Мукачеві, Чопі, вул. Деповська в Чопі, вул. Вокзальна в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, Хусті, вул. Привокзальна в Рахові та вулиця і площа в Чопі, вул. Станційна в Ужгороді, Тячеві, Іршаві, Виноградові). Звичайно ж, Закарпатська область не є західноукраїнським Донбасом чи Дніпропетровськом. Потрібно просто не забувати, що «вся суть не в наявності ознаки, а в оцінці її. Навіть якщо об'єкт названий за однією зі своїх ознак, то вся справа в тому, чому з чисельних ознак вибрана саме ця. Вибір ознаки залежить не від властивостей об'єкта, а завжди тільки від історичних причин» [4, с. 80]. У час приєднання Закарпаття до УРСР, а, отже, і до СРСР, воно було досить відсталим в економічному плані краєм. У перше повоєнне десятиліття активно проводилися відбудовчі роботи - відбувалось налагодження комунального господарства, транспорту, зв'язку. У 50-60 рр. внаслідок «хрущовської відлиги» більша увага почала зверта­тись на віддалені регіони, що зумовило розвиток усіх економічних галузей Закарпатської області. Це послужило матеріальною базою, а ідеологічною - політика СРСР, яка передбачала формування у свідомості її громадян образу технічно розвиненої країни. Крім того, слід віддати належне тому факту, що у той час заводи і фабрики відігравали важливу роль у житті населення, так само, як і залізниці. Набувши популярності у той час, назви, які відображають наявність на вулиці важливого промислового об'єкта, часто використовуються і зараз. Крім того, при подальшому аналізі ми намагаємося враховувати, що «не завжди назва відображає найхарактернішу ознаку об'єкта, дуже часто ці ознаки бувають випадковими» [8, с. 98].

Значну частину назв, які характеризують вулицю з погляду її стосунку до об'єкта, формують найменування, які відображають штучні об'єкти. Йдеться про такі назви, як вул. Базарна (Виноградово, Хуст), вул. Лікарняна (Виноградово, Ужгород), вул. Митна (Ужгород, Тячів), пров. Митний (Чоп), вул. /пл. Поштова (Ужгород, Іршава, Мукачево), вул. Університетська, пров. і вул. Театральна, пров. Приютський (Ужгород). Найдавнішими за по­ходженням з цієї групи є назви вул. Млинна і Млинська у Чопі та Мукачеві відповідно, які стали відображенням давнього способу господарювання наших предків. Адже, як відомо, для Закарпаття був характерний розвиток млинарського промислу. Якщо в Х-ХІІ ст. переважали ручні млини, то в ХІІ-XIV ст поширювалися водяні [6, с. 70]. А до ХІХ ст. кількість млинів значно зростає, що свідчить про інтенсивний розвиток млинарства та важли­вість його на Закарпатті. Крім того, досить давньою є назва Замкова вулиця (Ужгород, Виноградово, Хуст), що відображає локалізацію замків у містах і до того ж вказує на ієрархію міст у давнину (колись замки були прерога­тивою тільки стратегічно важливих пунктів). Варто відзначити також площу Жупанатську, на якій розташований колишній будинок жупанату, де знаходилися адміністративні служби Ужанського комітату (жупи) [1, с. 45] та вул. Капітульну, назву якій дав колись розташований там капітул.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа