Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 45

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Саме впродовж другої половини XX ст. номіналізація інфінітиву поступово стає справжнім засобом лексич­ного творення: не лише наукове мовлення запозичує вже існуючі інфінітиви-іменники і інтенсифікує їх вживан­ня, а й інші науки, як от лінгвістика, зокрема, семіотика і літературна критика, які розширюють ареал субстан­тивації інфінітиву, виходячи за межі філософії. Отже, нам видається можливим стверджувати, що ми є присутні при «реанімації» цього засобу творення іменників. Нові дієслова, що додаються до вже існуючих і мають найчас­тіше філософське вживання, свідчать, можливо, про те, що бажання Дю Белле стосовно номіналізації інфінітиву справді є на шляху відродження.

Опрацювання проблеми субстантивованого інфінітиву наштовхнуло нас на вирішення чисто лінгвістичних питань, як от: яким чином визначити іменник на базі інфінітиву? Якими є його морфологічні особливості та осо­бливості вживання?

Номіналізація інфінітиву презентує собою спосіб творення іменників, що виражають можливість дії, концепт якої передається дієсловом, Ця категорія абстрактних іменників різниться від іменників дії, утворених з допо­могою деривації (прогресивної чи регресивної), вищим ступенем абстракції, що спричинюється дієслівним на­вантаженням інфінітиву.

Зауважимо, морфологічний перехід інфінітиву створює іменники незмінно чоловічого роду. До того ж, на відміну від деяких традиційних інфінітивів-іменників (vivres, dires, affaires, pourboires, pensers, parlers, etc.), новостворені, зазвичай, не мають форми множини.

Номіналізований інфінітив супроводжується детермінантом, в основному, означеним артиклем. Проте, може супроводжуватися також: неозначеним артиклем: . le monde a un devenir, une histoire ou chaque etat sort de l'etat anterieur par un developpement organique... [9]; присвійним прикметником: Ce qui est dit par l'enonce a propos de son dire, c'est qu'il est le lieu ou s'expriment divers sujets... [3]; і навіть, партитивним артиклем: Quand je vois un objet, j'eprouve toujours qu'il y a de l'etre au-dela de ce que je vois actuellement, non seulement de l'etre visible, mais encore de l'etre tangible ou saisissable par l'ouie... [9].

На відміну від італійського субстантивованого інфінітиву, який «співпрацює» водночас з іменником і дієс­ловом, приймаючи, з одного боку, детермінант, а, з іншого, зберігаючи свої вербальні додатки [6], французький інфінітив має тенденцію до повного вкорінення в клас іменників і модифікується лише розширенням номіналь­ної синтагми: прикметник/епітет, прикладка, додаток і відносне речення: un perpetuel devenir а не un devenir perpetuellement.

І, нарешті, на наш погляд, найпомітнішим фактом стосовно субстантивованого інфінітиву є те, що часто він презентується разом із стилістичною підтримкою, яка його визначає морфологічно і проявляє семантично. Таким чином, дві номіналізовані вербальні форми le dire і le dit у Дюкро стоять поруч. Вживання першої - le dire - ви­дається нам цікавим, оскільки воно відвертає вже існуючий іменник від свого традиційного смислу. Le dire/les dires означають, «те, що є сказаним» - смисл, який згідно Дюкро несе в собі другий термін - le dit. Le dit стає тут етнонімом до enonce. Смисл висловлювання (l'enonce) (le dit) не лише містить натяки на історичну подію, вста­новлену появою висловлювання, але й є нічим іншим як коментарем до dire [3]. На противагу, le dire трактується то як apparition de l'enonce (поява висловлювання), то як creation de l'enonce (творення висловлювання), вирази, які підкреслюють віртуальність, можливість, але які, здається, відмовляються від іменника l'enonciation, оскільки l'enonciation і l'enonce є насправді заміною для le dire і le dit.

Вживання інфінітиву в бінарній конструкції з participe passe штовхає інфінітив до більшої абстракції і вод­ночас тяжіє до надання більшої конкретності другому члену зазначеної конструкції. Такий тип розташування поряд обох членів є можливим за двох умов. По-перше, щоб задіяні дієслова були перехідними, і по-друге, не належали до першої групи відмінювання дієслів. Зрозуміло, що l'enoncer і l'enonce та l'exprimer і l'exprime не можуть функціонувати через очевидні фонетичні та стилістичні причини, тоді як добре сприймаються le faire і le fait, le parfaire і le parfait або l'accomplir і l'accompli. У випадку неперехідних дієслів, participe passe може бути заміненим іншою номіналізованою вербальною формою як, наприклад, l'etre або l'etant.

Але найчастіше другий член бінарної конструкції служить для посилення двозначності, особливо там, де субстантивований інфінітив піддається численним семантичним інтерпретаціям. Наприклад, l'etre: exister чи creature.L'etre і le neant не піднімають цієї двозначності, оскільки поруч з дієсловом знаходиться іменник: потрібно спочатку прочитати відому книгу Сартра «Буття і ніщо» («L'etre et le neant»), щоб зрозуміти, що перший член означає «існувати» (exister), а не «те, що існує» (ce qui existe). Саме тому, у філософському словнику антонімом до l'etre є le neant, який. будучи теж субстантивованим інфінітивом, імпліцитно ідентифікує першого члена. Така ж ситуація і з парами l'etre/ le paraitre, l'etre/le devenir, le dire/le vouloir dire, le dire/le nommer.

Зазначимо, що в деяких випадках вживання інфінітиву видається нам чудовим і навіть бажаним скорочен­ням. Наприклад: Le devenir du climat terrestre se trouve au centre d'un debat sans precedent. У даному випадку le devenir замінює l'evolution future, вміщуючи в себе водночас зміни, тривалість, майбутнє. На противагу, у реченні «Maupassant s'interesse au devenir de l'enfant illegitime [8] le devenir може бути заміненим іменниками destin, sort, чи навіть avenir. Le pouvoir-faire і le non-pouvoir-faire чітко позначають здатність чи нездатність діяти, так само, як le vouloir замінює часто la volonte. У багатьох випадках субстантивований інфінітив відсуває існуючий і на перший погляд достатній іменник дії чи якості.

Отже, можна стверджувати, що в сучасній французькій мові спостерігається тенденція до вибору на користь субстантивованого інфінітиву та рух філософських термінів до наукової мови, що, своєю чергою, спонукає до утворення нових абстрактних іменників на базі інфінітиву навіть у випадках, де вже існують іменники дії. Слід зазначити, що цей тип іменників відкидається деякими авторами як неоригінальний і/або як такий, що прямує до конкретного.

Література:

1. Du Bellay. La Deffence, et illustration de la langue francoyse, ed. Jean-Charles Monferran, Geneve, Droz, 2001.

2. Dictionnaire des sciences philosophiques par une Societe de professeurs et de savants, sous la direction de M. Ad. Franck, de l'Institut, 1885.

3. Ducrot O. Le Dire et le Dit, Minuit, 1980.

4. La Fontaine J. De Contes et nouvelles en vers. - Paris : de l'imp. de P. Didot l'aine, 1800.

5. Grevisse M. Le Bon Usage. - 13 ed. Paris : Duculot, 1980.

6. Jonasson K. L'infinitif substantive en italien. Une construction nominale d'action a differents degres d'abstraction. // Actes du colloque de Dunkerque (15 - 18 septembre 1992) «Les noms abstraits». - Villeneuve d'Ascq: Presse Universitaire du Septentrion. - 1996. - PP. 381-394.

7. Robert P. Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue francaise. Le petit Robert. - P. : Le Robert, 1992.

8. Schapira Ch. La nominalisation de l'infinitif ou l'abstraction au deuxieme degree //Actes du colloque de Dunkerque (15 - 18 septembre 1992) «Les noms abstraits». - Villeneuve d'Ascq: Presse Universitaire du Septentrion. - 1996. -PP. 395-402.

Le tresor de la langue francaise informatise. http://atilf.atilf.fr/УДК 811.111:165.194

Плисак Д. В.,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

АСОЦІАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АНГЛІЙСЬКИХ МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ВИМІР

У статті аналізується вплив особливостей асоціативного мислення і процесів розвитку мови на когнітивно-метафоричне вираження англійських медичних термінів у художньому дискурсі.

Ключові слова: когнітивна метафора, англійський медичний термін, система загальноприйнятих асоціацій.

В статье анализируется влияние особенностей ассоциативного мышления и процессов развития языка на когнитивно-метафорическое выражение английских медицинских терминов в художественном дискурсе.

Ключевые слова: когнитивная метафора, английский медицинский термин, система общепринятых ассоциаций.

In the article the author analyses the influence of the associative thinking and the processes of the language development on the cognitive-metaphoric representation of the English medical terms in the literary discourse. Key words: cognitive-metaphor, English medical term, the system of associated commonplaces.

У межах сучасної когнітивної лінгвістики питання концептуальної метафори залишається найбільш дослі­джуваним і водночас перспективним. Проблемами метафоризації концептів займалися такі вчені, як Н. Д. Ару­тюнова, О. П. Воробйова, Д. Девідсон, М. Джонсон, О. С. Кубрякова, Дж. Лакофф, Е. МакКормак та ін. Теорія когнітивної метафори розглядає метафору як когнітивний феномен - один із основних способів опрацювання інформації і отримання нових знань. Когнітивною називають метафору, яка є засобом формування нових понять [7, с. 6]. Вона дозволяє осмислити абстрактне в термінах конкретного, вербалізувати непредметні поняття через предметні, формувати нові смисли, відштовхуючись від вже існуючих, переборюючи тим самим епістемоло-гічний проміжок між старим і радикально новим знанням [3; 6; 5; 4; 9]. Розширення контексту використання терміна метафора напряму можна пов'язати з появою антропоцентричної парадигми в науці про мову. На думку С. В. Лебедєвої, між людиною і світом стоїть мова, що призводить до появи різного виду подібностей як про­дукту схожості і відмінності як аналога живому досвіду [2, с. 26]. Спостереження за різноманітними видами дискурсу свідчать про наявність живих образів, зміст яких дуже точно передається когнітивною метафорою. О. С. Зубкова зазначає, що у цьому випадку ми спостерігаємо такий парадокс, коли здавалось би термін (слово з класичної мови), так зване мертве слово, набуває нових відтінків за допомогою когнітивних метафор, які ви­користовуються для позначення образу, який у свідомості носія мови є живим [2, с. 29].

Такий аспект функціонування термінів ставить питання когнітивно-метафоричного вираження термінів, зо­крема медичних, у художньому дискурсі, його зв'язку із особливостями когнітивного мислення і процесами роз­витку мови.

Отже, метою статті є аналіз впливу особливостей асоціативного мислення і процесів розвитку мови на когні-тивно-метафоричне вираження англійських медичних термінів у художньому дискурсі.

Для досягнення мети нами поставлено такі завдання: 1. розглянути концепти-кореляти, референтами яких у художньому дискурсі є англійські терміни на позначення медичних професій; 2. визначити причини їх появи у художньому дискурсі і характер зв'язку із системою загальноприйнятих асоціацій та індивідуальними асоці­аціями автора; 3. простежити характер взаємозв'язку між системою загальноприйнятих асоціацій, синонімією і додатковими нетермінологічними значеннями англійських медичних термінів та когнітивними метафорами, що використовуються для вираження цих термінів у художньому дискурсі.

Новизна дослідження полягає у тому, що такий аспект взаємодії вищезазначених явищ раніше не піддавався ґрунтовному аналізу.

У художніх творах «The Final Diagnosis», «Strong Medicine» by Arthur Haily, «Love Medicine» by Louise Eldrich, «The Surgeon's Perfect Match» by Alison Roberts, «Doctor in Love» by Richard Gordon нами виділено наступні концепти-кореляти на позначення медичних термінів, що утворюють діапазон метафори для домена MEDICAL PROFESSIONS: judge, witness, warrior, commander, captain, fighter, guard, emperor, actor, stagehands, maestro, showman, bit player, politician, vagrant, butcher, criminal, drunkard, killer, hunter, exploiter, exhibitionist, wind, boss man, god, bird, gull, snail, relative, nonliving-being, mafioso, customer, machine, ghost, Wimbledon Champion, Frenchchef, national economic loss, quarry, detective etc

У художньому творі вони створюють образи персонажів, характеризуючи їх як частину певного, описаного у романі, колективу, представника медичної сфери професійної діяльності загалом і як особистість. Усі концепти-кореляти мають логічне підґрунтя і можуть переходити із однієї групи в іншу відповідно до задуму автора. Вико­ристання різнопланових концептів-корелятів створює певну асиметрію образу медика, яка за словами М. Тернера створюється з метою змусити читача зосередитися на певних аспектах їх характеристик і спробувати зрозуміти причини, які призвели до такої асиметрії [10]. Зокрема лікар в межах одного роману може характеризуватися як god, fighter, addict, criminal, killer. Це у свою чергу робить його образ цікавим і різностороннім.

Крім того, ці концепти-кореляти можуть бути індивідуально-авторськими і конвенційними, характерними для певної мовної спільноти чи мовної картини загалом, що відображає логічну тенденційність асоціативного сприйняття і характеризують персонажа, надаючи йому ознак притаманних широкому загалу медичних праців­ників. Індивідуально-авторські когнітивні метафори використовуються для характеристики конкретного героя і зберігають вплив на асоціативне сприйняття читачем цього персонажа-медика в межах конкретного роману.

© Плисак Д. В., 2012Тільки у випадку вдалого логічного підбору когнітивної метафори, вона може перейти у розряд конвенційних, оскільки відповідає новому явищу у характеристиці працівників медичної сфери загалом. Межа між індивідуаль­но-авторськими і конвенційними метафорами є розмитою, оскільки вони здатні змінювати свій статус в процесі використання, переходячи за класифікацією Дж. Лакоффа і М. Джонсона, з розряду нових у розряд конвенційних [7, с. 139; 8, с. 66].

Спробуємо проаналізувати ймовірні причини появи окремих конвенційних когнітивних метафор, які вико­ристовуються у художньому дискурсі. Використання концептуального корелята god, який має онтологічний ха­рактер, відображає донауковий період розвитку медицини, коли вірили, що боги могли карати захворюваннями і лікувати їх. Він був зумовлений нерозумінням медицини в міру неосвіченості і прагненням задобрити лікаря як бога, який би позбавив від захворювання («Only other thing to remember is to treat the docs like gods. They expect that» [14, с. 68]). Автор у свою чергу використовує даний концепт-корелят з метою іронічного підкреслення пере­оцінки власного статусу представниками медицини.

Концепт-корелят actor загалом часто використовується для асоціативно-філософського відображення най­різноманітніших сфер життя і у відношенні до медицини здається має таке ж загальне філософське відношення («Pearson paused again. What a superb actor the old man is, Seddons thought». [13, с. 40]). Проте сприйняття спецо­дягу як сценічних костюмів, характерна, визначена, майже рольова, схематична поведінка лікарів під час про­ведення діагностики, процедур тощо, знайшли відображення у синонімії медичних термінів. Зокрема, операційна operating room має синонім theatre, відповідно медичний персонал операційної (хірурги і медсестри тощо) theater staff. Навіть у вислові проводити операцію використовується саме дієслово to perform. Використовуючи концеп-ти-кореляти stagehands, maestro, showman, bit player автор свідомо і вправно розширює асоціативний спектр ме­дичних термінів для створення образів конкретних персонажів, що додає емоційності і яскравості сюжету («The performance is over, Seddons thought. The bit players and stagehands will do the cleaning up». [13, с. 48]; «Watching the performance covertly, as he, too, moved across, it occurred to Seddons that it was like the entry of a maestro before a symphony. All that was missing was applause» [13, с. 39]).

Концепти кореляти killer, criminal і butcher у прикладах: '«Didyou bring handcuffs?» Townsend asked». [14, с. 132] (запитує лікар у колеги, очікуючи на його звинувачення у професійній недбалості); «If Noah had to kill a patient, he couldn't have picked one who'd be more accommodating}}. [14, с. 137]; «And do you ever wonder if there weren't some other patients Noah killed during those five years...». [14, с. 149]; «The room in which they did their work was appropriately macambre - particularly when the organs were laid out, as they would be in a few minutes, making the place look somewhat like a butcher's shop». [13, с. 86]; «...blood may still be sensitized and dangerous to the baby. You could kill a newborn child that way». [13, с. 149], характеризуються невідповідністю із намірами лікаря і, як результат, відображають його некомпетентність. Такий характер асоціативного перенесення спровокований схожістю фреймової структури концептів (агент, пацієнт, інструмент, місце, процедура, цілі і засоби) і негатив­ним досвідом у медичній сфері. Непрофесійний, навіть злочинний характер діяльності лікаря відображається і у словниковому значенні терміна doctor як дієслова (1. to dishonestly change something in order to gain an advantage; 2. to add something harmful to food or drink; 3. to remove part of the sex organs of an animal to prevent it from having babies [= neuter]; 4. to give someone medical treatment, especially when you are not a doctor [Longman Dictionary of Contemporary English]). Це вказує на те, що нетермінологічні додаткові значення медичного терміна можуть бути результатом закріплення за ним певних асоціацій, що ґрунтуються на індивідуальному і загальносуспільному

досвіді.

При підборі автором і сприйнятті читачем когнітивних метафор у художньому дискурсі головну роль віді­грає те, що М. Блек називає системою загальноприйнятих асоціацій (the system of associated commonplaces), яка при взаємодії корелята і референта спрацьовує як фільтр. Система загальноприйнятих асоціацій єдина для пред­ставників однієї культури. На відміну від наукового знання, вона може містити напівправду і навіть помилкове знання. Проте для когнітивної метафори важлива не істинність цих асоціацій, а їх швидка активація у свідомості [1, с. 163-164]. Зокрема, використовуючи концептуальний корелят drunkard у прикладі: «I no longer visited public houses myself, because a doctor in general practice spotted refreshing himself with half a pint of mild ale is stamped as an incurable drunkard for life» [12, с. 71], автором розкривається механізм асоціативного сприйняття людини. Це свідчить про те, що лікар навіть із незначною кількістю спиртного напою у суспільній свідомості характеризу­ється як закоренілий пияк. Каталізатором асоціативного перенесення тут виступає напій, що також вказує на конвенційний характер метафори.

Висновки. У художньому дискурсі діапазон когнітивної метафори на позначення медичного працівника є досить широким, оскільки відіграє провідну роль у створенні образу героя і залежить від задуму і вправності автора. Цей діапазон містить як конвенційні так і авторські («нові» за класифікацією Дж. Лакоффа і М. Джон­сона) концепти кореляти, які зумовлюються логічно-асоціативними зв'язками між референтом і корелятом та актуальністю позначуваного явища чи поняття у суспільному житті, що розширює досвід і збагачує спектр асо­ціативного сприйняття. У конкретному творі концепти кореляти надають медичним термінам тимчасового чи відносно постійного асоціативного забарвлення. Фундаментальний, природний досвід людини, який дозволяє осмислювати суб'єктивні абстрактні концепти, робить окремі метафори універсальними, загальнолюдськими, що може спричинити появу синонімії термінів і набуття ними додаткових нетермінологічних значень.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа