Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 47

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Ключевые слова: комплимент, похвала, оценочный речевой акт, пресуппозиция, коммуникативная цель, экспрессив.

The article contains an analysis of pragmatic features of the compliment and of the irony on the material offrench literary works of XVII-XIX centuries, and a consideration of their intercommunication in the process of estimation of object. Key words: compliment, irony, evaluating speech act, presupposition, communicative purpose, expressive.

Сучасна лінгвістика приділяє значну увагу вивченню комунікативно-прагматичних аспектів функціонування різних форм мовленнєвого етикету. Такі МА, як комплімент, похвала, схвалення, іронія тощо викликають осо­бливе зацікавлення з боку науковців з метою дослідження проблем комунікативної взаємодії мовців та процесу спілкування в цілому.

Метою даного дослідження є виявлення та аналіз комунікативно-прагматичних стратегій оцінних ілокутив-них актів компліменту та іронії. Необхідно також виділити диференційні ознаки, за якими можна було б розріз­нити ці два мовленнєві жанри. Для цього використано тематичні видання та художню літературу французьких письменників XVTI-XVTII століть. Ця стаття продовжує низку досліджень у галузі соціолінгвістики та лінгво-прагматики, зокрема вивчення компліменту у французькій мові на матеріалі художніх творів XVII-XX століть.

Незважаючи на доволі різні визначення понять компліменту та іронії, науковці часто наголошують на взаємо­дії та взаємопов'язаності цих стратегій. Зазначимо, що за «Словником іншомовних слів» комплімент як складова спілкування - це «люб'язний, приємний вислів із похвалою, схваленням» [6, с. 346], а іронія - тонке приховане глузування; в літературі - вид тропу, де зовнішня форма вислову суперечить змістові [6, c. 295].

Нагадаємо, що поняття мовленнєвої стратегії передбачає застосування набору комунікативних дій, спрямо­ваних на достягнення поставленої мети [3, с. 54]. На нашу думку, доцільним є розгляд власне стратегій вищез­гаданих МА, адже в обох випадках мове йде про здійснення позитивного (комплімент, позитивна іронія) чи негативного (негативна іронія) впливу на адресата. Так, для цих взаємопротилежних, на перший погляд, кому­нікативних актів спільною ознакою є, насамперед, врахування ситуації спілкування, пресупозиції, контексту та позицій комунікантів, а саме їхніх соціальних статусів, енциклопедичних та лінгвістичних компетенцій, а також знання комунікантів про принципи спілкування (принцип кооперації Грайса, максими ввічливості Дж. Ліча). Дані лінгвістичні та екстралінгвістичні фактори впливають на правильність розуміння наміру адресанта та по­дальший перебіг спілкування.

На думку вчених, непрямий комплімент та іронія є імпліцитними мовленнєвими актами. Слід зазначити, що набагато важче реалізувати ці ілокутивні акти, оскільки тут проявляються здібності адресанта до нестандартного мислення та його адекватної вербалізації. Реципієнт повинен помітити дані МА у прихованих семантичних ком­понентах висловлювання [3, с. 186].

Розглянемо уривок з твору Маріво «Сюрприз кохання», де Леліо, звертаючи свою промову до Маркізи, ро­бить комплімент усім жінкам з метою викликати позитивну реакцію співрозмовниці.

«Femmes, vous nous ravissez notre raison, notre liberie, notre repos; vous nous ravissez a nous-memes, et vous nous laissez vivre. Ne voila-t-il pas des hommes en bel etat apres, des pauvres fous, des hommes troubles, ivres de douleur ou de joie, toujours en convulsion, des esclaves. Et a qui appartiennent ces esclaves? a des femmes !» [10, c. 36].

Ми підкреслили саме ті висловлювання, де, на нашу думку, найчіткіше виражена оцінка адресата. У вище-наведеному прикладі позитивна оцінка співрозмовниці не є експліцитно вираженою, вона виводиться як семан­тичний наслідок із даного висловлювання [3, с. 187]. Як зазначає О. С. Ісерс, через позитивну оцінку соціуму, до якого належить адресат, мовець виражає своє відношення до того. Цей тип компліменту ще називають «дедук­тивним» [3, с. 186].

Вчені вважають МА іронії одним з різновидів непрямої комунікації, який не має чіткої форми вираження. Це завуальована оцінка явищ дійсності чи об'єкта. Власне контекст висловлювання допомагає розпізнати іронію, в якій мовець висловлює своє приховане ставлення до співрозмовника. Іронії, як і компліментові можуть піддава­тися не лише особисті якості реципієнта, але і об'єкти, які мають до нього безпосереднє відношення. Так, ілоку-тивна сила позитивної іронії полягає у тому, щоб викликати позитивний емоційний стан адресата: розвеселити, розсмішити, підбадьорити тощо.

У творі Е. Лабіша «Станція Шамбоде»: Летренк'є іронізує стосовно вишивки для комоду і говорить, що зро­бить з неї головний убір. Це в свою чергу викликає позитивну реакцію Такареля - сміх.

Mademoiselle Nina: «Elle nous a brode,cet hiver, une delicieuse tapisserie pour un coffre a bois.»

Letrinquier: «C'est tellement joli... que j'ai resolu de m'en faire une calotte grecque

 

© Римяк І. Є., 2012Tacarel: «Avec un coffre a bois !... C'est merveilleux ! [9, c. 45].

Варто згадати, що МА компліменту та іронії відносять до експресивів, ціль яких полягає у вираженні емо­ційного стану мовця з метою впливу на психологічний стан співрозмовника. Для даних комунікативних актів характерним є поняття оцінки переважно суб'єктивного характеру. Адже емоційний фактор завжди пов'язаний із суб'єктивним ставленням адресанта до адресата. Даючи оцінку, суб'єкт відштовхується від свого особистого ставлення до об'єкта, стереотипних уявлень про об'єкт у світі цінностей і шкали оцінок [2, с. 23].

Відомо, що комплімент як ілокутивний акт, який виражає етикетні інтенції, є виявом ввічливості - основою мовленнєвого етикету. Ввічливість та мовленнєвий етикет забезпечують неконфліктні зони спілкування, а також попереджують і/або уникають конфліктів [8, с. 188]. Тому у компліментарних висловлюваннях важливо дотри­муватись принципу ввічливості для досягнення позитивного перлокутивного ефекту.

Принцип ввічливості накладає також певні обмеження стосовно комунікативної поведінки в іронічних ви­словлюваннях, що вимагає від комунікантів придержуватись загальноприйнятих норм спілкування. Відповідно, насмішка чи інші негативні емоції приховано виражаються в іронії чи сарказмі.

В даному випадку йде мова про компліменти з проявом іронї, які мовознавці відносять до окремої категорії. Їх ще називають «саркастичними компліментами», або «псевдокомпліментами». Вони є непрямими мовленнєвими актами з ілокуцією насмішки, докору, засудження, зневаги, образи тощо і мають такі структурно-семантичні па­раметри, які зазвичай співвідносяться з іллокутивною силою компліменту.

Відомо, що, роблячи комплімент, мовець виділяє певні риси адресата і дає їхню позитивну оцінку. Коли адресант вважає, що його співрозмовник насправді не наділений такими якостями, тоді йде мова про інший тип мовленнєвої тактики: за своєю формою - це комплімент, але по суті - насмішка [3, с. 192].

Розглянемо уривок із твору Мольєра «Шахрайства Скапена»:

Аргант, повернувшись до дому і взнавши, що його син Октав одружився без його дозволу, докоряє Сильве-строві, що той підтримав задум закоханих.

Argante: Ah, ah ! Vous voila donc, sage gouverneur de famille, beau directeur de jeunes gens. [12, с. 428].

Отже, саркастичні компліменти виражають негативне ставлення адресанта до адресата. На відміну від щиро­го компліменту, насмішка передбачає руйнування хороших відносин і створення конфліктної ситуації [3, с. 193].

Психологічною перевагою псевдокомпліментів є те, що мовець відчуває свою розумому перевагу над співроз­мовником. Крім цього його важко звинуватити у висловленні образи через її прихований характер. Адже в даних іронічних висловлюваннях адресант зберігає своє соціальне обличчя та дотримується норм спілкування світської бесіди [7, с. 11].

Важлива відмінність МА компліменту та негативної іронії полягає перш за все у їхніх пресупозиціях. При­водом для висловлення компліменту може бути задоволення мовця від якостей співрозмовника (зовнішні якості, талант, розумові здібності чи предмети, які характеризують його смаки), що виділяються переважно в момент мовлення. Тоді як причиною вираження іронії є негативне сприйняття певних якостей чи дій адресата.

Крім цього існує різниця між вищезгаданими МА з позиції інтенції мовця. Якщо метою компліментів є пози­тивний вплив на реципієнта та підтримання хороших стосунків, то в іронічно-оцінних висловлюваннях адресант намагається викликати негативну емоційну реакцію адресата, що може призвести до виникнення конфліктної ситуації.

Розглянемо наступні приклади компліменту та іронії:

У п'єсі Мольєра «Міщанин-шляхтич» вчитель музики переконує пана Журдена, щоб той проводив вдома музичні концерти (комплімент):

Maitre de musique: «Au reste, monsieur, ce n' est pas assez: il faut qu'une personne comme vous, qui etes magnifique, et qui avez de l' inclination pour les belles choses, ait un concert de musique chez soi tous les mercredis ou tous les jeudis.

Monsieur jourdain: «Est-ce que les gens de qualite en ont?»

Maitre de musique: «Oui,monsieur».

Monsieur jourdain: «J' en aurai donc» [11, с. 67-68].

У вищенаведеному компліментарному висловлюванні адресант досягає запланованої ілокутивної цілі - пере­конує Пана Журдена проводити концерти та здійснює позитивний перлокутивний ефект на адресата - пан Жур-ден отримує задоволення від почутих компліментів.

Із твору Маріво «Сюрприз кохання» (іронія):

La comptesse: «J'esperais que vous me divertiriez en m'aimant: vous avez pris un autre tour, je ne perds point au change, et je vous trouve tres divertissant comme vous etes».

Lelio: «Ma foi, Madame, nous ne nous ennuierons donc point ensemble, si je vous rejouis, vous n'etes point ingrate: Vous esperiez que je vous divertirais, mais vous ne m'aviez pas dit que je serais diverti. Quoi qu'il en soit, brisons la-dessus; la comedie ne me plait pas longtemps, et je ne veux etre ni acteur ni spectateur» [10, с. 69].

Графиня докоряє Леліо, що той її не розважив, як вона сподівалась. Ілокуція докору в іронічному висловлю­ванні адресанта призводить до негативної реакції - обурення адресата та руйнування дружніх стосунків.

Існують також розбіжності між МА компліменту та іронії з позиції реципієнта. Як зазначає В. Я. Міщенко, мовленнєвий акт компліменту можна здійснити лише тоді, коли співрозмовник є об'єктом, на який направлений інтенційний стан мовця, або має безпосередній зв'язок з ним [5, с. 108]. Так, неможливо сказати комплімент відсутній особі у ситуації спілкування. На відміну від компліменту, присутність об'єкта іронії в комунікативній ситуації є можливою, але необов'язковою (непрямий адресат). В цьому випадку іронічні висловлювання передба­чають наявність ще одного адресата-спостерігача (прямий адресат). Причому присутність останнього підсилює перлокутивний ефект за умови, якщо той поділяє емоційно-оцінне ставлення мовця [3, с. 165].Із п'єси Мольєра «Міщанин-шляхтич»: Пан Журден іронізує над служницею Ніколь, яка обурюється, що в будинок приходять різні люди з болотом і засмічують його:

Monsieur Jourdain: «Ouais, notre servante Nicole, vous avez le caquet bien affile pour une paysanne.» Madame Jourdain: «Nicole a raison, et son sens est meilleur que le votre» [11, с. 103].

З вищенаведеного уривку можемо зробити висновок, що комунікативна тактика пана Журдена зазнала не­вдачі, оскільки адресат-спостерігач (пані Журден) приймає позицію об'єкта іронії (Ніколь) і навіть робить анти-комплімент своєму чоловікові.

Варто зазначити, що в іронічних МА адресант порушує одну з максим принципів кооперації, а саме максиму щирості, що призводить до виникнення конфліктної ситуації. Адже, як вже було зазначено раніше, іронія реалі­зується у прихованій суб'єктивній оцінці об'єкта, де форма висловлювання не відповідає її змістові. Тому доволі часто адресат не здогадується про справжню сутність насмішки через вдавану щирість комунікативної тактики адресанта.

Таким чином, розглянуто прагматичні особливості оцінних МА компліменту та іронії. На основі ілюстратив­ного матеріалу та проведених досліджень можна стверджувати, що немає чіткої границі між цими ілокутивними актами, оскільки вони є взаємопов'язаними і можуть взаємодоповнювати один одного.

Різниця між даними МА полягає у їхніх пресупозиціях, інтенції мовця та перлокутивних ефектах. Для комп­ліментів важливим є створення атмосфери люб'язності та підтримання хороших стосунків, тоді як іронія перед­бачає здійснення негативного впливу на співрозмовника та створення конфліктної ситуації.

Література:

1. Волощук І. І. Антрокомпоненти іронічно-оцінного висловлення. Режим доступу : http://eprints.zu.edu.
ua/3727/1/05viiiov.pdf

2. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки. - М. : Наука, 1985. - 232 с.

3. Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Изд. 3-е, стереотипное. - М. : Едиториал УРСС, 2003. - 284 с.

4. Ковшова М. Л. Комплимент и оскорбление: общее и различное (на материале современной русской речи) // Язык, сознание, коммуникация: Сб. статей. - М. : МАКС Пресс, 2010. - С. 103-113.

5. Мищенко В. Я. Комплимент как проявление вежливости // Вісник Харківського університету: Актуальні про­блеми теорії комунікації. - Харків : Константа, 1997. - С. 111-113.

6. Словник української мови в 11т. [ред. кол.: І. К. Білодід (голова) та ін.]. - т. VII. - Київ : Наукова думка, 1976. - 775 с.

7. Филиппова М. М. Жанры саркастических высказываний в английском языке // Язык, сознание, коммуникация: Сб. статей. - М. : МАКС Пресс, 2005. - Вып. 29. - С. 4-22.

8. Формановская Н. И. Речевое общение: коммуникативно-прагматический подход. - Москва : Русcкий язык, 2002. - 214 с.

9. Labiche E. La station champbaudet. - Paris : La librairie theatrale, 1862. - 92 p.

 

10.Marivaux. La surprise de l'amour. - Paris : Librairie Generale Francaise, 1991.

11.Moliere. Le bourgeois gentilhomme // Moliere. Oeuvres de Moliere. VIII. -Paris : INALF, 1961-P. 46-209.

12.Moliere. Les fourberies de Scapin // Moliere. Oeuvres de Moliere. VIII. -Paris : INALF, 1961. - P. 409-517.

13.http://www.ukrlit.vn.ua/article/974.html

http://vestnik.stavsu.ru/50-2007/33.pdf.УДК 81'37

Романова Н. В.,

Київський національний лінгвістичний університет, м. Київ

ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОТИВНОЇ ЛЕКСИКИ

Стаття присвячена німецькомовній асоціативно-емотивній лексиці як ідентифікаторові найменувань базо­вих емоцій людини. Доведено важливість вивчення її семантики в психолінгвістичному форматі, зокрема із за­стосуванням методики асоціативного експерименту.

Ключові слова: базові емоції, емотивна лексика, асоціативний експеримент, асоціати.

Статья посвящена немецкоязычной ассоциативно-эмотивной лексике как идентификатору наименований базовых эмоций человека. Доказана важность изучения ее семантики в психолингвистическом формате, в част­ности с применением методики ассоциативного эксперимента.

Ключевые слова: базовые эмоции, эмотивная лексика, ассоциативный эксперимент, ассоциаты.

The article focuses on the German-associative-emotive vocabulary identifier names the basic human emotions. The associative experiment is used as a method for their semantics.

Keywords: the basic emotions, emotional vocabulary, associative experiment, associates.

Емотивна лексика як позначення емоційних явищ привертає увагу лінгвістів відносно недавно - з 50-х-70-х років ХХ ст. (праці Н. М. Амосової, Ш. Баллі, Р. О. Будагова, В. Г. Гака, Є. М. Галкіної-Федорук, В. А. Звєгін-цева, Г. В. Колшанського, К. А. Левковської, В. А. Мальцева та багатьох інших учених). Досліджуються онто­логічні й гносеологічні характеристики феномена в плані синхронії (Ю. Д. Апресян, Н. І. Бойко, А. М. Манзій, М. В. Піменова, П. О. Селігей, В. І. Шаховський та ін.) й діахронії (М. В. Гамзюк, В. І. Дудка, В. В. Левицький, Є. Є. Стефанський та ін.). Виокремлюють низку підходів у вивченні емоцій і їх мови. Так, М. О. Красавський нази­ває три дослідницьких підходи: філологічний, когнітивний, лінгвокультурологічний, які склалися в західноєвро­пейській, американській і російській лінгвістиці, і запропонував комплексний інтегрований підхід у дослідженні мовних знаків емоцій [3, с. 3]. Ідеться про інтеграцію названих підходів. Проте і шифр 10. 02. 20 («Порівняльно-історичне, типологічне і зіставне мовознавство»), і зміст дисертаційного дослідження цитованого вченого, чітко вказують на контрастивно-лінгвокультурологічно-когнітивний дослідницький підхід. На варіативності підходів наголошує і вітчизняний лінгвіст М. В. Гамзюк. Перевагу надають когнітивному, діяльнісно-антропоцентрично-му й комунікативному підходах як якісно новому рівню досліджень [1, с. 7-8]. Є й інші класифікації підходів, від­повідно до яких, окрім названих, виокремлюють структурний, лінгвокраєзнавчий, контрастивний, номінативний [16, с. 11-18]. Ми не ставимо тут за мету аналіз кожного з них, оскільки це вже зроблено вченими в ілюстрованих і інших працях. Актуальним для лінгвістики сьогодення взагалі й нашої студії зокрема є розгляд емотивної лек­сики в світлі психолінгвістичних методик.

Звернення до історії психолінгвістики дає змогу стверджувати, що вона має американське коріння з початку 60-х років минулого століття [4, с. 97]. Психолінгвістика зароджувалась на стикові психології і лінгвістики, а ви­зрівала в надрах психологічного й семіотичного наукового знання. Все це створює певні труднощі для визначен­ня предмета психолінгвістики. Фундаторами цього самостійного напряму в рамках лінгвістики є психологи-біхе-віорісти Чарлз Осгуд, Джон Керолл і літературознавець, семіотик Томас Сібен. Первісно об'єктом аналізу було окреме слово, а предметом - причино-наслідкові зв'язки між словами у вербальній пам'яті людини. Вихідною схемою аналізу була формула «стимул - асоціативний зв'язок - реакція». Стимул має різну форму: від вербальної (звук, склад, слово, словосполучення, речення, текст тощо) до невербальної (музика, живопис, кіно, театр тощо). Зв'язані зі стимулом (S) будь-які реакції (R), а саме - інше слово, називають асоціаціями. Експериментальна ме­тодика ґрунтувалась здебільшого на асоціативному експерименті (далі АЕ), який сьогодні називають «ефектив­ним методом дослідження глибинних закономірностей у мереживі сенсорних кореляцій загальної архітектоніки людської свідомості» [2, с. 249], «найбільш розробленою технікою семантичного аналізу» [8, с. 36], одним «із ефективних дослідницьких інструментів опису внутрішнього лексикону людини» [12, с. 30].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа