Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Більш давнім, проте менш популярним способом у даний час є творення назв від природних об'єктів. Питання вивчення відбиття у топонімах місцевих географічних умов і досі залишається актуальним [2, с. 44]. Якщо ур-баноніми, утворені від штучних об'єктів, появляються з розвитком міста та його розбудовою, то найменування, похідні від назв природних об'єктів, мали своєю передумовою орієнтацію суспільства на ландшафтні об'єкти, які були частиною свідомості людини ще з початку її існування. Саме тому так легко у систему урбанонімів входять назви вулиць Лісова / Лісна (Ужгород, Мукачево, Іршава, Хуст, Берегово, Свалява), Польова (Ужгород, Іршава, Виноградово, Мукачево), Озерна / Приозерна (Ужгород, Чоп), Річна (Тячів, Іршава, Хуст, Свалява), Садова (у всіх містах, крім Чопа, Берегова і Перечина). Різновидом цієї підгрупи є назви, похідні від інших онімів, що сто­суються певних географічних об'єктів. Ці найменування досить давні (існують близько ста років) і свідчать про взаємодію різних онімних класів, коли менші об'єкти діставали назву за більшими. Так, назви вулиць Латорична (Мукачево), Латорицька (Чоп), Малоужанська, Ужанська (Ужгород) утворювалися відповідно від найменувань гідрооб'єктів Латориця, Уж та Малий Уж (який уже зараз не існує).

До одного з найдавніших способів творення назв належить їх пряма характеристика, відображення специ­фічної ознаки об'єкта (пор. [5, с. 5]). Будучи колись єдиним, згодом домінуючим способом номінації, тепер це просто один з існуючих видів. Причому здебільшого назви, які входять до цієї підгрупи, належать до дуже дав­ніх, пронесених через століття. Це може бути вказівка на довжину вулиці (вул. Довга (Ужгород), вул. Коротка (Ужгород, Хуст), Мала (Ужгород, Іршава, Хуст), на її конфігурацію (вул. Бічна (Ужгород, Хуст), вул. Верхня (Іршава), вул. Висока (Ужгород, Хуст), розташування (вул. Набережна (Берегово, Іршава, Мукачево), вул. Підго-родська, Підгорянська, Підзамкова (Мукачево), Підградська (Ужгород), розміщення її стосовно інших вулиць та ін. Зважаючи на рельєф Закарпатської області, цілком зрозумілими є назви, що відображають гірський характер місцевості (пор. вул. Підгірна, вул. Гірська, вул. Гірна, вул. Висока, вул. Верхняя).

Один із найдавніших способів означення вулиці формується на основі розуміння її як шляху, який веде до певного місця, тобто йдеться про вказівку спрямованості вулиці. Назви цього типу базуються на інших онімах - здебільшого ойконімах, які існують зараз або були колись. Найменування цього типу є довговічними завдяки своїй актуальності в різні часи, співвіднесеності з реальністю, оскільки назви населених пунктів, від яких зде­більшого творяться ці урбаноніми, вирізняються набагато меншою динамічністю, ніж самі найменування вну­трішніх міських об'єктів. У першу чергу мотиваційною базою для аналізованої групи стають назви значних за розмірами географічних об'єктів, куди ведуть шляхи сполучення з багатьох міст (пор. вул. Берегівська в Мука-чеві, Чопі, Тячеві; вул. Львівська в Ужгороді, Хусті, Мукачеві; вул. Мукачівська в Ужгороді, Берегові, Сваляві, Тячеві (у Чопі - Мукачівське шосе); вул. Ужгородська в Чопі, Берегові, Мукачеві, Тячеві). Крім того, це можуть бути назви, що позначають дорогу до значного сусіднього населеного пункту, причому розмір самого міста ви­значає «значимість» інших територіальних об'єктів (вул. Виноградівська, Рахівська в Тячеві, вул. Королівська у Виноградові, вул. Свалявська в Мукачеві, вул. Білецька, Ільницька в Іршаві, вул. Копанська, Сасівська у Ви­ноградові). Упорядкування міст в радянські часи зумовило приєднання до їх території присілків, які фактичностали частиною міста, але ще мали назву окремої територіальної одиниці. «Урбанізація населення як активний демографічний процес, що має в різних етнічних зонах різну інтенсивність, веде до зникнення багатьох сільських поселень і одночасно до зникнення їх назв» [9, с. 24] або ж до використання цих назв з іншою метою. Вулиці, які вели в ці присілки або були їх центрами, після приєднання для зручності назвали назвами цих населених пунктів. Так появилися вулиці Горянська, Доманинська, Дравецька, Радванська, Минайська, Червениця в Ужгороді, вул. Росвигівська в Мукачеві, вул. Нірешська в Хусті. Закономірно, що чим більший населений пункт, тим більше на­вколо нього формується малих поселень, які потім вростають у місто, стають його органічною частиною і дають нові назви вулицям.

Групою назв, для якої визначальну роль зіграли екстралінгвальні чинники, стали урбаноніми, що характери­зують вулицю за її мешканцями. До таких належать вулиці Швабська (Ужгород), Німецька (Хуст), Булгаркерт (Берегово), Руська (Ужгород, Мукачево, Виноградово).

Зі здобуттям Україною незалежності етнічний склад населених пунктів знову починає відігравати важливу роль при виборі власних назв міських об'єктів, однак мовна реалізація цього екстралінгвального чинника зміни­лася: на національне походження мешканців вулиць вказують урбаноніми, мотивовані не етнонімами, а промо­вистими персоналіями чи національними реаліями. Так, наприклад, у Берегові, яке справедливо вважається цен­тром угорської національної меншини, де угорці складають 48% мешканців (українці - 39%) [7, с. 8], відбулася мадяризація місцевого урбанонімікону, тому нині майже 40% його складають найменування на честь угорських діячів (пор. перейменування вул. Кірова на Акацфа, вул. Герцена - на Арань Яноша, вул. Маяковського - на Бако Габора, вул. Музичної - на Бартока Бейли, вул. Борканюка - на Бем Йожефа, вул. Карла Маркса - на Берчені та ін). І якщо в Берегові мовне походження місцевих урбонімів назв загалом відповідає структурі національного складу мешканців міста, то в умовах Ужгорода такої відповідності нема, бо тут частка утворень, що вшанову­ють російських діячів більш, ніж удвічі переважає відповідну частку росіян у складі міського населення (пор. пл. Пушкіна, вул. Гоголя, Бєлінського, Мічуріна, Маресьєва, Айвазовського, Дмитрія Донського тощо). Таким чином, прагнення охарактеризувати об'єкт номінації здавна було одним з основних факторів появи урбанонімів. Але, будучи єдиним на момент виникнення урбанонімної системи, цей чинник з часом витісняється ідеологією та іншими факторами.

Література:

1. Волошин О. Ужгород у старовинній листівці / Волошин О. - Ужгород : Два кольори, 2003. - 142 с.

2. Громко Т. В. Географічні терміни як твірні основи мікротопонімів / Громко Т. В. // Проблеми слов'янської ономастики: Зб. наук. праць. - Ужгород : УжДУ, 1999. - С. 20-21.

3. Закарпатський обласний державний архів. - Ф. Р-136. - Оп. 1. - спр. 7.

4. Карпенко Ю. А. О синхронической топонимике / Карпенко Ю. А. // Принципы топонимики / Под ред.

 

B.А. Никонова и О. Н. Трубачева. - М. : Наука, 1964. - С. 45-86.

5. Матвеев А. К. Образное народное видение и проблемы ономасиологической и этимологической интерпрета­ции топонимов / Матвеев А. К. // Вопросы ономастики / Под ред. Е. Ф. Шамеса. - Свердловск : Гос. ун-т, 1977. -

C.5-20.

6. Нариси історії Закарпаття: В 3 Т. - Ужгород, 1993. - Т. 1.

7. Національний склад населення та його мовні ознаки: Статистичний бюлетень. - Ужгород, 2003. - 85 с.

8. Подольская Н. В. Какую информацию несет топоним / Подольская Н. В. // Принципы топонимики / Под ред. В. А. Никонова и О. Н. Трубачева. - М. : Наука, 1964. - С. 87-99.

9. Подольская Н. Связи демографо-этнических и топонимических процессов / Подольская Н. // Топонимика и межнациональные отношения. - М. : АН СССР, 1991. - С. 19-25.

 

10.Романюк М. Соціально зумовлені інновації в ономастиконі Закарпаття кін. ХХ - поч. ХХІ ст. / Романюк М.

 

-   Ужгород : Ґражда, 2007. - 124 с.

11.Odalos P. Urbanonima v procese spolocenskych zmien 90 rokov v europskych postsocialistickych krajinach / Odalos P. // Urbanonyma v kontexte historie a sucasnosti: Materialy z onomastickeho kolokvia. - Bratislava; Banska Bystrica, 1996.

S. 80-88.УДК 811.161.2'37

Нуждак Л. В.,

Ужгородський національний університет, м. Ужгород

ЕСТЕТИКА ТА МОДНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРІЗВИЩ УКРАЇНЦІВ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЕКОЛІНВГІСТИКИ

У статті подається аналіз стану прізвищ українців посттоталітарної доби. Значна увага приділяється ви­вченню культури та норм української мови.

Ключові слова: ономастика, посттоталітарна доба, онім, прізвища.

В статье представлен анализ состояния фамилий украинцов постоталитарной эпохи. Значительное внима­ние уделяется изучению культуры и правил украинского языка.

Ключевые слова: ономастика, постоталитарная эпоха, оним, фамилии.

The article analyzes style of the names of Ukrainian post-totalitarian era. Spesial attention is given to the study of culture and normative principles of the Ukrainian language. Key words: onomastics, post-totalitarian era, onim, names.

Проблема естетики власної назви, як відомо, не належить до числа опрацьованих ні в українській ономастиці, ні в українській стилістиці. Однак низка досліджень як прикладних аспектів естетики окремих розрядів оніма, так теоретичних питань естетичної сутності стилю та його мовних засобів виявили надзвичайну важливість цієї проблематики. Показовими у цьому плані є, наприклад, розділ монографії О. Белея «Сучасна українська ерго-німія...» - «Мовна естетика сучасної фірмонімії Закарпаття» [1, c. 84 - 85] або теоретичні дослідження чл. -кор. НАН України С. Я. Єрмоленко «Стиль - категорія етнопсихологічна й естетична», «Мовно-естетичні знаки на­ціональної культури» [2]. Актуальним, на нашу думку, є дослідження естетики власної назви з погляду еколінг-вістики, оскільки такий підхід дозволяє виявити нові аспекти взаємозв'язку інновацій у пропріальній лексиці та змін у соціальному середовищі з усталеними традиціями в національному назовництві.

Рівень мовної естетики власної назви у суспільстві визначається глибиною розуміння мовцями сутності влас­ної назви, її виражальних можливостей та національних традицій назовництва, які допомагають реалізувати, втілити в конкретній власній назві необхідний не лише номінативно-ідентифікаційний, а й емоційно-оцінний та характеристичний потенціал. Нерозуміння чи ігнорування можливостей пропріальної лексики для реалізації задуму творців або користувачів конкретних онімів-неологізмів призводить не лише до втрати всякої естетичної вартості конкретного оніма, але до перетворення таких утворень в антиестетичні знаки, що негативно познача­ються на загальному еколінгвальному стані українського ономастикону.

Мовна естетика власної назви, як і культура мови загалом, починається з самоусвідомлення мовної особис­тості. Вона зароджується і розвивається там, де носіям національної літературної мови не байдуже, як вони го­ворять і пишуть, як сприймається їхня мова у різних суспільних середовищах, а також у контексті інших мов. Вона безпосередньо пов'язана з соціологією і психологією не тільки в плані вироблення моделей, зразків мовної поведінки, а й щодо формування мовної свідомості [4, c. 9].

Треба зазначити, що особливість проблемних із погляду мовної естетики онімів полягає в тому, що їх функ­ціонування в українській літературній мові безпосередньо не суперечить чинному українському законодавству у сфері мовного будівництва чи нормам «Українського правопису». Тому їх ідентифікацію ми пропонуємо про­водити за своєрідними структурно-семасіологічними маркерами. Проведений нами аналіз мовної естетики укра­їнської пропріальної лексики посттоталітарної доби з погляду еколінгвістики виявив кілька проблемних зон, зумовлених такими чинниками:

1) використання онімів, як правило, прізвищ з вульгарним значенням або різко негативною оцінністю;

2) невідповідність внутрішньої форми оніма чи його доонімного значення з енциклопедичною характеристи­кою носія;

3) залучення до джерельної бази сучасних онімів ненормативної, зокрема обсценної лексики та арго;

4) несполучуваність різних компонентів складених найменувань чи то за їх фономорфемними особливостями, чи то за доонімійним значенням, чи за іншими супровідними конотаціями.

Українські прізвища стали, очевидно, першим онімійним класом, який широко почали оцінювати за естетич­ними критеріями. Оскільки серед традиційних українських прізвищ є чимало таких, які утворені на базі емоційно маркованої, згрубілої або навіть обсценної лексики, тому вони нерідко сприймалися їх носіями як неблагозвучні та такі, що суперечать уявленням їх носіїв про естетику власної назви. Своєрідною реакцією на такі прізвища, що водночас і засвідчує їх первинну естетичну оцінку, стали звернення до офіційних державних органів із прохан­ням носіїв таких прізвищ про їх заміну. Відомо, що саме історія заміни прізвищ з естетичних міркувань лягла в основу геніальної п'єси М. Куліша «Мина Мазайло». Дружина драматурга у мемуарах пише: «Ще працюючи над своїм «Миною», Микола якось зайшов до загсу і там прочитав список змінених прізвищ. Між іншими там було прізвище Гімненко, змінене на Алмазов. Це так його розсмішило, що він вирішив вставити цей випадок у п'єсу [3, c. 732 - 733]». Українські ономасти також упродовж ХХ ст. відзначають численні випадки зміни неблагозвучних прізвищ. Так, проф. П. П. Чучка кваліфікує фактами свідомої деетимологізації чи реетимологізації випадки, коли прізвище здається носієві неблагозвучним, незрозумілим чи перекрученим, і він ініціює переміну прізвища Пере-бздяк на Перевзяк, Пуцакулич на Пудсакулич та ін. З естетичних міркувань, коли традиційне прізвище викликає якісь небажані асоціації, змінено прізвища Баран на Барановський, Дурневич на Дунаєв, Кракер на Кракович, По­пка на Попок, Хрін на Грін, Цап на Лютянський, Шипиздяк на Шевченко [6, с. 222-224].

© Нуждак Л. В., 2012У пострадянський період, коли правова процедура заміни прізвищ значно спростилася та лібералізувалася, за даними Міністерства юстиції, щороку значна кількість громадян України вдається до зміни прізвищ, імен та імен по батькові. Так, наприклад, у 2003 р. до зміни прізвищ вдалися 24 тис., у 2007 - 17,5 тис., а у 2006 р. - 30 тис. громадян. Основною причиною заміни прізвища, яку вони наводять у спеціальних заявах, є естетична, а саме прагнення замінити неблагозвучне прізвище. Наприклад: Дурило на Цар, Козел на Драганчук, Гнидка на Гнатко, Дупа на Костевич, Кот на Москалюк, Бугай на Бондар, Урода на Романовська, Сопливий на Соколенко, Дикун на Ващук, Окунь на Енгель, Гусак на Губенко, Плуг на Петренко, Кізяк на Благовіст, Лошак на Кузьмович, Кощій на Царенко, Дурноляп на Білозір, Крейтор на Пономаренко, Дерепа на Мудрий, Гнида на Гончаренко, Драний на Карпів, Дубина на Хмельницький, Котолуп на Котенко, Лоха на Луговський, Тупота на Турів, Москаль на Миргородський, Шмаркатюк на Кириченко, Брехунець на Опанасюк, Зануда на Слободян, Котолуп на Третяк, Брехуненко на Висоцький, Сопляк на Сорока, Прищ на Приходько, Жаба на Іванчук, Баба на Бабенко, Пида на Майборода, Щур на Кучман, Псар наХмілевський, Тупиця на Туниця, Упир на Василенко, Хир на Грицькович, Ди­кий на Данченко, Бугай на Бородаєнко та ін. [7]. Оскільки відновлення доонімної семантики прізвищ типу Дурило, Козел, Шмаркатюк породжує негативні конотації та асоціації, то сам факт їх заміни, очевидно, може позитивно впливати на естетичний потенціал українського антропонімікону та його еколінгвальний стан загалом.

Однак на підставі даних нашої картотеки можна стверджувати, що при заміні прізвищ в Україні пострадянської доби непоодинокими є випадки безпідставного вмотивування необхідності заміни прізвища естетичними мірку­ваннями. Тому далеко не всі випадки, коли в заявах причиною заміни прізвища називається його неблагозвучність, можна кваліфікувати як естетично мотивовані. Нерідко громадяни стереотипно вмотивовують необхідність заміни прізвища естетичними міркуваннями, проте справжня причина зміни прізвища інша. Так, М. Романюк виявила численні факти зміни прізвищ українських заробітчан після їх депортації з країн Західної Європи [5, c. 78]. Мініс­терство юстиції України також подає непоодинокі випадки заміни колоритних традиційних прізвищ типу Укра­їнець, Квітень, Чорнобривець, які їх носії чомусь кваліфікують як неблагозвучні. Ес-тетичними мотивами пояс­нив потребу зміни імені та прізвища Олександр Кравчук на Клоун Сміхось. Мешканець Івано-Франківська Василь Гуменюк 2 жовтня 2009 р. змінив своє прізвище на Василь Противсіх і також пояснив цю причину естетичними міркуваннями. Усі ці приклади заміни прізвищ демонструють легковажне ставлення окремих мовців до своїх пріз­вищ, такі заміни не є належно вмотивованими, а тому не мaють позитивного значення з погляду еколінгвістики.

Для більшості розрядів української пропріальної лексики проблема естетики імені має суто прикладне розв'язання, яке часто спирається більше на інтуїцію, мовне чуття, ніж апробовані лінгвістичні критерії. На цьо­му тлі вигідно вирізняються власні імена українців, стосовно яких в українському мовознавстві уже сформульо­вано конкретні принципи або рекомендації, скеровані на забезпечення необхідного їх естетичного рівня.

Естетика власної назви є невід'ємним елементом загальної еколінвістичної картини українського ономастич-ного простору посттоталітарної доби. Недооціненість важливості проблеми естетичного стану українського оно­мастику спричинилася до появи численних онімів різних розрядів, які своєю структурою, джерельною базою або специфікою доонімійної семантики ніяк не пов'язані з традиціями українського назовництва. Українські оніми посттоталітарної доби, які не відповідають естетичним критеріям української власної назви, негативно вплива­ють на еколінгвальний стан українського ономастикону та української мови загалом. Пропаганда як апробованих засад естетики української власної назви, так і самих високоестетичних українських онімів має стати актуальним завданням українських мовознавців, зокрема лексикографів, стилістів, а також письменників та журналістів.

Еколінгвальний стан українського ономастикону пострадянського періоду залежить від цілого комплексу взаємозумовлених чинників екстралінгвального характеру. Соціально-культурне середовище пострадянської України, українське та міжнародне законодавство, вплив глобалізаційних тенденцій у мовно-культурній сфері, а також естетичні переконання та пріоритети мовців - головні чинники, що впливають на еколінгвальний баланс українського ономастикону досліджуваного періоду.

Названі екстралінгвальні чинники мають як позитивні, так і негативні наслідки впливу на еколінгвальний стан української онімійної системи пострадянської доби. Позитивний вплив на український ономастикон по-сттоталітарної доби та його еколінгвальний баланс зокрема мають такі позамовні чинники, як демократичні та правові засади побудови державного устрою України, лібералізм її економіки, орієнтація на надбання національ­ної культури українців та культури національних меншин України. Відсутність чіткої та послідовної державної політики в гуманітарній сфері, брак механізмів контролю за дотриманням норм міжнародного та національного законодавства у сфері мовного будівництва, еклектичність естетичних принципів творення онімів негативно по­значаються на еколінгвальному стані сучасної української онімії.

Література:

1.Белей О. Сучасна українська ергонімія: власні назви підприємств Закарпаття / Белей О. - Ужгород, 1999. - 111 c.

2.Єрмоленко С. Нариси з української словесності (стилістика і культура мови) / Єрмоленко С. - К. : Довіра, 1999. - 430 с.

3.Куліш А. Спогади про Миколу Куліша // М. Г. Куліш. Твори: у 2 т. / А. Куліш. - К., 1990. - Т. 1. - 1990. -С. 726-738.

4.Культура української мови. - К. : Наукова думка, 1990.

5.Романюк М. І. Соціально зумовлені інновації в ономастиконі Закарпаття кін. ХХ - поч. ХХІ ст. / Романюк М. І. Ужгород : Ґражда, 2007. - 124 c.

6.Чучка П. П. Сучасні процеси у класі прізвищ / П. П. Чучка // Spolocnske fungovanie vlastnych mien. Slovenska onomasticka konferencia. - 1980. - № 7. - S. 219-227.

http // www.just.gov.uaУДК 81'1: 81'37: 81'23

Сурмач О. Я.,

КНУ імені Тараса Шевченка, Військовий інститут, м. Київ

АСОЦІАТИВНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ ТА ВЕРБАЛЬНІ АСОЦІАЦІЇ У ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Ця стаття присвячена дослідженню асоціативного експерименту та вербальних асоціацій у сучасній психо­лінгвістиці, охарактеризовано їх завдання, описано та систематизовано історію дослідження асоціацій у лінг­вістиці.

Ключові слова: асоціативний експеримент, асоціація, психолінгвістика, асоціативне поле.

Эта статья посвящена исследованию ассоциативного эксперимента и вербальных ассоциаций в современной психолингвистике, охарактеризирована их задача, описана и систематизирована история исследования ассоци­аций в лингвистике.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа