Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Завдяки встановленому контакту здійснюється обмін інформацією в процесі проведення інтерв'ю. Інтерв'ю ви­никає як наслідок обміну енергії, закладеної в інформації. Цей обмін енергії відбувається аналогічно тим прикла­дам, які відомі в природі: обміну речовин у забезпеченні енергетичних потреб людського організму, що характери­зується рівнем її споживання з їжею; синтезу органічних речовини в тілі людини завдяки перетворенню сонячної енергії, здатної підтримувати його існування; синтезу білків, обміну речовин і енергії в клітині, що забезпечується перенесенням інформаційного коду генами ДНК і РНК. Розгляд соціального аспекту такого енергетичного обміну для кожної конкретної особи засвідчують про можливості отримання наслідків енергосинтезу від роботи по місцю працевлаштування, від спілкування з Богом, від спілкування з іншими людьми, від заняття спортом і т. д. Відсут­ність контакту між співрозмовниками може виникати з причини відсутності енергетичного підживлення чи відклю­чення від джерел учасників інтерв'ю. Не дивлячись на те, якими б здібностями не володів інтерв'юер, навряд чи йому вдалося провести інтерв'ю з аскетом чи відлюдником, які по своєму характеру не є компанійськими людьми -особами, що віддають енергію. Про людські можливості акумулювання енергетичного потенціалу в умовах усаміт­нення образно висловився Фелікс Дзержинський, який за свідченнями очевидців говорив, що він взагалі не розуміє людини, яка не сиділа в одиночній камері [7, с. 37]. В сучасному світі, соціальні аспекти усамітнення проявляються в так званій штучній еліонізації людини, яка самотужки за допомогою цифрової техніки і комп'ютерів формує своє інформативне поле, ізолюючи свої відносини в обміні інформацією з навколишнім середовищем, створює свій мі­кросвіт, припиняючи стосунки з громадою (включно з колегами по роботі, сусідами, або родичами).Сучасне інформаційне суспільство прискорює подвоєння обсягів інформації, яке невдовзі буде відбуватися в межах тижня. Для порівняння зазначимо, що перше подвоєння інформації відбулося в період від народження Христа до часу Леонарда Давінчі (майже 14 століть). Тобто, якщо раніше обсяги інформації подвоювалися протя­гом сотень років, а на початку XX століття подвоєння інформації відбувалося за десятки років, то сьогодні потік інформації зростає набагато швидше, ніж ріст населення і валовий суспільний продукт. Опрацювати зростаючу кількість аудіо інформації людина в змозі лише із використанням переваг цифрової і інтернетної мережі мов­лення, до якої вона проявляє все більшу свою залежність, оскільки спілкування із зовнішнім світом відбувається через посередництво комп'ютера [5, с. 97-98].

Перехід радіомовлення на цифровий формат веде до збільшення обсягу ефірного часу у десятки разів, що викликає нагальну потребу у наповненні його інформаційним продуктом. Міжнародний досвід провідних раді­окомпаній світу показує, що одним із шляхів наповнення інформаційним продуктом збільшеного в часі ефіру є необхідність розширення виробництва програм наживо і інтерв'ю зокрема [4]. Не дивлячись на те, що прямое-фірне інтерв'ю є самостійним видом інформаційного продукту, воно також може розглядатися в якості джерела і додаткового ресурсу для виробництва різножанрових аудіо матеріалів. Редагування інтерв'ю проводиться з метою відбору новини - в уривках (голосових вставках) для виробництва репортажу, нарису, документарю чи бліцопитування.

Роз'яснення теоретичних засад поняття інтерв'ю в медіа базується на розумінні трьох його основних компо­нентів, дотримання яких характерне для існування комунікаційних систем:

-   «семантичний шум»;

-   «коридор реальності»;

-   парадигма.

Всі ці три категорії широко використовуються різними науками, включно з філософією, кібернетикою, інфор­матикою, лінгвістикою та журналістикою. Особливо явно це спостерігається в ситуаціях, пов'язаних з прямим радіоефіром, де між учасниками інтерв'ю виникає непорозуміння з приводу висловленої і почутої інформації.

Проблема семантичних шумів при незалежному мисленні відображена в дослідженнях Л. Блумфілда (1933), Н. Чомскі (1957-60). Лінгвістичним аспектом цієї проблеми займалися Ф. Лоунсбері, Д. Катс (1972), Макі, Кристі та Льюс (1966). Семантичні шуми вивчають перешкоди, які виникають при сприйнятті смислової сторони ін­формації, що подається в речником, а також ускладнюють і знижують ймовірність адекватної реакції (відгуку) між усіма учасниками програми і слухачами [1]. До семантичних шумів можна віднести такі перешкоди як не­довіра, лозунги і пропагандистка, мовне розвільнення, ухилення від відповідей, невияснена заява, незрозумілий зміст, перебивання своєї та чужої думки, самокорегування незакінченого речення, самовиправлення, корекція і повторення слів, застосування слів-паразитів, заїкування, паузне складання слів у речення, незакінчені речення, відсутність плинності в мові, надмірне прискорення мови, пропуск частини слова, невірні наголоси. Надмірність семантичних шумів призводить до утруднення обміну інформацією між учасниками спілкування в силу її різного сприйняття ними і неадекватного реагування на природний плин життя, його еволюцію, зміни картини в будові світу, кожен фрагмент якої може стати в центрі інтерв'ю.

Враховуючи багатовекторну дію семантичних шумів, проведення інтерв'ю слід обмежити рамками дії т. з. «коридору реальності» в якому враження від почутого повинні дотримуватись загальноприйнятих принципів етичних норм поведінки та мережевого спілкування. Описання сучасної картини світу з точки зору її ускладнен­ня і диференціації стає все менш доступною для отримання публічної інформації. В цих умовах не відбувається зведення контекстів співрозмовників, що сприяє зародженню нових теорій, містики і міфів. В середині людини існує дві особи: одна із яких - думаюча, а друга - доказова (тлумачна). В процесі інтерв'ю доказова істота все­редині інтерв'юі присипляється, оскільки в цьому випадку вона буде доказувати собі те, що їй уже відомо, а інтерв'юер отримає передбачувану відповідь на своє запитання. Інтерв'юер, в свою чергу не повинен вживати інтерв'ю як засіб доказовості чи перевірки на точність відповідей на ті питання в яких він передбачує власні висновки. Інтроверт, переважно, самостійно обдумує свою ідею і в слух доказує її, розмовляючи сам із собою. Людина, яка не має потреби в спілкуванні з собою зосереджена на соціальному замовленні і тоді вся вхідна ін­формація інтерпретується з ухилом на досягнення соціальних амбіцій, які звужують коридор можливих рішень. Засобами, які б могли сприяти розширенню цього коридору є:

-   вміння створювати дещо нове, чого раніше в природі не існувало;

-   глобальне і широкомасштабне мислення, вміння оперувати нечіткою множиною фактів;

-   розширення живого спілкування, яке приближає до реальності;

-   знання меж свідомості і вміння розсовування енергетичних кордонів.

Сучасне моделювання інтерактивного спілкування із слухачем під час проведення інтерв'ю піднімає стан­дарти інформаційного продукту прямоефірного мовлення, хоч деякі з них все ще залишаються поза межами конкуренції і не зацікавлюють аудиторію. Фактично, часами інтерв'ю може викликати у слухача байдужість і нудьгу. Модель одного із таких інтерв'ю називається «пінг-понг» і працює по формулі «питання-відповіді між одним інтерв'юером і декількома талантами»: інтерв'юер - талант 1 - інтерв'юер - талант 2 - інтерв'юер - талант 3 і т. д. Інтерв'юеру належить створити різноманітні і неповторні моделі спілкування, які б формували слухаць­кий інтерес. Зробити це дозволяє вдале маніпулювання з такими програмними засобами, як нарощування тем­пу, довжиною речень, протяжністю цитат (синхронів) та аудіо ефектів, різними варіантами ідентифікації і само представлення талантів та ідей і т. п.. Наприклад, не будьте рабом обставин регулярного представлення особи перед тим, як вона починає говорити, залишіть звучання голосу без пояснення і не названим, що стає звуковим сигналом того, що буде вияснено пізніше, вживайте різкий голос для передачі настрою. При великій кількос­ті, задіяних талантів в інтерв'ю найкраще вживати модель «круглого столу», в якій кожна особа представляє іідентифікує сама себе. Вибір є дуже великим і залежить від уяви інтерв'юера. Слухач не завжди може оцінити його кмітливість та винахідництво у перетворенні непередбачуваної ситуації в оригінальну. Основні вимоги до техніки проведення інтерв'ю:

-   мовчазна повага та довіра;

-   активне слухання;

-   емоційність.

Після того, як інтерв'юер сформував свою уяву послідовного висвітлення окремих елементів інтерв'ю, він по­винен використати всі можливі засоби для того, щоб разом із учасниками співбесіди визначити структуру і про­аналізувати послідовність її логічної побудови. Ця модель називається «виявлення головної ланки». Відповідно до цієї моделі інтерв'юер постійно обходить перескакування від одного із експертів і талантів до іншого, а також навколо ідей чи проблем, які долучені до інтерв'ю, оскільки це викликає непорозуміння. Неструктуроване спіл­кування по напрямках інтерв'ю буде мати зв'язок з різними джерелами інформації, підкріплюватися серйозними аргументами фахівців. Коли інтерв'юер визначив структуру, мету і задачі інтерв'ю, то він спів вставляє точки зору і логіку коментарів однієї особи із думкою іншої і відпрацьовує запитник.

Інтерв'ю за формулою «добре запитання = добрій відповіді» вимагає від інтерв'юера великих зусиль у поста­новці лаконічних запитань у формі реагування на почуту і сприйняту інформацію. Довгі, наравтивні запитання, без ув'язки з попередньою інформацією, призводять до переключення каналів обміну її надходження і знижують рівень зацікавленості радіослухача. Відома австралійська журналістка виграла престижну премію імені Воклі за інтерв'ю з Ясиром Арафатом, якому вона задавала лише одне запитання - чому. Окремі інтерв'юери, прагнуть вживати інтерв'ювання для того, щоб скористатися нагодою проявити свою обізнаність темою і перечитують матеріали підготовані інтерв'юі. При цьому інтерв'юер може попасти в ситуацію, коли він, перечитуючи такі матеріали не завжди дотримується достовірності відображення фактів. Він може витратити багато часу на до­слідження проблеми, добиваючись гарного настрою, уваги та довіри від інтерв'юі, старанно увійти в його стано­вище, зробити спробу передбачення всього, що трапляється в їх середовищі і навколо них, записують подробиці зустрічей з його оточення, задають безконечні запитання фахівцям і після деякого часу журналісти починають задавати собі запитання «чому я просто не придумаю це?». Це ж питання виникає і тоді, коли інтерв'юер опра­цьовує масивні матеріали заповнені великою кількістю уривків, текстових підводок і звукових вставок. Чітко сфокусовані текстові заставки інтерв'юера вживаються для: ув'язки підводки до чергового запитання, форму­вання бачення проблеми, представлення таланту, пояснення подробиць, визначення перехідної і кульмінаційної точки в історії. Текстові підводки до питання також можуть бути записаними у польових умовах, що називають стендапом. За їх допомогою виникає можливість підняти експресивність і доказовість фактів, що обговорюються в інтерв'ю.

Свобода проведення інтерв'ю в літературно - інформаційному стилі запозичується від новелістики, що до­зволяє як найкраще розповісти правдиву історію, запевнити користувача інформації у реальностях сказаного. Для інтерв'юерів важливо:

-   усвідомлювати, що вони разом із запитаннями у виясненні правди вносять культурні та психологічні над­бання у кожній інформації;

-   розуміти, що дії, про які розповідається, окресленні рамками світу у специфічному напрямку і відображають людей через відповідну призму;

-   не втратити надію у спробах пошуку правдивого відображення світу та його змісту і зв'язках;

-   при підготовці інтерв'ю, в якому подається велика кількість проблем, не слід пересікати лінію між фактом та фікцією, але якщо це відбулося в даному інтерв'ю, то цьому необхідно дати відповідну оцінку і констатацію.

Інтерв'ю буде успішним, якщо інтерв'юер:

-   якомога краще підготується до теми інтерв'ю, або вивчить особливості співрозмовника;

-   підготує конкретні запитання, але під час інтерв'ю не буде на них покладатися;

-   забезпечить приємні умови для розмови;

-   ставитиме точні запитання;

-   завжди ставитиме лише одне запитання;

-   ставитиме ті запитання, на які його співрозмовник дійсно зможе відповісти, і на які інтерв'юер не очікує передбачуваної відповіді.

Існує три типи запитань, які інтерв'юер може включити у свій запитник:

-   питання, що заставляють згадувати;

-   питання, що заставляють думати;

-   гострі запитання.

Питання на обдумування надають можливість більш широко розкрити суть інформації і отримати оригіналь­ну та неочікувану відповідь, тоді коли питання про згадування свідчать про здатність запам'ятовувати факти. Більшість інтерв'юерів починають спілкування із співбесідником із вправ на згадування подій. Гострі запитання, як правило, не подобаються інтерв'юі і тому він робить всі зусилля для того, щоб сформувати свій захист і за­криває доступ до будь-якої інформації. Тому гострі запитання краще задавати тоді, коли інтерв'юі вже розкрився. У випадку, коли співрозмовник категорично не бажає подавати будь-яку інформацію інтерв'юер повинен бути здатний на провокацію для виклику відповідної реакції.

Парадигма позитивізму в інтерв'ю властива культурі української журналістики і вона належить до світогляду, який формується людиною в процесі її спілкування разом із поведінкою, поглядами, способом мислення і осо­бливо самовираженням себе як особистості (наприклад - яким чином особа представляє себе під час інтерв'ю і в суспільстві з її захопленнями і уподобаннями: садок, автомобіль, сім'я і т. п.). Ситуативні питання інтерв'юерадозволяють проявити відмінності в реакції одного, або групи співрозмовників на їх дії в коридорі реальності за умови дотримання вимог їх власної парадигми (наприклад: «обійти чергу»; швидке вирішення проблеми в хаосі; поведінка футбольної команди під час чемпіонату, національний футбол мав власні правила гри; дотримання ро­динних традицій, коли кожен знає своє місце за обіднім столом, або у автомобілі; жінки вибороли право служити у армії та на флоті; жінки отримали право голосування у виборах; позашлюбні діти і т. д.). Ознаками парадигми є:

В розумінні правди чи брехні - парадигма не виступає а ні правдою, а ні обманом, а є більш чи менш необ­хідною на даний момент інформацією (те,що може виступати справедливо для однієї особи може бути обманом для іншої). Масове сприйняття парадигми індивіда, як правди призводить до формування колективу однодумців, команди. Насильне насаджування парадигми індивіда на інших призводить до авторитаризму і диктатури. Пара­дигма перетворює, або забарвлює наше сприйняття, так як ми можемо дивитись крізь рожеві окуляри. Таке трак­тування парадигми дозволить дати відповідь на питання: чому водій який мчиться по шосе не зауважує літака, що зробив аварійне приземлення на трасі? Чому водій, який сприйняв за образу оклик пасажирського попередження «свиня!» в момент, коли та переходила дорогу і не помилково зреагував на ситуацію, що спричинила ДТП? Чому Чіпка не досягнув успіху у пошуках однієї правди?

Поняття реального чи нереального в парадигмі означає, що правда для учасника інтерв'ю виступає критерієм його віри в те чи інше. Наприклад, деякі люди вірять в інопланетян, а деякі ні. Таким чином, віра в інопланетян є реальною для однієї частини людства та нереальною для іншої. Парадигму не можна розглядати як правильну чи помилкову. Учасники інтерв'ю повинні розуміти і поважати парадигми кожного для підтримки впевненості у спілкуванні. Міжнародна і українська новелістика дає багато прикладів, які підтверджують дане тлумачення парадигми, що дає відповідь на питання: Чому Анна Кареніна була певною в тому, що їй зрадив Вронский і чому Отелло вважав, що йому зрадила Дездемона?

Поняття можливого чи неможливого в парадигмі розглядається за принципом стійкості рекордів у спорті. Прикладом може стати подолання американським плавцем Майклом Фелпсом рекорду радянської гімнастки Лариси Латинініної, яка на протязі 48 років утримувала найбільшу кількість олімпійських медалей: 9 золотих, 5 срібних і 4 бронзових. Цей рекорд не міг подолати жоден спортсмен світу. На ХХХ літніх Олімпійських іграх в Лондоні американський плавець виграв свою 19 медаль (15 золотих, 2 срібних та 2 бронзових), чим перевершив рекорд радянської гімнастки. Парадигми застосовують відповідні правила у досягненні успіху на основі вірних передбачень (як прихованих, так і часами підсвідомих), що вимагають подолання бар'єрів та застосовування інновацій з метою досягнення успіху у межах цих обмежень.

Поняття цінного і без вартісного в парадигмі спілкування між учасниками інтерв'ю та слухачами характери­зується прикладом зняття стереотипів між повноваженнями членами подружжя (розподіл обов'язків домашньої праці між чоловіком та дружиною і його оцінка з точки зору всіх членів родини). Багатокультурність трактуван­ня поняття парадигми дозволяє по різному оцінити факти споживання різного за походженням м'яса у різних народів світу. Зокрема, забій корови на м'ясо з точки зору українця є цілком допустимим явищем і абсолютно кримінальним з позиції - індійця. Корейці цілком нормально ставляться до використання собаки в якості одного із продуктів харчування на відміну з будь-якими іншими європейськими націями, які не їдять собачатину і не вбачають в собаках лише їжу. Аналогічна різниця в поглядах на кенгуру між австралійцями та іншими народами. Людина може щиро сказати: «Я люблю кенгуру», і кожен з двох слухачів (один австралієць і другий українець) зрозуміє його правильно, але кожен при цьому може зберегти цю інформацію у своєму мозку під зовсім різними категоріями. Один може подумати, що промовець любить їсти кенгурятину на обід, а інший - що той любить споглядати за кенгуру в зоопарку чи відкритій природі.

Аналіз наукових підходів до вивчення проблеми рефлекторності в прямоефірному інтерв'ю дозволяє зроби­ти важливі висновки. В умовах впровадження цифрового мовлення основну увагу слід приділяти проведенню таких інтерв'ю, які базуються на імплікативній залежності оцінки здатності до встановлення контакту між учас­никами спілкування в живому ефірі з метою обміну інформацією. Важливо наголосити, що впорядкування про­ведення інтерв'ю дасть можливість усунути появу семантичних шумів, перешкоди по встановленню коридору реальності та формувати позитивні реакцій в межах парадигми.

Література:

1. Bloomfield L., Language. - New York/Hold, 1933.

2. Гудман С., Хидентиеми С. Введение в разработку и анализ алгоритмов. - Москва : Изд. Мир, 1981. - 368 с.

3. Дейл Карнегі. Як здобувати друзів і впливати на людей (англ. «How To Win Friends and Influence People»). - К. : Вид-во Країна Мрій, 2011. - 456 с.

4. Лесных Е. Социально страшная «цифра» [Електрон. ресурс] // Новости Луганской области. - Луганськ, 2012. - 11 квіт. - URL: http://v-variant.lg.ua/articles/42044-socialno-strashnaya-cifra.html.

5. Сербін С. М. Інформаційний продукт новітніх медіа. // Наукові записки Інституту журналістики. - Том 46. -2012. - С. 92-97; [електрон. ресурс] : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nzizh/2012_46/Serbin. pdf

6. Timothyo F. Brady, Talia Konkle, George A. Alvarez and Aude Oliva*Visual long-term memory has a massive storage capacity for object details. PANAS. April, 2008: http://www.pnas.org/content/105/38/14325. fullелектрон. ресурс]

Фельштинский Ю. Г. Вожди в законе. - М. : Terra, 2003. - 369 с.Смоляна А. Л.,

КУ ім. Б. Грінченка, м. Київ

СЕМІОТИЧНИЙ ХАРАКТЕР МАКРОСТРУКТУРИ РЕКЛАМНОГО БЛОКУ СУПЕРОБКЛАДИНОК АНГЛОМОВНИХ КНИГ

Стаття присвячена дослідженню семіотичної природи рекламного блоку на суперобкладинках англомовних книг. Визначається поняття креолізованого тексту та його роль в здійсненні прагматичного впливу на адресата. Ключові слова: креолізований текст, інтерпретація тексту, код, вербальні та невербальні засоби комунікації.

Статья посвящена исследованию семиотической природы рекламного блока англоязычных книг. Определя­ется понятие креолизованного текста и его роль в осуществлении прагматического воздействия на адресата.

Ключевые слова: креолизованный текст, интерпретация текста, код, вербальные и невербальные средства коммуникации.

The article is devoted to the research of semiotic nature of advertising block of English books. The term «creolized text» and its role in pragmatic effect on the addressee are determined.

Key words: creolized text, text interpretation, code, verbal and nonverbal means of communication.

Рекламні тексти відносяться до текстів масового впливу та покликані забезпечити волюнтативну функцію, тобто досягнення перлокутивного ефекту взаємодіючи з реципієнтом.

Звертаючись до рекламних текстів книжкової продукції, зрозумілим є те, що їхнє головне завдання полягає у забезпеченні читачу оптимальних умов для розуміння та інтерпретації повідомлення. В структуруванні реклам­них текстів використовуються різні коди семіотичних систем, тому таке рекламне повідомлення представлено семіотично неоднорідним текстом, включаючи вербальну та візуальну інформацію. Такий текст відносять до кре-олізованого (паралінгвістичного). Дослідження таких семіотичних утворень в макроструктурі рекламного блоку на суперобкладинках англомовних книг є

об'єктом даної статті.

До питання аналізу мовного та іконічного середовища рекламних текстів зверталися О. Є. Анісімова [1] (до­сліджувала лінгвокультурні особливості рекламних текстів), Н. С. Валгіна [2] та А. П. Загнітко [4] (відношення між вербальним та невербальним компонентами), І. П. Мойсеєнко [6] (прагматичний аспект креолізованих тек­стів) та інші мовознавці.

Мета статті полягає у з'ясуванні взаємодії вербального та невербального компонентів рекламних міні-текстів на суперобкладинках англомовних книг та їх значення в досягненні прагматичного впливу на адресата (читача). Мета передбачає такі завдання:

-   визначити поняття «креолізований текст» та дослідити його природу;

-   проаналізувати рекламні міні-тексти на суперобкладинках англомовних книг з точки зору наявності вер­бальної та невербальної складових;

-   дослідити семіотичний характер структурних компонентів рекламних текстів.

Креолізований текст визначають як ілюстрований текст, в якому вербально виражена інформація сполучаєть­ся із зображенням; вербальні й зображувальні компоненти утворюють візуальне, структурне, змістове і функці­ональне ціле, яке забезпечує комплексний, прагматичний вплив на адресата [3, с. 159-160]. Іконічна та словесна складові взаємодіють і доповнюють одна одну, спрямовуючи рекламний блок на досягнення комунікативної

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа