Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 52

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Отже, повна міжмовна еквівалентність фразеологізмів є непоширеним явищем, при цьому чим віддаленіші мови, тим менше в них ідентичних фразеологічних відповідників.

Висновки. У запропонованій статті визначено типи міжмовних співвідношень фразеологічних одиниць на позна­чення концептів ДОБРО-ЗЛО сучасних арабської і української мов. На основі проведеного нами стислого зіставного аналізу зазначених фразеологічних одиниць ми можемо зробити висновки, що наведені вище приклади підтверджу­ють, що лексеми та фраземи, які відображені в концептах ДОБРО-ЗЛО, знайшли своє вираження у фразеології. Голо­вні засоби виразності арабських і українських фразеологізмів, яких об'єднують концепти ДОБРО-ЗЛО в художній мовній картині світу, становлять такі стилістичні засоби: епітет (тавтологічний, уточнюючий та метафоричний), по­рівняння, метафора, парафраза. Синтаксичні засоби репрезентації досліджуваної опозиції подані різними синтаксич­ними одиницями: словосполученнями та різними структурно-семантичними типами простих та складних речень, конструкціями, які ускладнюють структуру речення (однорідними членами речення, зверненнями та ін.).

Таким чином, вивчення типів міжмовних співвідношень фразеологічних одиниць дає нам можливість осмис­лити їхнє когнітивне навантаження, ретроспективне буття та сучасне функціонування. Семантичний континуум фразеологічних одиниць відображає становлення пласта національної специфіки фразеологізмів, образотворчу спроможність мови та її етимологічні витоки [8, с. 312].

Адекватність міжмовних співвідношень фразеологічних одиниць, у свою чергу, об'єктивується глибоким ког-нітивним аналізом зазначених одиниць у мові оригіналу та цільової мови.

Серед перспектив наших подальших досліджень - дослідження національно-культурної специфіки семан­тики та засобів її вираження в концептуальної опозиції ДОБРО-ЗЛО на матеріалі арабської і української мов.

Література:

1.Баранов Х. К. Арабско-русский словарь: Ок. 42000 слов. - 6-е изд., стереотип / Х. К. Баранов. - М. : Изд. «Рус­ский язык», 1984. - 944с.

2.Кочерган М. П. До питання про безеквівалентну лексику і лакуни та способи їх компенсації // Проблеми зі-ставної семантики. Збірник статей за доповідями Міжнародної наукової конференції з проблем зіставної семантики 23-25 вересня 1999 р. / Відп. ред. М. П. Кочерган. - К., 1999. - С. 42-45.

3.Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. - К., 1999. - С. 171-172.

4.Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства: Підручник. - К. : Видавничий центр «Академія», 2006. - 424 с.

5.Лингвострановедческий словарь арабских паремий (с лексико-фразеологическими комментариями) / Е. В. Ку-харева; Моск. гос. ин-т межд. отношений (ун-т), каф. языков стран Ближнего и Среднего Востока. - М. : МГИМО(У) МИД России, 2007. - 277 с.

6.Попова З. Д., Стернин И. А. Лексическая система языка (внутренняя организация, категориальный аппарат и приемы изучения). - Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. - 148 с.

7.Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін. - К. : Наук. думка, 2008. - 1104 с.

Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови: [навчальний посібник] / Віктор Дмитрович Ужченко, Дмитро Вікторович Ужченко. - К. : Знання, 2007. - 494 с.УДК 811.112:398

Суддя А. М.,

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків

РІВНІ КОНТЕКСТУ ТА ДЕКОДУВАННЯ КОНТЕКСТУАЛЬНИХ СИНОНІМІВ У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

У статті розглядаються підходи до типології контексту та його характеристик. Зроблено спробу окресли­ти параметри, необхідні для аналізу контекстуальних синонімів у письмовому художньому дискурсі. Виокремлю­ються зовнішній (транссеміотичний) та внутрішній (семіотичний) контексти. Увагу приділенорівневомурозпо­ділу контекстів та їхній участі при декодуванні лексичного значення.

Ключові слова: іменна група, котекст, внутрішній контекст, зовнішній контекст, контекстуальні синоніми.

В статье рассматриваются подходы к типологии контекста и его характеристик. Предпринимается попытка очертить параметры, необходимые для анализа контекстуальных синонимов в письменном художественном дис­курсе. Выделяются внешний (транссемиотический) и внутренний (семиотический) контексты. Внимание уделено уровневому распределению контекстов, а также их участию при декодировании лексического значения.

Ключевые слова: именная группа, котекст, внутренний контекст, внешний контекст, контекстуальные синонимы.

The article deals with approaches to the typology of context and its characteristics. An attempt to outline the parameters that are relevant for the analyze of contextual synonyms in German literal discourse is made. Transsemiotic and semiotic context are outlined. An attention to context levels and their involvement in decoding word meaning is paid.

Key words: noun group, cotext, transsemiotic context, semiotic context, contextual synonyms.

Основна мета створення дискурсу - організувати комунікативну взаємодію адресанта та адресата і при цьому сказати у контексті більше, ніж міститься у тексті, «втиснувши» в межі дискурсу інтенції автора, норми викладу, екстралінгвістичні умови, архетипи комунікантів, а також врахувати глобальний обмежувач контекстів - мовну картину світу [10, с. 49].

Це означає, що частина повідомлення (особливо це стосується прагматичної інформації) залишається власне поза межами тексту та потребує особливого середовища для свого декодування - контекстів, на основі яких від­бувається реконструкція смислів.

За М. В. Нікітіним лексичне значення може сполучувати два типи змісту - когнітивний та прагматичний, або обмежуватися одним із них. У певних контекстуальних умовах та мовленнєвій ситуації слова можуть отриму­вати різні прагматичні смисли, які будуть похідними від взаємодії із контекстом і ситуацією [8, с. 58-59]. Таким чином, відкритим залишається співвідношення контекстуальної інформації у значенні контекстуальних сино­німів. Дослідження цього співвідношення надає статті актуальності. Мета статті полягає у розгляді факторів, які впливають на модифікацію лексичного значення контекстуальних синонімів і які необхідно враховувати при декодуванні тексту.

Поставлена мета зумовлює вирішення таких завдань: 1) розгляд поняття «контексту», його складових; 2) ви­значення параметрів, релевантних для аналізу контекстуальної синонімії; 3) застосування окреслених параметрів при аналізі фактичного матеріалу.

Розгляд контекстуальних параметрів був предметом окремих досліджень [5], а також важливою складовою розвідок, присвячених дискурсу [1; 3; 4; 6; 7; 13].

Дискурс-аналіз теоретично будується на різних типах прагматичних контекстів. Комплексна природа дискурсу обумовлює врахування усього набору численних факторів, які впливають на породження й інтерпретацію смислів при обміні комунікативними діями. Вважається некоректним обмеження дослідження лише одним типом контек­сту. Розмежування контекстуальності має досить умовний характер через взаємодію різних факторів [6, с. 149].

Під власне контекстом розуміють семантико-граматичну й комунікативну єдність певного текстового елемен­та (слова, висловлення, періоду) із текстовим і ситуативним оточенням як індикатором значення й функціональ­ної ваги цього елемента [12, с. 285].

Дискурс включає у себе екстралінгвістичні фактори (знання про світ, думки, установки, цілі адресата), які необхідні для розуміння текста. В такому розумінні дискурс як складна система ієрархії знань передбачає на­явність інтегрованих моделей обробки дискурсу [4, с. 8]. При побудові моделей тексту відмічається, що текстові репрезентації у пам'яті суб'єкта мають ієрархічну природу і включають мікроструктури, які організовані за допо­могою лінійних структур. При конструюванні моделі тексту до інформації включається семантична, прагматична інформація, а також схематичні структури [3, с. 176]. Зокрема, зазначається, що адресат має три види даних: інформацію про події, інформації про ситуацію або контекст і інформацію про когнітивні пресупозиції [3, с. 158].

Розглянемо основні концепції щодо типів контексту, які можуть слугувати основою для нашого дослідження. За А. П. Мартинюк найширшим типом є дискурсивний контекст - ситуація комунікації, або текст + ситуація. До дискурсивного контексту поряд із лінгвістичними складовими залучаються екстралінгвістичні складові комуні­кативної ситуації, що є дискурсивно релевантними [7, с. 15].

Наведемо класифікацію контекстів, що входять до складу дискурсивного контексту, запропоновану Л. Р. Без-углою [2]:

-   онтологічний контекст - час, місце, фізичне середовище комунікації, присутні/спостерігачі; код і канал зв'язку;

-   комунікативний контекст - комуніканти, їхня комунікативна компетенція, цілі, стратегії та тактики;

-   © Суддя А. М., 2012соціальний контекст - біосоціальні ролі, статуси комунікантів, інституціональні аспекти комунікації;

-   психофізіологічний контекст - психічний і фізичний стан комунікантів;

-   культурний контекст - культурологічні й соціально-історичні аспекти комунікації;

-   когнітивний контекст - знання комунікантів, включно знання один про одного та метазнання, когнітивні операції комунікантів;

-   психолінгвістичний контекст - лінгвістична компетенція комунікантів.

Слід зазначити, що наведені вище параметри можна поділити на дві групи: перша стосується фізичних умов перебігу дискурсу (онтологічний, комунікативний, соціальний, психофізіологічний контексти), в той час як дру­га охоплює знакові, ментальні параметри (культурний, когнітивний, психолінгвістичний).

Важливою для нашого дослідження є думка про те, що ситуаційний, культурний контекст є семіотичним за своєю природою [16, с. 77]. Тому вважаємо за необхідне акцентувати увагу на виокремленні зовнішнього (перцептивного) та внутрішнього (когнітивного), або транссеміотичного та семіотичного контекстів дискурсу [7; 6]. Зовнішній контекст дискурсу звернений до комунікативної ситуації, її соціальних, культурних, психологічних, мовних складових, а вну­трішній контекст постає ментальним відображенням зовнішнього і є знанням про нього. Фактори зовнішнього контек­сту можуть впливати на комунікативну діяльність, лише ставши частиною внутрішнього контексту. Транссеміотичний контекст відсилає до фізичної, соціокультурної та психологічної реальності. Семіотичний контекст є інтерпретацією сформованого в певній лінгвокультурі бачення світу, когнітивні підстави комунікативної діяльності індивіда або пре-супозиційний фонд. Окремо розглядається метаконтекст, пресупозиційний фонд - імпліцитний компонент змісту, що повинен бути істинним, аби не викликати відчуття семантичної аномальності або недоречності [6, с. 16, 23-24].

Розглянемо насамперед екстралінгвістичні фактори, які стосуються фізичних параметрів контексту у аспекті письмового художнього дискурсу. Повідомлення письменника адресоване до невизначеної, інертної аудиторії, тому він відноситься до нього більш усвідомлено, відповідно, письменникові необхідно написати і відредагувати свій твір. При цьому письменник дбає про те, щоб його повідомлення було декодовано таким чином, як він це задумав, тобто, передати читачеві не тільки зміст, але і його відношення. Якщо адресант хоче, щоб його намір до-сяг мети, йому необхідно контролювати декодування самим кодуванням, при цьому він намагається привернути увагу до тих елементів мовленнєвого ланцюжка, які йому видаються важливими і зробити так, щоб вони не зали­шилися поза увагою - для цього вони робляться непередбачуваними і мають надлишковий характер [11, с. 72-73].

Таким чином, фізичний контекст означає: а) декодування відбувається у режимі реального часу; б) на реалі­зацію повідомлення впливає його формально-структурна організація, формат, структурне членування на розділи, пункти тощо; в) читання проходить від початку повідомлення до кінця (а не, наприклад, з середини до початку), відповідно, елементи співвідносяться за місцем їхньої появи у тексті, а їхнє сприйняття відбувається у тому по­рядку, у якому його задав автор; г) спочатку сприймається поверхневий рівень текстової тканини, декодується семантична інформація, на основі якої створюється текстова модель; декодується фактична інформація; за необ­хідності текстова модель співвідноситься з картиною світу; декодується прагматична інформація. Онтологічним фактором є те, що каналом зв'язку є письмове повідомлення, яке розраховане на широку невизначену аудиторію, часові рамки не детерміновано. Зазначимо, що фізіологічні, психологічні, культурно-соціальні чинники сприй­няття тексту не є предметом нашого дослідження.

Перейдемо до семіотичного, внутрішнього контексту. Загалом, контекстні умови розділяють на два розряди: розкриття однозначності на лексичному та синтаксичному рівнях (сигніфікативний контекст); та фактори, які відносяться до предметів і явищ, або знань контекстів про відповідні предмети та явища [5, с. 45].

Можна стверджувати, що усіма дослідниками чітко виокремлюється рівень лінгвістичного контексту, або ко-тексту, та рівень власне контексту, набір складових якого варіюється, залежно від підходу. Лінгвістичний контекст визначається як актуальне існування кожної одиниці у якості залежного елемента текстового фрагмента [5, с. 39].

Розглянемо рівневий розподіл семіотичних контекстів. Окрім вище окресленого лінгвістичного контексту ви­окремлюються експліцитно-імпліцитні засоби, які розпадаються на такі види:

-   мовний (основний зміст висловлення);

-   парамовний (невербальні засоби, що супроводжують звукове мовлення);

-   ситуаційний (предметне оточення висловлення);

-   контекст культури (сукупність знань фактологічного і ментального характеру);

-   особистісний (знання співрозмовниками реалій одне одного) [1, с. 77-79]. Ця типологія контекстів збігаєть­ся з типологією, запропонованою Г. В. Колшанським, який розглядає лінгвістичний, паралінгвістичний, ситуа­ційний, культурний та психологічний контексти [12, с. 284].

За Г. В. Колшанським також виокремлюються такі рівні контексту: суб'єктно-мовне оточення (інтра)-лінгвістичний), локальні умови комунікації (екстралінгвістичний) та тотальний контекст, пов'язаний не тільки з відповідними умовами, але і з сумою знань та досвіду комунікантів [5, с. 76] - які загалом утворюють комунікативний контекст; схожу класи­фікацію знаходимо у роботі І. П. Сусова, у якій контекст поділено на лінгвістичні умови (контекст), екстралінгвістичні умови (конситуація) та рівень лінгвістичних і енциклопедичних знань комунікантів (коемпірія) [13, с. 48].

З огляду на особливості письмового художнього дискурсу, особливостей його сприйняття та обробки ми зупиняємо­ся на класифікації А. П. Мартинюк, за якою виокремлюються фізичний (зовнішній, транссеміотичний) та семіотичний (внутрішній) контексти. Семіотичний контекст, в свою чергу, поділяється на три рівні: 1) інтралінгвістичний контекст (котекст); 2) когнітивний з розділом на: а) конситуація (в нашому випадку збігається з комунікативним контекстом); б) коемпірія - знання про світ (його онтологічні, соціальні, культурні характеристики тощо), або пресупозиція.

В якості іншого прикладу візьмемо контекстуальний синонімічний повтор іменних груп «der entthronte Offiziersstand» і «die ins Zivil geworfenen Offiziere». Наведемо контекст: ««Die innere Unsicherheit der ins Zivil geworfenen Offiziere wird von ihnen haufig durch eine gewisse Forschheit ersetzt. ... Die Wirkung des gewohnlichenZivillebens auf den entthronten Offiziersstand mag fur den dichterischen Schopfer einer Tragikomodie ganz lustig zu sehen sein» [17, с. 2031-2032].

Обидві іменні групи мають у своєму складі означений артикль, значить, однакову референтну спрямова­ність. Іменні групи містять один і той самий іменник «Offizier». Згідно [15], «der Stand - 5. c) gegenUber anderen verhaltnismafiig abgeschlossene Gruppe, Schicht in einer hierarchisch gegliederten Gesellschaft». Можна стверджувати, що іменник «der Stand» позначає сукупність, а його елементи утворюють множину. У другій іменній групі іменник «die Offizier стоїть у множині. Значить «der Offiziersstand» = «die Offiziere», виокремлені одинці кореферентні.

Якщо провести логічні операції з означеннями, отримаємо: «entthront geschleudert verdrangt [insZivil] geworfen». Використання в якості атрибута Partizip II надає характеристиці однакової спрямованості: динаміч­ності та завершеності. Відмітимо, що на рівні котексту маркером зближення є повтор компоненту «Zivil-»: «ins Zivil geworfenen» - «des gewohnlichen Zivillebens».

Розглянемо детальніше відмінності. Іменна група «die ins Zivil geworfenen Offiziere», окрім характеристики, містить експресивність за рахунок лексеми «geworfen», негативну оцінку (розкривається змістом тексту). Слово­сполучення «der entthronte Offiziersstand» характеризується ще більшою експресивністю за рахунок розширення прагматичної частини значення: 1) «entthront» сполучається з лексемами на позначення коронованих осіб, що уможливлює асоціацію «Offizier Konig»; 2) «Stand» - підкреслює закритість групи, її відособленість; 3) слідує за іменною групою «die ins Zivil geworfenen Offiziere». Синонімічна пара підсилює крах, що настав для офіцерів з переходом до мирного життя та створює образ колишнього всемогутнього хазяїна життя.

Іменні групи знаходяться у прилеглих надфразових єдностях, що сприяє подальшому створенню образу і від­бивають різко негативне відношення автора до офіцерів кайзерівської армії.

Когнітивну підтримку логічної операції надають фонові знання про офіцерів як військових, відповідно, по­трапляння у цивільний стан означає втрату робочого місця і пов'язаних із ним привілеїв. Необхідним джерелом, яке полегшує декодування, а також слугує перевірці правильності проведеного аналізу, є знання про ситуацію у Німеччині після Першої світової війни та про автора тексту.

Таким чином, на вживання (і, відповідно, на правильне декодування) контекстуальних синонімічних одиниць у тексті впливає значна кількість факторів, які мають фізичний та семіотичний характер. Для нашого досліджен­ня релевантним вбачається поділ на зовнішній та внутрішній, або транссеміотичний та семіотичний контексти. До зовнішнього відносяться фактори сприйняття тексту, до семіотичного - котекст та види знань, що сприяють правильному декодуванню текстової інформації.

Перспективою є подальше дослідження розподілу інформаційного навантаження контекстуальних синонімів та їхня участь у створенні авторських смислів.

Література:

1.Алефиренко Н. Ф. Спорные проблемы семантики: Монография / Н. Ф. Алефиренко. - М. : Гнозис, 2005. - 326 с.

2.Безугла Л. Р. Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі: / Л. Р. Безугла. - Х. : Видавництво ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007. - 330 с.: іл. - Бібліогр.: С. 282-326.

3.Дейк ван Т. А., Кинч В. Стратегии понимания связного текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXIII. Когнитивные аспекты языка: Пер. с англ. / Сост., ред., вступ. ст. В. В. Петрова и В. И. Герасимова. - М. : Прогресс, 1988. - С. 153-211.

4.Дейк ван Т. А. Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. ван Дейк. - Б.: БГК им. И. А. Бодуэна де Куртенэ, 2000. - 308 с.

5.Колшанский Г. В. Контекстная семантика / Г. В. Колшанский. - Москва : Наука, 1980. - 138 с.

6.Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. - М. : ИТДГК «Гнозис», 2003. - 280 с. - Библиогр.: С. 247-275.

7.Мартинюк А. П. Конструювання гендеру в англомовному дискурсі / А. П. Мартинюк, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. - Х.: Константа, 2004. - 291 с. - Бібліогр.: с. 256-286 (461 назв.), с. 287 (13 назв.).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа