Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 61

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Отже, слово-образ серця у ліричній драмі І. Франка «Зів'яле листя» формується на трьох рівнях концептуа-лізації: ментальному, мовному та комунікативно-прагматичному. Його основу становлять першообрази «серце-внутрішність» і «серце-глибина», які на мовному рівні завдяки процесам метафоризації та символізації утво­рюють значне концептуально-семантичне поле. Ключовими когнітивними метафорами, що визначають мовний образ серця у «Зів'ялому листі» є метафори «серце-біль», «серце-пристрасть», «серце-любов», «серце-сум», «серце-страждання», які передають загальний настрій ліричної драми. На прагматичному рівні концептуалізації конкретний профіль образу серця залежить від «невербального заголовку» або комунікативного стимулу, покла­деного в основу слово-образу. Такими комунікативними стимулами у «Зів'ялому листі» виступають певні емоції (біль, сум, жаль) або почуття (любов).

До перспектив дослідження можна віднести детальнішу розробку алгоритму опису когнітивних механізмів формування слово-образу на всіх рівнях концептуалізації, зокрема це стосується лінгвального та прагматичного рівнів, де окремий мовний образ вступає у різні синтагматичні та парадигматичні зв'язки з іншими мовно-худож­німи одиницями тексту.

Література:

1. Гундорова Т. І. «Зів'яле листя» Івана Франка як явище модерної культурософії / Т. І. Гундорова // Дивослово. - 1996. - №9. - С. 9-15.

2. Дмитренко М. К. Словник символів [Електронний ресурс]/М. К. Дмитренко. - Режим доступу до словника http://www.ukrlife.org/main/evshan/symbol 10.htm

3. Еко У Роль читача. Дослідження з семіотики текстів / У Еко. - Львів : Літопис, 2004. - 652 с.

4. Етимологічний словник української мови: У 7-ми т. - Т. 5 [уклад. Р. В. Болдирєв та ін.]. - К., 2006. - 704 с.

5. Єрмоленко С. Я. «Якби ти знав, як много важить слово...» [Електронний ресурс] / С. Я. Єрмоленко. - Режим доступу

6. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. - М. : Наука, 1987. - 262 с.

7. Ковалик І. І. Лексика поетичних творів Івана Франка. Методичні вказівки у розвитку лексики / І. І. Ковалик, І. Й. Ощипко, Л. М. Полюга. - Львів : ЛДУ, 1990. - 264 с.

8. Кононенко В. В. Концепти українського дискурсу / В. В. Кононенко. - Київ-Івано-Франківськ, 2004. - 248 с.

9. Костомаров М. І. Слов'янська міфологія/ М. І. Костомаров. - К. : Либідь, 1994. - С. 201-256.

 

10.Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики / В. М. Русанівський. - К. : Наукова думка, 1988. - 240 с.

11.Сапегина И. А. Концепт сердце как доминанта эмоциональной картины мира в русском языке в зеркале китайского язика: автореф. дис. на получение науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / И. А. Сапегина. - М., 2011. - 20 с.

12.Серль Дж. Р. Классификация иллокутивных актов [Електронний ресурс] / Дж. Р. Серль. - Режим доступу http://www.classes.ru/grammar/159. new-in-linguistics-17/source/worddocuments/_4.htm

13.Словник української мови: В 11 томах. - Т. 9. - К.,1978.

14.Франко І. Зів'яле листя / І. Франко. - Львів: Літопис, 2006. - 160 с.

15.Черниговская Т. В. Нить Ариадны или Пирожные мадлен: нейронная сеть, язык и память [Електронний ре­сурс] / Т. В. Черниговская. - Режим доступу : http://www.genlingnw.ru/person/Chernigovskaya.htm

16.Юнг К. Г. Архетип и символ. - [Електронний ресурс]/К. Г. Юнг. - Режим доступу : http://www.wanderer.org. ua/ book/psy/jung/arch_sym.htm

Bartminski J. Podstawy lingwistycznych badan nad stereotypem - na przykladzie stereotypu matki // Jezyk a kultura / J. Bartminski. - 1988. - №12. - S. 63-83.УДК 81'373.612:811.14'03

Ясіновська О. В.,

Національний університет імені Івана Франка, м. Львів

МЕТАФОРИЧНІ ОБРАЗИ КОНЦЕПТА 00ONOI У КНИГАХ НОВОГО ЗАВІТУ

На матеріалі корпусу давньогрецького Нового Завіту проаналізовано засоби метафоричної концептуалізації концепта tpdovoa.

Ключові слова: концепт q>6ovoo, концептуальна метафора, когнітивна модель, Новий Завіт.

На материале корпуса древнегреческого текста Нового Завета проанализированы средства метафоричной номинации концепта tpdovoa.

Ключевые слова: концепт tpdovoa, концептуальная метафора, когнитивная модель, Новый Завет.

Basing on the corpus of New Testament prose writings, the article deals with the means of secondary nomination of the concept tpdovoa.

Key words: concept tpdovoa, conceptual metaphor, cognitive model, New Testament.

Важливим етапом реконструкції концептів є аналіз вторинних засобів їх концептуалізації (Ю. Апресян, Н. Ару­тюнова, А. Баранов, М. Блек, С. Воркачов, М. Джонсон, Дж. Лакофф, Е. Маккормак та ін.). Це особливо стосується notionis abstractae (абстрактних категорій), денотат яких недосяжний для прямого спостереження, що викликає необхідність застосування непрямих прийомів їх витлумачення, одним із яких є метафоричний [1, с. 27-30].

У когнітивній семантиці та лінгвокультурології аналіз образного компонента абстрактних категорій прово­диться за кількома параметрами: ступенем специфічності/універсальності конкретних способів метафоризації, їх частотності, типом допоміжного суб'єкта (значення лексичної одиниці, до якої уподібнюється аналізований концепт), підставою уподібнення (ознакою, яка задає ділянку подібності суб'єктів метафори), а також - за сту­пенем названості допоміжного суб'єкта (назване його ім'я в тексті чи його доводиться реконструювати за допо­могою сполучувальних ознак) [3, с. 116]. Під таким кутом зору цікавим і новим об'єктом вивчення є метафорична концептуалізація ключових концептів, об'єктивованих у канонічних релігійних текстах.

У центрі нашої уваги - одна з центральних морально-етичних (МЕ) категорій християнської картини світу -концепт фєюже, який представляє понятійну ділянку «заздрісне/ревнісне ставлення до благополуччя інших». Об'єкт дослідження становлять мовні засоби його концептуалізації, які засвідчені в грецькому тексті Нового Завіту (НЗ). Предмет - способи образного представлення аналізованого концепта. Мета розвідки полягає у ви­окремленні й аналізі концептуальних метафор (і когнітивних моделей (КМ)), що містяться в їх основі), за допо­могою яких новозавітні автори об'єктивують концепт фєюже. Матеріалом дослідження стало критичне видання грецького тексту НЗ [5].

Перш, ніж перейти до виявлення й аналізу способів і засобів метафоричної концептуалізації аналізованого концепта, вкажемо на його вербалізацію в новозавітних книгах. Як складний комплекс концептуальних ознак, концепт фєюже має різнорівневе представлення в давньогрецькій мові НЗ. Однак ми зосередимо увагу лише на тих номінаціях, які є найінформативнішими в плані виявлення метафоричних образів - одиницях лексичного та фразеологічного рівнів. Ними є: іменники cpBovoc; «заздрість, ревнощі» (задає ім'я концепта), Сч^°? «заздрість, ревнощі, образа», дієслова (pOovaa, Zr^6co «заздрити, ревнувати», ларо^лЛою «робити ревнивим, спричиняти за­здрість» (з них суттєво більший «метафоричний ореол» [2, с. 385] мають імена), а також ідіоми бфтаХцдс; 7ютєр6с; «зле око» та єц xo^fjv лікріас; єЬ/аі «бути в гіркій жовчі». Окрім згаданих лексем, аналізований концепт вербалізу-ється рядом номінацій, що служать загальними позначеннями й інших гріхів новозавітного МЕ поля, - лексема­ми 7rovr|p(x «зло», f|5ovf| «втіха», Є7п9і)ціа «пожадання» та словосполученнями єруа той окотоих; «вчинки темряви» та єруа той оаркбс; «діла плоті». У цьому випадку образи, які виникають в результі предикативно-ад'єктивних зв'язків згаданих родових назв, а також ті, які у згорнутій формі містяться в самій їх назві (це головно стосується словосполучень), будуть прикметними не якомусь одному, а кожному концептові з цієї групи.

Загалом у тому чи іншому вербальному представленні аналізована понятійна ділянка згадується в усіх книгах новозавітної частини Біблії - в Євангеліях, Діях, Посланнях (за винятком Послання Юди) та Одкровенні, а отже, до цієї теми звертаються семеро з восьми авторів НЗ. Найчастіше смертний гріх фєожж привертає увагу апостола Павла, що є закономірним з огляду на значне місце, яке він приділяє у своїх творах МЕ проблематиці. Що ж до концептуальних метафор, до яких вдаються новозавітні автори, представляючи фєюже, то найбільш частотними, окрім Послань Павла, вони є у творах апостола Якова, де вони, до того ж, і найрізноманітніші. Основним дже­релом метафоричних перенесень виступають предмети фізичного, матеріального світу, хоч конотації можуть скеровуватися й у ділянку абстрактних категорій.

Звернемось детальніше до метафоричних образів концепта фєюже. і розпочнемо з такого уявлення про ньо­го, яке для концептів емоцій та емоційних станів вважається домінуючим [2, с. 389-392; 3, с. 121]. Йдеться про уподібнення заздрості до рідини. Згадана метафора трапляється в Діях апостолів авторства Луки та в Посланнях Павла, які за допомогою предикативної та ад'єктивної сполучуваності номінантів концепта фєюже підкреслюють здатність позначуваної ним емоції заповнювати людину зсередини: еЛмоблото Zm^ou «сповнилися заздрістю» (Дії 5:17, 13:45), цєдгагх; (p96vou «повні заздрості» (Рим. 1:29). У непрямий спосіб згадана метафора міститься в ідіомі-номінації аналізованої емоції - xo^fjv лікріа; «гірка жовч» (Дії 8:23), завдяки якій виявляється зв'язок заздрості з одним із продуктів секреторної діяльності організму людей і тварин - жовчю, що має рідку консис­тенцію. Як видається, репрезентація гігроморфної метафори, що ґрунтується на КМ зАздисть-идинА, у кількох

 

© Ясіновська О. В., 2012новозавітних книгах різного авторства може свідчити про звичність для свідомості творців НЗ згаданої схеми зв'язку між понятійними сферами двох концептуальних доменів - ділянки-джерела та ділянки-мішені.

У новозавітних текстах концепт фєюже досить часто реіфікується - асоціюється з матеріальним предметом, яким хтось володіє - має його (єхєтє Zfj^ov «маєте заздрість» (Як. 3:14), Zfj^ov 9єoй exouorv «ревність Божу мають» (Рим. 10:2)), або який, як і будь-який предмет, може відкласти набік (mroBeuevoi (pBovouc; «ті, що від­клали зависть» (1Пт. 2:1, Рим. 13:12)). Подібного роду метафори вважаються стертими - більшість мовців не усвідомлюють вторинної номінації багатьох слів, які поєднуються з абстрактними категоріями (Дж. Джейнс по­рівнює такі слова з «давніми монетами, чиє зображення стерлося від частого використання» [6, с. 51]); реіфікую-чу ідею вони виявляють тільки завдяки своїй внутрішній формі. У давньогрецькій мові такі метафори були доволі поширеними, пор.: tiPpvv єхєп' «мати нахабство», фрета; єхєп' «матирозум», йХуєа єхєп' «мати біль» [7, с. 629], ютотлОетаї бруГп/ «відкласти гнів», сатотаОстаї йрхГд' «відкласти початок» та ін. [7, с. 202]. Окрім того, звертаю­чись до проблеми «опредмечення» концепта фєюже, доцільно враховувати також, що реіморфна метафора для абстрактних категорій, які вербалізовані іменами, мотивована граматично - (96vo;, як і будь-який іменник, є граматичним предметом, див. [3, с. 121; 2, с. 386].

За прикладом об'єктів матеріального світу концепт фєюже наділяється рядом фізичних характеристик: сприй­мається органами зору - його бачать (пор.: єі; уар хo>лтv лікріа; каі ошбєоцп' йбікіа; брю оє ovto (Дії 8:23), фап'єра бє eoTtv та єруа Tf; оаркб; (Гал. 5:19)), має відтінок - протиставляється за параметром 'темний'/'світлий' (напр., ототожнюється зі вчинками темряви - єруа tou окбтои; (Рим. 13:12)), йому також прикметна ознака 'чистота' / 'забрудненість' (navca тайта та жп^ра хolvoї tov бп'Орошп' (Мр. 7:23), див. також (Мр. 7:15, 18, 20)). Зауважимо, що значення лексеми гаиюю «забруднювати» виникає тільки в койне елліністично-римського пері­оду (зокрема в НЗ [8, с. 342]); її первісним значенням у давньогрецькій мові було «робити спільним» [7, с. 823].

Нерідко трапляється біоморфна метафора. При концептуалізації фєюже в межах біоморфної системи вико­ристовуються концептуальні метафори, які ґрунтуються на КМ заздрість-плщ, заздрість-жива істота, заздрість-людина. Ботанічний образ аналізованої емоції виявляється завдяки її ототожненню з плодом, який має гіркий смак, пор.: єі бє Zf^ov nucpdv єхєтє каі єріМа^ ev тг| карбід rjpSv цт катакаихаоОє каі уєибєоОє... (Як. 3:14). Про асоціацію з живою істотою свідчить вказівка на здатність заздрості самостійно рухатись - вона може 'виходити' (єк7торєі)єтаі) або 'спускатись згори' (Ova^v кaтєpхoцЄvr|): То єк tou av9pranou єклopєu6цєvov єкєш) rawo! tov av9pranov (М. 7:20), див. також (Як. 3:15).

Як і інші гріхи, заздрість у НЗ персоніфікується - їй служать (Soutemvr^ єліОидіаі; «ті, що служать пожа­данням»), що актуалізує КМ заздрість-володар. В образі людини заздрість бере участь у військових діях (разом з іншими гріхами вона отратєшдаі «воює» у тілі людини), що у свою чергу вказує на наявність у структурі ана­лізованого концепта КМ заздрість-воїн, пор.: 'H^v уар 7тотє каі пцєї; avorrroi, оасєіОєї;, 7rXavюцєvol, 6ou^>ovre; єліОидіаі; каі tfSovai; 7тоіка1аі;, ev какід каі (96vra бlауovтє;, отиултоі, дісготаєс; aXXfXou; (Тит 3:3); П69єv To)xpoi каі rn^v цахаї ev rjpiv;     єvтєй9єv, єк tcov tfSovfiv rjpSv tcov отратєшцстол' ev тої; цєХєоп' rjpSv (Як. 4:1-2).

Цікавий випадок метафоричного перенесення знаходимо в Ів. 2:17, де вказується на здатність заздрості катафауєоОаі «пожирати» людину, пор.: О Zf^o; tou omou ccou катафауєтаі цє «Заздрість до дому Твого по­жиратиме мене» (Ів. 2:17). Попри очевидність, згаданий котекст не є прозорим у плані виокремлення метафо­ричного образу аналізованої емоції, що пояснюється багатозначністю наявного тут предиката та недостатньою інформативністю контексту - Ів. 2:17 становить цитату зі Старого Завіту. Відтак розглянемо детальніше різні значення дієслова катєоОію і, враховуючи весь контекст НЗ, спробуємо виокремити метафоричний образ, який є актуальним в Ів. 2:17.

У давньогрецькій мові дієслово катєоОію в прямому значенні означало «з'їдати, пожирати, поглинати» і ви­користовувалося для опису фізіологічного процесу споживання поживи аґенсом дії. У новозавітних текстах це ілюструється, наприклад, з'їданням зерна птахами (Мт. 13:4; М. 4:4; Л. 8:5), книжки - людьми (Об. 10:9, 10), не­мовляти - апокаліптичною істотою (Об. 12:4). Саме таке значення катєоОію знаходимо і в античних авторів [7, с. 778], зокр., у Гомера, Есхіна, Лукіана, у чиїх творах це дієслово вживається щодо людей, які знищують щось (їжу, речі, матеріальні цінності), поїдаючи їх. Загалом, спираючись на пряме значення предиката у виразі 6 Zf^o; катафауєтаі, виникає прототиповий образ живої істоти (тварини-хижака), яка захланно пожирає людину за допо­могою квазіінструменту - зубів, завдаючи їй фізичного болю. Зауважимо також, що даний контекст свідчить про ситуацію самознищення, оскільки носій стану (експерієнцер) і суб'єкт дії в Ів. 2:17 збігаються.

Унаслідок семантичних зсувів дієслово катєоОію набуває в НЗ переносного значення «нищити, руйнувати» [8, с. 331] і пов'язується з емоційною та МЕ сферою. У новозавітних книгах у такому контексті йдеться про моральний занепад (Л. 15:30, 20:47), а також про емоційне знищення одних людей іншими, пор.: БХєлєтє ало tcov ураддатєол'... oi кaтЄо9ovтє; та; oMa; tcov хпрю'. - • (Мт. 23:14), єі бє aXXfXou; баю'єтє каі катєоОієтє, рієлєтє цт та' aXXfXcov О'аХсоОщє (Гал. 5:15). Завдяки згаданому значенню дієслова катєоОію, заздрість в аналізованому мікроконтексті може поставати в образі ворога, який елімінує свою жертву. Зважаючи на згадані вище специ­фічні суб'єктно-об'єктні зв'язки, в контексті (Ів. 2:17) може йтися про особу, яка сама собі завдає морального страждання і/або духовного болю.

З іншого боку, трансформаційні процеси, які заторкнули лексему катєоОію у давньогрецькій мові, можуть свідчити і про наявний тут другий ступінь метафоризації, в результаті якого відбулося перенесення з МЕ та емоційної сфер у зону горіння. Під таким кутом зору заздрість у мікроконтексті 6 Zf^o; катафауєтаі постає в об­разі вогню, який «пожирає» людину. Можливість такого образу підтверджують інші контексти НЗ, в яких вогонь наділяється здатністю знищувати людей, поїдаючи їх. Пор.: каі єї ті; аї>тої); ОєХєі обгаїоаі, лйр єктторєиєтаї єк tou отбдато; amcov каі катєоОієі тої); єх9poї); amcov (Об. 11:5); каі катєРл лйр єк tou o/pavou каі катєфа)^ аитои; (Об. 20:9). Цікаво, що всі наявні в НЗ образи вогню як «пожираючої стихії», як і сам контекст 6 Zf^o; катафауєтаі,трапляються тільки у творах апостола Івана. Це може свідчити на користь того, що для згаданого автора такий образ є міцно вкоріненим у свідомості, а в контексті інших книг НЗ він є специфічним.

Як видається, з-поміж усіх гіпотетично можливих образів концепта фєюже, які виникають на підставі зна­чень предиката катєоОію в контексті 6 Zf^o; tou oixou оou катафауєтаі цє, найбільш імовірним є образ вогню, що свідчить про піроморфну метафору, в основі якої міститься КМ заздрість-вогонь. Підтверджують наше при­пущення висновки, яких доходить дослідник Старого Завіту М. Дехуд, який, аналізуючи старозавітний контекст «Бо ревність до твого дому мене з'їла, зневаги зневажаючих тебе на мене впали» (Пс. 68:10), до якого (Ів. 2:17) виступає алюзією, вважає, що єврейським словом akal, «з'їдати», передано образ «поїдаючого вогню», а словом napal «падати» - образ падіння на когось «гарячого вугілля» [4, с. 158].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа