Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

7. Русская грамматика. Т. 1. - М. : Наука, 1980. - 783 с.

8. Янко Т. Е. Коммуникативные стратегии русской речи / Т. Е. Янко. - М. : Языки славянской культуры, 2001. -

384 с.УДК 811.11Г01/01

Андрушенко О. Ю.,

Житомирський державний університет, м. Житомир

ІНФОРМАЦІЙНА СТРУКТУРА РЕЧЕННЯ: ПРОБЛЕМАТИКА ІСТОРИЧНИХ СТУДІЙ

У статті висвітлені головні положення сучасної теорії інформаційної структури речення, проаналізовані новітні підходи до вивчення ІСР у діахронії, окреслені переваги ознакових синтаксичних моделей в історичних мовних студіях.

Ключові слова: інформаційна структура речення, стара / нова інформація, топік, коментар, фокус, фон, ознакова синтаксична модель.

В статье освещены главные положения современной теории информационной структуры предложения, проанализированы новые подходы к изучению ИСП в диахронии, очерчены преимущества признаковых синтакси­ческих моделей в исторических языковых исследованиях.

Ключевые слова: информационная структура предложения, старая / новая информация, топик, коммента­рий, фокус, фон, признаковая синтаксическая модель.

The article highlights the main issues of modern theory of sentence information sturucture, as well as, new approaches to IS analyisis in diachrony. It focuses on advantages of cartographic syntactic models in historical language studies.

Key-words: information structure of a sentence, old/new information, topic, comment, focus, background, cartographic syntactic model.

Теорія інформаційної структури речення (ІСР) має на меті пояснити, за якими принципами ми поділяємо інформацію на стару та нову, більш значущу та менш важливу, виявити, як граматика кожної мови кодує ці по­няття, дослідити взаємозв'язок синтаксису, семантики та просодії у процесі такого кодування.

Термін «інформаційна структура» досить поширений серед прихильників генеративної парадигми, тоді як у більшості функціональних студій використовують поняття «актуальне» або «комунікативне» членування речен­ня. Позиції функціоналізму в цій царині досить міцні, проте останні здобутки генеративного підходу дають змогу значно поглибити наші знання про ІСР. Так, широке визнання отримала Програма мінімалізму Н. Хомського [2], яка пропонує дериваційну модель речення - створення його із окремих фрагментів та аналіз допустимості їх вживання. Мінімалістська програма, суттєвий внесок у яку зробили видатні лінгвісти (Нелеман, Рейнхард [6], Чинкве [3], та ін.), набуває стрімкого розвитку: її випробовують на матеріалі різних мов, як сучасних, так і давніх.

Привертає увагу той факт, що історичні розвідки, присвячені ІСР, зосереджені, здебільшого, на окремих її аспектах: порядку слів, типових виразах, частках, що маркують компоненти структури та ін. Мета нашого до­слідження - виробити стратегію, яка дозволить описати систему граматичних засобів, що обслуговують ІСР, та побудувати її модель з урахуванням останніх генеративних підходів та теорій. Ця модель повинна бути макси­мально пристосованою до специфіки діахронних досліджень, які ми плануємо здійснити на матеріалі англійської мови від перших писемних пам'яток до сучасного періоду.

Діахронне дослідження здатне детально висвітлити еволюцію мовної системи та пояснити її сучасні перспек­тиви. Іншою перевагою діахронних студій є можливість відтворити сценарій механізму змін та пояснити вплив інтра- чи екстралінгвальних факторів, що дає змогу не тільки спрогнозувати розвиток мови, але й слугує крите­рієм для різних сучасних лінгвістичних теорій. Розглянемо окремі історичні розвідки, присвячені дослідженню ІСР у межах генеративної парадигми.

Вивчення ІСР в історичній площині пов'язане насамперед з тим, яким чином інформаційно-структурні факто­ри впливають на синтаксичні зміни [11]. Так, у генеративістиці панують дві протилежні точки зору щодо цього питання. Зокрема Е. Тейлор та С. Пінчук вважають, що прямий зв'язок між ІСР та порядком слів відсутній. Свої висновки вони обґрунтовують на матеріалі 1500 давньо- та середньоанглійських клауз, що містять допоміжні дієслова та об'єкт. У результаті аналізу виявилося, що на позицію об'єкта в реченні впливають три незалежні фактори: текст, інформаційний статус та синтаксична складність самого речення [10].

З іншого боку, Т. Біберауер та А. ван Кеменаде наполягають, що на ранніх стадіях розвитку англійської мови порядок слів був чутливим до ІСР. Аргументом, на відміну від попередніх досліджень, є позиція суб'єкта в ре­ченні, оскільки він, як обов'язковий компонент речення, є визначальним і для сучасної англійської мови. Таким чином, перехід мови від OV-типу до VO-типу протягом давньо- та середньоанглійського періодів відбувався із урахуванням інформаційно-структурних факторів [1].

Проблематиці впливу ІСР на синтаксис давньоверхньонімецької мови присвячені праці С. Петрової та Р. Хін-терхольцеля, в яких автори доводять, що різний порядок слів відбиває членування інформації на топік :: коментар та фокус :: фон [4; 7]. У розвідках М. Вестергард розглянуто взаємовплив ІСР та синтаксису у норвезькій мові на різних її історичних етапах [11].

Привертають увагу діахронні розвідки у романських мовах, які дають змогу пояснити вплив ІСР на механізми скремблінгу об'єкта зокрема у сучасній португальській [5]. Питанню порядку слів за період від давньо- до сучас­ної іспанської присвячені дослідження І. Сітаріду, яка доводить, що давньоіспанський порядок слів з дієсловом у другій позиції зумовлений особливостями інформаційної структури, а чутливі до дискурсу елементи зустріча­ються, зазвичай, у позиції перед дієсловом [9].

Як свідчить наведений вище матеріал, автори зосереджуються на окремих, хоча і важливих, аспектах теорії інформаційної структури. Вочевидь, є потреба у комплексному підході до проблеми діахронного дослідження ІСР, зокрема, створенні її генеративної моделі.

© Андрушенко О. Ю., 2012Як відомо, слова в реченні комбінуються в лінійну послідовність, яку вимовляє мовець, та реконструються в конституенти, що певним чином обробляє та декодує слухач. Дослідження ІСР передбачає вивчення її взаємодії з такими лінгвістичними рівнями як морфологія, синтаксис, просодія, семантика та прагматика, тому одним із завдань є визначення того, який з мовних рівнів спрацьовує першим при породженні висловлювань. Вочевидь, на це впливають особливості різних історичних періодів розвитку мови, оскільки основні і допоміжні засоби та їх взаємозв'язок можуть змінюватися з плином часу. Наприклад, для сучасної англійської мови з її усталеним порядком слів SVO, найбільш вагомою при визначенні таких компонентів як топік :: коментар, фокус : : фон, стара :: нова інформація для мовця і слухача є інтонація та нуклеарний наголос в реченні. Проте, як стверджують науковці, для давньоанглійської мови таким критерієм виступає синтаксична будова речення, оскільки вивчення просодичних явищ є неможливим [1].

Зазначимо, що у сучасних мовах головні методи при визначенні фокусу :: фону, топіку :: коментаря, старої :: нової інформації спираються на просодію та широко застосовують експериментальні методики запитань-відпо-відей. Оскільки різноманітні просодичні моделі непридатні для вивчення ІСР у давніх мовах, нам слід зосеред­итись на іншому типі - синтаксичних моделях інформаційної структури.

Генеративні моделі, які описують засоби вираження ІСР, умовно поділяють на конфігураційні та ознакові. Серед останніх найбільш відомою є модель Л. Ріцці [8]. Вона передбачає виявлення у компонентів речення на­ступних ознак: Foc - фокус, Top - топік, Ground - фон. Речення представлене наступною формулою:

(1) [ForceP[TopP[FocP[FinP[TP...]]]]], де ForceP (силова фраза) встановлює відношення речення до контексту, включаючи інформацію про тип речення; TopP (топік) презентує стару інформацію в контексті; FocP (фокус) екс­плікує нову інформацію; FinP (фінітна група) містить такі елементи як час, спосіб, стан тощо. Отже, топік і фокус є «сендвічами» між ForceP та FinP. Наведемо приклад використання ознакової моделі Ріцці:

(2) And hyre hired-cnihtas hi eadmodlice cyston (Eug: 249/40) - and her household-servants humbly kissed her.

Згідно формули (1) hyre hired-cnihtas має ознаки Foc, hi - Тор. Зв'язок з фонологією у ознакових моделях ви­глядає наступним чином: слово або словосполучення, які відповідають ознаці Foc, отримують головний наголос. Інформаційно-структурні ознаки здатні провокувати переміщення компонентів речення у відповідності до голо­вних положень мінімалізму: розширеним принципом проекції, теорією переміщень та принципом узгодження ознак [2].

Конфігураційні моделі спираються на загальні властивості структури речення, зокрема ієрархічні відносини включення та глибину у процесі деривації. Їх особливістю є використання як синтаксичної, так і просодичної структури. Отже, фокусу у таких моделях відповідає конфігурація з компонентом речення, на який припадає го­ловний наголос. Поширеною є конфігураційна модель Т. Рейнхарт та А. Неелемана [6]. Головним у їх концепції є поняття «множини фокусів» із якої на інтерфейсі між дискурсною системою та граматичною виокремлюється лише один. До такої множини автори пропонують відносити усі складові, що містять головний наголос, а для визначення остаточного варіанту використовувати дискурсну прив'язку.

При створенні моделі інформаційної структури, максимально пристосованої для діахронних досліджень, бу­демо керуватись наступним: усі синтаксичні явища в царині ІСР є первинними, а просодичні - похідні від них. Отже, найбільш придатними для нас є ознакові моделі, які дозволяють не тільки визначити інформаційно-струк­турні компоненти речення, а й зробити припущення відносно його просодичної складової. Використання такої моделі при вивченні спочатку давніх текстів, а потім на матеріалі сучасної англійської мови, здатне довести її достовірність та ефективність.

Література:

1.Biberauer T. Kemenade A. van. Subject Positions and Information-Structural Diversification in the History of English // Catalan Journal of Linguistics. Generative Diachronic Syntax: Word Order and Information Structure / Ed. Batllori M., Hernanz L. - 2011. - Vol. 10. - P. 17-70.

2.Chomsky N. The Minimalist Program. - Cambridge, Mass. : MIT Press, 1995. - 420 p.

3.Cinque G. Restructuring and Functional Heads. - Oxford : Oxford University Press, 2006. - 220 p.

4.Hinterholzl R. The Role of Information Structure in Word Order Variation and Word Order Change // Information Structure and Word Order Change: New Approaches to Word Order Variation in Germanic. - Berlin; New York : Mouton

der Gruyter, 2009. - P. 49-67.

5.Martins M. The Loss of IP-Scrambling in Portuguese: Word Order Variation and Change // Syntactic Effects of Morphological Change / Ed. D. Lifghtfoot. - Oxford; N.-Y. : Oxford University Press, 2002. - P. 232-248.

6.Neeleman A., Reinhart T. Scrambling and the PF Interface // The Projection of Arguments: Lexical and Compositional Factors / Eds. Butt M., Geuder W. - Stanford CA : CSLI Publications, 1998. - P. 309-353.

7.Petrova, S. A Discourse-Based Approach to Verb Placement in Early West-Germanic // Interdisciplinary Studies on Information Structure. - Amsterdam; Philadelphia : John Benjamins Publishing Company, 2006. - P. 153-185.

8.Rizzi, L. The Fine Structure of the Left Periphery // Elements of Grammar. - Dordrecht : Kluwer, 1997. - P. 281-337.

9.Sitaridou I. Word Order and Information Structure and Old Spanish // Catalan Journal of Linguistics. Generative Diachronic Syntax: Word Order and Information Structure / Ed. Batllori M., Hernanz L. - 2011. - Vol. 10. - P. 159-184.

 

10.Taylor A., S. Pintzuk. VO Order, Clause Type and Information Status in Old English. Paper Presented at the 10th Diachronic Generative Syntax Conference. - Cambridge, UK, July 2010.

Westergaard M. Subject Positions and Information Structure: The Effect of Frequency on Acquisition and Change// Studia Linguistica. - 2011. - Vol. 3. - P. 299-332.УДК 81'271.16:81'276.6:001.85

Антоненко Ю. М.,

ЛНУ имени Ивана Франко, г. Львов

ОСОБЕННОСТИ ЗАГОЛОВКОВ НАУЧНЫХ РЕЦЕНЗИЙ

У статті розглядаються комунікативні і прагматичні особливості функціонування заголовків в науковій ре­цензії як окремому жанрі мовлення, розкривається інтертекстуальний характер заголовку, що сприяє реалізації жанрової мети наукової рецензії - оцінці нового знання.

Ключові слова: заголовок, наукова рецензія, жанр мовлення, інтертекстуальність.

В статье рассматриваются коммуникативные и прагматические особенности функционирования заголовков в научной рецензии как отдельном жанре речи, раскрывается интертекстуальный характер заголовка, способ­ствующий реализации жанровой цели научной рецензии - оценке нового знания.

Ключевые слова: заголовок, научная рецензия, жанр речи, интертекстуальность.

The article presents the communicative and pragmatic peculiarities offunctioning of headings in the scientific review as a separate speech genre, reveals intertextual character of heading facilitating realization of genre purpose of the scientific review - an evaluation of new knowledge.

Key words: heading, scientific review, speech genre, intertextuality.

Современное понимание языка как коммуникативного процесса вывело изучение речевых жанров научного стиля, одним из которых является научная рецензия, на качественно новый уровень. С позиций жанроведческого подхо­да перспективным для полноценного исследования жанровой специфики текстов научной рецензии является анализ заголовочных конструкций, поскольку «именно особенность их (заголовков - Ю. А.) употребления представляет ин­терес для генолога, так как они могут отличаться в разных жанрах как своеобразные отпечатки их специфической коммуникативной направленности^» [8, с. 131]. Цель статьи - рассмотреть отличительные черты заголовка жанра на­учной рецензии, коммуникативная цель которого накладывает ограничения на выбор формы и содержания заглавия. Актуальность исследования усматривается в том, что системное изучение в жанроведении собственно научной речи, в том числе и научной рецензии, всех ее признаков и атрибутов пока еще пребывает на начальной стадии.

Материалом для исследования послужили заголовки рецензий, опубликованных в таких авторитетных для научного сообщества изданиях, как «Вопросы языкознания» и «Вопросы литературы».

Коммуникативная цель жанра научной рецензии раскрывается в объективной оценке нового знания, поэтому именно научную рецензию можно считать «основным типом текста, где актуализируется эвалюативное намере­ние адресанта» [4, с. 66]. Для успешного выполнения поставленной автором рецензии коммуникативной задачи задействован целый комплекс «разнообразных интертекстуальных и интердискурсивных связей и отношений» [8, с. 100], средством реализации которых, наряду с другими, является заголовок, служащий для обозначения «со­отнесенности собственного произведения с другим, современным или предшествующим» [7, c. 200].

В отличие от заголовков публицистических или художественных текстов, в которых на первый план выходит рекламная и эмоционально-экспрессивная функции, в научных текстах первостепенной является функция инфор­мативности [3, с 188]. Наиболее полно критерию информативности заглавия научного текста отвечают заголовки рецензий лингвистической направленности, в концентрированной форме содержащие информацию о рецензии, а также реализующие интертекстуальные связи с предтекстом: «Сравнительно-историческая грамматика тюрк­ских языков. Региональные реконструкции / Отв. ред. чл.-корр. РАН Э. Р. Тенишев. РАН Ин-т языкознания. - М. : Наука, 2002. 767 с. « (ВЯ. - №2. - 2004. - С. 123); «Современный русский язык: социальная и функциональная дифференциация /Отв. ред. Л. П. Крысин. М. Языки славянской культуры, 2003. - 565 с.». (ВЯ. - № 3. - 2004. -С. 114). Из этого следует, что заглавия научных рецензий выступают своего рода прагматическими пресуппозици­ями [1], опирающимися на общий когнитивный фонд знаний адресата и адресанта и позволяющими автору пред­оставить информацию, необходимую для адекватного восприятия и интерпретации текста рецензии, адресату же определить релевантность данной информации в контексте коммуникативной ситуации.

Как отмечает Ю. В. Рождественский, «научная журнальная литература является средством организации на­уки, за счет которого организуется общение между авторами и читателями научных текстов, а также суммация научных знаний, отделение более значимых научных текстов от менее значимых» [6, с. 234]. Следовательно, заголовок представляет собой компрессированное содержание рецензии, и в соответствии с коммуникативной целью жанра несет имплицитную информацию о предмете исследования в рецензируемом издании, дает возмож­ность читателю вычленить значимый для него текст из общей массы, а также бегло ознакомится с актуальными научными проблемами. Все названные факторы помогают интенсифицировать процесс поиска информации и в целом способствуют развитию научного знания.

Заглавие научного текста выполняет не только номинативную функцию, но и наряду с цитатами, косвенной речью, примечаниями, сносками, фоновыми ссылками является эксплицитным средством выражения категории интертекстуальности. Заголовок научной рецензии выступает в качестве особого средства «намеренно маркиро­ванной интертекстуальности» [7, с. 187], предусматривающей осознанное стремление автора подчеркнуть связь рецензии с предтекстом. Это способствует созданию необходимых условий для восприятия адресатом текста в его диалогической соотнесенности.

Проведенный анализ заголовков рецензий, объектом оценки которых являются издания в области лингвис­тики, показал, что в таком типе текстов заглавием является исключительно название рецензируемой книги, до­полненное библиографическими сведениями, отсылающими читателя к рецензируемому тексту, что исключает

© Антоненко Ю. М., 2012неверную интерпретацию содержания рецензии. Таким образом, заголовок в большей мере направлен ретроспек­тивно к исходному тексту, чем проспективно к тексту самой рецензии: «Е. В. Перехвальская. Русские пиджины. СПб.:Алетейя, 2008. 364 с. « (ВЯ. - №5. - 2010. - С. 135); «Скворцов Л. И. Теоретические основы культуры речи. - М. : Наука, 1980. 352 с. « (ВЯ. - №4. - 1981. - С. 132); «М. И. Стеблин - Каменский. История скандинавских языков. -М.-Л., Изд-во АН СССР, 1953. 340 стр. с илл. и карт. (Ин-т языкознания)» (ВЯ. - №3. -1954. - С. 126).

Активно проводимые в настоящее время исследования в области жанроведения показали, что языковое на­полнение жанровой формы зависит от целого ряда экстралингвистических факторов, поэтому критерии отбора языковых средств для создания текстового воплощения речевого жанра обусловлены социокультурными факто­рами, а коммуникативная стратегия рецензента формируется под действием конвенционально закрепленных в дискурсивном сообществе правил создания научных текстов. Исключение составляют жанры научно-популяр­ной литературы, «для текстов которых характерно сближение с некоторыми жанрами публицистического стиля» [3, с. 338], отличающегося эмоциональностью, образностью изложения, использованием прецедентных единиц, языковой игры, ярко выраженной позицией автора.

Литературоведческая научная рецензия не может рассматриваться в качестве периферийного жанра, следо­вательно, использование элементов публицистического дискурса должно считаться не только нерелевантным, но и являться признаком несоблюдения требований научного сообщества к созданию такого рода текстов. Тем не менее, ученые отмечают, что в жанре научной рецензии наблюдается «отход от ригористических моделей по­строения текста к «более свободному» употреблению языковых средств» [5, с. 187-188].

Данное утверждение подкрепляется проанализированным в рамках данного исследования фактическим мате­риалом: тенденция к использованию элементов публицистического дискурса отмечается в литературоведческих научных рецензиях с 60-х годов ХХ века.

При создании заголовка рецензенты руководствуются различными прагматическими установками для раскрытия интертекстуального потенциала заглавия, который «реализуется через взаимодействие текста с чита­телем, его фондом знаний и установок на восприятие» [7, с. 190].

Авторы рецензий, направленных на анализ изданий в области языкознания, прибегают к актуализации фонда научных знаний, используя при этом традиционные способы номинации, избегая смешения публицистической и научной дискурсивных традиций. Заглавие служит средством получения информации, соответствует критериям объективности и научности изложения и призвано сформировать у адресата представление о наличии в тексте только той информации, которая касается непосредственно предтекста.

Пишущие литературоведческие рецензии авторы, в своем большинстве, демонстрируют творческий подход к выбору заголовков, свободно используют стилистические и синтаксические средства, иррелевантные для на­учного изложения, приемы языковой игры, апеллируют к фоновым знаниям адресата с помощью средств интер­текстуальности, прецедентных знаков. Такой подход вполне оправдан жанровой спецификой научной рецензии и не отменяет общей установки на объективность оценки, более того, подтверждает меру её объективности, спо­собствует успешной реализации жанровой цели.

Заголовки литературоведческих рецензий не подтверждают выводы исследователей о строгой информативнос­ти заглавий научных жанров речи. Заглавие литературоведческой рецензии раскрывает широкие перспективы для выражения позиции автора, поэтому для рецензий на литературоведческую тематику случаи дословного использо­вания названия рецензируемого издания в качестве заголовка являются малочастотными - «Венгры и Европа» - ре­цензия на сборник эссе «Венгры и Европа» (ВЛ. - № 3. - 2003. - С. 331). Также возможен вариант усечения заглавия рецензируемого издания для придания заголовку рецензии краткости и ёмкости, что не было встречено в рецензиях, посвященных изданиям в области лингвистики: «Хождения во Флоренцию» (ВЛ. - №1. - 2004. - С. 356) - рецен­зия на книгу «Хождения во Флоренцию. Флоренция и флорентийцы в русской культуре. Из века XIX в век XXI».

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа