Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 77

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Одним із запитань, що ставилося рядом дослідників (наприклад у праці Б. Ламіруа і Л. Меліса «Чи подібні копулятивні дієслова до допоміжних») є наступне: чи займають копулятивні дієслова особливе місце серед лек-сикалізованих дієслів французької мови? [4, с. 147]. У контексті нашого дослідження конструкції «копулятивне дієслово+АДП» слід зазначити, що ретельний аналіз корпусу прикладів дозволив нам ствердити, що вирішальне значення у відповіді на це питання відіграватиме вивчення характеру відносин власне між підметом і присудком, адже, по мірі того, як обмеження стосовно підмета вимагають того чи іншого продовження справа від дієслова

© Зелена Ю. Л., 2012- атрибутивного додатку - (у випадку з атрибутивними конструкціями), спостерігаємо, що підмет починає утво­рювати з цим продовженням єдину синтаксичну струкутру. І це виправдовує наше твердження про існування комунікативної одиниці «копулятивне дієслово+АДП».

Розглядаючи структурний аспект АДП у типовому французькому реченні, виділимо наступні синтаксичні рамки його вживання:

1) Постпозиція до дієслова, як звична позиція АДП у реченні. Інколи присутність прислівника чи прислівни­кового звороту: Ce produit de nettoyage s'est revele dangereux. Le temoignage est apparu vrai. De surcroit, l'economie se retrouve plus affaiblie que jamais.

2) Узгоджена позиція АДП, вираженого особовим, відносним чи питальним займенником, іменником із пи­тальним чи окличним детермінантом, згідно правил їх типового місця у реченні: S'il est malade, il I'est depuis un an. Le malade qu'etait Gaston. Que deviendrai-je?

3) Інверсія підмета, при позиції АДП на початку речення: Il s'agit d'un langage dont la violence d'autonomie detruit toute portee ethique. Tel est du moins le langage du peuple.

4) Зміна типової позиції АДП, викликана вживанням чи не вживанням прикметника у порівняльному ступені: Plus grand est la faute, plus joyeux sera le pardon, plus solide sera la reconciliation. Або ж, у більш високому стилі мовлення, з прикметником, який не є у порівняльному ступені: Fiere est cette foret dans sa beaute tranquille.

5) Особливе виділення АДП, вираженого прикметниковою синтагмою, інколи у супроводі прислівника сту­пеня: Grande fut ma surprise! Tres rares sont les femmes qui travaillent hors du foyer. Telle etait la fatigue de son long voyage qu 'il s'endormit [2].

Якщо ж говорити про семантичний аспект функціонування атрибутивних конструкцій за участі копулятив-ного дієслова та АДП, то, в першу чергу, можна спостерігати передачу певного змісту до АДП вже через зміст самого дієслова, а також тенденцію до усталення такого змісту у якості сталих мовних зворотів. Отже, з однієї сторони слід розрізняти дієслівні звороти для яких жодні модифікації форми не можливі, а, отже, вважатимемо їх усталеними (passer inapergu, afficher complet тощо). А, з іншої сторони, виділимо такі конструкції, у яких конструкція «копулятивне дієслово+АДП» набуває форми мікро-конструкцій з обмеженою кількістю варіантів словосполучень: arriver (bon /vierge), aller nu /bras dessus dessous, partir battu /gagnant / favori тощо.

Так, до прикладу, дієслово tomber із своїм базовим семантичним навантаженням, що передається як «небажа­на, неочікувана втрата контролю» найчастіше поєднується з АДП, вираженим як прикметниковою, так і іменною синтагмою, що несе в собі значення втрати одного стану і перехід до іншого, не рідко негативного. Воно в деякій мірі нагадує семантичне поле дієслова devenir, але як «рух униз», «входження в негативний стан»: tomber mort / evanoui /malade/fou /gateux/boiteux/prisonnier /veuve /soldat/chomeur /celibataire /paralytique /victime тощо. Дослідник Клод Гім'є справедливо дає власну оцінку семантичного навантаження даного дієслова: «la maladie, la mort, la folie... sont vues en quelque sorte comme s'abattant sur le sujet - хвороба, смерть, безумство... наче об­рушуються на підмет» [3, с. 57]: Nous avons touspeur de tomber malades, mais certains sont obsedespar cette idee.

Натомість дієслово passer й іменна синтагма, що слідує за ним вимагає позначення позитивного стану, що наче є результатом переборення перешкод, успішного проходження випробування, це ніби devenir із знаком плюс, «рух уверх», «входження в позитивний стан»: passer colonel, president, acteur, reine тощо.

Слід також згадати дієслово faire, яке, за словами дослідника П. Лоуренса несе в собі семантизм ознаки на­явного простору для інферентного процесу співрозмовника [5, с. 92]. Ось чому воно важко поєднується з АДП, вираженим прикметниковою синтагмою, що позначає риси характеру чи певний душевний стан: Jean / ce geste fait indulgent / heureux / content / fier / apprecie / fatigant.

Із свого боку, дієслово se reveler поєднується з іменниками лише тоді, коли останні несуть в собі характери­зуючий елемент або у формі прикметникового модифікатора, або іменника з певним оцінковим значенням [6, с. 191]: Ces dispositions se sont revelees insuffisantes, ce produit etant un cancerogene pour lequel on ne connait pas de niveau d'exposition qui soit sans danger. A cote, un aluminier qui sous-traite pour Pechiney: malgre un capitaine et des capitaux grecs, le port d'attache est situe a Malte, le cuisinier se revele etre indien, des mecanos bulgares, etc.

У прагматичному ж аспекті, тобто в узусі даної конструкції безпосередньо у мовленні, можна сказати відбува­ється тісний взаємозв'язок двох попередніх аспектів, а саме структурного з семантичним. Насамперед виділимо той факт, що АДП, на відміну від означення не може бути упущений з речення без втрати одночасно семантично­го забарвлення та структурної єдності. До прикладу, у реченні: On ne peut pas ressortir vivant de sous les decombres, ми можемо усунути означення vivant, але речення збереже свій основний зміст. Що ж стосується речення: Elle a ressorti victorieuse de cet epreuve, то тут уже не бачимо можливості усунути АДП без втрати семантико-структур-ної єдності даного повідомлення. Спостерігаємо ще більш тонке проникнення значення АДП у зміст, наприклад наступного речення: Il a commence petit communiste pour finir socialiste. В такому реченні дієслово commencer більше не є звичайним транзитивним дієсловом, яким воно зазвичай виступає (пр.: Il a commence ajouer tres bien), а набуває ознак копулятивного дієслова поряд із АДП.

Дослідники Лоуренс і Тобакк виділяють, зокрема, три механізми цього зміщення валентності, що веде до по­яви рис копулятивності у практично будь-якого дієслова [5, с. 99]. Перший, полягає у такій редистрибуції преди­кативності, що має результатом нову семантико-структурну конструкцію в іменній частині складеного присудка. Проаналізуємо, наприклад дієслово arriver:

(а)   L'athlete est arrive troisieme. (тут дієс. arriver має своє пряме значення «прибути»);

(б)   L'athlete est arrive tout souriant. (тут дієс. arriver є у значенні копулятивного дієслова типу «входження в
стан»);

(в)   Ce musicien est arrive troisieme au concours R. Elisabeth. (тут дієс. arriver має відтінок значення «входження
в стан», але як результат успішного проходження випробування.
Отже, бачимо, що одне і теж дієслово, залежно від продовження справа (присутності / відсутності АДП), може десемантизуватися і переходити до класу копулятивних дієслів.

Другий механізм базується на метафоризації ідеї руху в просторі до руху в часі, пов'язаному із певною по­дією. Особливо це стосується дієслів руху: passer /partir / tomber /sortir. Так, серед вищезгаданих прикладів, у реченні (в), підмет-референт досягає певного стану в результаті випробування, тобто в події, яка насправді відбу­лася в часі. Тут уже втрачається пряме значення «прибувати» в просторі, а, отже дієслово змінює своє семантичне навантаження, перебуваючи у складі атрибутивної конструкції.

Не рідко має місце і третій механізм, пов'язаний із метонімією. Так, до прикладу, коли порівнювати словоспо­лучення vivre heureux і vivre vieux / age / cinquantenaire виявляємо перехід від супровідного стану до результуючо­го. Атрибутивне вживання дієслів partir gagnant / batu, naitre musician / malin демонструє механізм метонімізації, проте, який, у даному випадку, має проспективну орієнтацію.

Взагалі, можемо висунути твердження, що у сучасній французькій мові існує чимало прикладів такого вза­ємовпливу семантичного, структурного та прагматичного аспектів. У нашому випадку, цей вплив було показано на прикладі функціонування атрибутивних конструкцій, а, зокрема, конструкції «копулятивне дієслово+АДП». Звичайно, що у даному дослідженні ми звернули увагу лише на деякі з них, відкриваючи тим самим можливість для інших, більш поглиблених досліджень, зосереджених на даній сфері функціонування мовних явищ.

Література:

1.Damourette J., Pichon E. Des mots a la pensee. Essai de Grammaire de la langue francaise, Paris : d'Artrey, 1968.

2.GREVISSE M. et GOOSSE A. le Bon Usage - Grammaire francaise, DeBoeck Universite, Paris-Louvain-la-Neuve, 14e edition, 2007.

3.GUIMIER C. Les circonstants en phrase attributive. іп: С. Guimier (ed.), 1001 circonstants, Caen : Presses Universitaires de Caen, 1993, p. 127-157.

4.LAMIROY B., MELIS L. Les copules ressemblent-elles aux auxiliaires ? In: H. Bat-Zeev Shyldkrot & N. Le Querler (eds), Les periphrases verbales, Amsterdam : Benjamins, 2005, p. 145-170.

5.Lauwers P., Tobback E. Les verbes attributifs: inventaire(s) et statut(s). Langages, № 179-180 (3-4), 2010, p. 79-113.

6.Leeman D. (1996), Attributs du sujet et verbes attributifs, Linx 34/35, 1996, p. 187-196.

7.Wilmet M. Grammaire critique du francais. - Louvain-la-Neuve : Duculot, 2007

8.Le Monde Diplomatique (1978-2006) sur CD-ROM.

9.http://www.lemonde.fr/

10.       http://www.google.com/УДК 811.111'42'22

Зимич Є. В.,

Луганська державна академія культури і мистецтв, м. Луганськ НЕВЕРБАЛЬНІ АСПЕКТИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МАРИТАЛЬНОГО ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ

У статті аналізується маритальний діалогічний дискурс. Розглядається невербальна комунікація подружжя. Досліджені особливості функціонування вербальних та невербальних компонентів в англомовній лінгвокультурі. Ключові слова: маритальний діалогічний дискурс, вербальні та невербальні компоненти.

В статье анализируется маритальный диалогический дискурс. Рассматривается невербальная коммуникация супругов. Исследуются особенности функционирования вербальных и невербальных компонентов в английской лингвокультуре.

Ключевые слова: маритальный диалогический дискурс, вербальные и невербальные компоненты.

In this article marital dialogue discourse is analyzed. Nonverbal communication of spouses is considered. Peculiarities of verbal and nonverbal functioning in English-speaking linguoculture are investigated. Key words: marital dialogue discourse, verbal and nonverbal components.

Невербальна комунікація є важливим, поряд із звуковою мовою, засобом спілкування і взаємодії. Вона несе слухачеві значну для нього інформацію про співрозмовника, його ставлення до співбесідника, до предмету роз­мови, до самого себе [19; 24]. Згідно Д. МакНейлу, 90% мовлення супроводжується жестами в більшості культур [21]. Доказом того, що вербальні і невербальні компоненти мови майже неможливо розділити на дві окремі кате­горії, є те, що деякі жести мають лінгвістичний зміст, і при різних видах афазії разом з втратою мови у людини зникають і жести з відповідними лінгвістичними функціями [21].

Актуальним є дослідження принципів взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації на різних етапах організації маритального діалогічного дискурсу. Маритальний діалогічний дискурс представляє стосун­ки в сім'ї, члени якої відчувають зв'язок між собою і душевну прихильність одне до одного. Стосунки в сім'ї регулюються не стільки законами, скільки традиційними уявленнями про те, як має чинити подружжя в тих чи інших ситуаціях. Результати досліджень різних аспектів діалогічного дискурсу подружжя викладено в роботах Я. Т. Ритникової [9], Н. Н. Рухленко [8], А. С. Трущинської [15], А. А. Семенюк [10], Д. Л. Колоян [5], А. Г. Смірнової [11], М. А. Терпак [14], В. В. Якуби [16], Ю. В. Железнової [4], О. І. Грідасової [1], Г. А. Огаркової [7], M. W. Osmond [22], N. Quinn [23].

Об'єктом дослідження цієї статті є невербальні компоненти в їхній взаємодії з вербальною складовою мари-тального діалогічного дискурсу, а предметом - дослідження особливостей функціонування невербальних компо­нентів комунікації в їхній взаємодії з вербальними компонентами.

Особливого значення набуває вивчення невербальних компонентів (НВК), що відображають емоційні реакції людини. У рухах тіла людини можуть матеріалізуватися такі емоції, як радість, гнів, печаль, іронія. Для лінгвіс­тики представляють інтерес ті з них, які супроводжують мовленнєве висловлювання і впливають на його струк­туру таким чином, що мета передачі загального змісту висловлювання досягається сукупністю лінгвістичних і паралінгвістичних засобів [2, c. 260]. Г. В. Колшанський також виділяє певну групу «емоційно заряджених» паралінгвістичних засобів, підкреслюючи, що «було б помилковим вважати, що всі так звані паралінгвістичні засоби служать для вираження емоцій. Дійсно, деякі з них можна було б охарактеризувати як показники емоцій­ності. До таких засобів слід віднести в першу чергу жести і міміку, які можуть супроводжувати водночас й самі нейтральні з емоційної точки зору висловлювання. Немає підстав говорити про виняткову приналежність пара-лінгвістичних засобів до галузі вираження висловлювань емоційного характеру в протилежність нейтральній інформації звичайних висловлювань. Якою мірою паралінгвістичні засоби можуть супроводжувати як емоційне, так і раціональне висловлювання, так саме і суто лінгвістичні засоби без будь-яких паралінгвістичних засобів можуть виражати і раціональне і емоційне» [6, c. 31].

І. Н. Горєлов і Г. В. Колшанський висловлюють різні погляди на положення емоцій в акті спілкування. За твердженням І. Н. Горелова, «інтонаційна схема формується раніше, ніж реалізуються знайдені лексичні одини­ці. То ж слід сказати і про емоційні виразні рухи будь-якої фізичної природи: вони маніфестують в акті спілку­вання з різною силою, але вочевидь раніше, ніж вербальна частина» [3, c. 79].

Семіотичний підхід до знаку дозволяє виявити закономірності функціонування вербальних і невербальних компонентів як типів знаків у комунікації. Невербальні компоненти комунікації, що входять до структури діало­гічного дискурсу, вступають у взаємодію з вербальними компонентами комунікації на двох рівнях: на макрорівні і на мікрорівні, тобто йдеться про макро- і мікровзаємодію вербальних і невербальних компонентів комунікації [12]. При аналізі комунікативних ситуацій у маритальному діалогічному дискурсі використовувалася наступна класифікація невербальних компонентів: 1. кінесичні: жестові, мімічні, тактильні; 2. Просодичні; 3. проксемічні.

Розглянемо комунікативну ситуацію, в якій кінесичний НВК виражає позитивну емоційну реакцію:

«Who's name is Gorge Brawn!» exclaimed Christian, helping her (his wife) by his side to a glass of liqueur, and pouring out a second for himself [Darcy, p. 86].

У процесі мовленнєвого акту чоловік здійснює невербальну дію, яка описана в тексті за допомогою вислов­лювання «helping her (his wife) by his side to а glass of liqueur, and pouring out а second for himself «. Кінесичний НВК «To help somebody to something» має значення «to serve somebody with food, drink, etc.» [17]. Аналіз дефініції лексеми та її інтерпретації в межах контексту дозволяє дійти висновку, що даний жестовий НВК здійснюється

 

© Зимич Є. В., 2012чоловіком на знак чемності, ввічливості, шанобливого ставлення до своєї дружини. Тут позитивна емоційна ре­акція виражається через комунікативно значимий жестовий НВК.

З іншого боку, кінесичні жестові НВК часто відображають негативні емоції в маритальному діалогічному дискурсі.

«At last, without uttering a syllable, he pushed her violently from him and threw the contents of the brimming goblet in her face» [Neeles, p. 302].

Чоловік здійснює декілька невербальних дій, не вимовляючи ні слова. Ці дії описані в тексті за допомогою кінесичного тактильного НВК, що функціонує автономно: «pushed her violently from him», «threw the contents of the brimming goblet in her face». Враховуючи дефініцію дієслова to push, яка позначає використання сили для додавання об'єкту імпульсу, можна передбачити, що відповідна реакція мовця викликана злістю, гнівом. Век­тор емоції конкретизується в ході аналізу контексту, де виявляється причина, що викликала такий рух: незадо­воленість, роздратування і потім гнів, як відповідь на неслухняність. Ключове значення для трактування цього автономно функціонуючого кінесичного тактильного НВК і епізоду в цілому, має прислівник violently - «in а forceful way that causes people to be hurt» [17]. Ця ознака позначає агресивність дії чим визначає негативний ха­рактер кінесичного тактильного НВК, що функціонує автономно. Наступний НВК підтверджує це припущення, підсилюючи загальний естетичний ефект. Лексеми to throw, contents, face свідчать про крайню міру збудження і обурення чоловіка, чий вчинок яскраво відображає його відчуття. У сукупності вищезгадані кінесичні НВК ви­ражають негативну емоцію.

Також у комунікативних ситуаціях широко представлені просодичні невербальні компоненти, що характе­ризують голос комуніканта (say irritably, merrily, gaily, scream with pleasure etc.). Xарактер багатьох побутових діалогів визначають позитивні реакції подружжя в комунікативній ситуації:

«Come in,» said Mary, in a cheerful and hearty tone. A husband entered [Worboyes,p. 197].

Репліка дружини супроводжується розгорнутим коментарем, який містить вербальний компонент «Come in» і просодичний НВК in а cheerful and hearty tone. Прикметники cheerful - «Something that is bright and pleasant and makes you feel positive and happy», hearty - «enthusiastic, energetic, and often loudly expressed», що виражають по­зитивну емоцію, вказують на доброзичливе і уважне ставлення дружини до чоловіка.

Комунікативні ситуації також відображають спектр негативних емоцій, що обумовлене індивідуальною ін­терпретацією ситуації.

Rozy laughed, although feebly and somewhat vacantly [Neeles, p. 30].

У словниковій статті, присвяченій дієслову to laugh, наводиться така дефініція: «to show amusement, hilarity, derision, etc.» [20]. Але це дієслово модифікується негативно конотованими прислівниками feebly - «with lack of muscular strength, weakly, inadequately» і vacantly - «containing or holding nothing, empty» [20]. Таким чином, ця комунікативна ситуація негативна, емоційна реакція експлікується через семантику прислівників.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа