Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 8

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Література:

1. Купина H. A. Тоталитарный язык. Словарь и речевые реакции / Н. А. Купина. - Екатеринбург, Пермь : Изд-во Урал. ун-та ЗУУНЦ, 1995. - 144 c.

2. Мороховский А. Н. К проблеме текста и его категорий / Александр Николаевич Мороховский // Текст и его категориальные признаки. - Киев : Киевский гос. пед. ин-т иностр. яз., 1989. - С. 3-8.

Fischer M. Der Nationalsozialismus. 12 dunkle Jahre deutscher Geschichte. / M. Fischer, S. Hiigli, B. Ischi, D. Scharer. - Bonn : Inter Nationes, 1975. - 343 s.УДК 811.161.2'367.2/3'37

Бернацька С. М.,

Національний університет державної податкової служби України, м. Київ Бернацька Н. П.,

Національний університет «Одеська юридична академія», м. Одеса

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ СТРУНКОЇ СИСТЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ МОДАЛЬНОЇ МОЖЛИВОСТІ ЯК РІЗНОВИДУ РЕЧЕННЄВОЇ СЕМАНТИКИ

У статті акцентується увага на сутності категорії можливості. Семантика можливості виступає сво­єрідним об'єднувальним фактором для сфер реального та ірреального, оскільки включає в себе і передумови, і результат реалізації ситуації водночас.

Ключові слова: модальність, категорія, можливість, семантика можливості, модальна ситуація.

В статье акцентируется внимание на сущности категории возможности. Семантика возможности выступает своеобразным объединяющим фактором для сфер реального и ирреального, поскольку включает в себя и предпосылки, и результат реализации ситуации одновременно.

Ключевые слова: модальность, категория, возможность, семантика возможности, модальная ситуация.

The article focuses on the essence of the category of possibility. Semantics of possibility is the kind of unifying factor for spheres of real and unreal, because it includes prerequisites, and result of realization the situation at the same time. Key words: modality, category, possibility, semantics opportunities, modal situation.

Сучасні вчені у своїх працях висвітлювали окремі аспекти проблеми модальності можливості, наприклад, зі спеціальних розвідок в українській лінгвістиці можна назвати праці В. Шинкарука, частково роботи Б. Хри-чикова; натомість більш численними є студії з порівняльного мовознавства, мета яких - зіставити особливості семантики та структури досліджуваної категорії на матеріалі української, російської, французької та англійської мов (Т. Телецька), російської та іспанської мови (М. Будільцева) та роботи на матеріалі російської, англійської, німецької, перської мови (І. Федорова, І. Островерха, М. Стельмах, Р. Гатіна, Е. Мхитарянц). Утім, сьогоднішня лінгвоукраїністика ще потребує комплексного розв'язання цієї проблеми.

Можливість являє собою окремий вид модального значення. Варто підкреслити, що можливість - одна з най­важливіших філософських категорій, що виражає «об'єктивну тенденцію розвитку, закладену в наявних явищах, наявність умов для виникнення об'єкта, утвореного внаслідок реалізації деякої можливості» [8, с. 91]. За від­повідних сприятливих умов можливість може перетворитися на дійсність, адже «можливість - це одна із форм дійсності в широкому розумінні слова, внутрішня, потенційна дійсність» [8, с. 91]. І навпаки, за відсутності необ­хідних для реалізації умов, можливість не перетворюється в дійсність, тобто «можливість стає неможливістю» [5, с. 13].

Сутність категорії можливості полягає в тому, що можливість становить собою те, що не існує безпосередньо і самостійно, але є реальним, оскільки виявляється опосередковано через певні умови [6, с. 98]. Будь-яка дій­сність ґрунтується на наявності в ній різних можливостей, кожна з яких, у свою чергу, є вихідним пунктом для нової дійсності.

Можливість характеризується також тим, що вона необов'язково перетворюється на дійсність. Потенційність необов'язково має реалізацію. З цього погляду можливість наближається до випадковості (чогось, що має рівні шанси на здійснення і нездійснення) і, таким чином, протистоїть необхідності [11, с. 57-62]. Проте можливість не можна ототожнювати лише з випадковістю, адже «випадковим ми називаємо вже наявний в дійсності об'єкт, а можливим постає лише такий, що здійсниться в майбутньому, а тепер він існує лише як тенденція» [6, с. 99].

Оскільки можливість розуміємо як об'єктивну тенденцію «становлення предмета, що виражається в існуванні умов для його виникнення» [15, с. 87], у мові можливість віддзеркалена як повідомлення про ці умови через від­значення відповідних відношень між суб'єктом та його діями, описаними в реченні.

Характер зв'язку суб'єкта з дією визначає детермінувальний фактор, тобто обставини, умови, що є причиною становлення та реалізації потенційної ситуації [4, с. 31], який може бути пов'язаним як зі сферою суб'єкта, його внутрішніми характеристиками (можливостями, властивостями, уміннями, тимчасовим станом), так і з реаліями зовнішнього світу, обставинами і законами існування [13, с. 131-132]. З огляду на характеристику факторів, які створюють передумови для перетворення ірреальної на певний момент ситуації в реальну, фактичну, ураховуючи відношення між суб'єктом дії та дією, дослідниками-синтаксистами створено багато класифікацій семантичних різновидів значення можливості. В основі запропонованих кваліфікацій лежить вказівка на їхню об'єктивну чи суб'єктивну природу. Так, переважна більшість дослідників пропонує послуговуватися термінами «об'єктивна» і «суб'єктивна» можливість [4; 7, с. 68-74] чи «внутрішня» і «зовнішня» можливість [1, с. 84-86; 3, с. 167]. Оригі­нальну думку з цього приводу висловила російська дослідниця І. Островерха. Пропонуючи відмовитися від цих термінів, лінгвіст мотивує свою позицію прагненням логічно узгодити відношення між термінами «внутрішня» / «зовнішня» можливість та їхнім уживанням відносно особових та неособових, зокрема, безособових, реченнєвих одиниць, а також намаганням розмежувати перехрещення цих типів можливості з об'єктивною та суб'єктивною модальністю. Натомість дослідниця пропонує послуговуватися термінами «інтрасуб'єктна» та «екстрасуб'єктна» можливість [10, с. 19-20]. Її міркування сповнені наукових інновацій, спонукають до роздумів, до глибшого осмислення природи модальності можливості.

Семантика можливості характеризує ірреальну ситуацію, яка має необхідні передумови для того, аби пере­творитися на фактичну. Модальність можливості можна простежити на матеріалі речень, що віддзеркалюють

© Бернацька С. М., Бернацька Н. П., 2012не статичний стан справ, а динамічну дію, процес у його розвитку [14, с. 6]: такі висловлення не демонструють прямого зв'язку між суб'єктом та його ознакою, але вказують на формування такого зв'язку, готовність до його реалізації, наприклад: Могла сміливо повертатися додому: тут на неї ніхто вже не чекав (Євгенія Кононенко). Варто звернути увагу на те, що можливість - це лише один із можливих варіантів розвитку ситуації, адже «бути можливим - означає бути однією із альтернатив в «історії» дійсного світу» [16, с. 182]. Але ситуація можливості зазвичай наголошує на одному з варіантів розгортання подій, «виносить у комунікативний фокус лише один із можливих подієвих векторів, одну із альтернатив» [14, с. 6].

Отже, семантика можливості виступає своєрідним об'єднувальним фактором для сфер реального та ірреаль­ного, оскільки включає в себе і передумови, і результат реалізації ситуації водночас. Динамічний характер мовної можливості спирається і на філософське визначення цього поняття. І. Федорова аргументовано доводить, що можливість і дійсність діалектично співвідносяться як взаємно можливі, але водночас виступають і такими, що виключають одна одну: можливість створює уявлення про майбутню дійсність, але, стаючи дійсністю, заперечує себе [14, с. 7].

Важливу роль у становленні сучасних поглядів на модальність можливості як окремий різновид об'єктивної модальності відіграли також дослідження у сфері суб'єктивної модальності. Фактичний матеріал, опрацьований лінгвістами, дозволяє твердити, що модальність можливості як об'єктивна характеристика дійсності протистоїть суб'єктивній (епістемічній) можливості. Під епістемічною можливістю розуміють припущення мовцем можли­вості зв'язку між предикатними предметами за умови відсутності достовірних знань про ситуацію, напр.: Тепер він побачить її зблизька, може, буде говорити з нею, і ті чарівні очі будуть дивитися на його... і може... хто знає? (Степан Васильченко). Якщо говорити про об'єктивну можливість, то мовець оперує дійсними, а не уявни­ми, характеристиками ситуації, «судження об'єктивної можливості потребують не менше позитивного знання, ніж судження дійсності» [16, с. 184], якщо ж ідеться про суб'єктивну можливість, то мовець не має точних знань про ситуацію, він не виключає жодного можливого фіналу, тому що немає обставин, що перешкоджають вибору одного з них [13, с. 63]. Таким чином, виявляється тісний зв'язок категорії можливості з категорією ймовірнос­ті, які формують своєрідну опозицію: можливість - це різновид об'єктивної модальності, а ймовірність - вияв суб'єктивної модальності.

Категорію об'єктивної можливості вважаємо категорією, що реалізує потенційне значення і може виступати як реальною, так і гіпотетичною, що залежить від конкретної ситуації.

Під поняттям модальної ситуації у мовознавстві розуміють такі синтаксичні структури, що поєднують у собі не лише понятійну (змістову) основу повідомлення, але й мовну семантичну інтерпретацію (спосіб представлен­ня) цієї основи [2, с. 21]. Предметом аналізу виступають змістові структури, співвідносні з певними структурами в плані вираження, що охоплюють різні формальні засоби, розсіяні у висловленні [2, с. 20-21]. Оскільки осно­вною одиницею нашого дослідження виступає саме речення як мовна одиниця, що реалізує комунікативну функ­цію, а «референтами речень виступають не окремі предмети, ознаки, дії, а цілісні ситуації, події, явища, тобто поєднання референтів окремих лексичних одиниць, що перебувають у відповідних відношеннях між собою» [9, с. 7], то звернення до поняття модальної ситуації видається цілком закономірним.

Т. Телецька вмотивано стверджує, що «категорійні ситуації об'єктивної можливості являють собою оцінні ситуації, у яких є суб'єкт, об'єкт, підстава і засоби оцінки» [12, с. 7].

Структура модальної ситуації можливості може бути описана за допомогою таких складників: а) суб'єкт пред­метної ситуації та його ознака; б) детермінувальна ситуація, яка виступає підґрунтям для ситуації можливості; в) фактор, що визначає зв'язок між суб'єктом предметної ситуації та його ознакою; г) джерела можливості, що формують виникнення потенційного зв'язку і його фактичного здійснення та д) способи перетворення нефактич-ної ситуації в реалізовану. Таким чином, можливість визначає один із подальших можливих варіантів розвитку ситуації, водночас виникнення самої можливості визначається наявністю іншої ситуації, що містить вказівки на обставини й умови, що детермінують виникнення та реалізацію зв'язку між певним суб'єктом та його ознакою [14, с. 8]. Саме врахування цих моментів дозволить створити комплексний і детальний опис модального значення можливості, сформувати струнку систему класифікації цього різновиду реченнєвої семантики.

Література:

1.Беляева Е. И. Фуннкционально-семантические поля модальности в английском и русском языках: [моногра­фия] / Е. И. Беляева. - Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. - 180 с.

2.Бондарко А. В. Категориальные ситуации (к теории функциональной грамматики) / А. В. Бондарко // Вопросы языкознания. - 1983. - № 2. - С. 20-32.

3.Бондарко А. В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии: [монография] / А. В. Бон­дарко. - Л. : Наука, Ленинг. отд-ние, 1983. - 208 с.

4.Ваулина С. С. Детерминирующий фактор возможности: способы языкового выражения / С. С. Ваулина, И. Р. Федорова // Семантика языковых единиц и категории в диахронии: [сб. науч. тр.]. - Калининград, 2001. - С. 30-38.

5.Гатина Р. Г. Модальность возможности и невозможности и средства ее выражения (на материале башкирского языка): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02 «Языки народов Российской Феде­рации (башкирский язык)» / Р. Г. Гатина. - Уфа, 2007. - 24 с.

6.Гатина Р. Г. О семантической структуре модальности возможности и невозможности / Р. Г. Гатина // Вестник Башкирского университета. Раздел «Филология и исскуствоведение». - 2007. - № 3. - Т. 12. - С. 98-100.

7. Колесник С. В. Выражение модального значения объективной возможности действия зависимым инфинити­вом в публицистическом тексте (на материале публицистики М. Е. Салтыкова-Щедрина) / С. В. Колесник // Функ­ционирование языковых единиц в разных речевых сферах: факторы, тенденции, модели: тез. докл. межвуз. науч. конф., (Волгоград, 2-5 окт. 1995г.). - Волгоград: Перемена, 1995. - С. 68-79.Кондаков Н. И. Логический словар-справочник / Н. И. Кондаков. - [2-е изд., испр. и доп.]. - М. : Наука, 1975.

 

-   720 с.

9. Мірченко М. М. Синтаксичні категорії речення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / М. М. Мірченко. - К., 2002. - 30 с.

 

10.Островерхая И. В. Средства выражения модального значения возможности в романе Л. Н. Толстого «Анна Каренина»: дис. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.01 / Ирина Владимировна Островерхая. - Калининград, 2004. -201 с.

11.Смирнов Л. Ф. Соотношение возможности, вероятности и необходимости / Л. Ф. Смирнов, В. А. Штоф // Проблема возможности и действительности. - М.; Л., 1964. - С. 57-62.

12.Телецька Т. В. Предметна модальність і модальність вірогідності у мові та мовленні (на матеріалі україн­ської, російської, французької та англійської мов): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.15 «Загальне мовознавство» / Т. В. Телецька. - Одеса, 2005. - 20 с.

13.Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность / [отв. ред. А. В. Бондарко]. - Л., 1990.

-   263 с.

14.Федорова И. Р. Модальность возможности в современном русском языке (на материале газет): [учеб. пособ.] / И. Р. Федорова. - Калининград, 2000. 85с.

15.Философский энциклопедический словарь / [ред. кол.: Л. Ф. Ильичёв, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В. Г. Панов]. - М. : Советская энциклопедия, 1989. - 840 с.

Шатуновский И. Б. Семантика предложения и нереферентные слова: [монография] / И. Б. Шатуновский. -М., 1996. - 182 с.УДК 81'276.3 - 053.5

Боть Л. П.,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, м. Черкаси

ПРИНЦИП ВВІЧЛИВОСТІ В ДИРЕКТИВНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТАХ (на матеріалі усного мовлення дітей 6-10 років)

Статтю присвячено аналізові реалізації принципу ввічливості в усному мовленні дітей молодшого шкільного віку. У ході дослідження, проведеного в ситуативно-прагматичному розрізі, було наведено диференціацію дирек­тивних мовленнєвих актів за показником ввічливості.

Ключові слова: принцип ввічливості, директивний мовленнєвий акт, прескрептиви, сугестиви, реквестиви.

Статью посвящено анализу реализации принципа вежливости в устной речи детей младшего школьного воз­раста. В ходе исследования, проведенного в ситуативно-прагматическом аспекте, было представлено дифферен­циацию директивных речевых актом за показателем вежливости.

Ключевые слова: принцип вежливости, директивный речевой акт, прескрептивы, суггестивы, реквестивы.

The article is devoted to the analysis of the principle of courtesy in speech of children ofprimary school age. In a study conducted in the situation-pragmatic perspective, it provides differentiation legislative speech acts in terms ofpoliteness. Keywords: principle of comity, directive speech act preskreptyvy, suhestyvy, rekvestyvy.

Вивчення мовленнєвої комунікації допомагає встановити багато закономірностей, пов'язаних з роллю кому­нікативного наміру адресанта, характеру комунікативної взаємодії партнерів, особливостей їх спілкування. Під час вивчення усного мовлення особливе місце займає аналіз мовленнєвих актів (далі МА) дітей, оскільки сфери соціальної діяльності дорослих і дітей різні. Для української лінгвістики вивчення питання дитячого мовлення є особливо актуальним, зважаючи на те, що попередні розвідки проводились в основному на матеріалах росій­ської та англійської мов і охоплювали дошкільний період, а комплексних досліджень українського спонтанного мовлення дітей молодшого шкільного віку не виконувалось. Мета нашого дослідження - проаналізувати шляхи реалізації принципу ввічливості в різних типах директивних мовленнєвих актах (далі ДМА). Матеріалом статті стали 20 годин аудіозапису мовлення дітей молодшого шкільного віку в різноманітних ситуаціях.

Вивчення реального функціонування усного мовлення передбачає дослідження стратегій і тактик партне­рів комунікації в процесі спілкування. Так звані постулати спілкування знайшли своє відображення в ідеях Г.-П. Грайса, який вважав, що діалог є своєрідною спільною діяльністю учасників, а запорукою успішної комуні­кації є дотримання принципу кооперації. [3, 222-223]. На думку Г. -П. Грайса, співрозмовники усвідомлюють де­яку спільну мету чи, принаймні, «напрям» діалогу. Дослідник також вказує на існування постулатів естетичних, соціальних чи моральних, хоча й не вважає їх пріоритетними в комунікації.

Задля досягнення результату, запланованого адресатом, необхідно дотримання правил прагматичної компе­тенції. Вони сформульовані Р. Лакофф як правило зрозумілості висловлювання та правило ввічливості, до того ж друге правило вона деталізує: не втручайся, надавай співрозмовникові право вибору, будь приязним. [1, 302].

Дж. Ліч в одній зі своїх таксономій виокремлює чотири класи, розмежування яких відбувається відповідно до соціальної мети встановлення і дотримання ввічливості: 1) компетитив (іллокутивна мета конкурує з соціальною метою, наприклад: накази, вимоги, прохання, питання); 2) конвівіал (іллокутивна мета збігається з соціальною метою, наприклад: пропозиції, запрошення, подяки, вітання та привітання); 3) колаборатив (іллокутивна мета індиферентна для соціальної мети: ствердження, повідомлення, оголошення, інформування); 4) конфліктив (іл­локутивна мета конфліктує з соціальною метою: погрози, обвинувачення). Завдання соціальної мети, на думку Дж. Ліча, сприяти уникненню конфліктів між комунікантами. Цьому і відповідає теорія ввічливості. [2, 194].

Категорія ввічливості являється аксіологічною категорією: саме поняття «ввічливість» демонструє абстрак­тну соціальну цінність і в цьому значені виступає універсальним, хоча способи його вербальної та невербальної реалізації культурно-специфічні. Оскільки комуніканти (у нашому дослідженні діти) не відірвані від соціуму, а виховуються й розвиваються під впливом соціального оточення, то і використання ввічливих слів і конструкцій в їхньому мовленні характеризуються спеціалізованими засобами, притаманними нашій ментальності. Принцип ввічливості по-різному реалізується в різних типах МА і значною мірою визначається етнокультурною специ­фікою мовленнєвої поведінки. Він виступає невід'ємною частиною комунікативного кодексу та окреслюється як особлива стратегія мовленнєвої поведінки, що спрямована на запобігання конфліктних ситуацій. Його впив досить часто відіграє визначальну роль в оформлені висловлювань й у відборі мовленнєвих варіантів реалізації ДМА. У найбільш загальному вигляді ввічливість можна визначити як принцип соціальної взаємодії, в центрі якого знаходиться повага до особистості партнера. Цей загальний принцип розповсюджується на всі види люд­ської взаємодії - як вербальної (слова етикету), так і невербальної (ввічлива інтонація, жести тощо).

Всі ДМА за ознакою ввічливості розмежовуються на дві групи - «ввічливі», та «неввічливі». До першої гру­пи належать такі ДМА, які сприяють соціальній меті підтримки доброзичливих стосунків, до другої - ДМА, які перешкоджають соціальній меті. Згідно з цим критерієм, ввічливими вважаються ДМА запрошення, пропозиції, дозволи. Більшість ДМА (наказ, розпорядження, вимоги тощо) потрапляють до розряду неввічливих МА.

Найбільш «неввічливими» є прескриптивні ДМА (наказ, розпорядження, вимога), виконання яких облігатор-но і не лишає адресату свободи вибору. Під час здійснення МА наказу, розпорядження мовець не дотримується принципу ввічливості, щоб забезпечити перлокутивний ефект свого МА: ефективність іллокутивної дії забезпе­чується у прескриптивних МА пріоритетною позицією мовця, яка забезпечує покору (підлеглість) партнера по

 

© Боть Л. П., 2012комунікації. Мовна норма не зобов'язує адресанта бути ввічливим і пом'якшувати свій комунікативний намір в наказі, але мовець може дотримуватися принципу ввічливості, прагнучи отримати прихильне ставлення адресата.

Наступними у шкалі ввічливості розміщуються реквестивні ДМА (прохання, благання), в яких вибір у при­йнятті рішення виконувати чи не виконувати дію також виявляється обмеженим, але не соціальними нормами, як у випадку прескриптивних МА, а самим принципом ввічливості, що диктує ставитися з повагою до особистості партнера та намагатися вдовольнити його бажання. Таким чином, дії адресата обумовлюються морально-етич­ними нормами. У реквестивних ДМА дотримання принципу ввічливості є обов'язковим як для мовця, так і для адресанта. В цьому сенсі прохання виступає найскладнішим ДМА. Від адресанта вимагається максимальна так­товність в тому, щоб делікатно спонукати до дії, яка відбувається за рахунок зусиль адресата, але спрямована на задоволення потреб мовця.

Традиційно сугестія визначається як сукупність різних засобів вербального і невербального емоційно забарв­леного впливу на людину з метою створення в неї певного стану або спонукання до певних дій. Сугестивні ДМА є меншою мірою «неввічливими», оскільки в них адресат може приймати рішення про виконання / невиконання дій залежно від своїх поглядів та намірів. В сугестивних ДМА дія принципу ввічливості обумовлена пропозицій-ним змістом МА. Міра такту визначається тим, відносно чого висловлюється пропозиція, дається порада, якою мірою майбутня дія буде позитивною для адресата. Іншим фактором, що диктує вибір висловлення поради чи пропозиції, є соціально-психологічна дистанція між комунікантами. Розповсюдженим способом зниження кате­горичності ДМА поради виступають розповідні висловлювання, у яких майбутня дія репрезентується як гіпоте­тична в уявній ситуації (причому роль виконавця в ній відводиться мовцю), а також питання-натяк. Наприклад, Валерія (6,8): Хочеш/я за тебе буду брать (картки для гри - авт.)//

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа