Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 83

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Ключевые слова: политический дискурс, лингвальные средства, прагматический потенциал, политическая метафора, манипулирование сознанием.

The article deals with the study of gender peculiarities of political metaphor usage in American printed media. It is stipulated by the interest of modern linguistic investigations in the study of political discourse, the realization of political metaphor in political and publicistic texts, its structural and typological peculiarities as well as genderfeatures. It studies the specificity ofpolitical metaphor usage to influence people's mind and to form their social opinion on some political events.

Key words: political discourse, linguistic means, pragmatic potential, political metaphor, manipulation ofconsciousness.

На сьогодні аналіз багатьох досліджень свідчить про значне зацікавлення науковців особливостями політич­ного дискурсу, оскільки на сьогодні він є явищем досить складним і швидко змінним. Політичний дискурс все частіше використовується для впливу на масову свідомість та формування суспільних уявлень про політичні процеси, що відбуваються в усьому світі.

Різних аспектів політичного дискурсу торкалися у своїх працях вітчизняні та зарубіжні науковці. Його вивча­ли з погляду когнітивної лінгвістики (Х. П. Дацишин [3, с. 128], А. П. Мартинюк [5], Дж. Лакофф та М. Джонсон [10]), лінгвопрагматики (П. В. Нікітіна [6], М. Н. Клінцова [4, с. 76], М. Осборн [1], Т. Ван Дейк [9]), соціолінг­вістики (О. С. Фоменко [7, с. 33]), лінгвістики тексту (Т. М. Ващук [2, с. 182], Дж. Вілсон [11]). Отже, на сьогодні лінгвістикою як наукою сформовано знання щодо особливостей політичного дискурсу, його основних елементів, структурних та прагматичних особливостей. Проте, актуальним залишається дослідження впливу соціальних факторів на особливості використання мовних засобів у сучасних мас-медійних текстах.

Метою дослідження є виявлення ґендерних особливостей політичної метафори та її маніпулятивних характе­ристик шляхом встановлення особливостей впливу ґендеру на вибір лінгвальних засобів для реалізації прагма­тичного спрямування текстів сучасних засобів масової інформації.

Одним із перших досліджень політичного дискурсу була праця американських лінгвістів Дж. Лакоффа та М. Джонсона «Метафори, якими ми живемо», в якій описувалися типологічні особливості політичної метафори та основні концептуальні моделі її творення [10, c. 163]. Ця праця стала підґрунтям для подальших досліджень когнітивістів у сфері політичного дискурсу та метафорики.

Пізніше подібні дослідження з'являлися на прикладі політичних текстів різних мов. Так, на матеріалі укра­їнської мови таке дослідження зробила Х. П. Дацишин. Дослідниця розрізняє політичну метафору політиків і журналістів, та аналізує способи типологізації метафори. При цьому для дослідження політичної метафори автор використовує когнітивний метод аналізу метафоричних моделей [3, c. 3].

Виявленню особливостей сучасної політичної метафори на матеріалі внутрішньополітичного дискурсу США присвячене дослідження Є. С. Бєлова [12]. Науковець використовує когнітивний метод аналізу політичної мета­фори, визначаючи її семантичні поля та фрейми. Він також пояснює причини глобальної метафоризації політики загалом, вказуючи на те, що метафора перетворилася на один із найсильніших засобів інтерпретації політичних процесів та впливу на масову свідомість.

Велику увагу політичній метафорі у російському політичному дискурсі приділяє А. М. Чокою. За семантикою вона виділяє одинадцять найпоширеніших типів російської політичної метафори, яка сприяє кращому розумінню політичних, економічних, правових понять; привертає увагу до образів, які надовго зберігаються у пам'яті; впли­ває на асоціативне мислення, що дає змогу маніпулювати свідомістю людей [8, c. 7].

Одним із перших, хто почав вивчати засоби політичної маніпуляції був М. Осборн. Досліджуючи явище архе-типної метафори, науковець зробив висновок про те, що такі метафори опираються на архетипи і є основою для розуміння людьми одне одного, а також політичного впливу і переконання аудиторії [1, c. 10].

Інтегральне дослідження специфіки та методів політичного впливу на свідомість людей було представлене у працях Т. Ван Дейка. Універсальність його досліджень полягає у тому, що він, на відміну від інших науковців, які розглядають лише один аспект маніпуляції, розуміє складність цього поняття і визначає його три невід'ємні ком-

 

© Козуб Л. С., 2012поненти: соціальний, когнітивний та дискурсивний. Маніпуляцію можна розглядати і вивчати беручи до уваги всі ці компоненти у сукупності. Втрата будь-якого з них спричиняє розлад у системі впливу на свідомість [9, c. 359].

Аналіз існуючих соціолінгвістичних досліджень політичного дискурсу свідчить про те, що на сьогодні вони не є достатніми, оскільки не показують цілісної картини впливу лінгвістичних засобів на суспільне життя. Зва­жаючи на те, що політична метафора вважається одним із основних лінгвістичних засобів переконання аудиторії, а також перетворення суспільних реалій, доцільним є вивчення соціальної специфіки політичної метафори, її типології та ґендерних особливостей, що допоможе глибше зрозуміти проходження політичних процесів у ан­гломовних країнах.

Матеріалом дослідження слугували газетні статті, опубліковані в The New York Times та промови американ­ських політиків Б. Обами, Дж. МакКейна, Г. Клінтон та інших за період з 2008 по 2012 роки.

За впливом на масову свідомість політична метафора газетного дискурсу є засобом опосередкованої дії (по­літичне явище, висловлювання - висвітлення журналіста - сприйняття аудиторією), що робить її явищем досить складним. Крім того, складність використання політичної метафори у газетному дискурсі пояснюється обме­женістю тематики та її конотативного оформлення, чітко визначеною кількістю друкованих символів, а також орієнтацією на певну аудиторію. Проте, навіть за таких обмежень в останні роки простежується різке збільшення кількості метафор у мовленні журналістів під час висвітлення політичних подій.

Беручи за основу критерій новизни, дослідження показало, що і чоловіки і жінки-журналісти у своїх статтях часто використовують нові креативні метафори. Їх процентне співвідношення становить 63% до 37% у жінок і 60% до 40% у чоловіків. Так, у статтях жінок простежуються такі креативні політичні метафори: land of space aliens on a warm desert night, a small dose of solace, hijacked... presidential campaign тощо. Досить багато таких метафор використовують у газетних статтях і чоловіки-журналісти: Internet-fueled rumors; Presidential flights may get preferential treatment in the skies.; while relations ... have been frosty....

Використання традиційних метафор сприяє створенню певних стереотипних асоціацій в аудиторії, на яку спрямовані газетні публікації. Такі метафори частіше використовуються у статтях жінок-журналістів. Проте вони характерні для представників обох статей. Серед традиційних (конвенціональних) політичних метафор, що використовують жінки, простежуються наступні: Mr. Wurzelbacher ... has so far been a man of few words.; The remark about baseball loyalties somewhat echoed a statement from the Democratic National Committee last week...; White House counsel, could also face conflicts related to the interests of former foreign clients...; to sow doubts into the minds of voters. Чоловіки-журналісти часто використовують такі метафори: The culmination of the day was a house party in Bettendorf...; His visit here also quickly spread by word-of-mouth.; ... in the wake of the financial collapse; so we'll have our eye on this city tomorrow....

Варто також звернути увагу на те, що жінки-журналісти частіше, ніж чоловіки, метафоризують лише одне слово, що робить метафору майже непомітною для читача. При цьому словесні метафори виконують часто де­скриптивну функцію, тобто емоційно забарвлюють висловлювання, роблять його легшим для сприймання, на­ближаючи його до художнього тексту. Відсотковий показник фемінних словесних метафор становить 17%: Joe... materialized this afternoon at the band stand in the town square of Sandusky.; The campaign stems from comments made by Mr. Warren...; So the administration said Friday that it was prepared to dip into that $700 billion financial rescue fund to help General Motors and Chrysler make it through the year.

Характерним для мовлення журналістів чоловічої статі є метафоризація цілого речення, що надає дискурсу прагматичного забарвлення. Досить часто речення у чоловіків-журналістів насичені кількома метафорами. Це створює певне образне навантаження та умови для включення асоціативного мислення реципієнтів. Читач, та­ким чином, сприймає не інформацію загалом, а ті образи, які продукують метафори. Про це свідчать наступні приклади:

-   The collapse of the McCain-Palin ticket was quickly followed by bitter recriminations, with some McCain aides questioning her competence and many political analysts saying that she was ultimately a drag on the ticket.;

-   The sense of relief in the McCain campaign after Ms. Palin's debate was palpable, and Mr. McCain, who has been facing questions about her for weeks, seemed to even have a bit more spring in his step as he bounded up the stairs to his campaign plane earlier this morning in Denver.;

That skill will surely come in handy in her new role, where she will be in charge of the president's scheduling, overseeing the army of people who will work inside the White House to make every trip the president takes a reality. Для журналістів жіночої статі таке використання метафор не є характерним.

Морфологічний аналіз метафор, що використовуються у публіцистичному дискурсі показав, що представни­ки обох статей найчастіше вживають іменникові метафори, рідше дієслівні. Найменш вживаними є прикметни­кові політичні метафори.

Через використання іменникових метафор відбувається перенесення характеристик одного предмета чи осо­би на інші, зовсім неподібні предмети чи особу. Серед фемінних іменникових метафор простежуються такі: the classic political game; ... heading out for a final seven-state sprint; maybe they're like comfort food for him; the spirit of the transition team's effort; out of the blue. Маскулінні іменникові політичні метафори є менш численними порів­няно з фемінними. Вони представлені наступними прикладами: a sentimental sendoff; telephonic victim; four or five scenarios that might arise to challenge the new president..

Щодо дієслівних метафор, то на думку більшості науковців, вони мають найвищий потенціал щодо впливу на масову свідомість і спонукання аудиторії до дій. Серед дієслівних політичних метафор, які використовують чоловіки-журналісти, є такі: the presidency has been fueled; he is racing to seven states over the next 20 hours; but his strategy.   has earned him a lot of headlines.Політичні метафори, основою для яких є прикметник, вважаються досить непомітними для реципієнта інфор­мації, оскільки рідко викликають у нього певні асоціації. Саме це пояснює їх невелику кількість у публіцистич­ному дискурсі.

Викладене свідчить, що у мовленні журналістів існують певні ґендерні відмінності щодо використання по­літичної метафори. При цьому у мовленні жінок простежується більше креативних метафор, ніж у чоловіків. Автори-жінки майже в однаковій кількості вживають іменникові та дієслівні метафори, а чоловіки надають пере­вагу іменниковим та прикметниковим метафорам. Щодо структурних відмінностей, то автори-чоловіки частіше метафоризують речення, а жінки - окремі лексичні одиниці. Мовлення жінок-журналістів є більш семантично ва­ріативним і відповідно більше метафоризованим, ніж мовлення чоловіків. При цьому фемінні метафори є частіше дескриптивними. Аналіз метафор, що вживаються у публіцистичному дискурсі у прагматичній функції, показав, що жінки-журналісти частіше використовують метафору для політичних звинувачень та критики, а чоловіки, зазвичай, вживають її для впливу на масову свідомість читача та спонукання його до дій через різні асоціації та підсвідомі стереотипні образи.

Отримані результати можуть сприяти подальшому поглибленому вивченню соціолінгвістичної специфіки ан­гломовних політичних і публіцистичних текстів.

Література:

1.Будаев Э. В. Риторическое направление в исследовании политической метофоры / Э. В. Будаев, А. П. Чуди-нов // Respectus Philologicus. - 2006. - № 9. - С. 10-19.

2.Ващук Т. М. Політичний дискурс як об'єкт лінгвістичного дослідження / Т. М. Ващук // Вісник Житомирсько­го державного університету ім. І. Франка. Серія: Лінгвістика. - 2007. - Вип. 33. - С. 182-185.

3.Дацишин Х. П. Статична та динамічна метафора в сучасному українському політичному дискурсі / Х. П. Да-цишин // Стиль і текст. - 2003. - Вип. 4. - С. 128-140.

4.Клинцова М. Н. Политическая метафора как средство идеологического воздействия / М. Н. Клинцова // Куль­тура народов Причерноморья. - 2002. - № 28. - С. 76-91.

5.Мартинюк А. П. Конструювання гендеру в англомовному дискурсі / А. П. Мартинюк. - Харків : Константа, 2004. - 292 с.

6.Никитина К. В. Технологии речевой манипуляции в политическом дискурсе СМИ (на материале газет США): автореф. дис... канд. филол. наук: 10. 02. 04 / К. В. Никитина / Башкирск. гос. ун-т. - Уфа, 2006. - 18 с.

7.Фоменко О. С. Питання етнічних меншин у політичному дискурсі США / О. С. Фоменко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Серія: Іноземна філологія. - 2001. - Вип. 31. - С. 33-36.

8.Чокою А. М. Роль эмоционально-экспрессивных средств в современном политическом газетном тексте (на материале метафоры и прецедентных языковых единиц): автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.01 / А. М. Чокою / Московск. гос. ин-т русского языка им. А. С. Пушкина. - М., 2007. - 20 с.

9.Dijk van T. Discourse and manipulation / T. Dijk van // Discourse in society. - London, 2006. - P. 359-383.

 

10.Lakoff G., Johnson M. Metaphors we live by / G. Lakoff, M. Johnson. - London : The University of Chicago Press, 2003. - 193 p.

11.Wilson J. Political Discourse / J. Wilson // The Handbook of Discourse Analysis / Edited by D. Schiffrin, D. Tannen, H. E. Hamilton. - Blackwell Publishing, 2007. - 360 p.

Белов Е. С. Метафоры современного внешнеполитического дискурса США. [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_ 2008/11_8.pdf.УДК 811. 111'42

Кузнецова Л. Р.,

Львівський національний університету імені Івана Франка, м. Львів

МАЛОФОРМАТНИЙ ТЕКСТ ЯК АКТ МОВЛЕННЄВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

У статті зроблена спроба огляду дослідження текстів невеличкого обсягу багатьма вченими у рамках дис-курсного та комунікативного підходів.

Ключові слова: дискурс, об'єктивно-прагматичне членування (ОПЧ), контекстно-варіативне членування (КВЧ), надфразова єдність, складно-синтаксичне ціле (ССЦ), комунікація.

В статье сделана попытка обзора исследований текстов небольшого объема многими учеными в рамках дис-курсного и коммуникативного подходов.

Ключевые слова: дискурс, объективно-прагатическое членирование (ОПЧ), контекстно-вариативное члени-рование (КВЧ), надфразовое единство, сложное синтаксическое целое (ССЦ), коммуникация.

The article gives the review of text research by many scientists in the frames of discourse and communication approaches.

Key words: discourse, object-pragmatic parts, context-variant parts, overphrase unity, complex syntax unit, communication.

Постановка проблеми та її значення. Комунікативний підхід до дослідження тексту - малоформатного тек­сту анекдоту - акцентує увагу на компонентах тексту, які впливають на його змістовий аспект. Аналіз структури цілого тексту з метою встановлення його типових форм натепер видається вельми актуальним. Він виявляється результативним у рамках дискурсного підходу до дослідження текстів невеликих обсягів. Синкретизм їхніх зміс­тово-комунікативних та формальних ознак зумовлює комплексний підхід до аналізу структурно-смислової ор­ганізації їхніх дискурсів. Він здійснюється на понятійно-категорійному рівні розгляду членованості і зв'язності тексту, виходячи з його парадигматичної і синтагматичної організації.

На цій підставі відзначають важливу властивість дискурс-тексту - блочний принцип його організації [6, c. 135]. Зауважимо що, логіко-смислові блоки дискурсу досліджувались багатьма вченими (Ю. А. Головенко, А. І. Варшавська), які пропонували свої класифікації: структурно-формальна та семантична організація тексту; при-чинно-наслідкові і часові відносини, логіко-семантичний зв'язок (синонімія, повтори та ін.) В працях цього типу досліджувались цілісність тексту (дискурсу), що складається з різних компонентів: частин, епізодів, образів, типів оповідань. Цілісність тексту передбачає його членованість, зумовлену логікою сприйняття його читачем. З одного боку, долається лінійне сприйняття інформації, а з іншого - читач прагне до усвідомлення її упоряд­кованості і системності в тексті. Ці властивості пов'язані з виділенням у тексті на одній підставі структурних, формально виражених однотипних частин, компонентів.

Членування тексту (а малоформатні тексти не є винятком) має двоїсту основу: воно полегшує сприйняття по­відомлення для читача і прояснює характер часового просторового, образного, логічного та інших зв'язків відріз­ків інформації для автора. Виходячи з цього, виокремлюють два типи членування тексту: об'ємно-прагматичне (ОПЧ) і контекстно-варіативне (КВЧ). До першого відноситься членування тексту на томи, книги, розділи, від-бивки, абзаци і НФЄ (надфразові єдності). До другого - форми мовленнєвотвірних актів: 1) авторська мова: опо­відання, опис, роздуми; 2) чужа мова: діалог, цитація, НПМ [7, с. 51-52]. Дослідники уточнюють цю типологію, виділяючи ССЦ (складно-синтаксичне ціле) та розширяючи форми чужої мови, включивши в текст полілог, мо­нолог, внутрішній монолог, внутрішній діалог (Л. Лосева, В. А. Кухаренко, Л. Г. Бабенко, К. Я. Кусько).

Об'ємно-прагматичне членування, що сприймається наочно як зовнішнє виділення текстових фрагментів гра­фічними засобами, виявляється смислово, концептуально і стилістично обумовлене [3, с. 165]. Контекстно-варіа­тивне членування передбачає відображення в ньому багатьох точок зору. Точка зору розуміється як концептуальна, світоглядна позиція, виходячи з якої у творі відображаються ті чи інші події, явища. В традиційній філологічній ін­терпретації художнього тексту прийнято виділяти поняття голос, введене М. М. Бахтіним і широко використовуване В. Шкловським, В. Єйхенбаумом, Ю. М. Лотманом, О. В. Чичеріним та ін. у таких виразах, як одно-, дво-, бага­тоголосся, втілених в наративній структурі в різних композиційно-мовленнєвих і стилістичних формах. Контек­стно-варіативне членування тексту передусім розмежовує дві мовленнєві партії - мову автора і мови персонажа.

Комунікативна орієнтація на вивчення тексту (Ф. С. Бацевич [4], Г. В. Колшанський [11, 12, 13], О. Л. Ка-менська [8], О. О. Селіванова [18]) сприяє активізації досліджень в цьому аспекті. Г. В. Колшанский наголошував, що текст тіснішим образом зв'язаний з діяльністю мовомислення людини і тому його структура відображає логічні зв'язки між відповідними комунікативними діями [13, c. 124]. Відмінною рисою комунікативної граматики вважа­ється «розвиток виноградівського підходу до тексту як до твору мистецтва і поєднання в аналізі тексту елементів лінгвістики і літературознавства» [12, с. 72]. Двоякість мистецтва сповна виявляється у художньому тексті - явищем одиничним і водночас підпорядкованим вимогам мовної системи. Художній текст визначається як комунікативно скерований вербальний твір, якому притаманна естетична цінність, що виявляється у процесі його сприйняття .

Основи системно-комунікативної концепції тексту подані у дослідженні вітчизняних і зарубіжних вчених [1; 4; 5; 8; 10; 19], які розглядають текст в якості цілісної підсистеми акту мовленнєвої комунікації. Текст (художній текст не є винятком) визначається як система значень і знакових послідовностей, яка втілює зв'язну модель ко­мунікативної діяльності адресата і відправника повідомлення. Системний склад тексту як одна з його важливих сторін внутрішньої організації включає підсистеми (субтексти), до яких належить висловлення - надфразрова єдність або група таких єдностей.

© Кузнецова Л. Р., 2012Антропоцентрична спрямованість мовознавства, яка зумовила комунікативно-прагматичну орієнтацію до­сліджень, виявилася у численних працях [5; 10]. Вивчення тексту як компонента комунікативної діяльності в антропоцентричному мовознавстві вимагало аналізу структур когнітивних моделей знань у їх співвіднесенні з мовленнєвомислимою і соціальною діяльністю суб'єкта. Саме текст є тією ланкою, яка з'єднує комунікантів в процесі їх соціальної інтеракції. Тому важливої ваги набуває завдання вивчення тексту як основної одиниці ко­мунікації. Текст як вербальна форма спілкування матеріалізує знання автора про світ і робить його доступним для сприйняття адресатом [10, с. 1].

Текст як одиниця літературно-художньої комунікації перетворюється в спеціальний об'єкт дослідження у мовознавстві і структурно-семіотичному орієнтованому літературознавстві. Ця проблема плідно досліджувалася у працях Ю. М. Лотмана [15].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа